Особливості обліку на підприємстві роздрібної торгівлі – платника єдиного податку

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ.

ЛЬВІВСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ БІЗНЕС-КОЛЕДЖ.

Кафедра: бухгалтерського обліку й аудиту.

Спеціальність: облік та аудит.

Робота перевірена і.

допущена до захисту.

Зав.кафедрою_______.

___________________.

___________________.

БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА.

НА ТЕМУ: «Особливості обліку на підприємстві роздрібної торгівлі - платника єдиного податку».

Студента IV курсу.

бухгалтерсько-економічного.

факультету.

_________ _ ____.

Науковий керівник.

______________________.

_______________________.

ЛЬВІВ — 2001.

ПЛАН РОБОТИ.

Стор.

ВСТУП…3.

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ І НОРМАТИВНІ ОСНОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ.

ЄДИНОГО ПОДАТКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ.

1. — Хто такі суб"єкти малого підприємництва…6.

2. — Елементи та умови переходу на облік по єдиному податку…8.

3. — Принцип розподілу сплачених торб єдиного податку…14.

Розділ 2. АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ОБЛІКУ І ЗВІТНОСТІ ТОРГОВОГО.

ПІДПРИЄМСТВА — ПЛАТНИКА ЄДИНОГО ПОДАТКУ.

2.1 — Бухгалтерський облік за спрощеною системою оподаткування…16.

2.2 — Характеристика та принципи підготовки бухгалтерської звітності…22.

Розділ 3. ПОЗИТИВНІ ТА НЕГАТИВНІ СТОРОНИ ЄДИНОГО ПОДАТКУ.

3.1 — Економічна доцільність спрощеної системи оподаткування… …29.

3.2 — Переваги й недоліки спрощеної системи оподаткування…33.

3.3 — Основні заподіяння вдосконалення податкової системи України…34.

ВИСНОВКИ…38 Список літератури…40 Додаток 1…41 Додаток 2…42 Додаток 3…43 Додаток 4…45 Додаток 5…46.

ВСТУП.

Податкова система — це сукупність податків, зборів та інших обов"язкових платежів й надходжень до бюджету та державні цільові фонди, діючі у встановленому законом порядку. Мета, структура та роль системи оподатку вання визначаються податковою політикою, Яка є виключним правом держави, котра здійснює її в стране самостійно, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також обов"язки, котрі є невід"ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині вимоги щодо ефективного ведення господарства в країні.

Податки є необхідним ланцюжком економічних відносин в суспільстві із моменту виникнення держави. Розвиток та зміну форми державного улаштую завжди супроводжується перебудовою податкової системи. У сучасному цивілізованому суспільстві податок — основна форма доходів держави. Окрім цієї суто фінансової функції податковий механізм використовується для економічного впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку та структуру, на стан науково-технічного прогресу. Податки відомі із давніх-давен, ще на початку розквіту людської цивілізації. Їх поява пов"язана із самими першими суспільними потребами.

У розвитку форм та методів стягнення податків можна виділити три найбільших етапа. На першому етапі розвитку від стародавнього світу до початку середніх віків держава не має фінансового апарату для визначення та збору податків. Вона лише визначає загальну суму засобів, якої бажає отримати, а збір податків доручає місту чи общині. Надто часто вон звертається по допомогу відкупщиків. На іншому етапі (XVI — вухо XIX ст.) в стране виникає мережа державних установ, до того числі фінансових, й держава бере частину функцій у собі: встановлює квоту оподаткування, наглядає за процесом збору податків, визначає цей процес більш-менш широкими рамками. Роль відкупщиків податків в цей період ще дуже велика. І, накінець, третій, сучасний етап — держава бере у собі усі функції встановлення й стягнення податків, так як правила оподаткування встигли відпрацюватися. Регіональні органи влади, місцеві общини відіграють роль помічників держави маючи тієї чи інший ступінь самостійності.

Система оподаткування України являє собою сукупність податків, зборів, інших обов"язкових платежів до бюджету та надходжень в державні цільові фонди, що стягуються у встановленому порядку. На сьогодні її стан можна охарактеризувати як створення основ.

Здійснюючи дію на економіку, держава, як правило, переслідує наступні основні цілі:. досягнення постійного стійкого економічного зростання;. забезпечення стабільності цін на основні товари та послуги;. забезпечення повної зайнятості працездатного населення;. створення системи соціальної захищенності громадян, насамперед пенсіонерів, інвалідів, багатодітних;. рівновага в зовнішньо -економічній діяльності.

Досягнути цих цілей одночасно практично неможливо. Знайти збалансоване співвідношення — це й є головне в економічній політиці держави.

Основним інструментом державного регулювання є податкова політика й фінансовий вплив на приватне підприємництво.

За допомогою лише економічних регуляторів, властивих ринковому господарству: оподаткування, кредитування, інвестування, держава спонукає приймати бажані варіанти господарської діяльності, що задовільняють суспільні потреби.

Через податки, пільги та фінансові санкції, а також зобов"язання й відповідальність, що виступають невід"ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства в Україні.

1.ТЕОРЕТИЧНІ І НОРМАТИВНІ ОСНОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ.

1.1 Хто такі суб"єкти малого підприємництва.

Поняття суб"єктів малого підприємництва вперше було б введено Указом № 456[1] у 1998 році. Одночасно із його підписанням Президент України спрямувавши на розгляд до Верховної Заради відповідний законопроект. У зв"язку із прийняттям Закону № 2063[2], який набравши чиннності 22 листопаду 2000 року, умови віднесення до суб"єктів малого підприємництва значно змінилися (із цого моменту Указ № 456 втратив чинність). Отже, розглянемо їхні детальніше.

Суб"єктами малого підприємництва є:

— фізичні особини, але й про них мова не йде;

— юридичні особини — суб"єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у які середньооблікова чисельність працюючих за календарний рік не перевищує 50 осіб, а обсяг річного валового прибутку — 500 тис. євро.

Зміни, що торкнулися юридичних осіб, заслуговують на особливу увагу. Так, якщо раніше обсяг виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) таких підприємств не винен був перевищувати 1 млн. грн. за календарний рік (виходячи із вимог Указу № 456), те в тепершній годину обсяг річного валового прибутку не винен бути понад 500 тис. євро (що складає близько 2,37 млн. грн.). З розширенням кола суб"єктів малого підприємництва внаслідок збільшення межового обсягу валового прибутку з"явилися й додаткові обмеження: до суб"єктів малого підприємництва не відносяться ломбарди, суб"єкти підприємництва, котрі займаються гральним бізнесом, пункти обміну іноземної валюти, виробники та імпортери підакцизних товарів. Незмінним залишилося обмеження за чисельністю найманих працівників — не более 50 осіб, а також «невіднесення» до суб"єктів малого підприємництва довірчих товариств, страхових компаній, банків, а також суб"єктів підприємницької діяльності, более 25% статутного фонду які належить юридичним особам, котрі не є суб"єктами малого підприємництва.

як відомо, значна частина суб"єктів малого підприємництва — платники єдиного податку. У багатьох із них виникає запитання: чи відобразилася зміну законодавчої бази із питань віднесення до суб"єктів малого підприємництва на обкладанні єдиним податком? Простіше кажучи, чи збільшилася тепер гранична річна виручка єдинників до бажаних 500 тис. євро? Алі треба стерегтися — Закон № 2063 не є законом про оподаткування. Це означає, що збільшення обсягу виручки (понад 1 млн. грн.), а також обмеження для підприємств сфери грального бізнесу, виробників чи імпортерів підакцизних товарів й деякі інші не повинні застосовуватися платниками єдиного податку. Тільки із прийняттям Закону про спрощену систему оподаткування (проект якого дотепер знаходиться на розгляді у Верховній раді) й внесенням до нього зазначених змін для платників єдиного податку можливі податкові наслідки.

Не слід плутати суб"єктів малого підприємництва із малими підприємствами. Критерій віднесення підприємств до категорії малих, а саме — чисельність працюючих залежно від галузі, до якої належить підприємство, визначений у Законі № 887. Наприклад, установи науки й наукового обслуговування відносяться до малих підприємств, якщо чисельність їхні прцівників не перевищує 100 осіб, а підприємства промисловості й будівництва — 200 осіб. Таким чином, підприємство може бути малим й при цьому не відноситися до суб"єктів малого підприємництва, оскільки не виконуються обмеження за чисельністю (не понад 50 осіб). Такі підприємства, природно, не можуть застосовувати спрощену систему бухгалтерського обліку та звітності.

1.2 Елементи та умови переходу на облік по єдиному податку.

Застосування єдиного податку регулюється Указом Президента України від 03.07.98 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. № 746. Спрощену систему введено із 01.01.99 р. Перехід на неї — добровільний, тобто суб'єктам підприємницької діяльності надано право вибору.

На сьогодні нормативна база щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності складається із таких документів:

указ президента України від 28.06.99 р. № 746 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»;

Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва — юридичної особини, що застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (наказ ДПА України від 13.10.98 р. № 477 у редакції наказу ДПА України від 12.10.99 р. № 554);

Порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва — юридичною особою (наказ ДПА України від 12.10.99 р. № 555); наказ ДПА України від 12.10.99 р. № 553 «Про затвердження форми Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва — юридичною особою»;

Порядок надходження до Фонду соціального страхування коштів, одержаних від торб фіксованого сільськогосподарського податку, єдиного податку і від продаж спеціальних торгових патентів, їхні обліку та використання (постанова Кабінету міністрів України від 30.08.2000 р. № 1352); Положення про спрощену форму бухгалтерського обліку суб'єктів малого підприємництва (наказ Мінфіну України від 30.09.98 р. № 196 з змінами, внесеними наказом Мінфіну України від 25.02.2000 р. № 39). Спрощеною системою оподаткування обліку та звітності можуть скористатися юридичні особини будь-якої форми власності за умови, якщо: середньооблікова чисельність працюючих за межі не перевищує 50 Чоловік; обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 1 млн. грн.

Винятки становлять: підприємства, котрі працюють з застосуванням спеціальних патентів; довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи; підприємства, у статутному фонді які частки учасників і засновників — юридичних осіб, що не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25%; спільна діяльність без створення юридичної особи.

У випадку якщо підприємство перевищить чисельність чи розмір виручки у звітному кварталі, то, починаючи із наступного кварталу, воно та винне перейти на звичайну систему оподаткування, обліку та звітності.

Чисельність визначається відповідно до Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України (наказ Мінстату України від 07.07.95 р. № 171). Критерієм є середньооблікова чисельність усього персоналу в еквіваленті повної зайнятості. Методика розрахунку цого показника регулюється п. 3.4 названої Інструкції і полягає в перерахунку всього персоналу в умовну чисельність працівників, зайнятих повний день, виходячи із його установленої тривалості. Чисельність працівників, облік робочого години які не ведеться (надомники, котрі працюють за договором підряду), розраховується шляхом ділення фактично нарахованої зарплати на середньомісячну зарплату одного працівника спискового складу, перераховану в еквіваленті повної зайнятості.

Інший критерій — обсяг виручки від реалізації. Визначення виручки, подане в п. 1 Указу, в собі будь-якої двозначності: сума, фактично отримана на розрахунковий рахунок чи в касу за здійснення операцій з продаж товарів, робіт, послуг. Таким чином, об'єктом є гроші (готівкові чи безготівкові), що надійшли у вигляді передоплати за товари (роботи, послуги) чи у вигляді наступної оплати за отримані товари (роботи, послуги). При продаж основних фондів об'єктом є позитивна різниця між ціною продаж і залишковою вартістю основних фондів.

Перехід на спрощену систему оподаткування можна здійснити із будь-якого кварталу. Якщо застосування спрощеної системи негативно позначиться на результатах діяльності підприємства, то відмовитися від неї і повернутися до звичайної системи оподаткування, обліку та звітності теж можна із початку будь-якого кварталу. Єдине обмеження полягає до того, що перейти на сплату єдиного податку можна одного разу протягом календарного року. Тобто якщо ві скористалися спрощеною системою в будь-якому кварталі, а потім від неї відмовилися, то наступний перехід на Єдиний податок можливий лише із Першого кварталу наступного календарного року.

У заяві слід обов «язково вказати, якої ставку єдиного податку обрано. Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, незалежно від обраної ставки єдиного податку — 6% чи 10%, може бути прийняте платником податку не більше, ніж одного разу протягом календарного року. Орган державної податкової служби вол «язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку чи надати письмову мотивовану відмову. Свідоцтво видається терміном на один рік.

Заяву про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності необхідно податі до податкової інспекції за місцем реєстрації не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного періоду (кварталу). Останній день подання заяви про перехід на сплату єдиного податку: із I кварталу — 16 грудня; із II кварталу — 16 березня; із III кварталу — 15 червня; із IV кварталу — 15 вересня.

Відмова від застосування спрощеної системи теж здійснюється шляхом подання відповідної заяви до ДПІ не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного періоду (кварталу). Останній день подання заяви про відмову від сплати єдиного податку: із I кварталу — 15 грудня; із II кварталу — 15 березня; із III кварталу — 14 червня; із IV кварталу — 14 вересня.

У випадку порушення обмежень, установлених ст. 1 Указу (перевищення граничної чисельності, перевищення максимальної виручки, застосування іншої, ніж грошова, форми розрахунку), перехід на загальну систему оподаткування винен бути здійснений з наступного кварталу.

Обмеженням фактично заборонено бартер. Особливого засмучення цей факт викликати не винен. Застосування товарообміну економічно недоцільне, тому що, по суті, це спричиняло подвійне оподаткування: перший раз — при оплаті товарами за отримані товари (послуги), в другий раз — при продаж самих товарів, отриманих за бартером. Застосування векселів як засобів платежу допускається за умови, що оплата (погашення) векселі здійснюється лише грошовими коштами.

При переході на спрощену систему оподаткування ві маєте право зверни ставку єдиного податку. Варіантів два:. 6% — для платників ПДВ;. 10% — для неплатників ПДВ.

У платників ПДВ податок обчислюється від суми виручки за мінусом акцизного збору, тобто сума ПДВ, що надійшла від покупців, оподатковується єдиним податком. У неплатників до об'єкта оподаткування теж включається виручка, за винятком акцизного збору. Стосовно складу виторгу від реалізації в комісіонерів, туристичних агентів, митних брокерів та інших суб «єктів підприємницької діяльності, котрі оперують не власними коштами та працюють за комісійну винагороду, то ДПА утверждает, що суб «єкт малого підприємництва для обкладення єдиним податком винен ураховувати усі надходження, отримані на його розрахунковий рахунок та в касу від продаж продукції (товарів, робіт, послуг), суми позареалізаційних доходів, виторгу від іншої реалізації. Статтею 398 Цивільного кодексу України визначено, що майно, що надійшло до комісіонера від комітента чи набуте комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього. Тому виторг від реалізації неналежного комісіонеру майна не може вважатися його доходом. Відповідно до пункту 72 постанови КМУ від 03.01.93 р. № 250, Яка був чинна до 01.01.2000 р., прибутком (збитком) від реалізації продукції (робіт, послуг) у торговельних організаціях вважається сума торговельних надбавок, знижок й націнок на реалізовані товари. Таку думку донедавна поділяла й ДПА: » … тобто для суб «єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, котрі займаються комісійною торгівлею й перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, обсягом виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) є сума комісійної винагороди… «[10,стр.4]. Якщо говорити про переваги застосування спрощеної системи оподаткування, то найочевидніше із них — зменшення кількості сплачуваних податків.

У вищезазначеному Указі Президента наведено кінцевий перелік податків і зборів, платником які не є мале підприємство, що сплачує Єдиний податок:. податок на прибуток;. плата (податок) за землю;. збір до Фонду Чорнобиля;. збір до Державного інноваційного фонду;. збір на обов’язкове соціальне страхування;. збір на утримання автодоріг;. комунальний податок;. збір на обов’язкове пенсійне страхування;. збір за видачу дозволу на розміщення об'єкта торгівлі та сфери послуг;. збір за спеціальне використання природних ресурсів;. внески на соціальний захист інвалідів;. внески до Фонду сприяння зайнятості населення;. податок на додану вартість (крім тихий, що сплачують Єдиний податок за ставкою 6%);. плату торговий патент.

Деякі пункти переліку вимагають пояснень. А саме:

— податок на землю.

Платники єдиного податку звільняються від сплати податку лише на тому землю, Яка використовується у виробничій діяльності. При цьому смердоті не звільняються від орендної плати за землю;

— збори на соціальне і пенсійне страхування.

Від них звільнено юридичну особу, тобто не нараховуються збори за ставками 32%, 4% і 1,5% відповідно. Утримання із доходів громадян за ставками 1% (2%) і 0,5% здійснюються в загальному порядку;

— податок на прибуток.

Незважаючи тих що платники єдиного податку не сплачують податок на прибуток, ДПА України наполягає на обов’язковості утримання і перерахування таких видів податку на прибуток, як податок на репатріацію і податок на дивіденди.

Таким чином, інші податки, передбачені чинним законодавством, підлягають сплаті. Не вдаючись до тонкощів механізму введення самих податків і зборів, наведу лише їхній перелік:. податок на додану вартість (крім тихий, хто сплачує Єдиний податок за ставкою 10%);. акцизний збір;. податок із власників транспортних засобів;. податок на доходи фізичних осіб (прибутковий податок);. збір до Пенсійного фонду, утриманий з сукупного оподатковуваного прибутку громадян (за ставкою 1% чи 2%);. збір на соціальне страхування на випадок безробіття, утриманий з сукупного оподатковуваного прибутку громадян (за ставкою 0,5%);. держмито;. місцеві податки й збори, до які належати готельний збір, збір за право використання місцевої символіки, ринковий збір, збір за паркування автотранспорту, податок із реклами, збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу й лотерей, збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, збір за право проведення кіной телезйомок (за винятком комунального податку та збору за видачу дозволу на розміщення про «єктів торгівлі та сфери послуг).. збір за забруднення навколишнього природного середовища.. збір на розвиток виноградарства, садівництва й хмелярства, із виторгу від реалізації в гуртово-роздрібній торгівлі алкогольних напоїв та пива.

. орендну плату за землю, що перебуває у державній чи комунальній власності.

1.3 Принцип розподілу сплачених торб єдиного податку.

Принцип розподілу сплачених торб єдиного податку нашого підприємства нічим не відрізняється від розподілу цієї суми сплаченої любою іншою юридичною особою, котра обрала спрощену систему оподаткування незалежно від обраної ставки податку — 6% чи 10%.

Згідно Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва» — юридична особа с плачує Єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного за звітнім місяця на окремий рахунок відділень Державного Казначейства України.

— в Україну — 20%.

— в Україну — 23%.

— до Пенсійного фонду України — 42%.

— на обов"язкове соціальне страхування — 11%.

— до Державного фонду сприяння зайнятості - 4%, для відшкодування витрат, котрі здійснюються відповідно до законодавства у зв"язку із тимчасовою непрацездатністю, а також витрат зумовлених надходженням та похованням.

Платники єдиного податку — юридичні особини ведуть податковий облік за тими податками, платниками які смердоті є, згідно вищевказаного Указу.

Щодо допомоги із тимчасової непрацездатності, то запитання оплати лікарняних листків урегульовано постановою Кабінету міністрів України від 30.08.2000 р. № 1352. Для відшкодування витрат на оплату лікарняних листків платник єдиного податку звертається до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування із заявою, якої підписують керівник і головний бухгалтер. Виконавчі дирекції перераховують на підставі заяви кошти удесятероденний термін. Довідка про використання отриманих коштів подається до виконавчої дирекції Фонду щокварталу до 12 числа наступного місяця. Форму довідки встановлено названою постановою.

Обчислення і виплата допомоги за рахунок коштів соціального страхування здійснюються в загальновстановленому порядку.

Джерелом коштів на оплату допомоги є надходження в партії 11% суми єдиного податку. Перерахування цих торб на рахунок Фонду соціального страхування здійснюють органи Державного казначейства. 2. АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ОБЛІКУ І ЗВІТНОСТІ ТОРГОВОГО ПІДПРИЄМСТВА — ПЛАТНИКА ЄДИНОГО ПОДАТКУ.

1. Бухгалтерський облік за спрощеною системою оподаткування.

Бухгалтерський облік є обов"язковим виглядом обліку, який ведеться підприємством. На його основі складається фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Складання та надання користувачам фінансової звітності (скороченої чи повної) також є обов"язковим, що передбачене Законом № 996, Порядком № 419, Стандартом № 25. Таким чином, усі підприємства зобов"язані вести бухгалтерський облік.

Бухгалтерський облік підприємств — платників єдиного податку в нових умовах особливих відмінностей не має. До документів, що регулюють організацію і ведення обліку, можна віднести:

Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»; основні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій (затверджено наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291);

Інструкція про застосування Плану рахунків (затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291).

Облік доходів.

Облік реалізації товарів відображається на рахунку 70 «Доходи від реалізації» за відповідними субрахунками:

701 «Дохід від реалізації готової продукції».

702 «Дохід від реалізації товарів».

703 «Дохід від реалізації послуг».

За необхідності на кожному з субрахунків можна відкривати субрахунки іншого порядку. Наприклад:

702.1 «Дохід від реалізації оподатковуваних ПДВ товарів».

702.2 «Дохід від реалізації неоподатковуваних ПДВ товарів».

За кредитом відображається сума реалізації за методом нарахування, за дебетом — сума непрямих податків у сумі реалізації (акцизний збір і ПДВ у підприємств, що сплачують податок за ставкою 6%). Сума реалізації за мінусом ПДВ, акцизного збору списується за дебетом рахунку 70 у кредит рахунку 79 «Фінансові результати» на субрахунок 791 «Результат основної діяльності».

Особливості бухгалтерського обліку для суб"єктів малого підприємництва, що обрали його спрощену форму, визначені Положенням № 196. Вони полягають у бо затрати на виробництво продукції (робіт, послуг), а також затрати, пов"язані зі здійсненням торговельної діяльності, суб"єкти малого підприємництва Відображають по дебету рахунків класу 8 «Витрати за елементами» (тобто без застосування рахунків класу 9 «Витрати діяльності»). Можна сказати, що це правило є загальним для всіх суб"єктів малого підприємництва.

Така система обліку витрат цілком задовольнить тих підприємства, котрі до переходу на нові рахунки усі витрати відображали лише на рахунку 20 чи 44. Витрати відображаються на відповідних рахунках і субрахунках:

80 «Матеріальні витрати». Зверніть увагу, що субрахунок 808 «Витрати товарів» призначено для відображення лише тихий товарів, що використані на власні потреби, а чи не для продажу.

81 «Витрати на оплату роботи». Цей рахунок має субрахунки, що деталізують характер виплати.

82 «Відрахування на соціальні заходи».

83 «Амортизація».

84 «Інші операційні витрати».

Ці рахунки дають вичерпну інформацію для складання II розділу Звіту про фінансові результати, тобто формують витрати за елементами. Так як у звіті про фінансові результати за формою 2-му не передбачене розподілу адміністративних витрат і витрат на збут, то обліку їхнього теж можна не розподіляти. На рахунку 84 «Інші операційні витрати» можна усе ж таки відкрити два субрахунки:

841 «Інші операційні витрати, що включаються у склад валових витрат».

842 «Інші операційні витрати, що не включаються у склад валових витрат».

85 «Інші витрати». У складі інших витрат враховується Єдиний податок. На цьому рахунку можна вести визначені субрахунки, що полегшують складання Звіту про фінансові результати. Наприклад:

851 «Фінансові витрати».

852 «Витрати інвестиційної діяльності».

853 «Витрати від надзвичайних подій».

854 «Єдиний податок».

Подалі списання витрат залежить від здійснюваного виду діяльності й проводитися відповідно з Положенням № 196 та Інструкції № 291 до нового Плану рахунків.

Для обліку решти господарських операцій, що проводяться суб"єктами малого підприємництва (облік необоротніх активів, запасів, власного капіталу, зобов"язань тощо), необхідно керувати прийнятими бухгалтерськими Стандартами та Інструкцією № 291.

Розглянемо загальний порядок відображенння витрат із використанням 8-го класу рахунків на прикладі витрат за оплату роботи (Додаток 1).

Фінансовий результат у звичному нам розумінні відображається на рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)». На цьому рахунку відкриваються три субрахунки:

441 «Нерозподілений прибуток».

442 «Непокриті збитки».

443 «Використаний прибуток».

По закінченні звітного періоду усі витрати операційної діяльності списуються в дебет субрахунку 791. Для визначення фінансового результату варто порівняти обороти за дебетом і кредитом субрахунку 791 і списати відповідними бухгалтерськими записами: якщо оборот по кредит понад обороту за дебетом, то утвориться прибуток: Дп 791 — Кт 441 якщо оборот по кредит менше обороту за дебетом, то утвориться збиток: Дп 442 — Кт 791.

На субрахунку 443 відображається розподіл прибутку на дивіденди і відрахування до резервного (страхового) фонду, якщо створення такого фонду передбачене установчими документами.

Якщо підприємство — платник єдиного податку здійснює декілька видів діяльності чи має складну організаційну структуру (що малоймовірно при такій обмеженій чисельності), то можна обліковувати витрати з застосуванням рахунків класу 9. Право вибору надано підприємству. Зафіксувати обрану систему обліку витрат потрібно Розпорядженням, наприклад наказом про організацію бухгалтерського обліку на поточний рік.

У дев’ятому класі рахунків, очевидно, Єдиний податок доцільно обліковувати на рахунку 98 «Податок на прибуток».

Відповідно до п. 7 Положення № 196 підприємства — суб"єкти малого підприємництва, що виконують роботи чи надають послуги, відображають витрати по дебету рахунка 23 «Виробництво» й у подальшому щомісячно списують їхні із кредиту рахунку 23 у дебет рахунку 79 «Фінансові результати». Однак це не означає, що усі без винятку витрати потрапляють до дебету рахунку 23. Підприємства, що надають послуги, повинні розподіляти витрати на прямі (що складають виробничу собівартість робіт, послуг) та інші (адміністративні, на збут тощо) відповідно до П (С)БО 16 «Витрати». Це необхідно для правильного складання фінансової звітності (зокрема для заповнення рядків 040 й 090 Звіту про фінансові результати суб"єктів малого підприємництва).

Формування фінансового результату підприємства при виконаннні робіт (послуг) розглянемо у вигляді схеми в Додатку № 2.

Приклад відображення у бухгалтерському обліку доходів й витрат при виконаннні робіт (послуг), а також особливості заповнення форми № 2-му «Звіт про фінансові результати» розглянуто у таблиці в Додатку № 3. У частині витрат на зарплату використані числові дані таблиці Додатка № 1.

як відомо, Єдиний податок, що підлягає сплаті до бюджету, обчислюється з торб виручки від реалізації, що надійшла на розрахунковий рахунок чи до каси підприємства. У тієї ж годину у бухгалтерському обліку доходом (виручкою) визнається не надходження грошей, а відвантаження продукції (товарів, робіт, послуг) — передача покупцеві всіх ризиків й вигід, пов"язаних із правом власності на продукцію (товар, інший актив).

Не важко помітити, що порядок визначення виручки від реалізації у бухгалтерському та податковому обліку єдиннників не збігаються. Постає запитання — як ж правильно нарахувати Єдиний податок: за бухгалтерською виручкою чи за податковою?

Ос-кільки у бухгалтерському обліку усі податки, що сплачуються за рахунок коштів підприємства (у тому числі Єдиний), визнаються витратами, та у даному випадку необхідно керуватись п.7П (С)БО 16 «Витрати», відповідно до якого витрати визнаються витратами певного періоду одночасно із визнанням прибутку, для одержання якого смердоті здійсненні. Це означає, що одночасно із нарахуванням прибутку за певний місяць (Кт рахунку 70) від суми цого прибутку винен бути нарахований й Єдиний податок (Кт рахунку 641 субрахунок «Єдиний податок»), Незважаючи тих що кошти від покупця ще не одержані.

Ігнорування принципу відповідності доходів й витрат може призвести до значного перекручення звітності. Наприклад, підприємство відвантажувало продукцію протягом всього 2000 року, а оплату здобуло лише у січні 2001 року. Якщо нарахувати Єдиний податок від всієї суми виручки, що надійшла, то витрати підприємства за січень будуть безпідставно завищені, а доходи за 2000 рік — занижені.

А вісь перерахування єдиного податку до бюджету рекомендуємо здійснювати відповідно до даних Розрахунку суми єдиного податку, тобто від реально одержаної виручки, визначеної на підставі Книги обліку доходів й витрат.

Деякі спеціалісти рекомендують використовувати інший варіант — відкрити в обліку єдиного податку два субрахунки: «Єдиний податок, термін сплати якого не наставши» й «Єдиний податок, термін сплати якого наставши». По мірі надходженння виручки за продукцію (товари, роботи, послуги) ці субрахунки будуть кореспондуватись між собою й закриватися. Однак відбудеться це не автоматично, як у першому випадку. Бухгалтерові необхідно якщо відслідити період відвантаження продукції, за якої надійшли кошти, й відповідно до цого закривати субрахунки із обліку єдиного податку.

На рахунок обліку витрат зі сплати єдиного податку Інструкція № 291 чіткої вказівки не дає, тому бухгалтерам доводитися розбиратись самостійно, на свій розсуд.

Єдиний податок є специфічним податком, оскільки об"єднує податки й збори, котрі підприємство — платник податку на прибуток відображає по дебету рахунків:

— 23 «Виробництво» (наприклад, нарахування на соціальне страхування з заробітку виробничих робітників);

— 84 «Інші операційні витрати» (наприклад комунальний податок);

— 85 «Інші витрати» (податок на прибуток).

На мою думку, Єдиний пподаток доцільно обліковувати на окремому субрахунку рахунка 84 чи 85. У цьому випадку бухгалтеру не доведеться вичленовувати суму нарахованого єдиного податку з загальної суми витрат при заповненні форми № 2-м.

2.2 Характеристика та принципи підготовки бухгалтерської звітності.

Відповідно до останнніх змін, внесених з Положенням № 196 й Стандарту № 25, при складанні фінансової звітності за 2000 рік цей податок не потрібно розподіляти на частини (57% й 43%). Його сума (нарахована за кредитами рахунку 641 за звітній період) зазначається у новому рядку 165 «Єдиний податок» розділу І форми № 2-му «Звіт про фінансові результати».

Відповідно до п. 3 статті11 Закону № 996 для суб"єктів малого підприємництва встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі Балансу (форма № 1-му) й Звіту про фінансові результати (форма № 2- м). Зазначені форми звітності, а також порядок їхні заповнення затвердженні Стандартом № 25. При заповненні форми № 2-му за 2000 рік слід матір на увазі, що показники за 1999 рік (графа 4) не заповнюються.

Решту форм річної звітності (звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал й примітки до звітності) суб"єкти малого підприємництва не складають.

Фінансова звітність подається органам, до сфери управління які належати підприємства, трудовим колективам на їхнього вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно з законодавством — іншим органам й користувачам, зокрема органам державної статистики.

Терміни подання фінансової звітності встановлені Порядком № 419. Так, квартальна звітність подається не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітнім кварталом, а річна — не пізніше 20 чиса наступного за звітнім року.

Обидві форми значно скорочено порівняно із тими, що складають підприємства, котрі не є малими. Скорочення здійснено шляхом поєднання декількох статтей до однієї. Коди рядків збережено.

За рахунок скорочення кількості показників значно спрощено звіт про фінансові результати. Деталізацію доходів і витрат зменшено. Найбільше задоволення викликає тієї факт, що витрати для складання форми № 2-му можна формувати з застосуванням лише рахунків класу 8 нового Плану рахунків. Конкретно визначено, де у звітності відображається сума єдиного податку, спеціального патентом і фіксованого податку сільськогосподарських виробників.

Техніку складання фінансового звіту малих підприємств, що перейшли на новий План рахунків, у тому числі платників єдиного податку, подано нижче.

БАЛАНС Актив Код рядка Зміст з статтею Балансу I. Необоротні активи Незавершене будівництво 020 Залишок за рахунками 151 -153 плюс аванси, перераховані под будівництво Основні засоби: залишкова вартість 030 Ряд. 031 — ряд. 032 первісна вартість 031 Залишок по рахунках 101 -109, 111 -117, 121, 127 знос 032 Залишок по рахунках 131, 132, 133 Довгострокові фінансові інвестиції 040 Залишок по рахунках 141 — 143 Інші необоротні активи 070 Залишок по рахунках 17, 18, 161 — 163 Усього за розділом I 080 II. Оборотні активи Виробничі запаси 100 Залишок по рахунках 201 — 209, 211 — 218, 22, 23 Готова продукція 130 Залишок по рахунках 25 — 27, 281 — 284 — 285 Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: чиста реалізаційна вартість 160 Ряд. 161 — ряд. 162 первісна вартість 161 Залишок по рахунках 361, 362, 34 резерв сумнівних боргів 162 Залишок по рахунку 38 Дебіторська заборгованість за розрахунками із бюджетом 170 Залишок по рахунках 641, 642, 644 (дебетовий) Інша поточна дебіторська заборгованість 210 Залишок по рахунках 371 — 377, 661 (дебетовий), 682, 683 Поточні фінансові інвестиції 220 Залишок по рахунках 351, 352 Грошові кошти та їхні еквіваленти: у національній валюті 230 Залишок по рахунках 301, 311, 313, 331, 333 в іноземній валюті 240 Залишок по рахунках 302, 312, 314, 332, 334 Інші оборотні активи 250 Залишок по рахунку 24 Усього за розділом II 260 III. Витрати майбутніх періодів 270 Залишок по рахунку 39 Баланс 280.

Пасив Код рядка Зміст з статтею Балансу I. Власний капітал Статутний капітал 300 Залишок по рахунку 400 Додатковий капітал 320 Залишок по рахунках 421 — 425 Резервний капітал 340 Залишок по рахунку 430 Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 Залишок по рахунку 440 Неоплачений капітал 360 Залишок по рахунках 451 — 453, 460 Усього за розділом І 380 II. Забезпечення наступних витрат й цільове фінансування 430 Залишок по рахунках 471 — 474, 48, 49 III. Довгострокові вол «язання 480 Залишок по рахунках 53 — 55 IV. Поточні вол «язання Короткострокові кредити банків 500 Залишок по рахунках 601 — 606 Поточна заборгованість за довгостроковими вол «язаннями 510 Залишок по рахунках 611, 612 Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 Залишок по рахунках 621, 622, 631, 632 Поточні вол «язання за розрахунками: із бюджетом 550 Залишок по рахунках 641, 642 (кредитовий), 643 зі страхування 570 Залишок по рахунках 651 — 655 (кредитовий) із оплати роботи 580 Залишок по рахунках 661, 662 Інші поточні вол «язання 610 Залишок по рахунках 671, 672, 681 — 685 Усього за розділом IV 620 V. Доходи майбутніх періодів 630 Залишок по рахунку 69 Баланс 640.

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ І. Фінансові результати Стаття Код рядка Зміст показника Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 010 Оборот по рахунках 701 — 703 Непрямі податки та інші вирахування із прибутку 020 ПДВ й акцизний збір, враховані в сумі рядка 010, збір до Пенсійного фонду від реалізації ювелірних виробів, податок з реклами; суми знижок й Повернення від покупців без ПДВ Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (010 — 020) 035 Ряд. 010 — ряд. 020 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 040 Оборот по рахунках 80 — 83 Інші операційні доходи 060 Оборот по рахунках 711 — 719 Інші операційні витрати 090 Оборот по рахунку 84 Інші звичайні доходи 130 Оборот по рахунках 721 — 723, 731 — 733,741 — 746 Інші звичайні витрати 160 Оборот по рахунку 85 (у частині витрат фінансової та інвестиційної діяльності) Надзвичайні: доходи 200 Оборот по рахунку 75 витрати 205 Оборот по рахунку 85 (у частині надзвичайних витрат) Податок на прибуток 210 Оборот по рахунку 85 (у частині податку на прибуток, єдиного податку, плати за спецпатент, фіксованого податку сільгоспвиробників) Чистий фінансовий результат (035 — 040 + 060 — 090 + 130 — 160 + 200 — 205 — 210): прибуток 220 При позитивному результаті збиток 225 При негативному результаті.

IІ. Елементи операційних витрат Стаття Код рядка Зміст показника Матеріальні витрати 230 Оборот по рахунках 801 — 809 Витрати на оплату роботи 240 Оборот по рахунках 811 — 816 Відрахування на соціальні заходь 250 Оборот по рахунках 821 — 825 Амортизація 260 Оборот по рахунках 831 — 833 Інші операційні витрати 270 Оборот по рахунку 84 Разом 280.

До податкової звітності за єдиним податком, що подається до податкових органів, входять: розрахунок сплати єдиного податку, розрахунок акцизного збору, декларація із ПДВ (при сплаті єдиного податку за ставкою 6%), платіжні доручення про сплату єдиного податку із відміткою банку про зарахування коштів.

Платники єдиного податку зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат суб 'єкта малого підприємництва — юридичної особини, що застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Порядок її заповнення затверджено наказом ДПА України від 13.10.98 р. № 477 (у редакції наказу ДПА України від 12.10.99 р. № 554).

Відповідно до п. 1 цого Порядку в зазначеній Книзі відображаються в хронологічному порядку усі господарські операції на підставі первинних документів. Складати Книгу обліку доходів і витрат доводитися вручну. Сама Книжка винна бути прошнурована, підписана і завірена печаткою підприємства — платника єдиного податку і печаткою податкового органу, в якому платник зареєстрований. Зовсім очевидно, що заповнити її із застосуванням засобів обчислювальної техніки неможливо. Порядком її складання не передбачене можливості нагромадження даних автоматизованим способом з відображенням у Книзі підсумкових даних (як, наприклад, у Книзі обліку продаж і Книзі обліку придбання із ПДВ).

Логічно відображати операції на підставі даних бухгалтерського обліку.

Облік виручки від реалізації (графа 3) можна вестися підставі даних синтетичних регістрів, записуючи зміст операцій однією сумою протягом дня досить лаконічно: надійшла виручка від реалізації.

У графі 4 відображається не вся сума виручки, що надійшла від реалізації основних фондів, а лише перевищення виручки над залишковою вартістю. Продажів за залишковою вартістю чи нижче її взагалі в Книзі відображатися не буде.

Графа 5 призначена для відображення виручки від іншої реалізації та позареалізаційних доходів.

У графі 6 відображається загальна сума всіх надходжень, тобто сума граф 3, 4 і 5.

У графі 7 відображаються витрати, фактично оплачені із розрахункового рахунку чи із каси. Ця графа має довідковий характер, бо на об'єкт оподаткування не впливає.

Підсумки граф підбиваються за місяць та наростаючим підсумком з початку року.

Заповнення Розрахунку сплати єдиного податку складності не викликає.

Розрахунок заповнюється наростаючим підсумком з початку року. Сума фактично сплаченого податку (ряд 06) відображає суму перерахованих платежів.

Сплата підтверджується поданням платіжних доручень із відміткою банку. Розрахунок подається до податкових органів щокварталу до 20 числа місяця, наступного за звітнім кварталом. Сплата єдиного податку відбувається щомісяця не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітнім.

3. ПОЗИТИВНІ ТА НЕГАТИВНІ СТОРОНИ ЄДИНОГО ПОДАТКУ.

3.1 Економічна доцільність спрощеної системи оподаткування. При ставці єдиного податку 6% можна здійснити конкретний розрахунок між мінімізації відволікання коштів на сплату податків.

Для проведення порівняльного аналізу необхідно врахувати, що Єдиний податок у розмірі 6% обчислюється від виручки, за винятком акцизного збору, тобто виручка від реалізації містить у собі суми ПДВ.

Якщо виходити із наявного визначення виручки від реалізації, то податок становить 7,2% від реалізації без ПДВ для платників ПДВ. Надалі варто врахувати, що для промислових і торговельних підприємств потрібно застосовувати різні критерії оцінки, бо для торгівлі ставка єдиного податку складі 7,2% від товарообігу, а чи не від націнки.

Для виробничих підприємств — платників ПДВ про безумовну доцільність переходу на нову систему можна говорити за умови, що рентабельність становить понад 25%. У цьому випадку загальна сума сплачуваних податків вищий за Єдиний податок навіть без врахування відрахувань на заробітну плату.

За более низького рівня рентабельності необхідно враховувати і розміри зарплати із відрахуваннями на неї. Нижче подано таблиці № 3 й № 4 граничних значень рентабельності та заробітної плати для платників ПДВ, за які доцільно переходити на спрощену систему оподаткування. Усі значення наведено у відсотках до виручки від реалізації без ПДВ. Рентабельність визначено як ставлення прибутку до витрат. Ставка відрахувань на заробітну плату — 37,5%. Ставка податку на прибуток — 30%.

Зниження рентабельності без зміни питомої ваги зарплати, зменшення зарплати при незмінній рентабельності, зменшення обох показників — усі ці три варіанти призведуть до недоцільності застосування спрощеної системи оподаткування.

Таблиця № 3 | ПОКАЗНИК |ГРАНИЧНІ ЗНАЧЕННЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ | | 1 2 3 4 5 | |6 7 8 9 10 11 12 13 14 | |Виручка 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 | |100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 | |Витрати 79.3 80.0 80.6 81.3 82.0 | |82.6 83.3 84.0 84.7 85.5 86.2 87.0 87.7 | |Зарплата — - 0.5 1.1 | |1.6 2.1 2.3 3.2 3.7 4.3 5.1 5.6 6.1 | |Відрахування — - 0.2 0.4 | |0.6 0.8 1.0 1.2 1.4 1.6 1.9 2.1 2.3 | |Інші податки 1.2 1.2 1.2 1.2 1.2| |1.2 1.2 1.2 1. 2 1.2 1.2 1.2 1.2 | |Прибуток 20.7 20.0 19.4 18.7 18.0 | |17.4 16.7 16.0 15.3 14.5 13.8 13.0 12.3 | |Податок на прибуток 6.2 6.0 5.8 5.6 5.4 5.2| |5.0 4.8 4.6 4.4 4.1 3.9 3.7 | |Загальна сума податків 7.4 7.2 7.2 7.2 7.2 7.2 | |7.2 7.2 7.2 7.2 7.2 7.2 7.2 | |Рентабельність 26.0 25.0 24.0 23.0 22.0 21.0 | |20.0 19.0 18.0 17.0 16.0 15.0 14.0 |.

Таблиця № 4 |ПОКАЗНИК |ГРАНИЧНІ ЗНАЧЕННЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ | | 1 15 16 17 18 19 | |20 21 22 23 24 25 26 27 28 | |Виручка 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 | |100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 | |Витрати 88.5 89.3 90.1 90.9 91.7 92.6 93.5| |94.3 95.2 96.2 97.1 98.0 99.0 100.0 | |Зарплата 6.7 7.5 8.0 8.8 9.3 10.1 | |10.7 11.5 12.3 12.8 13.6 14.4 15.2 16.0 | |Відрахування 2.5 2.8 3.0 3.3 3.5 3.8 | |4.0 4.3 4.6 4.8 5.1 5.4 5.7 6.0 | |Інші податки 1.2 1.2 1.2 1.2 1.2 1.2 | |1.2 1.2 1.2 1.2 1.2 1.2 1.2 1.2 | |Прибуток 11.5 10.7 9.9 9.1 8.3 7.4 | |6.5 5.7 4.8 3.8 2.9 2.0 1.0 — | |Податок на прибуток 3.5 3.2 3.0 2.7 2.5 2.2 2.0 | |1.7 1.4 1.1 0.9 0.6 0.3 — | |Загальна сума податків7.2 7.2 7.2 7.2 7.2 7.2 7.2 | |7.2 7.2 7.2 7.2 7.2 7.2 7.2 | |Рентабельність 13.0 12.0 11.0 10.0 9.0 8.0 7.0 | |6.0 5.0 4.0 3.0 2.0 1.0 — |.

Зниження рентабельності без зміни питомої ваги зарплати, зменшення зарплати при незмінній рентабельності, зменшення обох показників — усі ці три варіанти призведуть до недоцільності застосування спрощеної системи оподаткування.

Для оцінки своїх даних можна скористатися таблицею таким чином:

— визначити рентабельність за 9 місяців поточного року як ставлення балансового прибутку до витрат;

— знайти питому ваги витрат на оплату роботи як ставлення витрат на оплату роботи за рахунок всіх джерел підприємства до обсягу реалізації без ПДВ;

— відшукати значення одного з знайдених показників у таблиці і порівняти запропоноване значення іншого показника із фактичним. Якщо фактичне значення істотно вище, то можна зробити висновок про зниження податкового пресу при переході на Єдиний податок. Якщо фактичне значення нижче чи незначно перевищує запропоноване в таблиці, то спрощена система оподаткування вам нічого не дає.

У торгівлі середній відсоток націнки (тобто реалізованого накладення) без ПДВ коливається від 20 до 30 відсотків. У загальному обсязі виручки без ПДВ це становить відповідно від 16,7 до 23,1 відсотка. Неважко порахувати, що на сплату єдиного податку якщо витрачено від 31 до 43 відсотків суми націнки. Якщо торгівля безприбуткова, то загальна сума податків і зборів не перевищує 30% від суми націнки без ПДВ навіть за умови, що зарплата із відрахуваннями становить 100%. Якщо в результаті здійснення торгових операцій утвориться прибуток, то сума податків і зборів менша. Різко зменшується сума податків зі зменшенням частки зарплати в складі витрат обігу. У Додатку 4 (таблиця № 5) та Додатку 5 (таблиця № 6) наведено приклади зі значеннями середнього відсотка націнки до вартості товарів від 10 до 40 відсотків. Для всіх прикладів розглянуто крайні варіанти: діяльність безприбуткова, при цьому витрати складаються лише із витрат на оплату роботи із відрахуваннями; уся сума націнки оподатковується податком на прибуток, тобто витрати відсутні.

На практиці такі варіанти зустрічаються вкрай рідко. Алі ці розрахунки дають змогу зробити висновок, що при розмірі націнки менше 36% перехід на спрощену систему оподаткування (тобто на Єдиний податок) призведе до збільшення податків.

Далі у таблиці № 7 наведено дані для націнок 35 і 40 відсотків з зазначенням граничних значень витрат на оплату роботи. Значення розраховано при рентабельності від 5 до 30 відсотків. Рентабельність визначається як ставлення прибутку до витрат. У випадку, якщо витрати на оплату роботи нижчі, то перехід на Єдиний податок недоцільний.

Таблиця № 7.

Розрахунок доцільності переходу на Єдиний податок.

|Показник |Один|Числові приклади | | |. | | | |вимі| | | |ру | | |1 |2 |3 |4 |5 | | |Проведено нарахування працівникам (всього на | | | | | |суму4630 грн.): |811 |661 |4300 | | |- заробітної плати за окладами та тарифами (у т.ч.| | | | | |робітникам-3000грн.); |812 |661 |100 | |31.12 |- премії; |813 |661 |— | | |- компенсації у зв"язку із індексацією зарплати; |814 |661 |150 | | |- відпускних; |815 |661 |— | | |- оплати невідпрацьованого часу, передбаченного |816 |661 |50 | | |законодавством; |652 |661 |30 | | |- матеріальної допомоги; | | | | | |- за листками непрацездатності; | | | | | |Проведено утримання з зарплати прцівників: | | | | | |- прибуткового податку; |661 |641 |600 | |31.12 |- збору до Пенсійного фонду (1 чи 2%); |661 |651 |92 | | |- збору до фонду Зайнятості (0,5%); |661 |653 |23 | | |- невикористаних підзвітних торб; |661 |372 |— | | |- із відшкодування шкоди; |661 |375 |— | | |- аліментів; |661 |685 |60 | |03.01 |Одержано в банку й оприбутков ано до каси готівкові |301 |311 |3855 | | |кошти, що належати працівникам підприємства | | | | | |Перераховао податки й збори: | | | | |03.01 |- прибутковий податок; |641 |311 |600 | | |- збір до Пенсійного фонду; |651 |311 |92 | | |- збір до Фонду зайнятості; |652 |311 |23 | |03.01 |Перераховано аліменти |685 |311 |60 | |03.01-| | | | | | |Здійснено виплати працівникам |661 |301 |3855 | |05.01 | | | | |.

Додаток 2.

Схема 1.

Формуванння фінансового результату підприємства.

при виконанні робіт (послуг).

|Оборот по рахунках 80,81,82,83,84 в частині прямих виробничих | |витрат |.

|Собівартість робіт (послуг) рахунок 23 «Виробництво», Ряд 040 форми | |№ 2-му |.

|Оборот по рахунках | |80,81,82,83,84 в частині | |адміністративних витрат, витрат | |на збут та інших операційних | |витрат, Ряд 090 форми № 2-му | |Обороти по рахунку 85, у т.ч.: | |- Єдиний податокряд.165 форми № 2-му | |- податок на прибуток — ряд. 210 форми| |№ 2-му | |- інші витрати — ряд. 160 форми № 2-му | |- надзвичайні витрати — ряд.205 форми | |№ 2-му |.

| | |Рахунок 79 | |"ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ" |.

|Рахунок 75 «Надзвичайні | |доходи, Ряд.200 форми № 2-м|.

|Рахунок 72,73,74. | |Сума доходів від участі в | |капіталі, фінансових та інших | |доходів | |Ряд. 130 форми № 2-му |.

|Рахунок 71 «Інший операційний дохід"| | | |Ряд. 060 фрми № 2-му |.

|Сума прибутку без урахування ПДВ та інших непрямих податків й утримань, | |Ряд. 035 форми № 2-му |.

|Субрахунок 703 «Доход від реалізації робіт та послуг» (із ПДВ), | |Ряд. Форми № 2-му |.

Додаток № 3.

Таблиця № 2.

Відображення у бухгалтерському обліку доходів й витрат при виконанні робіт.

(послуг), а також особливості заповнення форми № 2-му «Звіт про фінансові результати».

|Дата |Найменування операції |Дп |Кт |Сума, |Код рядка| | | | | |грн | | | | | | | |Форми | | | | | | |2-му | |1 |2 |3 |4 |5 |6 | |15.12|Одержано кошти за послуги, надані|311 |361 |12 000*| | | |у листопаді | | | | | | |(у т.ч. ПДВ) | | | | | |25.12|Надані послуги за грудень (у т.ч.|361 |703 |13 200 |010 | | |ПДВ) | | | | | |25.12|Відображене податкове |703 |641 |2200 |020 | | |зобов"язання із ПДВ | | | | | |31.12|Відображена собівартість послуг | | | | | | |за грудень: |801 |201 |1000 |230 | | | |23 |801 |1000 | | | |- вартість використаних |23 |811 |3000 |240 | | |матеріалів; |23 |821,822,82|1125 |250 | | |- заробітна плата робітників; |831 |3 |150 |260 | | |- нарахування до соціальних |23 |131 |150 | | | |фондів; | |831 | | | | |- амортизація виробничого | | | | | | |обладнання; | | | | | |31.12|Списано виробничу собівартість |791 |23 |5275 |040 | | |послуг на фінансовий результат | | | | | |31.12|Відображено адміністративні, на | | | | | | |збут та інші | | | | | | |витрати у складі фінансових | | | |090 | | |результатів на |791 |811 |1580 |230 | | |загальну суму 2492 грн., у т. год. |791 |821,822,82|593 |240 | | |: |791 |3 |200 |270 | | |- заробітна плата адміністрації; |831 |84 |50 |260 | | |- нарахування до соціальних |791 |131 |50 |- | | |фондів; | |831 | | | | |- орендна Плата приміщення | | | | | | |офісу; | | | | | | |- амортизація комп’ютера | | | | | | |бухгалтерії. | | | | | |31.12|Віднесено на фінансові результати|703 |791 |11 000 |035 | | |суму прибутку за грудень (без ПДВ) | | | | | |31.12|Нараховано Єдиний податок з суми|85 |641 |792 | | | |прибутку за грудень із ПДВ (13 200 x | | | | | | |6%) й віднесено на фінансові |791 |85 |792 |165 | | |резулььтати | | | | | |31.12|Списано нерозподілений прибуток |791 |441 |2510 |220 | | |за результатами звітного року | | | | | |19.01|Перераховано Єдиний податок з |641 |311 |720 | | | |сумивиручки від реалізації, що | | | | | | |надійшла у грудні (1200×6%), за| | | | | | |даними Розрахунку | | | | |.

* Виручка, що надійшла від реалізації, відображається у графі 3 Книги обліку доходів й витрат підприємств — платників єдиного податку. Сума прибутку за грудень у розмірі 13 200 грн. у Книзі не відображається до надходження виручки на розрахунковий рахунок (касу) підприємства.

Додаток 4.

Таблиця 5.

Торговельна діяльність без прибутку й накладних витрат.

|Показник |Один|Числові приклади | | |. | | | |вимі| | | |ру | |.

1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 |8 |9 |10 | |Виручка |% |100,0 |100,0 |100,0 |100,0 |100,0 |100,0 |100,0 |100,0 | |Середня націнка до вартості товарів |% |40,0 |36,0 |32,0 |30,0 |25,0 |20,0 |15,00 |10,0 | |Обсяг націнки в обсязі реалізації |% |28,6 |26,4 |24,1 |23,1 |20,0 |16,7 |13,0 |9,1 | |Витрати |% |- |- |- |- |- |- |- |- | |Прибуток |% |28,6 |26,4 |24,1 |23,1 |20,0 |16,7.

|13,0 |9,1 | |Податок на прибуток |% |8,6 |7,9 |7,2 |6,9 |6,0 |5,0 |3,9 |2,7 | |Сума сплачуваних податків |% |8,6 |7,9 |7,2 |6,9 |6,0 |5,0 |3,9 |2,7 | |.