Святой Антоній

Святой Антоний

Антоний Великий, Св. (прибл. 251 — прибл. 356), також Авва Антоній, Антоній Єгипетський, засновник перших монаших громад.

Родился прибл. 251, походив із знатного єгипетського роду. Говорив лише з коптском мові і життя прожив у країні, де помер прибл. 356.

Антонию був і 20 років, що його батьки померли, залишивши йому чимале майно і доручивши його турботам молодшу сестру. Шість місяців почув читавшиеся у церкві Христових слів, звернені до багатому юнакові: «Піди, продай маєток твоє і роздай жебракам; і матимеш скарб на небесах». Цей вислів справили на нього такою моє найбільше враження, що він негайно роздав всі належні йому володіння, свою сестру помістив в обитель християнських незайманих, а сам повів життя аскета і самітника.

Вскоре після хрещення він пішов у пустелю і став жити як порожній гробниці. Одне з друзів доставляв йому мізерну їжу. Коли Антонію виповнилося 35 років, він переправився через Ніл й оселився на звалищі старої фортеці в Писпире. Одягом йому служила біла овеча шкура, під якій він носив грубий хітон, а їжу йому перекидали через стіну. Після двадцяти років суворої отшельнической життя Антоній порушив самота, поступившись наполегливим проханням інших самітників, які прийшли Писпир, і вийшов із затвора викласти їм наставляння. Так було в 305 виникла перша громада ченців-самітників.

На протязі у віці Антоній керував духовної життям учнів, а 311 вирушив до Александрії на, щоб зміцнити й підбадьорити християн, закриті у темниці і засуджених під час переслідувань імператора Максимина. Коли гоніння закінчилося, він, прагнучи настільки коханому їм самоті, відбув узбережжі Червоного моря, де влаштувався оазисі біля підніжжя біля затоки Акабы. Ця гора і сьогодні називається Дер-Мар-Антониос. Ось він почав обробляти землю. У самому кінці життя (прибл. 350) Антоній вдруге прийшов у Олександрію, щоб проповідувати проти аріан та інших єретиків.

Хотя проповідь і особиста приклад сподвижництва зробили Антонія загальновизнаним учителем монашому житті, проте статут ченців-самітників прп. Антонія був написано лише після смерті Леніна св. Опанасом Олександрійським (в 362). Сучасник св. Антонія св. Пахомій прибл. 320 запровадив у єгипетських пустелях першу громаду ченців, які були самітниками.

Мощи св. Антонія було перенесено до Александрії на прибл. 529, до Константинополя (прибл. 653) й у Мот-Сен-Дидье біля Вьена (Франція) — в 980. У цьому місці св. Антонія шанували особливо, для її заступництву вдавалися, береглися від, яку називали «антониевым вогнем» і який лютувала у Європі на 12 і 13 ст. До цього святому зверталися по медичну допомогу у разі інших хвороб; крім цього він вважався святим покровителем м’ясників, щіткарів і гробарів, а також покровителем свиней та інших свійських тварин. Його пам’ять святкується 17 січня (у Російській православній церкві - 17 січня до старим стилем).

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.