Волзька Булгарія

Процес етногенезу сучасних татар складний і багатогранний. Етнічні особливості татар, йдеться про «казанських татар», формувалися під впливом кількох компонентів. Найбільш значної ролі у цьому відіграв пласт чорт «булгарского періоду», наслідки завоювання Волзької Булгарии Золотий Ордою, і навіть взяття Казані і ханства військами Івана Грозного.

У цьому роботі розглядатимуть процес формування й історичного поступу держави Волзька Булгария, спадкоємцями якої вважають для себе більшість татар Казані й уряд Татарстану.

Заселення на території сучасної Республіки Татарстан почався ще епоху палеоліту (близько 100 тис. років як розв’язано). Перше феодальне держава — Волзька Булгария — виникло наприкінці IX — початку X століття н.е. тривалий час було єдиним розвиненим державою крайньому схід від Європи. Основне населення його становили булгары — це з Приазов’я, що підпорядкували собі місцеві фінно-угорські і тюркомовні племена. Найбільші міста — Болгар і Биляр — за площею та населеності перевершували Лондон, Париж, Київ, Новгород, Володимир на той час.

Перші письмові звістки про Булгарии ставляться до початку XX ст. — часу становлення булгарского держави, центром якого стала місто Булгар (нині с. Болгары Болгарського району Татарстану). Молоде держава потрапив у залежність від могутнього Хазарського каганату. Для зміцнення власного становища булгарский цар Альмас звернувся по підтримку до Арабському халіфату, у результаті Булгария прийняла іслам як державну релігію. Розпад Хазарського каганату саме його розгрому київським князем Святославом I Игоревичем в 965 закріпив фактичну незалежність Булгарии.

У цілому цей період Булгария стає найсильнішим державою Середньому і Нижньому Поволжі, добробут якого забезпечувалося з допомогою її вигідного географічне розташування на перетині водних і сухопутних торгових шляхів, і навіть завдяки безлічі всього родючих чорноземних грунтів.

Волзька Булгария торгувала зі Середньої Азією, Китаєм, Візантією, Руссю хутром, лісом, шкірою, взуттям, зброєю та інші ремісничими виробами. Столиця Волзької Булгарии місто Булгар в X-XIV століттях забудовувалося кам’яними і цегельними будинками; у місті був водогін. До нашого часу збереглися руїни «Чорної палати », Малого мінарету, Північного мавзолею, Ханської усипальниці, Соборній мечеті. Булгария побувала в центрі виробництва та вивезення пшениці, хутр, худоби, риби, меду, горіхів і виробів різних ремесел (шапки, чоботи, відомі сході як «булгари», вироби з металу, шкіри). Проте основний оборот булгарських купців становив торговий транзит між Сходом і Заходом, ще, Булгар був відомий своєю ринком невільників, які привозилися від росіян земель і північного Поволжя. Для торгових операцій на Булгарии початку X століття чеканилась власна монета — дирхем.

Бадьора торгівля розвитку міст. Крім р. Булгара, були відомі й інші міста, такі, як Сувар, Биляр (Буляр), Ошель та інших. До XII віці належить підставу березі річки Казанки міста Позови Казань (Стара Казань), що розташувався неподалік сучасного пгт. Арск, районного центру Татарії. Наприкінці чотирнадцятого місто (а скоріш, ім'я) перенесено на сучасне місце. Міста були як адміністративними і торговими центрами, а й потужними фортецями. Необхідність захисту від набігів кочівників із сусідніх степів змушувала булгар будувати оборонні вали і рови, які нерідко досягали завдовжки кількох кілометрів. У обороні держави чималу роль грали також численні укріплені садиби булгарской знаті.

Булгары були язичниками. У 922 року у Булгарию приїжджає посольство з Багдада, і з «езд всіх булгарських племен приймає державну релігію — іслам. З прийняттям ісламу давня тюркська писемність замінюється арабської (в 1928 року, вже після освіти ТАССР, арабська графіка замінюється латинським алфавітом, а 1938 р. вводиться сучасний татарський алфавіт, складений з урахуванням кириллицы).

З початку Х століття булгарських селищах були школы. Принятие ісламу сприяло прилученню Булгарии до культури мусульманського світу. Древнетюркское рунічне лист змінилося арабським, відкривалися початкові зі школи і медресе. Археологічні знахідки предметів побуту із написами свідчить про значне поширення грамотності серед булгарского населення. У Булгарии з’являються власні вчені: юристи, богослови, медики, історики, астрономи. У булгар були свої вчені України і поети. У першій половині ХII в. жив Якуб ибн-Ногман, становив «Історію Булгарии ». Вчений Бурхан ибн-Булгари написав книжки з риторики та ліки. У 1212 г. поетом Кул-Гали (прибл. 1183 — між 1236 і 1240 роками) було створено на булгарском мові поема «Кысса і Йусуф», широковідома в тюркської літературі свого часу. Усвідомлюючи себе форпостом ісламу, Булгария сприяла його проникненню в сусідні землі. Так, за переказами, в 986 булгарские проповідники після прибуття Київ пропонували великому князю Володимиру I Святославичу прийняти іслам.

Характерними елементами Булгарской побутової культури були ювелірні вироби з золота, срібла, бронзи, міді; гончарна посуд із різьбленим орнаментом; металеві ажурні прикраси; бронзові замки як тварин; вироби зі шкіри; одяг, розшита бісером і серебром.

Багатство Булгарии, її прагнення контролювати торгівлю на Схід сприяли частим нападам сусідів. Якщо боротьба булгар з кочевниками-половцами була досить успішної, то сутички з російськими князями чинили Булгарии значно більша збитки. Вже 985 г. князя Володимира зробив вдалий похід на Булгарию, а XII столітті, з вивищенням Владимиро-Суздальского князівства, який прагнув поширити свій вплив у Поволжі, боротьба між двома сусідами загострилася. Постійна військова загроза змусила булгар перенести свою столицю вглиб країни — до міста Биляр (нині з. Билярск Олексіївського району Татарії), що у російських джерелах ім'я «Великого міста». Попри те що, що булгарам вдалося в 1219 г. захопити і розграбувати Устюг, загалом перевага була за російських. Особливо тяжку поразку Булгария зазнала в 1220 року, коли російськими дружинами узяли Ошель та інших. камські міста. Лише багатий відкуп дозволив булгарам уникнути руйнування столиці. Після цього встановився світ, підтверджений в 1229 г. обміном військовополонених.

Поява в східноєвропейських степах монголо-татарських орд змусило примиритися давніх суперників. У 1223 г. монголи розгромили русско-половецкое військо в битві на Калці, але шляху були дуже зношені булгарами. У 1229 і 1232 роках булгарам вдається відбити набіги монголів. У 1236 г. Батий, зібравши значні сили, починає найбільший похід в західний бік. Першої його жертвою стала Булгария. Восени цього року Биляр та інших. міста захопила і розорені, після чого монголи рушили на Русь. Проте опір не було зламано остаточно, й у 1240 року Булгария знову піддалася руйнування кочівників.

У 1243 г. Батий запровадив у межах монгольської імперії держава Золота Орда, одній з провінцій фільму була Булгария. Попри втрату свою самостійність, вона користувалася деякою автономією, її правителі стали васалами золотоординського хана, платили йому данина моді й поставляли воїнів в ординське військо. Висока культура Булгарии стала найважливішої складовою культури Золотої Орди.

Припинення руйнівних набігів кочівників, відновлення торгових зв’язків допомогло відродити економіку Булгарии. Найвищої розквіту досягнути у першій половині чотирнадцятого, чому сприяла і запровадження ісламу як державну релігію Золотої Орди. Булгария у період виступає провідником мусульманства для сусідніх народів — мордви, вотяков, башкир. З іншого боку, місто Булгар стає тимчасової резиденцією золотоординського хана. Місто приваблював своїми цегельними і білокамінними спорудами. Безліч палаців, мечетей, караван-сараїв, і навіть громадські лазні, бруковані вулиці, підземний водогін свідчили про багатство та процвітанні Булгара. Булгары перші Європі освоїли плавку чавуну, з яких відливали казани. Їх металеві вироби, прикраси, кераміка отримали стала вельми поширеною в середньовічний Європі та Азії.

З серередины чотирнадцятого внутрішньополітична обстановка у «Золотий Орді ускладнюється, починається жорстока боротьба за ханський престол, посилюються сепаратистські тенденції. У 1361 г. князь Булат-Темир отторг від Золотої Орди велику територію України у Поволжі, включаючи Булгарию. Золотоордынским ханам тільки короткий час вдається знову об'єднати свою державу, де всюди іде процес роздрібнення і відокремлення окремих територій.

Булгария розпадається на два фактично самостійних князівства — Булгарское і Жукотинское з центром у місті Жукотин (Джукетау, зруйнований в XV столітті. Залишки — неподалік м. Чистополь в Татарії).

У другій половині XIV — початку 15 століття ці князівства відчувають у собі постійне військове тиск Русі. Її ставленик в 1370 г. займає булгарский престол, а 1376 г. в Булгаре з’являються російські чиновники, до обов’язків яких входив контролю над торгівлею. Більший шкоди булгарам завдавали часті нападу ушкуйників, грабивших їхні міста. Важкий удару Булгарии був нанесений в 1431 г. московським військом князя Федора Строкатого, після чого Булгария втратила південних земель, які перейшли у підпорядкування Москви. Самостійність зберегли лише північні території, центром яких була Казань. На базі цих земель почалося формування в Середньому Поволжі нової держави —Казанського ханства і нового етносу — казанських татар.

Заключение

.

Держава Булгария зіграло значної ролі у процесі етногенезу сучасних казанських татар, чувашів, мордви, удмуртів, марі і комі. Одержало свою назву від племінного об'єднання тюркомовних кочівників, переселившихся в Волжско-Камский регіон з Приазовських степів в VII-VIII ст. Під упливом місцевих землеробських фінно-угорських племен булгары (болгари) переходять до осілому способу життя.

У державі Волзька Булгария розвивалися ремесло, землеробство, торгівля, і навіть наука і література особливо у з прийняттям Ислама.

Усе це справила величезне впливом геть процес створення етносу казанських татар.