Зарождение капіталістичного виробництва

Зарождение капіталістичного производства

Введение

XVI — остання третину XVII ст. увійшли до історію як період розкладання феодальних взаємин держави і зародження в надрах феодального суспільства капіталістичного виробництва. Початок цьому процесу Середньовічний Європі поклали зміни у сфері матеріального виробництва, безпечному стані і характері продуктивних сил, розширення внутрішнього і зовнішнього рынка.

Великие географічні відкриття прискорили процес розвитку капіталістичних відносин. Одне з найважливіших последсвий великих географічних відкриттів стала «золота інфляція» чи «революція цен».

«Революция цін» мала важливі соціально-економічні наслідки. Вона справила впливом геть усе європейські країни й економічне становище станів феодального суспільства. Стала найважливішим джерелом первісного нагромадження капитала.

В першому розділі даної роботи розглянуті питання економічного становища Європи XVI в., другою главою — присвячена великим географічним відкриттям, а у третій главі - відбито вплив «золотий інфляції» на економіку європейських стран.

Разложение феодалізму й умови виникнення капіталістичного способу производства.

К початку XVI в. в усіх галузях промисловості були значно удосконалені знаряддя праці й технологія виробництва. Найбільш значним був прогрес в видобувних і обробних галузях. Розвиток техніки і технології, хоча й такий швидкий, як і промисловості відбувався й у сільське господарство. Численні удосконалення ОБСЄ і винаходи сприяли значним зрушень в галузях промисловості Західної Європи. Виросла продуктивності праці, збільшився обсяг товарної продукції, з’явилися нові галузі промисловості, поглибилось громадське поділ праці, початку формуватися спеціалізація країн окремих видах господарської деятельности.

Развитие промисловості, її дедалі більша і велика відособленість від сільського господарства зумовили значних змін економіки сільського господарства. Виросла товарність сільськогосподарського виробництва, збільшилася питома вага тієї частини продукції хліборобства й тваринництва, призначену задля особистого споживання, а обміну у тому або інший формі на промислові товары.

Вместе зі зростанням товарності і в промисловості й сільського господарства відбувається розширення внутрішнього ринку, швидко зростає виробництво товарів зовнішній ринок, де однією з головних осіб вже стає купець. Ускладнюється грошове звернення, вкорінюються нові види торгових операцій та угод, біржа перетворюється на місце операцій із товарами і цінними паперами, розвиваються кредит і банківське дело.

Определенные зміни у стані продуктивних сил Західної Європи свідчить про тому, що у XVI в. дрібне господарство основних виробників суспільства — ремісника і селянина — вичерпало свої можливості і став нездатним до подальшого самостійного розвитку. Економічний стан дрібного виробника змінювалося, бо наразі він вимушений був витрачати дедалі більше на придбання необхідних знарядь праці і. Це полегшило становлення економічної залежності ремісника від купця чи іншого власника капіталу, сприяло розкладанню дрібного виробництва, його підпорядкування капіталу, змушувало зрештою дрібну промисловість поступитися своє місце продуктивною капіталістичним формам производства.

Еще більш очевидною була нездатність дрібного виробництва подальшого розвитку в гірської, металургійної і металообробній отраслях.

Так шляхом поступового економічного підпорядкування дрібних виробників товарному чи ростовщическому капіталу відбувалася організація капіталістичної промисловості. Ступінь і виробити конкретні форми цього підпорядкування були різні. Спочатку ремісник, зберігаючи ще власність на господарство, набував чи брав у купця позичає сировину. У цьому ремісник зобов’язаний був надати купцю своєї продукції по договірну ціну. Насправді це означало, що неглибокий виробник потрапляв залежить від купця, отримував від цього сировину і виготовляв для купця продукцію за умов вперед зумовленої оплати. Саме таке форма підпорядкування і залежності ремісника від купця чи лихваря була найпоширеніша Західної Європи в XVI в.

В період розвитку капіталізму — з XVI до в останній третині XVIIIв. Мануфактура була головною формою капіталістичного виробництва у країнах Західної Європи. Об'єднання робітників у одному будинку дозволило провести з-поміж них детальне розподіл праці, вдосконалити технологію, робочий інструмент і стінобитні пристосування праці, що підготувало у майбутньому перехід до промислової техніці під час промислового переворота.

В окремих галузях промисловості ступінь розвитку капіталістичного виробництва та його форми та її форми були різні. Найінтенсивніше розвиток капіталізму відбувався за тих галузях, де спостерігалося значне подорожчання і ускладнення коштів виробництва. До таких галузей ставилися видобувна промисловість, металообробки, особливо виробництво зброї, суднобудування, папір, пороху, шовкових тканин, друковане справу і деяких інших. Більше повільними темпами розвивався капіталізм у тих галузях, у яких майже повністю зберігалася реміснича техніка. До цій сфері промислового виробництва, у країнах Західної Європи ставилися виробництво тканин з вовни, бавовни, льону, предметів розкоші, виробів із кожи.

В сільському господарстві капіталізм укоренялся більш повільно, ніж у промисловості. Основними причинами стали повільний розвиток техніки сільському господарстві, феодальна власність на грішну землю та «особиста залежність селян, яка зберігалася у низці країн Західної Європи. Про розвиток капіталізму у сільському господарстві свідчили початок диференціації селянства, виникнення про нових дворян, які перекладали свої господарства виробництва своєї продукції ринок та заміняли малопродуктивний працю кріпаків працею найманих робітників. Але його розвитку капіталізму сільському господарстві у Європі недоотримав великого поширення, і лише у Англії він прийняв широкі масштаби і призвела до значних змін в аграрному секторе.

В загальному ступінь розвитку капіталізму у країнах Західної Європи була неоднаковою, хоча капіталізм у тому чи іншого формі активно укоренялся в господарське життя цього регіону. Це чого залежало від конкретних умов, що склалися у різних країнах. Так, Італія, де ще XIV-XV ст. зародилися елементи капіталізму та яка була попереду інших країнах, в XVI в. втрачає своє лідируючу позицію і входить у період занепаду. У XVI в. починають відставати би в економічному розвитку Німеччина, та Іспанія, та перше місце по інтенсивному розвитку капіталізму виходять Голландія, Англія, Франция.

Подытоживая сказане, треба сказати, що капіталістичне виробництво аналізований період була лише уклад, який розвивався в надрах феодализма.

Процесс її подальшого розвитку капіталістичних відносин було прискорено великими географічними открытиями.

Великие географічні відкриття і на економіку Західної Европы

К XVI в. виробництво і торгівля сягнули Західної Європи значного розвитку, що зумовило зростання потреби гроші як загальним засобі обміну. Металевих ж немає грошей з золота і срібла у Європі бракувало. З іншого боку, після занепаду вXV в. торгівлі на Середземному морі, падіння Константинополя і захоплення турками Передній Азії і Балкан, відновленні монополії єгипетських султанів на Червоному море необхідність пошуку нових джерел надходження золота і срібла, нових шляхів торгівлі ще більше зросла. У умовах нестримна, загальна жага грошей, нових джерел швидкого збагачення охопила у Європі всі прошарки населення, що стимулювало пошуку нових морських торгових шляхів із Європи до Африки, Індію та Східну Азию.

Положительно вплинули на великі географічні відкриття й ті важливі вдосконалення, зроблені тоді в мореплаванні і військовій справі. Протягом XV в. створено нову тип швидкохідних і легких вітрильників — каравел, місткий трюм яких дозволяв робити великі морські переходи. Значно збільшилася безпеку мореплавання завдяки вдосконаленню компаса, морських карт, приладів та пристосувань. Важливе значення мало вдосконалення вогнепальної зброї, з’явилися мушкети, пістолети і пушки.

Первыми з західноєвропейських країн, які почали пошуки нових морських шляхів до Африки, Індію та Азію, були Португалія та горда Іспанія. У цьому вся були зацікавлені королівська влада цих країн, церква, купці і особливо дворяни. Після закінчення війни з маврами португальські і іспанські дворяни, що з презирством ставилися до всіх видів діяльності, крім війни, залишилися сутнісно без справи і дуже швидко опинилися у боргах в міської лихварів. Тому ідея швидко розбагатіти у Африці чи азії для маси дрібнопомісних дворян була особливо привабливою. Саме із середовища вийшли у XV — VI ст. сміливі мореплавці, жорстокі завойовники конкістадори, жадібні колоніальні чиновники. Купці охоче давали грошей ці експедиції, оскільки хотіли оволодіння новими торговими шляхами та швидке збагачення. Католицька церква освячувала справи конкістадорів в надії збільшити свої земельні володіння й доходи. Королівські влади у Португалії та Іспанії оволодінні новими торговими шляхами і колоніями також бачили вихід із ситуації із гострою нестачею грошей. З іншого боку вони прагнули охопити численне войовниче дворянство ідеєю відкриття нових країн, оскільки у іншому разі його легко використовувати великі феодали побороти зміцнення королівської власти.

Учитывая, що торгові шляху на Середземному морі захопила потужними тоді морськими городами-республиками Італії Венецією і Генуєю, на Балтійському море — союзом північних і центральної німецьких міст — Ганзой, експансія Португалії та Іспанії була можливе тільки убік невідомого тоді Атлантичного океану. Та й сам географічне розташування Піренейського півострова, який висунуть далеко захід у цей океан, сприяло саме такому напрямку експансії португальців і испанцев.

Первыми на океанські шляху вийшли португальці, але спочатку освоєння Атлантики відбувалося повільно. Поступово португальці захоплювали у Африці одну колонію одною, і нарешті Б. Діас в 1487 р. досяг мису Доброї Надії, обігнув його й вирушив у Індійський океан. Проте його підлеглі, посилаючись на можливість втома, відмовилися продовжувати мореплавання і Б. Діас вимушений був повернутися до Лісабон, не досягнувши берегів Индии.

Чтобы завершити пошуку нових шляхів до Індії навколо Південної Африки, король Португалії влітку 1497 р. підготував експедицію з чотирьох кораблів, на чолі якої стояв Васко так Гама. Ескадра обігнула Африку з півдня України та з допомогою арабського лоцмана досягла 20 травня 1498 р. індійського міста Калікут, який була на той час однією з найбільших торгових міст Азії. У вересні 1499 р. з менш як половиною команди, але із вантажем прянощів Васко так Гама повернулося на Лісабон, де його повернення було урочисто отпраздновано.

С відкриттям шляхів до Індії навколо Африки португальці швидко оволоділи морської торгівлею Південної і Східної Азії та почали жорстоку боротьбу з арабами в Індійському океані, грабували і топили їх кораблі. У 1511 р. монголо-татари захопили Малакский протоку, почали торгівлю з Китаєм і Японією і у Тихий океан.

Так відкрили морський шлях Західної Європи до Індії і Східну Азію. З тогочасна і до відкриття Суецького каналу у листопаді 1869 р. морський шлях навколо Африки був головною дорогий із Європи в Азию.

С метою відкрити західний шлях у Індію та Східну Азію 3 серпня 1492 р. з Іспанії була відправлено експедиція із трьох каравел під керівництвом Христофора Колумба. 12 жовтня 1492 р. каравели Колумба досягли однієї з островів Багамской групи, що перебували біля узбережжя нового, ще відомого європейцям материка. Саме день 12 жовтня 1492 р. вважається днем відкриття Америки.

Всего Колумб зробив чотири експедиції до Америки, під час що їх відкрив і досліджував Кубу, Гаїті, Ямайку та інші острова Карибського моря, східне узбережжі Центральної Америки і Венесуэллы.

Известия про відкриттях Колумба викликали у Португалії велике занепокоєння, португальці навіть готували військову експедицію з єдиною метою захопити відкриті Колумбом землі. З допомогою Папи Римського Іспанія та Португалія домовилися про розмежування сфер впливу нові землі.

Но всупереч очікуванням відкриття Колумба дали Іспанії трохи золота.

В1521 р. Ф. Магеллан досяг Азії західним шляхом, зробивши перше місце у історії кругосвітню плавание.

Испанские конкістадори завоювали і розгромили держави ацтеків в Мексиці, інків в Перу, захопили Гватемалу, Гондурас, Болівію, Чилі, Аргентину, португальці - Бразилию.

Несмотря на існуючий договір між Португалією і Іспанією від розділі сфер впливу у нові землі, мореплавці і купці інших країнах Західної Європи на пошуках багатств також почали проникати на американський континент. Наприкінці XV в. англійські і французькі мореплавці досліджували частина Північної Америки, а голландці в 1606 г. відкрили Австралию.

Так відкрили Новий Світ жорсткий і на Американському континенті утворилися володіння Іспанії і Португалии, что припинило самостійне розвиток народів цього континенту, і поклало початок їх колоніальної зависимости.

Основными соціально-економічними наслідками великих географічних відкриттів стали следующие.

Начала складатися колоніальна система, яка прискорила виникнення у Західній Європі капіталістичного виробництва та сприяла нагромадженню у буржуазії великих коштів, необхідні організації великих капіталістичних предприятий.

Благодаря сміливим експедиціям мореплавців багатьох країн світу Європа, Африка, США і Австралія пов’язувалися між собою торговими шляхами і почав складатися світовий ринок. Його появу стало одним потужним поштовхом до зародженню і розвитку капіталістичних взаємин у Західної Європи. Новий Світ ринком збуту для мануфактури Європи і сподівалися монопольне володіння ним забезпечувало швидке нагромадження капіталу у країнах Західної Европы.

Произошла так звана революція цін, що була обумовлена ввезенням з Америки до Європи великої кількості золота і срібла. За XVI в. загальна кількість дзвінкої монети, яка зверталася у країнах, зросло більш як на чотири разу. Такий великий наплив щодо дешевого золота і срібла призвів до різкого падіння їх вартості і сильному (у два — 3 і більше разів) підвищення цін продукції сільського господарства і промышленности.

«Революция цін» сприяла зміцненню становища міській і сільській буржуазії, зростання їх доходів. Розорялися великі земельні власники — феодали, зазнавали втрат найбідніші селяни і наймані рабочие.

В результаті великих географічних відкриттів центр економічного життя перемістився зі Середземного моря в Атлантичний океан. Прийшли в занепад італійські города-республики, піднялися нагору нові центри світової торгівлі - Лісабон, Севілья і особливо Антверпен. Саме він став самим багатим містом у Європі світовим торговим і нашим фінансовим центром.

Таким чином, внаслідок великих географічних відкриттів окремі країни Західної Європи опинилися у максимально сприятливі умови у розвиток капіталістичного виробництва. Позитивно позначилися географічна близькість до нових морським шляхах світової економіки й те, що Белорусско-Литовское і Московське держави прикрили собою Західної Європи від руйнівних татаро-монгольських навал. Великі географічні відкриття прискорили процес первісного нагромадження капитала.

«Золотая инфляция»

Одним з наслідків Великих географічних відкриттів була «золота інфляція» чи як його ще називають «революція цін», викликана припливом до Європи золота і срібла. У протягом XVI в. приплив золота з Америки до Європи зріс більш ніж двічі, срібла — більш як утричі. Як слідство, хто в Іспанії ціни зросли в 4,5 разу, в Англії - вчетверо, мови у Франції до кінця XVI в. — в 2,5 разу, в Італії та Німеччині - у два раза.

При цьому на продукти сільського господарства зросли набагато більшій мірі, ніж промислові товари, а предмети першої необхідності подорожчали сильніше предметів розкоші. Настільки швидке зростання цін пояснюється здешевленням самих дорогоцінних металів, що майже втратили свою цінність завоевателям.

«Революция цін» мала важливі соціально-економічні наслідки. Вона справила глибоке вплив попри всі європейські країни й економічне становище станів феодального суспільства. Стала найважливішим джерелом первісного нагромадження капитала.

В Іспанії через подорожчання багато товарів стали неконкурентоспроможними. Саме це стало одній з причин занепаду в промисловості й торгівлі Іспанії. У той самий час завдяки «революції цін» сталося піднесення голландського купецтва, займався посередницької торгівлею. «золота інфляція» справила великий вплив на промислова розбудова країн, прискорюючи перехід до мануфактурному капіталізму. Відбулася різка падіння реальної заробітної плати робітників, оскільки номінальна її величина в Англії зросла тільки 30%, тоді як у Франції - на 25%.

Значительные зміни в аграрному секторі країн Європи. Почалося знецінення фіксованих грошових оброков, а це призводило до збіднінням дворянства і подальшому розкладанню феодальної системи. Зростання ціни продукти сільського господарства призвів до збільшення орендної плати. Стало зрозуміло про скасування селянських тримань. «Нове» дворянство в Англії стало на шлях рішучої ломки феодальної системи землеволодіння, проводячи очищення маноров від селянських наділів. До новим умовам пристосовувалися лише ті феодали, які здавалися землю у найм (грошову, издольную), збирали оброк як частку врожаю (шампар у Франции).

Вплив «золотий інфляції» на економіку Франції. На етапі пізнього середньовіччя, коли відбувалося розкладання феодального способу виробництва, Франція переважала всі інші західноєвропейські країни з чисельності населення: тут мешкало 15 млн. человек.

Основной галуззю її залишалося сільському господарстві, а найчисленнішим класом — селянство. Оскільки як і існувала монополія дворян на землю, то селяни були основний категорією власників земельних ділянок — цезитариями. Як зазначалося велике поширення отримала издольная оренда. Виплачували селяни і оброк — шампар, обтяжливий для селянського господарства. Ще важкої була виплата грошового оброку — чинша.

В той час французькій господарстві відбувалися зміни, зароджувалися капіталістичні відносини. На економічного розвитку Франції справила вплив «революція цін». У результаті зростання цін продовольство, збільшилися в 2,5 разу, руйнування середнього та малого дворянства набуло широкі масштаби. Становище самих селян не поліпшилося, оскільки вони залишались основними платниками податків, а податки постійно зростали. Усе це зумовлювало численним селянським повстань (наприклад, в 1548, 1624, 1639 годах).

Последствием великих географічних відкриттів стало зростання ролі таких портових міст, як Гавр, Бордо, Нант. У велике центр ярмарковою торгівлі перетворився Ліон. Франція початку колоніальну экспансию.

Англия. У результаті великих географічних відкриттів і переміщення світових торгових шляхів на океани Англія виявилася з кінця світової торговли.

Рост промисловості на континенті дав стимул збільшення виробництва сировини (вовни) в Англії, де створювалися мануфактури новітнього типу. Їх розвитку сприяло й те що Англію переїхало багато фахівців із Нідерландів, Франції та Німеччини, котрі емігрували через репресій герцога Альбы, революційних подій, гугенотських війн, переслідувань лютеран.

В Англії сталися зрушення у структурі - виникла промислова буржуазія, з класу феодалів виділилося зване обуржуазившееся дворянство, що було союзником капиталистов.

Развитие сукняних мануфактури Фландрії, та був Англії посилило попит на вовну та підвищило її ціну. За XVI в. ціна на шерсть в Англії збільшилася майже тричі. Разом із цим у результаті «революції цін» реальна вести знизилася, стало вигідним використання найманої праці сільському господарстві. Усе це призвела до того, що капіталістичне вівчарство забезпечувало отримання високих прибутків. Англійські феодали почали перетворювати свої ріллі в пасовища для овець. Таким чином у Англії стався аграрний переворот, конвенція ріллі. Лендлорди присвоювали общинні землі, луки й пасовища, зганяли селян з земли.

Этот процес отримав назву обезземелювання селян. Відібрані у селян землі огороджувалися частоколом, щоб селяни або не мали до них доступа.

С середини XVI в. обгородження земель відбувалося лише пасовищ, але й виробництва продуктів загалом, куди у зв’язку з з недостатнім розвитком промисловості сильно зріс спрос.

Таким чином «золота інфляція» прискорила розвиток капіталістичних відносин, сприяла появі великої кількості найманих робітників.

Нидерланды. З 1555 р. Нідерланди — герцогство у складі Іспанії. То справді був розвинений промисловий край. Не все провінції розвинулися однаково. Промисловість (вовняне і полотнянное виробництво) і торгівля особливо розвинулися у Фландрії і Брабанте.

В кінці XVI в. з’явилися перші мануфактури з використанням найманої праці. Зароджувалися капіталістичні відносини. У конкурентної боротьби з мануфактурным виробництвом цехова ремесло терпіло поразка і спадало в занепад. Значним було зростання торгівлі. Головний місто Брабанта — Антверпен став загальноєвропейським центром торгівлі. Антверпен був до 1576 р. фінансовим центром де можна було взяти кредит. Після розгрому іспанцями роль центру міжнародної торгівлі перейшла до Амстердаму.

В центральних провінціях Нідерландів селянин юридично був вільний і брав у найм землю у феодала. «Революція цін» розорила частина землевласників та його землі перейшла до рук фермерів. У сільське господарство почалося застосування найманої праці. Трехпольная система сівозміни замінювалося прогресивнішою плодосменной. Проте капіталістичних господарств у селі було замало.

Капиталистические відносини у сільське господарство швидше розвивалися в північних провінціях найменш піддаються впливу Іспанії, самої постраждалої країни від «золотий інфляції». Саме дворянство переходило на капіталістичні методи ведення хозяйства.

К середині XVI в. більшість Нідерландів значно просунулася по дорозі капіталістичного розвитку. Збільшилася роль капіталістичного укладу економіки страны.

Заключение

.

В укладанні відзначимо, що «золота інфляція» чи або її ще називають «революція цін», викликана припливом до Європи золота і срібла стала наслідком великих географічних відкриттів. Протягом XVI в. приплив золота з Америки до Європи зріс більш ніж двічі, срібла — більш як утричі. Як наслідок, хто в Іспанії ціни зросли в 4,5 разу, в Англії - вчетверо, мови у Франції до кінця XVI в. — в 2,5 разу, Італії та Німеччині - в 2 раза.

«Революция цін» мала важливі соціально-економічні наслідки. Вона справила глибоке вплив попри всі європейські країни й економічне становище станів феодального суспільства. Стала найважливішим джерелом первісного нагромадження капитала.

«Золотая інфляція» прискорила процеси розвитку капіталістичних взаємин у більшості західноєвропейських країн, особливо у Англії, Франції, Голландії й визначила економічне відставання Іспанії і Португалии.

Список литературы

Березин І. Коротка історія економічного розвитку. — М., 1998.

История світової економіки. під ред. А.Марковой. — М., 1995.

Лойберг М.Я. Історія економіки. — М., 1998.

Нуреев Р. Економічна історія розвинених країн. — М., 1991.

Экономическая історія розвинених країн. під ред. В.Голубовича. — Мінськ, 1996.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.