Исследование аудиторії СМИ

Історія вопроса.

Їх перші серйозні кроки в аудиторометрии здійснювались у 20- 30-х років у США, коли проблема визначення обсягів аудиторії радіослухачів у зоні стійкого прийому сигнала.

Тоді ж склалися такі методи опитування, як анкетування з висилкою анкет поштою і інтерв'ювання face-to-face. Трохи згодом, з недостатнім розвитком телефонізації до й у зв’язку з усвідомленням той факт, що радиоинформация недовго затримується у пам’яті слухачів, виникли чи два різновиди методик. Перша передбачала телефонне опитування у процесі прослуховування, друга — наступного дня після виходу передачі у ефір. Того ж період з’явилися перші комерційні соціологічні служби, спеціалізувалися виключно на вимірах аудитории.

Тоді ж сформувалися перші методи дослідження аудиторії газет і журналів крім регулярного аналізу редакційної пошти і відстежування даних про збуті тиражу, із цих методів припускав з’ясування впізнаваності марки видання. Респондентам пред’являли приблизно десяток логотипів різноманітних видань і просили вирішити низка запитань. Інший метод у тому, що респондента пред’являли список видань і з’ясовували, що він читав у яких протягом певного хронологічного периода.

У Європі перший досвід у галузі аудиторометрии належить британської державної корпорації ВПС (Бі-Бі-Сі), що з середини 1930;х веде щоденні виміри аудитории.

На початку 40-х років у США сталося етапна подія. У експлуатацію запроваджено прилад, називалося аудиометр. Він підключався до стаціонарному радіоприймачі і дозволяв фіксувати режим його роботи. Таких апаратів випущено понад тисячу. Проте криза цього збору вимірів виник із появою переносних і автомобільних приемников.

У 40-і роки відповіддю соціологів на технічні вдосконалення ринку стало запровадження нової опитувальної методики, що називається щоденникової панеллю. Її базові особливості збереглися і з сьогодні. Суть у цьому, що певну кількість респондентів у протягом тижня заповнюють опитувальні таблиці, створені з урахуванням певних соціально-демографічних характеристик і з урахуванням сітки мовлення. Група постійних респондентів вибирається на комерційній основі й з урахуванням певних соціальнодемографічних характеристик.

У роки з’явилися прилади, дозволяють проводити виміру телеаудиторії полуавтоматизированным електронним способом. Спочатку що це пульти управління телевізорами. Кнопки пульта залучатися для фіксації як самого факту включення, а й кількості хто дивиться глядачів. Прилад отримав назву «people meter» (ТВ-метр). Протягом чверть століття цей прилад постійно вдосконалювався, вимагаючи дедалі менше втручання з боку телеглядача. Сьогодні це найбільш досконалий і водночас найдорожчий спосіб виміру телеаудитории.

Дослідження аудиторії ЗМІ на России.

Сучасні російські засоби інформації і ЗМІ СНД як що раніше потребують об'єктивних і систематичних дослідженнях на всіх щаблях — федеральному (загальнонаціональному), регіональному і місцевому, а й у аналізі зарубіжних исследователей.

Вперше за історію масових комунікацій ЗМІ на 1988;1992 роках виступили проти системи, оскільки є частиною цією системою, і зіграли вирішальну роль катастрофі СРСР і комунізму, проведенні глибоких реформ переважають у всіх сферах життя Росії та СНД. Виникло новим типом ЗМІ перехідного суспільства, який досі мало изучен.

Проблеми пострадянських ЗМІ стимулюють зростання досліджень, спрямованих до пошуку виходу з системної кризи, у якому перебувають ЗМІ Росії та країн СНД. Цей криза охоплює її економічні, професійно — творчі, етичні і організаційні боку. Характер процесів, які у російських ЗМІ вкрай суперечливий і неоднозначний. Відбулася неконтрольована суспільством монополізація і комерціалізація ЗМІ, зросла ангажована залежність журналістів не тільки від медиаолигархов, а й владних чиновницьких структур, особливо у регіональному і місцевому уровнях.

Досвід показав, що лібералізація, ні приватизація не забезпечили фактичного рівності громадян, у області інформації та не зробили її об'єктивної. Йдучи з під контролю суспільства, ЗМІ постійно демонструють анархічну незалежність, самодостатність і самовладдя, що, безсумнівно множить асоциальную пресу й гарантувати телеканали, серйозно загрозливі свободі масової інформації та цивільним прав людини в обществе.

Але є і позитивні моменти. Одночасно зросла на ролі ЗМІ в соціалізації мас, особливо молоді, в засвоєнні нових норм життя, затвердженні демократичних засадах свободи слова, плюралізму, толерантності тощо. ЗМІ стають чинником формування громадянського суспільства. Слід звернути увагу до інтерактивну на ролі ЗМІ, діалогічну модель відносини з аудиторією, комп’ютерну демократию.

Напрями исследований.

Впродовж останнього десятиліття цілком інакша спрямованість інтересів дослідників російських ЗМІ. Раніше, для радянських часів були дуже характерні историко-описательные роботи (з повністю ідейнополітичним ухилом), і навіть вивчення майстерності, поетики, форм журналістської діяльності. У період перебудови (1985;1991 роки) й у період пост-перестройки («демократичних реформ ») 90-х років посилився інтерес до соціальної статусу, громадським зв’язкам і ефектів прессы.

Традиційним напрямом соціальних і соціально-психологічних досліджень більшість дослідницьких центрів ЗМІ Російської Федерації является:

1. Дослідження свободи слова друку, взаємовідносин журналістики з інститутами влади й громадянського суспільства, відповідності моделі ЗМІ потребам соціальної системи. 2. Дослідження журналістських кадрів, нової типології ЗМІ, процесів комерціалізації преси, телебачення та радиовещания.

3. Дослідження текстів преси, телеі радіопередач та ефективності їхнього впливу на аудиторию.

4. Дослідження і навчання нових технологій і їх упровадження в деятельность.

СМИ.

5. Забезпечення рекламних кампаній і кампаній паблік рилейшнз.

6. Дослідження аудиторії ЗМІ, визначення її типології, складу, читацьких і глядацьких інтересів, тенденцій розвитку та т.д.

Ринок медиаисследований в России.

Становлення інформаційного ринку, який утворився приблизно до 90-го року, змінило підгрунтя інтересу ЗМІ зі своєю аудиторії. Тепер від відносини читачів стала залежати доля видання, від популярності тіліі радіопрограм — стосунки із рекламодателями.

Етап найновішої історії держав, що виникли біля постсоветкого простору після 1991 року, відзначений повсюдним впровадженням західних соціологічних технологій та його адаптації до умов місцевого ринку. Процес ще й проходив проходить не без різної інтенсивності спроб із боку істеблішменту «приручити» соціологічні технології в інтересах різних груп власти-знания.

На російському ринку реальну потреба у вимірі аудиторії ТБканали відчули вже 1992;го року. Цілком природно, що першопрохідниками тут стали західні фірми, які мають подібним опытом.

Першими стали «Gullup» і «Mediametri». «Gullup» виграв тендер і почав програму навчання співробітників державної соціологічної служби ВЦИОМ технологіям виміру аудиторії. До 1994 року у складі співробітників виділилося кілька самостійних фірм з порожніми власними підприємницькими амбициями.

Засновники «Комкон-2» — російської фірми — зуміли отримати у клієнти «Ogilvi & Mather», «Video International», «Premier SV», і тепер вони впевнено зайняли власний простір на рынке.

Серед інших дослідницьких структур слід назвати НИСПИ (новий інститут соціально-психологічних досліджень", «Gallap Media Russia», «Russian Research», НДЦ РОМИР Агентство медиа-сервис «Video International» (РосМедиаМониторинг"), «Public Opinion Foundation» та інших. Здебільшого. У колі цих структур нейтральних й відбувається основна ротація кадрів, наукових методик. Усі вони у стані перманентної конкурентної боротьби, у процесі якого як погоджувальних процедур пропонуються різноманітні заходи: створення пулу дослідницьких компаній, установа незалежного індустріального комітету і т.д.

Істотною особливістю цього ринку є також те, що більшість із цих компаній зосередили своєї діяльності на великих міських аудиторіях і не мали досить розвиненою регіональної базою. Державна компанія ВЦИОМ займала тут досить міцні позиції. Саму жваву полеміку на початку 1999 року викликало звістку про гаданої виробленні у Росії єдиного стандарту медиаизмерений і злитті щоденникової і пиплметровой панелей з урахуванням об'єднання двох медіакомпаній — може бути, «Gallap Media Russia», «Russian Research».

Больова точка раз ці розбіжності криється у необхідності технологічного вдосконалення ринку досліджень з допомогою більш точних піпл-метрів (аудиометров) й відновлення традиційних вимірів з допомогою телефонних опитувань методом «CATI» і щоденникової панелі, збільшенні вибірок. Це своє чергу вимагає инвестиций.

Соціологічні исследования.

Більшість досліджень аудиторії передбачає пряме звернення до неї з метою виявити, які й як часто джерела масової інформації вона використовує, як його оцінює, які її задоволені і невдоволені цими джерелами інтереси, як використовують одержану інформацію, обмінюються її тощо. Зрозуміло, що з таких цілей треба використовувати методи соціологічного опитування — з повним дотриманням вимог репрезентативності й надійності інформації: бо необхідно отримати висновок, що стосується масової свідомості і поведения.

У практиці медиаисследований прийнята наступна терминология:

Потенційній аудиторією телеканалу називається й усе населення, яке проживає у його населених пунктів, де існує технічна можливість прийому тієї чи іншої телеканалу. Розміри потенційної аудиторії змінюються залежно кількості та певного типу телеприймачів, а також від діапазону мовлення телеканалов.

Телеглядач — людина, що у із включеним телефизором.

Дослідження телеаудиторії - це вибіркові дослідження, в результаті чого з’являються статистичні дані про кількість глядачів телеканалу серед певної групи населення певний період в протягом окремої передачи.

Вимірювання аудиторії - це дослідження, що забезпечує отримання статистичних оцінок телеаудиторії по фактичним вимірам для певного календарного периода.

Насправді вимір аудиторії здійснюється тим чи іншим методом опитування населення, тобто. роботи з питаннями в населенню у цілому або до певної групи людей щоб одержати як фактичної інформації (смотрелне дивився, читав не читав тощо.), і суб'єктивної - думок, оцінок, уподобань і др.

Особи, відібрані спеціальним чином заради проведення опитування, називаються респондентами. Вони становлять вибірку опитування. Вибірка формується таким чином, щоб він повністю репрезентировала (представляла) структуру генеральної сукупності. Генеральна сукупність — це те група населення, з якої виготовляється вибірка респондентів на дослідження. У залежність від цілей дослідження, у ролі генеральної сукупності може розглядатися населення країни загалом, населення окремого регіону, конкретного міста, любо ж специфічна група населення, що має певними соціально-демографічними параметрами тощо. в відповідність до теорією статистики, якщо вибірка репрезентирует генеральну сукупності (відповідає їй структурно і має достатній обсяг), то отримані внаслідок досліджень дані дозволяють будувати висновки про генеральної сукупності в целом.

Існують науково обгрунтовані процедури побудови репрезентативною вибірки. Зазвичай, вибірка мусить бути випадкової, респондентів слід відбирати з даних, має достатній охоплення, точність і актуальність. Випадкова вибірка передбачає, що це респондента мають рівну ймовірність бути отобранными.

Одержати оцінки охоплення і частоти контакти для довільній комбінації тимчасових інтервалів в різних телеканалах можна з допомогою панельних исследований.

За підсумками даних, здобутих у опитуваннях, складаються рейтинги видань, каналів, передач тощо. рейтинг — цю пам’ятку досліджуваного об'єкта у низці інших: за популярністю, оцінці - симпатіям і антипатіям, величині аудиторії, регулярності использования.

Використана література:. Б. Л. Борисов «Технологія реклами й PR». Москва 2001. «Журналістика і соціологія» Під. ред. І.Дз. Фомичевой. МДУ 1995. У. А. Євстаф'єв «Введення у медіапланування». Москва 1998. internet.