Історія Невського проспекту

Головна магістраль наше місто має простяглася понад чотири кілометра від Адміралтейського ін. і Двірцевій площі до площі Олександра Невського. Починаючись майже від Неви і знову виходячи до неї, Невський проспект хіба що стягує круту закрут реки.

Невський проспект — осередок культурної революції й життя СанктПетербурга. На магістралі і поблизу неї розташовані музеї, театри й концертних зал, кінотеатри і забезпечення бібліотеки, універмаги й спеціалізовані магазини, кав’ярень і рестораны.

Невський проспект відрізняється багатством, розмаїттям та водночас єдністю і закінченістю архітектурного образу. Перспектива його основного ділянки завершується з одного боку вежею і золотою «голкою «Адміралтейства, з іншого — обеліском Місту-герою площею повстання. Суворі ряди будинків перериваються живописними панорамами річок, широкими просторами площ, нерозривно що з проспектом.

Невський проспект — свідок найважливіших історичних подій. Він зберігає пам’ять видатних письменників, художників, музикантів, учених. Сам Невський оспівано у творах літератури та искусства.

Народження вулиці належить до початковій добі Петербурга. У 1710—х рр. по заволожених місцинах було покладено дві дороги, які поєднали Адміралтейство і Александро-Невский монастир (з 1797 р. — Лавра) зі старовинним Новгородських трактом, котрі проходили приблизно на трасі сучасного Лиговского проспекту. «Велика першпективная дорога », кінчена до 1979 р., служила головним в'їздом в північну столицю. За дві десятиліття їй дано найменування Невської проспективы — монастирем, до якого вона вела (з кінця XVIII в. — проспект).

Два ділянки майбутнього проспекту не збігалися по осях і стикувалися друг з одним. А, щоб траса стало одним, на схід тракту в 1730- x рр. почали прокладати нову проспективу. Її було вдалося довести до монастиря, але лінії виникли Гончарна і Тележная вулиці, а відрізок проспекту між сучасними площами повстання й Олександра Невського отримав назву Старо-Невский. Лише 1760-х рр. обидві частини вулиці були безпосередньо з'єднані. У місці їхнього зчленування, у нинішнього Суворовського ін., утворився злам — єдиний всьому протязі магистрали.

У першій половині XVIII в. Невська проспектива забудовувалася лише до Фонтанки — кордону міста. Будинку стояли з проміжками, з-поміж них перебували сади і порожні ділянки. У 1760-х рр. у проекті А. В. Квасова були розплановані нові квартали біля Адміралтейського луки, визначили початок вулиці. Відтоді будинку будувалися «сплошною фасадою » .

Проспект став головною вулицею північної столиці. Забудова періоду класицизму залишила тут найбільший слід. У першій третини минулого століття склалася цілісна і гармонійний, суворий і урочистий ансамбль проспекту й прилеглих щодо нього площадей.

З розвитком капіталізму фешенебельна вулиця перетворилася на ділової центр країни. Тут містилися численні банки і контори, торгові фірми, готелю. У 1863 р. на проспекті пролягав конно-железная дорога (конка). Лінія трамвая відкрилась у 1907 году.

Величезної шкоди був нанесений проспекту у роки Великої Вітчизняної війни. Ленінградці зробили все, щоб у найкоротший термін повернути йому колишнього вигляду. У 1950;1952 рр. були реставровано старовинні будинку, зняті трамвайні шляху, розширено тротуари. Нині проспект оновлюється реконструюються його окремі здания.

Зв’язок Невського проспекту з Двірцевій площею підкреслює будинок 2, що становить єдине ціле із будинком Головного штаба.

ДЖАКОМО.

Кваренги.