Розподільча (збутова) логістика

Введение

3.

1. Техніко-економічна характеристика ТОВ ПКФ «Консалекс» 4.

1.1. Історія підприємства 4 1.2. Основні техніко-економічні показники роботи підприємства 6 1.3. Структура виробництва й управління ТОВ ПКФ «Консалекс» 7.

2. Основні поняття логістики як науки 8.

2.1. Сутність і функції логістики 8 2.2. Проблеми розвитку логістики 11 2.3. Рівні розвитку логістики 13.

3. Теорія розподільній логістики 16.

3.1. Поняття розподільній логістики 16 3.2. Завдання розподільній логістики 19 3.3. Логістичні канали і логістичні ланцюга 20 3.4. Логістика і маркетинг 24.

4. Аналіз системи розподілу тов пкф «кОНСАЛЕКС» 30.

4.1. Збутова політика ТОВ ПКФ «Консалекс» 30.

4.1.1. Асортимент випуску продукції, її характеристики 30.

4.1.2. Система збуту ТОВ ПКФ «Консалекс» 30.

4.1.3. Опис посередників на збуті продукції. Динаміка структури збуту ТОВ ПКФ «Консалекс» 31 4.2. Аналіз системи розподілу продукції підприємства 34 4.3. Висновки і щодо оптимізації системи розподілу 37.

4.3.1. Визначення необхідної кількості складів на обслуживаемой території 38.

4.3.2. Оптимізація розташування розподільних центрів на обслуживаемой території 41.

Заключение

44.

Список використаної літератури 45.

Ні кому як відомо, що на даний час російська економіка функціонує за законами ринку. Кожне підприємство у такі умови веде абсолютно самостійну політику й тільки нею лежить відповідальність за результати своєї діяльності. За сучасних умов ринок пред’являє кожному суб'єкту фінансовогосподарську діяльність досить жорсткі умови, а проблеми, у Росії лише погіршують і так скрутне становище багатьох російських підприємств. Щоб вижити й заробити успішно функціонувати у таких умовах, підприємству замало просто виробляти продукцію у максимально можливому обсязі, свої внутрішні плани, важливо цю продукцію потім що й реалізувати. Однак у умовах жорсткої конкурентної боротьби виживає тільки те підприємство, що зможе запропонувати ринку якісну продукцію за нижчою ціні, ніж в конкурентів. Ціна продукції залежить тільки від витрат за його виробництво, а й від витрат за її транспортування, складування, реалізацію тощо. Знижуючи ці витрати, ми знижуємо собівартість, підвищуючи в такий спосіб свій прибуток. Саме б цими питаннями (але тільки ними) займається розподільча логістика, впровадженню принципів чим практиці, і присвячена дана курсова робота. Основними цілями курсової праці є: 1. Аналіз наявної системи розподілу продукції аналізованого підприємства — опис основних посередників на збуті його продукції, опис збутової політики, якої дотримується підприємство при реалізації своєї продукції, опис асортименту своєї продукції, її основних характеристик. У результаті аналізу повинні прагнути бути окремо розглянуті як позитивні, і негативні сторони використовуваної для підприємства збутової системи 2. За підсумками проведеного аналізу зробити певні висновки відповідності цієї структури розподілу вимогам логістики, тобто. з відповіддю, актуальна ця система оптимальної з погляду мінімізації витрат (максимізації прибутку). 3. Маючи результати проведеного аналізу виробити пропозиції з рекомендації по оптимізації існуючої збутової системи, керуючись принципами оптимальності із єдиною метою наблизити цю систему до оптимальної, коли він підприємство зможе отримати максимально можливий прибуток, мінімізувавши свої издержки.

1. Техніко-економічна характеристика ТОВ ПКФ «Консалекс».

1.1. Історія предприятия.

Виробничо-комерційна фірма «Консалекс» створена грудні 1996 року. По організаційно-правовою формі це суспільство з обмеженою ответственностью.

ТОВ ПКФ «Консалекс» є комерційної організацією, метою діяльності якої є отримання прибутку шляхом здійснення виробничо-комерційної діяльності. Фірма виробляє консервів на орендованих лініях. ТОВ ПКФ «Консалекс» дбає про орендованому у Астраханського рибоконсервного комбінату сардинном заводі. Сардинный завод, працював до цього часу складі рыбокомбината, має давню історію (як і сам рыбокомбинат). Сардинный завод Астраханського рыбокомбината почав працювати у 1935 року. Спочатку завод був орієнтовано випуск філе із різних видів риби. У цьому ролі він пропрацював на початок війни. Під час війни завод було перепрофільовано на випуск консервів, так необхідних для постачання армії. Із середини 40-х років асортимент своєї продукції починає поступово розширюватися (на заводі той час випускав консерви найрізноманітніших видів). У 1951;52 роках комбінаті був у експлуатацію консервний завод, почав випускати рыбоконсервную продукцію найширшого асортименту. У цьому сенсі у листопаді 1953 року під сардинным заводом остаточно закріплюють виробництво консервів з кільки типу «Сардини», «Асорті», «Кілька в томатному соусі», «Кілька у маслі з овочами», «Кілька в ароматизированном олії» та інших. У 1964;65 роках проведена значна реконструкція сардинного заводу, оновлено устаткування, розширено асортимент своєї продукції тощо. У 1970 року виготовлені й впроваджені на сардинном заводі машини розвантаження автоклавных кошиків У 1973 року на лінії «Кілька у маслі з овочами» встановлено набивочная машина для кільки ИНА-115 й престижний автомобіль для укладання овочів ИНА-112. Було так само встановлено на впровадження пристрій ИЗУ-2 для завантаження кільки в килькоразделочные машини. Після проведених упроваджень заводі повністю ліквідували, а ручна праця. На 1990 рік сардинном заводі випускалися консерви в томатному соусі й у олії 45 найменувань. Завод випускав продукцію як внутрішнього ринку, і на экспорт.

Економічні кризи російської економіки останніх було неможливо не торкнутися завод. У період із 1991 по 1994 рік фізичні обсяги випущеної продукції почали знижуватися. Було відмінено практика державного замовлення, більшість каналів збуту було зруйноване внаслідок розриву багаторічних економічних зв’язку з регіонами країни й і колишньою республіками СРСР. Різко підвищилися тарифи користування електроенергією, водою, каналізацією тощо. Ці, і навіть багатьох інших несприятливих чинників, призвели до того, що виробництво своєї продукції сардинном заводі стало нерентабельним, і на початку 1996 року управління рыбокомбината прийняв рішення консервації завода.

На консервації завод перебував до жовтня 1996 року, коли завод здано у найм ТОВ ПКФ «Консалекс». З 1.01.97. у вирішенні нове керівництво завод було перепрофільовано на випуск дещо іншого асортименту рибних консервів, й у час тут випускаються консерви «Кілька неразделанная необжаренная в томатному соусі». У найближчим часом планується задіяти дві додаткові виробничі лінії з випуску натуральних консервів з додаванням олії (лящ, толстолобик, щука) і консервів «Кілька у маслі типу «Сардины».

1.2. Основні техніко-економічні показники роботи предприятия.

Далі вказані основні показники роботи підприємства за 2 года:

Таблиця 1.1.

|Показатели |№ |1997 р. |1998 р. |Изменение|ТЕМП ЗРОСТАННЯ| | |стор. | | | | | | | | | |+/- |% | |Фізичний випускати продукцію, | |1959,32 |1985,584 |26,264 |101,34% | |тис. бан. (Кілька |01 | | | | | |неразделанная в томатному | | | | | | |соусі) | | | | | | |Реалізація продукції |02 |1959,32 |1985,584 |26,264 |101,34% | |звітному періоді, тис. бан. | | | | | | |Виручка від, |03 |10 384,4 |10 920,71 |536,31 |105,16% | |тыс.руб. | | | | | | |Витрати виробництва |04 |8603,478|8722,24 |118,762 |101,38% | |реалізованої продукції, | | | | | | |тыс.руб. | | | | | | |Прибуток від |05 |1780,92 |2198,47 |417,55 |123,45% | |продукції, тыс.руб. | | | | | | |Балансова прибуток, тис. крб. |06 |1893,35 |2291,73 |398,38 |121,04% | |Витрати на 1 крб. |07 |0,83 |0,8 |-0,03 |96,40% | |реалізованої продукції | | | | | | |(п.04/п.03), коп./руб. | | | | | | |Среднесписочная чисельність |08 |61 |65 |4 |106,56% | |працівників, чол. | | | | | | |Середньорічна вартість ОФ, |09 |13 789,24|12 289,83 |-1499,41 |89,13% | |тыс.руб. | | | | | | |Середньорічна вартість |10 |980,46 |1029,36 |48,9 |104,99% | |залишків оборотних засобів, | | | | | | |тыс.руб. | | | | | | |Фондовіддача на 1 крб. ОФ |11 |0,75 |0,89 |0,14 |118,00% | |(п.03/п.09), коп./руб. | | | | | | |Фондовооруженность |12 |226,05 |189,07 |-36,98 |83,64% | |(п.09/п.08), руб./чел | | | | | | |Рентабельність |13 |20,70% |25,20% |4,50% |121,74% | |виробничої діяльності | | | | | | |{(п.05/п.04)*100}, % | | | | | | |Рентабельність продажів |14 |17,15% |20,13% |2,98% |117,38% | |{(п.05/п.03)*100}, % | | | | | | |Рентабельність |15 |12,82% |17,21% |4,39% |134,22% | |виробничого капіталу, | | | | | | |{п.06/(п.09+п.10)*100}, % | | | | | |.

1.3. Структура виробництва й управління ТОВ ПКФ «Консалекс».

2. Основні поняття логістики як науки.

2.1. Сутність і функції логистики.

Логістика походить від слова «logistike», що означає «мистецтво вираховуватимуть, розмірковувати». Історія виникнення та розвитку практичної логістики йде у далекому минуле. Відомо, що ще з часів Римська імперія існували служителі, які мали титул «логісти» чи «логістики»; він займався розподілом продуктів. На думку ряду західних учених, логістика зріс у науку завдяки військовій справі. Творцем перших наукової праці з логістики прийнято вважати французького військового фахівця на початку ХІХ в. Джомини, що дало таке визначення логістики: «практичне мистецтво маневру військами». Він стверджував, що логістика включає як перевезення, а й широке коло питань, як-от планування, управління і постачання, місця дислокації військ, і навіть будівництво мостів, доріг тощо. Але як військова наука логістика сформувалася лише до середини XIX століття. Логістика стала активно застосовуватися у період другої Першої світової. Чітке взаємодія військової промисловості, тилових і фронтових постачальницьких баз і транспорту дозволило своєчасно й систематично забезпечувати американську армію поставками озброєння, паливно-мастильних матеріалів і продовольства потрібних кількостях. Саме тому у багатьох західні країни логістику поставили б на службу ефективності управління матеріальними потоками економіки. Як і інші методи прикладної математики, логістика поступово стала переходити з військової області у сферу господарської практики. Спочатку вона оформилася як вид теорії про реалізацію управління рухом товарно-матеріальних ресурсів у сфері, та був і виробництва. У підприємницької діяльності, економічної і з наукового літературі зарубіжні фахівці виділяють два принципових напрями у визначенні логістики. Одне пов’язані з функціональним підходом до товародвижению, т. е. управлінням усіма фізичними операціями, які слід виконувати при доставці товарів — від постачальника до споживача. Інше напрям характеризується ширшим підходом: крім управління товаро-движенческими операціями, вона охоплює аналіз ринку постачальників і споживачів, координацію попиту й пропозиції над ринком товарів та послуг, а також здійснює гармонізацію інтересів учасників процесу товароруху. Логістика, з одного боку, — це планування, управління економіки й контроль що надходить на підприємство, оброблюваного то й покидає це підприємство потоку матеріальної продукції і на відповідного йому інформаційного потоку. Чимало фахівців досліджуваній галузі віддають перевагу економічної боці логістики і трактують її як сукупність різних видів діяльності, зі з метою отримання з найменшими витратами необхідного кількості продукції визначений час й у встановленому місці, в якому існує конкретна потреба у цієї продукції. Логістика, ще, окреслюється певну систему, вироблена для кожного підприємства з єдиною метою оптимального, з погляду одержання прибутку, прискорення руху матеріальних ресурсів немає і товарів усередині та поза підприємства, починаючи з закупівель сировини й матеріалів, проходження через виробництво і закінчуючи поставками готових виробів споживачам, включаючи яка б пов’язала ці завдання інформаційну систему. У багатьох визначень логістики підкреслюється її оперативно-финансовый аспект. Вони трактування логістики виходить із часу розрахунку партнерів у угоді і правоохоронної діяльності, що з рухом і зберіганням сировини, напівфабрикатів і готові виробів на господарському обігові з сплати грошей постачальнику досі для отримання грошей за доставку кінцевої продукції споживачеві. За інших визначеннях логістики висвітлюються погляди фахівців, які увагу до окремих функціях в аналізованому циклі. Узагальнюючи вищевикладені визначення логістики, яку можна охарактеризувати як науку управління матеріальними потоками від первинного джерела до кінцевого споживача з мінімальними витратами, пов’язані з товародвижением і які належать до нього потоком інформації. За сучасних умов західних фахівців виділяють декілька тисяч видів логістики: логістику, пов’язану із забезпеченням виробництва матеріалами (закупівельна логістика); виробничу логістику; збутову (маркетингову, чи розподільну, логістику). Вирізняють ще й транспортну логістику, яка, по суті, є складовою кожного із трьох видів логістики. Невід'ємною частиною всіх видів логістики є й обов’язкове наявність логістичного інформаційного потоку, що включає у собі збір даних про товарному потоці, їх передачу, обробку та систематизацію із наступною видачею готової інформації. У логістичній ланцюга (рис. 2.1) виділяють такі головні ланки: постачання матеріалів, сировини й напівфабрикатів; зберігання продукції і на сировини; виробництво товарів; розподіл, включаючи відправку товарів зі складу готової продукції; споживання готової продукции.

Рис. 2.1. Логістична ланцюг Кожне ланка логістичній ланцюга включає свої елементи, що у сукупності утворює матеріальну основу логістики. Матеріальних елементам логістики ставляться транспортні засоби та облаштування, складське господарство, засоби зв’язку та управління. Логістична система, природно, охоплює кадри, тобто. тих працівників, які виконують все послідовні операції. Ускладнення виробництва та загострення конкуренції у 90-ті рр. нашого століття зажадали точнішою ув’язування логістики зі стратегічними цілями фірм, і навіть активізації ролі логістики щодо підвищення гнучкості фірм, їх спроможність швидкого реагування на ринкові сигнали. У зв’язку з цим головне завдання логістики стала розробка старанно зваженого і обгрунтованого пропозиції, що сприяло б досягненню найбільшої ефективності роботи фірми, підвищення його ринкової частки й отримання переваг перед конкурентами. Зрозуміло, орієнтація на мінімізацію витрат залишається у силі, як про це вже уже відзначалося вище, але тільки при умови перебування оптимальний рівень поєднання витрат і рентабельності основного і обігового капіталу, який до рамках ринкової стратегії. Одне з основних завдань логістики полягає також у створенні інтегрованої ефективну систему регулювання і функцію контролю потребує матеріальних та інформаційних потоків, які забезпечують високу якість доставки продукції. Це завдання найбезпосереднішим чином поєднується рішення як-от: відповідність одна одній потребує матеріальних та інформаційних потоків; контролю над матеріальним потоком і передачі даних про нього у єдиний центр; визначення стратегії і технології фізичного переміщення товарів; розробка способів управління операціями руху товарів; встановлення норм стандартизації напівфабрикатів і упаковки; визначення обсягу виробництва, транспортування і складування; розходження між наміченими цілями та можливостей закупівлю та виробництва. Відповідно до сучасними завданнями логістики розрізняють два виду її функцій: оперативні і координаційні. Оперативний характер функцій пов’язаний з безпосереднім управлінням рухом тих матеріальних цінностей у сфері постачання, виробництва та і розподілу і, сутнісно, мало, ніж відрізняється від функцій традиційного матеріально-технічного забезпечення. До функцій у сфері постачання належить управління рухом сировини й матеріалів, окремих частин чи запасів готової продукції з постачальника чи пункту їх придбання до великих виробничих підприємствам, складах чи торговим сховищам. У фазі виробництва функцією логістики стає управління запасами, у тому числі контроль руху напівфабрикатів і компонентів крізь ці стадії виробничого процесу, і навіть переміщення готової своєї продукції оптові склади і роздрібні ринки збуту. Функції управління розподілом продукції охоплюють оперативну організацію потоків кінцевої продукції з підприємства-виробника до споживачам. До функцій логістичній координації ставляться: виявлення і аналіз потреб у матеріальних ресурсах різних фаз і частин виробництва; аналіз ринків, у яких діє підприємство, та прогнозування поведінки інших джерел цих ринків; обробка даних, що стосуються замовлень та потреб клиентуры.

2.2. Проблеми розвитку логистики.

Інтерес до проблем розвитку логістики в промислово розвинених країн історично була пов’язана насамперед із причинами економічного характеру. У умовах, коли зростання обсяги виробництва і розширення внутрішньонаціональних і світогосподарських зв’язків сприяли збільшення витрат сфери звернення, увагу підприємців сконцентрувалося на пошуку нових форм оптимізації ринкової роботи і скорочення витрат у цій сфері. Розвиток логістики крім прагнення фірм до зменшення тимчасових і грошових витрат, що з товародвижением, визначили такі два фактора:

1. ускладнення системи ринкових взаємин держави і підвищення вимог до якісних характеристикам процесу распределения;

2. створення гнучких виробничих систем. Значне вплив в розвитку логістики надав перехід з ринку продавця до ринків покупців, що супроводжувався суттєвими змінами у стратегії виробництва та системах товароруху. Якщо допереходный період постанову по випуску продукції передувало розробці збутової політики (стратегії), що фактично припускало «пристосування» організації збуту під виробництво, то умовах перенасичення ринку імперативом стала вимога формування виробничих програм, у залежність від обсягів продажів і структури ринкового попиту. Пристосування до інтересів клієнтури за умов гострої конкуренції, в своє чергу, зажадав від фірм-виготовників продукції адекватної реакцію цих умов, і результатом стало підвищення якості обслуговування, і скорочення часу виконання замовлень і безумовне дотримання узгодженого графіка поставок. Тим самим було чинник часу поруч із ціною і якістю продукції став визначати успіх функціонування підприємства на ринку. Далі необхідно зазначити ускладнення проблем реалізації при одночасному зростанні вимог до якості процесу розподілу. Це викликала в фирм-продуцентов аналогічну реакцію щодо своїх постачальників сировини й матеріалів. У результаті утворилася складна система зв’язків між різними суб'єктами ринку, яка зажадала модифікації існували моделей організації у сфері постачання і збуту. Активно розгорнулися роботи з оптимізації окремих напрямів товароруху. Вирішувалися проблеми по оптимальному розміщення складів, визначенню оптимальної величини партій поставок товарів, оптимальних схем маршрутів перевезень тощо. Як відомо, заміна традиційних конвеєрів роботами призвела до значної економії живого праці та створенню гнучких виробничих структур, зробили роботу з виготовлення невеликих партій продукції рентабельною. З’явилась би можливість значних підприємств перебудовувати своєї роботи з виробництва на дрібносерійне з мінімальними витратами, малі ж фірми здобули шанси підвищити свою гнучкість і конкурентоспроможність. Натомість, робота з принципу «малими партіями» спричинила відповідні зміни до системі забезпечення виробництва матеріальних ресурсів для і збуту готової продукції. В багатьох випадках поставки великих обсягів сировини, напівфабрикатів і кінцевої продукції лише не економічні, а й непотрібні. У зв’язку з цим відпала потреба мати великі складські ємності на підприємств і виникла потреба у транспортуванні вантажів невеликими партіями, але у жорсткіші терміни. У цьому зрослі Витрати перевезення значною мері покривалися з допомогою скорочення складських витрат. Крім вищевикладених чинників, безпосередньо визначили розвиток логістики, слід відзначити й чинники, які сприяли створенню можливостей при цьому. До них, мабуть, слід передусім віднести: — використання теорії систем і компромісів на вирішення економічних завдань; прискорення науково-технічного прогресу в комунікаціях, запровадження у господарську практику фірм ЕОМ останніх поколінь, які у сфері товароруху; уніфікацію правив і норм на поставку товарів у зовнішньоекономічної діяльності, усунення різноманітних імпортних і експортних обмежень, стандартизацію технічних параметрів шляхів повідомлення, рухомого складу і навантажувально-розвантажувальних засобів у країнах, здійснюють інтенсивні світогосподарські зв’язок між собою. Безумовно, значної ролі у створенні об'єктивних можливостей у розвиток логістики зіграв технічний прогрес у засобах зв’язку й інформатики. Він дозволив більш рівні проводити контроль всіх основних та допоміжних процесів товароруху. Застосування сучасних засобів інформаційного відстежування матеріальних потоків сприяють впровадженню «безпаперовій» технології. За такої системи усім ділянках маршруту в час можна було одержати вичерпну інформацію вантаж на основі цього управлінські рішення. З допомогою «комп'ютерної логістики» протягом усього ланцюга обслуговування здійснюється аналіз діяльності фірми та дається оцінка її положення проти конкурентами. А сама структура системи вихідних даних, що використовуються автоматичного контролю, залежить від особливостей кожного підприємства, котрій складається логістична ланцюг із зазначенням всіх вузлових точок, вхідних і вихідних шляхів до них і лобіювання відповідних інформаційних потоків. Інформаційні системи забезпечують також даних про ємності ринку та його насиченості товарами. Визнання важливості всіх видів інформації, її внутрішніх та зовнішніх потоків, контролю над ними використанням привело у багатьох корпораціях зміну форм діяльності підрозділів, відповідальних за функціонування інформаційних систем. Приблизно тоді водночас було здійснено заходи для регулювання міжнародного товароруху з єдиною метою спростити, мінімізувати чи усунути чинники, ускладнюють проходження товаропотоків, такі, як: розбіжності у національних стандартах продукції, великі відстані в області передачі і перевезень, надмірно що розрісся обсяг документації по міжнародним операцій із товарами і фінансовими розрахунками із них, наявність імпортних квот і експортних обмежень, дуже жорсткі вимоги до упаковування і этикетированию вантажів, розмаїтість в технічних параметрах транспортних засобів і шляхів і т.д.

2.3. Рівні розвитку логистики.

У реальної економіці системи логістики у межах різних виробничих об'єднань з об'єктивних причин перебувають у різних стадіях, чи рівнях розвитку. Існують окремі стадії, якими функції логістики неминуче повинні відбутися, як вони досягнуть високого рівня розвитку. Аналіз провідних промислових компаній різних капіталістичних країн дав змогу виявити у тому рамках чотири послідовні стадії розвитку логистических.

Для першої стадії розвитку логістики характерний ряд таких моментів. Компанії працюють з урахуванням виконання сменно-суточных планових завдань, форма управління логістикою найменш досконалий. Область дій логістичній системи зазвичай охоплює організацію зберігання готової продукції, отправляемой з підприємства, і його транспортування (див. рис. 2.2).

Система діє за принципом безпосереднього реагування на щоденні коливання від попиту й збої під час розподілу продукції. Роботу системи логістики на даної стадії її розвитку компанії зазвичай оцінюють величиною частки витрат за транспортування та інші операції з розподілу продукції загальній сумі виручки від продажу. Для компаній, мають системи логістики другого рівня розвитку, характерно управління потоком що виробляють підприємства товарів — від останнього пункту виробничої лінії до кінцевого споживача. Контроль системи логістики поширюється ми такі функції: обслуговування замовника, обробка замовлень, зберігання готової своєї продукції підприємстві, управління запасами готової продукції, в перспективному плануванні роботи системи логістики. За виконання з завдань використовуються комп’ютери, проте, відповідні інформаційні системи немає, зазвичай, високої складністю. Робота логістичній системи оцінюється з зіставлення даних кошторису витрат і дійсних затрат.

1-ї уровень.

2-ї уровень.

3-й уровень.

4-й уровень.

Рис. 2.2. Рівні розвитку логістики на фирмах.

Системи логістики третього рівня контролюють логістичні операції від закупівлі сировини до обслуговування кінцевого споживача продукції. До додатковим функцій таких систем ставляться: доставка сировини на підприємство, прогнозування збуту, виробниче планування, видобуток чи закупівля сировини, управління запасами сировини чи незавершеного виробництва, проектування систем логістики. Єдина сфера, яка не контролюється менеджером з логістики, — це повсякденне управління підприємством. Робота системи оцінюється не шляхом порівняння витрат минулого роки або банку кошторису витрат, а порівнюється зі стандартом якості обслуговування. У цьому компанії прагнуть підвищити продуктивність системи, а чи не зменшити витрати, як і притаманно систем другого рівня. Управління здійснюється за принципу безпосереднього реагування, а грунтується на плануванні випереджаючих впливів. Кількість компаній, використовують логістичні системи четвертого рівня розвитку, поки що невелика. Область дій логістичних функцій тут переважно аналогічна тій, котру й у систем логістики третьої стадії розвитку, але з однією важливим винятком. Такі компанії інтегрують процеси планування і місцевого контролю операцій логістики з операціями маркетингу, збуту, виробництва та фінансів. Інтеграція сприяє ув’язці часто суперечливих цілей різних підрозділів компанії. Управління системою складає основі довгострокового (понад рік) планування. Робота системи оцінюється з огляду на вимоги міжнародних стандартів. Компанії здійснюють своєї діяльності, зазвичай, на глобальному рівні, Не тільки на національному чи регіональному. Вони виробляють продукції для світового ринку й управляють частиною світових систем виробництва та розподілу, передбачаючи оптимізацію витрат і задоволення вимог замовників. Управління функціями глобального розподілу, і навіть потоком матеріалів та інформації пред’являє нові, підвищені вимоги до менеджерам логістики. Посилюється потреба у залученні інших фірм («третіх учасників» — митних і експедиційних агентств, банків) до брати участь у логістичних процесах. Практичний досвід роботи фірм за кордоном світу показав, що сходження з нижнього стадії розвитку систем логістики до вищим відбувається як поступово, і — у разі виникнення сприятливих умов — стрибкоподібно. Такими умовами може бути злиття, новий режим управління, політичні ініціативи (наприклад, ухвалення закону про вільної торгівлі). Останніми роками країни з розвиненою ринковою економікою розвиток логістики характеризується передачею функцій контролю за розподілом готової продукції з виробничих фірм до спеціалізованим фірмам, т. е. зовнішнім агентам. Ця тенденція проявилася спочатку у Західній Європі Японії згодом у США. Очікується, що успішний розвиток даної тенденції призведе до значних змін у створенні роботи з переміщенню продукції. Логістика за контрактом, чи із застосуванням третього учасника, передбачає залучення самостійної оптової фірми до виконання нею всіх, чи частини функцій компанії з розподілу продукції, включаючи транспортування, зберігання, управління запасами, обслуговування замовника і створення інформаційних систем логістики. У цьому вся — один із проявів безперервного процесу поглиблення громадського поділу праці. Включення до системи логістики спеціалізованих фірм зумовлено, по-перше, тим, що вони мають таким досвідом праці у сфері реалізації послуг, який немає у виробничої фірмі; по-друге, прагненням останньої скоротити свої накладні витрати і сконцентруватися на основних виробничих прибуткових функціях. Більшість із існуючих спеціалізованих компаній логістики утворилося шляхом відбруньковування відділів логістики від великих корпорацій. Інша їхня частина виникла шляхом реорганізації деяких транспортних компаній, які взяли він такі функції, як, наприклад, упаковка, складання, маркірування, сортування, зберігання, управління запасами, стратегічне планування розподілу продукції. Розвиток логістичних систем здійснюється у взаємозв'язку з еволюцією концепції логістики і його принципів, які у країнах із ринкової економікою у протягом дуже тривалого времени.

3. Теорія розподільній логистики.

3.1. Поняття розподільній логистики.

Термін «розподіл», використаний назві досліджуваної функціональної області логістики, має широке застосування як у науці, так й у практиці. У логістиці під розподілом розуміється фізичне, істотне, речовинне зміст цього процесу. Закономірності, пов’язані з розподілом прав власності, тут також приймаються до уваги, проте є основним предметом дослідження та оптимізації. Головним предметом вивчення у розподільній логістиці є раціоналізація процесу фізичного розподілу наявного запасу матеріалів. Як упакувати продукцію, з якого маршруту направити, потрібна мережу складів (якщо так, то яка?), чи посередники — ось приблизні завдання, розв’язувані розподільній логістикою. Логістика вивчає та здійснює наскрізне управління матеріальними потоками, тому вирішувати різні завдання розподільного характеру, то є ділити щось між будь-ким, тут посідає всіх этапах:

> розподіляються замовлення між різними постачальниками під час закупівлі товаров;

> розподіляються вантажі на місця збереження за вступі предприятие;

> розподіляються матеріальні запаси між різними ділянками производства;

> розподіляються матеріальні потоки у процесі продаж і т. буд. Щоб окреслити кордону розподільній логістики, необхідно розглянути схему процесу відтворення капіталу, який, як відомо, має три стадії (рис. 3.1).

[pic].

Рис. 3.1. Процес відтворення капіталу і функціональні області логистики.

Як очевидно з рис. 3.1., матеріальні потоки стають об'єктом розподільній логістики на стадії і розподілу і реалізації готової продукції. Поняття розподільній логістики легко сформувати з урахуванням загального визначення поняття логістики. Пригадаємо, що логістика окреслюється наука (діяльність) про наскрізному управлінні матеріальними потоками, куди входять в себя:

1. Доведення матеріального потоку до производства:

2. Управління процесом проходження потоку всередині производства;

3. Управління процесом доведення готової продукції до потребителя.

Специфіка логістики полягає у зведенні управління матеріальним потоком на названих трьох ділянках, і навіть усередині кожного їх, в «одних руках». Розподільна логістика вивчає останній етап (над відриві, а глибокої системної взаємозв'язку з етапами), тобто представляє собою науку (діяльність) про плануванні, постійному контролі й управлінні транспортуванням, складуванням та інші матеріальними і матеріальними операціями, чиненими у процесі доведення готової продукції до споживача відповідно до інтересами та вимогами останнього, і навіть передачі, збереження і обробки відповідної інформації. Принципова новизна розподільній логістики від традиційних збуту й наступного продажу залежить від следующем:

. підпорядкування процесу управління матеріальними і інформаційними потоками цілям і завдань маркетинга;

. системна взаємозв'язок процесу розподілу з процесами виробництва та закупівель (у плані управління матеріальними потоками);

. системна взаємозв'язок всіх функцій усередині її самої розподілу. Визначення розподільній логістики формулюється так: розподільча логістика — це комплекс взаємозалежних функцій, що реалізуються процесі розподілу матеріального потоку між різними оптовими покупцями, тобто у процесі оптової продажу товарів. Процес роздрібного продажу в логістиці, зазвичай, не розглядається. Ефективність цього процесу у основному залежить від чинників, лежачих за межами логістики, наприклад, від знання психології покупців, уміння оформити торговельну залу, організувати рекламу тощо. п. Раціональна організація матеріальних потоків у процесі роздрібного продажу, ясна річ, необхідна, але тут значимість її значно нижчі, ніж на ранніх стадіях руху матеріального потоку. Необхідно уточнити, що сказане вище належить немає процесу роздрібної торгівлі загалом, що включає у себе та оптову закупівлю і роздрібну продаж, лише до роздрібному продажу, тобто до обслуговування покупателя.

Об'єкт вивчення у розподільній логістиці — матеріальний потік на стадії руху від постачальника до споживача. Предмет вивчення — раціоналізація процесу фізичного просування продукту до потребителю.

Розподіл матеріального потоку уже давно є істотною стороною господарську діяльність. проте становище одній з найважливіших функцій воно набуло лише порівняно недавно. У країнах з розвиненою ринковою економікою у 50-х — початку 1960;х років системи розподілу розвивалися значною мірою стихійно. Питання вибору каналів розподілу, упаковки товарів, підготовки їх до транспортування і доставки одержувачу; питання виробництва та закупівель матеріалів вирішувалися в слабкої взаємозв'язку друг з одним. Окремі подфункции, які у сукупності утворюють функцію розподілу, трактувалися як самостійні функцій управління. Інтегрований погляд на функцію розподілу розвивався в 60-х — початку 1970;х років. У цей час з’явилося розуміння те, що об'єднання різних функцій, що стосуються розподілу виробленого продукту єдину функцію управління, несе на собі великий резерв підвищення ефективності. Результатом інтегрованого підходи до реалізації різних функцій розподілу стало включення розподілу є у структуру функціонального управління організацій корисною і підприємстві. У торгівлі прикладом інтеграції різних подфункций розподілу може служити виділення та розвитку спеціальних структур, які займаються постачанням магазинів. У країнах із розвиненою ринковою економікою таких структур розподілу є у роки почали створювати і розвивати великі ланцюга роздрібної торгівлі. Вітчизняний досвід представлений організацією централізованої доставки товарів у магазини експедиційними підрозділами торгових оптових баз.

3.2. Завдання розподільній логистики.

Розподільна логістика охоплює сув’язь завдань із управлінню матеріальним потоком дільниці постачальник — споживач, починаючи з моменту постановки завдання реалізації і до моментом виходу поставленого продукту зі сфери уваги постачальника. У цьому основний питому вагу займають завдання управління матеріальними потоками, розв’язувані у процесі просування вже готової продукції до споживача. Склад завдань розподільній логістики на, мікроі макрорівні различен.

На рівні підприємства, цебто в мікрорівні, логістика ставить вирішує такі: 1. планування процесу реалізації; 2. організація отримання й опрацювання замовлення; 3. вибір виду упаковки, ухвалення рішення про комплектації, і навіть організація виконання інших операцій, які безпосередньо передують відвантаженні; 4. організація відвантаження продукції; 5. організація доставки контроль над транспортуванням; 6. організація послереализационного обслуживания.

На макрорівні до завдань розподільній логістики відносять: 1. вибір схеми розподілу матеріального потоку 2. визначення оптимального кількості розподільних центров.

(складів) на обслуживаемой території; 3. визначення оптимального місця розташування розподільного центра.

(складу) на обслуживаемой території; 4. низку інших завдань, що з управлінням процесом проходження матеріального потоку територією району, області, країни, материка або тільки земного шара.

3.3. Логістичні канали і логістичні цепи.

Матеріальний потік виходить або із джерела сировини, або із виробництва, або з розподільного центру. Надходить або виробництва, або у розподільний центр, або кінцевого споживача (рис. 3.2.).

[pic].

Рис. 3.2. Варіанти надходження матеріального потоку до системи потребления.

В усіх випадках матеріальний потік вступає у споживання, що може бути виробничим чи невиробничим. Споживання виробниче — це поточне використання громадського продукту на виробничі потреби як кошти праці та предметів праці. Споживання невиробниче — це поточне використання громадського продукту на. особисте споживання й споживання населення закладах державної і підприємствах невиробничій сфери. На всі етапи руху матеріального потоку не більше логістики відбувається його виробниче споживання. Лише за кінцевому етапі, завершальному логистическую ланцюг, матеріальний потік потрапляє у сферу невиробничого споживання. Логістична ланцюг може завершуватися і виробничим споживанням. Наприклад, рух енергоносіїв. Потік вугілля, спрямовуваний з вугільного розтину, завершується на час вступу в виробниче споживання на ТЕЦ чи промислове підприємство. Виробничим споживанням може закінчуватися потік знарядь праці і, наприклад, виготовлених на машинобудівному заводі верстатів. До виробничому споживання належить і процес перетворення матеріального потоку в розподільчому центрі. Тут здійснюються такі логістичні операції, як подсортировка, упаковка, формування партії вантажу, зберігання, комплектація, фасування, пересування та інші. Комплекс цих операцій становить процес виробництва, у сфері. На всі етапи руху матеріальний потік предмет праці учасників логістичного процесу. На стадії руху продукції виробничо-технічного призначення що можуть бути необроблені сировинні матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби тощо. буд. На стадії товароруху матеріальний потік є рух готових товарів народного споживання. Постачальник і споживач матеріального потоку у випадку представляють собою дві микрологистические системи, пов’язані так званим логистическим каналом, чи інакше — каналом розподілу. Логистический канал — це частково упорядкований масу різноманітних посередників, здійснюють доведення матеріального потоку від конкретного виробника до споживачів. Безліч є частково упорядкованим до того часу, доки зроблено вибір конкретних учасників процесу просування матеріального потоку від постачальника до споживача. Після цього логистический канал перетворюється на логистическую ланцюг (рис. 3.3.).

[pic].

Рис. 3.3. Перетворення логістичного каналу в логистическую ланцюг: а) логистический канал, б) логістична ланцюг Умовні обозначения:

T1 … Tn — безліч транспортно-експедиційних фірм, надають комплекс послуг із доставки товаров;

Д1 … Дm — безліч дистрибьюторов.

Прийняття принципового рішення про реалізацію продукції через агентську фірму отже, відмови від безпосередньої роботи з споживачем, є вибором каналу розподілу. А вибір конкретної агентської фірми, конкретного перевізника, конкретного страховика тощо — такий вибір логістичній ланцюга. Логістична ланцюг — це лінійно упорядкований чимало учасників логістичного процесу, здійснюють логістичні операції з доведення зовнішнього .матеріального потоку від однієї. логістичній системи до інший. На рівні макрологистики логістичні канали і логістичні ланцюга є зв’язками між підсистемами макрологистических систем. У залежність від виду макрологистической системи канали розподілу мають різне будова. У логістичних системах з прямими зв’язками канали розподілу не містять будь-яких оптово-посреднических фірм. У гнучких і ешелонованих системах такі посередники є. При виборі каналу розподілу відбувається вибір форми товароруху — транзитної чи складської. При виборі логістичній ланцюга — вибір конкретного дистриб’ютора, перевізника, страховика, експедитора, банкіра тощо. буд. При цьому можна використовувати різні методи експертні оцінки, методи дослідження операцій та інші. Деякі варіанти каналів розподілу товарів народного споживання наведено на рис. 3.4.

[pic].

Рис. 3.4. Різні варіанти каналів розподілу виробів народного потребления.

Можливість вибору логістичного каналу є важливим резервом підвищення ефективності логістичних процесів. Розглянемо канали розподілу, якими товари з кінцевого виробництва системою розподільних центрів потрапляють у кінцеве споживання (рис. 3.5.).

[pic].

Рис. 3.5. Структурна схема каналів розподілу товарів народного споживання (ТНП).

На такій схемі зображені два виробництва (Проте й У), випускають однакові товари. Це означає, що з розподільних центрів може вибирати постачальника з вигіднішими собі умовами поставки. У своє чергу, виробництво може вибирати різні канали розподілу. Наприклад, із виробництва, А товар може потрапити до кінцевого споживача по одного з наступних чотирьох маршрутів: 8; 1−6; 1−7-5; 2−5. Вочевидь, що й виробництво, А вийде ринок та самостійно пов’яжеться з кінцевим споживачем (маршрут 8), то початкова вартість товару зросте у сумі витрат, що з доставкою, оскільки посередники (розподільні центри) буде з ланцюга. Однак у цьому випадку споживач змушений купуватиме в одного постачальника велике кількість однакового товару, що найшвидше йому неприйнятно. Другий маршрут (1−6) незручний за тими самими причин. Розподільний центр № 1 лежить у місці зосередження виробництва та, зазвичай, закуповує і продає великі партії однорідної товару. Ця категорія посередників теж формує широкого асортименту. Широкий торговий асортимент формує гуртівня (розподільний центр № 2), що у місці зосередження споживання. Цей посередник спеціалізується на наданні максимального сервісу кінцевого споживача. Отже, канал 1−7-5 забезпечує найбільший сервіс споживачеві, але у своїй включає двох посередників, тобто вартість товару буде найбільш високої. Необхідною умовою вона дуже обмежена каналу розподілу, і навіть оптимізації всього логістичного процесу на макрорівні, служить наявність над ринком великої кількості посередників. Зокрема, оптимізація каналу розподілу, та був і логістичній ланцюга, можлива лише за на товарному ринку великої кількості підприємств, здійснюють функцію опту. Актуальність створити мережу оптових посередників для країн СНД очевидна. Правове забезпечення економічної діяльності має полегшувати формування та реалізацію господарських зв’язків. інформаційні мережі — робити можливим швидкий обміну інформацією, фінансову систему — забезпечувати швидке проходження фінансових коштів. Вирішення перелічених завдань є і функцією держави, яке має створити умови для, які сприятимуть розвитку й оптимізації систем розподілу матеріальних потоков.

3.4. Логістика і маркетинг.

Маркетинг є систему управління, що дозволить пристосовувати виробництво до вимог ринку на цілях забезпечення вигідною продажу товарів. Головне ланка у ланцюзі відтворювального процесу, у якому товари перебувають у сфері уваги маркетингу — це ланка Т1 — Д1 (див. рис. 3.1.) Розподільча логістика вивчає рух матеріальних потоків і здійснює управління ними цьому ж ділянці. Відмінність у тому, що це ділянку для маркетингу пріоритетне, тоді, як для логістики розподіл сприймається як складова частина більш загального процесу — управління наскрізним матеріальним потоком. Треба сказати, що протягом останніх 25 років взаємодія маркетингу і логістики явно недооцінювалося. Тільки за останні роки у підприємницьких колах західноєвропейських країн зауважили необхідність усунення такий стан справ, у якому логістика і маркетинг розвивалися ізольоване і використовувалися підприємцями лише частково, коли з цілісної системи вихоплювалися ті чи інші елементи, необхідних рішення практичних завдань поточного дня. У ХХ століття орієнтація виробництва на випуск потрібного над ринком товару й застосування їх маркетингових методів вивчення від попиту й на, попит виявилися вирішальний чинник підвищення їх конкурентоздатності. Завдання створення систем, які забезпечують наскрізне управління матеріальними потоками, актуальності тоді вони мали, по-перше, через відсутність технічних можливостей побудови таких систем економіки, а, по-друге, зважаючи на те, за рахунок застосування нових на той час маркетингових прийомів можна було різко змогли нас випередити. У умовах сьогодення «змогли нас випередити» лише з базі застосування маркетингу вже не можна. Виявлений маркетингом попит повинен своєчасно задовольнятися у вигляді швидкою й точної поставки (на Заході є термін «технологія швидкого відповіді»). Цей «швидкий відповідь» на що виник попит можливий лише за налагодженою системі логістики, зокрема і тією її функціональної області, що стосується реалізації, тобто розподільній логістики. Історично отримавши економічну арену на більш пізній період, логістика доповнює і розвиває маркетинг, пов’язуючи споживача, транспорт і постачальника у мобільну, узгоджену систему з єдиною технікою і технологією. Маркетинг відстежує яких і визначає що виник попит, тобто відповідає на питання: який товар потрібен, де, коли, скільки і якого якості. Логістика забезпечує фізичне просування затребуваною товарної маси до споживача. З іншого боку, логістична інтеграція дозволяє виконати останнє, шосте, умова, тобто забезпечити поставку необхідного товару з мінімальними витратами, оскільки собівартість котра у ланцюга товару, буде низькою в тому разі, Якщо ця ланцюг логистически организована.

У другій половині 80-х перед підприємцями розвинених капіталістичних країн стали завдання перегляду всієї концепції логістики і максимального використання потенціалу до умовах. Створення внутрішнього європейського ринку на 1992 р. з населенням 324 млн. людина, ліквідація митних бар'єрів, запровадження єдиних європейських стандартів явно змусили шукати нових шляхів підвищення чи зміцнення власної конкурентоспроможності. Такий стан справ вимагає з позиції великого виробника суворого обліку витрат виробництва та особливо звернення, оскільки частка останніх у загальних витратах фірм стає дедалі більше. Це можуть призвести до того що, що великий виробник буде зацікавлений у майбутньому більше закуповувати і від виробляти сам. Ця тенденція найрельєфніше проявляється у промислових компаніях, котрим властиве подальше кооперування виробництва. Так, дослідження швейцарського банківського об'єднання показало, що на даний час у машинобудуванні й металообробній промисловості ряду розвинених країн Західної Європи близько сорока% надходжень від обороту промислових фірм посідає закупівлі в інших підприємств і у подальшому питому вагу таких закупівель зростатиме. Відповідно до дослідженням западногерманских фахівців, загальні перевезення до 2000 р. зростуть на 40%, а внутрішньоміські — на 80%. У цій ситуації підприємці змушені брати до уваги мінімізацію вартості і підвищення ефективності перевозок.

У цілісної стратегії розподільній логістики можна назвати дві основні боку. У спрощеному вигляді їх можна, уперших, як вивчення потреб ринку, ніж, власне, займається маркетинг, і, по-друге, як кошти та методи найповнішого задоволення цих потреб шляхом ефективнішою організації транспортно-экспедицион-ного обслуживания.

Розглянемо окремо кожну з цих сторін. Розвиток маркетингу пов’язані з загостренням проблеми реалізації продукції і на зростанням вимог до підрозділам фірм, котрі займаються збутом і матеріальнотехнічним постачанням. Насамперед виникла потреба вдосконалення збутової політики у цілях формування ринку України і значного поліпшення планування реалізації продукції фірм. При розробці такої політики фахівці служби збуту повинні орієнтуватися на концепцію наскрізний логістики, розповсюджуваній попри всі підприємництво і що охоплює виробництво широкому значенні як але горизонталі, і за вертикаллю, і навіть що включає у собі планування, управління предметними і інформаційними потоками від створення продукції до її розподілу. Аналізуючи конкретніше цієї проблеми, треба сказати, що його упор в плануванні з допомогою логістичних методів робиться на виявленні і обліку споживчих та інших характеристик продукції, і навіть визначенні їх залежність від ринкових чинників. Насамперед сюди включаються конкуренція, попит над ринком, доступність ринку України і низку інших чинників. Для успішного руху товару ринку необхідно проведення цілої низки підготовчих проектов-исследований, які включають: планування обсягу й номенклатури товарів з урахуванням залежності від різних чинників; перевірку планування шляхом моделювання збутової діяльності фірми й універсального визначення його (планування) достовірності; прийняття плану дії на збуті і використання показників для виробничих програм. Цей аналіз зазвичай проводить спеціальна аналітична група відділу збуту фірми чи компанії. Нині висловлюється обгрунтоване думка, що вмикання маркетингу в розподільну логістику як її органічної складової частини може бути однією з ефективних шляхів вдосконалення збутової деятельности.

З погляду логістичного підходу слід розрізняти, по-перше, концепцію маркетингу як загальну філософію бізнесу, пронизуючу комерційну організацію діяльності всіх служб (передусім збутових), і, по-друге, концепцію маркетингу як функціональну діяльність спеціалізованої служби з вивчення ринків збуту своєї продукції, виробленні політики цін, і складання прейскурантів, організації реклами й т. д.

Найважливішими є такі функції маркетинга:

V дослідження і ідентифікація рынка;

V розмежування ринку з співвідношенню від попиту й предложения;

V формалізація й забезпечення переваг продукту стосовно конкурентам;

V розробка маркетингового пропозиції. Центральної функцією маркетингу є розробка маркетингового пропозиції щодо варіантів конкретної збутової діяльності фірми. Проте, як може бути сформульовано, фірми повинні провести велику роботу з дослідженню ринку товарів. Вивчення ринку — одне з головних передумов організації збуту товарів промисловими фірмами розвинутих країн. Цей процес відбувається віддавна виділився в самостійну область внутріфірмової діяльності. Особливо зросла роль вивчення ринку в орієнтації фірм на конкретний ринок товарів. Фірми-виробники стали гостріше відчувати потреба у докладної і різнобічної інформації про ринок випущеної ними продукції і на всіх змін у споживчому попиті. Дані, які від співробітників відділу збуту, виявлялися неповними, щоб приймати кваліфіковані рішення з виробництву продукції та її реализации.

Чуйне реагування на найменшу зміну кон’юнктури ринку стало життєво необхідною. Таке реагування можливе лише разі ефективного функціонування інформаційного потоку і всієї інформаційної логістики загалом. Якщо минулого основна увага приділялася перебігові фізичних процесів під час руху продукту, то час, в умовах спеціалізації, розгалужених кооперативних зв’язків підприємств, виробничий процес немислимий без швидкою й достовірною інформацією. Використання інформації, як самостійного ресурсу стає у останні роки одній з основ успішної підприємницької діяльності. З середини 1970;х років на промислових фірмах Заходу став створюватися спеціальний апарат з вивчення ринку товарів хороших і споживачів. При централізованому управлінні матеріально-технічного забезпечення виробництва відділи з вивчення ринку входять до складу служб, котрі займаються, зазвичай, маркетингом. У фірмах з децентралізованим управлінням, де різні служби користуються автономією, вивчення ринку ведеться кожному підприємстві чи відділенні фірми. Нині діяльність промислових фірм з вивчення ринку збуту товарів, як зазначалось, грунтується й не так на аналізі збуту налагодженого виробництва товарів, скільки на можливостях виробництва та реалізації нових товарів. Основне завдання вивчення ринку залежить від визначенні потреби у продукції і на умов його реалізації, але в цієї основі аналізуються шляхів досягнення основний мети — як домогтися максимального прибутку. Процес дослідження ринку охоплює такі основні питання: ємність ринку, номенклатури товарів, характеристика від конкурентів і інші. Спочатку зазвичай визначається ємність ринку, під якої розуміється обсяг промислового виробництва конкретних видів товарів у країні або регіоні, збільшеного на обсяг імпорту таких товарів хороших і зменшеного на розмір їх експорту. У цьому велике значення надається дослідженню розподілу споживання тієї чи іншої товару серед можливих покупців. Важливим етапом до вивчення ринку є аналізують інформацію конкурентів. Вона має бути достовірної, на часі і наскільки можна включати відомостей про економічному просторі і фінансове становище конкурентів, техникоекономічну характеристику виготовленої ними і яка готується до випуску нова продукція, і навіть низку відомостей щодо снабженческозбутової та інших видів діяльності фирм-соперников. До такі відомості зазвичай входять показники якості роботи служби збуту (своєчасність і ритмічність поставок, швидкість доставки товарів, їх збереження й ін.) і такі комерційного характеру (кількість персоналу служби маркетингу і збуту, ефективність дії реклами, взаємовідносини з споживачами продукції і на ін.). Тільки після докладного аналізу докладну інформацію конкурентів фірма приймають рішення про частку свого участі на ринках конкретних видів товарів. Вивчення потреби у продукції не зводиться лише виявленню різноманітних груп потенційних покупців та аналізу механізму ухвалення ними рішень про закупівлі товарів. Проблема полягає ще у визначенні потреб покупців, а головне — їх платоспроможності. Тому постачальники продукції виробничо-технічного призначення займаються також аналізом фінансового стану споживачів. Щодо техніко-економічних характеристиках продукції конкурентів фірми використовують із зіставлення її зі своєю продукцією з метою виявлення переваг чи браку й у остаточному підсумку, для відбору номенклатури товарів, із якими необхідно виходити ринку. У цих цілях проводиться аналіз ефективності різноманітних видів продукції, в якого з’ясовуються можливості її участі збуту і матеріального забезпечення виробництва, обчислюються витрати виробництва та звернення, формується план випуску продукції, та був випробовуються за умов зразки продукції. Маючи великої інформацією щодо ринку товарів хороших і аналітичними дослідженнями про неї, фірми розробляють короткострокові і довгострокові прогнози. Їх використовують у внутріфірмової діяльності різних служб, зокрема та виробничої. Результати прогнозу приймаються до уваги у разі планування матеріального постачання потреб виробництва, капітальних вкладень, аналізі господарську діяльність фірм тощо. Маркетингове пропозицію окреслюється поєднання товарів, запропонованих споживачеві у цьому чи іншому сегменті ринку. Вона містить як інформацію товари і є дані ціни, і методи стимулювання продажів, форми доведення товару до споживача. Натомість, пропозицію товару включає характеристики товару, його якості, додаткові зручності користування товаром з урахуванням індивідуальних особливостей споживача, упаковки, умови ремонту й обслуговування товару саме його закупівлі, гарантії забезпечення споживчих властивостей. Відомості про цінах представлені діапазоном цін, умовами оплати (наприклад, надання розстрочки покупцю), порядком кредитування. Методи стимулювання продажів — найскладніша частина маркетингового пропозиції. Найбільш поширені такі способи стимулювання збуту: реклама випущених і нових товарів, розширення обсягу й підвищення якості послуг для покупців, зокрема післяпродажного обслуговування; висновок лізингових угод з наступним правом викупу; короткострокові знижки торгуючим организациям.

З використанням маркетингу з метою підвищення ефективності збуту, як правило, розглядаються два її аспекту. По-перше, аналіз причиннослідчої зв’язок між витратами маркетинг та її результатами, на основі якої визначається, скільки коштів слід виділяти на чи іншу область діяльності маркетингу. По-друге, визначення ефективності маркетингу, що пов’язані з встановленням «стандартів діяльності» і з процесом планування скорочення матеріальних й на неї для цієї стандарти без скорочення поточних чи очікуваних обсягів збуту чи суми прибутку. Такий аналіз дозволяє визначити ефект різних рівнів і комбінацій витрат за маркетинг, як і порядок їх розподілу по різним сегментам ринку. Для визначення витрат за маркетинг необхідно лиш мати інформацію величину і напрямах розвитку ринку, ринкових частках, реакції від конкурентів і т. д.

Через війну аналізу результативності маркетингу можна зробити широкі, далекосяжні висновки про ефективність виробництва, у цілому і стратегії поведінки фірми над ринком. Особливо важливого значення такий висновок мають у своєму умовах за нестабільного ринку, т. е. спаду продажів чи його зростання. Стратегія поведінки фірми може полягати у різні форми впливу ринкову кон’юнктуру. У разі зростання керівництво фірми може затвердити рішення закріпитися над ринком і, користуючись ситуацією, вжити заходів для отриманню «надвисокої прибутку». Вдалий більш-менш вдалий вибір стратегії несе у собі потенційну небезпеку для стійкості фірми, крім випадку, коли час «буму виробництва» фірма то, можливо відсічено конкурентами від сировини чи напівфабрикатів, їй необхідних. І тут загроза стабільності то, можливо знято шляхом «зворотної» інтеграції («вниз»), т. е. придбання фірм-постачальників виробникам вихідного сировини. Інша річ — умови спаду продажів. Тут завжди необхідні старанно продумані заходи, визнані зберегти обсяг збуту на прийнятному рівні. Це то, можливо «випереджальна» інтеграція («вгору»), яка полягає в поєднанні з компаніями, використовуючи продукцію, вироблену «батьківської» компанією. Фактично, відповідно до цієї стратегії, купуються фірми — покупці продукту, а прибуток утворюється з допомогою переділу своєї продукції рівні чи кінцевої продукції. Стратегія використання горизонтальній інтеграції служить забезпечення більшої частки над ринком. Вона в приєднання фірм, які виробляють подібний продукт. Проте що така інтеграція може подибати опір державних антимонопольних органов.

Важливе місце у економічну політику будь-якої великої фірми країн Заходу займає узгодження стратегію розвитку технологічної бази виробництва з результатами збутової діяльності. Воно дозволяє, з аналізу цих двох ключових елементів й постійного вдосконалювання виробничу краще й господарської систем, успішно адаптувати виробництво до швидко постійно змінюваних умов ринку. Характерна для 80-х нестабільність динаміки темпів економічного зростання, значні відхилення від прогнозованих значень визначалися різноманіттям і складними взаємозв'язками чинників розвитку фірми. Зазвичай головні причини нестійкості фінансового стану лежать у змінах ринку виробництва і інерційності процесу розвитку технологічної бази. Останній чинник, зазвичай, недостатньо враховується на підставі розвитку. Якщо очікуваний зростання виробництва фірми полягає в запровадженні нових технологій, то часто виникає розрив стратегіями розвитку технологій і маркетингу. У тих випадках, коли маркетингова діяльність не враховує технологічних новацій, можливі принципові помилки у політиці управління. Вирішення проблеми є найбільш актуальним у розвиток фірм, що характеризуються складної номенклатурою продукції і на складної технологічної базою. Серед основних труднощів і складових елементів процесу управління технологічними процесами виробництва необхідно виділити аналіз зміні, які у життєвому циклі продукції, стані ринку, стосунках між підприємцями, й працівниками, методах державного регулювання экономики.

4. Аналіз системи розподілу тов пкф «кОНСАЛЕКС».

4.1. Збутова політика ТОВ ПКФ «Консалекс».

4.1.1. Асортимент випуску продукції, її характеристики.

ТОВ ПКФ «Консалекс» виробляє лише одне такого роду продукцію — консерви «Кілька неразделанная необжаренная в томатному соусі». Слід зазначити, що це вид консервів є традиційною продукцією для рибної промисловості астраханського регіону. Цей продукт користується стійким і високим попитом як біля нас, але й її межами. Високий рівень попиту ці консерви обумовлюється багатьох чинників, найбільш значимими у тому числі являются:

1. щодо низька роздрібна ціна (порядку 6,5 — 7,5 руб./шт.),.

2. термін хранения,.

3. досить високі смакові якості і т.д.

Виходячи саме з перелічених вище чинників, ТОВ ПКФ «Консалекс», розпочинаючи роботі у кінці 1996 — початку 1997 р. за умов дефіциту коштів, вирішило зосередити всю свою увагу на випуску саме цього виду консервів. Треба сказати, що у сардинном заводі, арендуемом фірмою у Астраханського рибоконсервного комбінату, встановлено три виробничих линии:

1. По випуску консервів «Кілька в томатному соусе»;

2. По випуску натуральних консервів з додаванням олії (лящ, толстолобик, щука);

3. По випуску консервів «Кілька у маслі типу «Сардины».

Тоді підприємство не мало необхідних коштів у освоєння виробництва усім трьох лініях одночасно, у ролі основний продукції було обрано консерви «Кілька в томатному соусі». І засвідчує практика два роки господарську діяльність, цей вибір завершився перемогою — свідчать досить високі техніко-економічні показники діяльності підприємства за 1997 і 1998 рр. (див. П. 1.2.).

Нині підприємство планує розширити асортимент своєї продукції шляхом залучення зазначених вище виробничих линий.

4.1.2. Система збуту ТОВ ПКФ «Консалекс».

Після закінчення виробничого процесу консерви скеровуються в склад готової продукції, де мають перебувати упродовж щонайменше 15 діб (по технологічної інструкції). Після цього консерви готові до реалізації. Система збуту ТОВ ПКФ «Консалекс» вкрай спрощена. Підприємство реалізує свою продукції оптовим покупцям (зазвичай, це юридичні особи, хоча покупцем може бути фізична особа). У існуючої системі збуту в підприємства є лише одне розподільний центр — це безпосередньо сам склад готової продукції. Оптові покупці самостійно здійснюють транспортування продукції від цього складу до своїх розподільних центрів, що є, як правило, на місці споживання товару (що можуть бути оптові склади, склади роздрібної торгівлі, магазини і їдальні т.д.) Отже, схема розподілу продукції для цього підприємства виглядає наступним образом:

Рис. 4.1. Схема системи розподілу продукції ТОВ ПКФ «Консалекс».

Як бачимо, з багатьох способів доведення своєї продукції до кінцевого споживача підприємство вибрала лише одне, найпростіший і який від самого підприємства будь-яких особливих зусиль і витрат за реалізацію своєї продукції. Аналіз даної системи збуту щодо її оптимальності проведуть в пункті 4.2.

4.1.3. Опис посередників на збуті продукції. Динаміка структури збуту ТОВ ПКФ «Консалекс».

Як було зазначено вище, підприємство реалізує своєї продукції кільком оптовим покупцям, які вже потім самостійно поширюють її за своїх каналах. Наведемо цих посередників. У аналізованого підприємства два роки його ринку склалися певні стійкі через відкликання кількома іншими підприємствами, що займаються оптовими закупівлями рибних консервів. Всі ці підприємства зареєстровано й працюють у Астраханській области.

Саме ці організації: 1. ТОВ «Аквамарин», 2. ТОВ «Варіант», 3. ТОВ «Дельта-М», 4. ТОВ «Мариуль», 5. МП Мужарова А. А.

У таблиці 4.1. показаний питому вагу кожного посередника у сумі реалізованої продукції за 1997 і 1998 гг.:

Таблиця 4.1.

|Покупатель |1997 |1998 |Зміна | | |тис. |% |тис. |% |тис. |% | | |бан. | |бан. | |бан. | | |1. ТОВ «Аквамарин» |359,560 |18,35% |480,234 |24,19% |120,674 |5,83% | |2. ТОВ «Варіант» |486,030 |24,81% |301,774 |15,20% |-184,256|-9,61% | |3. ТОВ «Дельта-М» |243,196 |12,41% |247,342 |12,46% |4,146 |0,04% | |4. ТОВ «Мариуль» |770,210 |39,31% |915,340 |46,10% |145,130 |6,79% | |5. МП Мужарова А. А. |100,324 |5,12% |40,894 |2,06% |-59,430 |-3,06% | |Разом: |1959,320|100,00% |1985,584|100,00% |26,264 |- |.

Як очевидно з які у таблиці цих, 1998 р. проти 1997 р. кількість підприємств, із якими співробітничає ТОВ ПКФ «Консалекс», залишилося не змінювалась, тоді як у структурі збуту сталися досить серйозні зміни. Наочно ці зміни показані на рис. 4.2 і 4.3.:

Рис. 4.2. Структура реалізації продукції за 1997 г.

Рис. 4.3. Структура реалізації продукції за 1998 г.

Як очевидно з графіків, 1998 р. сталося збільшення частки ТОВ «Мариуль» (з 39,3% до 46,1%) і ТОВ «Аквамарин» (з 18,4% до 24,2%). Отже, в 1998 р. дві ці підприємства купували у ТОВ ПКФ «Консалекс» 70,3% його продукции.

Знизився питому вагу закупівель ТОВ «Варіант» (з 24,8% до 15,2%), а частка Малого підприємства Мужарова А. А. стала зовсім незначною, знизившись із 5,1% до 2,1%. Частка ТОВ «Дельта-М» мало змінилася (12,4% - 12,5%).

Отже, зміною структури збуту склалася ситуація, коли значну частину своєї продукції (70,3%) підприємство реалізує лише двом організаціям, а інша значна її частина припадає на 3- x підприємств, причому МП Мужарова А. А. вже немає впливає структуру збуту, т.к. в підприємства всього 2,1% його продукції, і з всіма ознаками, 1999 р. нічого очікувати здійснювати оптових закупівель у ТОВ ПКФ «Консалекс».

4.2. Аналіз системи розподілу продукції предприятия.

Як описувалося вище, використовувана підприємством система збуту має лише розподільний центр — склад готової продукції. Схематично дана система вже був зображено на рис. 4.1. Докладніше її зображення, що враховує реальну кількість посередників, дано на рис. 4.4.:

Рис. 4.4. Схема системи розподілу продукції ТОВ ПКФ «Консалекс».

Слід зазначити, що складська мережу, якою здійснюється розподіл матеріального потоку, є значимим елементом логістичній системи. Побудова цієї мережі істотно впливає на витрати, що у процесі доведення товарів до споживачів, а них і кінцеву вартість продукту. Тож кожного підприємства дуже важливо грамотно побудувати свою складську мережу. Ця розподільна система має не відповідає багатьом логистическим принципам, у яких мають будуватися системи розподілу з погляду оптимізації потокових процесів, тобто. зрештою цю систему не сприяє максимізації прибутку, який одержують підприємство від своєї продукції. Система з однією розподільчим центром у разі має для підприємства як свої позитивні, і негативні свойства:

Плюси: 1. Підприємству непотрібно створювати велику мережу складів, обсуживающих якусь територію, він не бачить потреби у створенні розгалуженої складської інфраструктури, тому вона несе додаткових витрат утримання додаткових складів; 2. Підприємство несе великих транспортних витрат, т.к. за наявної системи розподілу підприємство зовсім позбавлений значного парку транспортних засобів у зв’язку з тим, що саме не здійснює самостійних перевезень своєї продукції; 3. Підприємство має можливість продавати своєї продукції оптовим покупцям за нижчою ціні, т.к. у цю ціну не включаються транспортні витрати. Ця низька ціна Київ може привабити тих оптових покупців, хто має створена широка мережу розподільних центрів, налагоджене транспортне господарство, і вони, відповідно, мають можливість доставляти товари до своїх оптових баз з мінімальними издержками.

Мінуси: 1. У разі існуючої розподільній системи підприємство досить залежить від своїх оптових покупців. З результатів аналізу структури збуту, проведеного на П. 4.1.3., можна побачити, що переважна більшість своєї продукції (98%) підприємство реалізує всього чотирьом посередникам. Тобто. можна дійти невтішного висновку, що структура збуту ТОВ ПКФ «Консалекс» є недостатньо диверсифікованої, у результаті дане підприємство сильно схильна коливань попиту із боку перелічених вище оптових покупців, але це, своєю чергою, може негативно позначитися у майбутньому на успішності реалізації продукції підприємства. У разі ці оптові покупці можуть у певної ситуації диктувати підприємству умови, домагаючись собі певних вигод користуючись тим, що це підприємство досить дуже них залежить; 2. Ця розподільна система, коли оптовий покупець змушений самостійно вивозити продукцію підприємства з його складу, призводить до обмеження числа покупців, готових працювати з ТОВ ПКФ.

«Консалекс». Адже в кожного посередника є прагнення самостійно здійснювати доставку купленої їм продукції цього підприємства до свого розподільного центру, покладаючи цим він всі витрати, пов’язані з транспортуванням товару до оптового складу, його подальшим складуванням і доставкою їх у різні торгові точки. Саме так тому в ТОВ ПКФ «Консалекс» таке незначна кількість торгових посередників; 3. На рис. 4.4. невипадково б? льшая частина матеріальних потоків спрямована до однієї бік. Адже сама фірма виводить свій діяльність территории.

Астраханського Рибоконсервного комбінату, і, як відомо, перебуває в достатньому відстані від центру міста Київ і від місць, де знаходиться більшість торгових точок. Тобто. не можна сказати, що склад готової продукції підприємства перебуває в рівному віддаленні центрів її розподілу. Отже, при даному розташуванні складу транспортні витрати посередників досягають досить високої значення, що, природно, збільшує ціну, через яку посередники реалізовуватимуть продукцію підприємства — це, своєю чергою, зменшить попит з цього продукцію. А т.к. біля нас аналогічний продукт справляють і інші підприємства, то частина споживачів може переключитися з їхньої продукцію, якщо вона дешевше. Можна дійти невтішного висновку, що нинішня система розподілу не оптимізована з погляду величини сумарних транспортних витрат, яких зазнають всі учасники процесу розподілу, але це зрештою до неефективного використанню ресурсів, як наслідок, до завищеною кінцевої ціні продукції підприємства; 4. Існуюча система розподілу призводить до того, що це підприємство у найближчій перспективі втрачає частину свого прибутку. Покажемо наочно. У 1998 р. собівартість одиниці виробленої продукції становила 4,39 крб., реалізаційна цена[1] - 5,50 крб. Тобто. прибуток на одиницю продукції =.

5,50 — 4,39 = 1,11 крб. Роздрібна ціна 1998 р. для цієї консерви коливалася від 6,50 до 7,00 руб./ед. Нехитрі розрахунки доводять, що навіть за перевезенні партій консервів невеликими вантажними автомобилями.

(наприклад, «Газель») сумарні транспортні і складські витрати однією банку становить 50 коп. Отже, підприємство при самостійної доставці своєї продукції до кінцевого споживача матиме можливість реалізовувати консерви за ціною 6,50−7,00 крб., тоді як сумарні видатки одиницю становитимуть: 4,39 + + 0,50 = 4,89 крб. Навіть якби ціні 6,50 руб./бан. прибуток на одиницю становитиме: 6,50 -.

4,89 = 1,61 крб., збільшившись на 0,5 крб. проти існуючим рівнем. Сумарна річний прибуток від зросте на:

1985,584 тис. бан.* 0,5 руб./бан. = 992,792 тис. крб. Ця додаткова сума прибутку здатна покрити додаткові видатки купівля вантажного транспорту, й купівлю (чи оренду) додаткових складов.

4.3. Висновки і щодо оптимізації системи распределения.

З результатів аналізу системи розподілу, проведеного на попередніх пунктах, можна зробити загальний висновок у тому, що нинішня система -розподілу продукції ТОВ ПКФ «Консалекс» і не відповідає багатьом вимогам логістики, не забезпечує максимізації прибутку підприємства, призводить до збільшення транспортних витрат при доставці готової продукції зі складу підприємства до кінцевого споживача тощо. Проте дана структура застосовується підприємством вже більше двох років, і що керівництво підприємством не має намір вносити у ній як або важливих змін. Це пов’язано з тим, що з зміни системи потрібні значні капіталовкладення (створення парку транспортних засобів, оренда чи купівля складських приміщень у межах міста), крім того, потрібно якісно інший підхід до організації управління матеріальними і інформаційними потоками. Підприємству необхідно також знайти прямі зв’язки Польщі з безпосередніми споживачами його продукції Звісно, згодом дедалі ці витрати окупляться, причому, як засвідчило розрахунок, який у П. 4.2., термін окупності не перевищить 1−1,5 року. Принципи, якими керується керівництво підприємством, зрозумілі. Адже дана структура збуту є найбільш «безболісної» підприємствам в короткостроковому періоді, т.к. все транспортні і складські витрати на цьому разі мінімальні, а підприємство вирятуване від виробничої необхідності самостійно займатися роздрібної продажем своєї продукції. Але якщо розглянути довгострокову перспективу, враховуючи вплив позитивних і негативних факторів довкілля, то очевидним стає те, що існуючу систему їм треба змінювати, оптимізувати відповідно до основними логистическими принципами.

Оптимізація існуючої розподільній системи може бути з кількох направлениям:

1. Необхідно збільшити кількість розподільних центрів (оптових складів); 2. Оптимально розмістити ці склади на обслуживаемой території; 3. Створити достатній парк транспортних засобів необхідної вантажопідйомності і раціонально організувати його з доставки продукції підприємства від місця виробництва до місця споживання; 4. Необхідно налагодити прямі зв’язки Польщі з споживачами продукції предприятия.

(і з фізичними, і з юридичних осіб), укласти договори із власними торговими точками (магазинами) щодо реалізації продукції предприятия.

Тобто. максимально диверсифікувати структуру збуту, що забезпечить підприємству стійкий і рівномірне попит з його продукцію та знизить торговий ризик до мінімуму; 5. У той самий час, у разі не можна втрачати вже напрацьованих зв’язку з оптовими покупцями, а запропонувати їм й надалі працювати на взаємовигідних засадах, причому у умовах матимуть можливість вибору найзручнішого їм центру розподілу, що знизить їх транспортні витрати. Звісно, купуючи товар безпосередньо поблизу своїх центрів розподілу, посередники вже буде розраховувати на великі гроші, у якому підприємство закладе свої витрати з доставці продукції доречно потребления.

Слід зазначити, що після стількох оптимізації системи розподілу ці витрати буде зведено до мінімуму, що з існуючому рівні роздрібної ціни на всі продукцію підприємства збільшить його прибыль.

Розглянемо деякі шляху оптимізації докладніше, торкнувшись методів, з допомогою яких вона безпосередньо і происходит.

4.3.1. Визначення необхідної кількості складів на обслуживаемой территории.

Однією з основних моментів оптимізації розподільній системи є визначення необхідної кількості складів. Передусім тут потрібно враховувати кількість споживачів, їхню прихильність, і навіть обсяг споживаного ними матеріального потоку. Пріоритетним чинником тут, як втім незалежно від процесі оптимізації, є мінімізація сумарних витрат. Якщо зробити число складів невеликим (1−2), то цьому випадку транспортні витрати з доставки будуть найбільшими. Варіант з велику кількість розподільних центрів припускає наявність 5−6 розподільних центрів, максимально наближених до місць зосередження споживачів матеріального потоку. І тут транспортні витрати на товароснабжению будуть мінімальними. Однак його поява у системі розподілу такого кількості додаткових складів збільшує експлуатаційних витрат, видатки доставку товарів на склади, управління всієї розподільній системою. Ймовірно, що додаткові витрати у разі можуть значно перевищити економічний виграш, отриманий скорочення пробігу транспорту, що доносить товари споживачам. Тому, у разі кращим є варіант, відповідно до якому район обслуговується трьома додатковими складами. Загалом у системи розподілу функціонуватиме чотири складу (т.к. склад готової продукції як і може виконувати розподільну функцію). Покажемо, як з’явилася таку цифру. Зазначимо, що з зміні кількості складів системи розподілу частина витрат, що з процесом доведення матеріального потоку до споживача, зростає, а. частина знижується. Як змінних виступають такі издержки:

1. транспортні витрати; 2. Витрати зміст запасів; 3. витрати, пов’язані з експлуатацією складського господарства; 4. витрати, пов’язані з міським управлінням складської системой.

1. Залежність величини витрат за транспортування кількості складів системи розподілу. Весь обсяг транспортної роботи з доставці товарів споживачам, й транспортних витрат, ділять на дві группы:

. витрати, пов’язані із доставкою товарів на склади системи распределения.

(назвемо цю категорію транспортних робіт далекими перевозками);

. витрати з доставки товарів зі складів споживачам (ближні перевозки).

При зростання кількості складів системи розподілу вартість доставки товарів на склади, тобто вартість далеких перевезень, зростає, оскільки зростає кількість їздець, і навіть сукупна величина пробігу транспорту. Характер залежності не прямолінійний, оскільки тут є условно-посто-янная і умовно змінна складові, в результаті чого витрати з доставки ростуть повільніше, ніж відстань. Наприклад, зі збільшенням відстані з 20 до 60 кілометрів (в 3 разу) витрати з доставки зростають лише 2 разу. Інша ж частина транспортних витрат — вартість доставки товарів зі складів споживачам, зі збільшенням кількості складів знижується. Це відбувається внаслідок різкого зниження пробігу транспорту. Сумарні транспортні витрати попри збільшення кількості складів системи розподілу, зазвичай, убувають. Але це зниження не носить настільки вираженого характеру, як зниження витрат на ближні перевезення, так як у форму залежності впливає збільшення витрат на завезення товарів на склади (попри збільшення кількості складів). Загальний графік залежності транспортних витрат кількості використовуваних складів наведено на рис. 4.5.:

Рис. 4.5. Залежність сумарних витрат, що з транспортуванням товарів, кількості складів системі распределения.

2. Залежність витрат за зміст запасів кількості складів системи розподілу. При збільшенні кількості складів скорочується зона обслуговування кожного з них. Скорочення зони обслуговування тягне у себе і зменшення запасів на складі. Проте запас скорочується, зазвичай, менш швидко, як зона обслуговування. Причин може бути кілька. Наприклад, необхідність змісту страховий запас. У моделі з однією складом страхової запас необхідно мати у одному місці ми. Збільшення складської мережі тягне у себе тиражування страховий запас, тобто утворюючи дещо складів, необхідна за кожному їх створити страхової запас. Через війну сумарний запас переважають у всіх складах зросте (проти запасом в розподільній системі з однією центральним складом).

Рис. 4.6. Залежність витрат за зміст запасів кількості складів системі распределения.

3. Залежність витрат, що з експлуатацією складського господарства від кількості складів системи розподілу. При зростання кількості складів системи розподілу витрати, пов’язані з експлуатацією одного складу, знижуються. Проте сукупні витрати розподільній системи утримання всього складського господарства, зростають. Відбувається це у зв’язки України із так званим ефектом масштабу: при зменшенні площі складу експлуатаційні витрати, що припадають однією вартість квадратного метра. збільшуються. Загалом вигляді графічно залежність між кількістю складів системі і розподілу і розміром експлуатаційних витрат представлена на рис. 4.7.:

Рис. 4.7. Залежність витрат, що з експлуатацією складського господарства, кількості складів системі распределения.

4. Залежність витрат, пов’язані з міським управлінням розподільній системою кількості входять до неї складів. Характер даної залежності представлений рис. 4.8. Тут також діє ефект масштабу, у зв’язку з аніж за зростання кількості складів крива витрат на системи управління робиться більш пологой.

Рис. 4.8. Залежність витрат, що з управлінням розподільній системою, кількості входять до неї складов.

Обов’язковою умовою можливості ефективного функціонування розподільній системи, має кілька складів, є комп’ютеризація управления.

Залежність сукупних витрат за функціонування системи розподілу кількості входять до неї складів, отримана шляхом складання всіх графіків, вказаних у цьому пункті, приведено на рис. 4.9. Абсциса мінімуму кривою сукупних витрат дасть нам оптимальне значення кількості складів системи розподілу (у разі — 4 склада).

[pic].

Рис. 4.9. Залежність сукупних витрат за функціонування системи розподілу кількості входять до неї складов.

4.3.2. Оптимізація розташування розподільних центрів на обслуживаемой территории.

Величина транспортних витрат може істотно змінюватися у залежність від кількості складів, але й залежно від місця розташування цих складів на обслуживаемой территории.

Розподільний центр (склад готової продукції) ТОВ ПКФ «Консалекс» лежить у незручному місці, околицями міста, тому транспортні витрати посередників у разі достатньо високі. Навіть у системи розподілу перебуває один склад, його раціональніше в центрі обслуживаемой території, а чи не їхньому окраине:

[pic].

[pic] а) б).

[pic] Рис. 44. Варіанти розміщення розподільного центру на обслуживаемой території: а) нераціональний; б) рациональный.

Завдання розміщення розподільних центрів може формулюватися як пошук оптимального рішення, або як пошук субоптимального (близького до оптимальному) рішення У разі у результаті розширення розподільній мережі підприємству найдоцільніше не будувати нові склади, т.к. при цьому потрібні великі фінансові вливання, а скористатися вже існуючими складами з налагодженою інфраструктурою, обладнаними під'їзними шляхами тощо. Тобто., раціональніше або придбати склади бажано у центрі, або зняти в оренду. При виборі ділянки під розподільний центр вже по тому, як постанову по географічному месторасположении центру прийнято, також впливають такі чинники: 1. Розмір і конфігурація ділянки. Багато транспортних коштів, обслуговуючих вхідні і вихідні матеріальні потоки, вимагає достатньої площі для паркування, маневрування і проїзду. Відсутність таких площ призведе до заторам, втрати часу клієнтів (можливо, і самих клієнтів). Потрібно прийняти до уваги вимог, запропоновані службами пожежної охорони: до складів, у разі пожежі, може бути забезпечений вільний проїзд пожежної техніки. 2. Транспортна доступність місцевості. Значимою складової витрат функціонування будь-якого розподільного центру є транспортні витрати. Тому, за виборі ділянки необхідно оцінити які ведуть нього дороги, ознайомитися з планами місцевої адміністрації з розширенню мережі доріг. Перевагу необхідно віддавати ділянкам, розташованим на головних (магістральних) трасах. З іншого боку, вимагає вивчення оснащеність території інші види транспорту, зокрема й суспільного, від якого істотно залежить доступність розподільного центру як власного персоналу, так клієнтів. 3. Плани місцевої влади. Обираючи ділянку, необхідно ознайомитися з планами місцевої адміністрації з використанню прилеглих територій і переконатися у відсутності чинників, що згодом міг би надати стримуюче впливають на розвитку розподільного центру. Крім названих чинників під час виборів конкретної дільниці під розподільний центр необхідно ознайомитися особливостям місцевого законодавства, проаналізувати витрати на облагороджуванню території, оцінити вже наявні дільниці будівлі (якщо що є), врахувати можливість залучення місцевих інвестицій, ознайомитися із ситуацією на місцевому ринку робочої силы.

Заключение

.

У цьому курсової роботі було проведено аналізу розподільній системи ТОВ ПКФ «Консалекс». За результатами аналізу було зроблено відповідні выводы:

1. Існуюча система розподілу неефективна, т.к. не сприяє мінімізації сумарних витрат у продукції підприємства, тобто. не веде для отримання максимальної прибыли.

2. У разі даної системи розподілу підприємство не здійснює самостійної доставки своєї продукції з місця виробництва до місця споживання, передаючи цю функцію кільком великим оптовим покупцям. У той самий час розрахунки показали, якби підприємство самостійно виконувало цю функцію, воно змогла б отримати додаткову прибыль.

3. Використовувана підприємством розподільна система влаштовує тільки для короткострокового періоду. Якщо ж розглянути довгострокову перспективу, то силу вказаних у даної курсової роботі чинників очевидна необхідність відмовитися від даної системы.

Використовуючи інформацію, отриманий прибуток у процесі проведення аналізу, автор розробив такі пропозиції щодо оптимізації структури розподілу ТОВ ПКФ «Консалекс»:

1. Підприємству слід збільшити кількість розподільних центрів (складів), оптимально розмістивши їх у обслуживаемой території з здобуття права всі витрати реалізацію продукції з допомогою створеної розподільній системи минимальными.

2. Відповідно підприємство має створити необхідний парк транспортних засобів для доставки продукції з місця виробництва до цих центрів распределения.

3. Підприємство має максимально диверсифікувати структуру збуту своєї продукції шляхом пошуку якомога більшої числа торгових партнерів, щоб знизити торговий ризик, тобто. зменшити можливість, що коли частина продукції залишиться нереалізованої. Але, попри диверсифікацію, підприємство має домагатися здобуття права встановлені торговельні відносини зі покупцями були максимально стабильными.

Список використаної литературы.

1. Гаджинский А. М. Основи логістики: Навчальний посібник. — М.: Маркетинг,.

1996. 2. Дегтяренко В. М. Основи логістики і маркетингу: Навчальний посібник / ГАС.

— Ростов, 1992. 3. Залманова М.Є. Збутова логістика: Навчальний посібник / СГУ. — Саратов,.

1993. 4. Логістика: Навчальний посібник / Під ред. проф. Б.А. Анікіна. — М.: ИНФРА;

М, 1997. 5. Плоткин Б. К. Основи логістики: Навчальний посібник / ЛФЭИ. — Л., 1991. 6. Смєхов А. А. Основи транспортної логістики: Підручник для вузів. — М.:

Транспорт, 1995.

7. Рейфе М.Є. Організація розвитку логістичній діяльності в оптовому ринку — СПб., 1996. 8. Джерел О. Н. Логістика: Термінологічний словник. — М.: Экономика,.

1995. 9. Смєхов А.А. Логістика і транспорт. — М.: Транспорт, 1993.

———————————- [1] Ціна, через яку підприємство реалізує своєї продукції оптовим покупателям.

———————————;

Головний бухгалтер

Бухгалтер-кассир

Канцелярия.

Підсобне хозяйство.

Транспортний отдел.

Складські отделы.

по загальним вопросам.

Бухгалтер

Відділ контролю качества.

Ремонтно-інструментальне отделение.

Заступники виконавчого директора.

Технолог.

произв. отдел.

Рыборазделочное отделение.

Расфасовочное отделение.

Автоклавное отделение.

Инженер-механик.

Інженер технологічного оборудованию.

з технічних питань — головний инженер

по производству.

Виконавчий директор

Генеральний директор

Збутова логистика.

Виробнича логистика.

Снабженческая логистика.

Проміжне зберігання деталей, узлов П про т р е б і т е ли.

Збереження у сфері сбыта.

Збереження готової продукции.

Производство.

Збереження сировини, полуфабрикатов.

Збереження у сфері снабжения П про з т, а в щі до и.

Предприятие.

Управління матеріалами у сфері производства.

Сфера закупівель і снабжения.

Сфера фізичного распределения.

Складирование.

Производство.

Складирование.

Заказчики.

Джерела сырья.

Сфера закупівель і снабжения.

Управління матеріалами у сфері производства.

Сфера фізичного распределения.

Складирование.

Джерела сырья.

Складирова-ние.

Производство.

Заказчики.

Сфера фізичного распределения.

Управління матеріалами у сфері производства.

Сфера закупівель і снабжения.

Складирование.

Джерела сырья.

Складирова-ние.

Производство.

Заказчики.

Сфера фізичного распределения.

Сфера закупівель і снабжения.

Управління матеріалами у сфері производства.

Заказчики.

Складирование.

Производство.

Складирование.

Джерела сырья.

[pic].

Производство.

Склад готової продукции.

Посередники (оптові покупатели).

Склад готової продукции.

Кінцевий потребитель.

[pic].

[pic] - розподільні центри (на місці споживання; [pic] - споживачі матеріального потоку; [pic] - матеріальні потоки.

Сумарні витрати, пов’язані з транспортуванням товаров Кол-во складов Кол-во складов Затраты утримання запасів у системі распределения Кол-во складов Затраты, пов’язані з експлуатацією складського хозяйства Кол-во складов Затраты, пов’язані з міським управлінням розподільній системой В умовах використання ЭВМ В умовах ручний обробки данных.