8-й Хрестовий похід

Тим часом Людовик IX знову прийняв хрест. За ним пішли його сини Пилип, Іоанн Тристан і Петро Алансонський, граф Пуатье, граф Артуа (син загиблого в Мансуре Роберта Артуа), король Тібо Наваррський і інші. Крім того, обіцяли йти в похід Карл Анжуйський і сини англійського короля Генріха III, Едуард л Эдмунд. У липні 1270 Людовик відплив з Егморта у Кальяни. Вирішено було почати похід завоюванням Тунісу, що було б вигідно для Карла Анжуйського (брата Людовика Святого), але не для християнської справи у Св. Землі. Під Тунісом серед хрестоносців відкрився мор: умер Іоанн Тристан, потім папський легат і нарешті (25 серпня 1270) сам Людовик IX. Після прибуття Карла Анжуйського був укладений з мусульманами мир, вигідний для Карла. Хрестоносці покинули Африку й частину їх відплила в Сирію, куди в 1271 прибули також англійці. Бибарс продовжував брати гору над християнами, взяв кілька міст, але спроба його завоювати Кіпр не вдалася. Він уклав із християнами перемир’я на 10 років і 10 днів і зайнявся боротьбою з монголами й вірменами.

Спадкоємець Боемунда VI, Боемунд VII Трипільський, платив йому данину. Папа Григорій X намагався, але без успіху, організувати новий Х. п. Обіцяли йти у Св. Землю багато хто (у тому числі Рудольф Габсбурзький, Пилип Французький, Едуард Англійський, Іаков Арагонський і інші), але ніхто не виконав обіцянки. В 1277 помер Бибарс і почалася боротьба за його спадщину. Безладдя йшли й серед християн. В 1267, зі смертю короля ієрусалимського Гуго II (син Генріха I Кіпрського), припинилася чоловіча лінія Лузиньянов; влада перейшла до Гуго III, принцові антиохійському. Марія Антиохійска, вважаючи себе спадкоємицею ієрусалимської корони, поступилася свої домагання Карлу Анжуйському, що опанував Аккою і вимагав, щоб його визнали королем. Гуго III помер в 1284; на Кіпрі йому успадковував його син Іоанн, але він помер уже в 1285. Брат його Генріх II вигнав з Акки сіцілійців і одержав корону кіпрську й ієрусалимську.