Немецкий менталітет і походження двох світових війн (Райнер Бендик)

НІМЕЦЬКИЙ МЕНТАЛІТЕТ І ПОХОДЖЕННЯ ДВОХ СВІТОВИХ ВОЙН.

Райнер Бендик.

Ментальності - це сукупність поглядів і уявлень людей, які знаходять вираження у їх думках та вчинках. Вони втілюються у певних моделях сприйняття, надій, суджень та правильної поведінки. Вчені, що досліджують історію ментальностей, намагаються вирахувати роль людину, як істоти мислячого, відчуває, який володіє певними потребами і бажаннями на історичному процесі. Наука вивчає варіанти поведінки, вчинків тощо людей кожен даний конкретний момент1. З урахуванням вищесказаного автор цієї статті намагається проаналізувати, які специфічно німецькі моделі чекань й поведінки можна розглядати як причини двох світових воєн та як пояснюється саме виникнення що така ментальності німецькій суспільстві. Ментальності за своєю природою суб'єктивні. А, щоб отримати репрезентативні дані, необхідно вивчити джерела, формують моделі сприйняття й суджень, домінуючі у цьому чи іншому суспільстві. Однією з таких джерел є шкільні підручники і атласи з історії. Вони знайомлять молоде покоління з цінностями та нормами життя старших, зі своїми розумінням минуле й надіями у майбутнє. Шкільні підручники покликані передавати історичне знання молодим та одночасно давати інтерпретацію історичної самооцінки і формувати уявлення про мир за цілому, притаманне цього товариства. Отже, шкільні підручники і атласи можна розглядати свого роду «національні автобіографії «. Запропонована стаття присвячена німецьким шкільним підручниками > минуле й історичним атласами, виданий період із 1900 по «45 р. Їх вивчення допоможе зрозуміти вплив, яке перша світова війна справила на німецьку інтерпретацію історії. Основна проблема, яку треба дозволити, — була війна вже теоретично обгрунтована до 1914 р. чи події війни» та її наслідки формували новий погляд на пам’ятати історію та у майбутнє країни. Виникає низка запитань: під кутом зору до 1914 р. розглядалися сусідні країни, які є пізніше ворогами? Стала чи перша світова війна підтвердженням колишніх історичних уявлень чи його временники були змушені їх переглянути? Як поразка у війні та Версальський мирний договір інтерпретувалися у 20−30-х роках? Яка існує зв’язок між тим, як трактувалася історія у період часи Веймарської республіки і Третього рейху? Не робила чи сама трактування німцями історії першої Першої світової можливим розв’язання Другої світової війни? До 1914 р. у німецьких владних підручниках зовнішньополітичне становище вимальовувалось у мирних тонах. І зрідка підручників можна зустріти загрозливі сценарії розвитку подій, які у політичних дискусіях стали домінувати після відставки канцлера Бюлова. У найбільш розповсюдженому німецькому підручнику з історії Фрідріха Нойбауера не утримувалося затвердження, що Німеччина не перебуває у оточенні ворожих держав, до видання, що побачив світ навесні 1914 р. Втім, позиція Нойбауера була винятком. А в інших підручниках особливо підкреслювалися «досягнення Кайзера для світу », стверджувалося, що «як надійного захисника світу «він чимало досяг успіху в суворої боротьби з зовнішньої небезпекою. У вашій книзі для читання Мартенса проголошувалося, завдяки стриманості німецької політики не лише ціле покоління живе без війни у Європі, але й ослаблені напруженість і розбіжності між окремими державами (особливо між Німеччиною й Францией)4. Поширений закид у адресу шкільних підручників — вони відстають від життя — неспроможна пояснити того, чому них знайшла відображення яка охопила суспільство істерія щодо ворожого оточення. Хоча загальновизнано, що потрібно близько 10 років, щоб останні наукові дослідження зайняли своє місце у шкільних учебниках5, все-таки і найсвіжіші події знаходили у яких свій відбиток. Підручники стали одним з компонентів всієї системи інтерпретації історії, панівною в суспільстві. Шкільна програма 1901 р. ставила б перед прусської школою завдання першу чергу під час уроків історії «наочно показувати той внесок, який вніс царствующий дім у поіпшення життя суспільства «6.

Виходячи з цього в шкільних підручниках акцентувалося на внутрішньополітичному розвитку; у своїй превозносилась державна соціальна політика та засуджувалися мети, які висували соціал-демократи. До того ж критична оцінка зовнішньополітичної ситуації міг би заронити сумнів у правильності політичного курсу, що визначається імператором, оскільки була неспроможна відвести уявну загрозу і досягти бажаних результатів. Головною опинялася не завдання передачі конкретних знань, а прославляння монарха. Однак слід зазначити, що під час громадської дискусії було виявлено різні погляди. З іншого боку, німецька меншина з іншого боку кордонів автоматично розглядалося як аванпост німецької експансії. З огляду на таку можливу перспективу, на етнографічних картах особливо були визначені території, куди «природним чином «могла поспішити експансіоністська політика Німеччини. Журнал пояснював, що «у всі відомі нам періоди історії «Росія була «місцем поселення німців «7. Проживання німецького меншини на Балтійському узбережжі, поширення німецької мови письмової та усної промови через Балтію і Скандинавію втягувало весь Балтійський регіон в «сферу німецької культури », у якій німці зі своїми ідеєю «вищої культури «демонстрували свою перевагу над славянами8.

До 1914 р. шкільні підручники з історії і атласи містили лише легкий натяк на що така погляди. Була опублікована етнографічна карта Центральній і Східній Європи, де було вказано національні меншини, а восточнопрусская провінція Позен і Східна Пруссія позначалися як польські території. Проте термінових супроводжуючих карту коментарів був. Цей приклад свідчить у тому, що страхи і претензії «пангер-манцев «не були тоді домінуючими, і вони визначали загальний характер переконань, поділюваних німецьким суспільством. До 1914 р. державні органи влади не відчували бажання прищеплювати такий погляд молодежи.

Викладання історії при першій Першої світової багаторазово критикувалося й у остаточному підсумку піддалося фундаментального перегляду. Спеціальні педагогічні видання висловлювали згоду, що шкільні підручники відповідають сучасним політичним умовам. «Тепер, коли Світова війна розпочато, це має бути змінено… Недостатньо просто описувати події війни, але набагато важливіше вивчити її причини оцінити її наслідки » .

Отже, колишні методологічні і дидактичні підходи більше не відповідали потребам часу. Необхідна за умов війни мобілізація унеможливила (з погляду низки педагогів) і далі бачити свою першочергове завдання в прославлянні верховної влади. Навпаки, тепер учні мали намагатися збагнути, чому вчорашні суперники перетворилися на ворогів, за що воює Німеччина. З цією метою був поновому згрупований весь навчальний матеріал, змінено й основна орієнтація уроків истории.

Нові вимоги врахували прусським навчальним планом, затвердженими вересні 1915 р. Відповідно до нього, майбутнє вивчення історії у результаті мало починатися ні з античності, і з пруссько-німецької історії, до традиційної хронологічно побудованому навчальному курсу повернення передбачалося не раніше, як за два года.

Періодичні видання, присвячені загальноосвітніх проблемам, загалом вітали новий навчального плану. Єдиним, хто розкритикував реформу 1915 р., був журнал, друкований Асоціацією вчителів історії Перекомпоновка навчального матеріалу з допомогою історії середньовіччя і античності представлялася, з його думці, небезпечну німецького рівня освіти. Проте під час війни журнал змінив свій погляд це. У 1918 р. він долучився до загальному хору, висловивши побоювання, що шкільні програми, які з вивчення періоду античності, можуть виховати підростаюче покоління в надмірно «космополітичному «дусі. Тепер журнал заявляв, що розповіді про хоробрості і патріотизм німецьких солдатів, які мають моральним перевагою над противником, справді міг би посісти потрібне місце античної истории10.

Поступовий перегляд раніше висловлюваних поглядів свідчив про тому, що тільки після чотирьох років війни немислимо було викладати історію, спираючись на довоєнні уявлення, оскільки доводила неправдивість цінностей і поглядів мирного часу. Відповідно де вони могли знову розраховувати на своє значення і після перемир’я. Депутати Прусського ландтагу по суті з яка походила девальвацією цінності світу. Часом не тільки оратори від консервативної чи національно-ліберальної партій хотіли, щоб уроки війни визначали загальну спрямованість викладання у школі. Представники католицької партії Центру також заявили: «Освітні цінності й методика викладання історії війни мали бути зацікавленими використані для всіх наших шкіл й за умов світу. Указ міністра освіти… але викладання історії у шкільництві - це крок у даному напрямі «11.

Прусський ландтаг затвердив в такий спосіб позицію, якої дотримувалися відверто націоналістично налаштовані автори. Війна заохочувалась як «наставниця «чи «очисний вогонь », а світ засуджувався як час занепаду. У серпні 1914 р. німецький народ подолав усі свої соціальні й релігійні розбіжності й виступив єдиним фронтом проти ворога. Наново що виник єднання людей розглядалося як вираз нового образу мислення та як потужний на користь авторитарного держави. Гасло «Ідеї 1914 р. «вони протиставили демократичному гаслу «Ідеї 1789 р. ». Для деяких авторів світова війна була, в такий спосіб, можливістю відновити Німецьку імперію на справді національних засадах: «Німеччина повинна бути встановлено попри всі часи. Понад те, справжня, справжня Німеччина — ось що має бути створене першу чергу «12. Ліберали і навіть социалдемократи теж поділяли таку оцінку значення війни є. У травні 1915 р. Гертруда Боймер, стала пізніше членом ландтагу від Демократичної партії, заявила при одностайній підтримці конференції Союзу жіноквчителів, що «норми майбутньої слід визначити зараз те щоб вони на день не ставали нижче, чому він дух, що зараз, у час найбільшого напруження всіх сил, охопив наш народ ». Предметом її особливої занепокоєності було «побудувати майбутнє, гідне нашого сьогодення й забезпечити стійке вплив нинішнього великого народного підйому будь-яку культурне починання «13. На думку Конрада Хениша, доповідача з питань освіти — від Соціал-демократична партія в Прусському ландтазі, війна виявила невідповідність старих поглядів сучасності. Він сподівається, що «у майбутньому ідеї 1914 р. «стануть передусім домінуючими у німецькому суспільстві значно більшою мірою, «ніж ідеали 1789 р. і 1848 р. «14.

У цілому нині аргументи, наведені вище, поділялися усіма які писали у питанні; тією мірою, у якій девальвировался світ, вони ідеалізували війну як доленосне подія історії. Цілком точно звучало вимога, щоб мірками війни оцінювався і наступаючий мир.

Тепер автори шкільних підручників розпочали переписування всієї історії, попередньої 1914 р., трактуючи її як прелюдії наступного військового періоду. Світова війна розглядали як результат «політики оточення », здійснюваної Англією, Францією і Росія. «Глибоко укорінене прагнення реваншу «із боку французів, «пагубна схильність «російських до «завоювань «і «розважлива дріб'язковість «англійців об'єдналися у тому, щоб знищити Німецьку империю15. Ось такими були, на думку, причини виникнення світового збройного столкновения.

Проте міністр освіти Пруссії кілька разів накладав заборона нове трактування історії, що було вираженням того недовіри, яке відчувала кайзеровско-авторитарное держава до будь-якої ініціативи, що проявляється її громадянами. Навіть нова редакція підручників Фрідріха Нойбауера була допущена до друку. Щоб переконати міністра освіти у необхідності переписати історію, попередню 1914 р., Нойбауер наводив наступний аргумент: «Існуюче видання (мого підручника), що використовується нині, більше відповідає того нового погляду на період до 1914 р., який сформувався з початком Першої світової «16. Попри це, міністр відмовився зняти заборону перегляд підручників вітчизняної історії. Він намагався зберегти погляд на історію, що був продиктований державою. Його зусилля, проте, залишилися марно. З’явилося дуже багато нових, або виправлених учебников.

Прагнення Міністерства освіти контролювати підручники не змогло реалізуватися через тієї пекучої суспільної потреби підручників, пояснюють війну, яка була тоді Німеччини. Така «самомобилизация «показує, війна породжує війну. Це не чимось нав’язаним згори, а стало відповіддю на очікування нашого суспільства та створювалося необхідністю пояснити війну. Очевидно, що цього можна було зробити, виходячи з довоєнних підходах. У цьому сенсі перегляд і винесла нове видання підручників були свідченням те, що люди зрозуміли необхідність переосмислити минуле. Вони думали, війна пролила «новий світло «(Нойбауер) за останні двадцять років відчуття історії і, як вони переконалися, спростувала їх представлення з оцінкою довоєнного часу. Відтепер мобілізація 1914 р. представлялася людям довгоочікуваним моментом єднання й моральної відродження німецького народу, а світ втрачав свою самоцінність, та місце займали цінності й стереотипи поведінки війни. Тією мірою, в який зусилля уявити історію по-новому позначили глибокий переворот у поглядах німців на історію, девальвація світу і шанобливе ставлення до війни свідчили також глибокому розрив у самооцінці самого німецького народу. І те, й те дозволяло на констатацію факту змін — у свідомості, що сталися у Німеччини під час першої світової войны.

Прикладом такої зміни служить позиція, котре виражається у журналі Асоціації вчителів історії, що стосується цілей, проголошених Пангерманської лігою. У 1915 р. у ньому рішуче заперечувалася можливість повернення найближчому майбутньому анексованих територій у Бельгії та північної Франції. У цьому робилася посилання бисмарковские принципи. Учні мали вчитися «не будувати свої судження на сліпучому пишноті надмірних фантазій «17. У 1917 р. ні за чим подібному були бути й мови. Це ж видання категорично заявляло: «Мирний договір повинен «забезпечити Німеччини території, необхідні їй захисту своїх позицій як світової держави », оскільки німецькі континентальні володіння опинилися у минулому явно недостаточными"18.

Передусім це стосувалося Східної Європи, що тепер розглядалася як споконвічно німецької «культурної території «, і робилася спроба уявити розширення сфери німецького впливу Сході з допомогою картографії. Для цього він було опубліковане у 1917 р. картку з включенням до неї вказівок на лінгвістичні, правові норми й культурно-історичні обставини: німецьку мову служив мовою освіти і торгівлі, німецькі муніципальні закони та норми діяльності гільдій стали «основою для її подальшого розвитку Східної Європи століття », і навіть поширення типу німецьких будинків позначило «межу між західної та східної культурою «19. Кілька ліній, проведених від Санкт-Петербурга до у Чорному морі, мали служити підтвердженням цього тези. Таким чином, пропонувалося і виправдувалося проведення кордону, яку через кілька місяців Центральні держави нав’язали Росії у Брест-Литовске.

Після 1918 р. німецькі шкільні підручники дотримувалися тих пояснень про причини і подій війни, що виникли під час неї. Республіканські автори сприйняли як звісно ж зрозумілий факт, що повинно бути затверджені. У тому числі Франц Шнабель, заявивши: «Англійська політика (оточення) б не була можливої без реваншизму і панславізму, але у тому, щоб війна почалася, потрібно було злиття цих потоків до одного. Причини Першої світової сягають у договори 1904 р. і 1907 р. » .

Коли дивитися на Версальський мирний договір з Німеччиною за тим кутом зору, що держави Антанти планували і готували війну як руйнівну, цей договір постає продовженням війни проти Німеччини) і підтвердженням німецького аналізу її причин. Арнольд Рейман стверджував, що метою Версальського договору було «знищити Німеччину економічно та морально ». За словами Франца Шнабеля, він «ввергав всю націю в ярмо провини і рабства ». Французький «переможний світ », вважав він, заперечував «ідеї примирення народів, як і людства, ідеї справедливості і внутрішньої свободи націй » .

Таке трактування договору робила гостро необхідним його перегляд як і інтересах Німеччини, і у інтересах справедливості. Карти і повчальні ілюстрації підручників висловлювали ця потреба. У першому шкільному атласі опубліковані були три карти, озаглавлені «Оточення Німецької Імперії доі після Першої світової «. Вони були підтвердити, що лише після франкоросійського пакту Німеччина опинилася у оточенні ворожих держав. У коментарі категорично стверджувалося, що «сьогодні (1929 р.) наше Батьківщину перебуває під подвійним, а то й великим гнітом », воно остаточно стало «військово-політичним «заручником. З похмурим передчуттям коментар закінчувався питанням: «Як їм вдасться Німеччині майбутньому виплутатися зі цього загрозливого задушенням ворожого альянсу? «24.

Якщо довоєнні підручники характеризували зовнішньополітичне становище Німецької Імперії як безпечне, нині він був переглянуте на кшталт загрозливого сценарію розвитку подій, що залишається у силі й у повоєнний час. Це зміна в оцінках унаочнює те що, що коли німці не хотіли змиритися з результатами війни. Карти переконували учням думка про беззахисності Німеччини перед зовнішньої загрозою про необхідність зміни цій ситуації. Автори шкільних підручників Веймарської Німеччини доклали чималі дидактичні зусилля задля вкорінення цієї ідеї. Карта Європи, що її названо «військовий табір навколо Німеччини «25, демонструвала повоєнну систему спілок і вказувала ймовірний силу армій європейських сусідів, створюючи, в такий спосіб, враження окруженности Німеччини незліченними полчищами. На інший ілюстрації європейські країни були визначені як солдатів у у військовій формі своїх країн час. Розмір постатей відповідав чисельності армій, і вони були згруповані по блокам часів Першої світової - Антанта проти Центральных держав. Сенс цієї картинки був абсолютно ясним: Німеччини як і загрожує «вороже оточення » .

Німецький погляд на історію, сформований досвіді Першої світової, знаходив своє переконливе у власних очах німецького народу підтвердження у через відкликання умовами Версальського мирний договір. Це своє чергу, призвело до вимозі змінити статус-кво у Європі. Географічні, історичні, етнографічні карти стали важливою частиною цьогорічного пропаганди ревізіонізму. Нова прусська програма 1925 р. продовжувала цю лінію. Що ж до викладання історії, у ньому містилася вимога, щоб «в учнів виникли співчуття до німецької населенню на відібраних територіях там, а також долі німецької Австрії «. Періодичні видання з географії заявляли, що «знівечені східні кордони мають бути тією чи іншого ступеня залатані «, у яких підкреслювалося, що «Локарнского договору для Сходу нічого очікувати! » .

У цей час у шкільних атласах з’явилися карти, широко поширювалися друкованими виданнями пангерманцев під час Першої світової. У 1930 р. на карті «Світова війна «було показано лінія фронту й особливо той кордон, куди просунулися німецькі війська сході, і відразу за ній йшла карта «Німецьке населення і території культурного впливу у Центральній і Східній Європі «35. Усю площу колишньої Габсбурзької монархії було покрито подвійний червоною штрихуванням як «території, які під владою Німеччині протягом сотень років. Чеська частина Чехословаччини була позначена як «Область німецької культури ». Польща, Прибалтику, Румунія та Росія до лінії від Ладозького озера цо гирла Дніпра були заштриховані червоним як територія поширення німецького пра-мови на Схід ». Ця лінія у тому чи іншою мірою співвідносилася з найбільшим просуванням німецьких військ, показаним на карті світу раніше. Отже, ця визивно червона штрихування мала означати, що у 1918 р. німецьку армію досягла сході кордонів природного німецького впливу у Європі. Ця карта повністю збіглася з тими, з допомогою яких пангерманцы в 1917 р, намагалися виправдати німецьку експансію сходові. У історичному атласі, опублікованому Бернардом Кумштеллером в 1938 р., той самий карта була вміщена під заголовком «Німецьке населення і його культурного впливу у Європі «. Дидактичні рекомендації вимагали спеціально підкреслювати розбіжність кордонів райху й населення, змушувати учнів порівнювати кордону по Брест-Литовському договору і етнографічної карті. Те, що під час до 1933 р. лише рекомендувалося, пізніше перейшло до розряду непорушних вимог. Вочевидь, що мета, які націоналсоціалісти закладали в шкільні уроки, були новиною. Навпаки, вони запозичили військові устремління у пангерманцев, хто був відбито у шкільних атласах протягом усього Веймарської республики.

Політика експансії, здійснювана націонал-соціалістами, — аншлюс Австрії, розгром Чехословаччини і навіть «кампанії «проти Польщі й Франції, як і війна проти Радянського Союзу, втілила у життя ті вимоги, викладених в шкільних підручниках 20-х років. Крім іншого, виправдання першої Першої світової породило настрої, славлять війну як таку. У цьому сенсі, проте, шкільні підручники часів Веймарської Німеччини річ цілком очевидна від підручників Третього рейху. Тоді як підручники до 1933 р., коли писали про війну, робили упор зроблено на її жахи, підручники після 1933 р. трактували в социалдарвинистском дусі - як оздоровляющий процес селекції. У нових підручниках констатувалося, що з сучасних методах бойових дій, особливо як-от операції під Верденом і Соммі, «слабкий «чоловік був знищено й маля народилося «нову людину ». «Вимоги, запропоновані сучасної війною до фізичним, але ще і до моральними якостями бійців, були надлюдськими; звичайна людина було досягти цього рівня. Вони повинні був стати іншим, більш великим. Він був перевершити себе і стати героем.

Товариство, справедливе шляхетність і щире національне єднання виникли саме під час цієї війни. «Тут викувані люди, які якось побудують нову Німеччину » , — заявив Бернард Кумштеллер, маю на увазі битву на Соммі. Солдати на фронті, на його думку, були першими націоналсоціалістами, що прагнули створити нову імперію. «Коли солдатів на фронті характеризував Німеччини, він мав на оці не ту Німеччину, що він випередив, але Німеччину ще створену, яка лише світилася — таку, як Третій рейх » , — стверджувалося в підручнику. Звертаючись до досвіду сучасної війни, шкільні підручники націонал-соціалістичного штибу оголошували довоєнні правила анахронізмом: «Стара імперія буржуазії закінчила своє існування… На зміну їй прийшла нова імперія солдатів, які борються на фронті, імперія, що знає лише ризик та жертву, готовність померти і вірність, кревне братство і «відданість. Тільки єдина і була справжньої Німеччиною » .

Попри весь свій радикалізм, такий погляд були новиною. Вони увібрали у собі очікування часів першої Першої світової. Надії на «нову національну основу Німецької Імперії «і несе спільний досить шанобливе ставлення до війни, прийняте той час, просто були ще більше радикализированы націонал-соціалістами. Вони розглядали Першу світову війну як годину народження нового руху. Війна большє нє представлялася якимось страшним винятком у відносинах між державами, крізь який потрібно було пройти, вона розглядали як зцілювальний процес, який змітає всяке занепадництво. У цьому сенсі освоєння досвіду першої Першої світової зіграло винятково важливу роль підготовці націонал-соціалістів до власної війні - Другої світової. У розпал цієї нової жахливої війни значення сенс попередньої досі підкреслювалися і звеличувалися. У листопаді 1943 р., відповідно до вимог шкільної програми, перша світова війна мала трактуватися як «прорив до нового національному та соціального порядку «і «дух солдатів на фронті - як початок внутрішньої трансформации.

вибухнула Перша світова війна ознаменувала собою глибокий розрив голосів на історії німецького народу. З неї почалися зміни у свідомості, що полягають в загальній девальвації цінності світу й у особливо шанобливе ставлення до війні, як такою. Умови Версальського мирний договір зміцнили серед населення переконання у правильності поглядів, що укоренилися у роки війни. Вимоги перегляду договору позначили повернення до экспансионистским прагненням часів війни, зберігаючи і навіть роздуваючи їх у час. При такі обставини суб'єктивне освоєння досвіду першої Першої світової не призвело до заперечення війни. Навпаки, націоналсоціалісти створили її ідеалізований образ як процесу відбору, що несе у собі порятунок, як і каталізатора визрівання націоналсоціалістичних цінностей, покликаних восторжествувати над післявоєнними порядками. Отже, для німців дорога до другої світової війни була тієї шляхом, через яку вони йшли починаючи з першого світової. Це сприяло поширенню чекань й моделей поведінки, не зжитих повністю до остаточного розгрому німецького рейху в 1945 г.