Економічна сутність банківських ресурсів, їх склад і структура

З розвитком ринкових відносин структура залучених ресурсів зазнала істотних змін, що обумовлено появою нових, не традиційних для старої банківської системи способів акумуляції тимчасово вільних коштів фізичних і юридичних осіб.

Діяльність комерційних банків полягає в залученні грошових коштів і наданні їх у позичку або інвестування по більш високих процентних ставках. Вони виступають посередниками між тими, які мають у своєму розпорядженні тимчасово вільні грошові кошти, і тими, у кого є в них потреба. Метою і рушійним мотивом здійснення такого посередництва є одержання банківського прибутку.

Операції, за допомогою яких комерційні банки формують свої ресурси називаються пасивними. Суть пасивних операцій полягає в залученні різних видів вкладів у рамках депозитних і заощаджувальних операцій, отримання кредитів від інших банків, емісії різних цінних паперів, а також проведенні інших операцій, в результаті яких збільшуються грошові кошти в пасиві балансу комерційного банку.

Для зручності розгляду джерел банківських ресурсів застосовують їх класифікацію. Існує безліч різних класифікацій ресурсів комерційних банків, побудованих на основі визначених критеріїв, однак усі вони не позбавлені визначених умовностей.

Розрізняють залучений, позичений та власний капітал. Залучений капітал — це кошти юридичних і фізичних осіб, залучені банком на вклади. Операції, пов’язані із залученням коштів на вклади, мають назву депозитних, а саме залучення — депозитним. Запозичення коштів на міжбанківському ринку, у центральному банку або шляхом продажу власних боргових зобов’язань на грошовому ринку є недепозитним, а отриманий у такий спосіб банківський капітал — позиченим. Спільним для залученого та позиченого банківського капіталу є те, що це чужі для комерційного банку кошти й зобов’язання перед вкладниками і кредиторами. [8,с.9].

Недепозитні джерела банківських ресурсів відрізняються від депозитів тим, що вони мають, по-перше, неперсональний характер, тобто не асоціюються з клієнтами банку, а купуються на ринку на конкурентній основі, і, по-друге, ініціатива залучення цих коштів належить самому банкові, даним видом ресурсів користуються переважно великі банки. Купуються недепозитні кошти на значні суми, і їх вважають операціями оптового характеру.

Власні кошти комерційних банків складаються зі статутного фонду, а також утворених у процесі банківської діяльності резервних та інших фондів. До власних коштів прирівнюється прибуток, який до його розподілу знаходиться в обороті комерційного банку і використовується в якості банківських ресурсів.

Тимчасово вільні кошти бюджетів на рахунках у комерційному банку (якщо він залучається до касового виконання державного бюджету) утворюються в результаті їхнього поточного виконання, тобто від моменту надходження доходів на рахунки в банку до моменту їх використання.

Важливим банківським ресурсом є кошти клієнтів на рахунках у комерційному банку і кошти в розрахунках: залишки коштів на поточних рахунках підприємств, організацій і установ усіх форм власності; залишки фондів економічного стимулювання і спеціального призначення клієнтів, що зберігаються в банку на окремих рахунках; кошти депоновані з метою забезпечення гарантії платежу при акредитивній формі розрахунків, розрахунках чеками й акцептованими платіжними дорученнями; кошти в розрахунках між установами одного комерційного банку; кошти бюджетних і громадських організацій; кошти спеціальних фінансово-кредитних інститутів. [5].

До банківських ресурсів відносяться грошові заощадження населення, які формуються за рахунок скорочення поточного особистого споживання і призначаються для забезпечення його потреб у майбутньому.

Основну частину залучених ресурсів комерційних банків складають депозити.

Депозит (вклад) — це грошові кошти в національній та іноземній валюті, що передані їх власником або іншою особою за його дорученням в готівковій або безготівковій формах на рахунок власника на зберігання на певних умовах.

Практично усі клієнтські рахунки називають депозитними. Депозитним може бути будь-який відкритий у банку рахунок, на якому зберігаються його грошові кошти.

Для банківської практики характерна така класифікація депозитів:

• — Депозити до запитання;
• — Строкові (термінові) депозити;
• — Ощадні вклади населення;
• — Умовні депозити (вклади, які робить клієнт в банку на певних умовах)

За категорією вкладників депозити поділяють на:

• — Міжбанківські депозити;
• — Депозити юридичних осіб;
• — Депозити фізичних осіб

Депозити за своїм економічним значенням можуть бути як пасивними, так і активними.

Активні депозити — це розміщення банківських коштів в інших банках. Сюди відносять:

• — Кореспондентський рахунок в НБУ;
• — Депозит до запитання в НБУ;
• — Кошти надані НБУ за операції репо;
• — Короткострокові депозити в НБУ;
• — Кореспондентські рахунки в інших банках;
• — Депозити до запитання в інших банках;
• — Депозити «овернайт» — тільки на одну добу — в інших банках;
• — Короткострокові депозити в інших банках

Пасивні депозити — це залучення банками коштів від усіх своїх клієнтів на перераховані вище рахунки.

Депозит вигідний банку тому, що він користується цими коштами, це є його залучені ресурси, а для клієнта іноді проблематично, чи внести гроші на депозит, чи використати для задоволення своїх потреб.

Депозити до запитання — кошти, що зберігаються на спеціальних рахунках банку і можуть в будь-який момент бути поповнені або вилучені, тобто термін в депозиті не обумовлюється. [5].

Ресурсами комерційних банків є також кредити, надані іншими банками, включаючи іноземні, а також кошти інших банків, що знаходяться на їхніх кореспондентських рахунках у комерційному банку.

Нарешті, до ресурсів комерційних банків відносять інші грошові кошти, які утворюються в результаті проведення ними інших видів пасивних операцій.

В залежності від місця мобілізації банківських ресурсів їх підрозділяють на мобілізовані самим комерційним банком і придбані в інших банків. На місці комерційними банками мобілізується більша частина ресурсів, наприклад, вклади громадян і депозити підприємств і організацій. Для оперативного задоволення додаткових потреб у грошових коштах комерційні банки залучають ресурси, мобілізовані іншими банками.

Ресурси комерційного банку можна класифікувати по можливості прогнозування їх величини. При цьому виділяють ресурси, що піддаються прямому і непрямому прогнозуванню. До ресурсів прямого прогнозування відносять фонди банку і нерозподілений прибуток. Непрямому прогнозуванню підлягають кошти в розрахунках, залишки тимчасово вільних коштів на поточних рахунках підприємств і організацій, деякі інші джерела банківських ресурсів.

В залежності від часу використання банківські ресурси підрозділяють на постійні і тимчасові. Постійні - це грошові кошти, чия динаміка й оборотність комерційним банком може бути спрогнозована і визначена частина (стабільні залишки) використана для здійснення активних операцій. Тимчасові банківські ресурси створюють грошові кошти, що утворюються періодично в результаті здійснення деяких банківських операцій і динаміку яких важко спрогнозувати.

В даний час більша частина ресурсів комерційних банків формується не за рахунок власного капіталу, а за рахунок залучених та запозичених коштів. [7,с.48].

Комерційний банк для формування своєї ресурсної бази залучає грошові кошти підприємств, організацій, установ і населення. Частину залучених ресурсів він мобілізує по своїй ініціативи, для чого як позичальник виходить на грошовий ринок. Для оперативного задоволення своїх потреб у додаткових ресурсах комерційний банк звертається до інших комерційних банків, національного банку чи здійснює емісію певних цінних паперів. Суть цієї операції зводиться до мобілізації комерційними банками грошових коштів замість видачі кредиторам визначених цінних паперів.

Іншу частину залучених ресурсів комерційний банк мобілізує за допомогою того, що клієнти самі пропонують йому грошові кошти з метою забезпечення їхньої схоронності та одержання доходу.

Згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку чистий реальний залишок зобов’язань банку і його капіталу становить ресурсну базу комерційного банку.

Отже, ресурсна база комерційного банку — це частина грошового ринку, представлена сукупністю виведених із обігу коштів господарських суб'єктів і грошових доходів населення, які мобілізуються банком на умовах виникнення зобов’язання власності та боргу для подальшого розміщення серед юридичних і фізичних осіб, яким необхідні банківські ресурси з метою одержання прибутку.