Роль банків залученні инвестиций

Роль банків залученні инвестиций.

Ситуация економіки, що склалася на сьогодні робить особливо актуальним питання про інвестиції. Ознаки економічної стабілізації очевидна. Падіння ВВП і промислового виробництва, у цілому суттєво сповільнилося. У вересні відзначене зростання промислового виробництва на 0,3% проти серпнем. Зберігаються низькі темпи інфляції, зміцнюються позиції національної валюти. Проте продовжує залишатися несприятливої ситуація у інвестиційної сфері. За першій половині 1997 р. інвестиції в основний капітал скоротилися проти відповідному періодом 1996 р. на 8,4%[1]. Слід сказати, що це скорочення відбулося і натомість низькою інфляції, істотного зниження дохідності державних цінних паперів. Збереження тенденцій інвестиційного спаду Демшевського не дозволяє поки що достатність передумов початку стійкого економічного зростанню. Слід зазначити, що у низці галузей що спостерігається зростання і пожвавлення заснований на використанні наявних виробничих потужностей, колишніх хронічно незавантаженими протягом кілька років. Стійкий і довгостроковий зростання то, можливо забезпечено лише з допомогою запровадження нових потужностей та застосування нових технологій, але це, своєю чергою, передбачає обов’язкову зростання в реальний сектор экономики.

Важную роль підвищенні інвестиційної активності і забезпечення економічного зростання покликані зіграти банки. Однак на цей час банки ще стали акумулятором помітних інвестиційних ресурсів, ні до їх ефективним оператором. Причини такої становища різноманітні. Але, коли говорити коротко, то нестійкість загальноекономічної ситуації у повною мірою виявляється у банківський сектор. Понад те, низка чинників, загалом сприятливих з погляду макроекономіки, надає в розвитку кредитних організацій досить суперечливе вплив. Так, істотне уповільнення темпів інфляції, падіння дохідності державних цінних паперів, часом негативна дохідність валютного і фондового ринків призводять до погіршення фінансового стану кредитних організацій. Поширена логіка, що у такі умови вільні фінансові ресурси, а й за ними все банки кинуться до реального сектора економіки, практично дає збій. Інвестицій досі немає. І що немає підстав вважати, що у найближчим часом вони будут.

Во-первых, залишаються надзвичайно високими ризики капіталовкладень у промисловість. Особливо це стосується капіталомістких інвестиційних проектів. Нині кредитування промислових підприємств, яка покликана, зазвичай, відшкодувати тимчасову брак оборотних засобів, носить короткостроковий характері і скоюються або під контрольні експортне постачання, або під готову ліквідну продукцію. Ступінь ризику довгострокових капітальних вкладень залишається несумісну з потенційно можливої нормою прибуток від цих вложений.

Во-вторых, падіння дохідності на фінансові ринки зменшує інвестиційні можливості банків, робить хистким фінансове становище. Банки, стурбовані станом поточної ліквідності, навряд чи схильні інвестиційних проектам. Слід зазначити, що й за умови відносно благополучній економічної кон’юнктури сукупні фінансові ресурси значній своїй частині російських кредитних організацій недостатні задля забезпечення серйозних капітальних капіталовкладень у промисловість, транспорт і связь.

В-третьих, те що держави з інвестиційної сфери у цілому, негативно б'є по інвестиційному кліматі. Це вплив проявляється як і підриві довіри до інвестиційного процесу із боку приватних інвесторів, і у руйнуванні механізму ''запуску'' інвестицій. Ідея уряду та Мінекономіки у тому, кожен карбованець державних інвестицій спроможний здобути 4 рубля недержавних коштів, спрацьовує, але зі зворотним знаком. Кожен карбованець недофінансування з боку держави призводить до втечу з інвестиційної сфери кількох рублів коштів потенційних недержавних інвесторів. Якщо сьогодні держава гребує брати він інвестиційні ризики та не знаходить при цьому коштів, чому сектор повинен брати таку ініціативу чи якісь зобов’язання. Неувага держави до проблем інвестицій проявляється як і зриві державних інвестиційних програм, і у провалі Бюджету розвитку. За січень-липень 1997 р., за інформацією Мінфіну, державні інвестиції профінансовані тільки 32% від затвердженого ліміту з урахуванням секвестирования.

В-четвертых, більшість підприємств неготовими до прийому інвестицій. Є у вигляді залучення інвестицій на прийнятих в усьому світі умовах, коли інвестор вимагає ефективного освоєння коштів, фінансової ''прозорості'' підприємства, передачі прав з розпорядження майном у межах, адекватних обсягу виділених коштів, тощо. Чимала частина керівників підприємств як і хоче залучити фінансові ресурси від виконавця і не відповідати це економічної ответственности.

Немаловажная причина млявості інвестицій у недостатньому законодавчому підкріпленні і неясності перспектив у світі прийняття нових законодавчих актів. Так, досі не прийнято Закон про іпотеку Податковий кодекс. Неясно, як реально буде працювати податковий механізм, наскільки він сприяти інвестиціям? У цьому варіанті таки Податкового кодексу, який було ухвалено повторному першому читанні, особливо сприятливого клімату для інвестицій бракувало. На частині оподатковування банків там пропонувалися норми, прямо що підривають їх інвестиційні можливості. Є у вигляді податку банківські активы.

С урахуванням сказаного очевидно, що економічні причини недостатності участі банків інвестиційної діяльності - зовсім на просто небажанні банків зміщувати акценти у роботі. Якщо буде створено змогу нормального одержання прибутку у реальному реальному секторі економіки, гроші справді туди піде й банки ні перешкоджати цього процесу. Звісно, одномоментно усунути всі перелічені причини неможливо. Але прийняття збалансованого комплексу першочергових заходів було досить для запуску механізму инвестиций.

Реализация цього має проводитися у трьох напрямах.

Первым напрямом має стати активізація роль держави у забезпеченні інвестиційного процесу. Не означає примітивного збільшення частки державних витрат на інвестиції, хоча обсяги таких витрат треба збільшувати. Насамперед, мають на увазі розвиток механізму державних гарантій, і навіть підвищення координуючої частки у створенні організаційних та інституційних передумов інвестиційної деятельности.

Вторым напрямом діяльності має стати безпосередньо створення цих організаційних та інституційних передумов у сфері банківської і інвестиційної діяльності.

Третье напрям залежить від адекватному законодавче закріплення умов, благоприятствующих инвестициям В розвитку перелічених напрямів необходимо:

Задействовать інвестиційні ресурси державного сектору економіки природничих монополій, звернувши їх у потреби федеральної інвестиційної программы.

Осуществить переорієнтування кредитної політики Ощадбанку з переважного вкладення своїх активів у державні цінних паперів на кредитування інвестиційної сфери. Мабуть, доцільно розглянути питання про видачу Ощадбанком міжбанківських кредитів спеціально відібраними державою банкам, що з кредитуванням ефективних інвестиційних проектов.

Перейти до практики довгострокових цільових інвестиційних вкладів під гарантії держави із можливим випуском валютного позики на реконструкцію народного хозяйства.

Осуществить страхової позику, орієнтований страхування і перестрахування інвестиційних і підприємницьких проектов.

Пересмотреть норми обов’язкового резервування із населення з відносно довгим терміном зберігання ЕВР у ув’язці з обсягом виданих інвестиційних кредитів, що дозволить зробити інвестиційні кредити дешевшими для предприятий.

Развивать інститути колективного фінансування (населенню) і проектного фінансування (для юридичних), дозволяють акумулювати ресурси, і знижувати інвестиційні риски.

Установить підвищені нормативи залучення заощаджень населення для банків, що у фінансуванні федеральних програм під часткові гарантії правительства.

Предусмотреть в Податковий кодекс звільнення банків та інших кредитних організацій, від сплати податків з прибутку, отримувану від надання довгострокових кредитів (на 3 роки й більше) для реалізації операцій фінансового лизинга.

Сохранить в Податковий кодекс норму, що передбачає включення до витрати підприємств витрат, пов’язаних із страхуванням ОПФ, що сприятиме зниження інвестиційних рисков.

Упорядочить процес злиттів, поглинань і банкрутств кредитних організацій, спрямувавши його за формування такої структури банківської системи, яка б вимогам пожвавлення інвестицій та скорочення економічної роста.

Законодательно встановити та відпрацювати процедуру відбору банків, покликаних здійснити великі інвестиційні проекти з участю держави. Можливо, варто повернутися до питання надання їм спеціального статусу (інвестиційні банки, банки развития).

Банки мусять знайти своє місце у інвестиційному процесі, що запорукою економічного зростання країні. Основою взаємодії промислових підприємств і банків має реалізація закінченого інвестиційного циклу, їхню взаємодію дозволяє збільшити ефективність яких і масштабність інвестиційних процесів, розширити напрями інвестиційних процессов.

Клоцвог Ф. та інших. «Варіантний прогноз еволюції економіки російських регіонів», РЭЖ, № 8, 1997 р, стор. 51−65.

Ковалев У. «Фінансовий аналіз», М., «Фінанси і статистика», 1996 г.

Мартынов А. ''Активізація інвестиційної політики'', Економіст, № 9, 1997 р., стр.54−61.

Мурычев А. «Банки та інвестиції», Бізнес і банки, № 47, 1997 г.

«О деякі проблеми інвестиційних процесів у Росії», Фінанси, № 10, 1997 р., стор. 60−61.

Райская М. та інших. «Дослідження інвестиційних процесів за умов перехідною економіки», Економіст, № 10, 1997 р., стр.41−57.

«Реформа підприємств: новий підхід», Економіст, № 9, 1997 р., стор. 20−26.

[1] див. Мурычев А. «Банки та інвестиції». /Бізнес і банки № 47, 1997 р., стор. 1.