ООН у системі міжнародних организаций

РОСІЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДРУЖБИ НАРОДОВ.

ОРГАНИЗАЦИЯ ОБЪЕДИНЁННЫХ.

НАЦІЙ У СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНИЗАЦИЙ.

ОЗЮМЕНКО Сергій Владимирович.

РЕФЕРАТ.

СОДЕРЖАНИЕ ВВЕДЕНИЕ 3.

ГЕНЕРАЛЬНАЯ АСАМБЛЕЯ 5.

СОВЕТ БЕЗПЕКИ 6.

ДРУГИЕ ОРГАНИ ООН 8.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

9.

ИСПОЛЬЗОВАННАЯ ЛІТЕРАТУРА 10.

Міжнародна організація — це організація, учреждённая договором держав-членів, які додали їй статус міжнародної організації. Так було в конвенції про фізичний захист ядерних матеріалів говориться, що «…організація складається з держав й володіє компетенцією в області ведення переговорів, ув’язнення й застосування міжнародних соглашений"[1]. Повноваження організацій закріплюються статутом, але, оскільки це можливо домогтися вельми повно, у зв’язку з різноманіттям міжнародному житті отримала визнання концепція «implied powers"[2].

Види організацій можна визначити за низкою критеріїв. Залежно від кола членів розрізняють організації загальні чи обмеженого складу. Загальні (універсальні) організації потенційно розраховані щодо участі усіх держав. До таких організаціям ставляться організації системи ООН — сама ООН і з нею угодами близько 15 спеціалізованих установ: Світову організацію торгівлі, Організація Об'єднаних Націй по промисловому розвитку, Всесвітню поштову спілку, Міжнародний банк реконструкції й розвитку та інші. Але тим щонайменше сьогодні у ООН деякі держави не беруть участь з різних причинам.

Залежно від характеру компетенції організації діляться на які мають спільної програми та спеціальної компетенцією. У першому випадку компетенція не обмежена якоюсь однією сферою співробітництва. Яскравим прикладом служить Організація Об'єднаних націй, яка може розглядати практично будь-яку міжнародну проблему, крім конкретних питань, які ставляться до компетенції її спеціалізованих установ. Настільки широка компетенція неспроможна не позначатися на повноваженнях універсальних організацій, які вправі приймати обов’язкові рішення, обмежуються обговоренням й ухваленням рекомендацій. Виняток зробили тільки до Ради Безпеки ООН, який, в ім'я забезпечення світу, в певних випадках може приймати юридично обов’язкові решения.

Організація Об'єднаних націй є невід'ємною частиною сучасної світобудови, у формуванні якого їй належить важлива роль. Її Статут був охарактеризований першим актом, який закріпив основні цілі й принципи міжнародного правопорядку. У зв’язку з цим Статут ООН іноді називають конституцією міжнародного співтовариства. ООН є міжурядової організацією, що обмежує її можливості у прийнятті далекосяжних рішень. Отже, вважатимуться, що з часом у систему її органів буде включена не Парламентська асамблея. На сьогоднішній ж дня її головними органами є Генеральна Асамблея, Рада безпеки, Економічний і Соціальний Рада, Рада з питань Опіки, Міжнародний Суд і Секретариат.

ГЕНЕРАЛЬНА АССАМБЛЕЯ.

Генеральна асамблея — це найбільш до представницького органу ООН. Він має найширшої компетенцією. Широта компетенції Асамблеї проявляється, переважно, у праві обговорювати будь-які питання справи в самісінький межах Статуту. З іншого боку, вони можуть обговорювати питання, які стосуються повноважень будь-якого органу ООН. Через війну розгляду вона робить рекомендації як своїх членів, і своїм органам, включаючи рада безпеки. Всім органів ООН, крім Ради Безпеки і Міжнародного Судна, такі рекомендації є обов’язковими, це у ст. 66 Статуту ООН говориться: «Економічний і Соціальний Рада здійснює таких функцій, які входить у його компетенцію, у зв’язку з виконанням рекомендацій Генеральної Ассамблеи"[3].

Винятком із цього правила передбачено в ст. 12: «…Генеральна Асамблея неспроможна робити якісь рекомендації, що стосуються цієї суперечки чи ситуації, якщо Раду безпеки не запросить про этом"[4]. Тут маються на увазі питання, які стосуються підтримці світу та безпеки. Крім визначення спільної компетенції Асамблеї Статут конкретно вказує найбільш важливі напрями її діяльності. Асамблея проти неї розглядати загальні принципи співробітництва у справі підтримання миру, зокрема щодо принципів роззброєння, і робити відповідні рекомендації членам Раді Безпеки. Асамблея може обговорювати будь-які питання, які стосуються підтримці світу, поставлені перед ній лише членами чи Радою Безпеки, а й государствами-нечленами.

Асамблея може рекомендувати заходи мирного залагоджування будь-який ситуації, яка б порушити загальне добробут чи дружні стосунки між державами. Сюди відносяться й ситуації на, що у результаті порушення положень Статуту, викладають цілі й принципы.

РАДА БЕЗОПАСНОСТИ.

Рада безпеки займає унікальне становище у ООН, але в усій системі відділу міжнародних організацій. Його унікальність полягає у тому, що у неї покладено головну відповідальність у підтриманні світу і безпеки. Попри те що, що також Рада — орган обмеженого представництва (менше відсотка загальної числа членів ООН), в відповідності до Статуту, «задля забезпечення швидких і найефективніших дій Організації Об'єднаних Націй її Члени покладає Рада безпеки головну відповідальність у підтриманні міжнародного світу та безпеки і погоджуються у цьому, що з виконанні його обов’язків, що випливають із цієї відповідальності, Рада безпеки діє від своїх имени"[5]. Рішення Ради з певним питанням мають юридично обов’язкової силою. Особливої уваги заслуговує та обставина, що також Рада головне виконавчим органом ООН. Якщо результаті обговорення Асамблеєю питання, ставиться до підтримці світу, знадобиться зробити дії, такий питання передається Раді Безопасности.

ООН «…забезпечує, щоб держави, які є її Членами, діяли у відповідність до цими [Статуту] Принципами, оскільки це може бути необхідним підтримки міжнародного світу і безопасности"[6].

До компетенції Ради віднесена підготовка планів регулювання озброєнь. Йому відведена головна роль мирне вирішення суперечок. Так було в відповідності до Статуту Організації Об'єднаних Націй, «Рада безпеки визначає існування будь-який загрози світу, будь-якого порушення світу чи акта агресії і робить рекомендації чи вирішує у тому, які заходи слід прийняти… підтримки або відновлення міжнародного світу і безопасности"[7]. Щоб запобігти погіршення ситуації, Рада Безпеки уполномочивается, як зробити рекомендації чи інакше вирішити про прийнятті заходів, вимагати від зацікавлених сторін перебуває виконання тих тимчасових заходів, що він знайде необхідними чи бажаними. Такі тимчасові заходи повинні шкодити правам, домаганню чи становищу зацікавлених сторін перебуває. Рада безпеки належним чином враховує недодержання цих тимчасових мер.

Статут передбачає застосування невійськових і військових заходів. Вони застосовуються державами за рішенням Ради. До перших належать повний чи частковий перерву економічних відносин, залізничних, морських, повітряних, поштових, телеграфних, радіо чи інших засобів повідомлення, а так ж розрив дипломатичних відносин. У разі, якщо Рада вважатиме, що невійськові заходи недостатні, може застосувати вплив збройними силами, куди входять демонстрацію, блокаду та інші операції повітряних, морських і сухопутних сил держав-членів. Відповідно, усіх членів зобов’язані представити для розпорядження Ради необхідні озброєні сили та забезпечувати їхню діяльність. У цих цілях полягають спеціальні угоди. Для надання допомоги Раді у виконанні цих заходів був учреждён Военно-Штабной комітет, що з представників штабів постійних членів. Цей комітет покликаний давати поради й допомагати Раді Безпеки з усіх питань, які належать до військовим потребам в справі підтримки міжнародного світу та безпеки, для використання військ, наданих його розпорядження, і до командуванню ними, і навіть до регулювання над озброєннями й до можливого роззброєння. Военно-Штабной комітет, перебувають у підпорядкуванні Ради Безпеки, несе відповідальність за стратегічне керівництво будь-якими збройними силами, наданими у розпорядження Ради безопасности.

ІНШІ ОРГАНИ ООН.

Економічний і Соціальний Рада несе відповідальність у виконанні функцій, що стосуються міжнародного економічного та високого соціального співробітництва. Він з 54 членів, які обираються Генеральної Асамблеєю. ЕКОСОС робить дослідження та становить доповіді по міжнародних питань у багатьох найважливіших областях: економіці, соціальної сфері, культурі, освіті, охороні здоров’я і аналогічних областях. По будь-якій з таких питань Рада може дати рекомендації Асамблеї, членам ООН і спеціалізованим установам. Статут ООН особливо виділяє право робити рекомендації у сфері правами людини. ЕКОСОС укладає угоди з спеціалізованими установами i координує їхня діяльність. За підсумками угод з членами ООН Рада може отримувати від нього доповіді про виконання його рекомендацій, а як і рекомендації Асамблеї у областях.

Рада з питань опіки був учреждён контролю за системою опіки. Міжнародна система опіки було створено керувати залежними територіями. З допомогою цього ради багато території здобули свою незалежність. Сьогодні потреба у Раді по опіки отпала.

«Секретаріат складається з генерального секретаря і такої персоналу, котрі можуть знадобитися для Організації. генеральний секретар призначається Генеральної Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки. генеральний секретар головне адміністративним посадовою особою Организации"[8]. Співробітники Секретаріату є міжнародними чиновниками і повинні будуть отримувати вказівок від правительств.

Міжнародний Суд — головний судовий орган ООН. Він «…складається з колегії незалежних суддів, обраних, незалежно від громадянства, з числа осіб високих моральних рис, які відповідають вимогам, які висуваються у тому країнах призначення на вищі судові посади, чи є юристами з визнаним авторитетом у галузі права"[9].

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Отже, можна дійти невтішного висновку, що Організація Об'єднаних Націй, як одне з найвпливовіших міжурядових організацій, а як і її органи грають величезну роль нашому багатополярний світ, беручи участь у економічному, соціальному, культурний розвиток, встановленні й зміцненні міждержавних зв’язків як серед держав-членів, і серед государств-нечленов ООН, створенні та підтримці світу і добросусідських відносин на нашої планете.

Проте, нерідкісне явище і критик у адресу ООН. Найчастіше вона пов’язані з бюрократизмом і високими невиправданими видатками. У той самий час, Організація Об'єднаних Націй довела своє вміння до вдосконаленню, до адаптацію мінливих умов. «Кажуть, що не можна двічі ввійти у те саму воду. Вочевидь, можна сказати, що не можна ввійти двічі на те ж ООН"[10].

Нині головне напрям реформ ООН — посилення, підвищення світового авторитету і збільшення повноважень. Необхідно підвищити обов’язкову силу її рішень, поліпшити контролю над виконанням, либонь відповідальність за недостатню ефективність рішень ведуть самі государства.

ВИКОРИСТАНА ЛИТЕРАТУРА.

1. Статут Організації Об'єднаних Націй. М., — 1992.

2. Статут Міжнародного Судна. М., — 1992.

3. І.І. О. Лукашук Міжнародне право. Загальна частина. М., — 1997.

4. І.І. О. Лукашук Міжнародне право. Особлива частина вже. М., — 1997.

———————————- [1] Конвенція про фізичний захист ядерних матеріалів, ст. 18. 1980 г. [2] Implied powers — анг. подразумеваемые повноваження (додаткові повноваження, необхідних досягнення мети організації, встановлених її статутом). [3] Статут Організації Об'єднаних Націй, ч.1 ст. 66. [4] Статут Організації Об'єднаних Націй, ч.1 ст. 12 [5] Статут Організації Об'єднаних Націй, ч.1 ст. 24. [6] Статут Організації Об'єднаних Націй, ч.6 ст. 2. [7] Статут Організації Об'єднаних Націй, ст. 39. [8] Статут Організації Об'єднаних Націй, ст. 97 [9] Статут Міжнародного Судна, ст. 2 [10] І.І. О. Лукашук Міжнародне право. Особлива частина вже. М., — 1997. — С.104.