Аудиторський контроль результатів фінансово-господарської діяльності підприємства

Вступ

Розвиток продуктивних сил і виробничих відносин у різних соціально-економічних формаціях потребує вдосконалення функцій управління процесом виробництва, в тому числі і контролю економіки. Контроль, як функція управління, підпорядкований вирішенню завдань системи управління. Тому призначення контролю відповідає цілям управління, які визначаються економічними і політичними закономірностями, дією основного економічного закону формації і цілям суспільства, інтереси якого він забезпечує.

Отже, контроль — це система спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування об'єкта управління прийнятим управлінським рішенням, встановлення результатів управлінського впливу на керований об'єкт виявленням відхилень, допущених в ході виконання цих рішень. За допомогою контролю встановлюють причини і винних у відхиленнях з метою усунення негативних явищ і недопущення їх у майбутньому. Контроль, як функція управління, є засобом зворотного зв’язку між об'єктом і системою управління, інформує про дійсний стан керованого об'єкта, фактичне виконання управлінського рішення. Розвиток контролю в економічних системах управління підпорядкований продуктивним силам і виробничим відносинам. [4]

Господарська діяльність в умовах ринкової економіки узагальнюється з використанням грошового вимірника, тобто фінансового критерію. Тому в системі економічного контролю сформувався фінансовий контроль. Змістом цього контролю є виробничі відносини і продуктивні сили у сфері макроі мікроекономіки господарської діяльності. На рівні мікроекономіки функціонує фінансово господарський контроль, який здійснюють Державна контрольно-ревізійна служба України і контрольно-ревізійні підрозділи власників капіталу, а також на замовлення останніх — незалежні аудиторські організації (фірми). Метою фінансово-господарського контролю є сприяння раціональному використанню засобів і предметів праці, а також самої праці у підприємницькій діяльності для одержання максимального прибутку. [6]

Фінансово-господарський контроль діяльності підприємств при ринкових відносинах і різних формах власності наповнюється іншим змістом. Виникла нова форма фінансово-господарського контролю — аудиторський контроль. Це — незалежний контроль, який здійснюють аудиторські організації (фірми) за договорами з підприємствами і підприємцями. Виконують його аудитори. Зміст аудиторського контролю, як однієї з форм фінансово-господарського контролю складається з експертної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства за даними бухгалтерського обліку, балансу і звітності, а також аудиторських послуг з питань обліку, звітності, внутрішнього аудиту. В сучасних ринкових умовах розвитку функцією незалежного аудиторського контролю є сприяння встановленню економічних зв’язків між виробничими підприємствами і торгівлею, розвитком маркетингу. Одним з основних напрямів аудиту є аудиторський контроль результатів фінансово-господарської діяльності підприємства та його фінансового стану. Оскільки в умовах розвитку економіки України на ринкових засадах та підвищення її відкритості, саме фінансові результати діяльності підприємства та його фінансовий стан найбільше цікавить зовнішніх користувачів даної інформації, таких як партнери, інвестори, фінансові установи будь-якого підприємства. До того ж, дана інформація повинна бути об'єктивною, що може забезпечити лише незалежна аудиторська експертиза. [10]

1. Завдання, об'єкти, джерела інформації і методичні прийоми аудиту результатів фінансово-господарської діяльності підприємства, нормативно-правова база

Результати фінансово-господарської діяльності підприємств визначаються на завершальній стадії виробничої і збутової діяльності. Результати фінансової діяльності підприємства в умовах ринкової економіки цілком залежить від маркетингу, його стану і напрямків розвитку.

Основним критерієм діяльності підприємства є прибуток, його розподіл на загальнодержавні потреби і потреби підприємства для самофінансування і розвитку науково-технічного прогресу в умовах маркетингу. [2]

Завдання аудиту полягає в активному сприянні розвитку маркетингу, підвищенні рентабельності підприємств випуском конкурентноспроможної продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках, а також визначенні достовірності бухгалтерського обліку і звітності про фінансові результати діяльності, фінансове становище підприємства, розподіл прибутку. Відповідно до цього моделлю аудиту результатів фінансово-господарської діяльності підприємства визначаються об'єкти, джерела інформації і методичні прийоми аудиту.

Об'єктами аудиту результатів фінансово-господарської діяльності є насамперед маркетингова діяльність, її стан та напрямки розвитку, що дає змогу встановити першопричини прорахунків у бізнесі, бізнес-план підприємства (баланс доходів і витрат); загальний фінансовий стан підприємства, його стабільність і фінансова мобільність; ліквідність і банкрутство.

Дослідження зазначених об'єктів аудиту зумовлює виявлення резервів ділової активності підприємства, а також достовірність обліку і звітності про результати його діяльності.

Джерелами інформації є законодавчі акти, що регулюють фінансово-господарську діяльність, її планування, облік і контроль, а також звітні дані про роботу підприємства за досліджуваний період, які дають змогу зробити висновки аудиту про достовірність обліку і звітності фінансово-господарської діяльності підприємства, правильність розподілення прибутку між власником і державою, акціонерами, засновниками, тощо.

Методичні прийоми, які використовуються при аудиті результатів фінансово-господарської діяльності підприємства, мають ту особливість, що при цьому застосовують найбільш поширені прийоми дедуктивних методів дослідження. За даними звітності за допомогою економічного аналізу, статистичних розрахунків і економіко-математичних методів аудит виявляє фактори, які впливають на фінансові результати діяльності підприємства. Потім з використанням документальних методичних прийомів встановлюють конкретні факти безгосподарності, недосконалість маркетингу, що призвело до виробництва продукції, яка не користується попитом у покупців, низької якості та ін., які знижують рентабельність роботи підприємства в умовах ринкової економіки. [11]

2. Джерела інформації для аудиту фінансових результатів діяльності підприємства

Економічні умови управління ґрунтуються на впровадженні ринкових відносин, передбачають роздержавлення підприємств приватизацією, корпоративністю, акціонуванням в галузях народного господарства. При цьому державою передбачається розширення самостійності і посилення відповідальності основної ланки народного господарства підприємства за досягнення високих кінцевих результатів виробництва і соціального розвитку трудового колективу. Зростає значення наукової обґрунтованості економічних нормативів розподілу прибутку (доходу) в частині відрахувань до бюджету і залишку в розпорядженні підприємства, забезпечення на цій основі зростання зацікавленості і відповідальності трудових колективів у виробничому і соціальному розвитку підприємств.

Завданням аудиту фінансових результатів підприємств є перевірка достовірності формування фінансових ресурсів і розподіл їх за цільовим призначенням, згідно з чинними нормативами, виявлення резервів, удосконалення маркетингу, який забезпечує збільшення прибутку в умовах ринкових відносин.

Ринкові відносини значною мірою посилюють фінансову відповідальність за результати діяльності підприємств. Відмова від державного фінансування підприємств зумовлює потребу використання комерційного кредиту, невід'ємною рисою якого є знання контрагентами фінансового стану підприємствами і впевненість у його стійкості.

Збільшується зацікавленість у стабільності фінансового стану постачальників, банків, акціонерів, інвесторів, податкових органів. Фінансова стабільність підприємства стає запорукою його виживання. У зв’язку з цим велике значення має аудит фінансового стану підприємства, як для самого підприємства, так і для його партнерів, власників, а також фінансових органів. [3]

Фінансовий стан підприємства — це його активи і пасиви, що відображають наявність і розміщення ресурсів на певну дату; ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями.

Основними джерелами інформації для аудиту фінансового стану підприємства є бухгалтерський баланс підприємства. Його значення у цьому настільки велике, що аналіз фінансового стану часто називають аналізом балансу. Разом із балансом джерелом даних для аудиту є наступна фінансова звітність:

— Звіт про фінансові результати;

— Звіт про майновий стан підприємства;

— Звіт про власний капітал.

Для підприємств з іноземними інвестиціями, зовнішньоекономічних фірм, банків, страхових компаній форми звітності затверджені Міністерством фінансів України з певними відмінностями, зумовленими особливостями їх фінансово-господарської діяльності.

Особливості аудиту фінансової діяльності підприємств в умовах ринкової економіки полягають у тому, що фінансове планування через централізовану адміністративну систему не діє. Фінансовий менеджмент прагне до гнучкої стратегії і тактики господарської діяльності, яка забезпечує конкурентоспроможність підприємства.

Встановленням нормативів у фінансовій діяльності займається саме підприємство з метою досягнення найбільшого ефекту, тому не дивно, що інформація про нормативи становить комерційну таємницю. Аналіз фінансового стану, що ґрунтується бухгалтерській звітності проводиться здебільшого зовнішнім аудитом, тобто спеціалізованими фірмами, власниками або державними органами.

Бухгалтерські звітні форми про діяльність підприємства дають можливість зовнішнім користувачам звітності неупереджено оцінити фінансовий стан підприємства навіть без використання інформації, яка є комерційною таємницею.

Аудит фінансового стану підприємства включає:

— загальну оцінку фінансового стану та його зміну за звітний період;

— аналіз фінансової стабільності підприємства, ліквідності, коефіцієнтів фінансової мобільності.

Бухгалтерська звітність в Україні максимально наближена до міжнародних стандартів, що дає змогу в процесі аудиторської перевірки користуватися Балансом (ф.№ 1) без рекапітуляції (перетворення балансу в стислу форму).

Отже, система документально достовірної інформації запобігає ризику аудитора припустити похибки при оцінці результатів фінансово-господарської діяльності підприємства. [9]

3. Аудит загальних фінансових результатів діяльності підприємства

Кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства — це балансовий прибуток або збиток, які є алгебраїчною сумою результатів від реалізації продукції, робіт і послуг, іншої реалізації, доходів і витрат від позареалізаційних операцій тощо.

Фінансові результати діяльності підприємства характеризують також показники виручки (валового доходу) від реалізації продукції, ПДВ.

Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання на підприємстві. Разом з абсолютною оцінкою розраховують також відносні показники ефективності господарювання — показники рентабельності. Відношення балансового прибутку до середньої вартості основних засобів і оборотних коштів визначає загальну рентабельність підприємства. Для прикладу можна взяти дані звітності ВАТ «Полтавамаш» за 2007;2008 роки. Дане підприємство займається виробництвом обладнання для переробки сільськогосподарської продукції. У 2007 році рентабельність підприємства складала (3.1). У наступному 2008 році підприємство зазнало збитків на суму 919 тис. грн., отже, фінансове становище підприємства значно погіршилось. (дод.1,2).

Рентабельність виробництва продукції розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції до виручки від реалізації продукції. У 2001 році цей показник на ВАТ «Полтавамаш» складав (3.2) (дод.2). Це означає, що на 1 гривню понесених витрат підприємство отримало 0,12 грн чистого прибутку. В наступному році цей показник має від'ємне значення, оскільки підприємство спрацювало зі збитком — 919 тис. грн (дод.2). Розраховують також інші показники рентабельності

В умовах ринкової економіки основу економічного розвитку підприємства становить прибуток. Показник прибутку став важливим для оцінки виробничої і фінансової діяльності підприємства, як самостійного виробника. Прибуток є основним показником ефективності роботи підприємства, джерелом його діяльності. Тому при аудиті прибутку визначають як фактори його формування, так і розподілу.

Завданням аудиту фінансових результатів є:

— оцінка динаміки показників формування прибутку;

— обґрунтованість фактичної величини утворення і розподілу прибутку;

— виявлення величини і вплив факторів на формування прибутку;

— оцінка резервів зростання прибутку.

Аудит фінансових результатів включає кілька станів:

1. Визначення прибутку від реалізації товарної продукції.

Прибуток від реалізації продукції та іншої реалізації визначається як різниця між виручкою від реалізації у діючих цінах без ПДВ і витратами на виробництво і реалізацію продукції та матеріальних цінностей. У 2007 році цей показник складав 3613 тис. грн, а у 2008 році - 1566 тис. грн, тобто відбулось зменшення цього показника на 2047 тис. грн або на 57%, хоча валових дохід зменшився лише на 27%. Однак собівартість зменшилась лише на 14%. Можна зробити висновок, що зменшення цього показника відбулось за рахунок збільшення собівартості одиниці продукції у 2007 році з 69,3% до 82,49% у 2008 році (дод.2).

2. Визначення суми балансового прибутку.

Балансовий прибуток — це сума прибутку від реалізації продукції та іншої реалізації і доходів від позареалізаційних операцій, зменшена на суму витрат по цих операціях. У 2007 році підприємство отримало балансовий збиток на суму 915 тис. грн (дод.2) або на 159%.

3. Ключовим питанням аудиту є визначення показників, що характеризують формування загальної суми балансового прибутку. Аудитор, насамперед, має оцінити вплив прогресивних факторів формування прибутку — зниження собівартості продукції, підвищення якості і поліпшення асортименту продукції. Виявляються також фактори, які не є заслугою підприємства — завищення цін, тарифів, порушення встановлених стандартів тощо.

4. Визначення величини податку на прибуток (дохід), що належить сплатити до бюджету.

Аудитор користується нормативними документами щодо оподаткування. Зокрема, це законодавство про оподаткування прибутку (доходу) підприємств, про ПДВ та інші обов’язкові податки і платежі, а також нормативні документи з цих питань, видані Міністерством фінансів України. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається зменшенням валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та частини амортизації.

5. Визначення і розподіл чистого прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства. Чистий прибуток підприємства визначається аудитором як різниця між балансовим прибутком, який оподатковується, і величиною податків з урахуванням пільг. Напрями використання чистого прибутку визначаються підприємством самостійно.

Узагальнюючу характеристику діяльності підприємства в умовах ринкової економіки аудитор визначає за величиною чистого прибутку і фінансовим станом. У динаміці темпів зростання власних коштів підприємства виявляються успіхи або недоліки розвитку підприємства.

Для оцінки загального рівня і динаміки фінансових результатів діяльності за даними звітного балансу підприємства аудитор складає аналітичну таблицю. [8]

Таблиця 1. Аналіз загальних показників фінансових результатів підприємства за звітними періодами, тис. грн.

(за даними дод. № 2)

За даними таблиці можна зробити висновок, що ВАТ «Полтавамаш» у 2008році погіршило всі абсолютні фінансові показники. Однією з причин збитковості у 2008 році є те, що підприємство зменшило обсяг реалізації продукції на 26,4%. Але прибуток від реалізації збільшився на ще більшу величину — на 56,7%, при цьому собівартість зменшилась лише на 13,6%. Отже, можна зробити висновок, що основним негативним фактором є підвищення собівартості одиниці продукції. Тому підприємству потрібно збільшити обсяг виробництва, оскільки для цього є резерв (26,4%) та зменшити непродуктивні витрати, зменшити запаси готової продукції (дод.1) і виробничі запаси.

Завданням аудитора при перевірці результатів фінансово-господарської діяльності є перевірка правильності формування фінансових результатів, визначити фактори і їх вплив на показники діяльності підприємства, порекомендувати підприємству шляхи покращення даних показників та ін.

4. Аудит фінансової стабільності, платоспроможності і ліквідності підприємства

Оцінка фінансового стану підприємств в умовах ринкових відносин особливо важлива для вирішення конкуренції і фінансової стабільності, надійності підприємства як партнера. Значною мірою втрачає значення контроль виконання планів, які регламентують діяльність підприємств, зростає потреба у прогнозному аудиті фінансово-господарської діяльності, необхідного для менеджменту Завдання аудиту фінансового стану підприємств, які працюють в умовах ринкової економіки, є:

— оцінка платоспроможності підприємства та її динаміка;

— визначення суми оборотних коштів, збільшення (зменшення) їх, співвідношення з короткостроковими зобов’язаннями;

— визначення структури джерел коштів;

— розрахунок дебіторської заборгованості і запасів;

— оцінка прибутковості підприємства;

— обчислення рентабельності, факторів, що на неї впливають;

— визначення довгострокової платоспроможності.

Аудит фінансового стану підприємств проводиться за даними певних груп показників. Фінансовий стан підприємства характеризуються фінансовою стабільністю і платоспроможністю.

Фінансова стабільність — це спроможність підприємства здійснювати свою діяльність стабільно завдяки фінансовому забезпеченню власними або залученими оборотними коштами. [7]

Фінансова стабільність характеризується такими показниками:

1. Коефіцієнт автономності — відношення власних коштів до загальної суми коштів. У 2007 році на ВАТ «Полтавамаш» цей показник становив — 0,83, а у 2008 році - 0,856. Це свідчить про те, що підприємство майже повністю забезпечене власними обліковими коштами, до того ж за звітний рік підприємство дещо покращило своє становище.

2. Коефіцієнт маневреності власного капіталу — відношення власних обігових коштів до власного капіталу. У 2007 році цей показник становив 0,15, а у 2008 році - 0,16. Це означає, що частка власних обігових коштів у власному капіталі становить 16%, а це є позитивним показником.

3. Коефіцієнт співвідношення власних оборотних коштів до загального обсягу оборотних коштів — у 2007 році цей показник складав 0,42, а у 2008 році - 0,49. Цей показник показує абсолютну можливість перетворення активів у ліквідні кошти. В даному випадку цей показник є оптимальним, оскільки нормативний показник > 0,1. Розраховують також інші показники фінансової стабільності.

Платоспроможність підприємства — можливість у практичній ситуації, що склалася, погасити всі свої зобов’язання перед контрагентами, банками, акціонерами та ін.

Розглянемо наступні показники:

1. Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості — характеризує здатність розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом одного року. У 2007 році цей показник складав 1,9; у 2008 році 0,66. Тобто за рік збільшилась сума кредиторської заборгованості (дод.1).

2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності — в аудиторській оцінці фінансового стану підприємства, зокрема його платоспроможності, є найбільш важливим. Цей показник визначає стан ділової активності підприємства та її ефективності, спроможність наявними коштами розрахуватися з кредиторами, акціонерами, бюджетом, банками. На нашому прикладі у 2007 році даний показник становив 0,008, а у 2008році - 0,01. Цей показник свідчить про те, що в даному випадку, підприємство не зможе негайно ліквідувати Короткову заборгованість.

3. Оборот дебіторської заборгованості — визначається як відношення виручки від реалізації продукції без ПДВ до суми дебіторської заборгованості. У 2007 році цей показник становив 2,07, а у 2008 році 1,96. Чим вищий даний показник, тим швидше дебіторська заборгованість перетворюється у гроші.

Разом із загальним коефіцієнтом ліквідності балансу аудит може визначити і часткові, попередньо згрупувавши кошти за активом (оборотні активи), за строками можливого швидкого їх перетворення у кошти, і виконати зобов’язання (заборгованості) за пасивом — за ступенем термінової оплати. Постійні пасиви і позаоборотні активи при цьому групують за даними аналітичного бухгалтерського обліку діяльності підприємства, яка підлягає аудиторському контролю.

На практиці залежно від потреби аудитом застосовуються три показники ліквідності. Обчислення трьох різних показників зумовлено потребою зробити висновок про стійке фінансове становище контрагентами, виходячи зі стосунків з підприємством. Головне, щоб показники ліквідності не падали нижче стовідсоткової позначки.

Дослідження фінансової стабільності і платоспроможності аудитор проводить передусім за даними звітного балансу, за допомогою розрахунково-аналітичних методичних прийомів обчислюється ряд показників, що дають змогу оцінити загальний фінансовий стан підприємства. Для встановлення причин зниження фінансового становища підприємства аудитору необхідно провести дослідження по кожній статті балансу на початок і на кінець року, а потім за даними аналітичного обліку по кожному рахунку, зокрема з використанням документальних методичних прийомів і економічного аналізу.

Оцінка ліквідності і платоспроможності підприємства незалежним аудитом дає можливість визначити реальний фінансовий стан підприємства, в чому зацікавлене як саме підприємство (адже це підвищує його рейтинг і конкурентоспроможність), так і його контрагенти, акціонери, фінансові партнери, інвестори. [1]

аудит фінансовий платоспроможність ліквідність

5. Аудит контролю використання оборотних коштів підприємства

Діяльність підприємства може ефективно здійснюватися при раціональному використанні власних оборотних коштів, прирівняних до них коштів і позичкових коштів. Тому найважливішим завданням аудиту є активізація обороту коштів підприємства на всіх стадіях суспільного відтворення.

У процесі контролю фінансового стану підприємства насамперед перевіряється достовірність даних про наявність коштів підприємства, відображених у бухгалтерському балансі на звітну дату, які беруться до розрахунку обігу коштів.

У звітному балансі у розділі 1 «Необоротні активи» відображаються такі показники наявності активів, які приймаються аудитором при дослідженні використання оборотних активів: основні засоби, нематеріальні активи, незавершені капітальні вкладення, устаткування, довгострокові фінансові вкладення, розрахунки з учасниками, майно в оренді, інші поза оборотні активи.

Для аудиту використання оборотних коштів вивчають такі джерела інформації: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про майновий стан підприємства. Спочатку за даними пасиву балансу по розділу 1 «Власний капітал» і даними активу балансу по розділу 1 «Необоротні активи» аудитор визначає наявність власних оборотних коштів, віднімаючи від першої з них суми другу суму. Потім перевіряють виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, готову продукцію, товари, витрати обігу на залишок товарів, інші запаси і витрати. По кожному з названих ресурсів у балансі подають фактичну їх наявність, яку зіставляють із розрахунками нормативів, розроблених підприємством при складанні плану економічного і соціального розвитку на календарний рік.

Аудит встановлює відхилення від нормативу з кожного ресурсу, з’ясовує причини і господарську необхідність замороження оборотних коштів у понаднормативні виробничі запаси.

Аудит використання оборотних коштів буде неповним, якщо не дослідити їх. Швидкість обігу оборотних коштів має велике значення, оскільки цей показник є комплексним вимірником ефективності всіх організаційно-технічних заходів на підприємстві за досліджуваний період. Прискорення обігу оборотних коштів підвищує ефективність використання товарно-матеріальних цінностей, поліпшує фінансовий стан підприємства і зміцнює його становище на ринку. Швидкість переміщення оборотних коштів за окремими фазами кругообігу в процесі створення продукту і національного доходу називається обігом оборотних коштів. Чим швидше відбувається перехід оборотних коштів з однієї форми кругообігу в іншу, чим менше вони затримуються в сфері виробництва і обігу, тим менша сума оборотних коштів потрібна підприємству для виробництва продукції, робіт, послуг. Отже, прискорення обігу є найважливішою умовою економії і їх раціонального використання.

Понаднормативне нагромадження матеріальних цінностей, затримка реалізації продукції, робіт і послуг призводять до уповільнення обігу оборотних коштів. Використання оборотних коштів характеризується коефіцієнтом обігу, тривалістю одного обороту і коефіцієнтом завантаження коштів у обороті. [2]

Коефіцієнт обігу визначається діленням чистої виручки (р.035 ф.2) дод.2 до суми обігових коштів за період, або скільки виручки припадає на одиницю обігових коштів. У 2007 році цей коефіцієнт на ВАТ «Полтавамаш» складав: К₀==1,02 (5.1). Тобто за 2007 рік обігові кошти зробили лише один оборот, що є не найкращим показником.

У 2008 році цей коефіцієнт складав К₀==0,82 (5.2), тобто за рік здійснився лише 0,8 обороту. За рік відбулось погіршення даного показника, що свідчить про неефективну роботу відділу збуту. В цьому випадку підприємству потрібно ліквідувати дебіторську заборгованість, а також інтенсифікувати роботу відділу збуту. Тривалість одного обороту визначається діленням кількості днів в періоді (в нашому випадку 365) на коефіцієнт обігу. Цей показник показує середній період від витрачання коштів для виробництва продукції до отримання коштів за реалізовану продукцію. У 2007 році цей показник складав: Т==358 днів (5.3), у 2008році: Т==445 днів (5.4). Тобто за рік відбулось збільшення терміну обігу оборотних коштів з 358 до 445 днів на 87 днів, або майже на 3 місяці. Це свідчить про погіршення стану реалізації продукції (дод.1,2).

Коефіцієнт завантаження коштів у обороті визначається як відношення середнього залишку оборотних коштів до суми доходів, одержаних від реалізації продукції.

У 2007 році на ВАТ «Полтавамаш» цей показник складав: К_зок==0,98 (5.5), отже на 1 грн реалізованої продукції припадає 98 копійок обігових коштів. У 2008 році цей показник складав: К₀==1,22 (5.6). Це свідчить про незадовільну роботу в даному напрямку, незадовільний стан розрахунків, реалізації.

Контроль використання оборотних коштів у сфері виробництва і обороту готового продукту здійснюється із застосуванням розрахунково-аналітичних методичних прийомів, передусім економічного аналізу і ЕОМ по підрозділах і підприємству в цілому. Аудит застосовує документальні методичні прийоми для встановлення конкретних винуватців негативних явищ, визначає розмір збитків, причин безгосподарності і розробляє профілактичні заходи щодо запобігання цим явищам.

Отже, аудит використання оборотних коштів сприяє стабільності фінансового стану при ринкових відносинах, запобіганню нераціональному нагромадженню непотрібних сировини і продукції і підвищує відповідальність працівників за виробничу і комерційну діяльність підприємства.

6. Узагальнення результатів аудиторського контролю фінансового стану підприємства

Заключною стадією контролю фінансового стану є систематизація і групування результатів аудиторського контролю, одержаних в результаті аудиту фінансово-господарської діяльності підприємства. При цьому складається аналітична таблиця по розділах балансу доходів і видатків, в якій подаються планові і звітні показники виконання фінансового плану підприємства. Проте, в балансі доходів і видатків не відображаються такі важливі показники фінансової діяльності, як використання оборотних коштів не за призначенням, незаповнення нормативів матеріальних запасів, завищення їх, кредити банків, розрахункові взаємовідносини та інші показники. Тому доцільно провести групування і зіставлення планових показників вкладень в оборотні кошти з одного боку, а позапланові джерела їх покриття — з іншого.

Позапланові вкладення в оборотні кошти негативно впливають на фінансовий стан підприємства, винятком є лише кошти, які є на розрахунковому рахунку в банку. Джерела покриття позапланових оборотних коштів бувають економічно обґрунтовані і необґрунтовані.

Економічно обґрунтовані джерела — це залишок власних оборотних коштів, незаповнення нормативу виробничих запасів, непрострочена кредиторська заборгованість, невикористані залишки спеціальних фондів.

Економічно необґрунтовані джерела — це всі види простроченої заборгованості, а також нестачі, розтрати, крадіжки, різні претензійні суми, незаплановані вилучення власних оборотних коштів у різні активи, не пов’язані з основною діяльністю підприємства (капітальні вкладення). [5]

Аудитор, узагальнюючи подані у попередніх пунктах розрахунки, повинен дати інтегральну оцінку фінансової стабільності і платоспроможності підприємства. Зокрема, він має визначити у своєму висновку такі показники:

— кредитоспроможність підприємства — можливість своєчасно і повністю розрахуватися за своїми зобов’язаннями;

— ліквідність балансу — покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення зобов’язань.

— ліквідність активів — величина, обернена часу, необхідного для перетворення яких у грошові активи. Чим менше часу, необхідного для того, щоб цей актив перетворився у гроші, тим вища його ліквідність. Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих в порядку убування ліквідності, із зобов’язаннями по пасиву, згрупованими за строками їх погашення і розташованими у порядку зростання строків.

Залежно від ступеня ліквідності, його швидкості перетворення у кошти, активи підприємства поділяють на такі групи:

— найбільш ліквідні активи — кошти підприємства і короткострокові фінансові вкладення;

— активи, що швидко реалізуються — дебіторська заборгованість та інші активи;

— витрати, не перекриті коштами фондів і цільового фінансування, а також перевищення величини розрахунків з працівниками по одержаним ними позиках над величиною позики банку для робітників і службовців є іммобілізацією оборотних коштів;

— активи, які повільно реалізуються;

— активи, що важко реалізуються (основні засоби та необоротні матеріальні активи).

Пасиви балансу групуються аудитором за ступенем їх оплати по строках:

— термінові зобов’язання — кредиторська заборгованість та інші статті розділу 4 «Поточні зобов’язання» балансу підприємства;

— короткострокові пасиви — короткострокові кредити і позичкові кошти;

— довгоі середньострокові пасиви — довгоі середньострокові кредити і позичкові кошти;

— постійні пасиви — статті розділу 1 «Власний капітал» балансу підприємства.

Зіставлення найбільш ліквідних коштів і швидкореалізовуваних активів з найбільш терміновими зобов’язаннями і короткостроковими пасивами дає змогу визначити поточну ліквідність. Порівняння активів, які повільно реалізуються, з довгоі середньостроковими пасивами відображають перспективну ліквідність.

Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року. На початок 2008 року на ВАТ «Полтавамаш» цей показник становив 1,8558, а на кінець року — 2,0562. Цей показник збільшився на 10,79%. Це має позитивний ефект, адже підприємство може розрахуватися з боргами протягом року. Нормативне значення цього коефіцієнта дорівнює одиниці і більше, що також свідчить про ліквідність балансу.

Перевірку понаднормових вкладень і джерел фінансування оборотних коштів аудитор здійснює в разі напруженого фінансового становища підприємства. При цьому за результатами аудиту розробляються заходи щодо мобілізації коштів, які знаходяться в економічно необґрунтованій заборгованості, а також понаднормованих запасах ТМЦ.

Аудит фінансового стану підприємства завершується розробкою заходів щодо поліпшення маркетингової діяльності, де передбачається підвищення ефективності діяльності підприємства, зміцнення внутрішньовиробничого господарського розрахунку. Висновки і пропозиції за результатами аудиту повинні розроблятися по кожному підрозділу підприємства за участю економістів, фінансистів, бухгалтерів, аудиторів. Це дає змогу розробити більш конкретні організаційно-технічні заходи, які відображають особливості роботи кожного підрозділу підприємства. [5]

Висновки

В цілому, фінансовий стан ВАТ «Полтавамаш» має подвійне тлумачення. З одного боку є позитивно фінансові показники, з іншого — негативні (за 2008 рік):

— коефіцієнт поточної ліквідності - 2,0562 (норма > 1), означає, що підприємство за рік може вдвічі швидше розрахуватися з боргами;

— коефіцієнт швидкої ліквідності - 0,8824 (норма > 1), тобто на 1 гривню поточної заборгованості припадає 88 копійок найбільш ліквідних активів;

— коефіцієнт абсолютної ліквідності - 0,0102 (норма 0,2−0,35), тобто підприємство не здатне негайно ліквідувати короткострокову заборгованість. Даний показник є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства;

— співвідношення короткострокової, дебіторської і кредиторської заборгованості - 2,6125 (норма = 1), що свідчить про високу дебіторську заборгованість, яка зменшує оборотні кошти підприємства;

— власні обігові кошти — 5595 тис. грн (збільшення за рік на 124 тис. грн), що дає змогу оплачувати борги та розширювати виробництво (дод.1)4

— коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами — 3,02;

— маневреність робочого капіталу — 1,11, що свідчить про те, що практично всі власні обігові кошти трансформовані в запаси, що негативно позначається на платоспроможності підприємства;

— коефіцієнт фінансової незалежності - 0,86 (норма > 0,5), тобто підприємство може виконати зовнішні зобов’язання за рахунок власних активів;

— коефіцієнт фінансової залежності - 1,17;

— коефіцієнт фінансової стабільності - 5,95 (норма > 1), тобто підприємство має в п’ять разів більше власних коштів, ніж заборгованості, що свідчить про стійкий фінансовий стан;

— коефіцієнт фінансової стійкості - 0,86 свідчить про стійкий фінансовий стан підприємства на протязі року і можливість його покращення;

— прибуток у 2007 році становив 1542 тис. грн, а у 2008 році збиток — 919 тис. грн.

Збитковість пов’язана зі зменшенням обсягу реалізації продукції, підвищенням витрат та збільшенням дебіторської заборгованості.

Отже, ВАТ «Полтавамаш» має стійкий фінансовий стан, однак основні показники ліквідності і рентабельності мають негативне значення. Це пов’язано з неефективною виробничою діяльністю підприємства, недоліками роботи відділів маркетингу та збуту, недисциплінованість контрагентів підприємства, а також неефективне внутрішнє використання коштів підприємства. Тому завданням аудиту результатів фінансово-господарської діяльності ВАТ «Полтавамаш» та його фінансового стану є встановлення негативних фінансових показників, факторів, що на них впливають та вироблення механізму покращення на даному підприємстві цих показників, що проявляється у висновках і пропозиціях по закінченні аудиторської перевірки.

Список використаної літератури

1. Аудит: учеб. для вузов / В. И. Подольский, Г. Б. Поляк и др. — 2-е изд., перер. и доп. — М.: ЮНИТИ ДАНА, 2002. — 655 с.

2. Баришников Н. П. Организация и методика проведения общего аудита: Изд. 5-е, перер. и доп. — М.: Изд. дом «Филинь», Рилант, 2000. — 656 с.

3. Бутинець Ф. Ф. Аудит: Підр. для студ. — 2-е вид. Перер. і доп. — Жит.: ПП., «РУТА», 2002. — 672 с.

4. Давидов Г. М. Аудит: Навч. посіб. — 3-тє вид., стер. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. — 363 с.

5. Дорош Н.І. Аудит: методичне і орг-ція, — К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. — 402 с.

6. Зубілевіч С. Я. Голов С.Ф. Основи аудиту. — К.: Либідь, 2001. — 267 с.

7. Кулаковська Л. П., Піча Ю. В. Основи аудиту: навч. посіб. для студ. — Львів: «Новий світ-2000», 2002. — 504 с.

8. Пупко Г. М. Аудит и ревизия: Учеб. пособ. — Мн.: Мисанта, 2002. — 429 с.

9. Рудницький В. С. Методологія і організація аудиту. — Т.: «Світ», 2001. — 267 с.

10. Скобара В. В. Аудит: методология и организация. — М. «Дело и сервис», 2000. — 576 с.

11. Усач Б. Ф. Аудит: Навч. посіб. — К.: Знання-Прес, 2002. — 233 с.