Внутрішньовиробниче планування на підприємстві й напрямки його вдосконалення

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИЗНАЧЕННЯ ВНУТРІШНЬОВИРОБНИЧОГО ПЛАНУВАННЯ, ЙОГО РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Сутність внутрішньовиробничого планування, його роль і значення для підприємства

Внутрішньогосподарське планування займає вагоме місце у вільній ринковій економіці. Воно дозволяє поєднувати в загальній економічній системі інтереси держави, окремих підприємств, корпорацій чи фірм і домашніх господарств. В країнах з розвинутими ринковими відносинами основною задачею державного регулювання є підтримання рівноважного стану економіки, забезпечення економічного зростання і підвищення якості життя населення. Внутрішньовиробниче планування також направлене на розвиток виробництва матеріальних благ, задоволення різноманітних потреб людей і отримання доходу (прибутку).

Внутрішнє планування, хоча й органічно поєднане із зовнішнім, є більш вірогідним і значною мірою формалізованим, оскільки стосується роботи підрозділів, які утворюють єдину виробничу систему і мають між собою усталені технологічні зв’язки. Складна система внутрішньо коопераційних зв’язків між основними підрозділами, основними і допоміжними, вплив кон’юнктури ринку через зміну попиту на продукцію підприємства, цін на продукцію та фактори виробництва ставлять високі вимоги до організації внутрішнього планування. Воно має бути гнучким, придатним до оперативної реакції на зміни загальних планових показників та умов діяльності підприємства.

Зміст внутрішніх планів залежить від вибраної схеми внутрішнього економічного управління, передусім від ступеня економічної самостійності підрозділів. Для підрозділів внутрішньої кооперації, особливо за умов технологічної їх спеціалізації, основними розділами плану є план виробництва і план витрат. Більш широкою є сфера планування предметно спеціалізованих підрозділів, що виготовляють продукцію як для внутрішніх потреб, так і для поставки на ринок, мають статус центрів прибутку і суб'єктів ринку. Орієнтовний склад планів підрозділів підприємства показано на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Приблизний склад розділів плану структурних виробничих одиниць підприємства

Важливою особливістю внутрішніх планів є їх орієнтація на вирішення тактичних завдань в межах короткострокового періоду (року). Довгострокові (перспективні) плани стратегічного розвитку розробляються і реалізуються на рівні підприємства.

Для внутрішньо коопераційних підрозділів, діяльність яких не виходить за межі підприємства, основний акцент робиться на поточні плани виробництва і витрат. Що стосується кадрів і організаційно-технічного розвитку, то ці напрямки за своєю суттю потребують стратегічних рішень і плануються на рівні підприємства з адресним розподілом заходів по його структурних одиницях.

Між внутрішньогосподарським плануванням і державним регулюванням існує механізм економічної взаємодії, заснований на ринкових відносинах, рівновазі попиту і пропозиції. Внутрішньофірмове планування являється складовою частиною ринкової системи, її основним саморегулятором.

1.2. Види внутрішньовиробничих планів та принципи їх розробки

Всі види внутрішньовиробничого планування можуть бути систематизовані за такими основними класифікаційними ознаками, як зміст планів, рівень управління, методи обґрунтування, час дії, сфера застосування, стадії розробки, ступінь точності тощо.

1. За змістом планів слід виділяти такі:

— техніко-економічні;

— оперативно-виробничі;

— організаційно-технічні;

— соціально-трудові;

— постачальницько-збутові;

— фінансово-інвестиційні;

— бізнес-планування тощо.

2. За рівнем управління залежно від кількості лінійних ланок на підприємстві прийнято розрізняти такі види внутрішньогосподарського планування, як фірмове, корпоративне, заводське чи інші системи планів, що відносяться до вищої управлінської ланки або в цілому до всієї господарської організації.

3. За методом обґрунтування в сучасному виробництві знаходять застосування наступні системи внутрішньовиробничого планування:

— ринкове;