Мировая економіка: можливість несподіваних потрясінь

Мировая економіка: можливість несподіваних потрясінь

Характерной особливістю світового економічного розвитку є особливим його нерівномірність як у часі, і у просторі. Нині інформаційні технології вже викликають зміна перетинів поміж ринком, і державою.

В новому столітті світу ще доведеться мати справу з застоєм економіки і легальною фінансовою панікою.

В березні 2001 р. з’явилася монографія «Прогноз розвитку Чеської Республіки до 2015 р.». Передмова до неї написаний грудні 2000 р. Отже, можна було б очікувати, що у книзі буде проаналізовано майже всі найважливіші явища, мали минулого року. На жаль, не було сделано.

***

Авторы «Прогнозу» заперечують можливість світового економічної кризи, перерастающего депресію з далекосяжними соціальними, екологічними і з політичними наслідками. На думку, імовірні лише економічні потрясіння регіонального характеру, подібні мали місце 1997;го — 1999 рр. в Південно-Східної Азії й Росії. У цьому упускається не врахували (чи ігнорується) той факт, що минулої осені 1998 р. над прірвою виявилася фінансову систему самих США (через краху групи Long Term Capital Management). Отже, такий криза досить імовірний. Причому він залежить здатний як загальмувати, а й повністю призупинити глобалізацію. Посилюють побоювання у плані і на біржах США, що почалися березні 2000 р. і спорадично повторювані до справжнього времени.

Названные факти неможливо ігнорувати сценарії, враховують можливі економічні потрясіння. Про це свідчать навіть деякі американські вчені (хоча у США тих, хто створює міф про бескризисном економічному розвитку країни). Так, Р. Сэмюэлсон опублікував тижневику «Newsweek» статтю «Схід сонця чи фальшивий світанок», має дуже симптоматичний підзаголовок: «Хорошою звісткою є те, що світовий економічний криза закінчився. Але й сумно, що це приємне звістка може бути помилковим». Попередження про загрозу небезпеки міститься й у статті професора П. Кругмена «Теорія економічної депресії і знову повертається», опублікованій у часописі «Foreign Affairs». На його думку, неоліберальні концепції, котрі завоювали уми у роки (по тому, як вони відсунули другого план кейнсианство), був створений тільки світі ситуацію, аналогічну тій, що її напередодні Великої депресії 30-х годов.

Конечно, в Америці є ідеологи, які малюють викривлену картину майбутнього. А ще звернув увагу Д. Рогели на одній із статей в «Financial Times». Він, що політика формується відповідно до бажаннями крупних фірм. Стаття завершується такими словами: «Спритні лобісти, розумні юристи, найняті вчені - усі будуть мобілізовано те що, щоб аргументовано викласти у самій примітивною формі найкраще для світу рішення. Будьте готові пролити слезы».

***

В ХХI в. не повинні превалювати ні концепція ринку, ні концепція державного втручання. Світу потрібна економічно та соціально прийнятна модернізація. Її новизна має полягати над роздуванні цін акцій вперше і не посиленні нерівності, а розвитку свободи, що розпросторюється попри всі населення планети. Раціонально мислячих людей визнають, що з забезпечення соціально прийнятною модернізації у світовому масштабі необхідні науково-технічний прогрес і спільний економічний підйом. Причому важливо, щоб ці процеси викликали як зростання ВВП, а й збільшували тривалість життя населення, покращували довкілля, скорочували безробіття і т.п.

Характерной особливістю світового економічного розвитку є особливим його нерівномірність як у часі, і у просторі. Про це свідчить поруч моментів. По-перше, ножицями у поступовій динаміці економічного зростання між заходом здебільшого півдня й сходу (крім Китаю). По-друге, переважною пануванням США, які це за останні десятиліття взяли він роль локомотива світової економіки. Зараз них припадає понад ¼ світового виробництва продукції і на надання послуг, ще більше їхні позиції у фінансовому сфері. По-третє, двигуном глобалізації є транснаціональні корпорації. Центральні органи багатьох з яких перебувають у США. Наслідком дії зазначених чинників було те, що це континенти торкнулася американізація (і економіки, і життя населения).

***

Динамика американського ринку породила теорію так званої нової економіки. Цей термін почали застосовувати як і часто, а то й частіше, ніж звичні «інформаційне суспільство» чи «глобалізація». Нова економіка розглядається з різних точок зору звичайно з урахуванням різних інтересів і ідеологій. Зазвичай, вважають, що вона полягає в вирішальному вплив якісного стрибка у сфері фундаментальних і прикладних досліджень, і навіть на застосуванні досягнень науки, техніки і технічного менеджменту. Таку думку висловив глава Федеральної резервної системи А. Грінспен в лекції «Технологія і економіка», прочитаної в січні 2000 р. в Економічній клубі Нью-Йорка. Проте чи менш відомий керівник «General Electric» Д. Велч заявив: «Немає жодної нової економіки. Усе це той самий економіка, але з новою технологией».

Многие дослідники вважають, що найбільший «мильні бульбашки» утворився на американської біржі 1929 р. Насправді 2000 р. він були трохи більші. Якщо 1982 р. вартість акцій, обертаються біржі, усемеро перевищувала сумарний дохід усіх зареєстрованих фірм, то липні 1999 р. — в 36 (у вересні 2000 р. це співвідношення трохи знизилося — до 30 раз). У 1982 р. вартість акцій на Нью-Йоркській біржі становила трохи більше 1 трлн дол., а ВВП США (у цінах 2000 р.) — майже п’ять трлн дол. У 2000р. ВВП зріс приблизно до 9,6 трлн дол., а акції оцінювалися вже приблизно 15 трлн дол. (тобто. їхню вартість збільшилася майже 15 раз).

Конечно, США 116 міс. продовжувалося зростання за нижчого рівня інфляції і безробіття. Більшість інвесторів і велика частина населення не заощаджували, корпорації інтенсивно інвестували капітал. У результаті утворилася ситуація, коли зовнішня заборгованість приватного сектору стає дедалі більше, фірми великою мірою залежать від іноземних інвестицій, насамперед із країн ЄС. Якщо 1992 р. дефіцит платіжного балансу становила близько 1% ВВП, 2000 р. — вже 5%. У цьому збільшувалися податкові надходження. Внаслідок цього вдалося позбутися дефіциту державного бюджету: 1992 р. він сягав 4,7% ВВП, а 1999 р. можна говорити про позитивне сальдо, однакову 1%. Це дозволяє розпочати зниження внутрішньої державної заборгованості чи податків, а можливо цього й другого.

Рассмотренные тенденції досягли апогею 1999 р. Наприкінці 2000 р. гарячка спала. Деякі публіцисти характеризували той процес спочатку як оксамитове, та був як жорстке приземлення. Д. Игнатиус опублікував тижневику «International Herald» статтю «Чому затримки у розвитку нової економіки сприймаються дивовижно спокійно», у якій пише: «Реальна дійсність постійно висуває дедалі нові перешкоди по дорозі розвитку нової економіки. Інвестори почали позбуватися акцій фірм, які спеціалізуються на інформаційних технологій, як і швидко, за рік до її цього поспішали їх купити». Правильність даних слів підтвердило повідомлення уповільнення зростання ВВП у третій кварталі 2000 р. Це зниження продолжилось.

Не дивовижно, що, які вважали нову економіку задарма небес, мали місце лише до початку 2000 р. Тоді здавалося, індекс Доу-Джонса зростатиме постійно. Так вважали Дж. До. Глассмен і Ко. А. Хассетт, выпустившие 1999 р. книжку «Доу 36.000: Нову стратегію процвітання умовах очікуваного підйому над ринком акцій». Так само оптимістом став перед читачами Дж. Дж. Сигел, як у 1998 р. було опубліковано друге видання його «Довгострокові вкладення цінних паперів. Надійне посібник з отриманню доходу на фінансовому ринку й розробці довгострокової інвестиційної стратегії». Автор рішуче заявив: «Акції - це ключі до збагаченню всіх людей, де вони перебували». Багато американці до цього повірили. Нині близько 50% американських сімей мають акції, причому, деякі їх котрі мають низьким достатком і навіть безробітні. Поль Гиго з сарказмом заявив на газеті «Wall Street Journal»: «Пролетарі всіх країн справді об'єднуються, але такі, як представляв Карла Маркса». Описаний процес торкнувся далеко ще не всі країни, але у США усунення орієнтирів було досить помітним і це бралося, як одне з особливостей нової економіки. Порівняйте: в 1952 р. лише 4% американських сімей володіли акциями.

Солидные публікації, попереджуючі про небезпечність надміру захоплення акціями, з’явилися лише 2000 р. До їх авторів належить Р. Дж. Шіллер з Єльського університету, що у монографії «Нерозумне багатство» написав: «Наші плани у майбутнє як окремої особистості, і всього суспільства грунтуються на плановане багатстві. Ці надії можуть лопнути, а слідом по них зникне і багатство… В багатьох людей це може викликати запитання про життєздатності нашої моделі капіталізму та інститутів вільного ринку». Тоді ж побачила світ книга З. Смиттерса і З. Райта «Важливість заходів, зроблених на Уолл-Стрит захисту багатства за умов нестабільного ринку», що містить рекомендації власникам акцій, як проаналізувати ситуацію біржі у разі різкого падіння курсу останніх. Дійсність підтвердила корисність наведених рекомендаций.

***

С дуже примітною статтею «Після краху» виступив у вихідному США журналі «Foreign Policy» головне економічне коментатор тижневика «Financial Times» М. Вульф. У ньому вказує до можливості «дуже жорсткого приземлення», тобто. кризи американської економіки. По-перше, це прогноз того, що могла б статися разі обвалу на Уолл-Стрит у США, а й у весь світ, зокрема в посткомуністичних країнах Центральної Європи. По-друге, показано, що, мабуть, б у цих умовах представники і консультанти вищих політичних інститутів, включаючи найважливіших банкірів, і які результати це дало. По-третє, представлена картина світу, хоч би яким він міг стати кілька років після фінансової катастрофи, чи як і капиталистическим.

Сущность висловлювань автора стає ясною із перших трьох, написаних прописними літерами, пропозицій: «Чи викличе несподіваний колапс на Уолл-Стрит глобальну Велику депресію, яка залишить слід по всьому ХХI столітті? Можливо. Головна небезпека над сжимающейся економіці країн вперше і не міжнародної фінансової паніці, тоді як у загальної неадекватною політичної реакції, наступній за крахом на бирже».

Согласно М. Вульфу, наслідки такої кризи серйозно позначаться насамперед економіці США. Так, безробіття там перевищить 10% (що порівняно із сьогоднішньою становищем у багатьох країнах ЄС дуже багато). Варіант, реалізований у 90-ті роках у Японії, коли кволе зростання чергувався зі зниженням, він у на відміну від інших не вважає реальним для США. Читачів із країн Центральної Європи, безсумнівно, зацікавить прогноз М. Вульфа стосовно свого регіону. Тут експорт орієнтовано ЄС, тому зниження ВВП має становити менш 1%. Глобальна депресія, мабуть, викликає значне зниження цін не на нафту, що здатне породити нову катастрофи за Росії, де з її здобиччю пов’язано щонайменше 15% державних доходів. Дуже важко було б Канаді - ВВП може скоротитися на 8%, і навіть Мексиці - на 6% (тоді як у державах Східної Азії та Латинська Америка цей показник може зменшитися тільки 2%). З труднощами зіштовхнулися б Тайвань, Сінгапур і Гонконг. Американський долар може знецінитися на третину, що посилить євро й єну. Крах Уолл-Стрита викликало б обвал та інших біржах, насамперед Лондонской.

М. Вульф і інші розглядають монетарні і фіскальні заходи, які б здатні протидіяти кризових явищ. Проте «мильні бульбашки» економіки США дуже великий, що його можна було без потрясінь зменшити. Неолибералы найбільше побоюються, що Вашингтон перестане прокладати дорогу лібералізації, і очікують посилення протекціонізму у зовнішній торгівлі на світовому масштабі. М. Вульф пише: «ЄС під керівництвом Франції використовує зниження курсу акцій на біржах посилення орієнтації забезпечення більш рівноправного становища країн, і навіть розширення державного втручання у господарську політику й адміністративну діяльність. Візьме Гору прагнення ще від англосаксонської моделі, і це можуть призвести до ще більшого погрому, чим це біди, пов’язані потім з американськими акціями». Тішить лише те, що зникне повальне захоплення акціями І що «біржа знову стане нудної організацією, яким він і має быть».

***

Заслуживают уваги політичні та владні аспекти глобалізації. Р. Гилпин з Прінстонського університету опублікував монографію «Виклик глобального капіталізму. Світова економіка в XXI в.» У ньому він зазначає, деякі спроби глобалізації спостерігалися наприкінці ХІХ ст., але у повною мірою вона проявилася у 1914 р., коли перетворювалася на Першу світову війну. Автор висловлює побоювання, що таких самим чином можуть розвиватися події та нині, оскільки зміни у світовій економіці в повному обсязі враховуються зовнішньої політикою США. Її своєрідна безпорадність викликана закінченням холодної громадянської війни з СРСР. Через війну посилюється й не так інтеграція у світовому масштабі, скільки континентальний регіоналізм. Прикладом служать NAFTA у Північній Америці, ЄС Європі, зароджувані аналогічні угруповання у Східній Азії на чолі з Японією, які безсумнівно виявляється у свою орбіту й Китай.

Данная книжка у зв’язку з високою репутацією Р. Гилпина викликала у суспільстві сильний резонанс. Тому журнал «Foreign Affairs» визнав за потрібне опублікувати полемічну рецензію її у під назвою «Не треба панікувати. Яка безпеку майбутньої глобалізованої економіки?» Рецензія написана Дж. Икенберри з Пенсільванського університету, що поряд із іншими працівниками вважає, що транснаціональні корпорації зметуть межі і великих континентальних конгломератів. У цей час число таких корпорацій досягло 60 тис. Вона має близько півмільйона іноземних філій. Перед ТНК припадає приблизно 25% світового валового виробництва на загальну вартість 9 трлн дол. Їх подальше посилення впливу вважатимуться однією з найважливіших свідчень народження нової світової економіки. Проте збої у цій економіці можуть сильно уповільнити глобализацию.

Существует думка, що успішний розвиток «е-business» (встановлення ділових зв’язків у вигляді електронних систем оброблення і передачі) послабить здатність окремих держав реалізувати оптимальну фіскальну політику. І цей торкнеться передусім економічно слабкі країни. Нині інформаційні технології вже викликають зміна перетинів поміж ринком, і державою. Реакцією на дані обставини стали заклики до лібералізації і приватизації з раціональним регулюванням світової економіки, створенню нової архітектури фінансів в глобальному масштабі, освіті Ради економічній безпеці ООН.

Сегодня багато дискусії присвячені посиленню існуючих елементів глобального управління. Р. Дейл, економічний коментатор газети «International Herald», написав: «Насправді глобальне управління діє. Прикладом служить розвиток Світової організації торгівлі. Під час зустрічі на рівні представників групи восьми країнах світу у 2000 р. в Окінаві також був зроблено кроком у цьому напрямі. Її учасники зобов’язалися по-новому встановлювати партнерські відносини з розвиваються, міжнародними організаціями та глобальним громадянським суспільством». Американський журнал «New Republic» пішов ще далі, опублікувавши статтю Р. Райта під назвою «Континентальні тенденції - світовий уряд наближається». Він — пише: «Останнім часом дедалі більше обговорюється розмах світового уряду. Це заслуговує схвалення. Навіть ті, хто негативно належить до ідеї його створення, на справі розмірковують про те, яким має быть».

***

Интернет, як і інші інформаційні технології, діє та інших напрямах. Так було в зараз у його мережі налічується майже 900 млн сайтів. Користувач, поставивши пошукової системі тему, у відповідь отримає безліч адрес, де висвітлюється. Люди, котрі приймають рішення, нерідко скаржаться на недолік надійної інформації, але частіше вони у ній просто тонут.

Кроме того, Інтернет підриває певну базу сучасного суспільства. Д. Шлезінгер написав для «Wall Street Journal» статтю «Інтернет друг чи ворог капіталізму?», в чим конкретні факти доводить, що «світова павутиння» завдає удару по системі охорони інтелектуальної власності, що у розвиненому капіталістичному суспільстві грає дедалі більшу роль. Нині у судах США розглядається ряд справ стосовно авторських прав, у які втягнуті такі гіганти, як Amazon. com. INC. (засновник цієї організації визнано тижневиком «Time» людиною 1999 р.). Д. Шлезінгер пише: «Це може скидатися на суперечку з правовим питанням, але насправді йдеться про засадах будь-який економіки, як нової, і старої. Приймається рішення, як має капіталізм у цьому, стосовно власності». У 2001 р. багато пов’язані мережею Інтернет фірми почали відчувати серйозні труднощі (деякі невідворотно зазнали краху), а захоплене ставлення щодо нього змінилося понад тверезим взглядом.

***

По проблемам глобалізації, і нової економіки газеті «Los Angeles Times» висловив свою думка лауреат Нобелівської премії П. Сэмюэлсон: «Немає особливих підстав вважати, що ми вступив у якусь нову добу… У новому столітті ще доведеться мати справу з застоєм економіки, гарячкою, викликаної спекулянтами, і фінансової панікою… Проте найбільшу загрозу для процвітання навіть усього світу представляють нові крахи на біржах. Паніка міг би призвести до глобальним наслідків, масштаби яких навіть і важко. У економістів досі ще буде багато причин для беспокойства».

Распространение кризи спрощує поступальний рух глобалізації. Є думка, що вона становить собою лише посилення вже існуючої взаємозалежності. З 70-х років у масовій свідомості цей процес зазвичай належить взаємовідносин, сформованим між навіть Західної Європою. Про це свідчать назва монографії Р. Купера «Економіка взаємозалежності. Економічна політика в Атлантичному співтоваристві», виданої 1968 г.

Более відома інша книга — «Держава і взаємозалежність», написана 1997 р. Р. Кеоаном з університету Дьюка і Дж. Най з Гарвардського університету. Ці самі автори підготували у випадку часопису «Foreign Policy» статтю «Глобалізація», що містить уривки з підготовки до до видання праці. Вони, сучасний рівень інтеграції світової економіки не можна характеризувати як просте посилення взаємозалежності країн. «Взаємозалежність навіть Японії є важливою рисою сучасного глобалізму, але поняття «глобалізм «набагато ширші «взаємозалежності», оскільки щоб мережу зв’язків вважалася глобальної, вона повинна переважно враховувати як кількісні, а й міжконтинентальні зрушення якісний характер, що на даний час виявляються ще у повній мері «. Р. Кеоан і Дж. Най рекомендують як «найповнішого і актуального огляду на проблеми глобалізації» що вийшла 2000 р. книжку «Глобальна трансформація», написану Д. Хелдом, Еге. Мак Гру і Д. Голдблаттом з Каліфорнійського Стентфордского университета.

О глобалізації йдеться в «Економічній звіті президента», представленому Б. Клінтоном Конгресу США, соціальній та звіті про зустріч президентів восьми провідних держав світу у Окінаві 2000 р., опублікованій у липні 2000 р. Термін «глобалізація» постійно є у сучасних матеріалах МВФ, від Світового банку, СОТ, ООН. Він неодноразово згадувався під час дебатів провідних підприємців на Давоських форумах.

Часто глобалізацію вважають невідворотної і з тих, хто протестують проти неї, більшою або меншою мірою це розуміють і борються лише над інше її протягом. Необхідність гуманнішого підходу також визнають провідні фінансисти та політики. У згаданому вище звіті Білого дому є така фраза: «Сполучені Штати зобов’язані розширювати торгівлю і інвестиційного розвитку у весь світ. Разом про те вони покликані надати глобальної економіці людське обличчя, більше уваги приділяти проблемам трудящих, і екології, і навіть зробити прозорішою діяльність СОТ». Деякі публіцисти вважають, що став саме Клінтон і Гор доклали максимальних зусиль, щоб глобалізація (а із нею і американізація) розвивалася прискорено й виникла нова экономика.

***

Проблемы глобалізації, і нової економіки у центрі уваги і такої авторитетної організації, як ЦРУ. Причому останні роки дане відомство, очевидно, отримує дедалі більше завдань, що стосуються стану економіки як стран-противников, а й дружніх і нейтральних держав. Воно вважає, що роль США як гегемона світової економіки перебуває під загрозою. У грудні 2000 р. глава ЦРУ Д. Тенет оголосив дивовижний прогноз «Глобальні тренди до 2015 р.», складений з урахуванням кілька сотень документів, підготовкою яких брали участь усі інформаційні служби США, що входять до Національний інформаційний рада. Через війну Білий дім отримав цінний, має велике практичного значення інструмент, який містить кілька сценаріїв розвитку событий.

Прогноз включає низку положень, які можуть слугувати визначенню оптимізму, але загалом може бути охарактеризувати як істотне застереження. Центральне місце у ньому займають матеріали можливий глобальному економічну кризу і депресії, а також небезпеку, обумовлених розвитком науку й техніки. Велику тривогу породжують розділи, присвячені навколишньому середовищі природних ресурсів. Як серйозне попередження звучить висновок у тому, що відбуваються у цій галузі процеси можуть викликати конфлікти і локальні війни (так, брак питної води вже відчуває половина людства, і ЦРУ висловлює серйозне занепо-коєння, що виникатимуть війни за оволодіння її джерелами), наростання тероризму, посилення діяльності міжнародних злочинних структур, розповсюджують своє впливом геть державні органи, транснаціональні корпорації і громадських організації. Небезпека розвитку подій поглиблюється тим, що злочинні елементи може використати своєї діяльності новітні досягнення науку й техники.

***

Многие публіцисти дають поради Білому Дому, що слід зробити найближчими роками і чого уникати. У книжці Дж. Сороса «Відкрите суспільство. Перебудова капіталізму» піддається жорсткої критики ринковий фундаменталізм. Ця критика, очевидно, нічого очікувати практикується в увагу. Дж. Сорос пише: «США міг би стати джерелом добра для людства, якби перестали грати крапленими картами, але вони продовжують це робити, від нього виходить серйозна загроза світу і процветанию».

Список литературы

Яромир Седлак, кандидат наук (Чехія). Світова економіка: можливість несподіваних потрясений Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.