Платон і Аристотель про оподаткування

Платон і Аристотель про оподаткування

Платон (428/427−348/347 рр. е.).

1. «Розвиток розкішного життя, яке започаткували ще олігархії, нестримна потреба у грошах наводять молодих людей лапи лихварів, а швидке руйнування і перетворення багатих в бідняків сприяють виникненню заздрості, злоби бідних проти багатих і злочинних дій проти усього державних устроїв, забезпечує багатим панування над бідними » .

Платон. Зібрання творів. У 4 т. Т. 3. З. 542.

2. «Наш начерк законів мав на меті зробити людей максимально щасливими й дружелюбними. Але будуть громадяни дружелюбні там, де, між ними багато позовів і багато несправедливостей? Ні, лише там вони дружелюбними, де несправедливостей всього менше (і де їх незначні. Тому говоримо, що у державі повинно бути ні золота, ні срібла, ні великий наживи шляхом ремесел і лихварства, ні надмірно великого скотарства, але мають бути лише доходи, доставлені землеробством, та й їх лише, отримання яких немає змушує нехтувати тим, задля чого й потрібно майно. «Отже, ми стверджуємо, що який одержав наділ через жереб повинна володіти їм у зазначених умовах. Було чудово, якби всі члени колонії мав і цікава всім іншим майном однаковою частці з усіма. Але це пояснити неможливо: один з’явиться, володіючи великим майном, інший меншим. Тому, і навіть за багатьма іншим причин для зручності і рівної частки всім у державі треба встановити нерівний майновий ценз. Отже, посади, податі, і розподілу і належний кожному пошана встановлюються як з власної чесноти чи з чесноти предків, як за силою і красі тіла, а й у майновому статку чи нужді.

Платон. Зібрання творів. У 4 т. Т. 3. З. 195−196.

3.Что стосується їжі і розподілу, що доставляються країною припасів, то правильним тут було б, звісно, здійснити порядок, близько нагадує критський закон (див. Платон. Зібрання творів. У 4 т. Т. 4. С. 750.) Всі ці припаси мали бути зацікавленими усіма розділені на дванадцять частин 17-ї та відповідно повинні споживатиметься. А кожна дванадцята — наприклад, пшениці, ячменю тощо, що дозріє, і навіть всіх тих тварин, які в кожного роблять продаж, — буде, відповідно до розрахунку, розділена трьох частини: перша частина призначається для свободнорожденных людей, друга їхнього рабів, третя — для ремісників і взагалі чужинців, як тим переселенців, що оселилися з наших потреби в годівлю, так тих, що кожного разу приїжджають до нас із державним або приватних справам " .

Платон. Зібрання творів. У 4 т. Т. 4. З. 302.

Аристотель (384−322 рр. до зв. е.).

4. «З сисситиями (У Стародавню Грецію сісітії (грецьк. syssitia) — громадські обіди, що проходили за столами під музей просто неба з однаково скромною їжею всіх) у критян справи кращі, ніж в лакедемонян. У Лакедемоне кожен поголовно повинен зробити призначений внесок — інакше закон лишає її цивільних прав… на Криті сісітії мають більш загальнонародний характер: від України всього врожаю, від всього приплода, від усіх прибутків, одержуваних державою, із внесків, платимых периеками, відраховується друга, що йде на справи культу і загальнодержавні витрати, іншу частина йде сісітії. Отже, усе й жінки, і, і чоловіки, годуються на рахунок».

Аристотель. Твори: У 4 т. Т. 4. М.: Думка, 1983. З. 435.

5. «Сьому частину складають ті, хто служить державі своїм майном і кого взагалі, ми назвемо заможними. восьму частина утворюють ті, хто служить народові, тобто займає державницькі посади (без посадових осіб існування держав немислимо), необхідно мати таких людей, які б бути посадовими особами, виконувати державні повинності чи безупинно, чи з дотриманням черги».

Аристотель. Твори: У 4 т. Т. 4. М.: Думка, 1983. З. 494.

6.Подобным ж чином скасовано була демократія й у Мегарах: демагоги вигнали багатьох знатних, щоб матимуть можливість конфіскувати їхнє майно, вигнанців цих набралося багато, повернувшись, вони перемогли демократів в битві і встановили олігархію. І це свого роду Кімі при демократії, яку скасував Фарсимах. Майже так само, як з’ясувалося при докладнішому вивченні, відбувалися державні перевороти та інших місцях. Те демагоги, бажаючи прилеститися народу, починають обмежувати знатних і тим самим спонукають їх повстати, або, вимагаючи розділу їх майна, або віддаючи прибутки на державні повинності (Аристотель. Твори: У 4 т. Т. 4. М.: Думка, 1983. З. 711.).

Примечание в тексті: Державні повинності (звані літургії) виконувалися заможними громадянами (оснащення трієри і добір екіпажу нею, покриття витрат на постановку хору для драматичних уявлень, і ін.).

(Аристотель. Твори: У 4 т. Т. 4. М.: Думка, 1983.С. 536.

7.Ввиду того що у крайніх демократіях буває дуже численним, у яких важко влаштовувати народні зборів без грошового винагороди, а такий порядок там, де в держави немає дохідних статей, ворожий знатним: адже доходи — у цьому випадку неминуче доводиться отримувати через встановлення надзвичайних податків, шляхом конфіскацій, поганого судочинства, проте це ниспровергло вже чимале число демократій …

Там, де дохідні статті є, слід остерігатися надходити оскільки тепер надходять демагоги, які вживають на роздачі надлишки доходів, народ ж бере разом із тим знову і знову потребує того ж, отже що така соціальна виплата незаможним нагадує дірявий бочку. Істинний друг народу має дивитися те, щоб народні маси були в суцільному тяжкому майновому становищі, що призводить до з того що демократичний лад стає куди придатним. Отже, потрібно знайти будь-які кошти тому, щоб добробут громадян було довговічним. Оскільки у тому зацікавлені і заможних людей, слід всю суму, образующуюся від надлишку зібраних доходів, розподіляти між неімущими, якщо є можливість збирати стільки, щоб всякий міг придбати у власність невелику ділянку землі, і якщо цього можна зробити — зайнятися торгівлею чи землеробством. Якщо не може бути надано всім незаможним, потрібно влаштовувати чергові роздачі по филам чи з якимось іншим підрозділам громадян. У той час заможних людей повинні це робити грошові внески на пристрій необхідних народних зборів і для судових засідань, причому їхній слід звільнити з непотрібних літургій…

Аристотель. Твори: У 4 т. Т. 4. М.: Думка, 1983. З. 578−579.

8. «слід правильно встановлювати все що стосується посад (archas), без необхідних посад держава може існувати, а без посад, у веденні яких благораспорядок і благопристойність, вона може добре управлятися.

Следующая посаду — та, до якої належить отримання державних доходів, тих, хто зберігає їх і розподіляє потреби окремих галузей управління, називають аподектами і скарбниками " .

Аристотель. Твори: У 4 т. Т. 4. М.: Думка, 1983.С. 582−583.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.