Порядок відкриття, реєстрації та ліквідації комерційного банку

Комерційні банки різних видів і форм власності створюються у вигляді акціонерних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність» (від 07.12.2000 № 2121-III), «Про господарські товариства» (вiд 19.09.1991 № 1576-XII), «Про цінні папери та фондову біржу» (від 23.02.2006 № 3480-IV), «Про захист економічної конкуренції"(від 11.01.2001 № 2210-II), інших законодавчих актів України та нормативних актів НБУ.

Згідно з положення «Про порядок створення і реєстрації комерційних банків» (затверджено постановою НБУ від 21.07.98 № 281):

Комерційний банк вважається створеним і набуває статус юридичної особи з моменту його реєстрації в Національному банку України.

Засновниками, акціонерами (учасниками) комерційних банків можуть бути українські та іноземні юридичні і фізичні особи, за винятком політичних і профспілкових організацій, спілок і партій, громадських фондів офшорних компаній та банків.

Засновниками засновників, акціонерів (учасників) комерційних банків не можуть бути офшорні компанії і банки.

Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» мінімальний розмір статутного фонду банку встановлюється у розмірі, еквівалентному 1 мільйону ЕКЮ за курсом грошової одиниці України, встановленим Національним банком України на день підписання установчого договору про створення банку.

Статутний фонд комерційного банку формується тільки за рахунок власних вільних коштів учасників (акціонерів).

Забороняється використовувати для формування статутного фонду комерційного банку бюджетні кошти, кошти одержані в кредит та під заставу. Частка будь-якого з учасників не повинна перевищувати 35% статутного фонду. Банкам забороняється збільшувати статутний фонд за рахунок нерозподіленого прибутку та коштів інших фондів, а також збільшувати статутний фонд для покриття збитків.

Внесок учасників (акціонерів) до статутного фонду комерційного банку здійснюється тільки у вигляді грошових коштів у національній валюті України.

Для формування статутного фонду до реєстрації комерційного банку в регіональному управлінні Національного банку України за місцем створення комерційного банку засновникам відкривається тимчасовий рахунок, на який кожний засновник вносить визначену чинним законодавством і установчими документами частку статутного фонду. Підставою для відкриття тимчасового рахунку є установчий договір засновників банку і заява на відкриття рахунку.

До подання Національному банку пакета документів для реєстрації комерційного банку на тимчасовому рахунку повинна бути зібрана сума коштів відповідно до установчого договору.

Після реєстрації банку зібрані кошти перераховуються до статутного фонду комерційного банку на кореспондентський рахунок в установі Національного банку України. У разі відмови в реєстрації банку кошти з тимчасового рахунку повертаються засновникам банку за їх заявою у тижневий строк.

Для реєстрації комерційного банку орган управління банку (Рада банку) в 2-тижневий строк після аудиторської перевірки фінансового стану засновників подає до регіонального управління Національного банку України за місцем створення банку такі документи:

• а) заяву про реєстрацію банку за підписом уповноваженої особи, яка призначена відповідальною за реєстрацію банку, установчими зборами (зборами учасників);
• б) установчий договір, підписаний засновниками банку та завірений їхніми печатками. Підписи фізичних осіб завіряються нотаріально.

В установчому договорі визначаються:

• — вид товариства;
• — мета діяльності;
• — склад засновників, їх найменування та місцезнаходження (телефон, платіжні реквізити, паспортні дані для фізичних осіб);
• — особа, уповноважена для укладання угод і здійснення дій від імені засновників;
• — розмір, порядок та терміни утворення статутного фонду банку;
• — відповідальність сторін за виконання прийнятих на себе зобов’язань;
• — порядок вирішення суперечностей, що виникають між сторонами;
• — порядок розподілу прибутків та покриття збитків банку;
• — порядок внесення змін до установчих документів банку;
• — порядок ліквідації та реорганізації банку;
• в) статут банку, затверджений установчими зборами (зборами учасників) і підписаний уповноваженою особою. Статут банку повинен відповідати вимогам Законів України «Про банки і банківську діяльність» (від 07.12.2000 № 2121-III), «Про господарські товариства» (вiд 19.09.1991 № 1576-XII) та іншим чинним законодавчим актам.

У статуті наводиться:

• — повна і скорочена назва банку;
• — місцезнаходження банку;
• — перелік законів, на підставі яких створюється і діє банк;
• — відомості про засновників банку (їх склад, частки в статутному фонді банку);
• — положення про те, що банк є юридичною особою і набуває цей статус з моменту реєстрації в Національному банку України;
• — положення про те, що банк виконує вимоги нормативних актів Національного банку України, користується єдиними правилами бухгалтерського обліку в банках на базі комплексної автоматизації і комп’ютеризації, подає Національному банку України звітність та інформацію в установлених ним обсягах і формах;
• — перелік операцій, які здійснюються банком на підставі ліцензії Національного банку України;
• — розмір, порядок та терміни формування статутного фонду банку. Статут банку, заснованого у вигляді акціонерного товариства, повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, номінальну вартість акцій, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що випускаються засновниками, наслідки невиконання зобов’язань щодо викупу акцій;
• — порядок збільшення (зменшення) статутного фонду;
• — розмір та порядок утворення резервного і страхового фонду;
• — перелік інших фондів, які утворюються банком;
• — порядок розподілу прибутків та покриття збитків;
• — положення про внутрішній аудит банку;
• — положення про перевірки банку аудиторською організацією;
• — положення про органи управління банком, їх структуру, порядок утворення, компетенцію та порядок прийняття ними рішень (загальні збори засновників, акціонерів банку, Рада банку, Правління банку);
• — положення про органи контролю за діяльністю банку, порядок їх діяльності (ревізійна комісія, контрольні функції Національного банку України);
• — порядок реорганізації або ліквідації банку;
• — порядок внесення змін і доповнень;
• — інші положення, які не суперечать чинному законодавству України;
• г) протокол установчих зборів (зборів учасників), підписаний головою та секретарем зборів, який повинен містити:
  • — рішення про створення банку, прийняття статуту, обрання ради (спостережної ради банку) і ревізійної комісії, призначення голови правління, головного бухгалтера банку і особи відповідальної за реєстрацію банку в Національному банку України, інші положення відповідно до законодавства України;

д) економічне обґрунтування і мета створення банку, включаючи розрахунковий баланс і розрахунок плану доходів, витрат і прибутку на кінець першого року його діяльності;

е) висновок аудиторської організації (аудитора), яка має ліцензію Аудиторської палати України, про фінансовий стан та платоспроможність засновників, учасників (акціонерів) банку, наявність у них вільних власних коштів в розмірі, який забезпечує виконання їхніх зобов’язань щодо формування статутного фонду банку та достовірності балансових даних бухгалтерської і фінансової звітності наданої на дату перед здійсненням внеску до статутного фонду за тими учасниками (акціонерами) банку;

є) бухгалтерську і фінансову звітність учасників (акціонерів) банку на перше число місяця, в якому здійснюється внесок до статутного фонду банку, незалежно від розміру їх участі в статутному фонді банку;

• ж) наявність професійно придатних перших керівних осіб банку (голови правління та головного бухгалтера), кандидатури яких погоджені Національним банком України;
• з) копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку на рахунок N 960 820 в Операційному управлінні Національного банку України, МФО 300 001;

і) копію звіту про проведення відкритої підписки на акції, прийнятого Міністерством фінансів України, з доданням переліку акціонерів банку, в якому вказується найменування акціонера, його місцезнаходження, платіжні реквізити, паспортні дані (для фізичних осіб) та кількість акцій, на які він підписався, їх загальна вартість і частка в статутному фонді банку;

ї) угоду про надання приміщення для розміщення банку за підписом уповноваженої за установчим договором особи;

• к) установчі документи акціонерів (учасників) банку (нотаріально завірені копії, або в оригіналі);
• л) копію рішення органів Антимонопольного комітету України про надання згоди на створення банку у випадках, передбачених чинним законодавством.

Регіональне управління Національного банку України за місцем знаходження комерційного банку в двотижневий строк з дати отримання від банку повного пакета документів готує висновок про:

• — фінансовий стан, платоспроможність і репутацію акціонерів (учасників) банку, наявність вільних власних коштів для внеску до статутного фонду банку і підтвердження про внесок на тимчасовий рахунок банку коштів до статутного фонду кожним акціонером (учасником) у передбачених законом розмірах;
• — наявність приміщення, придатного для розміщення банку;
• — професійну придатність і репутацію голови виконавчого органу (правління) банку і головного бухгалтера банку.

Пакет цих документів, включаючи статут банку в 4-х примірниках і висновок регіонального управління Національного банку України, подаються до Національного банку України.

Документи для реєстрації банку розглядаються департаментом банківського нагляду, департаментом валютного регулювання, юридичним департаментом та, у разі необхідності, іншими департаментами і подаються Комісії Національного банку України з питань нагляду і регулювання діяльності банків.

Реєстрація здійснюється шляхом внесення відповідного запису у Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ у місячний строк з дня одержання всіх передбачених документів.

Національний банк України може відмовити у реєстрації комерційному банку у разі порушення порядку створення банку, невідповідності його статуту та інших установчих документів законодавству України, незадовільного фінансового стану засновників, що загрожуватиме інтересам вкладників і кредиторів банку, а також у разі професійної непридатності рекомендованого керівництва банку, відсутності відповідної матеріально-технічної бази.

Рішення про відмову у реєстрації комерційного банку може бути оскаржено у судовому порядку.

Створення нового банку регулюється загальним або спеціальним банківським законодавством, яке в більшості країн передбачає необхідність отримання спеціального дозволу (ліцензії) на відкриття банку. Ліцензування має на меті обмежити здійснення банківських операцій тільки тими юридичними особами, які мають дозвіл на їх проведення від уповноваженого органу.

Для отримання ліцензії кредитна установа, що подає заяву, повинна дотримуватись низки вимог, передусім щодо:

• — мінімального розміру статутного капіталу;
• — джерел формування статутного капіталу;
• — складу засновників банку;
• — кваліфікації, досвіду та репутації керівництва банку;
• — кола операцій, що виконуватимуться банком, та стратегії його діяльності;
• — правильності оцінки банківських активів за їх ринковою вартістю;
• — заходів щодо створення резервів на випадок виникнення сумнівних та безнадійних боргів і збитків від банківської діяльності.

Ліцензія може містити положення про строки її дії, умови їх продовження, можливості внесення змін і доповнень, а також анулювання. У ній може бути обумовлено затвердження центральним банком кандидатур на перші керівні посади в банку після попередньої перевірки їх кваліфікації і досвіду роботи у разі істотних змін у структурі власності, злиття, зміни назви, зменшення оплаченої частки капіталу.

Основними причинами анулювання ліцензії є:

• — нездатність створеного банку розпочати протягом визначеного строку виконання банківських операцій;
• — невиконання банком умов ліцензії або виконання операцій, що нею не передбачені;
• — порушення законів чи нормативних актів;
• — виникнення становища, що загрожує інтересам вкладників, кредиторів та інвесторів.

В Україні згідно з Законом «Про банки і банківську діяльність» дозвіл на створення банку і на виконання банківських операцій видається Національним банком України. Ці дві процедури регулюються різними нормативними актами НБУ і можуть бути розірваними в часі: видача банківських ліцензій та письмових дозволів на здійснення банківських операцій відбувається після процедури реєстрації банку. Питання про можливість видачі ліцензії та дозволу розглядається спочатку ТУ НБУ на підставі клопотання банку і за умови наявності документів, які підтверджують дотримання встановлених Законом «Про банки і банківську діяльність» вимог:

• — наявність повністю сплаченого зареєстрованого підписного капіталу банку;
• — забезпеченість банку необхідним обладнанням, комп’ютерною технікою, програмними продуктами та засобами зв’язку;
• — відповідність приміщення банку вимогам НБУ;
• — наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів), які мають відповідну освіту та досвід для управління банком.

Банк може розраховувати на отримання письмового дозволу на здійснення окремих операцій за умови наявності підрозділу, який виконуватиме ці операції; наявності відповідних внутрішніх документів банку, які регламентують їх здійснення, а також кваліфікованих спеціалістів для їх виконання та управління відповідними підрозділами.

Усі без винятку банки незалежно від того, які операції вони планують виконувати, мають створювати постійно діючі підрозділи:

• — з питань аналізу та управління ризиками для забезпечення сприятливих фінансових умов захисту інтересів вкладників, кредиторів та інвесторів;
• — внутрішнього аудиту, який є органом оперативного контролю правління (ради директорів) банку за поточною банківською діяльністю. (Кандидатура керівника цього підрозділу обов’язково узгоджується з НБУ.)

У разі дотримання банком усіх вимог НБУ йому надається банківська ліцензія на право здійснення базових операцій:

• — приймання вкладів (депозитів) від юридичних осіб;
• — приймання вкладів (депозитів) від фізичних осіб;
• — відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів, у тому числі переказування грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;
• — відкриття та ведення рахунків банків-кореспондентів, у тому числі переказування грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;
• — розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;
• — надання гарантій, поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
• — факторинг;
• — лізинг;
• — послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів клієнтів;
• — випуск, купівля, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних документів;
• — випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з ними.

Наведений перелік операцій не є вичерпним. Згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» банки можуть виконувати і такі операції:

• — операції з валютними цінностями;
• — емісія власних цінних паперів;
• — операції купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів
• — операції на ринку цінних паперів від свого імені;
• — довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;
• — депозитарна діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;
• — здійснення інвестицій у статутні фонди інших юридичних осіб;
• — здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та інших грошових лотерей;
• — перевезення валютних цінностей та інкасація грошових коштів;
• — операції за дорученням клієнтів або від свого імені з інструментами грошового ринку; інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках; з фінансовими ф’ючерсами та опціонами.

НБУ надає єдиний письмовий дозвіл на здійснення всіх операцій, для виконання яких він є необхідним. На підставі цього дозволу банк має право виконувати одну, декілька чи всі операції згідно з зазначеним у ньому переліком. Письмовий дозвіл без додатку з переліком операцій недійсний.