Страхова організація

Реферат на тему:

" СТРАХОВА ОРГАНІЗАЦІЯ" .

ПЛАН

1. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2. ДЕРЖАВНЕ СТРАХУВАННЯ. ЙОГО ОРГАНІЗАЦІЯ

ТА РЕГУЛЮВАННЯ

3. ОРГАНІЗАЦІЯ СТРАХОВИХ ОПЕРАЦІЙ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Для ринкової економіки властива свобода підпри­ємництва, різноманітність його форм, орієнтація всіх суб'єктів господарювання на споживача з метою забез­печення зростання прибутку. В ринкових умовах держава безпосередньо не втручається в діяльність підприєм­ницьких структур, їх взаємовідносини з партнерами й клієнтами, банками, тощо. Разом з тим державою визна­чаються найважливіші правила ринкового господарю­вання для всіх видів підприємницької діяльності та особливі умови для певних галузей виробничої й невиробничої сфер. Дотриманню встановлених вимог (нерідко досить суворих) сприяє система фінансових, податкових, митних та інших важелів.

Ефективність ринкової економіки забезпечується гнучким і погодженим використанням економічних та неекономічних методів управління нею. З цією метою використовується і страхування. Воно відіграє як роль одного з елементів такого регулювання економіки, так і саме виступає об'єктом управління, що функціонує в межах загальних і специфічних для нього особливостей.

Головною принциповою ознакою організації страхо­вої діяльності на сучасному етапі є його демонополізація. Колись єдина на страховому ринку України організація Укрдержстрах, що діяла в системі державного страхуван­ня СРСР, зараз не визначає повністю страхову політику. На початку 1995 р. кількість страхових організацій, які одержали ліцензію Укрстрахнагляду на право здійснення страхової діяльності, перевищила 640 товариств. *1 Разом з тим Укрдержстрах, на базі якого була створена На­ціональна акціонерна страхова компанія «Оранта», ще значно переважає інші страхові компанії. Так, в 1993 р. її частка статутною фонду та сформованих страхових ре­зервів складала 34,9% до загальної суми, надходження страхових сум та страхового відшкодування — 20,1, надход­жень страхових платежів за рік — 38,6%.*2.

Поряд з державним страхуванням в Україні виникло і розвивається страхування, що здійснюється акціонерними товариствами, кооперативними та іншими органі­заціями. Ще не знайшло поширення взаємне страхування, яке відіграє помітну роль в країнах з розвинутою ринковою економікою.

Державна форма страхування виражає відносини між державною страховою організацією і застрахованим. Во­на може здійснюватись в умовах абсолютної монополії держави на проведення всіх видів страхування, монополії держави на окремі його види, або ж при відсутності будь-якої державної страхової монополії. На сучасному етапі спостерігається тенденція розвитку останнього варіанту .в Україні, хоча, звичайно, і не виключається пріоритет держави в проведенні деяких видів обов’язко­вого страхування.

Під акціонерною формою страхування розуміється така організація страхової діяльності, коли страхівниками виступають акціонерні товариства, що формують свій статутний фонд шляхом випуску переважно акцій (інколи облігацій). Така форма дозволяє засновникам при відносно невеликих власних коштах за рахунок за­лучених грошових ресурсів забезпечити швидке зростан­ня обсягу страхових операцій.

Взаємне страхування — така організаційна форма відносин, коли кожний застрахований є одночасно і членом страхового товариства, тобто всі вони створюють об'єднання з метою забезпечення взаємодопомоги. Для цієї форми страхування властива менша комерційна зацікавленість в кінцевих результатах, ніж для акціонер­ного страхування.

Аналогічний зміст із взаємним страхуванням має кооперативна форма його організації. Можна передбачити, що з формуванням страхового ринку України на ньому будуть на рівноправних засадах J діяти державні, акціонерні та взаємні страхові товариства. Це зумовить конкуренцію між страховиками за залучення коштів бажаючих застрахуватись, створення їм зручних умов, вигідне інвестування частини страхового фонду з метою досягнення високих кінцевих і фінансових результатів. Звичайно конкуренція, як правило, відноситься до проведення добровільного стра­хування.

Враховуючи, що страхування — особлива сфера фінансово-кредитної діяльності, яка повинна забезпечити інтереси юридичних та фізичних осіб, воно повинно бути надійним і гарантованим. Це зумовлює необхідність ви­користання як загальновживаних, так і особливих важелів державного управління, відповідної юридичної бази.

Організація страхових операцій в ринкових умовах передбачає наявність та аналіз інформації про діяльність всіх страхових організацій. Вона не може обмежуватись дише рекламним повідомленням про види страхування, порядок заключення договорів і виплати страхового відшкодування. Така інформація повинна включати за­гальні відомості про страхову організацію, послуги, які вона пропонує, її статутний капітал, звітний баланс. Тільки при наявності такої інформації у бажаючих за­страхуватись буде реальна можливість свідомо і виваже­но вибирати собі партнера.

Зазначимо, що перші приклади такої інформації про страхову організацію вже з’явились і в Україні, зокрема, в рекламних проспектах «Саламандри» — м. Харків, «Омети-Інстер» — м. Київ, «Поліс» — м. Донецьк та інших.

2. ДЕРЖАВНЕ СТРАХУВАННЯ. ЙОГО ОРГАНІЗАЦІЯ

ТА РЕГУЛЮВАННЯ

Основними ланками системи державного страхуван­ня є регіональні управління державного страхування ти інспекції, що входять в HACK «Оранта». На інспекції покладено проведення більшості видів добровільного І обов’язкового страхування: заключення договорів, оцін­ка майна, визначення і виплата страхового відшкоду­вання і страхових сум (в межах лімітів).

Роботу по особистому і майновому страхуванню се­ред населення безпосередньо проводять позаштатні агенти державного страхування. Їм надано право від імені органів державного страхування заключати з гро­мадянами договори страхування і видавати страхові сві­доцтва та квитанції встановленого зразка за своїм підписом і печаткою інспекції. Вказану роботу страховий агент повинен проводити на визначеній дільниці, з оплатою його праці на комісійних засадах.

Органи державного страхування організують роботу інспекцій, безпосередньо проводять деякі види страху­вання, розраховують і затверджують крупні суми виплат страхового відшкодування, проводять ревізії підпоряд­кованих підрозділів, контролюють використання коштів на проведення заходів по попередженню загибелі, пош­кодження застрахованого майна, тощо.

Характерною ознакою державного страхування є участь в ньому багатьох державних і громадських орга­нізацій. Вона реалізується при розробці умов страхуван­ня, врахуванні й оцінці майна і проведенні обов’язкового страхування, заключенні договорів добровільного май­нового та особистого страхування, визначенні причин виникнення матеріального збитку, обставин, пов’язаних із страховими випадками, що вже відбулись. Врахову­ючи, що при проведенні майнового і особистого страху­вання доводиться вирішувати питання, що вимагають спеціальних знань, до роботи страхових органів залуча­ються спеціалісти-експерти відповідних професій.

Державне страхування направлене на забезпечення формування і розвитку ефективно функціонуючого ринку страхових послуг, створення в Україні необхідних умов для діяльності страховиків різних організаційно-правових форм, захисту інтересів страхувальників, Державне регулювання цих процесів повинно сприяти посиленню ролі на страховому ринку товариств, що мають міцну фінансову й правову основу, і разом з тим не допускати на нього спекулятивні чи фіктивні компанії, які можуть нанести шкоду як страховій справі, так і страхувальникам.

Важливу роль в системі заходів державного регулю­вання страхування відіграє реєстрація страхових організацій, видача їм ліцензій на проведення певних видів страхування, здійснення контролю за діяльністю всіх страхових товариств (компаній) та їх об'єднань.

Згідно з Декретом «Про страхування», державний нагляд за страховою діяльністю в Україні здійснюється з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективний розвиток страхових послуг, за­побігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.

Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю, що діє відповідно до Положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Основними функціями вказаного Комітету є:

1) ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестрахувальників);

2) видача ліцензій на проведення страхової діяль­ності;

3) контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання інших страхових. зобов'язань перед страху­вальниками;

4) встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів;

5) розробка нормативних та методичних документів з питань страхової діяльності;

6) узагальнення практики страхової діяльності, роз­робка та надання в установленому порядку пропозицій щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхову діяльність;

7) участь у здійсненні заходів щодо підвищення ква­ліфікації кадрів для страхової діяльності.

Законодавством встановлені такі права Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю:

1) у межах своєї компетенції одержувати від стра­ховиків встановлену звітність про страхову діяльність та інформацію про їх фінансовий стан, а також інформацію від підприємств, установ і організацій, в тому числі банків та громадян, необхідну для виконання покладених на нього функцій;

2) проводити перевірку щодо правильності застосу­вання страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірності їх звітності;

3) при виявленні порушень страховиками вимог за­конодавства про страхову діяльність давати їм пропозиції щодо їх усунення, а у разі невиконання пропозицій зупиняти або обмежувати дію ліцензій цих страховиків до ліквідації виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій;

4) звертатися до арбітражного суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика у випадках, передбачених законодавством.

Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю видає страховикам ліцензії на проведення конкретних видів страхування і перестрахування.

Для одержання ліцензії страховик подає до Комітету.

— копії установчих документів та копи свідоцтва про реєстрацію;

— довідки банків або інших кредитних установ, що підтверджують наявність і розміри сплаченого статутного фонду;

— економічне обґрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності;

• -.інформація про учасників страховика, голову ви­конавчого органу та його заступників.

Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю зобов’язаний розглянути клопотання страховика про ви­дачу йому ліцензії у термін, що не перевищує 30 днів з часу одержання всіх передбачених документів.

При внесенні змін в установчий договір страховик зобов’язаний повідомити Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю в десятиденний термін з часу ре­єстрації цих змін в установленому порядку.

3. ОРГАНІЗАЦІЯ СТРАХОВИХ ОПЕРАЦІЙ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

Все більшого поширення в Україні набирає діяльність акціонерних страхових компаній. Як відомо, акціонерне товариство взагалі і страхове зокрема створюються у відповідності з Законом України «Про господарські то­вариства». Воно може бути відкритим або закритим, що відображається в його статуті. Товариство набуває права юридичної особи з моменту його державної реєстрації. Однак, для проведення страхування необхідно, крім того, одержати ліцензію, про що йшлося в попередньому параграфі.

Статут акціонерного страхового товариства повинен включати всі його основні характеристики: вид то­вариства, предмет і цілі його діяльності, склад за­сновників, фірмове найменування і місцезнаходження, розмір статутного фонду, відомості про категорії акцій та інших цінних паперів, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних категорій, наслідки невиконання зобов’язань по викупу акцій, порядок розподілу прибутку і відшкодування збитків, структуру і компетенцію органів управління товариством і порядок прийняття ними рішень, в тому числі перелік питань, щодо яких необхідна кваліфікована більшість голосів. Статут затверджується установчими зборами ак­ціонерного товариства.

Статутний фонд товариства закритого типу створю­ється за рахунок внесків засновників, а товариства від­критого типу — шляхом обміну внесків на акції для засновників і запрошених ними до участі в товаристві акціонерів. Засновники і акціонери товариства можуть здійснювати свої внески у вигляді:

— грошових коштів в національній та іноземній ва­люті;

— різних видів майна (будинки, споруди, устаткуван­ня, тощо);

— прав користування землею, водою та іншими при­родними ресурсами, будинками, спорудами, устаткуван­ням;

— інших майнових прав (в тому числі на інтелекту­альну власність, «ноу-хау» і т. д.).

Оцінка акцій, матеріальних цінностей, «ноу-хау», ін­телектуальної власності визначається за погодженням всіх акціонерів. Така оплата може здійснюватись лише за рішенням установчих зборів або загальних зборів акціонерів. Протокол зборів у цьому випадку також необхідно подати для реєстрації.

При утворенні акціонерного товариства статутний капітал повинен бути повністю розподілений між за­сновниками.

В момент заснування страхового товариства наяв­ність акцій, що пропонуються до розміщення шляхом відкритої підписки (публічного продажу), не допуска­ється.

Зміна статутного капіталу може бути здійснена рі­шенням загальних зборів акціонерів шляхом: — збільшення статутного капіталу (випуску додат­кових акцій) при розширенні діяльності товариства (не­залежно від оплати інших акцій);

— консолідації існуючих акцій або розділу існуючих акцій на акції меншого номіналу;

— зменшення статутного капіталу за рахунок зни­ження номінальної вартості акцій або акумулювання частини акцій.

Розвиток акціонерних товариств (в тому числі стра­хових) супроводжується досить складними процесами. Крупні товариства можуть виступати співзасновниками нових страхових товариств, купувати акції діючих компаній. У випадках, коли одно товариство володіє контрольним пакетом акцій інших, юридичне самостій­них страхових товариств, створюється така організаційна структура, як холдінг-компанія. Це означає централізацію страхового капіталу і управління.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1. 1.Закон України" Про внесення змін до Закону України «Про страхування» // Україниbusiness.-2001. 6−13 листопада, № 44.

2. 2.Закон України «Про внесення змін до Закону України» // «Про оподаткування прибутку підприємств // України — business.-2003.-21−28 січня, № 3.

3. 3.Александрова М. М. Страхування: Навчально-методичний посібник.- К.: ЦУЛ, 2002;208с.

4. 4.Базилевич В. Д., Базилевич С. С. Страхова справа. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2002.-203с.

5. 5.Замков О. М. Страхування: Навчальний посібник / за редакцією д.е.н. О. О. Слюсаренко — К.: Міжнародна агенція «Bee Zonc», 2003;320с.

6. 6.Страхування: Підручник / Кер. авт. кол.і наук.ред.СС.Осадець.Вид.2-у, переробл. і доп.-К.: КЕНУ, 2002.-599с.

7. 7.Шумелда Я. Страхувння: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. Тернопіль: 2003;260с.

1 *див.: Україна-бізнес.-1995.-№ 4. С. 3.

2 *див.: Україна-бізнес.-1994.-№ 19. С. 8.