Підвишення ефективності виробництва продукції на підставі маркетингових досліджень

Зміст

• Вступ
• 1. Теоретичні аспекти діяльності ТОВ «Роботметалургінвест»
• 1.1 Розробка структури і змісту бізнес-плану підприємства НВВФ ТОВ «Роботметалургінвест»
• 1.2 Установча документація
• 2. Аналітико-рекомендаційне дослідження ринку реабілітаційної продукції
• 2.1 Загальна характеристика фірми ТОВ «Роботметалургінвест»
• 2.2 Аналітичне дослідження діяльності НВВФ ТОВ «Роботметалургінвест»
• 2.2.1 Оцінка та аналіз ринків збуту ТОВ «Роботметалургінвест»
• 2.2.2 Аналіз реалізованої продукції
• 2.2.3 Аналіз собівартості продукції
• 2.2.4 Аналіз прибутковості та рентабельності
• 2.2.5 Аналіз фінансового стану ТОВ «Роботметалургінвест»
• 3. Рекомендації щодо удосконалення дослідження ринку реабілітаційної продукції
• 3.1 Аналіз споживачів
• 3.2 Аналіз конкурентів
• Висновки
• Література

Вступ

В основі поняття «маркетинг» (англ. marketing) лежить термін «ринок» (англ. market). Це поняття в найбільш загальному виді має на увазі ринкову діяльність. Під маркетингом розуміється такий вид ринкової діяльності, при якому виробником використовується системний підхід і програмно-цільовий метод рішення господарських проблем, а ринок, його вимоги і характер реакції є критерієм ефективності діяльності.

Перехід нашої країни на нову систему господарювання, звичайно ж, торкнувся і підприємства. Раніше керівники радянських підприємств навіть не задумувалися про конкуренцію, про підвищення ефективності, про збільшення прибутку, тому що підприємства не були власністю начальника чи директора.

Нині ж політика підприємства цілком змінилася і керівник змушений включати в апарат керування службу маркетингу. Фахівці в області маркетингу на підприємстві називаються маркетологами. Задачами маркетологів є дослідження ринку, товарів, конкурентів, споживачів і інших областей. Служба маркетингу займається розробкою тактики фірми і здійсненням товарної, цінової, збутової політики і стратегії просування товару на ринку.

В даний час не одне підприємство в системі ринкових відносин не може нормально функціонувати без маркетингової служби на підприємстві. І корисність маркетингу з кожним моментом часу зростає. Це відбувається тому, що потреби людей, як відомо, безмежні, а ресурси підприємства обмежені. Кожен суб'єкт має свої індивідуальні потреби, задовольнити які не завжди вдається якісно. До кожного необхідний свій індивідуальний підхід. Тому, у нових умовах виживає те підприємство, що може найбільше точно виділяти й уловлювати розмаїтість смаків. Цьому і сприяє маркетинг.

Упорядковану схему дій по досягненню визначеної мети називають планом, отже, планування є безупинний процес пошуку нових шляхів і методів досягнення цільових дій за рахунок нових можливостей. Незалежно від того, чи шукаються інвестори, необхідно мати план по маркетингу.

По-перше, у такий спосіб можна виявити проблеми і труднощі, з якими має зштовхнутися в майбутньому фірма, перш ніж це відбудеться, і тому можна буде прийняти правильне рішення. По-друге, буде забезпечена краща підготовка до використання потенційних можливостей. По-третє, план по маркетингу допоможе розпізнати і правильно оцінити два основних типи ризиків: внутрішній, котрий контролює (ціна, реклама і штат співробітників, що займаються продажами і послугами), і зовнішній, що включає економіку, конкуренцію і тенденції на ринку — усе те, що знаходиться поза контролем фірми.

План по маркетингу повинен відбивати фінансові проекти на майбутнє незалежне від того, чи є бізнес діючим, потрібно або знайти фінансування, або планувати розширити підприємство протягом року. План повинен ясно відбивати, чому очікується приріст обсягів продажів, чому виправдані інвестиції в нове обладнання для виробництва нового товару чи надання нових видів послуг, іншими словами, як план по маркетингу позначиться на одержанні більшого прибутку.

План по маркетингу показує, де фірма знаходиться в даний момент і в якому напрямку планується йти далі. Можна з упевненістю сказати, що, стратегія розвитку підприємства цілком залежить від маркетингового планування. Стратегію маркетингу необхідно перетворити в конкретні програми дій, що дають відповіді на наступні питання: «Що буде зроблено? Як це буде зроблено? Хто це буде робити? Скільки це буде коштувати?». Іншими словами, яку стратегію розвитку підприємства ми виберемо, відповідно до наміченого плану, так воно і буде розвиватися надалі. Крім того, план по маркетингу пояснить, чому обраний напрямок правильний і як варто домогтися поставлених цілей.

План по маркетингу визначає тенденції розвитку компанії. Він ставить мету і планує постійний ріст компанії. Ключем успіху компанії є розумність дій.

У роботі приведені дані про діяльність ТОВ «Роботметалургінвест» — одного з ведучих продавців реабілітаційної продукції у Рівному та прилеглих областях.

Ціль роботи — показати наявність навичок практичного здійснення деяких видів маркетингової діяльності: аналізу й інтерпретації результатів маркетингових досліджень, сегментування ринкового простору, формування найбільш ефективної політики просування товару.

Рішення цих питань дозволить фірмі найбільше вигідно розподілити наявні в неї ресурси, і тим самим збільшити прибуток.

1. Теоретичні аспекти діяльності ТОВ «Роботметалургінвест»

1.1 Розробка структури і змісту бізнес-плану підприємства НВВФ ТОВ «Роботметалургінвест»

Загальні положення бізнес-плану фірми:

1. Оцінка слабких та сильних сторін задуму

2. Визначення витрат на реалізацію задуму

3. Визначення фінансових потреб

4. Визначення стратегії фінансової діяльності

5. Визначення концепції розвитку фірми

6. Оцінка галузі, в якій передбачається бізнес

7. Оцінка ринків і конкуренції

8. Встановлення ступеня ризику

9. Пошук партнерів для співпраці

Виходячи з вище викладеного розробляється структурна схема бізнес-плану фірми.

Бізнес-план фірми або підприємства незалежно від форм власності і юридичного статусу має таку структуру та розділи:

1. Історія фірми.

Як Товариство з обмеженою відповідальністю фірма існує з 1999 року. Однак співтовариство людей, що займаються визначеною діяльністю, існує з 1997 року. У своїй історії фірма пройшла шлях від індивідуального сімейного підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю до закритого акціонерного товариства (у найближчому майбутньому). Товариство зареєстроване Відділом реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності Адміністрації Рівненської області в серпні 1999 року. Таким чином, з цього часу фірма функціонує за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 149.

2. Продукція

ТОВ «Роботметалургінвест» спеціалізується на наданні послуг у декількох напрямках:

А. Продаж реабілітаційної продукції:

В. В майбутньому — надання населенню Інтернет послуг.

Ціни на дану продукцію визначаються собівартістю та вартістю даних послуг.

Ринки та клієнти

Клієнтами ТОВ «Роботметалургінвест» є як юридичні так і фізичні особи. Свою продукцію фірма реалізує та надає послуги в основному в місті Рівне, а також поширюються на Рівненську, Волинську, Хмельницьку області та сусідню область Білорусії.

Керівництво та персонал. Схема управління ТОВ «Роботметалургінвест» показано на мал.1.1

Мал.1.1 Схема управління ТОВ " Роботметалургінвест"

Матеріальне стимулювання на підприємстві залежить від прибутковості, а також від вільного залишку прибутку, який частково перераховується у фонд матеріального заохочення (фонди економічного стимулювання). Всі вимоги до працівників передбачені у трудових угодах.

5. Виробничий процес.

Виробничий процес здійснюється в двох приміщеннях (приміщення магазину, там же де офіс фірми, та приміщення додаткове, де відбувається процеси по ремонту та обслуговуванню оргтехніки та друкуванні), що працюють повний робочий день (з 9.00 до 20.00) за п’ятиденним робочим тижнем. За якістю послуг, які надаються фірмою існує повний технологічний контроль, а на продукцію яка подається надається річна гарантія.

6. Фінанси.

Обсяги продажу, тобто реалізація продукції складає 820 тис. грн. Прибутки від реалізації складають — 35,5 тис. грн. Балансовий прибуток за звітний період становить — 26,4 тис. грн.

7. Ризик і небезпека.

Для ТОВ «Роботметалургінвест» небезпечні такі економічні чинники, як інфляція, ставки різних податків, підвищення ставки проценту банку тощо.

Проаналізувавши попит та пропозицію на ринку реабілітаційної продукції, та послуг пов’язаних з ними, було створено товариство з обмеженою відповідальністю «Роботметалінвест». Основною діяльністю фірми є продаж та обслуговування техніки, надання інших послуг пов’язаних з використанням цієї техніки. Актуальність очевидна, в сучасному житті не обходиться без цієї техніки, і попит на неї стає дедалі поширеним. ТОВ «Роботметалургінвест» здійснює свою діяльність на основі Статуту та Установчого договору засновників, а також керуючись чинним законодавством України. Мережа внутрішніх і зовнішніх ринків збуту не дуже розвинута. Для визначення раціонального вкладення коштів та для досягнення основних цілей, а саме отримання прибутку була розроблена структурна схема бізнес-плану. Виходячи з наведених матеріалів, можна впевнено сказати, що в сучасних умовах з поширенням комп’ютеризації послуги підприємства будуть користуватися великим попитом як у юридичних осіб, так і у фізичних. Для фірми є важливим не зупинятись на досягнутому, а навпаки розширювати спектр послуг та збільшувати асортимент товарів, які користуються великим попитом, та шукати нові ринки, які допоможуть вивчити та освоїти маркетинг через науково-практичні дослідження ринку, сегментацію, гнучке реагування виробництва та збуту, планування тощо.

1.2 Установча документація

Для створення ТОВ «Роботметалургінвест», як товариства з обмеженою відповідальністю, розробляються такі установчі документи:

установчий договір засновників;

статут товариства з обмеженою відповідальністю, який засвідчується нотаріусом;

реєстраційна картка встановленого зразку;

довідка про сплату реєстраційного збору;

дозвіл на виготовлення печатки та штампу на основі: рішення засновників про створення товариства, рішення про реєстрацію в державних органах, копії статуту, перелік видів виробничої діяльності, ескізів печатки та штампу.

Всю установчу, а також розпорядчу документацію яка з’являється в процесі роботи, формують у таки основні теки:

Тека № 1. Установча документація

Тека № 2. Вихідна документація

Тека № 3. Вхідна документація

Тека № 4. Накази

Тека № 5. Угоди, договори, контракти

Тека № 6. Аналіз ринку

Тека № 7. Аналіз конкуренції

Тека № 8. Постачальники

Тека № 9. Бухгалтерський облік

Тека № 10. Проектна документація

Тека № 11. Фінанси та кредити

Тека № 12. Плани роботи

Тека № 13. Маркетингова діяльність

Тека № 14. Збут продукції

Тека № 15. Реклама

Тека № 16. Рекламації

Тека № 17. Персонал

Тека № 18. Інше

2. Аналітико-рекомендаційне дослідження ринку реабілітаційної продукції

2.1 Загальна характеристика фірми ТОВ «Роботметалургінвест»

Товариство з обмеженою відповідальністю НПВФ РМИ (КМ1) створено в грудні 1991 р. рішенням № 1226 від 12.12.91 р. Виконавчого комітету Ради народних депутатів м. Дніпропетровська.

З 15.06.2000 р. ТОВ НПВФ РМИ є юридичним членом ПО «Укрпротез» Міністерства праці і соціальної політики України, є членом торгово-промислової палати України, колективним членом Української технологічної Академії.

Вид діяльності - виробництво засобів реабілітації інвалідів.

Суспільство створене і діє відповідно до законів України «Про господарчі товариства», у своїй діяльності суспільство керується Статутом, Установчим договором і іншими документами органів державної влади, виданих у межах їхньої компетенції і маючих пряме відношення до діяльності суспільства.

Місцезнаходження підприємства — Україна, 49 079, м. Дніпропетровськ, вул. Осіння, 2, код підприємства 13 436 383, тел. + 38−0562−350−142.

Суспільство має самостійний фінансовий баланс, зареєстрований товарний знак. Фірма є клієнтом банків: КБ «Приватбанк», КБ «Земельний капітал», КБ «Рада банк», у яких відкриті розрахункові рахунки, гривневі і валютні. У цих банках ТОВ НПВФ РМИ обслуговується й одержує кредити на розвиток виробництва.

Очолює суспільство один з її засновників — президент науково-виробничої і внедренческої фірми РМИ, академік Української технологічної Академії - Бушель Альберт Рафаілович.

За період із грудня 1991 р. по дійсний час у суспільстві працює колектив керівників і виробничо-промислового персоналу чисельністю біля 50-ти людина, у складі науковців, конструкторів, технологічного персоналу, інспекції контролю якості і служби маркетингу: керівників — 5 чіл., фахівців — 12 чіл., робітників — 26 чіл., що працюють по сумісництву — 3 чіл.

Основні виробничі фонди: 1498,3 тис грн., що відносить підприємство до категорії середніх. Однак варто врахувати, що для даного виду діяльності такі основні фонди говорять, що в даній галузі підприємство — велике.

На сьогоднішній день підприємством освоєне і серійно випускається більш 49 видів виробів опорно-рухової групи і побутової реабілітації людини.

З першого дня підприємство початок розробку і виробництво засобів реабілітації серії «Стоїк» для інвалідів, хворих і людей похилого віку. Сьогодні - це основний напрямок діяльності фірми. Вироби, що випускаються підприємством, серія «Стоїк», призначені для

використання в побуті і на виробництві, у медичних установах і реабілітаційних центрах для відновлення і розвитку рухових навичок у дорослих і дітей, у тому числі і з діагнозом ДЦП.

Вироби виконуються у виді одно — і чотирьохкрапкових опор з алюмінієвих конструкцій і полімерів. Вони легкі, естетичні, прості у виготовленні і використанні, відповідають кращим світовим стандартам, мають високий ступінь уніфікації елементів. Окремі види продукції випускаються дрібносерійно, частина — в індивідуальному виробництві. У стадії проектування й іспитів знаходяться принципово нові види виробів.

Якість продукції контролюється «Інспекцією», планується перехід до стандартів 180 9000. Продукція фірми поставляється відповідно «Інструкції про порядок забезпечення населення України протезно-ортопедичними виробами», затвердженої наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 09.03.2000 р. № 53 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.05.2000 р. під № 277/4498.

Пристрої, що випускаються, схвалені головними фахівцями-медиками в області травматології, хірургії і нейрохірургії, пройшли експертизу, мають ліцензію і рекомендовані до застосування Міністерством охорони здоров’я України. Окремі розробки фірми є унікальними, не мають аналогів за кордоном, захищені патентами України і Росії, ведеться патентування за кордоном. Вироби постійно удосконалюються на основі принципово нових технічних рішень.

Продукція фірми нагороджена дипломами ряду державних і міжнародних виставок і ярмарків, фірмою отримані численні вдячні відкликання від споживачів громадян України з числа інвалідів, хворих і людей літнього віку.

" РМИ" співробітничає з Міністерством праці і соціальної політики і є його офіційним постачальником на довгостроковій основі (держзамовлення) Також замовниками підприємства є: Національний комітет Суспільства «Червоного хреста», Обласні Казенні Протезно-ортопедичні підприємства, акціонерні товариства «Медтехніка» (по 28 регіонах України), Державна акціонерна компанія «Неправди України», Реабілітаційний центр Українського суспільства сліпих, підприємства Польщі, Фінляндії, Туреччини, США («Американ Джуиш Джойнт Дистрибьюшин Комити Інк»), Росії і Бєларусі, окремі фірми і приватні особи.

Обсяг випуску продукції - 6,5% від загального по області. Потреба у виробах «Стоїк» по самих обережних оцінках складає не менш 10 000 вир. на місяць. За 10 років існування НПВФ «РМИ» було поставлено більш 80-ти тис. одиниць продукції в 27 областей України, у т. ч.

Автономну Республіку Крим, поставляється за кордон — у США. Досвід просування продукції фірми на ринок показав її високу конкурентноздатність і ліквідність.

Продукція фірми реалізується на внутрішньому ринку, через державні органи соціального захисту населення, а також за рубежем у Польщі і США. Номенклатура експорту виробленої продукції в США:

корсети спинні;

тростина «Стоїк 6−01» ;

тростина «Стоїк 8−01» (квадро);

милиця ліктьовий «Стоїк 7−01» ;

милиця «Стоїк 10−01» ;

ходунки «Стоїк 2−01» ;

тростина «Стоїк 6−02» ;

милиця «Стоїк 10» ;

столи масажні.

По імпорті фірма закуповує комплектуючі і матеріали для виробництва реабілітаційної техніки для інвалідів і хворих людей з наступних країн:

Туреччина — алюмінієва труба, визначеного сортаменту з покриттям, що використовується у виготовленні основної номенклатури виробів, що випускаються;

Фінляндія — комплектуючі до ходункам «Стоїк 2-а», «Стоїк 2−6», колеса з гальмами і без них;

Белорусь — трубки, стеклопластикові комплектуючі для виготовлення паличок для слабобачущих людей.

Що стосується експорту продукції, то наше підприємство перше серед українських виробників реабілітаційної техніки вийшло на світовий ринок, відвантажуючи продукцію в США.

Розглянемо тепер основних конкурентів підприємства РМИ.

По лінії держави існує 13 протезних заводів, що роблять протезно-ортопедичні вироби, коляски для інвалідів, тростини і милиці, але виробів такого асортименту, якості й естетичності не робить жодна організація в Україні.

Подібні вироби в Україну завозяться по лінії добродійності з Німеччини, Ізраїлю, Америки. Їх і можна вважати основними серйозними конкурентами фірми.

Виробничо-технічні зв’язки НПВФ «Роботметаллургинвест» здійснює з більш 200−250 підприємствами і фірмами різної форми власності, серед них основні:

НП «Юджин» (м. Черкаси) — постачальник пластмаси для виготовлення підлокітників і ручок для виробів (які також організацію виробництва і випуск кімнатних і дорожніх колясок з електричним приводом які відрізняються сучасним дизайном і високими експлуатаційними якостями.

2.2 Аналітичне дослідження діяльності НВВФ ТОВ «Роботметалургінвест»

2.2.1 Оцінка та аналіз ринків збуту ТОВ «Роботметалургінвест»

7На світовому ринку для його оцінки і аналізу окремих сегментів широко використовуються матрична методика, яка передбачає рейтингову оцінку ринку за його окремими показниками і характеристиками (табл.2.1)

Таблиця 2.1. Матриця для оцінки внутрішніх та зовнішніх ринків

Оцінка привабливості ринку у вигляді алгоритму зображена на мал.2.1 Привабливість ринку за даними аналізу (табл.2.2) має такий вигляд:

1. м. Рівне та область (R = + 9)

2. Волинська та Хмельницька області (R =+4)

3. Білорусія (R=+3)

Таблиця 2.2. Аналіз територіальних сегментів ринків збуту продукції та надання послуг ТОВ " Роботметалургінвест" .

Мал.2.1 Алгоритм вибору ринку За рейтингом, який ми провели вище, ринок України (особливо м. Рівне та область) найбільш привабливий, але може бути краще, якщо покращити такі показники як умови збуту, конкуренцію тощо. Перевага надана місту Рівне у порівнянні з областю в цілому при однакових рейтингах тому, що у цьому випадку слід очікувати нижчій рівень транспортних витрат на пересування товарів і послуг.

2.2.2 Аналіз реалізованої продукції

Суб'єкти підприємницької діяльності можуть нормально функціонувати лише за умов, якщо їхня продукція (товари, послуги) регулярно знаходить на ринку своїх споживачів (покупців), передається їм, і від покупців надходять кошти у вигляді грошового еквівалента вартості Продукції. Ці кошти використовуються виробником для Підтримання процесу відтворення й поповнення фінансових ресурсів. Через оптові (роздрібні) ціни, якщо вони реально віддзеркалюють вартість продукції, підприємство, одержавши гроші за товари й послуги, покриває ними витрати на виробництво та обіг, тобто має можливість постійно авансувати кошти у виробничий процес і, крім цього, одержує прибуток (якщо, звичайно, витрати на виробництво та обіг не досягають величини ціни продукції). Цим визначається значення реалізації продукції як важливої стадії кругообігу коштів у життєдіяльності кожного підприємства. У зв’язку з цим важливо насамперед і очно з’ясувати саме поняття «реалізація», бо в господарській практиці розрізняють декілька термінів, так чи інакше пов’язаних з цим процесом.

Нормативно-законодавчі акти, що регулюють організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, податкову систему, визначають реалізацію (продаж) як будь-яку операцію з купівлі-продажу товарів, поставки товарів, міни та інших форм цивільно-правових договорів, які передбачають передачу права власності на товари, тобто під реалізацією (продажем) мається на увазі відвантаження (передання) продукції, якщо мова йде про товари, а також підписання сторонами документів про виконані роботи, надані послуги. На жаль, у законодавстві терміни «реалізація» (продаж) і «виручка від реалізації» (виручка від продажу) ототожнюються. Датою реалізації і виручки від реалізації вважається дата відвантаження (відпуску) товарів або дата підписання приймально-здавальних документів про виконані роботи, надані послуги. Отже, у чинному законодавстві операція з реалізації продукції не прив’язана міцно до факту реальної оплати її вартості, до строків здійснення оплати.

Тимчасом, для організації фінансового господарства підприємства найважливіше значення має саме обсяг реальних надходжень коштів від реалізації (продажу). Враховуючи це, до липня 1997 р. підприємствам надавалося право на свій розсуд встановлювати порядок визначення обсягу виручки від реалізації. Було два варіанти: перший — визначати обсяг виручки від реалізації продукції, виходячи з суми коштів, які фактично одержані тим чи іншим способом підприємством-продавцем за відвантажену (відпущену) продукцію, виконані роботи, надані послуги; другий — вважати обсягом виручки від реалізації продукції вартість відвантаженої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), яка визначена в одержаних для оплати покупцем (замовником) розрахункових документах, без урахування фактичного надходження грошей.

На практиці абсолютна більшість підприємств встановлювала порядок обчислення обсягу реалізації за першим із наведених вище варіантів, бо він, безумовно, найбільшою мірою відповідає суті реалізації як економічного явища. При цьому виручкою від реалізації вважалася сума коштів, і надійшли на банківський рахунок підприємства або в К (готівкою) за реалізовану продукцію, а також вартість шарів, робіт, послуг, зарахованих у бартерних (товарообмінних) операціях, в інших взаєморозрахунках партнерів.

Права вибору методу визначення виручки і реалізації підприємства не мають: ТОВ «Роботметалургінвест» усі зобов’язані діяти і другим варіантом.

У нових стандартах бухгалтерського обліку і звітності її реалізації основної товарної продукції підприємств і н назву «Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарної продукції, послуг)». Він пов’язується з передачею власності к покупцеві і з високим ступенем імовірності одержаний оплати за відпущені товари (виконані роботи, надані Послуги).

Решта виручки від реалізації товарів, робіт, послуг ТОВ «Роботметалургінвест», які Не с основною продукцією підприємства) знаходить Відображення в «Інших операційних доходах», зокрема це може бути виручка від реалізації зайвих матеріалів, інших и швів, дохід від операційної оренди та інша виручка, яка Не пов’язана з реалізацією товарів, робіт, послуг основної діяльності, а також з неопераційною діяльністю підприємства, наприклад до складу інших операційних доходів не Включається виручка від продажу об'єктів основних засобів, яка вважається елементом доходів від інвестиційної діяльності підприємства.

У повсякденній фінансовій роботі неабияке значення для її організації та контролю за фінансовим станом підприємства має показник, який не фігурує в будь-яких офіційних звітах, а саме «Виручка від реалізації продукції основної діяльності підприємства (товарної продукції), за якою завершені розрахунки з покупцями», тобто мова йде про реальну грошову виручку ТОВ «Роботметалургінвест», що надходить підприємству (разом із вартістю поставок товарів, робіт, послуг, які нараховуються через бартерні угоди або через будь-які інші форми взаєморозрахунків). На більшості підприємств саме ця виручка від реалізації є об'єктом оперативного планування, контролю та аналізу, бо від неї залежить нормальна фінансово-господарська діяльність підприємства.

Підприємство ТОВ «Роботметалургінвест» реалізує свої товари й послуги відповідно до укладених договорів безпосередньо зі споживачами, органами матеріально-технічного постачання і збуту, торгівлі, через товарні біржі, а також через власну мережу продажу продукції, виконання робіт та надання послуг. Певна частина продукції державних підприємств і підприємств інших форм власності реалізується згідно з Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» (введений у дію у 2000 p). Цей закон передбачає розміщення державних замовлень через договори про закупівлю з підприємствами усіх форм власності (в тому числі нерезидентів) продукції, необхідної для державних потреб. Він створює конкурентне середовище у цій сфері, встановлює певну процедуру участі підприємств-виконавців, які мають намір брати участь у процедурі закупівлі (подають так звану тендерну пропозицію) у торгах, на яких здійснюється відбір виконавців щодо закупівлі товарів, виконання робіт, надання послуг. Саме з переможцями таких торгів укладаються договори про закупівлю.

Якщо підприємство експортує продукцію і одержує виручку в іноземній валюті, то вона потрапляє на його спеціальний валютний рахунок. Валютні рахунки відкриваються підприємствами у Експортно-імпортному банку або в комерційних банках за наявності в банку дозволу (ліцензії) Національного банку України на виконання операцій з іноземною валютою. Виручка, номінована у валютах, які визначено законодавством, може підлягати обов’язковому частковому (або повному) продажу державі

Офіційним курсом (плаваючим або фіксованим) врахуванням на поточний рахунок ТОВ «Роботметалургінвест» гривневого еквівалента.

Скільки своєчасне і повне надходження виручки від реалізації є предметом особливої і постійної уваги підприємств, то фінансові служби у взаємодії зі збутовими та споживчими підрозділами домагаються суворого додержання договірної дисципліни поставок щодо асортименту, продукції, ритмічності відвантаження продукції ТОВ «Роботметалургінвест» споживачам, пильно стежать за своєчасністю розрахунків і продукцію.

Затримка надходження виручки від реалізації паралізує підприємства: воно не може своєчасно розраховуватися з постачальниками, затримує виплату заробітної плати робітникам і службовцям, розрахунки з бюджетом; це призводить до зменшення обсягу виробництва ТОВ «Роботметалургінвест». На жаль, у перехідний для ринкових відносин період все це у великих масштабах відбувається в зміні, оскільки не відрегульовані питання, пов’язані з іменуванням фонду оборотних коштів, які мають обслуговувати сферу розрахунків, є збої у банківському механізму організації розрахунків, ТОВ «Роботметалургінвест» не можуть стосуватися до порядку розрахунків у вигляді попередньої оплати товарів і послуг. Однією з причин негативу у сфері розрахунків є реакція економіки країни на порушення господарських зв’язків, які протягом 70 років создалися в колишньому СРСР і розірвалися з його розпадом та утворенням 15 незалежних держав. Усунення цих явищ потребує часу і значних зусиль як від держави, так і від підприємств, заінтересованих у стабілізації розрахункових відносин і подоланні платіжної кризи у господарстві України: без цього ефективне управління

Виручка від реалізації надходить ТОВ «Роботметалургінвест» здебільш того за оптовими цінами, тому на поточний рахунок банку або готівкою надходять кошти, що покривають насамперед усі операційні витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції. Це, по-перше, матеріальні витрати на виробництво продукції, по-друге, амортизаційні відрахування на повне відновлення основних засобів нематеріальних активів, по-третє, інші витрати, які для підприємства мають такий самий характер, як і матеріальні витрати (мова йде, наприклад, про відрахування за рахунок собівартості продукції на соціальне страхування, створення цільових бюджетних та позабюджетних фондів; тощо), по-четверте, витрати підприємства у складі собі вартості продукції на оплату праці (трудові витрати), по п’яте, адміністративні витрати й витрати на збут, які, хоч і не є елементами виробничої собівартості, прилучаються до складу операційних витрат і формують повну собівартість реалізованої продукції ТОВ «Роботметалургінвест» .

Виручка від реалізації продукції є основним джерелом коштів підприємства, тому фінансова служба зобов’язана забезпечити повне й рівномірне надходження її від покупців. Це потребує встановлення фінансового контролю за ритмічністю виробництва, дотриманням графіка відвантаження готової продукції, одержанням платіжних документів, своєчасним переданням їх покупцям або в банк — залежно від форми розрахунків, які встановлені в договорах.

Для організації цієї роботи фінансовій службі важливо налагодити постійні організаційно-інформаційні контакти з виробничими і функціональними підрозділами підприємства, передусім — з плановим, виробничим відділами і з відділом збуту. Від планового відділу фінансова служба одержує щомісячні плани випуску товарної продукції за вартістю і в номенклатурі, у виробничому відділі черпає інформацію про докладні графіки випуску продукції. На багатьох підприємствах такі графіки складаються після узгодження з фінансовою службою, яка на цьому етапі виробничого планування може вплинути на збільшення обсягу реалізації (враховуючи такі фактори, як ціни на ту чи іншу продукцію, фінансовий стан потенційних покупців, форми розрахунків з ними, наявність на складах підприємства понаднормативних перехідних запасів окремих видів продукції тощо).

Графіки відвантаження продукції відділ збуту обов’язково узгоджує з фінансовим відділом. їх складають на основі графіків випуску кожного найменування продукції, договорів на поставку (або договорів на закупівлю за державні кошти).

Для контролю за ходом реалізації продукції фінансовий відділ одержує від відповідних підрозділів дані про фактичний випуск і відвантаження продукції.

Процес надходження виручки від реалізації значною мірою залежить від своєчасного і правильного оформлення платіжно-розрахункових документів, які пред’являються покупцям. За це повністю відповідає фінансовий відділ підприємства. Особливо ускладнюється ця робота з переходом на форми розрахунків, пов’язані з попередньою оплатою продукції. Фінансова служба повинна своєчасно вислати покупцям рахунки-фактури або платіжні вимоги-доручення для попередньої оплати коштів під передбачені угодами поставки, а після фактичного отримання коштів на поточний рахунок проконтролювати факт відвантаження (відпуску) і дотримання усіх умов договору поставки.

Якщо відвантаження продукції відбувається без дотримання умов обов’язкової попередньої оплати, дуже важливо мати у фінансовому відділі певну систему контролю за ходом надходження коштів від платників і прийняття відповідних заходів до порушників платіжної дисципліни. Ця робота координується з юридичною службою підприємства, бо нерідко виникає потреба вести претензійне листування з покупцями, готувати документи до господарського суду, в тому числі у разі необхідності підприємству виступати як позивачеві у справах про банкрутство своїх партнерів.

Маючи оперативно-планову інформацію стосовно виробництва й відвантаження продукції та використовуючи дані про надходження коштів на банківський рахунок (виписки банку підприємство одержує щоденно), фінансовий відділ підприємства організовує оперативний облік і контроль за процесом реалізації продукції. Форми такого обліку та оперативного контролю (журнали, таблиці, машинограми) мають давати відповіді принаймні на такі запитання:

яким є становище з надходженням виручки на той чи інший день;

якими є в розпорядженні підприємства реальні заділи для майбутнього надходження виручки;

з вини яких підрозділів і служб підприємства відбувається відставання від намічених планів реалізації продукції і надходження виручки.

Досить зручна форма журналу щоденного контролю за надходженням виручки від реалізації продукції промислового підприємства наводиться нижче.

Журнал контролю за надходженням виручки від реалізації за липень 2001 р. (у тис. грн, без ПДВ і акцизного збору)

Плановий випуск продукції за один робочий день4,50

Плановий обсяг виручки від реалізації продукції за один 4,60 робочий день

Табл. .2.1

Виручка від реалізації продукції ТОВ «Роботметалургінвест» за 2001р (по місяцях).

2.2.3 Аналіз собівартості продукції

Собівартість продукції - це грошова форма витрат підготовку її виробництва, виготовлення і збут. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство ТОВ «Роботметалургінвест», інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв’язок, а ї; ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника.

При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються у собівартість, є питання їх розмежування між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розмежування полягає в тому, що через собівартість повинні відшкодовуватися витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення усіх факторів виробництва; предметів, засобів праці, робочої сили і природних ресурсів. Відповідно до цього у собівартість продукції включаються витрати на:

дослідження ринку і виявлення потреби у продукції;

підготовку і освоєння нової продукції;

виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу;

обслуговування виробничого процесу і управління ним;

збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т.п.);

розвідку, використання і охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивацій земель, охорону повітряного, водного басейнів);

набір і підготовку кадрів;

поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

Треба мати на увазі, що в ТОВ «Роботметалургінвест» з різних причин на практиці повної відповідності між дійсними витратами на виробництво і собівартістю продукції. Так, згідно з їм порядком не включаються у собівартість, а відшкодовуються за рахунок прибутку або джерел витрати на підготовку і освоєння нової продукції серійного і масового виробництва. Разом з тим є витрати, які включаються у собівартість продукції, але не мають прямого зв’язку з виробництвом. До них належать оплата часу виконання державних обов’язків працівниками підприємства, скорочення робочого дня підлітків, матерів, які мають дітей віком до одного року та ін.

Непродуктивні витрати підприємства, пов’язані з виробничою діяльністю (втрата від браку, недостач і псування матеріалів, простоїв тощо), включаються у фактичну собівартість продукції, а втрати від порушення договорів з іншими підприємствами і організаціями (штрафні санкції) відшкодовуються за рахунок прибутку.

Склад витрат, які включаються у собівартість, не є незмінним. Він може дещо змінюватися з різних практичних міркувань. Але загальною тенденцією таких змін повинно бути повніше відображення у собівартості дійсних витрат на виробництво продукції.

Класифікація витрат на виробництво. Слід відрізняти витрати загальні й на одиницю продукції. Загальні витрати — це витрати на весь обсяг продукції за певний період. ця сума залежить від тривалості періоду і кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями. В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні.

Оскільки витрати є функцією обсягу виробництва з певною еластичністю, існує поняття граничних витрат. Граничні витрати характеризують їх приріст на одиницю приросту обсягу виробництва, тобто

Якщо загальні витрати виразити певною функцією обсягу продукції, то граничний їх рівень є першою похідною цієї функції. Це витрати на останню за часом виготовлення одиницю продукції. Показник граничних витрат використовується при аналізі доцільності зміни обсягу виробництва продукції.

При плануванні, обліку і аналізі витрати класифікуються за певними ознаками. Основними з них б ступінь однорідності витрат, спосіб обчислення на окремі різновиди продукції, зв’язок з обсягом виробництв (рис. 2.1).

За ступенем однорідності витрати поділяються на елементні й комплексні. Елементні витрати однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До них належать матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, інші витрати. Комплексні витрати різнорідні за складом, охоплюють декілька елементів витрат. Їх групують за економічним призначенням при калькулюванні та організації внутрішнього економічного управління. Наприклад, витрати на утримання і експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські витрати, втрати від браку та ін.

За способом обчислення на окремі різновиди продукції витрати поділяються на прямі й непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов’язані з виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути обчислені на її одиницю прямо. Якщо виготовляється один різновид, продукції, усі витрати — прямі. Непрямі витрати не можна безпосередньо обчислити на окремі різновиди продукції, бо вони пов’язані з виготовленням різних виробів (зарплата обслуговуючого і управлінського персоналу, утримання і експлуатація будов, споруд, машин тощо). Поділ витрат на прямі та непрямі залежить від рівня спеціалізації виробництва, його організаційної структури, нормування і обліку. Зростання частки прямих витрат у загальній сумі підвищує точність обчислення собівартості одиниці продукції, зміцнює економічні основи управління.

Залежно від зв’язку з обсягом виробництва витрати поділяються на постійні й змінні.

Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції. Їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах. Лише при істотних змінах обсягу виробництва, наслідком яких є зміни виробничої і організаційної структури підприємства, стрибкоподібно міняється величина постійних витрат, після чого вона знову залишається постійною. До постійних належать витрати на утримання і експлуатацію будов і споруд, організацію виробництва, управління.

Рис. 2.1 Класифікація витрат підприємства.

На практиці до групи постійних відносять також витрати, які неістотно змінюються внаслідок зміни обсягу виробництва, тому їх називають умовно-постійними.

Змінні витрати — це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції. В свою чергу їх можна розділити на пропорційні та порційні.

Пропорційні Витрати змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва. Для них коефіцієнт пропорційності kп = 1. До пропорційних належать переважно витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну зарплату робітників.

Непропорційні витрати поділяються на прогресуючі та дегресуючі. Прогресуючі витрати зростають більшою мірою, ніж обсяг виробництва, kп > 1. Вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва вимагає більших витрат на одиницю продукції. Це, приклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, даткові рекламні та торгові витрати та ін. Дегресуючі витрати зростають менше, ніж обсяг виробництва, kп < 1. До них належить широке коло витрат на експлуатацію машиин і устаткування, його ремонт, інструмент тощо.

На рис. 2.2 графічно показана динаміка загальних постійних і змінних витрат ТОВ «Роботметалургінвест». Динаміка. витрат на одиницю продукції є іншою і легко може бути побудована, виходячи з наведеної закономірності. Так, змінні пропорційні витрати на одиницю продукції залишаються на одному рівні залежно від обсягу виробництва. На графіку їх лінія буде паралельна осі абсцис. Постійні витрати понижуються на одиницю продукції із зростанням її обсягу по параболічній кривій. Для дегресуючих витрат залишається та ж динаміка, тільки різкіше виражена.

В практичних обчисленнях загальну динаміку змінних витрат спрощують, вважаючи всю їх сукупність пропорційною. Це значно полегшує аналіз і прогнозування витрат.

Рис. 2.2 Динаміка витрат НВВф ТОВ «Роботметалургінвест» за 2001р. (С) залежно від обсягу виробництва (N): а) постійних; б) дегресуючих; в) пропорційних; г) прогресуючих.

Поділ витрат на постійні і змінні дозволяє аналізувати залежність витрат і прибутку від обсягу виробництва при виборі варіантів проектних і планових рішень. При цьому доцільно користуватися графічним зображенням. На рис. 2.3 показано лінійні функції динаміки витрат і виручки від продажу продукції. Внаслідок наявності постійних витрат виробництво продукції до певного, критичного, обсягу (Nkp) збиткове — заштрихована площа 1. Протягом зростання обсягу продукції частка постійних витрат у їх загальній сумі знижується, зменшуються збитки і після досягнення критичного обсягу (Nkp) виробництво став рентабельним — заштрихована площа 2.

Рис. 2.3 Залежність витрат і прибутку підприємства від обсягу виробництва: 1 — збитки; 2 — прибуток.

Критичний обсяг випуску певної продукції у натуральному вимірі, вище якого виробництво стає рентабельним, можна обчислити аналітично. Як видно з графіка на рис. 2.3, для критичної програми виробництва витрати і виручка від продажу рівні, тобто

Nkp Cзм + Спост = Ц Nkp

Звідси:

Де Сзм ~ змінні витрати на одиницю продукції;

Спост — постійні витрати за розрахунковий період;

Ц — ціна одиниці продукції.

N_kp = 42,54/ (65,50−42,52) = 1,85 грн. на одиницю продукції

2.2.4 Аналіз прибутковості та рентабельності

Аналіз прибутку діяльності підприємства ТОВ «Роботметалургінвест»

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку і рівнем рентабельності. Прибуток підприємство одержує головним чином від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності (здача в оренду основних фондів, комерційна діяльність на фондових і валютних біржах і т.д.).

Прибуток - це частина чистого доходу, створеного в процесі виробництва і реалізованого в сфері звертання, що безпосередньо одержують підприємства. Тільки після продажу продукції чистий доход приймає форму прибутку. Кількісно вона являє собою різницю між виторгом (після сплати податку на додаткову вартість, акцизного податку й інших відрахувань з виторгу в бюджетні і позабюджетні фонди) і повною собівартістю реалізованої продукції. Виходить, чим більше підприємство реалізує рентабельної продукції, тим більше одержить прибутку, тим краще його фінансовий стан. Тому фінансові результати діяльності вивчаються в тісному зв’язку з використанням і реалізацією продукції.

Обсяг реалізації, величина прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, збутової і комерційної діяльності підприємства, інакше кажучи, ці показники характеризують усі сторони господарювання.

Основними задачами аналізу фінансових результатів діяльності є:

систематичний контроль за виконанням планів реалізації продукції й одержанням прибутку;

визначення впливу як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів на обсяг реалізації продукції і фінансових результатів;

виявлення резервів збільшення обсягу реалізації продукції і суми прибутку;

оцінка роботи підприємства по використанню можливостей збільшення обсягу реалізації продукції, прибутку і рентабельності;

розробка заходів щодо використання виявлених резервів.

Основними джерелами інформації при аналізі реалізації продукції і прибутку є:

1. накладні на відвантаження продукції;

2. дані аналітичного бухгалтерського обліку;

3. дані фінансової звітності ф. № 2 «Звіт про прибутки і збитки» ;

4. форма № 5-ф «Короткий звіт про фінансові результати» ;

5. відповідні таблиці плану економічного і соціального розвитку підприємства.

Слід зазначити, що в аналізі використовуються наступні показники прибутку:

балансовий прибуток;

прибуток від реалізації продукції, робіт і послуг;

прибуток від іншої реалізації;

фінансові результати від позареалізаційних операцій;

оподатковуваний прибуток;

чистий прибуток.

Балансовий прибуток складається з прибутку від реалізації продукції (виторг від реалізації продукції без непрямих податків мінус витрати на виробництво і реалізацію продукції) плюс позареалізаційні доходи (доходи по цінних паперах, від пайової участі в діяльності інших підприємств, від здачі майна в оренду і т.п.) мінус позареалізаційні витрати (витрати на виробництво, що не дало продукції, на зміст законсервованих виробничих потужностей, збитки від списання боргів і т.д.). Враховується також і прибуток від іншої реалізації.

Оподатковуваний прибуток являє собою різницю між балансовим прибутком і сумою податку на нерухомість, прибутку, оподатковуваної податком на доход (по цінних паперах і від пайової участі в спільних підприємствах), прибутку, отриманого понад граничного рівня рентабельності, що вилучається цілком у бюджет, витрат, що враховуються при численні пільг по податку на прибуток (заходу щодо ліквідації наслідку катастрофи на ЧАЕС, природоохоронні і протипожежні заходи, утримування дитячих оздоровчих таборів, будинків старих і т.д.).

Чистий прибуток - це той прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, економічні санкції і відрахуванні в благодійні фонди.

У процесі аналізу необхідно вивчити склад балансового прибутку, її структуру, динаміку і виконання плану за звітний рік.

Проведемо аналіз складу, динаміки і виконання плану балансового прибутку ТОВ «Роботметалургінвест» (Табл.2.1)

Як показують дані табл.2.1 план по балансовому прибутку перевиконаний на 9,13%. Темп її приросту до минулого року склав 21,04%. Найбільшу частку в балансовому прибутку займає прибуток від реалізації товарної продукції (95,93%). Питома вага позареалізаційних фінансових результатів у 2001 р. склав 4,07%.

Питома вага прибутку від реалізації продукції в загальній сумі балансового прибутку в 2001 р. у порівнянні з 2000 р. збільшився на 1,87% (95,93−94,06).

Мал. .2.1 Блок-схема факторного аналізу прибутку

Таблиця 2.1

Динаміка і виконання плану балансового прибутку за 2001 рік

Основну частину прибутку підприємства одержують від реалізації продукції і послуг. У процесі аналізу вивчаються динаміка, виконання плану прибутку від реалізації продукції і визначаються фактори зміни її суми.

Прибуток від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить від чотирьох факторів першого рівня співпідпорядкованості:

обсягу реалізації продукції (VРП);

структури продукції (УДі);

собівартості продукції (Сі);

рівня средньореалізаціоних цін (Ці).

Обсяг реалізації продукції може робити позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажів рентабельної продукції приводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збиткової, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку.

Структура товарної продукції може робити як позитивне, так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться частка більш рентабельних видів продукції в загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки, при збільшенні питомої ваги низькорентабельної чи збиткової продукції загальна сума прибутку зменшиться.

Собівартість продукції і прибуток знаходяться в обратній пропорційній залежності: зниження собівартості приводить до відповідного росту суми прибутку і навпаки.

Зміна рівня средньореалізаційних цін і величина прибутку знаходяться в прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає і навпаки.

Проведемо аналіз впливу перерахованих вище факторів на суму фактичного прибутку звітного року, у порівнянні з планової, використовуючи дані, приведені в табл.2.2

Розрахунок впливу цих факторів на суму прибутку можна виконати способом ланцюгових підстановок.

План по сумі прибутку від реалізації продукції в звітному році підприємство перевиконало на 98,47 тис. грн. (2198,47−2100), чи на 4,69%.

Таблиця 2.2

Вихідні дані для факторного аналізу прибутку від реалізації продукції (тис. грн)

Проведемо факторний аналіз методом ланцюгових підстановок, послідовно заміняючи планову величину кожного фактора фактичної (табл.2.3)

Спочатку потрібно знайти суму прибутку при фактичному обсязі продажів і плановій величині інших факторів. Для цього варто розрахувати відсоток виконання плану по реалізації продукції, а потім планову суму прибутку скорегувати на цей відсоток.

Виконання плану по реалізації обчислюють зіставленням фактичного обсягу реалізації з плановим у натуральному (якщо продукція однорідна), умовно-натуральному й у вартісному вираженні (якщо продукція неоднорідна по своєму складі), для чого бажано використовувати базовий (плановий) рівень собівартості окремих виробів, тому що собівартість менше піддана впливу структурного фактора, ніж виторг.

На даному підприємстві виконання плану по реалізації складає:

(2.1)

Якби не змінилася величина інших факторів, сума прибутку повинна була б збільшитися на 1,59% і скласти 2133,348 тис. грн. (2100 101,59%).

Потім варто визначити суму прибутку при фактичному обсязі і структурі реалізованої продукції, але при плановій собівартості і планових цінах. Для цього необхідно від умовного виторгу відняти умовну суму витрат:

(2.2)

Потрібно підрахувати також, скільки прибутку підприємство могло б одержати при фактичному обсязі реалізації, структурі і цінах, але при плановій собівартості продукції. Для цього від фактичної суми виторгу варто відняти умовну суму витрат:

(2.3)

За даними табл.2.2 можна установити, як змінилася сума прибутку за рахунок кожного фактора.

Слід зазначити, що на зміну рівня фактичного прибутку в порівнянні з її плановим рівнем впливало лише два фактори: обсяг реалізованої продукції і собівартість одиниці продукції. Це зв’язано з тим, що фактична ціна в порівнянні з планом не змінилася. Також в умовах розглянутого підприємства немає структурних зрушень в асортименті продукції, що випускається, тому що воно випускає всього один вид продукції.

Таблиця 2.3. Розрахунок впливу факторів першого рівня на зміну суми прибутку від реалізації продукції

1. Зміна прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації продукції:

(2.4)

2. Зміна прибутку за рахунок зміни собівартості синиці продукції:

(2.5)

3. Сумарна зміна прибутку:

(2.6)

Цей же результат одержуємо як суму відхилень за рахунок впливу окремих факторів:

(2.7)

Аналіз показує, що план прибутку був перевиконаний головним чином за рахунок зменшення собівартості одиниці реалізованої продукції (збільшення склав 65,12 тис. грн). Відчутний внесок вніс і другий фактор — збільшення обсягу реалізованої продукції. За рахунок впливу цього фактора прибуток збільшився на 33,35 тис. грн. Проведемо аналіз впливу факторів на суму фактичного прибутку звітного року, у порівнянні з попереднім роком, використовуючи дані, в табл.2.4. Розрахунок впливу цих факторів на суму прибутку можна аналогічно виконати способом ланцюгових підстановок. Прибуток від реалізації продукції в 2001 році в порівнянні з 2000 зросла на 417,554 тис. грн. (2198,47−1780,918), чи на 23,45%.

Таблиця 2.4

Вихідні дані для факторного прибутку від реалізації продукції 2001 р. порівняно з 2000 р. (тис. грн)

За даними табл.2.4 можна установити, як змінилася сума прибутку за рахунок кожного фактора.

Слід зазначити, що в даному випадку на зміну рівня прибутку в звітному році в порівнянні з попереднім впливало три фактори першого рівня:

Таблиця 2.5. Розрахунок впливу факторів першого рівня на зміну суми прибутку від реалізації продукції

обсяг реалізованої продукції;

собівартість одиниці продукції;

рівень середньореалізаційних цін.

Це пов’язано з тим, що в умовах розглянутого підприємства немає структурних зрушень в асортименті продукції, що випускається, тому що воно випускає всього один вид продукції.

1. Зміна прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації продукції:

(2.8)

2. Зміна прибутку за рахунок зміни ціни одиниці продукції:

(2.9)

3. Зміна прибутку за рахунок зміни собівартості одиниці продукції.

(2.10)

4. Сумарна зміна прибутку:

(2.11)

Цей же результат одержуємо як суму відхилень прибутку за рахунок впливу окремих факторів:

(2.12)

Аналіз показує, що найбільший вплив на збільшення прибутку в звітному році зробило підвищення рівня средньореалізаціоних цін (397,117 тис. грн).

Слід зазначити негативний вплив збільшення рівня собівартості на загальну суму прибутку: незначне підвищення собівартості одиниці продукції (на 0,002 грн) зменшило загальну суму прибутку на 3,435 тис. грн.

Незначне зменшення прибутку внаслідок підвищення собівартості було компенсовано за рахунок збільшення ціни одиниці продукції, а також за рахунок збільшення обсягу випуску продукції. І в підсумку загальна сума прибутку в звітному році збільшилася на 417,554 грн. у порівнянні з попереднім роком. І це, безсумнівно, є позитивним результатом господарської діяльності підприємства за звітний рік.

Як було видно з попередніх пунктів, рівень цін, їхня зміна впливає на рівень прибутку, тому при аналізі прибутку підприємства не можна не враховувати ті фактори, що безпосередньо впливають на рівень цін на продукцію розглянутого підприємства.

На зміну рівня цін впливають наступні фактори: якість реалізованої продукції, ринки збуту, кон’юнктура ринку, інфляційні процеси.

При аналізі діяльності НВВф ТОВ «Роботметалургінвест» особливу увагу варто приділити розгляданню впливу такого фактора, як ринки збуту, тому що цей фактор значно впливає на рівень средньореалізаціоних цін. Відомо, що в умовах сучасної російської економіки більшість підприємств випробують недостачу т. зв. «живих» грошей. Тому в практиці наших підприємств часто зустрічаються такі види господарських операцій, як бартер, взаємозаліки, взаємне списання заборгованостей, і ін.

Розглянуте підприємство реалізує свою продукцію по досить широкому спектрі збутових каналів.

У силу вищевказаної специфіки, а також у силу недостачі оборотних коштів, підприємство змушене встановлювати різні рівні цін на свою продукцію для різних покупців.

Наприклад, велику частину своєї продукції підприємство реалізує за договірними цінами численним оптовим покупцям (в основному, це юридичні особи), але частина продукції підприємство реалізує Ровенський лікарні № 9 в рахунок оплати за оренду заводу, частина продукції реалізується по лінії взаємозаліків з різними постачальниками сировини, і т.д.

Розрахуємо зміну середньої ціни реалізації в залежності від ринків збуту продукції (табл.2.6)

Таблиця 2.6

Вплив ринків збуту продукції на заміну середньої одиниці продукції

У зв’язку зі зміною ринків збуту продукції середній рівень ціни 1 виробу збільшився на 0,02 грн., а сума прибутку — на 39,712 тис. грн. (0,02 грн. *1985,854 тис. бан).

Таким чином, ми бачимо, що в результаті збільшення на 5% у загальній масі частки продукції, продаваної по договірним, більш високих цінах, сума прибутку збільшилася на 39,712 тис. грн.

Аналіз рентабельності діяльності підприємства.

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупність витрат і т.д. Вони більш повно, чим прибуток, характеризують остаточні результати господарювання, тому що їхня величина показує співвідношення ефекту з наявними чи використаними ресурсами, їх застосовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні.

Показники рентабельності можна об'єднати в кілька груп:

1) показники, що характеризують рентабельність (окупність) витрат виробництва й інвестиційних проектів;

2) показники, що характеризують рентабельність продажів;

3) показники, що характеризують прибутковість капіталу і його частин. Усі ці показники можуть розраховуватися на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції і чистого прибутку.

Рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат) шляхом відношення валової (Прп") чи чистого прибутку (ЧП) до суми витрат по реалізованій чи зробленій продукції (И):

або (2.13)

Вона показує, скільки підприємство має прибутку з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції. Може розраховуватися в цілому по підприємству, окремим його підрозділам і видам продукції.

Рентабельність продажі розраховується розподілом прибутку від реалізації продукції, робіт і послуг чи чистого прибутку на суму отриманого виторгу (ВР). Характеризує ефективність підприємницької діяльності:

показує, скільки прибутку має підприємство з карбованця продажів. Широке застосування цей показник одержав у ринковій економіці. Розраховується в цілому по підприємству й окремим видам продукції.

або (2.14)

У процесі аналізу варто вивчити динаміку перерахованих показників рентабельності, виконання плану по їх рівні і провести міжгосподарські порівняння з підприємствами — конкурентами.

Рівень рентабельності виробничої діяльності (окупність витрат), обчислений у цілому по підприємству, залежить від трьох основних факторів першого порядку: зміни структури реалізованої продукції, її собівартості і середніх цін реалізації.

Факторна модель цього показника має вид:

(2.15)

Проведемо розрахунок впливу факторів першого порядку на зміну рівня рентабельності в цілому по підприємству в звітному році в порівнянні з попереднім способом ланцюгових підстановок, використовуючи дані табл.2.4 та 2.5

Так як. підприємство випускає один вид продукції, те структурний фактор враховуватися не буде.

На основі даних вищевказаних таблиць, складемо табл.2.7 у який покажемо вплив кожного фактора на зміну рівня рентабельності.

1. Зміна рівня рентабельності за рахунок зміни обсягу реалізованої продукції:

(2.16)

2. Зміна рівня рентабельності за рахунок зміни ціни одиниці продукції:

Таблиця 2.7

Розрахунок впливу факторів першого рівня на зміну рівня рентабельності підприємницької діяльності в звітному році (2001 р) у порівнянні з попереднім (2000 р)

(2.17)

3. Зміна рівня рентабельності за рахунок зміни собівартості одиниці продукції:

(2.18)

4. Загальна зміна рівня рентабельності:

(2.19)

Той же результат можна одержати як суму змін за рахунок впливу кожного фактора:

(2.20)

Отримані результати свідчать про те, що збільшення рівня рентабельності відбулося в зв’язку з підвищенням середнього рівня цін. При збільшенні ціни одиниці виробу з 5,30 грн. до 5,50 грн. рентабельність підвищилася на 4,56%.

Ріст собівартості реалізованої продукції на 118,762 тис. грн. викликав зниження рівня рентабельності на 0,06%.

У підсумку загальна зміна рівня рентабельності в 1998 р. у порівнянні з 1997 р. склало 4,50%. Тобто з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції, підприємство стало одержувати прибутку на 4,5 коп. більше в звітному році в порівнянні з попереднім.

Детермінована факторна модель показника рентабельності продажів, обчисленого в цілому по підприємству, має наступний вид:

(2.21)

В умовах розглянутого підприємства, Рівень рентабельності продажів залежить від середнього рівня ціни і собівартості виробу (підприємство робить один вид продукції):

(2.22)

Аналогічно тому як це було зроблено в п. 2.3.1 складемо табл.2.8 де і покажемо вплив кожного фактора на рівень рентабельності продажів підприємства.

Таблиця 2.8. Розрахунок впливу факторів першого рівня на зміну рівня рентабельності продажів у звітному році (2001 р) в порівнянні з попереднім (2000 р.)

1. Зміна рівня рентабельності продажів за рахунок зміни ціни одиниці продукції:

(2.22)

2. Зміна рівня рентабельності за рахунок зміни собівартості одиниці продукції:

(2.23)

3. Загальна зміна рівня рентабельності:

(2.24)

Той же результат можна одержати як суму змін за рахунок впливу кожного фактора:

(2.25)

Отримані результати свідчать про те, що збільшення рівня рентабельності відбулося, як і в попередньому аналізі, у зв’язку з підвищенням середнього рівня цін. При збільшенні ціни одиниці виробу з 5,30 грн. до 5,50 грн. рентабельність продажів підвищилася на 3,01%. Ріст собівартості реалізованої продукції на 118,762 тис. грн. викликав зниження рівня рентабельності на 0,03%. У підсумку загальна зміна рівня рентабельності в 2001 р. у порівнянні з 2000 р. склало 2,98%. Тобто з кожного карбованця продажів підприємство стало одержувати прибутку на 2,98 коп. більше в звітному році в порівнянні з попереднім.

Проведемо аналіз рентабельності виробничого капіталу,

обчислювальної як відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних засобів і матеріальних оборотних фондів:

(2.26)

Аналіз будемо проводити аналогічно факторному аналізу рентабельності в попередніх пунктах, тобто методом ланцюгових підстановок.

Таблиця 2.9

Розрахунок впливу факторів першого рівня на зміну рівня рентабельності виробничого капітана в звітному році (2001 р) в порівнянні з попереднім (2000 р)

1. Зміна рівня рентабельності виробничої діяльності за рахунок зміни величини балансового прибутку:

(2.27)

2. Зміна рівня рентабельності за рахунок зміни середньорічної вартості ОПФ:

(2.28)

3. Зміна рівня рентабельності за рахунок зміни середньорічної вартості залишків оборотних коштів:

(2.29)

4. Загальна зміна рівня рентабельності виробничої діяльності:

(2.30)

Той же результат можна одержати як суму змін за рахунок впливу кожного фактора:

(2.31)

За результатами проведеного аналізу можна зробити наступні висновки:

Найбільше збільшення рівня рентабельності виробничої діяльності відбулося в зв’язку з підвищенням величини балансового прибутку. При збільшенні величини прибутку на 417,55 тис. грн. рівень рентабельності збільшився на 2,83%.

За рахунок зменшення середньорічної вартості ОПФ на 1499,41 тис. грн. рівень рентабельності збільшився на 1,68%.

Збільшення середньорічної вартості залишків оборотних коштів на 48,9 тис. грн. привело до зменшення рентабельності за рахунок впливу цього фактора на 0,06%.

У підсумку загальна зміна рівня рентабельності виробничої діяльності в 2001 р. у порівнянні з 2000 р. склало 4,45%. Тобто, з кожної гривни вартості ОПФ і ОС, підприємство стало одержувати прибутку на 4,45 коп. більше в звітному році в порівнянні з попереднім.

2.2.5 Аналіз фінансового стану ТОВ «Роботметалургінвест»

Табл.2.10. Показники ліквідності балансу ТОВ «Роботметалургінвест»

Розраховані показники свідчать про критичне положення. Підприємство не має засобів для оплати короткострокових зобов’язань. У випадку надходження засобів по дебіторській заборгованості підприємство ТОВ «Роботметалургінвест» могло б розрахуватися з кредиторами тільки на 34%. Галузь у кращому фінансовому становищі, її баланс можна вважати ліквідним.

Для визначення ліквідності балансу варто зіставити підсумки приведених груп по активі і пасивові.

Баланс вважається ліквідним при виконанні умов:

А₁+А₂>П₁ — рівень платоспроможності на найближчу перспективу А₃>П₂ — рівень прогнозної платоспроможності

А₄<�П₃ — характеризує забезпеченість важкореалізованих активів постійними пасивами.

Табл.2.11

Визначення ліквідності балансу ТОВ «Роботметалургінвест»

При цих режимах баланс підприємства ТОВ «Роботметалургінвест» можна вважати ліквідним, однак проведений за викладеною схемою аналіз є наближеним, тому що відповідність ступеня ліквідності активів і термінів погашення зобов’язань у пасиві намічено орієнтовно.

Ділова активність у фінансовому аспекті виявляється у швидкості обороту його засобів. Рентабельність підприємства відбиває ступінь прибутковості його діяльності.

Фондовіддача характеризує ефективність використання основних засобів.

(2.32)

де ОРП — виторг від реалізації продукції; Ф — вартість основних фондів.

Оборотність виробничих запасів відбиває число оборотів запасів і витрат підприємства за визначений період.

(2.33)

де З_ПЗ — витрати на виробництво; А₃ — виробничі запаси.

(обор)

(обор)

(2.34)

(днів)

(днів)

3. Рекомендації щодо удосконалення дослідження ринку реабілітаційної продукції

3.1 Аналіз споживачів

Аналіз рівня обслуговування проводився на підприємстві за допомогою самих покупців, тобто проводилося опитування. Метод опитування має ряд переваг перед статистичним, тому що статистичні дані по ряду цікавлячих нас показників узагалі відсутні. Оцінка торговельної ситуації, одержувана за допомогою опитування, значно повніше, ніж традиційні статистичні дослідження. Особливий інтерес надають опитування осіб, що тільки що відвідали магазин, тому що в даному випадку одержуємо досить точні відповіді на ряд питань. Це обумовлюється тим, що в момент відвідування і виходу з магазина в покупця складається визначене відношення до тому, як його обслужили. Мається можливість не тільки визначити якість обслуговування, але і більш точно установити причини мотивованої реакції покупця на рівень і якість обслуговування.

У 2000 р. проводився опитування покупців з метою оцінки якості торговельного обслуговування. Було опитано 200 чоловік. Паралельно з усним опитуванням покупців про якість обслуговування було проведене анкетне опитування, що дозволяє виявити не тільки загальне враження від обслуговування, але й оцінку його складових.

При письмовому анкетному опитуванні запитальник заповнювали самі опитувані. Запропонована нами анкета покупцеві виключала одержання яких-небудь відповідей чисельного характеру, тому що вона була розрахована лише на виявлення думки покупців. Зразкова анкета представлена в табл.3.1

Таблиця 3.1. Анкета покупця

Після проведення анкетного опитування, обробили отримані результати. Обробка отриманих результатів здійснювалася методом, запропонованим німецьким економістом О. Андерсеном. При цьому показники оцінювалися за допомогою оцінок «високої», «задовільної», «незадовільної» (табл.3.2).

Таблиця 3.2

Оцінка якості торговельного обслуговування

Потім розрахували середній рівень оцінки якості торговельного обслуговування шляхом підсумовування зведення усіх відповідей в анкеті. І одержали узагальнюючий коефіцієнт, рівний 0,88, тобто рівень торговельного обслуговування задовільний, на думку самих покупців.

Таким чином, усі показники розраховані в розділі 2 свідчать, що рівень торговельного обслуговування покупців у магазині досить високий в умовах ринкових відносин. Це з позитивної сторони характеризує торговельну діяльність магазина, а також торговельне обслуговування надане покупцям.

3.2 Аналіз конкурентів

Виявлення діючих і потенційних конкурентів виробляється звичайно на основі одного з двох підходів:

перший зв’язаний з оцінкою потреб, що задовольняються на ринку основними конкуруючими фірмами;

другий орієнтується на угруповання конкурентів відповідно до застосовуваними ними типами ринкові стратегії.

Підхід з погляду споживчого попиту має на меті згрупувати конкуруючі фірми відповідно до типу потреб, що задовольняє їхня продукція.

Для виявлення найбільш важливих конкурентів і їхньої ролі на ринку збуту компанії використовують методи асоціативного опитування споживачів, виявляючи, з якими корисними якостями й умовами споживання покупець асоціює той або інший товар відомого на ринку конкурента.

В основі виявлення конкурентів на базі угруповань по типі стратегії лежить їхнє угруповання відповідно до ключових аспектів їхньої орієнтації у виробничо-збутовій діяльності.

До таких аспектів відносяться:

стратегія в області експансії на ринку;

стратегія в області цінової політики;

стратегія в області технології й ін.

При виявленні основних конкурентів відповідно до типів стратегій необхідно враховувати ступінь мобільності стратегій конкурентів і проводити всебічне дослідження перспектив еволюції стратегії конкурентів.

Такі дослідження дозволяють виявляти найбільш небезпечних конкурентів, до яких найчастіше відносяться:

фірми, схильні до ринкової експансії, що діють на географічно складних ринках;

фірми, що випливають стратегії диверсифікованості виробництва і працюють у даній і суміжній галузях;

великі фірми-покупці продукції даної компанії;

великі постачальники матеріалів, сировини й устаткування для даної компанії;

дрібні фірми, що у результаті поглинання великою компанією стають сильними конкурентами на ринку.

При наявності розходжень у реалізованих стратегіях рівень конкуренції відносно знижується.

Усі перераховані фактори ставлять конкуруючі фірми у визначені умови функціонування, впливають на конкурентні стратегії фірм.

Від умов конкуренції, що склалися на ринку, будуть залежати міри, що починаються, і, відповідно, відповідна реакція конкурентів на ці міри, здійснювані фірмами для досягнення власної конкурентної переваги. Таким чином, при розробці підприємствами власних конкурентних стратегій важливо враховувати можливу реакцію зовнішнього середовища на ці акції. Стосовно до промислових ринків можна виділити два типи можливої реакції по інструментах відповідної реакції і два типи — по її характері.

По інструментах реакції виділяють, уже згадані, цінові і нецінові методи.

По типі реакції умовно можна виділити позитивну еластичність реакції і негативну еластичність реакції в залежності від того, відповідна реакція конкурента протилежна акції фірми або аналогічна їй. Як показують дослідження, в основному переважає позитивна еластичність.

Так, при збільшенні ціни основним конкурентом 274 фірми теж підвищують свої ціни, і лише 2 знижують; при зниженні ціни основним конкурентом 40 фірм знижували неї, а 8 підвищували, дії інших не носили настільки вираженої залежності. Аналогічна ситуація складається і при зниженні або збільшенні основним конкурентом витрат на просування товару.

Конкуренція в області способів просування товарів на ринок найбільш ймовірна при наступних характеристиках ринку:

велика диференціація у витратах конкуруючих фірм;

сильна ринкова концентрація;

ринкова диференціація;

швидкий ріст ринку.

Цінові методи конкуренції більш пріорітетни при високій стандартизації продукту.

Аналіз показників діяльності конкурентів

Аналіз показників діяльності конкурентів може бути здійснений на основі «характеристики фірми» або «конкурентного досьє» для кожного конкурента, що є необхідним елементом банку даних маркетингової. Звичайно, не усі фактори на ринку можуть бути всебічно проаналізовані. Особливі в зв’язку з комерційних таємних труднощів представляє структура витрат і витрат конкурента. У цій області можуть бути отримані наступні приблизні дані:

чисельність персоналу;

структура прямих і накладних витрат;

порівняльна вартість сировини, матеріалів, що комплектують виробів;

капіталовкладення в основний капітал і запаси;

обсяг продажів.

Ступінь подробиці аналізу залежить від наявності відповідної інформації і ступеня небезпеки розглянутого конкурента.

Аналіз конкурентних стратегій на ринку

У зв’язку з тим, що потреби людини дуже різноманітні, не менш різноманітні і способи їхнього задоволення. Це є й основною причиною розмаїтості товарів, представлених на ринку, і фірм, ці товари на ринок що поставляють. Кожен виробник прагне зробити товар з найкращими характеристиками, тому що саме такий товар буде напевно куплений на ринку, а виходить, виробник дістане прибуток. Однак тут діє принцип компенсації. Він полягає в тому, що прагнення домогтися найкращих характеристик товару в одних відносинах змушує якоюсь мірою поступитися іншими достоїнствами. Причини цього носять почасти об'єктивний, а почасти суб'єктивний характер. Багато характеристик товару знаходяться в об'єктивному протиріччі (наприклад, швидкісні і топливосберегающие). З іншого боку, багато чого залежить і від споживача, від того, що він суб'єктивно шукає в даному товарі. Успіх фірми на ринку залежить, таким чином, залежить не тільки від її готовності поліпшувати свою продукцію, але і від обґрунтованості вибору тих властивостей, що підлягають удосконалюванню, а також (що не менш важливо) від визначення того, чим за це можна пожертвувати.

Дія принципу компенсації, однак, цим не обмежується. Він поширюється глибше: не тільки на товари, але і на самі компанії, що них роблять. Стосовно до фірм він полягає в тому що, розвиваючи в собі одні риси, фірма втрачає інші, за збільшення ефективності в одній області розплачується її зниженням в іншій. Іншими словами, пристосування маркетингової стратегії фірми до обслуговування визначених ринкових сегментів, як правило, відбувається ціною втрати інших сегментів ринку або скорочення можливості домагатися успіху на них.

Прямим наслідком принципу компенсації є множинність шляхів досягнення успіху в конкурентній боротьбі, тобто множинність маркетингових конкурентних стратегій фірм. Маркетингова конкурентна стратегія, як уже відзначалося, визначається виходячи з:

зовнішніх факторів (аналізу умов середовища);

внутрішніх факторів (наявні ресурси фірми).

Незважаючи на те, що поводження фірми на ринку характеризується якоїсь тільки їй одною властивою комбінацією стратегічних, вибір маркетингової стратегії диктується визначеними правилами.

У першу чергу, він залежить від того, у рамках стандартного або спеціалізованого бізнесу лежить ринкова ніша фірми (продуктова диференціація). При стандартному бізнесі компанія займається випуском стандартних товарів, і тоді важливою характеристикою, що визначає зміст її стратегії, стає масштаб справи: від глобального до локального (ринкова диференціація).

В другому випадку фірма зосереджується на виробництві рідко зустрічаються (або узагалі відсутніх на ринку) товарів і/або послуг (продуктова диференціація). При цьому вона може або дотримувати маркетингової стратегії адаптації до особливих запитів ринку, або дотримувати протилежної лінії - замість пристосування себе до вимог ринку спробувати змінити самі ці вимоги (ринкова диференціація).

Таким чином, існує, щонайменше, чотири основних типи маркетингової стратегії конкурентної боротьби, кожний з яких орієнтований на різні умови маркетингового середовища і різні ресурси, що знаходяться в розпорядженні підприємства: віоленти, комутанти, патіенти і експлеренти (походження цієї термінології що восходить до праць російсько-радянського теоретика конкуренції Л.Г. Раменского). Їхні фірми, що дотримують, кожна по-своєму, але однаково вдало пристосовані до вимог ринку, і усі вони потрібні для нормального функціонування економіки.

Таким чином, на ринку відбувається співіснування і взаємне доповнення компаній різних типів, і конкурентна боротьба, відповідно, ведеться різними методами на основі різних конкурентних стратегій. При цьому повне витиснення одного з типів фірм неможливо, тому що неможливо повну уніфікацію людських потреб.

Конкурентна боротьба будується на диференціації ніш, що складає в тім, що фірми в силу своєї неоднакової пристосованості до діяльності в різних ринкових умовах, прагнуть працювати тільки на тих сегментах ринку, де вони сильніше конкурентів.

По термінології Портеру, фірми орієнтуються на одну нішу, називаються стратегічною групою. Диференціація ніш послабляє конкурентну боротьбу між різними стратегічними групами і підсилює неї усередині таких груп.

Загальна характеристика компаній, що дотримують різних маркетингових стратегій, представлена в таблиці.

Таблиця 3.3

Загальні характеристики компаній, що дотримують різних типів маркетингових стратегій.

Природний ріст фірми в ході циклу життя часто сполучений з послідовною зміною стратегій.

Справа в тім, що просте збільшення в розмірах без зміни стратегії маркетингу приречено на невдачу, щоб продовжувати розвиток фірма повинна змінювати конкурентні стратегії.

Необхідність аналізу особливостей і характеру маркетингової стратегії конкурентів зв’язана з тим, що це дає можливість оцінити їхні ймовірні дії при просуванні на ринок своїх товарів і/або послуг.

Прогноз поводження конкурентів звичайно спирається на облік наступних факторів:

розміру і темпів збільшення прибутковості підприємства-конкурента;

мотивів і цілей виробничо-збутової політики;

поточної і попередньої стратегії збуту;

структури витрат на виробництво;

системи організації виробництва і збуту;

рівня управлінської культури.

Висновки

У розвинутій ринковій економіці існує безліч типів підприємств, але на жодному з них не можна обійтися без маркетингової служби. Хоча економісти виділяють різні шляхи підвищення ефективності фірми, я концентрую увагу саме на службі маркетингу, на тім як фахівці цього відділу допомагають підприємцю підвищити ефективність, а отже, і прибутковість фірми.

Насамперед, маркетологи займаються дослідницькою роботою: дослідженням ринку, споживачів, товару, конкурентів. Деякі директори підприємств недооцінюють і навіть ігнорують дослідження маркетингу, що згодом прямим образом відбивається на фінансовому добробуті фірми. Хоча дослідження дорогі, не можна зменшувати їхню роль, тому що в майбутньому вони принесуть тільки прибуток: підприємство, особливо молоде, відчує себе впевненіше на новому ґрунті незасвоєного ринку. За допомогою досліджень можна вибрати найбільш оптимальний і прибутковий ринок, споживачів, спосіб реклами і т.д., і в такий спосіб маркетингові дослідження підвищують прибутковість підприємства.

Маркетингова політика підприємства є логічним продовженням досліджень. Маркетинг супроводжує товар на всьому шляху процесу створення, визначення ціни, стратегії збуту і просування.

Товарна політика маркетингу визначає оптимальні інструменти впливу на новий товар, життєвий цикл товару, пророкує застаріння, що сприяє економії засобів і підвищенню ефективності.

Цінова політика допомагає визначити щиру ціну товару, виявити фактори, що впливають на зміну ціни, виробити стратегію зміни ціноутворення. Ця тактика не дає підприємцю прогадати у визначенні ціни, а також завищити її, що в обох випадках могло б привести до банкрутства.

Стратегія збуту товару впливає на визначення оптимального каналу збуту, його ширину і довжину, вибору посередника і постачальника, вибору методу збуту, можливість створення власної торгової мережі, що як не можна краще впливає на економію засобів, у ринкових умовах, коли навіть найменша помилка карається конкурентом.

Без тактики просування товару (реклама, ярмарки, директмейл, і ін) не вижила б жодна фірма. Зараз, коли населення планети росте, збільшується кількість як продавців, так і покупців, виробнику і споживачу усе складніше стає відшукати один одного. Саме для полегшення цієї задачі служить тактика просування.

Значення розглянутої теми: «Організація, планування та управління маркетингом на прикладі фірми „Наталі“», на мій погляд, дуже велике. Останнім часом, бурхлива полеміка, що розвертається навколо проблем вітчизняного маркетингу, викидає на читача найрізноманітніші висловлення, у тому числі і на популярну тему планування маркетингової діяльності. Питання про те, потрібно чи ні планувати діяльність компанії взагалі, саме по собі не стоїть. Ясно, що потрібно. Не ясно — як. Можна запросити фахівця, що розкладе усе по поличках і намалює перспективи діяльності фірми, скажемо, роки на 2−3. Але таких людей не багато, і вартість їх роботи коштує дуже дорого. Та й планування — будь то оперативне, тактичне чи стратегічне — є невід'ємною частиною процесу вивчення і прогнозування ринку і не повинне розглядатися як одноразовий захід. Бізнес-планування — це динамічний і циклічно замкнутий процес. одноразово складений стратегічний план не є на 100% законом, обов’язковим для виконання, а повинен у процесі перетворення в життя коректуватися відповідно до умов, що змінюються, навколо фірми й усередині її.

Тому, навчитися правильно планувати діяльність свого підприємства — головна задача будь-якого економіста. І від того, як це буде зроблено, цілком залежить стратегія майбутнього розвитку підприємства. Тим більше що потрібно ще і враховувати особливості даного ринку, на якому, воно працює. Адже стратегія маркетингу (поводження на ринку офісної техніки) підрозділяється на стратегії у відношенні продукту (послуги) і стратегії у відношенні ринку. Напрямками стратегії маркетингу для оргтехніки та комплектуючих та послуг, пов’язаних з ними можуть бути наступні:

Підвищення якості споживчих властивостей товару (послуги).

Надійність виробу, його гарантія.

Престижність фірми і закріплення її як лідера в даному напрямку.

Продаж товару (послуг) із супутніми потрібними послугами.

Наявність новизни, що підвищує упізнавання продукту, поліпшує можливість використання і сприйняття, та підсилює ефективність і ін.

А основою цьому повинне бути чітко скоординоване і проведене маркетингове дослідження.

Я сподіваюсь, що в даній роботі освітив достатню кількість питань, що дозволяють пізнати організацію, планування та управління маркетингом і прийти до висновку, що маркетинг, підвищуючи ефективність і прибутковість, є невід'ємною частиною політики підприємства.

Література

1. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 р,

2. Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1992 р.

3. Закон України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р.

4. Постанова Кабінету Міністрів України та НБУ від 19.04.94 р. № 279 «Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств та організацій та джерела їх покриття» .

5. Типове положення по плануванню обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості. Затверджено постановою КМУ 26.04.96 р,№ 473.

6. Основна

7. Афанасьев М. Маркетинг: стратегия и практика фирмы. — М: Финстатинформ, 1999

8. Всё о маркетинге. -М.: Азимут-Центр, 2001.

9. Гаркавенко С. С. Маркетинг. -К.: Лібра, 2002.

10. Герасимчук В. Г. Маркетинг: теорія і практика. — К., 2000.

11. Голубков Е. П. и др. Маркетинг: выбор лучшего решения. — М: Экономика, 2001

12. Гончаров С. М., Дупляк В. Д. Основи маркетингу. — К. 1999.

13. Гончаров С. М., Дупляк В. Д. Практикум з маркетингу. — К. 1999.

14. Завьялов П. С., Демидов В. Е. Формула успеха: маркетинг. -М., 1998.

15. Котлер Ф. Основы маркетинга: пер. с англ. — М., 1998.

16. Додаткова

17. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. — СПб.: Питер, 1999. — с.148

18. Г. В. Плеханова, 2000;с.247

19. Голубков Е. П. Основы маркетинга. — М.: Финпресс, 1999. — с.322

20. Козлов В. А. Реклама в системе маркетинга. — М: 2000 с.406

21. Котлер Ф. Основы маркетинга. — М.: Росинтер, 1996. — с.508

22. МакДональд М. Стратегическое планирование маркетинга. — СПб.: Питер, 2000. — с.32

23. Маркетинг: ученик / А. Н. Романов, Ю. Ю. Корлюгов, С. А. Красильников идр.; Под. ред.А. М. Романова. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996;560с.

24. Михалина Л. М. Методические указания к разработке маркетиингового плана фирмы-с. 201

25. Праудс В. Р., Білий О. Б. Маркетинг. — К., 2003. с.285

26. Родин В. Г. Основы маркетинга. — М: 2001;с.246

27. Соловьев Б. А. Основы теории и практики маркетинга. — М: МИНХ им.

28. Хруцкий В. Е. и др. Современный маркетинг. — М: Финансы и статистика, 2002;с.185