Характеристика споживчого кредитування

Споживчий кредит — це кредит, який надається фізичним особам на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку. Сутнісна ознака споживчого кредиту — кредитування кінцевого споживання [47, 48].

Споживчий кредит — це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції [29,45].

Споживчий кредит — кредит, який надається юридичним чи фізичним особам на споживчі цілі. Він може надаватись як банками, та кредитними установами небанківського типу, а також юридичними і фізичними особами [16, с314].

Споживчий кредит — це кредит, що надається споживачеві на придбання продукції для особистих потреб, які безпосередньо не пов’язані з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника [48,24].

В економічній літературі існують різні трактування споживчого кредиту, часто поняття «споживчий кредит» ототожнюється зі споживчим банківським кредитом.

Головними параметрами споживчого кредиту є:

• 1) доступність кредиту;
• 2) величина відсоткової ставки;
• 3) строки надання і погашення;
• 4) здатність позичальника повернути кредит.

Об'єктом споживчого кредиту є витрати, пов’язані із задоволенням потреб населення. Заведено поділяти ці витрати на дві групи:

• 1) витрати на задоволення потреб поточного характеру (придбання товарів в особисту власність);
• 2) витрати на задоволення потреб капітального або інвестиційного характеру (купівля або будівництво житла, утримання нерухомого майна) [47, 50].

Окрім забезпечення соціальних потреб населення, споживчий кредит відіграє значну роль у формуванні платоспроможного попиту населення, який, у свою чергу, впливає на розвиток економіки країни, полегшуючи процес реалізації продукції, прискорюючи отримання прибутку і доходів державного бюджету. Визначення державою умов надання споживчого кредиту допомагає регулювати грошовий обіг у країні [16, 314].

Споживчий кредит є різновидом комерційного (товарного) або банківського кредитів. З одного боку, об'єктом цього кредиту виступають товари довгострокового кредитування, а з іншого, позики на споживчі цілі (приміром, на будівництво чи придбання житла, автомобіля тощо). Виділяють також іпотечний кредит, тобто довгострокові позики під заставу нерухомості (землі, виробничих чи жилих приміщень).

Споживчі кредити загалом можна розділити на такі види кредитів:

• 1) товарний;
• 2) грошовий;
• 3) іпотечний.

Товарний споживчий кредит пов’язаний із продажем товарів тривалого користування в кредит. Грошовий споживчий кредит — це надання банківськими або небанківськими кредитними установами позик фізичним особам на задоволення їхніх споживчих потреб [47, 50].

За строками користування споживчі кредити діляться на:

• — короткострокові (до 1 року);
• — середньострокові (до 3 років);
• — довгострокові (понад 3 роки).

Строк повернення кредиту визначається кредитором і позичальником у кредитному договорі та залежить від цілей кредитування, розміру кредиту, платоспроможності позичальника. Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.

За способом надання:

• — одноразові - однією повною сумою, яка передбачена кредитним договором;
• — у вигляді кредитної лінії - декількома частинами, загальна сума яких не перевищує суму договору;
• — у вигляді відновлювальної кредитної лінії - клієнт може неодноразово брати і погашати будь-які суми за умови, що сальдо по судному рахунку не перевищить ліміту, який обумовлено в кредитному договорі. Клієнтами по даній формі кредитування можуть виступати фізичні особи з стабільним графіком надходження доходів (в першу чергу працівникам банку). Список клієнтів, які не є працівниками банку затверджується кредитним комітетом. Суму ліміту вираховують як сума від сукупного доходу, який отримує позичальник (заробітна плата, премії, інші виплати) за останні три місяці.

Грошові споживчі кредити за термінами погашення класифікуються на:

• — кредити в розстрочку платежу;
• — револьверні (відновлювальні) кредити;
• — кредити без розстрочки платежу.

Отже, товарний споживчий надається на придбання товарів вітчизняного та іноземного виробництва, тобто в розстрочку, — теле-радіоапаратура, комп’ютерна техніка, електропобутові товари, швейні машини, музичні інструменти, кінофотоапаратура, меблі, товари для новонароджених, будівельні матеріали, одяг, взуття, килимові вироби, вироби із кришталю, фарфору, фаянсу, хутряні вироби, транспортні засоби, персональні комп’ютери тощо.

Продаж товарів у розстрочку здійснюється на підставі договору купівлі-продажу товарів у розстрочку та кредитного договору, який укладається за визначеною формою між суб'єктом господарювання, банком і фізичною особою (покупцем), відповідно до якого суб'єкт господарювання зобов’язується передати обумовлений товар, а покупець провести розрахунки за товар у строки і у розмірах, передбачених цим договором. Договір укладається за умови пред’явлення покупцем паспорта і довідки за місцем роботи (навчання).

Грошовий споживчий кредит на практиці надається залежно від цільового характеру (призначення) використовуються:

• 1) іпотечний кредит — це довгостроковий кредит на купівлю, будівництво і реконструкцію житла, будівництво садових будинків, благоустрій садових ділянок тощо. Надаються комерційними банками під заставу нерухомості - квартир, будинків, дач, земельних ділянок, гаражів та ін.;
• 2) кредит на купівлю споживчих товарів або оплату послуг — це дорогі товари і послуги тривалого користування: автомобілі, побутові прилади, електротехніку, меблі, оплату медичних послуг, відпочинку та ін.;
• 3) цільові кредити окремим соціальним групам населення (наприклад, молодим сім'ям, студентам) або «Експрес-кредити» — це кредити використовуються, як правило, в рамках загальнодержавних програм соціального захисту найуразливіших верств населення. Вони надаються на пільгових умовах: під низьку відсоткову ставку, за спрощених умов оформлення та ін. Програми молодим сім'ям, одиноким молодим людям, малозабезпеченим або поліпшення житлових умов, Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву та Державна іпотечна установа. Для студентів розповсюджені такі кредити як на «навчання»;
• 4) кредит на нецільові споживчі (нагальні потреби) або «Cash — кредити» — це кредити, необхідність в яких виникає у зв’язку із особливими обставинами непередбаченого характеру в житті громадян. Надається готівкою у сумі, що залежить від доходу (заробітку) позичальника і без зазначення цілей його використання. Відсотки за користування даного кредиту диференціюються залежно від строку кредитування;
• 5) чековий кредит — це вид споживчого кредиту, при якому надання позики здійснюється при відкритті окремого чекового рахунка. В банківській практиці використовуються два основні різновиди чекового кредиту — кредитування з овердрафтного рахунка (при від'ємному сальдо на поточному рахунку) та кредитування на основі використання спеціального чекового рахунка і спеціальних банківських чеків. Це — форма кредитної лінії з правом одержання кредиту протягом певного строку;
• 6) кредитна картка — це іменний (з ідентифікатором власника) грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, який використовується для надання споживчого кредиту або як засіб розрахунку в сфері споживання. Для кожної з карток встановлюється ліміт кредитування. Комерційні банки використовують загальнонаціональні (навіть всесвітні) системи кредитних карток: VISA, American Express;

За суб'єктами кредитних відносин — з точки зору кредитора — споживчі кредити поділяються на банківські та небанківські; з точки зору позичальника — виділяються кредити, що надаються всім верствам населення, різним соціальним групам, різним віковим групам тощо; за способом надання розрізняють кредити прямі, що надаються безпосередньо позичальникам, і непрямі, які надаються через посередників (торговельні заклади, ломбарди, прокатні пункти); за ступенем покриття позикою вартості (ціни) споживчих товарів і послуг — кредити на повну вартість і кредити на часткову оплату товару (послуги) тощо.

Для одержання кредиту позичальник подає банку:

• — паспорт;
• — ідентифікаційний код;
• — заяву на одержання кредиту, де зазначаються об'єкти кредитування, сума кредиту, строк погашення, забезпечення;
• — документи, що підтверджують платоспроможність позичальника (довідка з місця роботи про суму заробітку та суму утримань, за наявності інших доходів — документи, що підтверджують їх одержання).

При видачі кредиту на придбання товарів тривалого користування жодних звітів про цільове використання коштів позичальник банку не надає. Щодо споживчого кредиту на витрати капітального характеру, то він потребує від населення надання банкам звітів про цільове використання одержаних коштів.

Споживчий кредит надається тим громадянам, які мають постійне джерело доходів. Максимальний розмір позички на придбання товарів тривалого користування встановлюється в залежності від середньомісячної заробітної плати позичальника за 6 місяців, але сума кредиту не повинна перевищувати розмір, встановлений правлінням банку. Строк користування кредитом визначається залежно від об'єкта кредитування, розміру позички, платоспроможності клієнта. Як правило, строк користування кредитом не перевищує двох років, а в окремих випадках — трьох.

Розмір іпотечного кредиту на зазначені заходи обмежується вартістю забезпечення, що може бути надана позичальником (іншою особою) банку, та сумою поточних доходів позичальника, які він може спрямувати на погашення боргу. Строк користування кредитом встановлюється залежно від об'єкта кредитування, розміру позички, платоспроможності позичальника, максимум до 30 років. Однією з умов надання кредиту на будівництво жилих і садових будинків, купівлю житла повинно бути обов’язкове страхування об'єктів кредитування на користь банку протягом усього періоду користування кредитом. Кредити на будівництво, купівлю, капітальний ремонт жилих будинків, квартир, садових будинків надаються, як правило, в розмірі від 70 до 90% від вартості об'єкта кредитування, але в межах, визначених правлінням банку.

Договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

• 1) особу та місцезнаходження кредитодавця;
• 2) кредитні умови, зокрема:
  • а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;
  • б) форми його забезпечення;
  • в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов’язаннями споживача;
  • г) тип відсоткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

• д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов’язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);
• е) строк, на який кредит може бути одержаний;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

• ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;
• з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;
• и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність за цю інформацію.

Кредитодавець не має права вимагати від споживача відомостей, які не стосуються визначення його платоспроможності та не є необхідними для надання споживчого кредиту.

Персональні дані, одержані від споживача або іншої особи у зв’язку з укладенням та виконанням договору про надання споживчого кредиту, можуть використовуватися виключно для оцінки фінансового стану споживача та його спроможності виконати зобов’язання за таким договором. Не є порушенням кредитодавцем відомостей про споживача Бюро кредитних історій, яке займається збиранням, обробленням, зберіганням, захистом і використанням інформації відповідно до законодавства про формування і ведення кредитних історій.

Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов’язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

Споживач не зобов’язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються:

• 1) сума кредиту;
• 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача;
• 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту;
• 4) право дострокового повернення кредиту;
• 5) річна відсоткова ставка за кредитом;
• 6) інші умови, визначені законодавством.

У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною[29,65].

Відповідно до Постанови НБУ № 279 «Про затвердження положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» банківські позики поділяють на п’ять груп: стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні.

НБУ встановлює розмір, порядок формування та використання резерву на можливі втрати за позиками комерційних банків. Класифікація виданих кредитів та оцінка кредитних ризиків здійснюються комерційними банками залежно від наявності відповідного реального забезпечення, а також кількості днів простроченої заборгованості.

В умовах наявності кризової ситуації в національній економіці України закономірно підвищується ризик кредитних операцій комерційних банків. Кредити з підвищеним ризиком посідають у таких умовах провідне місце в кредитному портфелі банків. У розвинутих країнах світу, як правило, діє спеціальний Закон про споживчий кредит, на основі якого забезпечується державне сприяння розвиткові споживчої сфери.