Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У період становлення і розвитку соціальної, демократичної, правової Української держави історичне минуле відіграє важливу роль. Чимало відповідей на питання про те, яким бути сучасному державотворенню, можна знайти в історії українського козацтва, вивчаючи зокрема, їх організаційні структури, інститут гетьманства, досвід у міжнародній діяльності тощо.

Еволюція сучасного механізму державної влади нашої країни пройшла довгий і складний шлях. Розвиток одного з складових елементів цього механізму — інституту глави держави — розпочався ще в епоху ранньофеодальної держави Давньої Русі в особі київських князів. Наслідуючи традиції княжої доби та керуючись прагненням до самостійного державного життя, український народ створив у XVII ст. свою власну державну організацію — козацьку республіку, на чолі адміністративного устрою якої знаходився гетьман. Його посада логічно уособлювала традиції князівського врядування.

Правильне розуміння історичних закономірностей і процесів становлення Української держави, врахування набутого досвіду має велике значення не лише для сучасних науковців, але й урядовців. У цьому аспекті, на наш погляд, принципового значення набуває аналіз діяльності володарів булави XVI — першої половини XVII ст. За умов становлення незалежної Української держави, її активної інтеграції до світового співтовариства значно посилився інтерес суспільства до минулого українського народу.

Важливе значення має й узагальнення досвіду зовнішньополітичних впливів козацької держави. По-перше, це стосується виявлення факторів, які стимулювали ескалацію діяльності гетьманів чи то в бік офіційної Москви, чи — Варшави. По-друге — визначення закономірностей і випадковостей у цьому історичному процесі та встановлення рівня кореляцій дій козацької еліти й розвитку міжнародних процесів у регіоні.

Тому вивчення і узагальнення козацької спадщини, проблемний аналіз формування та розвитку гетьманської влади означеного періоду розширяє наше уявлення про козацтво як виразника національного духу та державотворчі процеси ранньомодерної України, чим і обумовлюється актуальність теми.

Зв’язок теми дисертації з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження тісно пов’язаний зі складовою частиною комплексної теми «Українська еліта в історичному контексті державотворчих процесів та розвитку суспільно-політичної думки», що розробляється історичними кафедрами Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (державний реєстраційний номер 0106U000296).

Об'єктом дослідження є інститут гетьманства українського козацтва XVІ - середини XVII ст., як вияв влади нового типу.

Предметом дослідження є процес виникнення і функціонування гетьманства в середовищі українського козацтва в умовах перебування вітчизняних земель під іноземним поневоленням.

Хронологічні межі дослідження визначаються XVІ - серединою XVII ст. Саме на цьому етапі у козацтва активно формуються організаційні структури, виникає влада гетьмана, яка поступово перетворюється з військової в адміністративно-військову владну посаду.

Територіальні межі дослідження охоплюють Центральну Україну та Поділля, що за тогочасним адміністративним поділом відповідало Київському, Брацлавському та східним районам Подільського воєводства.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного вивчення джерельної бази з’ясувати процес виникнення інституту гетьманської влади в Україні та дати оцінку діяльності гетьманів українського козацтва XVІ - середини XVII ст.

Для реалізації зазначеної мети поставлені конкретні завдання дослідження:

• — проаналізувати джерельну та історіографічну базу дослідження, визначити їх рівень і повноту; на цій основі з’ясувати ступінь наукової розробки теми;
• — розкрити причини та процес виникнення інституту гетьманства в Україні;
• — визначити роль шляхти у процесі формування організаційних структур козацтва через дослідження станового походження гетьманів XVІ - середини XVII ст.;
• — відстежити заходи польського уряду, які спричинили появу гетьманів реєстрового козацтва;
• — висвітлити основні напрями зовнішньої діяльності гетьманів українського козацтва XVІ - середини XVII ст.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що в ній:

• — висвітлено нові уявлення про проблеми, започатковані у сучасній історичній науці стосовно процесів, що аналізуються;
• — проведено комплексне дослідження процесу виникнення та становлення гетьманської влади в Україні XVІ - середини XVII ст.;
• — відомий перелік гетьманів досліджуваного періоду доповнено висвітленням двох нових персоналій;
• — визначено й проаналізовано станове походження осіб, удостоєних гетьманської влади;
• — залучені до наукового обігу нові архівні джерела, що сприяло з’ясуванню досі не відомих фактів з історії становлення і розвитку гетьманської влади в Україні.

Практичне значення дисертації полягає у можливості використання основних положень роботи при підготовці наукових праць узагальнюючого характеру з історії України; розробці лекцій і проведенні семінарських занять; написанні підручників і навчальних посібників з історії України, у тому числі з історії українського козацтва та українського війська, історії розвитку державності України тощо.

Апробація основних положень дисертації. Основні положення дисертації та результати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри історії України Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Загальна концепція дослідження, його окремі положення знайшли відображення у тезах доповідей та матеріалах наукових конференцій, науково-практичних та методологічних семінарах: ІІ міжрегіональному науково-практичному семінарі молодих вчених (Луганськ, 2004); методологічному семінарі «Історія науки і техніки» (Луганськ, 2005); Всеукраїнській науковій конференції «Україна на межі тисячоліть: історія і сучасність» (Луганськ, 2006); ІІІ міжрегіональній науковій конференції «Українська державність: історія і сучасність» (Маріуполь, 2006); методологічному семінарі «Історія науки і техніки» (Луганськ, 2007).

Публікації. Головні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені у 9 публікаціях, серед яких 4 у фахових виданнях, визначених переліком ВАК України. Усі статті написані без співавторів.

Структура та обсяг роботи обумовленні її метою та науковими завданнями. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків (173 сторінок — основний текст), списку використаних джерел та літератури (315 найменувань на 26 сторінках). Дисертація містить 2 додатки. Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 200 сторінoк.