Проблема стратосферного озону. 
Хлорфторвуглеці (ХФВ) та їхнього вплив на озоновий кулю

Проблема стратосферного озону. Хлорфторвуглеці(ХФВ) та їхні вплив на озоновий кулю

Реферат виконав: студент ФПрН-3 Фурсов Е. Ю Національний Університет «Києво-Могилянська Академія».

Кафедра екології.

КИЇВ 1999.

Вступ

У 1985 р. фахівці із Британської Антарктичної Служби дослідження атмосфери повідомили про абсолютно несподіваний факт: весняний вміст озону в атмосфері над станцією Халлі-Бей в Антарктиді зменшився за період із 1977 по 1984 р. на 40%. Незабаром це підтвердили інші дослідники, що показали, що область зниженого вмісту озону іде за межі Антарктиди й за висотою охоплює кулю від 12 до 24 км, тобто значну частину нижньої стратосфери. Найбільш докладним дослідженням озонового кулі над Антарктидою було б міжнародний Літаковий Антарктичний Озоновиий Експеримент. Протягом експеременту вчені із 4 країн декілька разів піднімалися до зони зниженого вмісту озону й зібрали детальні дані про її розміри й хімічні процеси, котрі там вібуваються. Фактично це означало, що в полярній атмосфері є озонова «дірка ». На початку 80-х за вимірюваннями зі супутника «Німбус-7 «аналогічна дірка був виявлена й в Арктиці, щоправда вона охоплювала значно меншу площу й зниження рівня озону в ній було б не таке суттєве — біля 9%. У середньому на землі із 1979 по 1990 р. вміст озону впавши на 5%.

Принцип проблеми. Наслідки для «живого».

Це відкриття стурбувало як вчених, то й широку громадськість, оскільки це означало, що кулю озону, який охоплює нашу планету, знаходиться в більшій небезпеці, ніж вважали раніше. Потоншення цого кулі може призвести до серйозних наслідків для людства. Вміст озону в атмосфері менше за 0.0001%, однак саме озон повністю поглинає смертельне ультрафіолетове випромінювання сонця із довжиною хвилі l.