Культура і насилие

Культура і насилие.

«Культура — сукупність потребує матеріальних та духовні цінності, створених людським суспільством, і характеризуючих певний рівень розвитку суспільства. У більш вузькому сенсі термін культура належать до сфері духовної життя людей.» (Словник іноземних слов).

«Насильство — застосування фізичної сили до когось, примусове вплив, порушення особистої недоторканності.» (Тлумачний словник російського языка).

Маючи вищенаведені визначення, ми повинні установити межі, посеред яких ми розглядатимемо і зіставляти культури і насильство. Обидва ці явища ми можемо назвати соціальними, оскільки культура створюється людським суспільством, і насильство, своєю чергою, — виключно соціальне явище, яке зустрічається ніде, окрім у середовищі нам подібних. Оскільки говоримо про суспільство, необхідно уточнити, на якому етапі розвитку вона перебуває, бо окремі прояви насильства (в наш нинішній розумінні цього слова) не вважається такими в певних умов. Приміром, в первісному суспільстві боротьба за лідерство групи практично завжди пов’язана з актами фізичного насильства. Навіть, через багато століть, кидаючи погляд ці події, ми виправдовуємо тих, хто вбивав, займався работоргівлею, кажучи, тоді це довелося б для виживання. Тож чи можна це назвати насильством? Отже, по з розвитком людського суспільства, люди зрівнювалися у правах, і рамки те, що називають насильством, дедалі більше розширювалися. Тепер із двадцяти першому столітті, людина виправдає своїх далеких предків, сказавши, тоді виживав сильніший, та заодно осудить вандалізм, грабіж, вбивство, оскільки це входить у той коло явищ, який суспільство зараз приймає, як належне, поки що свого развития.

Тепер, розглядаючи тільки моральних цінності й підвалини сучасного нам світу, ми можемо протиставити культури і насильство. Оскільки перше з цих двох понять набагато ширше, ніж друге, то оцінювати ми їх будемо крізь призму наших моральних цінностей, зокрема, який із двох явищ служить творення, продовження розвитку людського суспільства, а яке руйнує його. Культура, як було зазначено, створена суспільством, а чи не однією людиною. Отже вона, як, втім, й інші важливі мети, потребують колективного підходу, об'єднує людей. Наш коло духовні цінності, відкидає насильство. Воно неприйнятно у цьому суспільстві. Насильство тепер — це окреме питання, пов’язані з діями однієї людини групи людей. Так чи інакше, насильство поділяє нас, зіштовхує групи людей, поділяючи їх у тих, хто сприймає існуючий стан, і тих, хто не хоче в корені все поміняти. Зіткнення приведуть до анархии…

Як результат всього сказаного, можна навести висловлювання А. Сахарова: «Поділ людство загрожує йому загибеллю». Насильство породжує насильство і втягує людини у замкнуте коло самоуничтожения.