Висновки. 
Крито-Мікенська культура та її значення у становленні античної цивілізації

Таким чином, поєднання двох оригінальних культур Криту і Мікен створило основу для подальшого розвитку грецької цивілізації. Крито-мікенське мистецтво представлене, в першу чергу, палацевою архітектурою, яка дає нам можливість не лише уявити усю масштабність та пишність споруд, а і простежити повсякденне життя та релігійний світогляд творців даної культури.

Особливістю палацевої культури є централізація господарського, воєнно-політичного і релігійного життя. В характері архітектури Кноссу є динаміка, але в ній відсутня направленість руху. Орнаментальні розписи, в яких переважає атектоничний мотив (хвилі, спіралі), «перебігають» з однієї площини на іншу, ігноруючи кути та членіння стін. Оригінальна форма дерев’яних, окрашених червоною фарбою колон, які звужуються до низу. Така форма не повторюється ні в архітектурі Месопотамії, Персії, ні в Єгипті, або класичної Греції. Відрізняються оригінальністю і розписи на цих колонах, які виконані червоною, жовтою, блакитною і чорною фарбами. Постаті чоловіків зображувалися червоним кольором, а жінок — білим.

Крито-мікенське мистецтво відрізняється слабкістю розвитку скульптури. Це пояснюється тим, що живописність стилю передбачає велику увагу до простору, аніж до форми. Майстри Криту віддавали перевагу не скульптурі, а пластиці, роботі в малих формах і м’яких матеріалах. Вони використовували мармур, слонову кістку, фаянс і бронзу. Живописна тенденція у критському мистецтві була настільки сильною, що призводила до дивних форм: вироби з глазурованої кераміки, які відображували рослини, коралові рифи та морських істот. Ця панорама підводного царства знаходилась на дні басейну і таким чином її було видно крізь прозору поверхню води. Подібні технології оптичної ілюзії з’явились у античному мистецтві набагато пізніше — більш ніж тисячоліття потому.

Пізніше, біля 1500 року до н.е., гегемонія перейшла до континентальних Мікен, художній стиль став набагато суворішим, щоб потім, в міру посилення геометричного початку у 10−7 століттях до н.е., стати основою для мистецтва давньогрецької класики (5 століття до н.е.).

Важливу роль в житті Крито-Мікенської культури відігравали світобачення та уявлення людей про створення всесвіту, яке мало відображення в їх релігійних віруваннях. Релігія відігравала велику роль у кожному суспільстві і накладало свій відбиток на усі сфери його духовної і практичної діяльності. В цьому проявляється важлива відмінність та деяка схожість давніх культур від пізніших, коли саме релігія диктує та надихає на створення незабутніх культурних пам’яток. Черговий доказ цьому ми знаходимо у міфологічних циклах. Міфи давніх греків вченні останнім часом досліджують не лише з суто літературного аспекту, а й наукового,? бо в міфах по за життям богів, ми можемо реконструювати побут самих греків, їх взаємовідносини, родові стосунки, соціальний устрій, їх геополітичні інтереси, ментальність тощо. Міфи приховують глибокі істини, так, завдяки ретельному вивченню міфів, Генріх Шліман, який повірив у реальність подій Троянської війни, знайшов місце та провів розкопки прадавньої Трої. Отже, міф являється безцінним скарбом для вивчення будь-якої культури і не дивлячись на деякі, як нам здається, казкові елементи, він відображає релігійний світ, який визначав і спрямовував життя цілих цивілізацій. Таким чином, міф виступав своєрідною неписаною нормою поведінки окремої людини у даному суспільстві.