Ризики діяльності страховиків

Міністерство освіти та науки, молоді і спорту України Державний вищий навчальний заклад Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана Кафедра страхування Огляд наукових публікацій з дисципліни «Фінанси страхових організацій»

на тему: «Ризики діяльності страховиків»

Київ — КНЕУ-2012

В умовах ринкової економіки, є дуже актуальним питання визначення ризиків, що супроводжують рух грошових потоків страховика, і методів управління ними, тому, для того, щоб це питання детально проаналізувати, я зробила огляд публікацій.

Ризик є основним елементом середовища, в якому діє страхова компанія. Він об'єктивно існує при здійсненні будь-якого виду господарської діяльності

Ризик — це ймовірність виникнення втрат, збитків та недоотримання прибутків. В умовах підвищеної непевності сучасного середовища виникає потреба у страховиків захистити свою діяльність від негативних наслідків.

Існують такі головні групи ризиків, які здійснюють вплив на діяльність страхової організації: індивідуальні, систематичні та системні.

Основними джерелами виникнення ризиків є: по-перше, зміна умов функціонування компанії внаслідок нововведень у нормативно-правовій базі; по-друге, недостатність або недостовірність інформації щодо якості послуг контрагента з метою оптимізації його вибору або за умов угоди з ним; по-третє, недотримання комерційних таємниць страхової компанії, її розголошення.

Рівень фінансової безпеки страхової організації безпосередньо залежить від управління сукупністю ризиків її діяльності за допомогою внутрішніх процесів ризик-менеджменту, а також заходів пруденційного характеру з боку уповноваженого органу нагляду за страховою діяльністю. Ключовими елементами зазначених процесів є визначення нормативів платоспроможності, критерії ліквідності активів та достатності власного капіталу, використання механізмів співстрахування і перестрахування, диверсифікацію страхового портфеля тощо.

Однак жоден процес не може протистояти певним видам ризиків у випадку їх настання. Без належного моніторингу зовнішніх і внутрішніх загроз функціонування страховика опиняється у стані небезпеки, що у кінцевому рахунку призводить до неплатоспроможності і банкрутства компанії.

Розрізняють таку класифікацію ризиків, що існують у страховій діяльності:

1) ризики активу балансу, які прямо впливають на активи: ринкові ризики (пов'язані з цінними паперами, нерухомістю, процентний та валютний ризики) та кредитні ризики (інвестиційний ризик емітента, кредитний ризик контрагента, ризик розрахунків — по суті, це ризики перестраховиків-партнерів);

2) ризики пасиву балансу, що впливають на зобов’язання: актуарні ризики (звичайний та катастрофічний рівні премій, ризики резервів і смертності) та бізнес-ризики (пов'язані з видатками, операційні ризики);

3) позабалансові, не капіталізовані ризики: ризик ліквідності, ризик репутації та стратегічний ризик тощо.

Інвестиційно-фінансову діяльність страхової компанії впливають також інфляційний, податковий, політичний ризики, ризик персоналу тощо, які дана класифікація не враховує.

Більшість страхових компаній не мають ретельно розробленої інвестиційної стратегії та вкладають кошти в фінансові інструменти афілійованих структур чи в банківські депозити. З розвитком страхового ринку в частині його реального сегмента потреба в безпечному та ефективному розміщенні коштів страхових компаній зростатиме.

На мою думку, розв’язати це завдання може лише за умови наявності відповідного інформаційного і кадрового забезпечення. Страхові компанії, надаючи послуги з покриття ризиків, самі відчувають потребу в професійних управляючих, у першу чергу — на фондовому ринку.

Основними цілями страховика при формуванні інвестиційного портфеля в умовах вітчизняного страхового ринку є не лише максимізація доходності та мінімізація ризику, а й забезпечення повернення вкладень.

У цілому, інвестиційний портфель має структуру, характерну для нерозвинених страхових ринків економік перехідного типу, де переважають ризикові види страхування. За таких умов страховики приділяють основну увагу отриманню високого поточного доходу і ліквідності інвестицій.

Щодо кредитного ризику, то він відображає ризик ненадходження грошового потоку, пов’язаного з певним активом чи дебіторською заборгованістю. Я вважаю, що відсутність в Україні механізму кредитних історій суттєво ускладнює управління кредитними ризиками.

Кредитний ризик, пов’язаний з погашенням частки перестраховика в страхових технічних резервах, є одним із найістотніших для страховика.

У сучасних умовах для страховиків, які виходять на ринок автострахування, особливої актуальності набуває управління ризиком ліквідності, що пов’язано з високою збитковістю цього виду страхування. Як показує міжнародний досвід, саме проблема ліквідності спричинили банкрутство багатьох страховиків у країнах Східної Європи в перші три роки після початку операцій з авто страхування. З огляду на недостатню капіталізацію українських страховиків управління ризиком ліквідності стає дедалі актуальним для страхових компаній.

Ефективне управління страховиком своїми ризиками в інвестиційній та фінансовій діяльності має стратегічне значення. Від того, наскільки успішно компанія зможе реалізувати свою політику в цьому напрямі, залежатимуть її динамічний розвиток і реалізація інших стратегічних завдань. І хоча українські страхові компанії можуть використовувати не всі інструменти інвестування для отримання прибутку, уже сьогодні помітні позитивні напрацювання лідерів ринку і великий інтерес інших учасників до нього.

Взагалі, існує низка ризиків, які впливають на фінансовий стан страхової організації, котрі без адекватних дій ризик-менеджменту призводять до погіршення стану фінансової безпеки разом із банкрутством страхової компанії. Однієї із функцій страховика є прийняття ризику від держателя страхового полісу в обмін на страхову премію. Це свідчить про те, що страхування є ризиковим видом діяльності. Виділяють такі основні групи ризиків, які здійснюють вплив на діяльність страхової організації: індивідуальні, систематичні та системні.

Індивідуальні ризики представляють собою ризики, з якими стикаються страхові компанії як окремі об'єкти господарювання. До них відносяться ризики, пов’язані з неправильною розробкою страхових продуктів, невірним розрахунком частоти та розміру страхових випадків, невірним складенням страхових договорів. В даній групі також виокремлюють певні операційні ризики. В активній частині балансу страховика інвестиційні вкладення підпадають також під дію кредитних ризиків.

На жаль, в Україні механізмам захисту прав споживачів страхових послуг і підвищення довіри до страхового ринку в цілому не приділяється достатньої уваги. Розуміння принципів їх фінансування є відсутнім. Без належного моніторингу зовнішніх і внутрішніх загроз функціонування страховика опиняється у стані небезпеки, що у кінцевому рахунку призводить до неплатоспроможності і банкрутства компанії.

Ризик об'єктивно існує при здійсненні будь-якого виду господарського діяльності. Він характеризується ймовірністю виникнення втрат, збитків, недоотриманих прибутків.

Діяльність страхових організацій зазнає впливу різних ризиків, що в сукупності можуть створювати загрози фінансовій безпеці зазначених фінансових установ. Їх джерелом можуть бути як внутрішні, так і зовнішні процеси. Носієм ризикогенних факторів є інституційне середовище страховика.

страховий управління ризик

Список використаної літератури

1. Шкварець Г. В. «Дискусійні питання визначення сутності фінансових ризиків страхових компаній"// Наукові записки, серія «Економіка» випуск 15, 2010

2.Єрмошено А. «Ризики діяльності страховиків та шляхи їх зменшення» // Актуальні проблеми економіки № 6(96), 2009.

3.Клапків Л. «Ризикове середовище діяльності страхової компанії» // Вісник Київського національного торгівельно-економічного університету 4/2009.