Історіографія проблеми, джерельна база та методологічна основа дослідження

Особистість Івана Станіславовича Бліоха (до переходу у протестантство Ян Богумил Готліб Блох) надзвичайно багатогранна. На жаль, доводиться констатувати, що до цього часу не створена повна біографія І.С. Бліоха, не відтворена цілісна картина його наукової творчості з питань будівництва і розвитку залізничного транспорту, економічної теорії залізниць, залізничної статистики, економіки сільського господарства та фінансів Російської імперії. Тобто постать І.С. Бліоха та його наукові праці не отримали належного висвітлення у сучасній вітчизняній історичній та економічній літературі.

Більшість аналітичних публікацій про наукові здобутки І.С. Бліоха відносяться до громадської діяльності вченого, пов’язаної із всесвітнім роззброєнням і створенням першого музею війни та миру. Адже творча постать І.С. Бліоха органічно вплетена в події величезного історичного значення в області міжнародних відносин — організації основ сприяння миру між народами, питань війни та миру.

Таким чином, під впливом цілого ряду політичних, ідеологічних, історичних та інших чинників у сучасній науковій історичній літературі сформувався односторонній підхід, яким майже ігнорується аналіз творчого надбання неординарної людини — Івана Станіславовича Бліоха — з питань будівництва, експлуатації та фінансово-економічного розвитку залізничного транспорту другої половини ХIХ — початку ХХ століть.

Важливим джерелом для відтворення життя вченого (тим паче, коли йдеться про його особисті, людські якості, стосунки з людьми, чого не передає офіційний документ) є спогади сучасників. Вони дають можливість уточнити cуперечливі місця архівних матеріалів, наповнити їх реальним змістом. У виданнях відомих енциклопедій та енциклопедичних словників знаходимо важливу, але фрагментарну, інформацію про життя та діяльність І.С. Бліоха. Поставлену в дисертації проблему висвітлено в узагальнюючих працях автора даного дослідження.

Для ґрунтовного знайомства з І.С. Бліохом, безперечно, найкращою нагодою є спогади про нього колег-залізничників. У нарисі «Руководители Юго-Западных железных дорог за 25 лет» відмічено, що «Матеріали для цього біографічного нарису, що стосуються головним чином літературної діяльності покійного І.С. Бліоха, повідомлені авторові вдовою покійного Е.В. Бліох. Відомості, які розміщені в енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона, не відрізняються повнотою, а, головне, багато в чому розходяться з дійсністю».

Важливу інформацію та висновки щодо життя і діяльності І.С. Бліоха знаходимо у спогадах С.Ю. Вітте, який особисто знав його, працював у нього на Південно-Західних залізницях і підтримував службові стосунки. І хоча на початку своєї професійної кар'єри залізничника, за спогадами Вітте, «Бліох був маленьким підрядчиком, який брав підряди на будівництво частини якої-небудь станції або якої-небудь платформи, в цьому роді, словом, був простим … зовсім неосвіченим, але людина він був надзвичайно талановитою» і в той же час «він був настільки розумний, що на декілька років виїздив за кордон і там самостійно отримав освіту; він там навіть слухав лекції у німецьких університетах». Знаючи особливість характеру Вітте — жодного доброго слова не казати про людей, які самостійно, без протекції, завдяки завзятості, працьовитості і природним здібностям досягли в житті успіхів, будемо вважати дану оцінку найкращою похвалою на адресу Бліоха.

Міністр фінансів Російської імперії М. Х. Рейтерн, визнаючи корисним призначити комерції радника Бліоха, відповідно до виявленого останнім бажання бути членом Вченого Комітету міністерства фінансів, у своєму поданні імператору щодо призначення І.Бліоха, дав таку характеристику Івану Станіславовичу: «У середовищі комерційного сословія звертає на себе увагу своїми літературними і вченими працями комерції радник Бліох. Ним виданий твір про російські залізниці, який отримав найкращі відгуки осіб, спеціально знайомих з цією справою, і систематичні таблиці про торгівлю худобою в Росії. В даний час Бліох зайнятий збиранням матеріалів для зробленого ним дослідження про розвиток продуктивних сил Росії за останнє двадцятиріччя, частина якого з’явилась вже у пресі».

Академік Російської академії наук Б.В. Ананьїч у роботі, що присвячена історії розвитку приватної банкірської справи у дореволюційній Росії і яка написана у вигляді нарисів про великі банкірські будинки, що мали вплив на економічний розвиток Росії і займали видне місце в її фінансовій системі, зауважує, що «серед польських банкірів-підприємців, котрі відіграли значну роль в економічному житті Росії, помітною фігурою був І.C. Бліох, власник крупної банкірської контори у Варшаві, котрий почав свою кар'єру дрібним залізничним підрядчиком, перетворившись на значного залізничного діяча, який очолив товариство Південно-Західних залізниць. У 1877 році Бліох, на той час комерції радник, нагороджений багатьма російськими і австрійськими орденами за свої дослідження з історії залізничного будівництва, був призначений членом Вченого комітету Міністерства фінансів».

Науковий і соціально-громадський світогляд, любов і відданість науці, суспільні і політичні погляди та принципи, яким він не зраджував ніколи, сформувались у І. Бліоха під час роботи в системі залізничного транспорту.

Окремі автори висловлюють сумніви у тому, що І. Бліох самостійно написав декілька величезних багатотомних наукових праць з використань значної кількості статистичного матеріалу. Зокрема у мемуарах Вітте іде мова про те, що Бліох тільки складав план книги, а писала її група фахівців на його замовлення. «Всі його вчені праці писались не ним, а писались різними письменниками і фахівцями за гроші, що він їм платив».

У біографічній статті, присвяченій Івану Станіславовичу Бліоху, надрукованій у Військовій енциклопедії Ситіна, говориться, що в написанні його книги про війну брали участь офіцери всіх головних штабів європейських армій, зокрема офіцери російського Генерального штабу.

Схожу версію написання роботи Бліоха «Русские железные дороги относительно доходов и расходов эксплуатации, стоимости провоза и движения грузов» підтримує О. Білімович, який говорить, що ця праця Бліоха «виконана цілим штатом лічильників під керівництвом автора, що близько стояв біля залізничної справи…». Згадується про подібне у статті «Єврейське питання в Росії: очима Олександра Солженіцина по сторінках книжки «Двісті років разом» ізраїльського історика, професора А.Черняка.

Автор статті, надрукованої у журналі «Наука и жизнь», висловив думку про те, що «Іван Станіславович Бліох, син польського єврея, що нажив на залізничних концесіях великі гроші, активно включився в суспільне життя. Він працював у комісії з перегляду законодавства про євреїв, очолюваній графом Паленом, організував конференцію із загального роззброєння і видав безліч праць по економіці і фінансах. Його літературна плодючість могла б викликати подив, коли б не запевнення Сергія Юлієвіча Вітте, що Бліох лише складав програми робіт, а писали їх його порученці». Ці твердження до цього часу залишались безпідставними, нічим не обґрунтованими.

У процесі дисертаційної роботи було з’ясовано звідки з’явились такі чутки. У першій книжці своєї багатотомної праці «Финансы России ХIХ столетия. История — статистика» Бліох пише: «У наслідок такого цікавого завдання автор, для полегшення собі матеріальної праці, для, так би мовити, технічної сторони справи, підібравши собі відповідних осіб, керував лише складанням цифрових і графічних таблиць, виведенням процентних відносин, а також розробкою деяких матеріалів».

Отже, дійсно, за визнанням самого Івана Станіславовича, в написанні своїх багатотомних творів Бліох використовував працю технічних працівників, а не письменників та фахових спеціалістів, як писали сучасники Бліоха, зокрема С. Вітте. «Письменниками» були співробітники відділу статистики, створеного Бліохом при Варшавській біржі та Спілці купців. Бліох користувався їхніми аналітичними довідками, але теоретичні висновки робив завжди сам. Альфред Висоцький, один із секретарів Бліоха, описав у мемуарах стиль та методи роботи Івана Станіславовича, — Бліох диктував йому свої думки, а він старанно все записував.

Сумніви і звинувачення були спричинені головним чином недовірою громадської думки до можливостей вихідця із «низів» без серйозної академічної освіти ґрунтовно займатись науково-популярною діяльністю. Адже те, що Бліох став мільйонером, нікого не дивувало, і за логікою громадської думки він мав вести безтурботне життя, а не вкладати кошти і час у наукову діяльність. А він створив наукові праці світового рівня, побудовані на величезній кількості статистичного матеріалу, праці, які отримали міжнародні визнання і були нагороджені медалями, перекладались на інші мови, викликали значний суспільний резонанс. Сьогодні більшість праць І. Бліоха являють собою не тільки історичну цінність, але їх з впевненістю можна віднести до значного доробку статистичної, фінансово-економічної та політичної думки ХIХ століття, що не втратила свою актуальність й на сучасному етапі розвитку залізничного транспорту.

Ще одну характеристику праць Івана Станіславовича знаходимо в листі міністра фінансів М. Х. Рейтерна російському самодержцю «Об отпуске сумм на предпринятые Блиохом и Веселовским сочинения о русских финансах»: «Член Вченого Комітету міністерства фінансів комерції радник Бліох, відомий своїми працями із залізничної статистики, приводить нині до закінчення свій новий твір під заголовком „Влияние железных дорог на экономическое состояние России“. Праця ця має на меті відобразити економічний стан держави в сьогоденні і тому видання такого не тільки на російській, але і на французькій, як на поширенішій мові, представляється корисним. У наслідок цього комерції радник Бліох за значними витратами, зробленими вже ним при розробці зазначеної праці, не маючи можливості зробити на власний свій рахунок переклад цього твору на французьку мову, звернувся до міністра фінансів з клопотанням про ухвалення витрат по перекладу і виданню його твору за рахунок міністерства фінансів».

Дослідження в царині історіографії показують, що наукові праці, які торкаються піднятої проблеми, можно поділити на дві групи: ті, що стосуються біографії І.С. Бліоха, й ті, що стосуються тих галузей науки, у розвиток яких він як вчений зробив помітний внесок. Ми в дисертаційній роботі прагнемо показати, що І.С. Бліох є однією з найвизначніших постатей у вітчизняній залізничній науці, тому його життя і наукова діяльність заслуговують ґрунтовного дослідження.

Незважаючи на те, що І.С. Бліох є однією з визначних постатей у розбудові вітчизняних залізниць, науковцем, який вніс значний вклад у дослідження про розвиток фінансів та економіки держави, залізничного транспорту, питань війни та миру, всесвітнього роззброєння, міжнаціональних відносин, сільського господарства окремі періоди його наукової та громадської діяльності взагалі не потрапили в поле зору дослідників, інші періоди висвітлені фрагментарно.

Таким чином, можемо зробити висновок, що сьогодні не існує цілісного наукового дослідження, у якому б була висвітлена діяльність та розвиток наукових поглядів І.С. Бліоха в галузі залізничного транспорту й, особливо, в залізничних економіці, фінансах та статистиці.

Недостатньо дослідженою залишається проблема формування та розвитку суспільно-політичних поглядів І.С. Бліоха. Такий стан наукової розробки порушеної нами проблеми є додатковим доказом актуальності і необхідності дисертаційного дослідження.

Значну частину фактичного матеріалу почерпнуто із книжкових і газетних фондів Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадского, Національної Парламентської бібліотеки, бібліотеки Петербурзького державного університету шляхів сполучень та Центральної науково-технічної бібліотеки міністерства шляхів сполучення Російської Федерації (Москва). Це офіційні документи державних органів, законодавчі акти, джерела, що дають узагальнені відомості фінансово-економічного положення держави у другій половині ХIХ століття, а також огляди діяльності Державної ради Російської імперії, Комітету міністрів, міністерств шляхів сполучень та фінансів. Ось чому дослідження ґрунтується на широкому колі як опублікованих, так й неопублікованих джерел, рукописних і друкованих матеріалів.

Для сучасного етапу дослідження життя і наукової спадщини І.С. Бліоха характерний проблемний підхід. При цьому нами були враховані досягнення у різних галузях залізничної науки (історії будівництва залізниць, розвитку фінансів та економіки залізничного транспорту, впливу залізниць на економіку держави, суспільного життя) й, особливо, дослідження наукової спадщини вченого.

Виявлені джерела, їх систематизація і науковий аналіз при всебічному і глибокому їх вивченні з достатньою повнотою, точністю і достовірністю дають підставу для створення, в майбутньому, великої фундаментальної роботи на честь пам’яті Івана Станіславовича Бліоха, що сприятиме поглибленню, а в деяких випадках і перегляду традиційних поглядів на роль і місце І.С. Бліоха в сучасній історичній пам’яті Росії, України та Польщі, тобто в країнах, де він свого часу народився, працював і прожив надзвичайно творче життя. Мізерне використання його наукового надбання на рівні загальних оцінок та констатації фактів вказує на можливу, з часом, небезпеку повного зникнення його імені з наукової спадщини цих держав.

Реалізація поставлених у дисертаційній роботі завдань здійснюється на основі залучення широкого кола джерел, серед яких найбільш важливими є:

а) особисті (біографічні) відомості про І.С. Бліоха; б) архівні матеріали про діяльність установ в яких працював вчений; в) періодика; г) опубліковані праці І.С. Бліоха.