Походження людини

Походження людини

Реферат із екології.

Міністерство освіти України.

Київ-98.

Виникнення людини.

Питання про ті, чи існує світло, що нас оточує, а тому числі й людина, у нас собі, чи є продуктом діяльності розуму (що належить якійсь вищій істоті чи ж кож-ному окремому індивіду) складає сутність основного філософського запитання, що класично формулюється у вигляді дилеми про первісну матерію чи розуму. У залеж-ності від відповіді на задане запитання філософи розподі-ляються на матеріалістів (признають об`єктивне існу-вання оточующого нас світу, що виник в результаті са-морозвитку матерії), об`єктивних ідеалістів (приз-нають об`єктивне існування оточуючого нас світу, що виник в результаті діяльності вищого розуму) та суб`єктивних ідеалістів (вважають, що оточуючий нас світло не існує реально, а є плід уяви окремого індивіда). Здається, неможливо дати експериментально обоснованої відповіді на основне запитання філософії, але й більшість вчених є прихильниками матеріалістичних концепцій.

Через ті, що матеріалістична концепція нам більш-менш відома, я б хотіла спершу розглянути запитання виникнення й розвитку людини із точки зору релігії.

Кожна релігія дивуватися на це запитання по різному, але й більшість із них, до того числі й православна, християнська, вважає, що людина є створінням божим.

Ось наприклад в Месопотамії вірили, що існує бага-то різних богів, але й людину створила богиня-матір (Ару-ру, Мамі, Нунтуд, Нинсурсаг) чи іноді бог Еа, вон створила людину із глини із домішкою божественної крові, тобто людина мала божественний вухо, у тому, щоб це творіння задовольняло усі примхи й потреби богів. А смердоті тім годиною жили безтурботним життям. Боги були добрими, справедли-вими та страшними, людина ма-ла прислуговувати й кори-тися богам, а смердоті за це могли виконати деякі бажання людини.

У Древньому Китаї вважали, що бог не створював людей за власною подобою й людинаце власно ніщо.

А вісь японці малі дуже цікаву религію, котра складалася із п`яти концепцій:

світ зародився сам собою, ніхто його не створював.

сила життя, вушко сексу поклали боги:`все що природно, ті не огидне`.

едність природи та історії.

багато богів Бог Сінто створив лише японців.

В Древньому Єгипті, вважали, що люди утворилися зі сліз бога Сонця — Хепра, чи Ра.

Люди, що жили, в давнину у Північній Америці ворожили, що люди могли походити від ведмедів, а й у Індонезії - що від людиноподібних мавп .Саме до мавп відносились як до рівних, як до якогось лісного народу.

Поряд різних версій щодо винекнення й розитку життя на землі існує й така, що життя розвилося у космічному просторі, а уже потім було б занесено на Землю.

Теорія Еволюції.

Теорія Дарвіна не є досконалою, як й усі інші теоріі винекнення життя, і людини на землі. Ця теорія базується в основному на викопних залишків. Алі найсправді досі ще не було б знайдено жодного вагомого викопного залишку, жадної «перехідної ланки» від мавпи до людини. Алі впродовж історіі прихильноки еволюціі видавали бажане за дійсне, тобто вигадували неіснуючі «перехідні ланки». Ось у прикладі із пилтаунською людиною у 1912 році. Приблизно впродовж 40 років більшість прихильників еволюції визнавало її справжність, але й у 1953 році підробка був розкрита. Завдяки сучасним методам дослідження виявили, що людськи й мавпячі кістки були складені разом й підвергнуті штучному старінню.

В іншому випадку мавпоподібна «ланка» був намальо-вона й подано до друку. Пізніше, однак, знайшлося, що «доведення» складалося лише із одного зуба, що належав вимерлому виду свіней.

Одним їз найбільш ранніх ссавців вважається маленька, гризуноподібна істота, що жила біля 70-и млн. років тому, так звань «крисоподібний примат».

Після періода близько 40 млн. років родословна продовжується залишками, що були знайдені в Египті, египтотеком (живий біля 30млн. років тому).

Потім, после гигантського пробілу, було б представлено інша людиноподібна істота. Про неї казалося, що вона жила приблизно 14млн. років тому, й називали іі рамапітеком. Її викопні залишки були знайдені в Індії десь біля півтора століття тому. По цім залишкам було б відображено мавпоподібну, двуногу, прямоходібну істоту. Хоча ціми викопними залишками були лише залишки верхньої та нижньої щелепи плюс декілька зубів. Алі потім було б виявлено, що раміпітек дуже схожий на представників сучасних людиноподібних мавп.

Пізніше було б знайдено австралопітека, чиї залишки були знаідені в південій Африці. Він мав маленьку черепну коробку та міцні щелепи. Його теж було б поставлено як пращура людей. Але в кінці кінців було б виявлено, що «череп австралопітека понад схожий на мавпячий,і відрізня-ється від людського не було за об`ємом мозку».

Дарвін навів багато фактів походження людини від тварин:

1.Данні порівняльної анатомії й фізіології людини й тварин показали подібність людини до тварин як у загальному плані то й у окремих деталях. При порівнянні кістяку й м`язів таких тварин як кінь, собаки й мавпи були знайдені тих сам кістки й м`язи, що відрізнялися від людських лише за розмірами та деякими деталями. Дивовижна подіб-ність й внутрішніх органів-серця, легень, органів трав-лення, а також ембріонального розвитку. Дуже велика подібність людиноподібних мавп до людини за біохіміч-ними показниками. Так, у шимпанзе, як й у людини є 4 гру-пи крові й людську притулок відповідної групи можна перелива-ти шимпанзе.

У людини є рудиментарні органи, котрі не пов`язані із вико-нанням якихось суттєвих функцій. У тому самий годину ці ор-гани виконують важливі функції в організмах тварин.

В своєму розвитку ембріон людини проходити тих ж сам етапи, що й ембріон тварини.

Одним із найважливіших факторів розвитку людини є її оточуюче середовище, тобто сус-пільство. Без суспільства людина не могла б розвитися. Еволюція пояс-нює багато чого в поведінці людини. Так-от здібність до вивчання мов в людині є уродженою. Усі, починаючи від можливості осягати світло до здібності вибирати партнера. Схильність до насильства й вбивств теж є природженою, то й бажання вести війни (відомо, що мавпи іноді утворюють угруповування проти своїх сусідів). Схильність до насильства із одного боці пояснюється бажанням матір партнера. І менш приваб-ливі й сильні особини проявляють чинність у насильстві над особами жіночої статі.

Суттєвою морфофізіологічною відміною людини від мавпи є об`єм головного мозку. У людини він в середньому становить 1400−1600 див 3, а й у мавпи близько 600 див 3 .

Поверхня півкуль переднього мозку у людини — 1250 див, а й у людиноподібних мавп — менше в 3,5- 4 рази. Найважливі-шою якісною особливістю людини як біологічного виду є її здатність до роботи.

Але постає запитання, чому саме людина, а чи не якась інша істота досягла вершини еволюції? Чому саме людський мозок, а чи не чиїсь інший розвивався?

Видатний біолог й письменник — фантаст І. Єфремов каже, що у тому щоб розвивався мозок потрібно:

Могутні органи почуттів — перш на зір, зір двоокий, стереоскопічний, такий, що може охопити простір, точно фіксувати предмети, що в ньому знаходяться, дати точну уяву про їхнього форму й місце розташування.

Голова має міститися на передньому кінці тіла, що першим стикається із оточенням й несе на собі органи почуттів.

Органи почуттів мають знаходитись максимально близько до мозку для економії в передачі подразнення.

Мисляча істота має добро рухатись, матір складні кінцівки, здатні виконувати роботу.

Розміри не можуть бути дуже маленькими, бо немає місця для розвитку могутнього мозку, немає достатнього запасу енергії, не можуть бути дуже великими, бо порушаться оптимальні умови розмірності й стійкості організму, необхідні для втримання ваги мозку.

Мозок може розвиватися тоді, коли голова не є знаряддям, не обтягнута рогами, тощо Кінцівки мають матір таку будову, щоб забезпечувати свободу рухів, здатність тримати, користування та виготовлення знарядь. Отже функції кінцівок мають бути розділеними — самі для переміщення, інші для хапання.

Періоди взаємодії людини й природнього середовища.

П е р ш і і, давній період включає палеоліт, мезоліт й нео-літ.

У палеоліті (від майже 2млн. років до 30−33 тисяч років тому) жили збирачі та Перші мисливціпе тикантропи, синантропи, кроманйольці.

У мезоліті - (від 30−10 тисяч рокі тому) до збирання й по лювання людей додається рибальство, з`явля ються более досконалі знаряддя із кісток, ка міння, рогу, дерева.

У неоліті -(8−4 тисячі років тому) з`являється землероб ство, свердлування, шліфування, Перші будин кі, святилища.

І період характеризується: накопиченням знань про природу, пристосуванням людини до природи та дуже незначним впливом на неї. Основне джерело енергії - це мускульна сила людини, повна залежність від природи.

Д р у р і і періодрабовласницький лад й феодалізм. Активно розвивається: землеробство, скотарство, ви-никають ремесла, розвивається будівництво сіл, міст, фортець.

Людство завдає природі помітної шкоди, особливо после появи й розвитку хімії, одержання перших кислот, поро-ху, фарб, мідного купоросу.

Чисельність населення у XV-XVII столітті нараховує 500млн.

І-ІІ п е р й про буд і: основний чинник впливу людини на природу — вогонь. Використання штучних пожеж для палбвання на диких звірів, розширення пасовиськ.

Т р е т й і період (XVIII cm. — nepшa половина XXcm.) — годину бурхливого розвитку фізики, техніки, винайдення парово-го двигуна, електричного мотору, атомної енергії, стрім-кого зросту населення (понад 3,5 млрд.).

Це період активного розвитку локальних й регіональних екологічних криз, протистояння природи й людського сус-пільства, страшних за екологічними наслідками воєн, хижацької експлуатації всіх природніх ресурсів.

Принцип розвиткуборотьба із природою, іі підкорення, впевненість, що природні ресурси невичерпні.

Ч е тонн на е р т і і (останні 40−50 років) розвиток глобальної екологічної кризи й посилення парникового ефекту, поява озонової дири та кислотних дощів, суперіндустріалізація, супермілітаризація, суперхімізація, суперспоживання, суперзабруднення всіх геосфер.

Чисельність людства на 1992 рікпонад 5,4 млрд.

— Виникнення й поширення в всіх цивілізованих країнах світу громад руху за охорону природи.

Список литературы

.Біологія (підручник) за редакцією Мотузного Київ «Вища школа» 1995.

Жизньяк виниклаБруклин-Нью-Йорк 1992.

Религии світу — Щапов Я. М., Осипов А. І. Корнєв У. І. та інших. Москва 1994.

Мифологии і вірування народів Східної й Південної Азії - відп. редактор Р. Р. Стратанович 1973.

Злобин — Основи екологіїКиїв, «Лібра», 1998.

Фадеев — Екологія.