Приход фашистів до влади Германии

Приход фашистів до влади Германии.

Світова економічна криза, що у 1929 р., придбав особливу гостроту в Німеччини. Криза вразив всі сфери економічного життя країни. Промышленное производство скоротилося майже вдвічі більше. Кількість безробітних досягло 7,5 млн. людина. Різко погіршилося становище як робітничого класу, а й середніх міських верств. Розорилися тисячі дрібних буржуа. Криза промисловий переплітався з кризою аграрным.

Криза загострив класову боротьбу з країні. У 1931 р. відбулася страйк гірників Руру, у якій брало участь майже 350 тис. робочих. У авангарді трудящих йшла комуністична партія Німеччини. У 1930 р. вона опублікувала «Програму національного і «соціального звільнення німецького народу», в якої висувалися вимоги націоналізації в промисловості й банків, безоплатної конфіскації поміщицьких земель і передачі селянам, скорочення податків. Хоча більшість робітників ще за социалдемократами, авторитет КПН неухильно возрастал.

У разі економічної кризи і усиливавшейся класової боротьби панівні класи Німеччини схилялися до думки, що буржуазнодемократичні методи управління країною стають непридатними. Ставка було зроблено на фашистську партію, що офіційно називалося Націонал соціалістичної робочої партією Германии.

Ця партія було створено ще 1919 р. Невдовзі її очолив крайній реакціонер Адольф Гітлер. Він народився Австрії, але ще до його 1914 р. переселився до Німеччини. На початку першої Першої світової добровольцем вступив в кайзерівську армію. По закінченні війни кілька днів виконував функції інформатора армійської контррозвідки. Гітлерівці оголосили німців «вищої расою», які мають розширити свою «життєвий простір» з допомогою «нижчих рас». Фашисти вимагали ліквідації буржуазно демократично свобод і запровадження диктатури. Політичну програму гітлерівської партії відповідала інтересам монополій, але у роки тимчасової часткової стабілізації капіталізму вони розглядали фашистське рух як запасну карту.

Гітлерівці обіцяли захищати країни і. Беручи у увагу невдоволення мас Версальським договором, вони викинули гасло «Геть версальські пута!». З огляду на скрутне становище робочих, вони обіцяли їм підвищення зарплати, ліквідації безробіття. Селянам фашисти обіцяли розділ поміщицьких земель, дрібної буржуазії - знищення конкурентів від імені універсальних магазинів, розширення торгівлі, і зростання добробуту, колишнім кайзерівським солдатам і офіцерам — створення армії, в якому вони могла б зробити кар'єру. Спекулюючи на тяжко становищі трудящих, і розпалюючи шовіністичні настрої, гітлерівці зуміли створити собі масову соціальну базу.

Активізувалася діяльність штурмових загонів гітлерівської партії (СА), які з охоронними загонами (СС) виглядали апарат насильства і усунення інакодумців. Повсюдно виникали осередки фашистської молодіжної організації «Гітлерюгенд». На виборах до рейхстагу влітку 1932 р. гітлерівці отримали 13,8 млн. виборчих симпатій. Загроза захоплення влади гітлерівцями ставала дедалі більше реальной.

Єдиною партією, рішуче і послідовно боролася проти фашизму, була КПН. КПН організовували антифашистські мітинги, демонстрації і страйки, давала відсіч гітлерівським штурмовикам і зривала фашистські сборища.

У обстановці кризи і різкого загострення класової боротьби в Веймарської республіці найбільші німецькі монополії і значної частини генералітету остаточно перейшли набік Гітлера. Щоб прискорити передачу влади фашистам, президент Гінденбург 30 січня 1933 р. призначив Гітлера рейхсканцлером (главою уряду), що означає встановлення у Німеччині відкритої терористичної диктатури найбільш реакційних, шовіністичних і агресивних елементів фінансового капитала.

Аби виправдатися за терор і допустити успіху КПН виборах у рейхстаг, призначених п’ять березня, гітлерівські ватажки пошив на провокацію. З їхнього наказу 27 лютого група фашистів добулася будинок рейхстагу і підпалила його. Винною в підпалі рейхстагу уряд оголосило КПН, що нібито готувала комуністичне повстання. Під цим брехливим приводом невдовзі було заборонено усіх пунктів Веймарської конституції, котрі гарантували свободу особистості, слова, друку, зборів і союзов.

На початку березня 1933 р. Гітлерівці заарештували Еге. Тельмана. Вони змогли також схопити яка на той час у еміграції, у Німеччини керівника болгарських комуністів Георгію Димитрову. КПН було оголошено поза законом. Тисячі комуністів убили без суду й слідства, десятки тисяч укладено до в’язниць і концентраційні лагеря.

У тому було ухвалено Закон про надання уряду надзвичайних повноважень. Це було рівносильне знищення рейхстагу і залишків Веймарської конституции.

Гітлерівці розігнали нефашистские профспілки та інші масові організації трудящих. У червні було заборонено СДПН, багато соціал-демократів знищені були концлагерях.

Незабаром усе буржуазні партії оголосили про «саморозпуск», та був були видано закони, з яких країні могла існувати одна Націоналсоціалістична партія, оголошена урядової організацією. Після смерті Гінденбурга в 1934 р. Гітлер об'єднав посади Президента та рейх канцлера, зосередивши в руках всю повноту влади. З допомогою всіх цих заходів, гітлерівці остаточно ліквідували буржуазні свободы.

Масовий терор супроводжувався гоніннями проти прогресивної інтелігенції. Її найкращих представників змушені були емігрувати з країни. Той, хто встиг це, був у катівнях Гестапо. Міста Німеччини були осяяні вогнищами з книжок великих письменників та учених. Країну захльостували хвилі кривавих єврейських разгромов. Звірство і варварські злочину фашистської диктатури ужасали весь мир.