Перший правитель Китаю - правитель царства Цінь

Спочатку Китай складався з безлічі окремих частин. У кожній з них був свій правитель — ван. Вани вважали, що походять від ластівки. Жорстокі війни між царствами з четвертого по третє століття до нашої ери призвели врешті-решт до виділення найбільш сильного у воєнному відношенні царства Цинь. Своїми успіхами цинські правителі не в останню чергу були зобов’язані радикальним реформам, які здійснювалися в їхньому царстві Шан Яном (помер у 338 р. до н.е.). Реформи Шан Яна сприяли різкому посиленню державного війська й державної влади в цілому. В 314 р. до н.е. цинський правитель отримав велику перемогу над західними кочовими племенами, а через три роки потому підкорив Сичуанську улоговину. В 249 р. до н.е. цинці ліквідували чжоуського царя, поклавши край Чжоуській династії. В наступні роки правителеві Цинь вдалося поодинці розбити держави, які протистояли йому: в 228 р. до н.е. впало північне царство Чжао, в 225 р. до н.е. — царство Вей, у 223 р. до н.е. — царства Хань і Чу, а потім настала черга царств Янь і Ци. Так весь стародавній Китай було об'єднано під владою Цинь.

Об'єднавши під своєю владою весь Серединний світ, правитель Цинь узяв собі новий титул хуанді, що складався з ієрогліфів, які раніше стосувалися лише божеств і міфічних героїв. Цей термін прийнято перекладати словом «імператор». Сам же володар Цинь увійшов в історію під іменем Цинь Шіхуанді, що означає Перший Імператор Цинь.

Об'єднувач Китаю негайно здійснив низку символічних жестів, які підтверджували його становище єдиного володаря світу: він об'їхав усю країну, встановив на різних її рубежах пам’ятні стели, піднявся на священну гору Тайшань і здійснив на її вершині жертвопринесення Небу, розпочав будівництво грандіозних палаців у столиці тощо. Але значно більше значення для подальшої історії Китаю мали його нововведення, спрямовані на уніфікацію політичного й суспільного життя імперії. Цинь Шіхуанді відмінив колишні удільні володіння і запровадив єдину систему правління країною, розділивши Китай на 36 областей, які в свою чергу, ділилися на повіти. Було введено єдині правила державної служби й критерії оцінювання службових заслуг чиновників, причому місцеві службовці повинні були мало не щодня доповідати своїм начальникам про стан справ в управах; навіть відсутність чиновника на службі через хворобу слід було засвідчити документально. Було уніфіковано гроші, введено єдині міри довжини й ваги, єдину писемність, навіть єдину ширину осі для возів. Цинь Шихуанді ввів також єдину назву для своїх підданих — «чорноголові». Підданим імперії заборонялося володіти зброєю, а з вилучених цинськими властями залізних мечів, списів та іншого озброєння було відлито 12 велетенських статуй, які встановили в цинській столиці.

Цинь Шихуанді потурбувався про безпеку зовнішніх кордонів своєї імперії. Він розпочав будівництво грандіозної стіни вздовж північних рубежів Китаю, зігнавши на роботу декілька мільйонів людей. Ця стіна повинна була захищати Китай від набігів кочових племен. Одночасно Цинь Шихуанді послав війська на Південь — у район сучасних провінцій Гуандун і Фуцзянь. Там було збудовано фортеці й засновано нові області, перше китайське населення яких склали самі поселенці.

Шихуанді вжив рішучих заходів і для забезпечення своєї ідеологічної єдиначальності. Він заборонив своїм підданим читати будь-які книжки за винятком тих, які могли принести практичну користь (до останніх зараховувалися посібники з землеробства, ремесел, медицини, ворожіння). Стародавні китайські історики свідчать, що в 213 р. до н.е. відбулося знамените «спалення книг», тоді імператор наказав спалити старовинні книги, а 460 учених закопати живцем у землю, бо вони були запідозрені у нелояльності до режиму.

Цинь Шихуанді був надто жорстоким імператором. Селяни віддавали 2/3 врожаю чиновникам, а самі жили надголодь. За найменшу провину людей били по п’ятам бамбуковим ціпком або відрізали їй ніс. Якщо злочин був серйознішим, то людину могли стратити, живцем зваривши в казані, розпиляти навпіл або четвертувати. Лише як вияв особливої ласки для тих, хто завинив, вельможа міг дістати почесне покарання. Шихуанді посилав йому меч, щоб він покінчив життя самогубством у власному будинку. За злочин однієї людини карали всіх її родичів, а також кілька родин сусідів. Імператора не любили ані вельможі, ані простий народ. Побоюючись замахів на своє життя, володар щоночі перебував у різних місцях, аби ніхто не знав, де він ночує.

У віці сорока восьми років імператор раптово з невідомої причини помер. Але його так боялися, що, за легендою, впродовж року після смерті його тіло возили на колісниці, а чиновники звітували перед ним.