Армии в мінливому мире

АРМИИ У МІНЛИВОМУ МИРЕ.

Що Завершується XX століття виявилося самим войовничим і кривавим: у його війнах і конфліктах загинуло 140—150 мільйонів, причому третина їх — громадяни нашої страны.

На порозі століття і нового тисячоліття перед людством відкриваються два шляху. Один — вбік від воєн та воєнних конфліктів до «мирної епосі» через послідовну демілітаризацію, відмови від політики сили та самої сили у її мілітаристської формі. Інший — вторований і уторований — продовжувати розробку і створення ще більше забійного зброї, нарощувати міць армій, закладати передумови нових, ще страшніших війн, здатних погубити /человечество.

На жаль, схоже, що політики захоплюють світове співтовариство другого шлях, і що може не навіювати тривоги за будущее.

Глобальні тенденции.

Поліпшення міжнародних відносин, що сталося останнє десятиліття, призвело до зниження небезпеки як ядерної, і великий звичайній війни, практичному зникнення класичних війн між державами, посиленню миротворчої ролі Ради Безпеки ООН, його військових структур. Діє тенденція зменшення кількості ядерних та звичних озброєнь, військових асигнувань. З 1987;го по 1997 рік світові військових витрат зменшилися з 1,36 трильйона до 800—850 мільярдами доларів при середньорічному темпі зниження 7—8 відсотків. Загальна кількість регулярних військ всіх країн світу скоротилася з 28,5 мільйона до приблизно 24,5—25 мільйонів, цебто в 3,5—4 мільйона чоловік (на 16—17 процентов).

Починається загальна ліквідація химоружия. На часі вирішення питання про знищенні протипіхотних мін. ООН навчається припиняти спроби деяких держав обзавестися зброєю масового поражения.

Політика стала застосовувати армії обережніше, частіше використовувати їх колективно, за мандатом ООН, під прапором миротворчих акцій. Розвиваються зв’язок між арміями, що відкриті нещодавно вважали одне одного врагами.

Проте мілітаризація світу лише залишається надмірно високої, але, продовжуючи розширюватися, обертається нові напряму, і формы.

У сфері суспільства, що включає армії, розробку, вдосконалення мережі та виробництво озброєнь, людські і матеріальнотехнічні резерви, мобілізаційні структури, «воєнізацію» населення Криму і т. п., досі задіяні величезних мас найбільш здорових і кваліфікованих людей.

Кількість людей, пов’язаних із військовою сферою життя суспільства |Основні |Вооруже|Подготовл|Занятые|Всег|В % до | |елементи |нные |енные |в |про |численност| |військової |сили |резерви и|военном| |і | |сфери | |военнообя|произво| |населення | | | |занные |дстве | |планети | |Кількість |24—25 |-900 |-55 |-100|-15—20 | |людський | | | |0 | | |маси | | | | | | |(млн.) | | | | | |.

СЕРЕБРЯННІКОВ Володимир Васильович також — доктор філософських наук, професор, генерал-лейтенант запаса.

У другій половині ХХ століття відбувався безпрецедентне зростання бойових можливостей та частоти застосування армій, до 50 які існували арміям додалося ще близько 1⁰, з майже 25 — на пострадянському пространстве.

Майже за 30 я країнах, де точаться громадянські війни чи відбуваються збройні конфлікти, є принаймні по дві армії. Потужність збройних сил розвинених держав протягом останніх 50 років зріс у десятки раз.

Зростання кількості, чисельності та бойову могутність армій в XX веке.

Показники Тимчасові рубежі эволюции.

_____________________________________________________________ світової системи Початок ХХ століття Переддень Другий Кінець ХХ століття армій Першої світової Кількість армій у світі -30 -50 >200 Сукупна чисельність (млн.) 7—8 15—17 24—25 Зростання руйнівнов3—4 десь у 10—15 разів у 20—25 раз винищувальної сили порівняно порівняно порівняно (не враховуючи ядерного з кінцем ХІХ століття з початком XX століття з Другої світової війною оружия).

Армії, наявні практично переважають у всіх державах (крім Коста-Ріки і Ісландії), утворюють єдину систему, де їх пов’язані генетично, функціонально, еволюційно, і стимулюють зростання зниження бойову могутність одне одного. Поняття «система армій», яке широко використовувалося наприкінці ХІХ століття стосовно Європі, тепер отримало глобальні масштабы.

У еволюції глобальної системи армій переважають небезпечні явища. Бойова міць армій розвинених держав, передусім великих держав (навіть не враховуючи створення ядерної зброї), багаторазово перевищуючи оборонні потреби (крім Росії), продовжує стрімко зростати. Небаченими темпами нарощується і так вирішальне перевага американської армії проти будь-який інший. На неї припадає мало не третину світових військових витрат. Зміцнюються і розширюються союзи армій груп держав (особливо НАТО). Відбувається швидке підтягування із технічної оснащеності рівня передових армій Збройних Сил понад сто та розвитку держав. Збільшується розмаїття форм «невійськового» застосування армій (посилення дипломатії, тиску, забезпечення безпеки торгівлі, і т. буд.), групове використання військової сили під прапором миротворства в обхід ООН в егоїстичних інтересах окремих государств.

Бойові можливості армій багаторазово збільшуються з допомогою впровадження нових технологій і систем озброєння, посилення профес- «сионализации, нарощування підготовлених резервов.

Росія та США оголошують ядерну зброю головним стримуючим чинником до середини ХХІ сторіччя, і нині ця зброя продовжує вдосконалюватися. Десятки рвуться оснастити свої армії ракетно-ядерними средствами.

Прискорений запровадження у Збройні сили високоточної зброї підвищує який вражає ефект військ у 8—15 раз. Удосконалення систем зв’язку й АСУ, проведене армії США, еквівалентно включенню у ній додатково 15—20 дивізій. Комп’ютеризація підрозділів наділяє групу солдатів у 3—4 людини вогневої міццю піхотної роти. З’являються комп’ютерні дивізії і корпусу. Всюди енергійно розвиваються НДДКР, зріє нова революція в військовій справі, здатна породити воістину фантастичні озброєння. З’являється стрілецьку зброю зі ско-рострельностью на сотні тисяч мільйони пострілів на хвилину, кулі якого пробивають будь-яке сучасне пулезащитное спорядження. Він забезпечується прицілами нічного бачення. Створюються самолеты-«невидимки», кораблі, танки, гармати ХХІ сторіччя. Розроблюване нелетальное (несмертоносное) зброю здатне викликати масові інфаркти, напади епілепсії, параліч нервової системи, тваринний власний страх і т. п. стану, спотворюють психіку і душевному здоров'ї людей. Лідирують у тому навіть країни НАТО.

Торгівля зброєю, яка розширилася за 10 років на 20 відсотків і поглинає 32 мільярда доларів, дозволяє деяким малорозвинутим країнам, не располагавшим до другої половини ХХ століття власними арміями, відразу зробити їх високотехнологічними. Наприклад, Саудівська Аравія, мала півстоліття тому лише військові формирова-" ния окремих племен майже виключно зі зброєю, зараз створила жодну з боєздатних армій у регіоні. Вона містить авіацію, флот, сухопутні війська, ППО, ракетні частини й т. п. Армія будується на професійної основі, і виявила висока якість в часи війни Перській затоці. Потужними арміями мають Єгипет, Сирія і ще арабських країн. Великомасштабні проекти переоснащення своїх армій здійснюють Індонезія, Малайзія, Філіппіни, Еквадор і і десятки інших держав. Повсюдно йде «накачування військових м’язів». До країн Південної і Південно-Східної Азії вже, Близького Сходу, Азійсько-Тихоокеанського регіону наростає потік озброєнь США, Франції, ФРН, Англії, Росії, ПАР та інших. У «світі» гонка озброєнь погрожує перерости все мислимі кордону. Там, де на початку століття знали лише списи і луки, тепер ворогуючі угруповання застосовують друг проти друга ракетно-артиллерийские системи (Сомалі, Ліберія та інших.). Насичення зброєю колись вільних від цього територій сприяє появу нових осередків воєнних загроз, зокрема на розподіл державам — продавців озброєнь, поширенню насильства, й терроризма.

Багато що розвиваються налагоджують власне виробництво новітнього зброї. Вже сьогодні 8 їх випускають бойові літаки, танки і той військової техніки. До 2000 року 15 країн вироблятимуть ракети. Можливо появу у ХХІ столітті нових наддержав. Позначаються нові регіони, здатні через сукупність військової могутності змагатися майбутньому з європейських країн і іншими регіонами. Перед Східно-Азіатського регіону припадає зараз 32 відсотка Збройних Сил усього світу: найбільшої світі є армія КНР (2,9 мільйона чоловік), а КНДР, Південну Корею, В'єтнам, Тайвань, Таїланд інші країни цього регіону за чисельністю армій входить до числа 15 найбільших військових держав планеты.

Ряд країн останні 3—5 років помітно збільшив військових витрат: Іран — на 42 відсотка, Пакистан — на 20, Індія —на 12 тощо. Багато країн бачать вираз національної мощі у великих регулярних арміях і сучасних системах оружия.

Зростанню бойових можливостей наступальності, здатність до раптовим діям і агресивності армій сприяє посилення їх професіоналізації, інтенсифікація бойового навчання дітей і психологічної обробки військовослужбовців. Армія, що складається з професіоналів, за плечима яких від чотирьох доі більш років служби, має незрівнянно вищим наступальним потенціалом і готовністю до раптовим діям, ніж армія, джерело якої в щорічних закликах молоді яка відслужила вже від 1 до 2 років, у яких лише 50 відсотків солдатів та сержантів підготовлені на початковому професійному уровне.

У штабах, наукових центрах, військових академій країн НАТО програються сценарії майбутніх війн, зокрема великий (світової) війни, причому у ролі можливого супротивника у них «бере участь» і Росія. Прийняті стратегічні концепції, й військові доктрини країн НАТО передбачають можливість застосування військової сили у будь-якій точці планети. 2. «Вільне мислення» № 2.

Здатність армій провідних держав до широкомасштабним діям і брати участь у великих війнах підкріплюється багатомільйонними резервістами, наявністю підготовлених військовозобов'язаних людей, які у лічені годинник, і дні стати під рушницю (близько 800—900 мільйонів). Без них регулярні Збройні сили неспроможні вести великі війни. І те, що у США, Канаді, країни такі резерви нарощуються, говорить про многом.

Отже, переважна більшість армій об'єктивно перебувають у суперечності з потребами і тенденціями світового розвитку та має намір зберігати такий курс по меншою мірою до 2020—2030 років. Особливо це стосується регіонів, де є мало довіри, але зберігається багато ворожості претензій держав друг до друга. Впровадження нових технологій служить тому, щоб винищувати значно більше покупців, безліч виробляти великі руйнації, ніж у колишніх войнах.

Закладаються матеріальні основи майбутніх великих війн, зокрема світової. Чисельність армій при нинішніх середньорічних темпах скорочення на 1,5—1,6 відсотка становитиме до 2030 року 13—15 мільйонів, тобто не менше, скільки налічувалося перед Першої світової війною. Який Вражає ж потенціал армій внаслідок переходу переважно кількісної гонки озброєнь якісну посилиться в 40—50 раз. У величезної мері зростає маневреність дій. Військові доктрини багатьох держав походять від можливості у майбутньому великих війн, котрі почали б неможливі, якби еволюція армій повернула у протилежний сторону.

Нерідко вважають, що армії й зброю власними силами уявити не можуть загрози, є причинами війн, що відбувається немає від них, як від політичних протиріч, які ведуть використанню зброї (див. Р. Ніксон. 1999 рік. Перемога без війни. — «2000 рік: перемога без війни чи апокаліпсис». М., 1989, стор. 48). Стверджується, що гонка озброєнь нібито важить на безпеку (див. Дж. Эберли. Зміни поглядів застосування військової сили. — «Армія й суспільство». М., 1990, стор. 42—48).

Тим самим було ігнорується вплив армій й озброєнь на подитику: вони своєї величезною потужністю нерідко самі підштовхують до їх застосування, живлять політичний авантюризм, є матеріальним підставою відповідних ідей військових рішень. Посилення і загрозливе поведінка одних армій найчастіше викликає аналогічні дії інших. Військова сила завжди уособлювала і обслуговувала конфронтаційність. Наявність надпотужних армій, готові до широкомасштабним і раптовим наступальних дій, сіє недовіру, посилює можливість випадкових воєн та конфликтов.

Не утримуються від спокуси використовувати готівкові сильні армії й країни «зрілої демократії», яка нерідко оголошується вирішальним ознакою миролюбства і неагресивність. Віце-президент Академії військових наук генерал У. Сліпченко показав, що саме західні демократії доводиться переважна більшість агресивних війн — у XX столітті: більш 95 відсотків (див. У. І. Сліпченко. Ядерну зброю — чинник стримування? — «Клуб „Реалісти“», 1997, № 30, стор. 29).

Кількість агресивних війн ХХ століття, що припадають на адерные держави |Ядерні держави |Количество|Процентное | | |развязанны|распределение | | |x війн |війн (%) | |США |30 |23 | |Великобританія Франція |40 28 28 4|30 21 21 2.5 | |Ізраїль (приймається за | | | |ядерне держава) СРСР | | | |Китай |7 |1.5 |.

І застосовували свої ар^ии демократичні західні держави, як правило, на повну їх истребительно-разрушительную міць, зокрема проти мирного населення: масовані майданні бомбардування мирних міст Німеччини та Японії, скидання атомних бомб на Хіросиму і Нагасакі, масове застосування отруйних речовин та інші звірства у В'єтнамі, Камбоджі, Лаосі й інших містах. Завдяки значною мірою старанням західних демократій війна стала масованим організованим державним терором проти народів, про що свідчить нижченаведена таблица.

Зростання жертв серед мирного населення війнах ХХ століття (в %) |Війни ХХ століття |Первая|Вторая|Корейска|Вьетнамс|Войн| | |мирова|мирова|я війна |кая |а | | |я |я |(1950—19|война |Чечн| | |війна |війна |53) | |е | |Кількість жертв |5 |50 |84 |90 |95 | |мирного | | | | | | |населення від | | | | | | |загальної кількості | | | | | | |жертв | | | | | |.

Стає більш різноманітним застосування армій без безпосереднього розгортання збройної боротьби: демонстрація сили та залякування, проведення навчань і маневрів, зосередження військ поблизу кордонів розв’язання тих чи інших країн, запровадження їх задля втручання у внутрішні справи держав під приводом сприяння демократії та т. п. За даними західної преси, лише адміністрація Р. Рейгана здійснила 21 військове втручання у інші країни, зокрема для повалення діючих правительств.

У документі «Стратегія національної стратегії безпеки США наступного столітті» (1997) американським збройних силах відводиться найважливіша роль створенні та зміцненні коаліцій держав та формування вигідною для Америки міжнародної обстановки, забезпеченні світового лідерства, ефективності дипломатії, посиленні впливу в усіх регіонах світу, підпірки «демократичних реформ» в постсоціалістичних країнах. Треба лише потужний військовий присутність США у Європі, Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, Південно-Східної Азії й інших містах. «Ми збережемо у Європі угруповання Збройних Сил США чисельністю приблизно 100 м тисяч жителів задля збереження американського впливовості проекту та забезпечення лідируючих позицій НАТО, підтримки життєво важливих нам трансатлантичних зв’язків, наочності чинника стримування, реагування на кризи і дії регіональної стабільності», — йдеться у доповіді президента США конгресу про національної стратегії безпеки в ХХІ столітті («Стратегія національної стратегії безпеки США наступного столітті». М., 1997, стор. 36).

Відкрито проповідується посилення ролі армії постійного чинника світової політики. Інші країни виконуються наперед, що вони не відреагують на залякування, то Сполучені Штати без санкції ООН погодяться витримувати пряме застосування військової сили. Остання має бути готова здійснювати як надзвичайні операції, і вести одночасно дві переможні війни різних регіонах світу. Військова сила призивається служити будівництва одностайної світу з образу і подоби світового лідера. Вона має забезпечити вільний доступом до джерелам сировини, енергоносіїв, ринків у всіх частинах світу. Ідея світового лідерства США спираючись на військову силу протиставляє народи, сіє ворожість, підриває мир.

Силове мислення та старий силовий підхід до світових справам політиків Заходу штовхають їх для збереження, розширенню і значного посилення військових блоків, передусім НАТО, підпорядкування всі більшої кількості армий.

Сейчас армії низки постсоціалістичних держав Європи прискорено втягуються НАТО, трансформуються і перевооружаются за стандартами цього союзу, нарощують бойової потенциал.

За відсутності реальних причин нарощування сили армій придумуються нові лицемірні аргументи. Вони нібито потрібні підтримки законності і порядку, ліквідації можливих масових заворушень і бешкетувань у тих чи інших регіонах і країнах; для боротьби з міжнародним тероризмом, злочинністю, наркобізнесом; при стихійних лих і техногенних катастрофах, здійсненні гуманітарних операцій; підвищення довкілля та т.п. Насправді виконання всіх таких функцій служать інші спеціальні інститути (поліція, рятувальні служби й т. п.), які дешевше і безпечніше для суспільства. Передача арміям функцій інших інституцій свідчить лише про цілком реальній можливості поголовно радикального скорочення збройних сил.

Російський компонент.

З огляду на загального швидкого посилення бойову могутність армій більшості держав російські Збройні сили переживають багаторічне і небачене в масштабах падіння боєготовності і боєздатності до практично незначного значення (окрім ракетно-ядерных сил), виявилися сильно відстаючими, не можуть вибратися з глибокої кризи, який продовжиться принаймні ще 5—6 лет.

Якщо взяти розроблювану наукою систему гранично критичних (граничних) показників зниження качественно-количественных характеристик армії, вихід які на тривалий час означає втрату її боєздатності, то тут для російських Збройних сил найважливіші їх виглядають наступним образом.

Таблиця співвідношення гранично критичних і дійсних показників стану російської армії у 1996 року (в%) |Назва |Предель|Величина |Ймовірні | |показника |але |показника в |наслідки для | | |критиче|1997 року для |боєздатності | | |ское |російської | | | |значени|армии | | | |е в | | | | |світової| | | | |практик| | | | |е | | | |Укомплектова|70 |-60 |Втрата | |нность | | |боєздатності | |особистого | | | | |складу | | | | |Частка |60 |.