Вчень Данило Заболотний

Вчений Данило Заболотний

Серед відомих вчених, котрі працювали над вивченням такого інфекційного захворювання як чума працював й відомий вітчизняний вчений Данило Кирилович Заболотний, який присвятив вивченню цієї хвороби понад 12 років ризикуючи власним життям.

Життя й праця Данило Кириловича були настільки значними й цікавими, що Олексій Максимович Горький, який любити слухати його розповіді про подорожі, одного разу сказавши йому: «Дуже потрібно було б б написати про ваше життя, про учителів ваших й учнів…».

Починаючи свою діяльність про вивчення чуми, Д. К. Заболотний — учень Ф.І. Мечнікова й Я. Ю. Бардах — був вже автором багатьох наукових праць в області мікробіології й епідеміології. Такий широкий кругозір вченого дозволив йому широко й всесторонньо підійти до вивчення незрозумілих проблем епідеміології чуми.

Д.К. Заболотний — допитливий спостерігач, невпинний дослідник й великий вчений, перш на він зумів правильно оцінити значення соціального чиннику у виникненні й поширенні чуми.

Цікавлячись побутом й звичаями населення Данило Кирилович робить надзвичайно важливі висновки з народних спостережень. То в звіті російської наукової експедиції про наукову чуму в Манчтурії в 1910 — 1911 роках Заболотний писавши: «Шляхом опитування вдалося встановити, що ще задовго до спалаху епідемії на різних прикордонних пунктах із Манчтурією спостерігались вогнищеві спалахи по декілька захворювань, котрі малі зв‘язок із тарбаганами. Туземне населення звикло дивитись на цих гризунів, як на джерело інфекції захворювання чумою». І далі: «Зараження людини від цих гризунів відбувається частіше всього при здиранні шкіри із тарбаганів, шляхом проникнення збудника через шкіру чи занесення її на слизову оболонку рота чи носа забрудненими руками. Можливе перенесення збудника й за допомогою червоних вошей (бліх), котрі кусають й людину…».

Так формувалась думка вченого, який глибоко досліджував закономірності виникнення й поширення чуми в світі й добро прислуховувався до народних спостережень. Усі це давало можливість зрозуміти й правильно пояснити причину вогнищевості чуми.

Проте, треба було б доказати, що гризуни є джерелом інфекції чуми в природі, що люди заражаються чумою від гризунів. Без прямих доказів усі роботи й пошуки залишалися безплідними, а гіпотеза висунута Заболотним виявилась побудована на піску. Заболотний натхненно продовжував шукати факти й лише через 12 років докази були одержані. Цікава історія цого важливого відкриття.

Об‘їжджаючи степу, один із помічників Заболотного, студент Л. Ісаєв, помітив тарбагана. Звичайно ляклива тварина швидко втікає й ховається в норі, а ця ледве пересувалась, зовсім не лякалась людини, Яка наближалася. «Це хворий тарбаган, — виникнула думка у одного вченого. — Так ведуть собі звичайно ж лише хворі чумою». Ісаєву були добро відомі усі ознаки, й справді, хворі чумою миші виходять із нір, не лякаються людей, ходять як п‘яні. Люди таке спостереження завжди було б грізним передвісником чуми. Ісаєв зловив хворого тарбагана й приніс його Заболотного. З організму тварини був виділена чиста культура чумних мікробів. Важливий ланцюг доказів був замкнутий. Думка Заболотного блискуче підтвердилась при подальших спостереженнях над степовими гризунами — ховрашками, мишами. Була доведено й роль бліх як переносників збудника чуми від хворих гризунів до людей.

Так, Данило Кирилович Заболотний — великий епідеміолог світу, невтомний дослідник й мандрівник вніс цінний внесок у епідеміологічну практику боротьби із чумою, встановив важливі факти захворювання серед гризунів в природі й їхнього роль поширенні цого грізного захворювання.

Чума в нашій державі ліквідована. Принципи боротьби із чумою розроблені Д. К. Заболотним, його учнями й помічниками втіленими в життя. створені протичумні лабораторії, інститути й станції спостереження, котрі уважно стежать за захворюваністю серед них й розробляють методи боротьби із ними.

Достойними свого вчителя були учні й помічники Данило Кириловича, внаслідок великі вчені - С.І. Златогоров, Т. С. Кулеша, П. В. Падлевський, асистенти А.А. Чуріліна, М. А. Суратевська, лікарі В. М. Богуцький, В. П. Попова, П. В. Кристовський та інші.

Одного разу, робивши розтин тара багатів, у які Заболотний із Ісаєвим встановив чуму, Данило Кирилович заразився, вколовшись голкою шприца, яким він бравши гній з чумного бубна. Знаючи про загрожуючу йому смертельну небезпеку, Заболотний почав писати прощальні листи своїм рідним й близьким. Алі на щастя, завдяки введеній йому протичумної сироватки Данило Кирилович благо приємно переніс чуму, спостерігаючи на собі її протікання як лікар й вчений.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.