Банковская система Росії: криза й перспективи розвитку

Банковская система Росії: криза й перспективи развития

Интенсивное розвиток банківської системи Росії, те що останніх років, визначалося процесом трансформації планової економіки ринкову. За порівняно короткий перший період було створена дворівнева банківсько системо. На першому етапі, в 1988;1993 рр., активний розвиток банківської системи визначалося дефіцитом банківських послуг CSFB, розподілом централізованих кредитів, і навіть високої інфляцією разом з низькою вартістю залучених коштів. У цей час була створена близько 2500 комерційних банків.

С 1993 р. в Росії почалося інтенсивне рaзвитие фінансових ринків, насамперед ринку державних цінних паперів. І це внесла зміни в напрями роботи комерційних банків. Принципове значення у зв’язку з цим набуло збільшення обсягу залучуваних банківської системою коштів та їхнього розміщення на внутрішньому фінансовому ринку. Комерційні банки знизили практично нанівець тарифи на розрахунково-касове обслуговування юридичних осіб і почали проводити активну політику відсоткові ставки за депозитами фізичних осіб. Висока реальна дохідність на фінансові ринки разом із зміцненням реального курсу рубля забезпечили сталий розвиток банківської системи.

Однако в результаті торішньої фінансової кризи банківсько системо зазнала значні втрати. Так, по активною частиною втрати внаслідок рішень уряду від 17 серпня склали:

110−120 млрд. крб. капіталовкладень у ГКО/ОФЗ, які опинилися замороженими на невизначений термін, тобто. фактично 17% чистих активів банків з ліквідних миттєво перетворилися на прострочену заборгованість. (Ощадбанк на 17 серпня мав пакет карбованцевих держоблігацій обсягом 78−85 млрд. крб., інші комерційних банків — 33−34.5 млрд. крб.),.

6.2−6.3 млрд. крб. капіталовкладень у муніципальні папери, які теж можна кваліфікувати як неліквідні активи, оскільки після 17 серпня зобов’язання в своїм облігаціях змогли виконувати деякі місцевих органів влади,.

23.2 млрд. крб. — приріст простроченої заборгованості за август-сентябрь1998 р. по наданими кредитами (підприємствам, банкам і керували місцевим органів державної влади).

Кроме того, рівень достатності капіталу (розраховуваний як ставлення капіталу до чистих активам) банківської системи скоротився з майже 20% (на 1 серпня 1998 р.) до 10% (на 1 листопада 1998 р.).

Изъятие коштів з банківської системи (чи зменшення пасивної частини банківських балансів) у кризове період становило:

5 млрд. крб. — зменшення (за серпень) карбованцевих коштів юридичних,.

7.8 млрд. крб. (1.3 млрд. дол.) — зменшення (за серпень) валютних коштів юридичних,.

17.5 млрд. крб. — скорочення у період кризи (з 30 червня до грудня) карбованцевих депозитів фізичних осіб (зокрема в Ощадбанку — 1.1 млрд. крб., у решті комерційних банках — 16.4 млрд. крб.),.

23.4 млрд. крб. (3 млрд. дол.) — скорочення з 30 червня до грудня валютних депозитів фізичних осіб (зокрема в Ощадбанку — 1 млрд. дол., у решті комерційних банках — 2 млрд. дол.).

Таким чином, сумарні активи банків, оцінені поки що не початок серпня о 1.1 трлн. крб., за день, 17 серпня, фактично скоротилися на 140−150 млрд. крб. (чи 12.5−13.5%), чисті активи, оцінені на 1 серпня приблизно 700 млрд. крб., скоротилися на 20−21.5% (тобто. до 560−550 млрд. крб.).

Оценка коштів, необхідні відновлення російської банківської системи (приравниваемая до понесеним втрат) за станом 1 січня 1999 р., то, можливо різна в залежність від поставленої мети:

70 млрд. дол. (1.45 трлн. крб. — за курсом 20.65 руб./дол.) — відновлення (доларовому обчисленні) чистих активів російської банківської системи,.

15 млрд. дол. (310 млрд. крб. — за курсом 20.65 руб./дол.) — відновлення (доларовому обчисленні) власні кошти російських банків,.

76.6 млрд. крб. — ліквідація втрат, понесених внаслідок заморожування держоблігацій (кошти, спрямовані на ГКО/ОФЗ за станом 1 січня 1999 р.),.

135 млрд. крб. — ліквідація обсягу неліквідних активів (прострочена заборгованість, ГКО/ОФЗ і муніципальні облігації),.

40 млрд. крб. — ліквідація непокритого активами (виключаючи неліквідні активи) обсягу залучених коштів банківських клієнтів ,.

33.3 млрд. крб. — ліквідація збитків російських комерційних банків (виключаючи Ощадбанк) чи 18.5 млрд. крб. — збитки банків з урахуванням показників Ощадбанку.

Реформа національної банківської системи можуть грунтуватися на трьох принципових підходах (сценаріях), хоч і очевидно, подальше її розвиток буде поєднувати у собі всі напрямки, які у цих підходів Але за будь-якого разі обриси майбутньої банківської системи будуть залежатиме від вибраних грошовими владою співвідношень між даними підходами, характеризуемыми нижче.

Первый — самостійний вихід банків з кризи. Вочевидь, що у відновлення російської банківської системи знадобиться чимало часу. Ряд комерційних банків, попри свої різноманітні збитки, реалізують агресивну стратегію, спрямовану залучення нових клієнтів, і завдяки коштів вирішують проблеми з ліквідністю. Інші, переважно великі кредитні установи, відкривають нові банки. Причому у старому банку залишаються все «погані» активи і пасиви, а великі корпоративні клієнти переводяться на розрахунково-касове обслуговування новий банк. Непрацюючі активи (державні та муніципальні цінних паперів, підлягають реструктуризації) і заморожені пасиви (кошти фізичних юридичних осіб) залишаються у старому банку до завершення реструктуризації державних облігацій, частина депозитів фізичних осіб перетворюється на Ощадбанк РФ.

Перечисленные стратегії яких можуть у тому чи іншою мірою успішно реалізовуватися у разі, якщо банк мав нульову (чи незначну) відкриту валютну позицію, і навіть великих корпоративних клієнтів. Девальвація рубля (нагадаємо, зростання обмінного курсу за 1998 р. становить близько 250%, а інфляція — 84.4%) різко знецінила активи, і навіть створила додаткові проблеми з поверненням синдикованих кредитів. Великі банки, що володіють значним обсягом депозитів населення та й що у державні цінних паперів істотні, фактично не мають шансів на самостійне відновлення.

Второй — державну підтримку банківської системи. За понад півроку, що минули з початку фінансової кризи, грошовими владою були оприлюднені кілька планів стабілізації банківської системи, проте конкретних практичних дій розпочато був. Спричинив цю такими причинами:

отсутствием загального урядового плану макроекономічну стабілізацію і середньостроковій економічної програми,.

стабилизация в сьогодні банківської системи, хоч і парадоксально, посилить загальну фінансову нестабільність.

Последний теза потребує певних пояснень. Насамперед, лише розв’язання проблеми нормалізації банківських перерахувань економіки зажадало значної емісії: провели кілька взаємних заліків з фонду обов’язкового резервування, а ряд банків отримали стабілізаційні централізовані кредити.

Далее, переклад депозитних вкладів фізичних осіб із проблемних банків Ощадбанк РФ передбачає, держава бере відповідальність право їх повернення він, навіть під час використання частково конфискационных схем. Населення відчуває, по зрозумілих причин, недовіру як до банківську систему, і до держави, і прагнутиме вилучити вклади. Готівку, своєю чергою, виявляться на товарних і валютному ринках і зумовлять зростання цін, і обмінного курсу рубля.

Наконец, російські комерційних банків мають значну зовнішню заборгованість. Видаючи подібним банкам стабілізаційні кредити, Центробанк має враховувати, що велика частина карбованцевих коштів конвертуватися в іноземну валюту, посилюючи тиск на обмінний курс. Що стосується розширення державного участі у певному банку влади беруть відповідальність за взяті ним раніше зовнішні кредити він.

Отметим, що у разі надання банкам централізованих кредитів важливого значення мають умови застави і відсоткові ставки. При наданні централізованого кредиту під заставу ГКО/ОФЗ мова фактично про дострокове погашення даних паперів. Централізований кредит, виданий за ставкою рефінансування (60% річних), при що складається ринкової кон’юнктури означає, що це певне комерційний банк приваблює ресурси за будь-яку ціну та її шанси На оновлення нормального стану невеликі.

Активное участь грошових влади у відновленні банківської системи має і кілька позитивних моментів, до котрих віднести такі:

контроль за на фінансові потоки. Розширення участі уряду та Центробанку у крупних комерційних банках дозволить розширити кредитування підприємств реального сектора,.

значительная стійкість кон’юнктури на фінансові ринки, оскільки знизиться обсяг спекулятивного капіталу,.

сокращение вивезення капіталу із Росії результаті жорсткості державного фінансового контролю,.

привлечение ресурсів для федерального бюджету, зокрема розміщення державних цінних паперів, зі порівняно низькою дохідністю.

Третий — участі зовнішнього капіталу на банківському сегменті. Досвід роботи зарубіжних банків російському ринку можна назвати вдалим. Іноземні інвестиційні структури понесли величезних збитків внаслідок оголошеної реструктуризації ринку ГКО/ОФЗ, а питання репатріації решти коштів вирішене досі. Російські боргові зобов’язання, номіновані в іноземній валюті, перебувають під загрозою дефолту або оцінюються як надзвичайно ризиковані. Деяка активність з надання кредитів підприємствам, відзначена у середині 1990;х років, також зведена нанівець.

Для більшості іноземних банків російський ринок технічно нескладне особливого інтересу, за винятком двох випадків. По-перше, банки, понесшие значні втрата часу та не здатні провести фіксацію збитків і повернення решти коштів, будуть змушені бути присутніми при російському ринку — зокрема, у разі обміну державних (як і муніципальних) облігацій інші державні папери або акції російських компаній чи разі неможливості репатріації залишків коштів. По-друге, банки, котрі переслідують справді стратегічні інтереси, можуть відчинити, крім представництв, невеликі відділення з обмеженою областю діяльності.

В цілому, можна констатувати, що реформування банківської системи немає. Одні комерційних банків здійснюють досить агресивну стратегію, спрямовану на виживання і захоплення частини ринку банківських послуг CSFB. Іншим удалося одержати централізовані стабілізаційні кредити. Нарешті, ряд банків або закриті, або межі банкрутства. Державне агентство реструктуризації кредитних організацій (АРКО) не початок функціонувати. Входження іноземних банків російський ринок вітається грошовими владою (по крайнього заходу, на словах), проте ніяких реальних дій у зв’язку з не робиться.

Наиболее ймовірний сценарій розвитку російської банківської системи на 1999 р. — відсутність реальної реформи. Активна націоналізація комерційних банків є малоймовірною з їх значної заборгованості - під час першого чергу для населення й зовнішнім інвесторам. З огляду на сохраняющуюся фінансову нестабільність, грошові влади будуть неспроможна реструктуризуватися державного боргу перед з мінімальними втратами для інвесторів і ефективно реформувати банківську систему.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.