Чи керуємо ми процесом урбанізації?

Авторський колектив :

А. Ю. Бубнов, Є. Р. Михайлов.

(1995 г.

Управляємо ми процесом урбанізації ?

Сучасні процеси росту, складу і розміщення населення викликають багато проблем. Одне з найважливіших питань є процес урбанізації. Управляємо ми им?

Давайте докладніше ознайомимося з цим явлением.

Урбанізацією (від латинського urbs — місто) називається зростання міст, зростання питомої ваги міського у країні, регіоні, світі, виникнення та розвитку дедалі більше складних мереж, і систем міст. Отже, урбанізація представляє історичний процес підвищення ролі у життя суспільства, поступове перетворення в переважно міське характером праці, способу життя і західної культур населення, особливостям розміщення производства.

Урбанізація — один із найбільш важливих складових частин социально-экономического развития.

Загальні риси урбанізації, характерні більшість країн :

1). Швидкі темпи зростання міського населення, особливо у менш розвинених країн, де відбуваються стихійні, непідвладні контролю міграції із сіл до міста. У 1950;го р. населення міст збільшилася 4.37 разу. [pic].

Графік зростання кількості міського населення (млн. чол.).

2). Концентрація населення Криму і господарства за основному у великих містах, т.к. міста мають безліч функцій, особливо у невиробничій сфері, вони повніше задовольняють запити людей, мають розвинену інфраструктуру, і забезпечують доступом до сховищам информации.

Половина населення світу живе у містах. Більше 30 міст світу мають населення понад п’ять млн. человек.

3). «Розповзання «міст, розширення території. Це відбувається тоді, коли навколо у містах (столиць, промислових і портових центрів) виникають пояса міст — супутників. Такі освіти називаються міськими агломерациями. Їх некерований зростання дуже турбує вчених, які займаються цією проблемой.

Найбільші міські агломерації склалися навколо Мехіко, Сан-Паулу, у Токіо й Нью-Йорка.

Умовні рівні урбанізації :

Низький рівень урбанізації - менш 20% ;

Середній рівень урбанізації - від 20% до 50% ;

Високий рівень урбанізації - від 50% до 72% ;

Дуже високий рівень урбанізації - понад 72% .

Слабоурбанизированные країни — Західна і Східна Африка, Мадагаскар і пояснюються деякі країни Азии.

Среднеурбанизированные країни — Болівія, Африка, Азия.

Високоурбанізовані країни — СНД, Європа, Північна Америка, ПАР, Австралія, Південна Америка.

Темпи урбанізації залежать від міри эконоического розвитку. У більшості економічно розвинених країн, де урбанізація досягла досить високого рівня, процес взятий під контроль, і міського населення увели-чивается, а навіть трохи зменшується. Але урбанізація продовжує зростати всередину, набуваючи нові формы.

У країнах урбанізація продовжує зростати вшир, а міським населенням швидко зростає. Це одержало назву міського вибуху ипродолжает залишатися неконтрольованим. Однак зростання населення у этихрегионах набагато випереджає їх реальне развитие.

У багатьох міжнародних документів (зокрема, в резолюції Світового банку Реконструкції й Розвитку) говориться про кризу урбанізації у що розвиваються. Але він продовжує залишатися у основному стихійної і неупорядоченной.

Для стабилизаци процесу урбанізації необхідно, щоб происхолил частич-ный відтік населення із міста у сільські райони, що призведе до розвантаженні міст і збільшення товарообігу між селом і городом.

Мабуть, Ви знаєте про так званої «проблемі великих міст », на які припадає значну площа земель. Як один із шляхів розв’язання проблеми будуються й проектуються надвисокі будинку. Висуваються також напівфантастичні проекти споруди підземних міст, плавучих міст, підводних міст, городов-конусов, городов-деревьев, городов-башен, городов-воронок, городов-мостов тощо. д.

Інший метод розвантаження у містах пропонують аргентинські вчені. Ще недавно широко обговорювалося проект перенесення столиці Аргентини з БуэносАйреса у Вьедму. На користь цього наводилися кілька факторов.

По-перше, буде розвантажений Буенос-Айрес, т. до. в трёхмиллионной агломерації Великого Буенос-Айреса зосереджена майже 1 / 10 частина всього населення; це адміністративна, а й промислова столиця країни, і навіть найбільший порт. По-друге, розбудову нової центру сприяла б освоєння Патагонии, а як наслідок, відтоку населення з Буенос-Айреса у провінцію, рівномірнішому розподілу населення за країни, що призведе до зниження рівня урбанізації і контролюванню її процесса.

Нині урбанізація стала однією з основних чинників забруднення довкілля. Саме із нею пов’язано більш 75% загального обсягу забруднення. Великі міста істотно впливають на екологічну обстановку даного реги-она. Жителі називають їх «смогополисами » .

За даними хімічних досліджень, провелённых суспільством «Greenpeace », шлейф забруднюючої і теплового впливу у містах простежується на відстань до 50 км, охоплюючи площу перейменують на 800 — 1000 квадратних километров.

Останнім часом офіційні органи влади та громадськість економічно розвинутих країн сприймають різні заходи для охороні й поліпшенню міської середовища. Проте країни у умовах крайнього нестачі коштів що неспроможні забезпечити як перехід до маловідходних технологіям, а й строительство переробних вторсырьё комбинатов.

У економічно розвинених країн робляться великих зусиль по регулювання процесу урбанізації, управлінню їм. У роботі, яка нерідко здійснюється методом спроб і помилок, беруть участь демографи, екологи, географи, економісти, соціологи, загалом, кому небайдужа майбутність людства. Поки люди й не управляють процесом урбанізації, але в людини нічого немає неможливого, й у незабаром урбанізація візьмете під контроль.