Курс лекцій з аудиту

2.1. Перевірка правильності відображення у балансі ОС. У зв’язку з розвитком рын. взаємин у обліку ОС сталися кардинальні зміни. Вони торкнулися нарахування зносу, обліку кап. вкладень, операцій що з орендою им-ва, переоцінкою ОС, з реал-ией ОС. Необхідно перевірити мабуть аналит. облік ОС. Такий облік організується щодо окремих об'єктах, кожному з к-рых присвоюється окремий №. По об'єктний облік ведеться в картках чи книгах. Аудитору необхідно перевірити мабуть правильність ведення карток. Правильність присвоєння шифру аморт. відрахувань і наявність всіх довідкових даних. Перевірити чи немає об'єктів без карток. Засн. джерелами инф-ции про ОС служать первинні док-ты: акти прийому-передачі ОС, накл. на внутрішнє переміщення. Перевірка правильності ведення обліку то, можливо суцільний чи вибіркової. Важливим моментом в орг-ции аналит. обліку явл. кач-ное і своєчасне проведення инвент-ции. Аудитор перевіряє, які були, як вони були враховані. Якщо инвент-ции ОС не проводилася більш 2−3 років, аудитор може служити її зажадати. Це дозволить зменшити ауд. ризик. Синт. облік руху ОС та його зносу ведеться в ж-о 13,10,10/1. Необхідно за цими регістрам звірити дані з Гол. книгою, балансом, додатком № 5. Важливе завдання на контролю у обліку ОС явл. перевірка правильності обчислення зносу. Важливо встановити правильність віднесення ОС до відповідної групі аморт. відрахувань. І тому керуватися Постановою СовМина «Про єдиних нормах аморт. відрахувань» перевірка розрахунків сум аморт. відрахувань произв-ся по сл. алгоритму: аморт. відрахування = первонач. ст-ть * ставка аморт. відрахувань /12. При виявленні помилки необхідно довести до клієнта, запропонувати виправити й внести виправлення в звітні форми. Для перевірки вмотивованості віднесення зносу за рахунками витрат чи ін. джерелах слід встановити до якому виду ставляться ОС: произв-го і непроизв-го призначення. Знос по ОС произв-го призначення відносять на витрати звернення 20,25,26 та інших. По ОС непроизв-го значення на сч. 99. При контролі нарахування зносу необхідно врахувати, що деякі пр-ям дозволено застосовувати прискорений метод аморт-ции. Перевірка правильності переоцінки ОС (ПБУ 6/97 — переоцінку ОС проводити не частіше 1 разу ніяк на розсуд рук-ля). Результати переоцінки відбивається по сч. 01,02,82,84,99 (87,88). Сума переоцінки зі збільшенням ст-ти Д01 К02, Д82 К02- сума збільшення зносу, суми віднесені в К82 зазвичай не списуються. Записи по Д82: а) погашення з допомогою ср-в врахованих на субрахунки приросту ст-ти по переоцінки, сум зниження ст-сти им-ва які виявилися за результатами переоцінки; б) напрям ср-в, врахованих на субсчете безоплатно отримані цінності, зчинений уб. під час передачі ін. пр-ем в корр-ии зі сч. 91. в) напрям ср-в врахованих на сч. 82 збільшення КК 75 чи 80 (85) і т.д. Перевірка обліку кап. вкладень вкл. розгляд, ведення аналит. обліку по сч. 08. Необхідно перевірити як ведуться субрахунка на 08, куди ставляться видатки кап. стр-ство, як оформляється введення в экспл-цию ОС. При перевірці операції з реал-ции і выбытию ОС проводилися чи операції з сч. 47(91). Схема недостачі: Дп 91/2 Кт 01 — списання первонач. ст-ти ОС, Дп 02 Кт 91/2 — списання нарахованого зносу Дп 94 Кт 91/2 (84,47) — віднесення різниці між первонач. ст-тью і сумою нарахованого зносу, у разі перебування винної особи підсумок відбивається Д73 К94. При неможливості віднесення витрат за конкретних винуватців, ст-ть саме ті ОС списується Д99 К94 Перевірка даних із оренд. плати за им-во осущ-ся по протікав. і довгостроковій. Аудитор повинен знати схему можливих котирувань тих варіантів. Долгосрочно-арендованные ОС враховуються на сч. 03.

2.2. ПЕРЕВІРКА ПРАВИЛЬНОСТІ УЧЕТА РАСЧ. ОПЕРАЦІЙ Ведеться на рахунках розділу розрахунки у плані рахунків. Рахунки цього розділу призначені для узагальнення інформації про всі види розрахунків пр-ия з різними юр. і фіз. особами, а як і внутрішньогосподарських розрахунках. Розрахунки осущ. з постачальниками, бюджетом, внебюдж. фондами, підзвітними особами, засновниками. іншими дебіторами і кредиторами. Перевірку розрахунків по відповідним рахунках слід з ознайомлення та виваженості аналізу матеріалів інвентаризації розрахунків. Аудит розрахунків із постачальниками і підрядчиками. Аудитор перевіряє наявність на поставку продукції і на правильність їх оформлення. За наявності ДЗ необхідно встановить дату її виникнення і причину її створення, особливу увагу приділити на заборгованість з вичерпаним терміном позовної давності. Аудитору необхідно з’ясувати причини виникнення, а як і уточнити були вжиті заходи до взысканиям. За наявності зарубіжних постачальників уточнити як вівся облік курсових різниць і які ці курсові різниці списувалися. Застосовується ЖО форма обліку анал. і синтет. облік за рахунками 60 ведеться в Ж-О № 6. Журнал в кожному номера наведено дані оплату, вступі матеріалів, ПДВ. Податки наприкінці місяця підраховуються, виводиться сальдо. На рахунку 62 ведеться облік за розрахунками з покупцями і замовниками, аудитор перевіряє як оформлені договору поставки, виявляє реальну заборгованість. Як ведеться а. облік, правильність складання бух. проводок, мабуть облік на рахунках в кожному дебетовому. Аванси можна отримати під поставку тих матеріальних цінностей, виконаних робіт у рахунок сплати продукції, аудитор повинен перевірити обгрунтованість отримання авансів, правильність нарахування ПДВ, розрахунків з визначенню виручки, податків, перевірити облік авансів отримані іноземній валюті відповідно курсу ЦБ, з зарахуванням курсових різниць на позареалізаційні доходи. Результати правильності ведення сін. обліку виявлені помилки би мало бути виявлено й виправлені. Аудит розрахунків із бюджетом. Розрахунки по нарахуванню податків до бюджету яв-ся трудомісткими .Використовується рахунок 68. Аналит. облік ведеться за видам податках. Субрахунка: розрахунки з подоходному, ПДВ, прибутку, майну, реклами. Аудитор повинен в кожному податку має визначити правильність нарахування оподатковуваної бази: ставок, розрахунок сум податків, застосування пільг, повноту і своєчасність сплати, складання бух. проводок, своєчасність надання бух. отчетности, ведення аналит. і сін. обліку по 68 рахунку. Для перевірок необхідно мати у розпорядженні нормативну базу, що значно скорочує трудомісткість перевірок. Аудитору слід перевірити відбиток розрахунків із бюджетом з податків у звітних формах: балансі, форме№ 2.

2.3. ПЕРЕВІРКА ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ПР-ИЯ. УП (ПБУ 1/99) — є вибір пр-ем конкретних методик, форм, техніки ведення і орг-ции СУ виходячи з установлених правив і особливостей деят-ти. При формуванні УП передбачається майнова відособленість і безперервність деят-ти орг-ции, послідовність застосування УП, а як і тимчасова визначеність ФХД. УП пр-ия має відповідати вимогам повноти, обачності, пріоритету змісту перед формою, несуперечливості і раціональності. Під час проведення перевірки необхідно встановити створено чи наказ (розпорядження) рук-ля пр-ия по УП, повністю чи розкрито обрані для формування УП способи ведення СУ, які впливають оцінку і ухвалення рішення користувача БО. У соотв-ии з вимогами ПБУ 1/94 суттєвими способами ведення СУ прийнятими для формування УП пр-ия і підлягають розкриття у складі БО є: спосіб погашення ст-ти ОС, НА, та інших. активів, оцінка МПЗ, товарів, НЗП та ДП, визнання прибутків і ін. способи не повідомляючи про застосування к-рых користувачами БО неможлива достовірна оцінка майнового і фин. стану, ден. обороту чи результатів деят-ти пр-ия. У наказі про УП має вказуватися: — встановлення кордони між ОС і ср-вами праці обороті; - порядок обчислення зносу по ОС; - методи оцінки МПЗ; - порядок відображення в СУ процесу придбання і заготовления матеріалів; - варіант обліку, і випуску ТП; - метод визначення виручки від реал-ции ТП; - нарахування зносу по мат. активам; - варіант урахування витрат на пр-во, калькулирования себ-сти пр-ва ТП і формування виробничих результатів; - спосіб розподілу непрямих витрат; - метод оцінки НЗП; - метод розподілу кому. витрат, порядок обліку, і кап. ремонту ОС; - облік витрат буд. періодів; - варіант і розподілу і исп-ия чистий прибуток, вибір форм БО; - порядок проведення инвент-ции майна України та обяз-ств; - робочий План рахунків БУ.

2.4. Перевірка відрахувань у внебюдж. фонди. Засн. завданнями перевірки явл. перевірка правильності обчислення сум платежів, своєчасності внесків, правильність відображення в СУ. З переліченого необхідно перевірити правильність визначення ФОП, правильність застосування тарифів, обгрунтоване нарахування посібників, пенсій, виплачуваних з ср-в соц. страху, соотв-ие записів аналит. і синт. обліку сч. 69. Пенсійного фонду (ПФ) платниками явл. пр-ия, предприним-ли і грннепрацюючі на пр-ии. Величина тарифу 28%, з нарахуванням цієї суми на рахунки витрат Д20,2325,2629,43(44) К69/2, Д69 К51. Страхові внески начисл. попри всі види оплати праці ден. натуральному вираженні. Від сплати внесків звільняються общ. орг-ции інвалідів і пенсіонерів. Методичними инстр. встановлено перелік виплат на к-рые не нараховуються внесок у ПФ. Фонд мед. страх.: плат-ки — орг-ции незалежно від форм власності, зокрема. пр-ия з ін. інвест., предпр-ли без освіти юр. особи, гр-не займаються приватної практикою (адвокати), органи держ. самоврядування країв, областей (тариф 3,6% (фед — 0,2, терр. — 3,4)). Перелік видів ЗП, на к-рые не нараховуються внески встановлюється Прав-вом РФ і фонд мед. страх. Страхові внески не нараховуються на дивіденди з акцій, попри всі види посібників, виплачуваних з ср-в фонду соцстраху. Під час перевірки слід пам’ятати, що у компенсаційні виплати добові у відрядження, виплати за трудовим каліцтв тощо.) понад норм страх. внески нараховуються в общеустановленном порядку. Нарахування внесків: Д20,23,25,26,29,43(44) К69/3 Д69/3 К51. Фонд соц. страх.: страх. внески не нараховуються на вихідну допомогу під час звільнення, компенсацію за неисп-ый відпустку, на компенс. виплати (добові при відрядженнях, трудові каліцтва), на стипендії, поощр. виплати (вкл. премії) у зв’язку з ювілейними датами, на ст-ть безплатного колективного харчування. Тариф 4%, проводкою Д69/1 К70 показується виплати з ср-в фонду соц. страху отримувати допомогу при тимчасової непрацездатності, після виходу дитину до 1,5 років, посібник вагітним і пологам, посібник на поховання, путівки на санаторно-курортне лікування. Нарахування внесків: Д20,23,25,26,29,43(44) К69/1. Внески до соціальних фондів треба перичислять щодня видачі ЗП, але з пізніше 15 числа кожного місяці. Штрафи фондів нараховуються на сч. Д 81/2(99,91)(исп. прибутку на ін. мети) К69. перед упорядкуванням річного звіту необхідна звіряння сов усіма фондами і лише сверенные залишки можна показувати в балансе.

2.5. Перевірка отримання позик і кредитів. Облік кредитів і позик ведеться на рахунках 8 розділу. Кредити і фінансування залежність від цільового призначення і термінів надання, кредити поділяються на короткострокові і довгострокові. Займ м.б. видано у ден. формі, а й у натуральної. У цьому предметом позики м.б. те, що має загальні родові ознаки. Якщо об'єкт наділений індивід. ознаками (напр. авто № шасі, кузова тощо.), то позики дати не можна, лише у оренду. Сч. 94,95(66,67) Д51 К94,95. % начисл. з допомогою собств. ср-в. На суму отриманого позики: ПДВ не нараховується. Д73 К50 — займ до працівників, у своїй мат. вигода оподатковується прибутковим податком (відмінність між сплачених % і 2/3 ставки реф-ния ЦБ (45%)). Також випуск ц/б К94,95 зад-ть по ц/б за номінальною ст-ти. Д51 К83(98) Ц>М, Д83(98) К80(99), Д31(97) К94,95 Ц призначення аудиту — перевірка фин. звітів з єдиною метою: — підтвердження достовірності звітів чи констатації їх недостовірності; - перевірка повноти, достовірності й точності відображення в обліку і БО витрат, доходів населення і фин. результатів деят-ти пр-ия за проверяемый період; - контроль над дотриманням законод-ства і нормативних док-тов, регулюючих правила ведення обліку, і складання звітності, методології оцінки активів, обяз-ств і СК; - виявлення резервів кращого використання власних ОС і обор. ср-в, фин. резервів і позикових джерел. Засн. мета аудиту фин. звітів — об'єктивну оцінку повноти, достовірності й точності відображення в звітності активів, обяз-ств, власних ср-в і фин. рез-тов деят-ти пр-ия за опр. період, перевірка відповідності прийнятої на інії УП чинному законод-тву і нормативних актів. Засн. мета аудиту може доповнюватися зумовлені договорами з клієнтом завданнями виявлення резервів кращого використання фин. ресурсів, аналізом правильності обчислення податків, розробкою заходів щодо поліпшення фин. становища ініє, оптимізації витрат і результатів деят-ти, прибутків і витрат. Завдання аудитора. У результаті ауд. перевірки встановлюється правильність складання балансу, ф.№ 2, достовірність даних пояснювальній записки. При цьому визначається: — чи всі активи і пасиви відбито у звіті; - чи всі документи використані звіті; - наскільки фактична методику оцінки им-ва збочує з прийнятої при опр-ии УП пр-ия. ф.№ 2 аудитор перевіряє задля встановлення правильності розрахунку балансовою і н/о прибутку. Досягнення осн. цілі й надання укладання, аудитор повинен скласти думку з сл. питанням: — загальна прийнятність БО (чи БО в вимогам, що ставляться до ній, і несе суперечливою инф-ции); - обгрунтованість (чи існують підстави для включення до БО зазначених там сум); - викінченості (вкл. у БО все належні суми, зокрема чи всі активи і пасиви належать компанії); - оцінка (чи всі категорії правильно оцінені і безпомилково підраховані); - класифікація (чи є підстави відносити цю суму в той рахунок, на к-рый її записано); - поділ (віднесено чи операції, проведені незадовго, дати складання балансу або після неї до того що періоду, в до-ром були проведено); - актуальність (соотв-ют чи суми окремих операцій даним, наведеним у книжках та журналах аналит. обліку, правильно вони просуммированы, чи відповідають підсумкові суми даним, наведеним у Головною книзі); - розкриття (чи всі категорії занесені в БФО і відбито у звітах і додатках до них) Аудитори у процесі деят-ти вирішують також кілька завдань, що з наданням ауд. послуг: — перевірка ведення СУ і складання БО, законності госп. операцій; - допомогу в орг-ции СУ; - допомогу у відновленні і віданні обліку, складанні БФО; - допомогу у податковій плануванні і розрахунку податків; - консультування з питань ведення обліку, і складання БО і ін. услуги.

2.11. Види аудиту Внутрішній і зовнішній аудит. Внутр. аудит явл. невід'ємним і важливим елементом управлінського контролю. Потреба в внутр. аудит виникає на великих пр-ях у зв’язку з тим, що верхню ланку рук-ва не займається повсякденним контролем деят-ти орг-ции і нижчих управлінських структур. Внутр. аудит дає инф-цию про цю деят-ти та підтверджує достовірність звітів менеджерів. Внутр. аудит необхідний — запобігання втрати ресурсів немає і здійснення необхідних змін всередині пр-ия. Ф-ии внутрішніх аудиторів виконують ревизорские групи при бухгалтеріях великих пр-ий, підлеглі гол. бух. чи фин. директору, проте ф-ии внутрішніх аудиторів ширші й полягають вкл. у собі: контролю над станом активів і недопущення збитків; підтвердження точності инф-ции, використовуваної рук-вом після ухвалення рішень; підтвердження виконання внутрісистемних контрольних процедур; аналіз эфф-ти функціонування системи внутрішнього контролю та обробки інфії та інших. У межах внутрішнього аудиту осущ-ся як детальний контроль над збереженням активів, а й контролю над політикою, та якістю менеджменту. Внутр. і внеш. аудит доповнюють одне одного. Ф-ии внутрішнього аудиту можуть виконувати як працівники пр-ия, а й запрошені незалежні аудитори. Управлінська аудит, що здійснюється незалежними аудиторами, явл. однією з видів консультаційних послуг клієнту підвищення эфф-ти використання потужностей та ресурсів немає і досягнення поставленої мети. Аудит госп. деят-ти — систематичний АХД орг-ции, проведений для опр-ых цілей. При аудит госп. деят-ти передбачаються об'єктивне обстеження і всебічний аналіз опр. видів деят-ти. Цілі: оцінка эфф-ти управління; виявлення можливостей поліпшення госп. деят-ти; внесення рекомендацій, які стосуються поліпшення деят-ти. Аудит госп. деят-ти може відбутися як у замовлення адміністрації, і на вимогу третю сторону, зокрема і держ. органів. Аудит щодо відповідності вимогам — аналіз певної фин. чи госп. деятти суб'єкта для опр-ия її відповідності запропонованим умовам, правилам чи законам. Якщо такі умови, наприклад внутрішні правила контролю, встановлено адміністрацією, цей вид аудиту здійснюється співробітниками пр-ия, к-рые виконують ф-ию внутр. аудиторів. Якщо що умови встановлено кредиторами, то т.к. виконання цих умов часто відбито у фин. звітах компанії, цей вид аудиту проводиться разом із аудитом фин. звітів. Аудит щодо відповідності вимогам, встановленим держ. актами, проводиться ревізорами, які працюють у держ. органі, здійснюючому контролю над виконанням цих актів, чи сторонніми аудиторами, до-рим доручається такий контроль. Аудит ФО і спеціальний аудит. Аудит ФО є перевірку звітності суб'єкта з єдиною метою винесення висновку про відповідність її, встановленим критеріям і загальноприйнятим правилам СУ. Цей аудит проводиться сторонніми аудиторами, приглашёнными компанією, звіти якої перевіряються. Результати аудиту ФО публікуються розсилаються широкого кола користувачів. Спеціальний аудит — це перевірка конкретних питань у деят-ти пр-ия, дотримання певних процедур, норм і керував, зазвичай яка на меті підтвердити законність, сумлінність і эфф-ть деят-ти управляючих, правильність складання податкової звітності і ін. Обов’язковий і ініціативний аудит. Обов’язковий аудит проводиться в випадках, встановлених безпосередньо законод-ством або за дорученням держ. органів. V і Порядок проведення обов’язкового аудиту регламентуються законод-ством. Основні критерії віднесення деят-ти подлеж. обязат. аудиту: по струк-ре капіталу: є частка у КК ін. капіталу. по орг.-правовой формі: АТВТ; за видами деят-ти: банки, кред. орг-ции, біржі, страх. орг-ии, внебюдж. фонди, інвест. инст-ты, благотвор. фонди. по фин. пок-лям: V выр-ки від реал-ции > 500 тис. МРОТ, ст-ть активів на наприкінці року > 200 тис. МРОТ. Ініціативний (добровільний) аудит осущ-ся у вирішенні пр-ия, з урахуванням договору з аудитором (ауд. фірмою). Хар-р і цьогорічні масштаби такої перевірки визначає клієнт. Початковий і узгоджений аудит. Початковий аудит проводиться аудитором (ауд. фірмою) вперше для даного клієнта. Це значно збільшує ризик та трудомісткість аудиту, оскільки аудитори мають необхідної инф-цией про особливості деят-ти клієнта, системі внутр. контролю та ін. Погоджений (який повторювався) аудит осущ-ся аудитором (ауд. фірмою) вдруге або регулярно. Практика роботи ауд. фірм свідчить про перевагах узгодженого аудита.

2.12. РЕГУЛИРОВАННИЕ АУД. ДІЯЛЬНОСТІ В усіх країнах з рын. эк-кой гос-во активно здійснює регулювання ауд. деят-ти. Воно опр-ет обов’язковість аудиту, виділяючи значимі для д-ви пр-ия, фин. труднощі к-рых міг би суттєво вплинути на эк-ку. Держу ж визначає вимоги, і до аудитору (освіту, калификация, порядок складання іспитів і, відповідальність …). Зазвичай, регул. ауд. деят-ти в розвинених країн гос-во осущ. у вигляді законів, залишаючи у своїй значні можливості саморегулювання аудиту з боку громадських орг-ций аудиторів. У Росії її сучасний етап розвитку аудиту що у 1987 характерний появою перших ауд. фірм та практично в повній відсутності регул-ия аудиту. Розвиток ауд. деят-ти зажадало роботи із закону про аудит, першим результатом до-рій був указ президента від 22.12.93 № 2263 «Про ауд. деят-ти в РФ» і наступне його Постанова Прав-ва від 6.05.94 № 482 «Про затвердженні нормативних док-тов по регул-ию ауд. деят-ти до». Обидва ці докта зіграли позитивну роль розвитку і становленні аудиту у Росії. Регул-ие ауд. деят-ти розвивається за 3-му напрямам: 1) Держ. регул-ие; 2) Гос.-общественное регул-ие; 3) Регул-ие лише на рівні ауд. фірм. 1-е напрям вкл. у собі ті нормат. док-ты, за посередництвом к-рых держу впливає форми і знаходять способи розвитку аудиту, його роль эк-ке. До таких доктам относ.: 1.1. Тимчасові правила ауд. деят-ти 1.2. Порядок проведення атестації і ліцензування на право осущ. ауд. деят-ти 1.3. Основні критерії деят-ти економ. суб'єктів, по до-рим їх БО підлягає обов’язковій щорічній ауд. перевірці. 2-ге напрям складається з регул-ия ауд. деят-ти з допомогою єдиних національних правил (стандартів). Нині запроваджені 11 стандартів ауд. деят-ти: 1. Планування аудиту. 2. Документування аудиту. 3. Ауд. докази. 4. Вивчення і - оцінка систем СУ внутрішнього контролю у ході аудиту. 5. Ауд. вибірка. 6. Дії аудитора при виявленні спотворень БО. 7. Письмова інфіє аудитора керівництву економ. суб'єкта за результатами проведення аудиту. 8. Письмо-обяз-ство ауд. орг-ции про згоду для проведення аудиту. 9. Використання роботи експерта. 10. Дата підписання ауд. ув’язнення й свій відбиток у ньому подій, що відбулися після дати складання БО. 11. Порядок составленияауд. висновку про БО. 3-тє напрям — безпосереднє внутрифирменное регул-ие з допомогою правив і методик, створюваних з урахуванням нац. стандартів. Сюди відноситься й договірна работа.

2.13. Перевірка правильності обліку ДВ Під час перевірки прав обліку ДВ необх перевірити операції з касі, р/сч, в/сч, спец. рахунках банках, ден док-там, перекладам у дорозі та КФВ. Засн джерелами перевірки касових операцій явл. ПКО, РКО, кас. книга, книга аналит. обліку, що зберігається у касі, акти инвент-ий касової готівки, ліміт зберігання готівки до каси, узгоджений із установою банку, облікові регістри, ж-о № 1, обор. відомість і Гол. книга. Перевіряючи касові операції необхідно встановити як дотримується ситуація з веденням кас. операцій, як дотримується законність скоєних операцій із нал. ДВ. Однією із завдань перевірки явл. встановлення правильності оформлення док-тов, по до-рим произвся операції, що з отриманням і видачею нал. ДВ: 1. РКО і ПКО д.б. заповнені без виправлень і чітко. 2. на РКО і ПКО має бути штамп «оплачено», «отримано». 3. відомості видачу ЗП д.б. розписи осіб, отримали гроші позначка «депонировано». 4. уважно перевірити підписи док-тов. 5. ПКО і РКО мають роздільне порядкову нумерацію, пропуски номерів можуть наштовхнути на зловживання. Також необх перевірити не поєднують чи виконання обяз-тей касира і бухгалтера користуються правом підписи на касових док-тах. Під час перевірки слід перевірити исп-ие отриманих зі Світового банку нал. грошей за призначенням, своєчасність й повноти повернення банк неисп-х ДВ, дотримання встановлених правил розрахунків нал. ДВ, не превышались чи залишки нал. ДВ ліміту, зловживання по касі (вкл. в платіжні док-ты вигаданих осіб, не приходование ДВ, списання цифру великих обсягах, що слід по док-там, проводять повторне списання ДВ по у тому ж виправдувальним док-там). Під час перевірки сч. 51 аудитор устанавл скільки на пр-ии є р/сч й за наявності таких сч. необх перевірити мабуть аналит. і синт. облік з кожного з них. Засн. инф-ия по р/сч содежится-ся в банківських виписках і прикладених до них первинних док-тах: аудитор перевіряє підтвердження кожну операцію відбитій в виписці, відповідними первинними док-тами. У цьому аудитор повинен виявити: 1. неправильне перичисление авансів. 2. перечисл грошей до кач-ве передоплати по бестоварным рахунках. 3. розрахунки з іншими деб. і кред. 4. виправдатись нібито відсутністю первичн док-те штампа банку. 5. неправильне свій відбиток у обліку операцій що з купівлею чи продажем валюти. На 1-е число кожного кварталу залишки по р/сч повинні соотвть сумі, показника стор. 262 балансу. Ж-о 2 і відомість по Д50 д.б. звірені з виписками банку, первинними док-ми і Гол. книгою. При аудит операцій із сч. 52 — встановити законність відкриття рахунків, соотв-ие сум по випискам сумам відбитим в первинних док-тах, правильність переведення гривень у карбованці відображення операцій з продажу й купівлю валюти, правильність перерахування авансів за імпортну ТП. На 1-е число кожного кварталу залишки по в/сч д.б. рівні стор. 263 балансу. При аудит ден. док-тов перевірити правильність прав обліку таких док-тов. Ведення аналит. обліку. Аудитор перевіряє правильність складання бух. проводок, а як і соотв-ие руху ср-в по ден. док-там і ж-о № 3 і Гол книзі. При аудит обліку ср-в шляху аудитор перевіряє правильність ведення обліку, наявність первинних доктов і звіряє ці дані з ж-о № 3 і Гол. книгою. Під час перевірки фин. вкладень необхідно перевірити ведеться чи аналит. облік по сч. 58, далі - правильність складання бух. проводок, віднесення різниць між ціною придбання і номінальною ст-тью паперів, свій відбиток у обліку викупу та організації продажу ц/б, записи первинних док-тов по сч. 58 звіряють з ж-о № 8 і Гол. книгою. При перевірці операцій із іншим сч. у трилітрові банки (55) аудитор перевіряє повноту і прав док-го оформлення операцій із цільовому финанс-ию. Соотв-ие записів в виписках банку з операц сч. 55 звіряється з Гол. книгою і ж-о № 3.

2.14. Перевірка правильності обліку МПЗ. ПЗ враховуються на сч. 2-го розділу ПС, основний сч. 10 (з субсчетами). Загальні дані про ПЗ — 2-ї розділ балансу, гол. книга, ж-о 6,10,10/1. При перевірці орг-ии обліку руху ТМЦ на яких складах необхідно: проконтролювати орг-цию складського хоз-ва і конрпропускной системи, орг-ция складського обліку, мабуть контроль із боку бухг-ии. Сущ 3 варіанта обліку руху ТМЦ: 1. оперативно-бухгалтерский (сальдовый). 2. карточно-документационный. 3. бескарточный. При использовнии сальдового методу, аудитор перевіряє відомості по приходу і витраті ТМЦ, звіряє підсумкові дані цих відомостей з сальдовыми відомостями. Другий метод передбачає складання в бух-рии кількісносуммовых відомостей. Під час перевірки аудитор вибірково звіряє ці залишки по цим даними з картками складського обліку. При третьому методі замість карток исп-ся ПЕОМ, і поза опр. періоди складаються оборотні відомості. Аудитор перевіряє як звіряються дані складського обліку з бух даними. Так ж перевіряється дотримання вимог щодо проведенню інвентаризації ТМЦ. З’ясовується причина инвент-ии, як оформлені її рез-ты, які вжиті заходи з ліквідації недоліків у орг-ции обліку матеріалів. Рез-ты инвент-ии д.б. отраж в звітності у той час в до-ром скінчилася инвент-ция. Списання ПДВ произв-ся в соотв-ии з складеної інструкцією. Аудитор перевіряє як створено сальдо по сч.19 і його віднесли на сч. 68. В перевірці розрахунків з списанню ТМЦ до витрат пр-ва. З обраного методу (ФИФО, ЛИФО, по порівн. себ-ти). Перевіряється правильність спис МЦ в резті нестач і розкрадань. Він повинен отраж по К84(94) Д73,80(99). Заключний етап — контроль ведення зведеного обліку ТМЦ. Перевірка йде з ж-о 10, накопичувальним даними, Гол. книге.

2.15 Атестація аудиторів Атестація ауд. деят-ти регулювання. «Порядком атестації ауд. деят-ти» (Постанова Прав-ва РФ № 482, 94 г.). Аттеста-ю проходять все фіз. особи сам-но чи складі ауд. фірми. Орг-ция проведення аттестациии покладається на Мінфін РФ (з аудиту британське предп-й, товар. та Фонд. бірж, внебюджет. і благотвор. фондів), на ЦБ РФ — з аудиту британське банків та кредит. орг-ций. Для цього Мінфін і ЦБ створюють ЦАЛАК. До атестації допускаються особи мають економ. чи юр. освіту (вище чи средн.-спец.), і навіть мають стаж роботи менш 3 років із останніх 5 в кач-ве аудитора, бух-ра, экон-та, ревізора, руков-ля предр-я, наук. рабка чи препод-ля по економ. профілю. До аттестац-и не допускаються особи засуджені вироком суду, лишеннные право обіймати опред. посади або займатися оред. деят-тю у сфері фин.- госп. операцй, під час відбування ними покарання й в до зняття суд-ти в законод. порядку. Атестація проводиться з урахуванням навчально-методичних центрів з навчання і перепідготовки. Претенденти на атестацію в коммисию подають сл. док-ты: заяву в установ. формі, завірений. копію диплома про образов-и і виписку з працю. книжки, 2 фото 4×6 див, квитанцію про внесення і щодо оплати атестацію. Претендент допускається до іспитів по пред-ю паспорти чи док-та удостов. її особистість. Термін навчання — 240 годин. Рішення дату і піднятому місці проведення іспиту доводиться до за 15 днів. У комісії присутні її голова і член в кожному поділу. Складає група у складі 10 людина. Іспит здається протягом 2-х днів: 1-ї день 50 тестів протягом 3 годин. Потрібно набрати 86 балів, 2 бала за пошук правильної відповіді. «-і день — письмовий іспит. У квитку 5 питань стосовно всеі разделам. Нужно набрати щонайменше 85 балів. Квалиф. атестат має видати в в місячний строк з прийняття рішення про його видачі. За проведедение атестації стягують плату 20 МРОТ. Атестат выд-ся терміном на 3 р. Якщо теч. 2-х років після получ. атестата обличчя, яке здобуло атестат не почав працювати в кач-ве аудитора атестат втрачає силу. По истеч. терміну атестата — може бути продовжити у тому порядку на той ж термін. За продовження плата — 10 МРОТ. ЦАЛАК ведуть госуд. реєстри видано. аттестатов.

2.16. Перевірка правильності обліку собств. капіталу КК. У СУ КК враховується на сеті 80 (85). Фактичне надходження вкладів засновників в КК пр-ия: Дп 01,04,10,50,51,52,58… Кт 75 (субрахунок «розрахунки за депозитними вкладами в КК»), Дп сальдо по сч. 75 показує числящуюся за учасниками заборгованість за депозитними вкладами в КК. Зіставляючи дані реєстру акціонерів і облікові дані про сч. 75, слід проконтролювати своєчасність оплати акцій і «законність операцій із їх руху. У ВАТ акції можуть переходити з рук до рук без згоди ін. акціонерів, але з обов’язковим внесенням змін реєстр акціонерів. Акції ЗАТ можуть переходити з рук до рук тільки за згодою більшості ін. акціонерів, якщо інше не обумовлено у статуті. ДК 83 (87).К нього ставляться: — емісійний дохід АТ (суми, отримані понад номінальною ст-ти розміщених акцій суспільством за мінусом витрат з продажу) — суми від дооцінки (переоцінки) внеоборотных активів (ОС тощо.) РК 82 (86). АТ та інших. пр-ия, котрим відповідно до законодавством передбачена обов’язкова створення резервів, показує по сч. 82 суму відрахувань до РК, встановлені установчими док-тами, але з понад 25 відсотків% від величини КК, встановленої законодавством РФ. Він призначений для покриття непредвидимых втрат (збитків), а як і з виплати доходів інвесторам, коли вистачає прибутку із метою. Облік формування резервних фондів ведеться в Ж-О № 12. Під час перевірки правильності формування ОК слід пам’ятати що: — він повинен відбуватися згідно з установчими док-тами пр-ия, за рішенням власників з допомогою прибутку, що залишається у розпорядженні пр-ия, — min величина РК встановлюється чинним законод-ством (для АТ — не менш 10% КК) Використання РК контролюється з урахуванням записів по Дп 82 і Кт 75 — на належні до виплати інвесторам та засновників дивіденди і %, коли прибутку отч. року замало виконання цих обязательств.

2.17. Етапи проведення аудиту Основними етапами проведення аудиту є такі. Визначення обсягу аудиту. Обсяг аудиту опр-ся в соотв-ии із чинним закон-вом, док-тами системи нормативного регул-ия ауд. деят-ти та умовами угоди з клієнтом. Аудитор повинен мати достатнє уявлення про всіх сторони фин.-хоз. деят-ти об'єкта перевірки, про орг-ции СУ і внутр. о контролю на пр-ии, щоб адекватно спланувати перевірку й одержати дані, достатні упорядкування об'єктивного ауд. укладання. Планування аудиту. Планувати проведення аудиту слід з урахуванням попереднього аналізу проверяемого пр-ия, оцінки масштабу майбутніх робіт і застосовуваного внутрішнього контролю. Необхідно опр-ть процедури, дорые доцільно використати у процесі перевірки, і навіть доцільність залучення до роботи ін. аудиторів, експертів і допоміжного персоналу і спланувати їх деят-ть, отримавши згоду клієнта. Використання роботи ін. фахівців не знімає вини з аудитора відповідальність за ауд. висновок. Оцінка системи СУ і внутрішнього контролю. Аудитор має дати оцінку системам СУ і внутрішнього контролю, що використовуються на проверяемом пр-ии, щоб визначити можливість появи помилок, які впливають достовірність фин. звітності. За підсумками такий оцінки визначають зміст, масштаб і у ауд. процедур. Ауд. докази (дані аудиту). У ході перевірки аудитор збирає докази, що фин. звіти складено в соотв-ии із чинним закон-вом і нормативами СУ і явл. достовірними. Аудиторська документація. Найважливіші ауд. докази повинні прагнути бути документовані. За необхідності аудитор їх може становити робочі док-ты, необхідних ауд. процедур (відомості, схеми тощо.). Ауд. док-ция явл. власністю аудитора, проте инф-ция, у ній, конфіденційна й незаперечна використанню та розголошенню без згоди клієнта. Аудиторський висновок і аудиторський звіт. Аудитор викладає результати перевірки й оприлюднять висновки в ауд. звіті і укладанні, обов’язково визначаючи достовірність фин. звітів, відповідність чинному закон-ву і нормативним док-там, що стосується обліку, і БО. Упорядкування підписання з обмеженнями, негативного висновки відмова аудитора від укладання повинні прагнути бути обоснованы.

2.18. Перевірка распр-ия прибутку Для контролю распр-ия прибутку на протягом отч. року исп-ся активний регулюючий сч. 81(91,99), 91 — інші дохнув і расх, 99 — прибуток і уб. (платежі до бюджету). Перевіряється правильність відображення операцій із нарахуванню до бюджету платежів із прибутку (Д81/1(99) К68). Перевіряється правильність відображення на сч. 81/2 — відрахувань до РК орг-ции, а як і ін. напрямку використання прибутку (Д81/2(84) К86(82)). Перевіряється ведення обліку по сч. 88(84) — активно-пасивний сч., має багатоцільове исп-ие: отраж нераспред. прибуток, може бути зменшено лише з суму РК і нарахування доходів засновникам чи непокритий збиток. Необхідно перевіряти правильність списання непокритого збитку — він м.б. списаний на сч. РК Д82 К84, ДК Д83 К84, чи цільових внесків засновників Д80 К84. Нераспр. прибуток можна використовувати на виплату див-дов уч-кам (Д88/1(84) К70,75). Вироблена приєднання прибутку (збитку) минулих років до прибутку звітного року Д84 К84. Вона то, можливо спрямовано поповнення РК (Д84 К82), збільшення КК (К80), на виплату див-дов уч-кам (К70,75) та інших. цели.

2.19. Ліцензування аудиторську діяльність. Ліцензування виробляється задля забезпечення контролю д-ви над виконанням вимог закон-ва. Аудитори й ауд. фірми вправі займатися ауд. деят-тью лише за наявності ліцензії на осущ. ауд. деят-ти. Комісія зі ауд. деят-ти за Президента осущ. контролю над ліцензуванням, вона видала 2 ген. ліцензії на осущ. ауд. деят-ти — ЦБ і Мінфін, які выдаюь далі ліцензії. Постан. Прав-ва РФ від 27.04.99 № 477 було винесено «Положення про ліцензуванні окремих видів деят-ти» розроблене в соотв-ии з ФЗ «Про ліцензуванні окремих видів деят-ти» в соотв-ии з до-рим: Ліцензії видаються окремо на осущ. банківського аудиту, страхових орг-ий, аудит бірж, внебюдж. фондів, інвестицій, інститутів, загальний аудит (с/г, іну, торгівля). Ліцензування осущ. Мінфін. ЦБ — банківський аудит. Ліцензування за проведення ауд. деят-ти видається виходячи з соотв. заяви із фотографією. Ліцензія видається на 1,2,3 року. Термін дії ліцензії не продовжується. По витікання термін дії ліцензії за заявою то, можливо видана нова ліцензія. Ліцензія видається виходячи з сл. док-тов: а індивід. предпр-лей — заяву про видачу лиц-ии із зазначенням виду деят-ти, терміну, ФИО, док-т що посвідчує особу, копія свид-ва про держ. реги-ии гр-на в кач-ве предпр-ля, довідка про постановку податковий облік з зазначенням ІПН, док-т підтверджує оплату, нотаріально завірена копія квалиф. атестата аудитора, довідка з місце проживання. б) для ауд. фірм — заяву, термін, найменування і місцезнаходження орг-ции, найменування банку і № р/сч., копії учр. док-тов, свид-во про держ. рег-ии, інформацію про рук-лях. Видача ліцензії ауд. фірмам які отримують її вперше осущ. за дотримання сл. умов: — ауд. орг-ция має мати форму ВАТ — КК щонайменше 100-кратного МРОТ — у штаті орг-ции має полягати щонайменше 2 аудиторів, у яких квалиф. атестати, термін дії к-рых не минув. Ліцензія то, можливо анульована выдавшими органами у разі: — виявлення фактів уявлення її одержання недостовірних відомостей; - здійснення аудитором деят-ти не передбаченої ліцензією; - розголошення отриманих відомостей; - набуття чинності суду про позбавлення нас аудитора право обіймати опр. посади; - навмисного приховування обставин що виключатимуть можливі проведення перевірки; - кількаразове некваліфіковане проведення перевірки. Що стосується роботи без ліцензії то, можливо штраф (500−1000 МРОТ), вилучення які є результатом незаконної деят-ти доходів. Якщо виявлено некваліфіковане проведення перевірки з аудитора чи фірми може бути стягнено за рішенням суду: 1. Понесені збитки у обсязі 2. Витрати проведення повторної перевірки 3. Штраф з підприємця до 100 МРОТ, з ауд. фірми 100−500 МРОТ. Ліцензії видаються протягом 3-х днів після надання здобувачем ліцензії док-та, що підтверджує сплату ліцензійного збору (3 МРОТ).

2.20. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ АУДИТОРА Ответсвенность аудитора опр-ся насамперед, його обов’язками стосовно до проверяемым економ. суб'єктам, їх собственнкам, стосовно гос-ву і лицензируюзим органам. Форми й ті види відповідальності опр-ся чинним закон-вом і угодою сторін. У проекті російського стандарту «Основні засади аудиту», говориться, що необхідно розділяти відповідальність за фин. звіти і ауд. висновок. Аудитор відповідальний за своє висновок про фин. звітах проверяемого пр-ия. Відповідальність за зміст підсумків несе рук-ль перевіреній орг-ции. Тимчасовими правилами ауд. деят-ти передбачена підвищена мат. відповідальність аудиторів за некваліфіковане проведення перевірки. Орган, який видав ліцензію на осущ. ауд. деят-ти, за заявою зацікавленого економ. суб'єкта, і навіть з власної ініціативи або навіть на пропозицію прокурора може призначити перевірку якості ауд. укладання, проведену відповідно з допомогою ср-в зацікавленого економ. суб'єкта або з допомогою ср-в республіканського бюджету. У випадку виявлення некваліфікованого проведення ауд. перевірки, що привів його до збитків для держва або заради економ. суб'єкта, з аудитора (ауд. фірми) може бути стягнено на підставі рішення судна чи арбітражного за позовом, учиненому на органом, який видав ліцензію: завдані збитки у його V; проведення переперевірки; штраф в сумі до 100 МРОТ з аудитора і зажадав від 100 МРОТ — з ауд. фірми. Підставою щодо залучення аудитора до відповідальності перед клієнтом може бути порушення їм умов договору чи порушення громадянського законод-ства, що з виконанням його неналежним чином (ДК, ст.401). Проведення аудиту в соотв-ии з усталеними ауд. правилами (стандартами) і принципами обліку є мірою попередження притягнення до ответственности.

2.21. Методи аудиторських перевірок До основних методів ауд. перевірки ставляться: — факт. перевірка; підтвердження; документальна перевірка; спостереження; опитування; аналит. тести; сканування; спец. перевірка; зустрічна перевірка. Факт перевірка — огляд чи підрахунок аудитором мат. активів (ПЗ, ДВ, ЦБ, ОС), тобто. інвентаризація. Підтвердження — отримання письмового відповіді клієнта чи третіх осіб для підтвердження точності інформації (По ДЗ). Док. перевірка — перевірка документів і майже записів (формальна перевірка) (правильність всіх реквізитів, наявність підчищень, дописок з тексту і цифр, справжність підписів). Існують такі методи док. перевірок як: 1) формальна перевірка док-тов — встановлення факту наявності або відсутність соотв. реквізитів, правильність заповнення всіх реквізитів, наявність необумовлених виправлень, підчищень, дописок з тексту і цифр, справжність підписів мат.-отв. осіб; 2) арифметична перевірка — правильність підрахунків в документах (підсумки в первич докум-х, дисконтних регістрах і звітних формах); 3) перевірка документів сутнісно (законність госп. операції, правильність зарахування в рахунки). Спостереження — отримання узагальнюючого ставлення до можливостях клієнта на підставі візуальним спостереженням. З допомогою спостереження аудитор вирішує, на яку оплату може розраховувати залежно від фин. можливостей. Опитування — отримання письмовій чи усній инф-ии клієнта. Аналит. тести — метод порівнянь, індексів, коэфф-ов (фин. аналіз). Сканування — безперервний, поэлементный перегляд інформацією надії знайти щось нетипове. Спец. перевірка — залучення фахівця із вузькою спеціалізацією (товарознавець, технолог). Методи орг-ции перевірки: суцільна перевірка (документальна і факт.), вибіркова, аналітична; комбінована. Аудитори може використати і метод зустрічних перевірок, якщо вона можливість є (зіставлення окремих примірників однієї й тієї ж док-та, знаходиться в різних пр-иях.

2.22. Аудит відвантаження і реал-ии ДП ДП — це вироби і п/ф, соотв-щие чинним стандартам чи затверджені техн. умовам, усталені склад чи замовником. Під відвантаженої чи відпущеної ТП розуміють ТП і комунальні послуги, платіжні док-ты куди здано постачальником до банку, але з оплачені покупцями. Під час перевірки правильності відвантаження та її реалізації ТП необхідно встановити: — укладено чи договору про поставки ДП і правильність їх оформлення; - правильність оформлення док-тов на відвантаження ТП; - правильність оформлення ціни відвантажену ТП; Реал-ия ТП проводиться у разі сл. цінами: — по вільним відпускним цінами та тарифами, збільшеним у сумі ПДВ; - по держ. регульованим роздрібним цінами та тарифами, які мають ПДВ і спецналог (продажа товарів для населення й надання йому послуг); - правильність встановлення відпускної ціни з урахуванням оплати витрат за доставці ТП від постачальника до покупця відповідно до ув’язненим договором поставки. Розрізняють сл. види франко-мест, до яких усе витрати на відвантаженні ТП несе постачальник: — франко-склад постачальника, коли всі витрати, пов’язані з відвантаженням, пр-иепостачальник вкл. в платіжне вимога-доручення (ст-ть погрузочнорозвантажувальних робіт складі, на станції ж/дороги, ст-ть перевезення і залізниці тариф); - франко-станція відправлення — постачальник вкл. в платіжне вимога залізниці тариф і ст-ть навантаження ТП в вагони; - франко-вагон станція призначення — постачальник вкл. в платіжне вимога лише суму залізниці тарифу; - франко-станція призначення — всі витрати з відвантаженні, вкл. залізниці тариф, оплачує постачальник; - франко-склад покупця -крім зазначених витрат постачальник оплачує розвантажно-завантажувальні роботи з станції покупця, з його складі і стть перевезення до його складу та інших.; - своєчасність пред’явлення до банку платіжного требования-поручения за відвантажену ТП; - правильність оформлення док-тов по відпустці ТП, якщо ТП відпускається безпосередньо з складу постачальника; - правильність орг-ции складського обліку ДП, — правильність ведення аналит. і синт. обліку відвантаження і реал-ии ТП.

23. ПЕРЕВІРКА ПРАВИЛЬН. УЧЕТА ВИТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ Насамперед доцільно перевірити дотримання працю. закон-тва (оформлення співробітників прийому, звільнення, накази, контракти, працю. угоди. У основному застосовується відрядна і погодинна оплата праці, облік відпрацьованого часу організується в табелі Ф№Т-12 (перевірити відповідність днів відрядження, хвороби, відпустки). Далі перевірка розрахунків з оплаті праці: оформлення первинних док-тов, правильність застосування норм, розцінок. Перевірити чи немає випадків повторення нарахованих сум — аналит. контроль обліку то, можливо суцільним чи вибірковим. Спочатку перевіряється правильність відображення даних (пільги з податку, розрахунок утримань і нарахувань, визначається середня ЗП. Крім прямих нарахувань доходи мали бути зацікавленими вкл. такі, як ст-ть проїзду доречно відпочинку, ст-ть безплатно наданого харчування. Синт. облік перевірка за рахунками: 70 в корр-ии сч. 50,51,68,69,76 — Гол. книга сальдо із них має соотв-ть даним балансу. Для контролю розрахунків з оплаті дивляться сл. первинні док-ты з обліку вироблення і ЗП, розрахунково-платіжні відомості, лицьові рахунки. Перевіряється соотв-ие підсумків цехами і лише по пр-ию, правильність віднесення нарахувань ЗП на соотв. рахунки витрат 20,29,23,26,99. Розрахунки по з нарахованих податках у внебюдж. фонди. Основне завдання перевірки розрахунків із робітниками та представниками з праці явл. перевірка дотримання нормативноправових актів при нарахуванні оплати праці, утримань з нього і правильності ведення СУ, розрахунків з оплаті. Джерелами инф-ции явл. аналит. і синт. дані про сч. 70,76, первинні докти з обліку вироблення і нарахуванню оплати праці (табеля обліку відпрацьованого часу, наряди), аркуші про тимчасової непрацездатності, розрахунки на оплату відпусток. Починати перевірку розрахунків із робітниками та представниками з праці варто з встановлення відповідності показників аналит. обліку по сч. 70 з записами розмов у головною книзі й балансі однією й саму дату. І тому необхідно звірити сальдо за рахунком 70 на 1-ое число у головній книзі й у балансі пр-ия з підсумковими сумами (до видачі) розрахунково-платіжних відомостей. При виявленні розбіжностей необхідно встановити їх причини. Слід також звірити дані про сч. 76 з цими книжки обліку депон. ЗП. Потім вивчають достовірність первинних док-тов, правильність заповнення, їх соотв-ие вимогам нормативних док-тов по нарахуванню і виплаті ЗП та інших. видів оплати праці. У цьому особливу увагу звертається на перевірку табелів обліку робочого дня. При погодинної оплаті перевіряються правильність застосування тарифних ставок чи умов контракту, а при відрядній — виконання кількісних і якісних показників роботи, правильність застосування і розцінок. Під час перевірки первинних док-тов з обліку праці та оплати встановлюють наявність підписів посадових осіб, відповідальних за облік виконаних робіт, правильність заповнення всіх реквізитів, чи немає у док-тах підчищень, виправлень тощо. Під час перевірки табелів і нарядів, і навіть ін. первинних док-тов по нарахуванню ЗП необхідно з’ясувати, чи немає випадків них вигаданих (підставних) лиц.

2.24. КОДЕКС ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ Кодекс проф. етики аудиторів затверджений Ауд. палатою РФ в 1996 р. Кодекс узагальнює етичних норм поведінки об'єднаних Ауд. палатою Росії. незалежних аудиторів. Етика проф. поведінки аудиторів опр-ют моральні, моральні цінності, к-рые запевняють у середовищі ауд. співтовариства, готове захищати їхнього капіталу від всіх можливих порушень та зазіхань. Кожен аудитор, подвергавшийся, критиці своїх колег із приводу порушення етики проф. поведінки, має право об'єктивне публічне розслідування допущеных відступів від норм, передбачених справжнім Кодексом. По бажанню аудитора розслідування може проводиться конфіденційно. Кодекс складається з 15 статей: У розділі ст. 2 Общеприн. моральні норми та принципи. Аудитори зобов’язані дотримуватися загальнолюдських моральних правив і моральних норм у своїх вчинках і рішеннях, жити і відверто. У розділі ст. 3 Обществен. інтереси. Аудитор зобов’язаний діяти у інтересах усіх користувачів БО, Не тільки замовника ауд. послуг (клієнта). У розділі ст. 4 Объектив-ть і пильність аудитора. Об'єктив. підвалинами висновків, рекомендацій та висновків аудитора може лише достатній V необхідної инф-ии. Надаючи будь-які проф. послуги аудитори зобов’язані об'єктивно розглядати все виникаючі ситуації, недопущення щоб упередженість, забобони, або тиску з боку могли зашкодити объек-ть їх суджень і висновків. У розділі ст. 5 Незалежність аудитора. Аудитор зобов’язаний відмовитися від надання проф. послуг, якщо обгрунтовані сумніви щодо їх независ-ти від орг-ции імені клієнта й її должн. осіб в усіх відношеннях. У розділі ст. 6 Профес. компетентність аудитора. Аудитор зобов’язаний воздер-ся від надання проф. послуг, выходящ. межі його проф. компетенції, і навіть не соотв-их його квалиф. атестата. У розділі ст. 7 Конфіденційна инф-ция клієнтів. Аудитор зобов’язаний зберігати таємно конфиденц. инф-цию про справи клієнтів, отримано. при оказ-и профес. послуг, без обмеження в часі та незалежно від продовження чи прекращ. непосред. відносин із ними. У розділі ст. 8 Податкові відносини. Аудитори зобов’язані точно дотримуватися законуу про н/о переважають у всіх аспектах; де вони дол. свідомо приховувати свої прибутки від н/о чи іншим чином порушувати податкове закон-во у своїх інтересах, або у інтересах ін. осіб. У розділі ст. 9 Оплата ж профес. послуги. Оплата ж проф. послуги аудитора відповідає нормам профес. етики, якщо вона виплачується в завис-ти від V і кач-ва предостав. послуг. вони можуть залежати від складності оказыв. послуг, квалиф-и, досвіду, профес. авторитету і рівня ответ-ти аудитора. У розділі ст. 10 Відносини м/ду аудиторами. Аудитори зобов’язані доброжелат. належить до ін. аудиторам, воздерж-ся від необгрунтованої критики їх деят-ти та інших. сознат. дій, що заподіюють збитки колегам. У розділі ст. 11 Відносини працівників із аудитор. фірмою Атестовані аудитори согласив-ся стати сотруднками ауд. фірми, зобов’язані лояльно належить до неї, усім своїм деят-тью сприяти авторитету і дальнейш. розвитку фірми, поддерж-ть ділові, доброжелат. відносини з керівниками та інших. співробітниками фірми, рук-лями і персоналом клієнтів. У розділі ст. 12 Публич. інформація, і реклама. Публічна инф-ция про аудиторах і ауд. послуг то, можливо представленій у ЗМІ, спец. виданнях аудиторів, в адресних і телефонних довідниках, у публічних виступах та інших. публікаціях аудиторів, рук-лей, співробітників ауд. фірм. У розділі ст. 13 Несумісні дії аудиторів. Аудитор ні одновр. з основ. профес. практикою займатися деят-тью, кіт. впливає чи може спричинити його объек-ть і независ-ть, дотримання пріоритету товариств. інтересів або на репутацію професії загалом і, тому несумісні з наданням проф. ауд. послуг. У розділі ст. 14 Аудиторські послуг у ін. гос-вах. Незалежно від цього, де аудитор надає проф. послуги, у своїй гос-ве чи ін., этич. норми її поведінки залишаються незмінні. У розділі ст 15 Соотв-е Кодексу Міжнародним нормам.

2.25 Шахрайство і помилка (М, О) Отв-ть за виявлення та обґрунтування опр-ий М або про несе аудитор. Отв-ть за факт М або про доручається винних і руков-во пр-ия. М — навмисно неправильне відбиток і помилкове уявлення даних обліку, і БО однією або кількома особами зі складу рук-ва і кількість службовців пр-ия, вкл. маніпуляцію дисконтними записами і фальсифікацію первинних док-тов, регістрів і БО, навмисні зміни записів в обліку, спотворюють сенс госп. операцій та порушують правила, певні закон-вом чи УП пр-ия, навмисно неправильне оцінку активів і методів їх списання, знищення чи перепустку рез-та корректировочных записів чи док-тов. Про — ненавмисне спотворення фин. инф-ции в рез-те арифм. чи логічних похибок у дисконтних записах і угрупованнях, недогляду в повноті обліку чи неправильного уявлення ФХД, наявність і такий стан им-ва, розрахунків й т.п. Під час перевірки повноти і достовірності ФО аудитор може виявити М або про. Як М і Про класс-ся відхилення: від чинного закон-ва, від нормативних актів, опр-щих орг-цию і методологію обліку. У слідство недотримання протягом отч. року прийнятої УП відображення в СУ окремих госп. операцій та оцінці им-ва, через порушення принципу віднесення прибутків і витрат до отч. періоду: внаслідок недотримання єдності в розмежування обліку витрат, що відносяться на витрати пр-ва і збуту, в прибуток і спец. джерела покриття; у результаті недотримання тотожності даних аналит. обліку оборотів і залишкам за рахунками синт. обліку. Аудитор відповідальний виявлення М і непомічених чи неисправленных Про. Укладання аудитора має гарантувати, що М і істотних Про в ФО пр-ия немає, або їх виявлено повністю, а Про виправлені. М передбачає такі дії, як змова, маніпуляція дисконтними записами, знищення результату госп. операцій, фальсифікація і підробка бух. доктов, неадекватні запис у обліку, зумисне неправильні роз’яснення посадових осіб. Маніпуляція дисконтними записами — навмисне ісп неправильних бух. проводок чи сторнировочных записів із єдиною метою спотворення даних обліку, і БО. Знищення рез-та госп. операцій — сторнировочные записи, аналогічні за змістом і сумам основним бух проводками. Фальсифікація бух. док-тов і записів — оформлення явно неправильних чи фальшивих док-тов бух. оформлення (рахунків, векселів тощо.) і записів на рахунках СУ, які деформують істину. Неадекватні запис у обліку — відбиток фин. инф-ции у системі рахунків в неповному V (непотрібні виправлення з книг і рахунках СУ, порушення корр-ии рахунків, неповні файли, які знайшли відображення в обліку госп. операції). Незвичні операції - разові угоди та госп. операції регулюючого чи вимушеного хар-ра, платежі за роботи й послуги, к-рые видаються зайвими чи надмірними. При виявленні М або про аудитору слід вияснити в рук-ва і персоналу пр-ия їх причини. При виявленні можливості М або про аудитор повинен розглянути їхнього впливу ФО. Якщо з її думки, гадана М або про могли призвести до спотворення ФО, для встановлення істини він має виконати доп. процедури, к-рые вважає прийнятними. Хар-р доп. процедур залежить від виду М або про і зажадав від ступеня їх вплив утримання ФО. Що стосується коли М або про були запобігти чи виявлено при внутр. контролі, і цього цього не сталося, аудитор має переглянути свою попередню оцінку цією системою і зменшивши довіру до неї, розширити проверяемую инф-ию, запровадивши доп. процедури. Коли М або про відбулися з участю представника рук-ва пр-ия, аудитор повинен переглянути достовірність отримані від нього раніше даних та даних. Аудитор зобов’язаний своєчасно повідомити про виявленій М або про рук-ву пр-ия, навіть якщо потенційне вплив виявлених порушень на ФО незначно. В усіх випадках судження про М і Про має бути доказательным.

2.26. Перевірка формування фин. результату Перевіряється ведення аналит. і синт. обліку по сч. 80(99). Аудитор перевіряє: аналит. док-ты, регістру обліку (при ж-о формі обліку — ж-о № 15), встановлює законність, правильність і достовірність що проглядали сум прибутків і збитків. Перевірити, що у пр-ии ведеться окремий облік прибутків (уб.) отриманого рез-те осущ. різних видів деят-ти. Аналит. облік по сч. 99 дозволяє їм отримати сл. угруповання даних, необх. упорядкування отч: П (У) від реал-ии ТП, % для отримання, прибутки від участі у ін. орг-циях, інші операційні доходи, вкл. надзвичайні. Правильність нарахування платежі прибуток та обов’язкові платежі з перерахунку з цього податку з фактичний прибутку, а як і суми належних податкових санкцій — в корр-ии з сч. 68. Про перед нераспр. приб. Д 99 К84, списана сума чистого збитку отч. року Д84 К90. Відбито покладе сальдо (збиток) інших доходів населення і витрат Д99 К91, відбито прибуток за звичайних видів деят-ти Д90 К99. На збільшення валовий ТП віднесений залишок невикористаного резерву Д96 К99. Фин. рез-т від реал-ии ТП опр-ся як відмінність між виручкою від реал-ии (кредитовий оборот сч. 46(90-продажи)) без ПДВ і акцизів і факт. себ-ти ТП (робіт, послуг) (Д-т оборот сч. 90).

2.27. Оцінка вартості аудиторських послуг Важливим моментом під час укладання договору на проведення аудиторської перевірки явл. оцінка ст-ти ауд. послуг. Необхідно прагне, ніж занизити і завищити ст-ть послуг, адже й й інше найчастіше «відлякує» клієнта, якщо той вперше звертається до цю ауд. фірму У Росії її поступово складається ринок ауд. послуг, під впливом к-рого і регулюються ставки цих послуг. Усі що у зараз у РФ форми й ті види оцінки ст-ти ауд. послуг можна умовно розділити на сл. групи: — акордна оплата; - погодинна оплата; - відрядна оплата; - оплата за результатами; - комбинир. оплата. При аккордной оплати суму оплати й фіксується у договорі на проведення ауд. перевірки до початку спілкування. Деякі ауд. фірми опр-ют цю суму довільно, залежно від фин. можливостей клієнта чи керуючись ін. критеріями. Проте досить велике у вітчизняних фірм за опр-ую плату направляють до клієнта перед укладанням договору аудитора, к-рый знайомиться особливостям деят-ти клієнта, оцінює орієнтовний ауд. ризик та приблизну трудомісткість роботи. Після цього ауд. фірма визначає загальну ст-ть робіт і укладає договір з клієнтом. Недостаткии: неможливість обгрунтовано оцінити реальну трудомісткість роботи і передбачити пгиредвиденные обставини, к-рые виникатимуть в ході ауд. перевірки, різко збільшивши її трудомісткість, що несприятливо позначиться на фин. становищі ауд. фірми. Погодинна оплата набула над ринком ауд. послуг переважають у всіх країнах І тут у разі невизначених обставин збільшення трудомісткості прямо-пропорц. ст-ти робіт. Погодинна оплата виходить з оцінці вартості однієї години (дня) роботи аудитора, до-раю залежить з його кваліфікації. Відрядна оплата застосовується, зазвичай, за відновлення СУ. Розрахунок виробляється з визначення ст-ти однієї операції, виконаною аудитором, чи ст-ти показника в звітності. При оплати за результатам аудитор цурається заздалегідь опр-ой суми за надану послугу, а визначає оплату як частки від зекономлених клієнтові фин. ресурсів, виявлених результаті визначення помилок, і неточностей у веденні СУ, оформленні док-ции, сплати податків тощо. Зазвичай встановлюється %-т від економії. Комбінована оплата — це різні комбінації з вищеназваних форм і деяких видів оплати. Наприклад, у договорі опр-ся загальна ст-ть послуги (акорд) + опр. % від економії чи для непередбачені обстоятельства.

2.28. Класифікація помилок Основні види помилок, які виявляються під час проведення аудиту, можна згрупувати сл. чином: 1. Помилки у веденні обліку 1.1. Відсутність ведення обліку. У бухгалтерії немає врахування по якомусь виду деят-ти чи підрозділи. Припустимо, однією з видів деят-ти пр-ия явл. стр-во. Бухгалтер, щоб уникнути зв’язуватися з проводками по його ведення (чекаючи приходу більш досвідченого із цього питання фахівця), всі витрати з стр-ву протягом року відносив в Д-т 76. Внаслідок цього до кінця року виникала величезне дебетове сальдо по сч. 76. 1.2. Випадкові помилки. До них належать: а) арифметичні прорахунки, що зустрічаються вкрай ред до, оскільки зазвичай виявляються самим бухгалтером; б) випадкові неправильні проводки, к-рые творяться у разі, якщо застосовуючи правильний метод обліку якого або ФХД, бухгалтер без наявності достатніх підстав чи випадково робить «нестандартну» проводку наприклад, відносячи видатки протікав. ремонт ОС на себ-ть ТП, певну суму відносить на сч. 01. Такі помилки трапляються нечасто, але дуже важко знайти, бо за вибіркової перевірці, заручившись правильності реєстрації при даному методі обліку, аудитор не проводить суцільний перевірки по операції даного типу; не відповідний дійсності курс валюти до розрахунку курс. різниць; р) помилка під час заповнення звітних форм. Найчастіше, правильно зробивши все проводки і розрахувавши податки, закривши обертів в Гл. книге, бухгалтер помилково заповнює встановлені звітні форми. Особливо робляться помилки при заповненні ф.№ 2. Аудитор має старанно звірити дані звітів з цими в Гол. книзі, зворотному чи шахової відомості, і навіть старанно перевірити стикування звітних форм. 2. Повторювані помилки. Ці помилки творяться у тому випадку, коли бухгалтер неправильно реєструє будь-якої ФХД і щоразу робить неправильні проводки. Ці помилки виявити звичайно дуже складно, часто їх можна побачити, переглядаючи лише Гол. книжку або навіть заповнену форму балансу. 2.1. Помилки, пов’язані з незнанням правил ведення СУ. а) неправильний облік КК; б) неправильне ведення обліку на сч. 88 (84); в) приходование придбаних ОС, НМА, матеріалів … тих рахунки, які передбачені Планом рахунків; р) неправильне ведення обліку на рахунку 88 «фонди спеціального призначення». 2.2. Помилки, пов’язані з незнанням питань податкового законодавства: а) віднесення до витрат усіх витрат у відрядження, компенсацій за використання особистого автотранспорту, рекламу, навчання, представницькі витрати, нарахованих %-тов по банк. кредитам, а чи не у межах установлених норм. Встановити що така помилки можна, або безпосередньо перевіривши авансові звіти, або зажадавши і перевіривши відповідні розрахунки з нормованих видатках та його списання на себ-ть; б) неправильне нарахування податків і обов’язкових платежів. Найчастіше це стосується: податку рекламу, ПДВ з ср-вам, отриманим за договорами про спільної деят-ти. На стадії планування аудитор має встановлювати мах рівень помилок, присутність к-рых може допустити бухгалтерії проверяемого пр-ия. Одинична помилка величиною менше 1000 крб. технічно нескладне інтересу, вона навіть буде помітна в ФО пр-ия, до-раю повністю складається в тис. крб. Якщо ж помилка повторюється, що його значимість визначається по совок-ти всіх подібних ошибок.

2.29. Перевірка правильності урахування витрат на пр-во. Нормативними док-ми під час перевірки явл. положення про складі витрат з пр-ву і реал-ии ТП, вкл. в себ-ть ТП, та про порядок формування фин. рез-тов врахованих при н/о прибутку: инстр № 37,39. галузеві інструкції по питанням планування, обліку, і калькулирования себ-ти ТП. Програма перевірки: 1. перевірка оформлення первинних док-тов, з урахуванням к-рых оформляютс все операції з пр-ву ТП та наявність ними всіх обов’язкових реквізитів. 2. перевірка правильності віднесення витрат за виробничі рахунки. 3. обгрунтованість произв. витрат та наявність підтверджують док-тов. 4. орг-ция аналит. урахування витрат на пр-во; 5. правильність угруповання витрат з місцях їх виникнення та об'єктах калькулирования; 6. правомірність урахування витрат на сч. 23 та його списання на себ-ть ТП; 7. правомірність віднесення витрат до общепроизв. і общехоз. і розподіл їх за об'єктах калькулирования; 8. оцінка НЗП і його соотв-ие прийнятої УП; 9 правильність розподілу витрат між ДП і НЗП; 10. своєчасність вкл. витрат за пр-во на себ-ть ТП. Етапи перевірки: робочий ПС, УП: обгрунтованість розмежування джерел відшкодування різних витрат (з допомогою себ-ти, прибутку, фондів чи резервів). Матюк. витрати: 1. правильність оцінки МЦ, вкл. в себ-ть; 2. правильність відображення процесу придбання і заготовления матеріалів, списання на рахунки витрат відхилень (сч. 16) (пропорц. ст-ти витрачених в пр-ве матеріалів за обліковими цінами); 3. доцільність списання ст-ти матеріалів і рівнем послуг, тобто. чи мали місце факти списання на себ-ть витрат, не які стосуються матеріалам, які у пр-ве, а як і випадки списання на произв-е рахунки ст-ти ПДВ; 4 правильність док-го оформлення списання МЦ на пр-во ТП (накладні, акти); 5. чи є факти вкл. в себ-ть ТП ст-ти сировини, матеріалів, переданих цех, ділянку, але вони не витрачених в пр-ве; 6. чи були випадки зарахування в витрати осн. деят-ти ст-ти матеріалів, исп-ых на содерж об'єктів соц.-культурного призначення; 7. правильність встановлення норм витрати сировини й матеріалів соотв-ии з рівнем технології пр-ва, соотв-ют норм расх матеріалів факт. виходу ДП; 8. правильність оцінки й списання зворотних відходів. Поворотні відходи оцінюються: 1. по зниженою ціні вихідного мат. ресурсу (за ціною можливого ісп.), чи відходи може бути ісп., але з підвищеними витратами. 2 за ціною якщо відходи реал-ся на боку як повноцінного ресурсу. 3 видатки оплату праці. Під час перевірки слід керуватися вимогами инстр. склад ФОП і виплат соц. хар-ра і становищем про складі витрат. Перевірити чи є системні положення про порядок виплати премій за произв-е рез-ты (за результатами року, за вислугу років). У випадку їхнього відсутності суми цих виплат нічого не винні ставитися на себ-ть ТП. Не вкл. чи в ФОП виплати, вироблені з допомогою фонду споживання. 4. відрахування на соц. потреби. Відрахування до соціальних фондів від витрат на оплату праці працівників зайнятих в непроизв. сфері, повинні вкл. в кошторису витрат утримання установ непроизв. сфери, фінансованих з допомогою соотв-щих джерел. 5. аморт-ия ОФ.

2.30. Форми і структура аудиторського звіту. За результатами ауд. перевірки аудитор має становити звіт і ауд. висновок. Ауд. висновок має складатися з 3 частин: ввідна, аналит. і підсумковій. Вступна частина є загальні відомостей про ауд. фірми й вкл. сл. елементи: — назва документа загалом «Ауд. висновок»; - юр. адреса київська і телефони ауд. фірми; - №, дату видачі і найменування органу, який виказав ауд. фірмі ліцензію на здійснення ауд. деят-ти, і навіть термін дії ліцензії; - № свідчення про держ. реєстрації ауд. фірми; - номер р/счета ауд. фірми; - ФИО всіх аудиторів, що у аудит; Аналит. частина є звіт ауд. фірми економ. суб'єкту про результати перевірки і вкл.: — назва частини «Звіт ауд. фірми»; - кому призначена аналит. частина; - найменування економ. суб'єкта; - об'єкт аудиту; - загальні результати перевірки стану внутр. контролю у економ. суб'єкта; - загальні результати перевірки стану СУ і БО; - загальні результати перевірки дотримання законодавства під час проведення фин.- госп. операцій. Підсумкова частина — думка ауд. фірми і достовірності БФО, сформований по результатам аудиту й вкл. т: — назва «висновок ауд. фірми»; - кому адресована підсумкова частина; - найменування економ. суб'єкта; - об'єкт аудиту; - вказівку на нормативний акт, якого має відповідати БО; - розподіл відповідальності економ. суб'єкта і ауд. фірми в отношении.

БО; - вказівку на нормативний акт, відповідно до яким проводиться аудит; - виклад істотних обставин, що призвели до написання ауд. укладення формі, відмінній від безумовно позитивного, й оцінку в вартісному вираженні, якщо може бути, їхнього впливу на БО економ. суб'єкта; - думка ауд. фірми про достовірності БО економ. суб'єкта; - дату аудиторського укладання, причому висновок може бути закінчено раніше дати підписання БО економ. суб'єкта, Укладання, як документ доцільно формувати по сл. загальної сторре: А — титульний лист Б — зміст за схемою 1. Аудиторський висновок. 2. Звіт аудиторської фірми. 2.1. Об'єкт аудиту. 2. Загальні результати перевірки стану внутрішнього контролю. 3. Загальні результати перевірки стану СУ і БО і дотримання законодавства під час проведення фин.-хоз. операцій 4. Аудит установчих і реєстраційних док-тов процес формування КК. 5. Аудит загального стану СУ в соотв-ии з програмою і планом перевірки 6. Аналіз фин. стану. 7. Укладання аудиторської фірми. Додатка. БО, зокрема. баланс, ф.№ 2, ф.№ 5 прикладаються до висновку (у разі, якщо вони складено і ними є заслання попередніх розділах). Ауд. орг-ция несе відповідальності за події, які відбулися після дати підписання ауд. укладання, але до дати уявлення БО. Якщо аудиторам набув розголосу подіях, що сталися у період від дати підписання укладання до дати уявлення звітності, що впливає на достовірність звітності, вона зобов’язана вимагати від суб'єкта внесення соотв. змін. Ауд. орг-ция несе відповідальності за події, які відбулися після дати уявлення БО. Вона зобов’язана вимагати від клієнта вносити певні зміни до звітності. Ауд. фірма має уявити економ. суб'єкту щонайменше 2х примірників ауд. укладання. Кожен примірник разом із доданої щодо нього БО є єдиним цілим і може бути сброшюрован.