Правові засади валютних операцій в сфері господарювання та засоби їх обмеження

Валютне регулювання — діяльність державних органів, спрямована на регламентування порядку здійснення валютних операцій.

Валютні відносини складаються у сфері фінансової діяльності держави і пов’язані з її роллю в розподілі та перерозподілі валового внутрішнього продукту з метою утворення і використання необхідних суспільству валютних фондів.

Структура валютних фондів:

* Державний валютний фонд;

* місцеві валютні фонди;

• * валютні фонди юридичних і фізичних осіб;
• * валютні фонди громадських організацій, інших осіб.

Формування Державного валютного фонду забезпечує Кабінет Міністрів України:

• * з коштів державного бюджету в межах сум видатків, затверджених Верховною Радою України;
• * купівлею валютних цінностей на міжбанківському валютному ринку України;
• * за рахунок кредитів у іноземній валюті в межах затвердженого

Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

* з інших надходжень, передбачених чинним законодавством.

Галузь валютних відносин складають міжнародні та внутрішні (внутрішньодержавні) валютні відносини.

Міжнародні валютні відносини проявляються:

* у зовнішній торгівлі;

• * у наданні економічної та технічної допомоги;
• * у спільній діяльності в галузі капіталовкладень;

* у міжнародних перевезеннях та ін.

Внутрішньодержавні валютні відносини охоплюють суспільні зв’язки, зорганізовані державою в ході розробки та здійснення національної валютної політики й зумовлені утворенням, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих валютних фондів, необхідних для виконання певними суб'єктами своїх функцій.

Особливості валютних відносин: 1) складаються у сфері фінансової діяльності держави, яка чітко регламентує порядок утворення й використання централізованих і децентралізованих валютних фондів; 2) безпосереднім приводом для їх виникнення є здійснювана державою планова діяльність з утворення і використання необхідних валютних фондів; 3) об'єктом є валютні цінності як засіб платежу в міжнародних розрахунках або такі, що можуть бути сурогатом таких розрахункових засобів, тобто гроші; 4) еквівалентний, тобто двосторонній, рух грошової та товарної форм між суб'єктами; 5) регулюються нормами не лише фінансового, а й інших галузей права, насамперед цивільного, тобто є комплексними.

ЗАКОНОДАВСТВО. В даний час в основі валютного регулювання лежить спеціальний базовий нормативний акт Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р., в якому визначено режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов’язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю та відповідальність за порушення валютного законодавства.

Важливі норми щодо валютного регулювання містяться в розділі VІІІ Закону України «Про Національний банк України «, в якому визначені повноваження Національного банку в сфері валютного регулювання та контролю, а саме:

Крім зазначених вище актів до валютного законодавства належать: Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 р., Укази Президента України: «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» (1994 р.), «Про заходи щодо забезпечення валютного та експортного контролю» (1994 р.), «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» (1999 р.).

Механізм правового регулювання валютних відносин — сукупність узятих в органічній єдності та взаємозв'язку правових засобів, за допомогою яких держава впливає на суспільні відносини, пов’язані з утворенням, розподілом і використанням валютних фондів.122.

Правовий режим валютних відносин — це режим валютних обмежень, тобто законодавча або адміністративна заборона, лімітування чи регламентація операцій з валютою або валютними цінностями.

ОБМЕЖЕННЯ здійснення валютних операцій: 1) регулювання переказів і платежів за кордон, вивезення капіталу, репатріація прибутків, золота, грошових знаків і цінних паперів; 2) обмеження вільної купівлі та продажу іноземної валюти і введення обов’язкового продажу державної іноземної валюти в обмін на національну валюту за офіційним курсом; 3) зосередження валютних операцій у центральних або спеціально уповноважених банках; 4) контроль за створенням і ліквідацією авуарів резидентів у країні; 5) контроль за створенням і ліквідацією нерезидентів — учасників валютних операцій у країні; 6) контроль за інвестуванням нерезидентів в економіку України та резидентів в економіку інших країн; 7) декларування, попередній дозвіл, контроль або заборона у здійсненні окремих видів валютних операцій.

Валюта України — власне національна валюта України, платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України.

Іноземна валюта — власне іноземна валюта, монетарні метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або в монетарних металах.

Валютні операції пов’язані:

1) з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

2) з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;

3) із ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Уповноважений банк — будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, який має ліцензію НБУ на виконання валютних операцій, а також здійснює контроль за операціями своїх клієнтів.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України для здійснення валютних операцій на весь період дії режиму валютного регулювання (мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют).

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам для здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальна ліцензія потрібна для таких операцій: а) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей; б) ввезення, переказування, пересилання в Україну національної валюти України; в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни й суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або застави; ґ) розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах за межами України; д) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі придбання цінних паперів.

Функції валютного контролю: * контроль відповідності валютних операцій чинному законодавству та наявності необхідних ліцензій; * перевірка обґрунтованості платежів в іноземній валюті резидентами і нерезидентами; * перевірка повноти та об'єктивності обліку й звітності за операціями резидентів і нерезидентів.

Державні органи валютного регулювання та контролю: * Верховна Рада України; * Кабінет Міністрів України; * Національний банк України; * Міністерство економічного розвитку та торгівлі України; * Міністерство фінансів України;

Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання: 1) визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України; 2) бере участь у складанні платіжного балансу України; 3) забезпечує здійснення бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей; 4) забезпечує формування і є розпорядником Державного валютно-го фонду України; 5) визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що використовуються в торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовуються в неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.

Національний банк України у сфері валютного регулювання: 1) здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України; 2) складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України; 3) контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України; 4) визначає в разі потреби ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам; 5) видає в межах, передбачених законодавством, обов’язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України; 6) нагромаджує, зберігає та використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики; 7) видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування; 8) встановлює способи визначення й використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або в розрахункових (клірингових) одиницях; 9) установлює за погодженням з Міністерством статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням; 10) забезпечує публікацію банківських звітів про власні валютні операції та валютні операції уповноважених банків.

Фінансові правопорушення, передбачені валютним законодавством: * несвоєчасне здійснення розрахунків у валютних операціях при виконанні зобов’язань за угодами тощо; * здійснення валютних операцій без генеральної чи індивідуальної ліцензії Національного банку України; * незаконне приховування в банках іноземних держав валютних цінностей, що належать резидентам; * невиконання уповноваженими банками доручень резидентів щодо купівлі та продажу іноземної валюти; * невиконання резидентами встановлених вимог до продажу валютних коштів, що надійшли на їхні рахунки; * невиконання уповноваженими банками функцій валютного контролю; * несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції та ін.