Инки – історія

Инки — історія

Алекс Громов История інків починається з легенди, що з вуст у вуста передавалося серед інків — якось перший інка — Манко Капак та її сестра-жена Мама Окльо, виконуючи священну волю свого батька Солнца-Инки, вийшли з вод заповідного озера Тітікака, щоб зробити величезну країну, де поклонятися їх божественному батькові, який подарував їм чарівний жезл, який і повинен був відшукати краще місце на будівництво міста, який і повинен буде стати столицею нової великої імперії. Імперії Сонця.

Именно то з легендарного першого інки, сина Сонця і розпочалося династія правителів інків, кожен із яких усе розширював межі імперії. Нараховують дванадцять наступників легендарного першого інки. Їх царювання тривало майже двісті років, перебувають у обрії історії не виник інка Пачакути, за біографією сміливо можна було романи і ставити художні кінофільми. Він був молодшим сином намісника — інки міста Куско. Саме з нею пов’язане створення нової історії інків — за легендою, Пакачули велів знищити попередніх «документи», як не варті великої імперії інків. Багато хто навіть його ім'я — Пакачули — перекладають, як инкское назва «Кінець давньої і початок нової доби», проте, що чинили колишні інки доти, практично безслідно канув у Лету, нам залишилися лише імена дати й перекази, які дійшли через треті руки. Але, як компенсацію зниклої історії, Пакачули повелів докладно записувати все свої діяння. Так було в подальшому робили і усі його спадкоємці.

В переказі його нащадків, чия кров вже змішалася зі шляхетною іспанської, даючи поступово початок нової нації, в 1438 року, першому році його управління, імперія інків знайшла нову столицю й нову історію. У імперії навіть з’явилася нова посаду офіційного історика — їм зазвичай ставав хтось із родичів правителя, старанно, рвучко описує його нові походи і переможні битви. Саме тоді армія інків стала захоплювати берега озера Тітікака. Інки заволоділи багатотисячними чередами лам і альпак. Це було лише м’ясо, і навіть транспорт і одяг. Не випадково Пакачули оголосив ці стада власністю правителя. Це був початок злотого століття інків.

После її смерті його змінив на престолі його син — інка Тупак Юпанки, став великим полководцем і щасливим императором-завоевателем. Йому змінюють прийшов племінник — Уайна Капак. Саме це троє инкских владик і дистриб’юторів створили велику імперію інків, де жило десять мільйонів. У період недовгого розквіту вона перевершувала військової міццю прославлену Римську імперію.

Инки були розумними правителями, планувальним свої дії не на десятиріччя вперед. Так захоплення територій сусідів був наскільки можна безкровний, без різні і згарищ. Інки ощадливо ставилися навіть до своїх майбутнім потенційним владениям, воліючи, на відміну іспанців, живих селян розореним пустельним землям.

У інків було грошей і тому всю піклування про складах з харчами та одягом брала він держава, зобов’язавши плечі необхідність вчасно забезпечити підданих всім необхідними не для життя переважають у всіх затишних куточках цієї величезної імперії. І це в інків справді виходило, навіть прості жителі імперії будь-коли залишалися при неврожаях без їжі одягу. У инской імперії існували спеціальні запаси — у разі війни, неврожаю, стихійних лих і навіть допомоги незаможним, старим і калікам. У спеціальних сховищах лежали запаси маїсу, одягу, зброї та боєприпасів багато іншого не на десятиріччя вперед. Запаси, якими інки не встигли скористатися і який здебільшого дісталися невдячною іспанцям. У інків існувало навіть подобу майбутньої науки статистики — й усе населення було поділено на вікові групи і було підрахована навантаження кожного, відповідна його можливостям.

Империя інків поєднувала у собі такі начебто несумісні речі як обожнювання Великого інки і пояснюються деякі правила соціалізму, у державі панувала залізна дисципліна — працю був обов’язковий, працювати мали ввійти всі. Навіть посіви і збирання врожаю починався з особистого прикладу великого інки в Куско. На виконання важких робіт (в шахтах, посадки коки й суспільне будівництво) і в инской армії призначалася спеціальна примусова повинність, звана мита. Її несли здорові чоловіка на розквіті зусиль і тривала місяці на рік.

Когда помирав верховний інка, нащадок «божественного сонця», то традиції його тіло бальзамували і мумію залишали у його палаці. Новий владика змушений був будувати новий палац, а законної дружиною верховного інки можна було лише його сестра, проте сотні його жінок були лише наложницями, у тому числі найбільш прекрасними вважалися юні красавицы-девственицы — «нареченої Сонця». Для вибору спеціальний державний чиновник об'їжджав навіть дуже віддалені місця імперії, обираючи серед десятирічних найгарніших і найдосконаліших дівчат, які потім чотири роки навчали мистецтву приготування їжі, і потім із дівчат знову вибирали кращих, що й ставали «нареченими сонця». Вони були зберігати свою незайманість, яку «мав права порушити» тільки самий великий інка.

Беда, розчавила імперію, прийшла зсередини — коли правитель Уайн Капак раптово помер, то, на престол вступив його старший законний син Уаскар. Однак у іншому місті жадав контролю своїх зведений брат Атауальпа й у боротьбі трон інків загинуло більше 150 тисяч жителів, знищили більшість рідні обох правителів і вбиті кращі полководці. До того ж останній правитель великої імперії інків Атауальпа захопили в полон загоном Франсіско Писсаро. Імператор великої імперії потрапив в полон до безжалісному людині, який не так давно був усіма упослідженим неписьменним простим іспанським свинопасом. І ця людина зумів обхитрити владику майже цілого континенту, примусити її заплатити жахливий за величиною викуп, але узявши золото, Писсаро все-таки порушив свого слова і «засудив» вже що є непотрібним правителя інків до страти.

Великолепные, які мають подібних за майстерністю і дизайну золоті прикраси з який викупу відпустили в переплавляння. Індіанці знову і знову піднімалися боротьбу з чужинцями — але що тепер було марно. Коли одні їх боролися з іспанцями, інші племена і міста іспанцям допомагали, розраховуючи з допомогою чужого небачену зброю і навідних жах коней захопити престол великого інки і знищити конкурентів, помститися за убитих родичів. Зведення рахунків між инками зайшло надто далеко — хто б вірив нікому .Багато вожді інків боротьби з іспанцями виявилися здатними учнями — стали переймати їх тактику. Так, відбивши в іспанців коней, індіанці заводили свою кавалерію і навіть артилерію, примусивши полонених іспанців стріляти зі своїх ж гармат родичів. Але це не є могло допомогти — занадто багато жадібних чужаків виявилася землі інків. Так, за кілька десятиріч велика імперія інків була лише історією.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.