Ознакомительной практиці на ЗСМК

Міністерство загального користування та професійного образования.

Російської Федерации.

Сибірський державний індустріальний университет.

Кафедра ливарного производства.

Звіт по ознайомчої практиці на ЗСМК.

Студент:…

Група: МЛА — 97.

Керівник практики від інституту: Лубяной Д. А.

Керівник практики заводу: Лубяной Д. А.

Час проходження практики: 28.06.99. — 11.07.99.

Новокузнецьк 1999.

1.

Введение

…4 2. Загальна характеристика заводу та її история…5 2.1 Джерела сировини й топлива…6 2.2 Основні види продукции…6 2.3 Основні й допоміжні цехи їх взаимосвязь…6 3. Доменний цех…8 3.1 Характеристика сирих матеріалів доменної плавки і Порядок їх складування… 3.2 Рудний двір і доставка сировини до доменної печи…9 3.3 Призначення і пристрій воздухонагревателей…11 3.4 Основні процеси в доменної печи…11 3.5 Продукти плавки: чавун, шлак, газ…12 3.6 Випуск і прибирання чавуну і шлака…13 3.7 контрольно-вимірювальна апаратура доменної печі і його призначення. 3.8 Основні техніко-економічні показники роботи цеха…15 4. Коксохімічне производство…15 4.1 Підготовка вугілля перед коксованием…16 4.2 Шихтовка…17 4.3 Пристрій коксовальных камер…17 4.4. Металургійний і ливарний кокс та її назначение…18 4.5 Розвантаження коксовальной камери, гасіння коксу. Сортировка…18 4.6 Побічні продукти коксохімічного производства…19 5. Конвертерний цех…20 6. Прокатний цех…21 7. Литейний цех…23 7.1 Шихтовый участок…23 7.2 Плавильний участок…24 7.3 Смесеприготовительный участок…25 7.4.Формовочный участок…26 7.5 Обрубній участок…27 7.6 Термообработка…27 7.7 Модельний участок…28 8.

Список литературы

…29.

Мета ознайомчої практики — ознайомлення з роботою металургійного комбінату з прикладу Западно-Сибирского металургійного Комбината.

У результаті практики ми з роботою:. коксохімічного виробництва,. доменного цеху,. конвертерного цеху,. прокатного цеху,. ливарного цеха,.

Ознайомилися з функціонуванням даних цехів та його взаимосвязью.

Нижче наводиться стисле опис роботи цих цехов.

Загальна характеристика заводу та її история.

Питання будівництві другого металургійного комбінату Сибіру було висунуто Серго Орджонікідзе в 1933 року після відвідин Ковальського металургійного комбінату. У 1957 року затверджено проектне завдання на будівництво комбінату районі р. Новокузнецька, на Антоновской майданчику. У травні 1957 року будівництво житлового селища і промислової бази. У 1961 року було закладено фундамент під коксову батарею, яка 1 жовтня 1963 самого року видала перший кокс. 27 липня 1964 року було отримано перший чавун. Це свято вважається іменинами комбината.

У 1970 року введено в експлуатацію безперервний заготовочный стан і замкнутий металургійний цикл.

Комбінат оснащений агрегатами великий одиничної потужності. Для інтенсифікації металургійних процесів застосовуються кисень і природний газ.

У 1986 року було отримано 100 мільйонна тонна стали, а червні 1987 року 100 мільйонна тонна чугуна.

Рішенням колективу Західно-Сибірський металургійний комбінат перетворений на товариство відкритого типу «Запсибметкомбинат».

Найбільше Сибіру Західно-Сибірський металургійний комбінат вже 30 років є у області виробництва сталі і проката.

Продукція ЗСМК відрізняють високі стандарти якості, що підтверджується відповідними посвідченнями, зокрема міжнародними сертифікатами якості Регістру Ллойда (1992 р), знаками «Золотої зірки», «Арки Європи» (1993 р.) і «Золотий Глобус» (1994г.).

1 Джерела сировини й топлива.

ЗАПСИБ споживає величезна кількість вихідного сировини: залізничний ешелон з концентратом і збагаченої рудою, яка за місяць переробляють металурги займає 170 километров.

Кузбас має лише чудово коксівне вугілля і руду, а й інше металургійне сировину: вапняки, кварцити, доломиты і огнеупорную глину.

Основні партнери на поставки сировини:. АТ СибРуда. АТ Коршуновський ГЗК. АТ КузнцкУголь. АТ Кзбассразрезуголь. АТ СевероКузбассУголь.

2 Основні види продукции.

ЗСМК виробляє необхідну підтримки власного виробництва і навіть інших підприємств: кокс, сульфат амонію, вугільний концентрат тощо. З виплавлюваних чавуну і вони прокатне виробництво виготовляє: коло, арматуру, куточок, швелер, балку, шахтну стійку. На кордовому виробництві виготовляється проволока.

3 Основні й допоміжні цехи їх взаимосвязь.

Коксохімічне производство.

У складі углеподготовительного, углеобогатительного, двох коксових цехів, двох цехів уловлювання, смолоперерабатывающего і фталевого ангидрида.

Агломелационно-известковое производство.

У складі агломераційної фабрики із трьома агломашинами АКМ загальної площею спечення 852 м², проектної потужністю 7080 тис. тонн агломерату в рік; вапняного цеху з 12 випалювальними печами шахтового типу проектної потужністю 950 тис. тонн вапна на рік; дробильно-сортировочной фабрики.

Доменний цех.

У складі трьох печей, у тому числі (№ 1,3) обсягом 3000 м³, з проектної потужністю по 1900 тис. тонн чавуну на рік кожна й третя (№ 2) обсягом 2000 м³ з проектної потужністю 1150 тис. тонн чавуну в год.

Сталеплавильне производство.

Має у собі цехи: два конверторних, підготовки складів, копровый, підготовки сталеплавильного виробництва, ремонту металургійних печей, смоломагнезитовый, ремонту сталеплавильного производства.

Конвертерний цех № 1 оснащений трьома конвертерами ємністю по 160 тонн, другий — двома конвертерами ємністю по 300 тонн. Загальна проектна потужність конвертерных цехів — 6.9 млн. тонн сталі у год.

Прокатне производство.

У складі цехи — обтискний, среднесортный і мелкосортный, вальцетокарный. Обтискний цех складається з блюминга 1300 і безупиннозаготовочного стану 850/700/500. Проектна потужність — 6 млн. тонн в год.

Метизное производство.

У июне-ноябре 1980 року прийнятий у експлуатацію перший і другий підетапи першу чергу комплексу сталепроволочного цеху проектної потужністю 275 тис. тонн дроту звичайного якості в год.

Внутрішній заводський транспорт. Колії, автодороги, трубопроводи і конвеєри пов’язують між собою окремі ланки виробництва; протяжність залізничних колій 400 км, конвеєрних — 90 км. Перевезення вантажів в вагонах становить 60 млн. тонн в рік. Обсяг автомобільних перевезень — 20 млн. тонн. Досвідчені фахівці забезпечують бездоганну роботу транспорта.

[pic] Таблиця 1. Пристрій і зв’язок цехов.

Доменний цех.

1 Характеристика сирих матеріалів доменної плавки і Порядок їх складирования.

До сирим матеріалам металургійного виробництва передусім відносять руди, паливо і флюси. Насправді має справу з магнітною окисом заліза Fe3О4 (72,4% Fe), безводній окисом заліза Fe2О3 (70% Fe) і водної окисом заліза Fe2О3· тН2О, сполуками заліза з двоокисом вуглецю FeСО3 (48,3% Fe).

Підготовка залізної руди до плавленні має значення, оскільки це залежить вступ у піч залізорудної концентрату певної крупности, рівномірного хімічного складу, хорошою восстановимости і, головне, із високим вмістом заліза. Чим ретельніше готують руду до плавленні, тим більша продуктивність доменної печі, нижче витрата пального й вище якість виплавленого чавуну. У остаточному підсумку, прагнуть постачати доменну піч шихтою, що складається тільки з двох компонентів: офлюсованного залізорудної сировини і коксу певної кусковатости і містять дрібних фракцій (нижче 5 — 8 мм для залізорудної шихти і від 20 — 30 мм для коксу). Задля більшої хорошою газопроницаемости плавильних матеріалів бажано, щоб шихта була однорідної по кусковатости. Також важливим резервним чинником підвищення продуктивності доменних печей та зниження витрати палива є збільшення вміст заліза в шихті, тобто. обогащение.

2 Рудний двір і доставка сировини до доменної печи.

Запаси сирих матеріалів створюються складі, званому рудним двором, які перебувають поблизу доменного цеху. У цьому дворі складують кусковую руду чи котуни, і навіть флюси. З одного боку рудного двору перебуває розвантажувальна естакада, з другого боку бункера прийому шихти. Матеріали доставляються на розвантажувальну естакаду в саморозвантажувальних вагонах. Іноді для розвантаження передбачають вагоноопрокидыватели, застосування яких дозволяє цілком механізувати розвантаження матеріалів. Руду, добавки, флюси, котуни, агломерат, і кокс подають до печі різними способами. Відповідно до цим варто розрізнити три подачі шихты.

Перший потік — подача міцних залізорудних матеріалів, привозимых зі боку (залізної руди, котунів, вапняку, марганцевої руды).

Другий потік — подача агломерату з аглофабрики. Третій потік — подача коксу з допомогою транспортера. 1. Пристрій доменної печи.

Внутрішнє обрис вертикального розтину доменної печі називають її профілем (див. рис1), у якому розрізняють вищий 1, шахту 2, распар 3, заплечики 4 і горн 5. Для сучасних великих печей корисна висота дорівнює 29 — 32 м. Середній обсяг печей 1000 — 3000 м³, найбільша піч обсягом 5000 м³.

Доменна піч криється у металевий кожух завтовшки 20 — 25 мм в верхню частину і 35 — 40 у нижній, що з низки циліндричних і конічних поясів. Кожух виконують цельносварным. З внутрішнього боку кожуха перебуває вогнетривка підбійка, охлаждаемая холодильниками. Матеріал на верх подають з допомогою транспортера. Основний частиною колошникового устрою є засыпной апарат що з великого і малого конуса із приймальнею воронкою. Для рівномірного розподілу шихти малий конус обертається навколо своєї осі, якої опускається в межконусное простір. Великий конус опускається в доменну піч. Наявність двох по черзі опускающихся конусів забезпечує герметизацію колошника при завантаження шихти. У частині печі перебувають фурменные устрою через які подається нагріте дуття і добавки газоподібного, рідкого чи пылевидного палива. Рідкі продукти плавки безупинно стікають вниз горн печі, у якій розташовані льотки для випуску чавуну й у випуску шлаку. Через ці льотки періодично випускають продукти плавки. Отже, процеси в печі і подача шихти відбуваються безупинно, а випуск чавуну і шлаку — периодически.

3 Призначення і пристрій воздухонагревателей.

Для подачі в доменну піч дуття та її стискування застосовують повітродувні машини різних типів. Нині як дуття та її стискування застосовують повітря, збагачений кислородом.

Зовнішнє діаметр воздухонагревателя дорівнює 9 м, висота догори бані становить 36 м. Верхню частина насадки і купол викладають з высокоглиноземистого цегли чи динаса, а нижню частина — з шамотного цегли. Товщина насадочного цегли становить 40 мм.

Слід розрізняти газовий і повітряний періоди роботи воздухонагревателя. У газовий період здійснюється нагрівання насадки продуктами спалювання газу, а повітряний період нагрівається дутьё з допомогою охолодження насадки. Принаймні охолодження насадки воздухонагревателя температура гарячого повітря, виходить із нього, падає. Це неприпустимо для нормальної роботи доменної печі, тому повітря нагрівають до високої температури, ніж потрібно, і щодо нього підмішують, використовуючи автоматичне дозування, необхідну кількість холодного повітря, щоб підтримувати температуру дуття постоянной.

Газовий період приблизно двічі тривалішою від повітряного. Отже, необхідно щонайменше трьох кауперів — два одночасно нагріваються, а один нагріває повітря. Фактично на піч доводиться чотири каупера, а окремих випадках — сім кауперів на дві печі. Поверхня нагріву воздухонагревателей становить 60 — 100 м² на 1 м³ обсягу печі. Наприклад, на доменної печі обсягом 2 700 м3 поверхню нагріву одного воздухонагревателя становить 42 500 м2, проте чотири 170 000 м2, а доменної печі обсягом 5 000 м3 вона збільшена до 500 000 м2.

4 Основні процеси в доменної печи.

Відповідно до основними закономірностями процесу відновлення окислів заліза, виявленими академіком А. А. Байковим вищий окисел заліза Fe2О3 перетворюється на залізо послідовно через проміжні окисли. Залізо, відновлена доменної печі, поглинає вуглець та інші елементи, створюючи чугун.

У чавун потроху переходять різними горизонтах печі інші відновлені елементи (кремній, марганець, фосфор, й у деяких випадках ванадій, миш’як, хром, нікель, мілину), і навіть сера.

За сучасної доменної плавленні встановлено таке % зміст вуглецю: в ферросилиции становить близько двох %, в ливарному чавуні - 4%, в передельном чавуні - близько 4,5% й у ферромарганце — близько сьомої години %.

5 Продукти плавки: чавун, шлак, газ.

Склад чавуну, отримуваний під час доменної плавки, визначається вимогами споживачів й потенційними можливостями доменної плавки. Відповідно до з цим прагнуть підібрати склад шихтовых матеріалів технологічний режим плавки. Усі доменні чавуни за своїм призначенням поділяють три основних вида:

Переробний: призначається задля її подальшого переділу в сталь;

Литейний: використовуваний після переплаву в чугуноплавильных цехах для виливки чавунних изделий;

Доменні феросплави, використовувані як розкислювачів чи присадки сталеплавильному і чугунолитейном производствах.

Виплавка в доменних печах неминуче супроводжується отриманням значної кількості доменного шлаку, що є побічним продуктом доменної плавки. Шлак утворюється в доменної печі з флюсів, золи коксу і залізовмісних матеріалів. Зазвичай при виплавці передільного і ливарного чавунів вихід шлаку становить 0,3 — 0,6 т на 1 т чугуна.

Газ, який із печі через її верхню частина — шпиль, називають колошниковым. Він з ЗІ, СН4., Н2, СО2 і N2. Після очищення від котра міститься у ньому пилу, газ використовують як паливо для нагріву насадок воздухонагревателей, сталевих зливків, коксових батарей, опалювання котлів та інших цілей. Пальними компонентами в газі є ЗІ, СН4. і Н2., якого більше 50%.

6 Випуск і прибирання чавуну і шлака.

Для випуску рідких продуктів плавки призначені чавунні і шлакові льотки. Чавунну льотку розкривають з допомогою бурильной машини ударнообертального дії. Ця машина виконує операції рассверливания, заповненого вогнетривкої затверділої масою леточного отвори, і пробивки чавунної палітурки внутрішній поверхні льотки. Глибина буріння сягає 2,5 м при діаметрі бура 50 — 70 мм. Льотку розбирають з точки 8 — 10° стосовно обрію. Після випуску чавуну льотку зашпаровують вогнетривкої глиною, яку подають у канал льотки з допомогою гармати поршневого типу. Заряд вогнетривкої глини становить 0,6 — 1,0 т.

Чугун після відокремлення нього шлаку стікає по жолобу в чугуновозные ковші. Спеціальний пересувної жолоб дозволяє спрямовувати чавун з однієї ковша в другой.

Для перевезення чавуну застосовуються чугуновозы. Поки що широко поширені ковші з грушевидными чашами ємністю 90 — 140 т, але у останнім часом почали застосовувати сигарообразные ковші ємністю 150 — 420 т. Використання таких ковшів дозволяє відмовитися від поворотних жолобів в сталеплавильних цехах як проміжних емкостей.

Чавун в чугуновозах направляють у сталеплавильні цехи, а разі виплавки з так званого товарного чавуну покликаного забезпечити вивезення з заводу, — на разливочные машины.

На стрічці машини кріпляться близько мульд, і безліч одержуваних чушок чавуну становить 45 кг. Швидкість руху конвеєра обирають з умови затвердіння чавуну, вона дорівнює приблизно 10 м /хв. Добова продуктивність двох стрічкової машини близько 2000 т. чугуна.

Шлак інколи випускається як разом із чавуном, а й через шлакові льотки. Для закривання і відкривання шлакових льоток застосовують дистанційно керовані шлакові стопоры важільною конструкції звичайно з пневматичним приводом. Робітникам органом стопора є сталева пробка, яка щільно закриває охлаждаемую водою фурмочку. Шлак з печі, як верхній, і нижній, стікає по жолобам у спеціальні устрою так званої припечной грануляції або ж шлаковозы, у його вивозять подальшої переработки.

7 Контрольно-измерительная апаратура доменної печі і його назначение.

Нині розроблено й запроваджуються різноманітні нові прилади для контролю доменного процесу автоматизації окремих операцій. У частковості, освоєно автоматичне регулювання дуття, подаваного на кожну фурму, автоматичне управління процесом обертання розподільника шихти по температурі газів у кількох точках периферійних зон колошника, безупинне вимірювати температуру виробленого чавуну, зміна температури осередків горіння палива у фурм.

Істотне значення мають прилади, службовці для безперервного контролю складу доменного газу. Розроблені та проходять перевірку різні схеми автоматичного управління доменним процесом, які включають математичну обробку счетно-решающими машинами показань приладів та автоматизацію окремих вузлів контролю регулювання: розподіл потоку газу радіусу колошника, сход шихтовых матеріалів, теплове стан окремих зон печі, розподіл потоку газу окружності печи.

Важливе значення мають автоматичні устрою, регистрирующие основні параметри доменного процесу. Устрою такого роду здійснюють послідовний опитування вимірювальних приладів, передають обмірювані і перетворені величини в запам’ятовуючий, та був на друкуюче устройство.

8 Основні техніко-економічні показники роботи цеху (К.И.П.О. витрата сировини й палива, собівартість чугуна).

Основними показниками, характеризущими роботу доменної печі, є: продуктивність в одиницю часу й витрата коксу на тонну виплавленого чавуну. Для оцінки продуктивності доменних печей різного обсягу вітчизняної практиці застосовують відносний показник: Коефіцієнт Використання Корисного Обсягу доменної печі, являє собою ставлення корисного обсягу доменної печі V, вираженого в м3, до її середньодобовій продуктивності Р, що у тоннах, ти.е. т на добу: к.и.п.о. = V/ Р. Отже, одиницею виміру к.и.п.о. є м3? сут/т.

Найважливішим показником доменної плавки, що характеризує економічність роботи печі, служить питома витрата коксу. Його розмір як впливає на продуктивність печі, а й показує використання хімічної промисловості та теплової енергій палива на робочому просторі печі. Майже всі заходи, здійснювані в доменному виробництві, знаходять себе у питомому витратах коксу. На кращих доменних печах в час витрата коксу сягає 360 — 400 кг/т.

Коксохімічне производство.

Основним продуктом коксохімічного виробництва є кокс. Кокс використовують у різноманітних процесах і залежно від нього кокс то, можливо розділений на металургійний кокс — для виплавки чавуну в доменних печах; ливарний кокс — для плавки чавуну та інших матеріалів вагранках; кокс для электротермических виробництв — щоб одержати фосфору, карбіду кальцію, феросплавів; кокс для шахтних печей — застосовується для випалу руд кольорових металів й у випалювання вапняку; кокс — на підготовку рудного сировини (агломерати і котуни); кокс для побутових целей.

Головним споживачем коксу є чорна металургія. На доменні печі надходить до 80% коксу, на ливарні мети витрачається до 10% коксу, 6% йде щоб одержати кольорових металів й у хімічної промисловості, 4% на інші цели.

Отримують кокс на коксовій батареї методом термодиструкции при температурі більш 1200 Про З з концентратів коксівних углей.

1 Підготовка вугілля перед коксованием.

Вугільна шихта, яка переробляється на коксохімічних заводах, складається на 100% з збагачених вугілля, вступників з підприємств вуглевидобувної промисловості. При збагаченні поліпшуються технологічні властивості вугілля, його спекаемость і коксуемость, зменшується (на 15−25%) вміст сірки, знижується зольність шихти. Через війну збагачення підвищується спекаемость вугілля і шихти. Отже, збагачення вугілля і шихт є найважливішим необхідним моментом підготовки вугілля до коксованию.

Процесу збагачення передує попереднє роздрібнення, класифікація по крупности (грохочение), обеспыливание (дешламация), то є виділення дрібних класів крупности частинок розміром 25 мм., називається металургійним. Металургійний кокс призначений для виплавки чавуну в доменних печах. У доменному процесі кокс є є основним джерелом тіла і джерелом отримання відновлювача оксидів заліза. Загалом вимоги до якості коксу можна сформулювати так: кокс повинен мати мінімум вологи, мінеральних речовин, сірки, певний рівень міцності, оптимальний гранулометрический состав.

Литейний кокс призначений для плавки чавуну та інших матеріалів вагранках. Найважливішими показниками якості ливарного коксу є її міцність і гранулометрический склад. Міцність ливарного коксу повинна бути високої, особливість міцність шматків, що він не руйнувався в вагранке. Истираемость коксу може бути меншою, ніж в доменного коксу, так як вагранка значно нижче й менше доменної печі. Зольність і сернистость ливарного коксу би мало бути менше, ніж в доменного коксу (відповідно.