Алексей I Комнін

Алексей I Комнин

Алексей I Комнін (1048−1118), візантійський імператор. Олексій, третій син Іоанна Комнина, брата імператора Ісаака I (правив у 1057−1059), народився Константинополі й добре зарекомендував себе як воєначальник при імператорах Михайла VII Дука і Никифоре III Вотаниате.

Благодаря авторитету до армій, вдалою одруження на Ірині, представниці впливового сімейства Дука, і (над останню) інтриг своєї вправною і проникливої матері Анни Далассены у лютому 1081 Олексій проголосили імператором, після чого 1 квітня опанував Константинополем, примусив Никифора до зреченню і 4 квітня сам зійшов на престол.

Империя лежить у вкрай кепському стані: турки-сельджуки оволоділи майже всієї Малої Азією, сицилійські нормани вторгалися до Греції, на Балканах господарювали печеніги, скарбниця була порожня, а армія дезорганізована.

Алексей уклав невигідний світ із сельджуками і почав блок з імператором Священної Римська імперія Генріхом IV і венеціанцями проти теснивших візантійців в Греції норманнов із південної Італії, на чолі яких був Роберт Гвискар. У 1082 за підтримку значні торгові привілеї. Поки Гвискар стояв у главі війська, візантійці терпіли невдачі (поразка при Диррахии), проте події у Італії зажадали особисту присутність Гвискара. Без нього справи в норманнов пішли менш успішно, а 1085 Гвискар помер. У цей час спалахнуло повстання богомилов на сході Балкан. Цим скористалися половці і печеніги, котрі організували кілька набігів завезеними на територію Імперії 1087−1091.

В 1091 Олексію вдалося залучити половців зважується на власну інший бік і з допомогою подолати печенігів. У тому ж році Олексій звернувся безпосередньо до государям Західної Європи пов’язано з жаданням допомоги у боротьбі проти сельджуків. Однак у 1096 з його землях з’явилися неорганізовані натовпу, які становлять 1-ї хрестовий похід.

Первый великий загін погано збройних простолюдинів був практично цілком знищено турками невдовзі після переправи на азіатський берег. Олексій домігся від прибулих потім лицарів клятви в васальної вірності і запровадив в Малу Азію. Відвойовані їх зусиллями великі території Малої Азії були йому повернуті, проте прибульці із Заходу вважали, що Олексій надав їм недостатню допомогу, тато Пасхалій II навіть замишляв проти хрестовий похід.

В 1007—1008 Олексію довелося не воюватимемо з які мали благословення тата норманнами, яких очолював син Гвискара Боэмунд Тарентский. Похід Боэмунда закінчився провалом, він вимушений був підписати принизливий світ.

Умер Олексій в Константинополі 15 серпня 1118, залишивши по собі сильну й скільки можна судити, що процвітала імперію. Життя Олексія відома по складеного його дочкою Ганною Комниной життєпису (Алексиада).

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.