Організація та шляхи вдосконалення обліку доходів і видатків в бюджетній установі (на прикладі Ямпільської районної державної адміністрації)

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ В БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ

1.1 Основні поняття і нормативна база щодо обліку доходів і видатків в бюджетних установах

1.2 Бюджетна класифікація: будова, роль і призначення видатків

1.3 Кошторис доходів і видатків бюджетних установ

1.4 Організація обліку доходів і видатків бюджетної установи

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ ЯМПІЛЬСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика установи

2.2 Організація обліку доходів в Ямпільській районній державній адміністрації

2.3 Організація обліку видатків в Ямпільській районній державній адміністрації

2.4 Порядок проведення ревізії в Ямпільській районній державній адміністрації

3. ВДОСКОНАЛЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

РЕФЕРАТ

дипломної роботи на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста

Ключища Олена Анатоліївна

«Організація та шляхи вдосконалення обліку доходів і видатків в бюджетній установі (на прикладі Ямпільської районної державної адміністрації)»

Актуальність теми визначається з загальної системи бухгалтерського обліку бюджетних установ, в яких саме облік доходів і видатків є найскладнішим і найвідповідальнішим. Питання організації обліку зазначених напрямків потребує найдокладнішої розробки й опанування.

Предметом дослідження є процес організації обліку доходів і видатків в бюджетній установі.

Об'єктом дослідження є Ямпільська районна державна адміністрація.

Мета дипломної роботи — дослідження питань щодо організації обліку доходів і видатків в бюджетних установах та розробка конкретних шляхів їх вдосконалення.

Завдання роботи:

висвітлити теоретичні питання організації обліку в бюджетних установах, зокрема доходів і видатків;

проаналізувати стан основних показників функціонування установи;

розглянути стан організації первинного, аналітичного і синтетичного обліку доходів і видатків в досліджуваній установі;

запропонувати конкретні шляхи вдосконалення організації обліку доходів і видатків в бюджетній сфері.

За результатами дослідження сформовані висновки:

— бюджет — це не просто балансові розрахунки доходів і витрат, які мобілізуються і витрачаються в установі, а й важлива фінансова категорія, основу якої становить система фінансових відносин, що складається між місцевими та державним бюджетом і установою, а також усередині установи;

— кошторис доходів і видатків є основним плановим документом;

— на сьогоднішній день місцеві органи влади не володіють достатніми фінансовими ресурсами для організації управління економікою і соціальною сферою на своєму рівні. Це обумовлено цілою низкою обставин:

високими рівнем концентрації фінансових ресурсів у державному бюджеті країни, що знижує значення регіональних і місцевих бюджетів у вирішенні життєво важливих для населення задач;

домінуючою роллю регулюючих доходів у структурі надходжень коштів до місцевого бюджету і низькою часткою закріплених за територіями податкових платежів;

нині діючою механізму централізованого встановлення нормативів відрахувань від доходів;

тенденцією встановлення видатків униз без відповідного підкріплення дохідними джерелами, що призводить до дотаційності.

Пропозиції за результатами дослідження:

— доцільно затвердити форму касової книги з розподілом готівкових надходжень і витрат на кошти загального і спеціального фондів, що не тільки полегшить роботу касирів і бухгалтерів, усуне передумови для вчинення порушень, а й сприятиме здійсненню контролю за цільовим і правильним використанням готівки;

— повернутися до старого порядку обліку розрахунків з дебіторами і кредиторами на одному і тому самому рахунку та в одному й тому самому меморіальному ордері при умові заборони згортання сальдо на активно-пасивних рахунках;

— ввести в дію нову форму накопичувальної відомості грошових коштів спеціального фонду, яка дозволить полегшити групування доходів та видатків наприкінці місяця, при підрахуванні видатків за окремим кодом економічної класифікації видатків щокварталу.

Таким чином, запропоновані нами вдосконалення бухгалтерського обліку доходів і видатків в установі дозволять спростити та полегшити працю робітників бухгалтерії. Отже, запропонована нами нова форма накопичувальної відомості дозволить полегшити групування доходів та видатків наприкінці місяця, при підрахування видатків за окремим кодом економічної класифікації видатків щокварталу.

ВСТУП Бухгалтерський облік в бюджетних установах забезпечує відображення усіх операцій, пов’язаних з виконанням кошторису видатків бюджету, кошторисів спеціальних коштів та узагальнення даних обліку і звітності, що необхідно для оперативного управління, аналізу, контролю за цільовим використанням коштів на підставі кошторису, виявлення позапланових і незаконних витрат.

Завданнями бюджетного обліку є:

— точне виконання затвердженого бюджету;

— дотримання фінансово-бюджетної дисципліни і найсуворішого режиму економії у витрачанні бюджетних коштів;

— охорона майна, державної власності;

— мобілізація коштів у бюджет і виявлення додаткових доходів.

Бюджетний облік ведеться відповідно до чинного в Україні бюджетного устрою.

Бухгалтерський облік виконання кошторисів доходів і видатків у бюджетних установах ведеться за подвійною системою, за меморіально-ордерною, журнально-ордерною, журнал-головною або комп’ютерною формою обліку.

Бухгалтерський облік виконання кошторисів витрат з бюджету і спеціальних коштів, а також інших позабюджетних коштів у бюджетних установах ведеться на єдиному балансі за єдиним планом рахунків.

За дотримання правил бюджетної дисципліни і правильну організацію бухгалтерського обліку в бюджетних установах відповідальність несуть керівник установи і головний бухгалтер.

Кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік, відповідно до бюджетних призначень.

В загальній системі бухгалтерського обліку бюджетних установ саме облік доходів і видатків є найскладнішим і найвідповідальнішим, про що, до речі, свідчить традиційна друга назва системи — бухгалтерський облік виконання кошторису доходів і видатків. Отже, питання організації обліку зазначених напрямків потребує найдокладнішої розробки й опанування.

Виходячи з актуальності питання була обрана тема дипломної роботи «Облік доходів і видатків в бюджетних установах».

Метою написання дипломної роботи є дослідження питань щодо організації обліку доходів і видатків в бюджетних установах та розробка конкретних шляхів їх вдосконалення.

Відповідно до поставленої мети в роботі були визначені такі задачі:

висвітлити теоретичні питання організації обліку в бюджетних установах, зокрема доходів і видатків;

проаналізувати стан основних показників функціонування установи;

розглянути стан організації первинного, аналітичного і синтетичного обліку доходів і видатків в досліджуваній установі;

запропонувати конкретні шляхи вдосконалення організації обліку доходів і видатків в бюджетній сфері.

Об'єктом дослідження була обрана Ямпільська районна державна адміністрація.

Інформаційну базу роботи склали законодавчі та нормативні акти Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, нормативні документи, які регламентують облік в бюджетних установах в Україні, літературні джерела із досліджуваного питання, а також матеріали звітності Сумської районної державної адміністрації.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ В БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ

1.1 Основні поняття і нормативна база щодо обліку доходів і видатків в бюджетних установах Основним нормативним документом, який регулює діяльність бюджетних установ є Бюджетний Кодекс України. Він визначає засади бюджетної системи України, її структуру, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до п. 6 ст. 2 Бюджетного Кодексу бюджетна установа — це орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими організаціями.

До бюджетних установ відносяться:

Верховна Рада;

Адміністрація Президента;

міністерства і відомства;

місцеві державні адміністрації;

органи місцевого самоврядування (районні, районні у містах, міські, селищні, сільські ради);

державні підприємства, установи і організації, що фінансуються виключно з бюджетів усіх рівнів.

Згідно з п. 1, ст. 2 Бюджетного кодексу України для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду бюджетні установи використовують план формування та використання фінансових ресурсів, який називається бюджетом.

Бюджети поділяються на державний бюджет та місцеві бюджети і їх сукупність, яка побудована з урахуванням економічних відносин та регулюється нормами права, складає бюджетну систему України.

Здійснювати виконання бюджету протягом бюджетного періоду надано повноваження органам державної влади. Це повноваження закріплено Законом України «Про Державний бюджет України» .

До місцевих бюджетів відносяться бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. В свою чергу до бюджетів місцевого самоврядування належать бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Відповідно до цього визначення бюджетні установи можуть фінансуватися із державного бюджету та із місцевих бюджетів, тому що вони є учасниками бюджетного процесу і наділені відповідними правами і обов’язками або бюджетними повноваженнями.

Для контролю за виділеними бюджетними коштами та результатами їх використання Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням № 538-р схвалив Концепцію застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі. Відповідно до даного розпорядження починаючи з 2008 року, затверджено паспорт для кожної бюджетної програми, виконання якої покладено на одну або декілька бюджетних установ.

Паспорт бюджетної програми — це документ, що визначає суму коштів, необхідних для виконання бюджетної програми, законодавчі підстави її реалізації, мету, завдання, напрями діяльності, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми, на підставі якого здійснюється контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів і аналіз виконання бюджетної програми.

Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головні розпорядники бюджетних коштів — це бюджетні установи в особі їх керівників.

Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня — розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього. До розпорядників належать обласні управління освіти, культури, охорони здоров’я тощо.

Розпорядники, до сфери управління яких належать інші розпорядники нижчого рівня, в процесі складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів застосовують до них положення порядку, визначені для головних розпорядників. Тобто, якщо обласним держадміністраціям, управлінням освіти, культури, охорони здоров’я, підпорядковуються районні держадміністрації, відділи освіти, культури, районні лікарні, то в такому випадку облуправління визнаються, як головні розпорядники коштів для відповідних районних структур. Або ж міська рада координує діяльність та здійснює фінансування міських будинків культури, дошкільних закладів, то вона теж для даних установ являється головним розпорядником.

Повноваження, яке надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету, визначається як бюджетне асигнування. В свою чергу будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Бюджетне призначення — це повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування. Ці повноваження визнаються як повноваження на майбутні бюджетні зобов’язання.

Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи.

Бюджетна установа може вести облік самостійно або обслуговуватися централізованою бухгалтерією. Але і в першому, і другому випадках для забезпечення своєї діяльності установа складає індивідуальні кошториси й плани асигнувань за кожною бюджетною програмою (функцією), яку вона буде виконувати, наприклад, для надання медичної допомоги населенню, для контролю за надходженням податків тощо.

Для того, щоб бюджетна установа виконувала свої функції, визначені її Положенням чи Статутом, їй в першу чергу необхідний план, в якому повинні бути визначені доходи, які вона має отримати протягом бюджетного періоду, та відповідні видатки, які будуть здійснені на утримання установи, для здійснення нею своїх повноважень.

За дотримання правил бюджетної дисципліни і правильну організацію бухгалтерського обліку в бюджетних установ ах відповідальність несуть керівник установи і головний бухгалтер. Головний бухгалтер повинен керуватися Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.2009 р. № 996-ХІV, іншими нормативними актами вищих органів державної влади і управління, вказівками та інструкціями ДКУ. У цих документах визначені обов’язки, права і відповідальність головного бухгалтера за правильну організацію обліку, які поширюються на працівників облікової служби всіх підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і форм господарювання.

1.2 Бюджетна класифікація: будова, роль і призначення видатків Правильність обліку доходів і витрат забезпечується єдиною системою бюджетного обліку, в основу якої покладено бюджетну класифікацію, введену в дію Постановою Верховної ради «Про структуру бюджетної класифікації України» від 12.07.2006 р. № 327/96 — ВР з 1 січня 1889 р., а також наказу Міністерства фінансів України «Про запровадження бюджетної класифікації» від 27.12.2001 р. № 604.

Бюджетна класифікація має організаційне і правове значення. Вона дає змогу однаково обраховувати доходи і витрати бюджету, складати звітність про виконання бюджету, здійснювати контроль і аналіз за кожним видом доходів і витрат, кодувати показники бюджетів при їх автоматизованій обробці. Одночасно всі показники всі показники є фінансовими планами, обов’язковими для виконання на всіх рівнях управління.

Бюджетна класифікація передбачає окремо класифікацію доходів і витрат.

Бюджетна класифікація має такі складові частини:

1) класифікація доходів бюджету;

2) класифікація видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету;

3) класифікація фінансування бюджету;

4) класифікація боргу.

Класифікація доходів поділяється на групи. Підгрупи, статті та підстатті.

Витрати бюджетна класифікація поділяє:

— за функціональною ознакою (за головними розділами і підрозділами бюджету);

— за відомчою структурою (освіта, наука, культура, мистецтво, охорона здоров’я і т. ін.);

— за економічними ознаками (група, підгрупа, стаття, підстаття);

— за бюджетними програмами.

Коди функціональної класифікації складено відповідно до функцій держави. Наприклад, утримання Збройних Сил України має код 50 200 з деталізацією за видами витрат; загальна середня освіта — код 70 200 з деталізацією за видами закладів (школи, ліцеї, інтернати) тощо.

Коди відомчої класифікації надано головним розпорядникам бюджетних коштів. Так, Міністерству економіки України присвоєно код 120, Державній митній службі України — код 516 і т. ін. Тим самим визначається галузь, до якої належить дане підприємство.

Коди економічної класифікації видатків бюджету застосовують при складанні видаткової частини кошторисів розпорядників бюджетних коштів, розписів бюджетів, планів асигнувань відповідно до видів видатків, як поточних (наприклад, на оплату праці працівників бюджетних установ — код 1110), так і капітальних, а також нерозподілених видатків та кредитування з вирахуванням погашення платежів до бюджету.

Класифікація видатків за бюджетними програмами передбачає програмно-цільовий підхід до складання бюджету, тобто затвердження бюджету з урахуванням конкретних цільових програм головних розпорядників коштів, яким і надаватимуться відповідні коди.

Класифікація фінансування бюджету застосовується у разі визначення джерел покриття дефіциту бюджету за рахунок внутрішніх або зовнішніх позик (за типом кредитора) чи при випуску облігацій та векселів (за типом боргового зобов’язання), а також визначення напрямків витрачання фінансових ресурсів, які можуть утворитися при перевищенні доходів бюджету над його видатками.

Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов’язання держави (як внутрішні, так і зовнішні), а також Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

Для бухгалтера важливе значення має економічна класифікація видатків, за кодами якої організовується аналітичний облік фактичних видатків бюджетної установи.

Економічна класифікація видатків бюджету багаторівнева і являє собою розмежування видатків за економічними ознаками. Під видатками розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню, тобто такі платежі, які не створюють і не компенсують фінансові вимоги. Видатки можуть передбачатися або на поточні потреби (код 1000), або для здійснення капітальних витрат (код 2000). Вони бувають відплатними, тобто здійсненими в обмін на товар чи послугу, або невідплатними.

На першому рівні видатки бюджету поділяють на такі групи:

—поточні видатки (1000);

— капітальні видатки (2000);

— нерозподілені видатки (3000);

— кредитування з вирахуванням погашення (4000).

На другому рівні поточні видатки поділяються на підгрупи:

— видатки на товари і послуги (1100);

—виплата процентів (доходу) за зобов’язаннями (1200);

— субсидії та поточні трансфертні виплати (1300).

На третьому рівні видатки на товари і послуги поділяються на статті:

— оплата праці працівників бюджетних установ (1110);

— нарахування на заробітну плату (1120);

— придбання предметів постачання і матеріалів, утримання бюджетних установ (1130);

— видатки на відрядження (1140);

— матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення (1150);

— оплата комунальних послуг та енергоносіїв (1160);

— дослідження і розробки, державні програми (1170).

На четвертому рівні оплата праці працівників бюджетних установ поділяється на:

— заробітну плату (1111);

— грошове утримання військовослужбовців (1112);

—виплати з тимчасової непрацездатності (1113).

Стаття «Оплата праці працівників бюджетних установ» (код 1110) включає оплату праці в грошовій формі всіх працівників бюджетних установ за посадовими окладами, ставками або розцінками, а також різні доплати до цих ставок (за ранг, стаж, вислугу років, науковий ступінь, надурочні години і т. ін.). Видатки за цим кодом мають досить значну питому вагу в кошторисі бюджетної установи і є захищеною бюджетною статтею.

До статті «Нарахування на заробітну плату» (код 1120) належать збори на обов’язкове пенсійне страхування та всі види обов’язкового соціального страхування. Це також захищена бюджетом стаття.

Дуже широкою за своїм змістом є стаття «Придбання предметів постачання і матеріалів, утримання бюджетних установ» (код 1130), до якої належать видатки на придбання усіх матеріальних цінностей, необхідних для функціонування установи: канцтоварів, облікових документів і регістрів, інформаційних видань, господарських матеріалів, медикаментів, продуктів харчування, малоцінних предметів, постільної білизни, спецодягу, книг для бібліотек тощо.

Для кожного з наведених видів видатків призначається окремий класифікаційний код з чотирьох знаків (заробітна плата — код 1111, грошове утримання військовослужбовців — код 1112 і т. ін.).

У такому ж порядку деталізуються всі інші види видатків бюджетних установ. За цими кодами виділяються і обліковуються видатки бюджетів усіх рівнів та всіх бюджетних установ.

1.3 Кошторис доходів і видатків бюджетних установ Кошторис бюджетних установ (далі - кошторис) є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Бухгалтер бюджетної установи має безпосереднє відношення до кошторису, як до його планування (надаючи звітні дані за попередній період фінансовому підрозділу), так і до контролю за його виконанням, адже він відповідає за всі фінансові операції, які будуть здійснені бюджетною установою протягом бюджетного періоду.

Кожна установа, виконуючи свої функції, повинна мати на це відповідний дозвіл, закріплений законом, та право отримувати та розпоряджатись коштами у визначених обсягах, тобто мати певні повноваження. При цьому необхідно враховувати:

які кошти мають поступити до бюджету;

скільки можна використати на утримання установи;

як їх правильно використовувати.

Перед початком бюджетного періоду усіма установами на наступний бюджетний рік, на який плануються видатки, складаються кошториси.

Розглянемо структуру кошторису детальніше. Будь який кошторис складається із двох частин:

І частина «ДОХОДИ» ;

ІІ частина «ВИДАТКИ» .

В свою чергу і доходи і видатки складаються із загального та спеціального фондів (визначається законом про Держбюджет України).

До загального фонду кошторису бюджетної установи можна віднести кошти, які надходять від сплати податків, зборів, надання послуг та від вищестоящої установи для утримання установи та витрачаються відповідно до визначених видів основної діяльності.

До спеціального фонду кошторису відносяться кошти, що надходять від сплати податків, зборів, надання послуг, які передбачені законом України про державний бюджет, та витрачаються на видатки за рахунок цих надходжень на конкретну мету, наприклад, для створення державних запасів та резервів.

Бухгалтер контролює правильність надходження та використання коштів відповідно до кошторису.

На основі показників бухгалтерської звітності подаються фінансовому підрозділу установи дані про фактично використані кошти в минулому періоді за статтями видатків, дані про надходження доходів, штатний розпис за минулий рік. Фінансовий підрозділ в свою чергу на основі цих даних розраховує план надходжень доходів та видатки, виходячи з конкретних сум за минулий період.

Під час формування доходів обов’язково враховується рівень їх фактичного виконання за останній звітний рік.

Показники наводяться в обсязі, зазначеному в розрахунку, і повинні повністю відповідати показникам бухгалтерської звітності за відповідні періоди.

При розрахунках видаткової частини кошторису обов’язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці і відповідних відрахувань, а також на господарське утримання установ. При цьому видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості.

Розрахунки доходів та видатків установи подаються на розгляд керівнику установи, який своїм підписом затверджує дані розрахунки, і вони є основою для складання проекту кошторису. Крім проекту кошторису установи розраховується план асигнувань.

План асигнувань — це помісячний розподіл видатків, затверджених у кошторисі, і який є невід'ємною частиною кошторису і затверджується разом з ним.

Цей план також розраховується згідно з даними бухгалтерської звітності за попередній рік. Оскільки діяльність установи постійна, і вона здійснює свої функції згідно зі статутом чи положенням, то відповідно, надходження від діяльності установи та видатки (фонд заробітної плати, інші витрати) на утримання установи розраховуються помісячно. Також при складанні проектів кошторисів необхідно враховувати показники лімітних довідок.

Згідно з п. 27 лімітна довідка про бюджетні асигнування (надалі - лімітна довідка) — це документ, який містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавством повинні бути визначені на основі нормативів, і видається, відповідно, Мінфіном, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органом, головним розпорядником. Показники лімітної довідки доводяться до відома головних розпорядників, розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань.

Проект кошторису, план асигнувань та штатний розпис підписуються керівником установи і головним бухгалтером або начальником фінансового підрозділу і подаються на розгляд вищестоящій установі (головному розпоряднику бюджетних коштів). Після розгляду проектів формуються на їхній основі бюджетні запити, які також підписують керівник та головний бухгалтер (начальник фінансового підрозділу установи).

Бюджетний запит — документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.

Коли проекти кошторисів затверджені, сформовані бюджетні запити, складаються кошториси. Фактично вони вже складені, і у подальшому формально заповнюються лише форми кошторисів. Типові форми встановлює Мінфін України. На 2008 рік наказом затверджено типову форму кошторису Мінфіну № 57.

Зазначені документи (кошторис, план асигнувань, штатний розпис) подаються та затверджуються у двох примірниках, один із яких повертається установі, а другий залишається у вищестоящій установі, керівник якої їх затвердив. В подальшому бухгалтер контролює виконання як дохідної, так і видаткової частини кошторису. Якщо було здійснено перевитрати коштів, які призначені, наприклад, для видатків на відрядження, то відповідати буде в першу чергу керівник, а за ним і бухгалтер.

Є два види фінансового контролю за виконанням бюджету:

— внутрішній;

— зовнішній.

Внутрішній фінансовий контроль здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу. За організацію ефективної системи внутрішнього контролю відповідальність несе керівник установи (розпорядник бюджетних коштів) як у своїх закладах, так і у підвідомчих бюджетних установах.

Внутрішній фінансовий контроль повинен забезпечувати:

постійну оцінку фінансової діяльності установи;

перевірку результатів від здійснення діяльності, чи відповідають вони тим завданням та планам, які передбачені паспортом бюджетної установи;

інформування безпосереднього керівника бюджетної установи про результати перевірки (оцінки, розслідування, вивчення чи ревізії), проведеної підрозділом внутрішнього фінансового контролю.

Зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюється Рахунковою палатою — в частині контролю за використанням коштів Держбюджету України, Головним контрольно-ревізійним Управлінням України — відповідно до його повноважень, визначених законом.

Є деякі обмеження та правила, які слід враховувати при виконанні бюджетного процесу, передбачені Бюджетним кодексом і Законом «Про Державний бюджет України» .

По-перше, бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених Законом про Державний бюджет України.

По-друге, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Зобов’язання, взяті розпорядниками коштів Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань, не вважаються бюджетними зобов’язаннями i не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов’язань згідно Закону про державний бюджет України є бюджетним правопорушенням.

У 2002 р. відбувся розподіл звітності для тих, хто отримує кошти державного бюджету, і для тих, хто отримує кошти місцевих бюджетів. Відповідно той, хто отримує кошти як з державного, так і з місцевих бюджетів, здаватиме два пакети звітності.

Центральні органи виконавчої влади та інші головні розпорядники бюджетних коштів, установи, організації, які отримують кошти державного бюджету, місячний звіт про виконання кошторисів у 2002 р. подають вже сім форм:

№ 2мд «Звіт про виконання кошторису установи» ;

№ 2-валюта «Звіт про використання коштів загального фонду бюджету з міжнародної діяльності України» ;

№ 4−1мд «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами» ;

№ 4−2мд «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ» ;

№ 4−3мд «Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду» ;

№ 7мд «Звіт про заборгованість бюджетних установ» ;

№ 8мд «Звіт про фінансові зобов’язання бюджетних установ» .

А установи та організації, які отримують кошти місцевих бюджетів, місячний звіт про виконання кошторисів у 2002 році подають шість форм:

№ 2мм «Звіт про виконання кошторису установи» ;

№ 4−1мм «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами» ;

№ 4−2мм «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ» ;

№ 4−3мм «Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду» ;

№ 7мм «Звіт про заборгованість бюджетних установ» ;

№ 8мм «Звіт про фінансові зобов’язання бюджетних установ» .

Таким чином, для коштів державного та місцевого бюджетів тепер запроваджено окремі форми звітності (щодо коштів державного бюджету в нумерації форми є літера «д», щодо коштів місцевого бюджетів — «м»).

При використанні коштів місцевого бюджетів вже не потрібно подавати форму № 2-валюта «Звіт про використання коштів загального фонду бюджету з міжнародної діяльності України», оскільки загальний фонд бюджету, тим більше у валюті, виявляється, є лише в Держбюджеті.

У 2002 р. не потрібно у місячних звітах при використанні як коштів з держбюджету, так і з місцевих бюджетів подавати ф. № 4−3 «Звіт про депозитні суми», ф. № 4−5м «Звіт про використання субвенцій, одержаних з інших бюджетів» та ф. № 4−6м «Звіт про надходження і використання інших доходів (спеціальний фонд)» .

Але для госпрозрахункових підприємств, які отримують кошти з бюджетів, подання звітності ускладнилося. Якщо в 2001 р. госпрозрахункові підприємства складали місячну звітність про використання отриманих бюджетних коштів за формою № 2м «Звіт про виконання кошторису доходів і видатків установи (загальний фонд)», а ті, що отримують кошти спеціального фонду, — за формою № 4−6м «Звіт про надходження і використання інших доходів (спеціальний фонд)», то тепер госпрозрахункові підприємства та організації про отримані кошти загального фонду державного та/або місцевих бюджетів складають місячну фінансову звітність про використання отриманих бюджетних коштів за відповідними формами № 2мд «Звіт про виконання кошторису установи» або № 2мм «Звіт про виконання кошторису установи», а про отримані кошти спеціального фонду — за відповідними формами № 4−3мд «Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду» або № 4−3мм «Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду» .

Крім того, тепер зведений звіт форми № 2м «Звіт про виконання кошторису доходів і видатків установи (загальний фонд)» головними розпорядниками коштів до Державного казначейства України не подається, крім головних розпорядників, установи яких мають право не обслуговуватися в органах Державного казначейства України.

Інвестиції, що їх, згідно з чинним законодавством України, отримують бюджетні установи, в тому числі на будівництво житла, слід відображати у формах № 4−2мд «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ» та № 4−2мм «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ» .

Таким чином, Самі форми звітності (окрім літер «м» та «д» в назвах) та принципи їх заповнення практично не змінилися.

1.4 Організація обліку доходів і видатків бюджетної установи Бюджетні установи в процесі своєї статутної діяльності можуть отримувати кошти не лише з державного або місцевих бюджетів, а й з інших джерел. Такі кошти прийнято називати позабюджетними.

Починаючи з 2000 р., усі позабюджетні кошти установ і організацій, що утримуються за рахунок асигнувань з державного або місцевого бюджетів, включаються до спеціального фонду бюджету як власні надходження цих установ та організацій і відповідні спеціальні видатки. Тобто усі позабюджетні кошти таких установ з 2000 р. враховуються у складі спеціального фонду державного бюджету і по суті є бюджетними. Їх надходження та витрачання планується в кошторисі доходів і видатків бюджетної установи.

Спеціальний фонд складається з власних надходжень (спеціальні кошти, кошти на виконання окремих доручень, інші власні надходження), субвенцій, одержаних з бюджетів іншого рівня та інших доходів спеціального фонду.

Спеціальні кошти — це доходи бюджетних установ і організацій, які вони отримують від надання платних послуг, виконання робіт, реалізації продукції або іншої діяльності, що провадиться на підставі відповідних нормативно-правових актів, і використовують за цільовим призначенням згідно з кошторисом доходів і видатків установи.

Суми на виконання окремих доручень (суми за дорученнями) — це кошти, які бюджетні установи отримують від фізичних і юридичних осіб та благодійних фондів для виконання окремих доручень або використання за цільовим призначенням, визначеним особою, що надає такі кошти.

Для обліку доходів бюджетних установ, які вони одержують за рахунок загального і спеціального фондів державного бюджету, із сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) бюджетів, а також за рахунок надання комерційних послуг) по їх видах у залежності від джерела надходження Планом рахунків № 114 передбачені наступні рахунки 7 класу:

70 «Доходи загального фонду» ;

71 «Доходи спеціального фонду» ;

72 «Доходи від реалізації продукції, виробів і виконання робіт» ;

73 «Доходи бюджетів» ;

74 «Інші доходи» .

Доходи загального фонду бюджету були й лишаються доволі значною частиною в загальній структурі доходів більшості бюджетних установ. Вони поділяються на доходи, отримані із загального фонду державного бюджету, та отримані з місцевого бюджету. Зазначені джерела можуть існувати самостійно і в поєднанні.

Організація обліку доходів загального фонду охоплює напрямки, які впливають як на підготовчий етап обліку доходів — їх планування, так і на обліковий процес безпосередньо. Зокрема, до них належать:

— організація планування доходів загального фонду бюджетних установ;

— організація робіт із затвердження асигнувань та надходження доходів;

— організація облікових номенклатур;

— організація носіїв облікової інформації та їх руху.

Планування доходів за загальним фондом здійснюється за системою вертикального зв’язку. Це означає, що рух інформації про граничні обсяги видатків загального фонду відповідного бюджету подається вертикальною схемою, а відповідно визначені обсяги доходів загального фонду у вигляді проектів кошторисів доводяться знизу вгору. При цьому головні розпорядники коштів не лише доводять інформацію про граничні обсяги видатків розпорядникам коштів нижчого рівня, а й розробляють при потребі та доводять до останніх окремі показники, визначають терміни подання проектів кошторисів і надають вказівки щодо їх складання, забезпечують складання проектів кошторисів на бюджетні програми (функції), що їх безпосередньо виконують головні розпорядники коштів.

Організація обліку власних доходів бюджетних установ має здійснюватись як на етапі планування показників господарсько-виробничої діяльності, так і на етапі їх фіксування у процесі бухгалтерського обліку, охоплює такі напрями:

— розробка класифікаційної схеми власних доходів бюджет установ; - організація планування доходів спеціального фонду;

— організація обліку надходження доходів;

— організація облікових номенклатур:

— організація носіїв облікової інформації.

Власні доходи, доволі різнорідні за своїм характером, поділяються на такі групи:

— доходи за коштами отриманими як плата за послуги, роботи продукцію;

— інші доходи бюджетних установ.

Кожна з наведених груп поділяється на підгрупи. Зокрема, до доходів, отриманих від надання платних послуг, належать:

— доходи, отримані під надання функціонально-основним послуг бюджетних установ;

— доходи, отримані від господарської чи господарсько-виробничої діяльності;

— доходи в частині оренди приміщень бюджетних установ;

— доходи від реалізації майна.

Група інших доходів бюджетних установ містить:

— благодійні внески, гранти і дарунки, субвенції;

— інші власні доходи бюджетних установ.

Зазначена класифікація мас досить загальний вигляд, однак вона виокремлює два принципові напрями формування доходів, перший з яких утворюється в результаті господарсько-виробничої діяльності, а другий — відображає доходи, які не є наслідком останньої і отримуються для її якомога повнішого забезпечення.

Основним напрямком бухгалтерського обліку бюджетних установ виступає облік видатків. Враховуючи основне завдання бюджетних установ щодо кінцевого результату (звітного періоду) діяльності — виконання кошторису доходів і видатків — яке визначає, по суті, другу назву обліку бюджетних установ, а саме облік виконання кошторису доходів і видатків, це твердження є безсумнівним. З огляду на це організація обліку видатків є пріоритетною.

Видатки — це витрати, які здійснює установа для свого утримання та виконання своїх функцій. В т. ч. видатки за несплаченими рахунками кредиторів, за нарахованою і не виплаченою заробітною платою і стипендіями тощо, одним словом — кредиторська заборгованість.

Організація обліку видатків бюджетних установ охоплює такі напрямки:

— визначення нормативної бази;

— класифікація видатків;

— розробка робочої номенклатури видатків;

— організація планування видатків;

— організація облікових номенклатур;

— організація носіїв облікової інформації.

Вирізняють такі види класифікації видатків бюджету:

— функціональну;

— відомчу;

— програмну;

— економічну.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ ЯМПІЛЬСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика підприємства Робота Ямпільської районної державної адміністрації проводиться за перспективними (річними), поточними (квартальними), а у разі потреби — оперативними (місячними, тижневими) планами, що затверджуються головою районної державної адміністрації.

Робота управлінь, відділів та інших структурних підрозділів, апарату районної державної адміністрації проводиться за квартальними планами, що затверджуються заступниками голови (відповідно до розподілу обов’язків) районної державної адміністрації. Щомісяця складається план організаційних заходів.

Організація роботи з документами Ямпільської районної державної адміністрації здійснюється відповідно до інструкції з діловодства, що затверджується головою районної державної адміністрації відповідно до Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 року № 1153.

Відповідальність за організацію виконання документів несуть голова, заступники голови районної державної адміністрації (відповідно до розподілу обов’язків), керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів районної державної адміністрації.

Апарат районної державної адміністрації складається з 7 відділів. Керівники структурних підрозділів райдержадміністрації несуть відповідальність за організацію контролю та виконання документів; визначають підрозділ або працівника, який буде здійснювати контроль за строками виконання документів, вести їх облік, забезпечувати доведення документу до виконавців; структурні підрозділи райдержадміністрації, які визначені заступниками голови райдержадміністрації, як відповідальні за організацію виконання розпорядження (доручення) голови райдержадміністрації в цілому ведуть контрольні справи, в яких повинні бути: розпорядження, доручення, які контролюються; при необхідності план контролю за його виконанням (затверджений заступником голови або керівником вказаного структурного підрозділу); матеріали щодо виконання кожного контрольного пункту від структурних підрозділів райдержадміністрації, установ, підприємств, відповідальних за виконання цих пунктів, інші матеріали по виконанню (наради, перевірки тощо).

Фінансово-господарський відділ, в якому проходила переддипломна практика, є структурним підрозділом апарату районної державної адміністрації. Він утворюється розпорядженням голови районної державної адміністрації, підпорядковується голові районної державної адміністрації та керівнику апарату.

У своїй діяльності відділ керується Конституцією, Законами України, Указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Положенням про районну державну адміністрацію, чинним законодавством про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні та цим тимчасовим положенням.

Завдання та функції відділу:

1. Здійснення матеріально-технічного і господарсько-побутового забезпечення діяльності районної державної адміністрації.

2. Забезпечення контролю за наявністю і рухом майна, використанням матеріальних і фінансових ресурсів відповідно до затверджених нормативів і кошторисів.

3. Повноту відображення в обліку наростаючим підсумком майнового та фінансового становища районної державної адміністрації за звітний період (місяць, квартал, рік).

4. Щорічне проведення інвентаризації майна та матеріалів.

5. Складання статистичних звітів про працю (щомісячно, щоквартально).

6. Складання звітів про використання коштів по соціальному страхуванню та пенсійному фонду (щоквартально).

7. Тотожність даних аналітичного обліку оборотам і залишкам за рахунками синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

8. Своєчасне виконання розпоряджень, якісне оформлення первинних документів та досягнення економії по видаткам паливно-мастильних матеріалів.

9. Своєчасне і якісне складання звітів по фінансуванню та видатках господарської діяльності.

10. Забезпечення збереження районної комунальної власності.

11. Оформлення і обробка документів по нарахуванню заробітної плати, премій, матеріальної допомоги, відпускних та допомоги за листком непрацездатності. Своєчасний облік і якісне ведення касових операцій.

12. Забезпечення ведення діловодства, дотримання службової таємниці.

13. Виконує інші повноваження, передбачені законодавством та розпорядженнями голови районної державної адміністрації.

Структура відділу.

Відділ очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється головою районної державної адміністрації на конкурсній основі. Структура відділу і чисельність працівників відділу затверджується головою районної державної адміністрації. Спеціаліст ІІ категорії відділу призначається на посаду та звільняється з посади розпорядженням голови районної державної адміністрації на конкурсній основі. Комендант та технічні працівники (водії, прибиральниці та сторожа) призначаються на посаду та звільняються з посади розпорядженням голови районної державної адміністрації за поданням керівника апарату.

В обов’язки працівників фінансово-господарського відділу входить складання, аналіз та планування зведеного кошторису на рік.

Таблиця 2.1.1

Порівняльний аналіз кошторису видатків за 2008 та на 2009 рік

Як бачимо з таблиці в кошторисі на 2009 рік передбачено зростання по всім показникам (окрім нарахування на заробітну плату, де спостерігається зниження на 19,2%). А також передбачені спеціальні видатки на придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг.

Кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік, відповідно до бюджетних призначень.

Ямпільська районна адміністрація веде облік самостійно.

2.2 Організація обліку доходів в Ямпільській районній державній адміністрації

Процес планування доходів майбутньої діяльності установи, а отже, і видатків (витрат) здійснюється в Ямпільській районній адміністрації фінансово-господарським відділом.

Основним фінансово-плановим документом в Ямпільській районній адміністрації є кошторис, одна зі складових якого — загальний фонд. Кошторис містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією для виконання бюджетною установою відповідних основних функцій. За кожний місяць складається Звіт про виконання загального фонду кошторису Ямпільської адміністрації. До зазначеної частини кошторису складається план асигнувань. Аналітичний облік отриманих асигнувань ведеться в Картках аналітичного обліку отриманих асигнувань.

Складанню проекту кошторису розпорядника коштів передує підготовча організаційна робота фінансового підрозділу адміністрації, на який покладено функції щодо формування зазначеного нормативного документа. Ця робота полягає в розгляді фактичних показників минулого року та плануванні заходів господарської діяльності установи на майбутній рік. Фактичні якісні показники звітного року за доходами і видатками мають бути забезпечені на виході зі специфічної системи обробки інформації щодо господарської діяльності, яку називають бухгалтерським обліком. Для реалізації зазначеного завдання мають виконуватись такі вимоги:

— дотримання принципу суцільного фіксування інформації шо-до видатків як касових, так і фактичних систем бухгалтерського обліку;

— проведення аналітичних досліджень щодо виконання кошторису та плану асигнувань у поточному порядку та за результатами відповідних звітних періодів (місяць, квартал, рік) стосовно як доходів, так і видатків;

— розроблення конкретних заходів та коригувань щодо діяльності за результатами виявлених і проаналізованих відхилень;

— раціональна організація виконання перелічених заходів.

Вивчаючи заплановані заходи, виокремлюються ті першочергові, що забезпечують виконання основних функцій Ямпільської районної державної адміністрації. Щодо фінансового покриття їх здійснення зазначені заходи належать саме до частин загального фонду.

Під час уточнення проектів кошторисів з огляду на традиційне обмеження запланованих доходів загального фонду Ямпільської районної адміністрації доведеними до неї обсягами асигнувань лімітних довідок головному бухгалтерові та головному економістові необхідно повторно проаналізувати заплановані заходи наступного року з виконання основних функцій щодо першочерговості й необхідності, а в разі підтвердження — змінити джерело фінансового забезпечення останніх. Проект плану асигнувань готується на підставі уточненого проекту кошторису і являє собою помісячний розподіл повноважень, які в разі затвердження плану будуть надані розпорядниками коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання. На момент складання проекту плану асигнувань головний бухгалтер та головний економіст мають володіти даними щодо термінів здійснення запланованих заходів разового характеру (придбання необоротних активів, капітальний ремонт, преміювання працівників, відпустки), а також щодо обсягів видатків за поточними потребами установи, на підставі яких здійснюються основні розрахунки. Від ретельності проведення розрахунків з розподілу асигнувань (визначених на підставі видатків) залежить якість фінансового забезпечення установи на наступний рік.

Підготовлені належним чином уточнений проект кошторису та проект плану асигнувань передаються за вертикальною схемою головному розпорядникові коштів.

Планування доходів бюджетних установ — справа, яка потребує відповідного рівня професійного досвіду головного бухгалтера, його здібностей до аналітично-планової роботи, чіткої побудови та організації облікового процесу, а також робочого часу. У разі зміни головного бухгалтера впродовж поточного року доцільно для складання планових документів залучати на консультативній основі особу, що обіймала зазначену посаду до цього. Щоб зменшити навантаження на період розробки проекту кошторису, головному бухгалтерові потрібно заздалегідь визначити хто з його заступників виконуватиме більшість облікових функцій у цей період.

Отриманню бюджетних асигнувань передує формування відповідної бази даних щодо мережі розпорядників бюджетних коштів за міжрегіональними управліннями Державного казначейства, затвердження бюджетних призначень і доведення витягів з них до розпорядників коштів. Після отримання витягу з розпису бюджетних призначень розпорядники коштів подають затверджені кошториси доходів і видатків та плани асигнувань відповідним органам Державного казначейства з того моменту, коли обсяги бюджетних призначень буде доведено відділеннями з Державного казначейства до розпорядників. Зазначений етап потребує від головного бухгалтера чіткого дотримання термінів підготовки й подання інформації щодо мережі установ та організацій, які отримують кошти з Державного бюджету України (не пізніш як за 15 днів до початку бюджетного року); підготовки й подання розподілу показників (зведених) кошторисів доходів і видатків та (зведених) планів асигнувань (протягом трьох робочих днів після отримання витягу з розпису бюджету відповідно до мережі установ) до відповідних органів Державного казначейства.