Доповідь про Збігнева Бзежинського

ВВЕДЕНИЕ

стр. 3.

1."ВЕЛИКАЯ ШАХІВНИЦЯ" БЖЕЗИНСЬКОГО.

2.БУДУЩЕЕ РОСІЇ ПО БЖЕЗИНСКОМУ.

3.ИНАЯ ТОЧКА ЗОРУ НА ТЕОРИИ БЖЕЗИНСЬКОГО.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

СПИСОК ВИКОРИСТОВУВАНОЇ ЛИТЕРАТУРЫ.

Американець польського походження Збігнєв Бжезінський народився 28 березня 1928 року у Варшаві. У 1938 року і його тато був призначений нові посаду у польському консульстві в Монреалі та його сім'я переїхала до Канади, що й залишилася після приходу до влади Польщі комуністів. Навчався у монреальському університеті Макгилла. У 1953 року здобув ступінь доктора політології в Гарвардському університеті. У 1958 року здобув американського громадянства. У 1962 році став професор Колумбійського університету у Нью-Йорку. Був радником в адміністраціях Джона Кеннеді, Ліндона Джонсона і Джиммі Картера. Захищав політику жорстких заходів щодо СРСР. У 1987−1988 роках працював у спільної комісії Ради національній безпеці й Міністерства оборони з вироблення довгострокової стратегии.

У 1997 року у США вийшла книжка Бжезинського — «Велика шахівниця. Панування Америки та її геостратегічні імперативи «У цьому вся научно-публицистическом творі Бжезинський розглядає сучасне становище країн Євразії, що він називає «великої шахівницею », й ролі Сполучених Штатів як єдино можливого нині гаранта міжнародної безпеки у цьому континенті. Швидше книжку можна було б назвати склепінням рекомендацій для американських політиків із управління двома із трьох «найрозвиненіших й економічно продуктивних світових регіонів «з підтримки створення та зміцнення позицій Сполучених Штатів Америки — «першої і єдиної справді світової держави » .

1. «ВЕЛИКА ШАХІВНИЦЯ» БЖЕЗИНСКОГО.

Американське світове перевага відрізняється стрімкістю свого становлення, своїми глобальними масштабами і всіма засобами здійснення. У перебігу лише одного століття Америка під впливом внутрішніх змін, і навіть динамічного розвитку міжнародних подій із країни, щодо ізольованій у Західному півкулі, трансформувалася на державу світового масштабу за розмахом інтересів і сфери впливу. (з. 13).

Етапи становлення американської гегемонии:

* Іспано-американська війна 1898 року — перша для Америки загарбницька війна поза континенту. Поширення влади на Тихоокеанський регіон, Гаваї, до Филиппин.

* «Доктрина Монро». Мета — військово-морський панування у двох океанах. Будівництво Панамського канала.

* На початку першої Першої світової економічний потенціал Америки близько 33% світового ВВП. Великобританія позбавляється ролі провідною індустріальної державы.

* вибухнула Перша світова війна — перша змога перекидання американських Збройних Сил до Європи. Перші великі дипломатичні кроки щодо застосуванню американських принципів у вирішенні європейських проблем. Однак це війна скоріш європейська, ніж глобальная.

* Руйнівний характер першої Першої світової ознаменував початок кінця європейського політичного, економічного і охорони культурної превосходства.

* Другої світової війни — справді глобальна. Головні переможці навіть СРСР стають наступниками спору за світове панування.

* 50 років холодної громадянської війни. Поява створення ядерної зброї робить війну класичного типу практично неможливою. У геополітичному плані конфлікт протікає на периферії Евразии.

* Розвал радянсько-китайського блока.

* Стагнація й економічна занепад в СССР.

* Розпад Радянського Союзу, головного суперника за світове господство.

Америка займає домінуючі позиції з чотирьох мають вирішальне значення областях світової влади: у галузі вона володіє які мають собі рівних глобальними можливостями розгортання; з економіки залишається основний двигуном світового розвитку, навіть дивлячись на конкуренцію окремими областях зі стогони Японії Німеччини; в технологічно до рівня вона абсолютне лідерство в передових областях науку й техніки; У сфері культури, попри її деяку примітивність, Америка користується де немає собі рівних привабливістю, особливо як серед молоді усього світу, — усе це забезпечує Сполучених Штатів політичний вплив, близького якому має жодна європейська держава. Саме поєднання всіх таких чинників робить Америку єдиною світовою супердержавою у сенсі цього терміну. (с.36).

Американське глобальне перевага підкріплюється складної системою спілок і коаліцій, які буквально обплутують увесь світ. (з. 41) Американське перевага породило новий міжнародний порядок, який би копіює, а й відтворює там багато рис американської системи. Її основні моменти включают:

* систему колективної безпеки все, зокрема об'єднана командування і озброєні сили, наприклад НАТО, Американо-японський договору про безпеки і т.д.;

* регіональне економічне співробітництво, наприклад APEC, NAFTA (Північноамериканську угоду про вільної торгівлі), і спеціальні глобальні організації співробітництва, наприклад Світового банку, МВФ, Всесвітня організація труда;

* процедури, які надають особливого увагу спільному прийняттю рішень, навіть за домінуванні Сполучених Штатов;

* перевагу демократичному членства в ключових союзах;

* рудиментарную глобальну конституційну та юридичну структуру (від Міжнародного Судна до спеціального трибуналу з розгляду військових злочинів у Боснії).

Більшість цією системою виникла під час холодної громадянської війни і було спрямовано стримування глобального суперника Радянського Союзу. Отже, вона була готова глобальному застосуванню, щойно цей суперник підвів і Америка, стала першої і єдиної глобальної державой.

Євразія є найбільшим континентом на земній кулі і осьове становище у геополітичному відношенні. Держава, яке панує на теренах Євразії, контролювало б дві з трьох найрозвиненіших й економічно продуктивних світових регіонів. Контроль над Євразією майже автоматично потягне у себе підпорядкування Африки, перетворивши в Західну півкулю і Океанію на геополітичну приферию центрального континенту світу. Близько 75% світового населення живе у Євразії, і більшість світового фізичного багатства є також там, як і її підприємствах, і під землею. Перед Євразії припадає близько 60% світового ВНП і трьох чвертей відомих світових енергетичних запасов.

Два претендента на регіональну гегемонію і глобальне вплив, мають найвищу чисельність населення, перебувають у Євразії. Усі потенційні політичні і/або економічні виклики американському переважанню походять від Євразії. Спільно, євразійське могутність значно перевищує американське. На щастя Америки, Євразія завеликою, щоб бути єдиної у сенсі. Євразія, в такий спосіб, є шахівницю, де триває боротьба за глобальне панування. (з. 44).

Масштаби американської глобальної гегемонії, за загальним визнанням, великі, але неглубоки, стримуються як внутрішніми, і зовнішніми обмеженнями. Американська гегемонія передбачає надання вирішального впливу, але у відмінність від імперій минулого, не здійснення безпосереднього управління. Саме розміри і розмаїття Євразії, і навіть могутність деяких її держав обмежують глибину американського впливовості проекту та масштабів контролю над ходом подій. (з. 48) Фактом є й те, що Америка занадто демократична вдома, щоб бути диктатором по закордонах. Це обмежує застосування американське мощі, особливо її можливість військового залякування. Понад те, більшість американців загалом не отримують ніякого особливого задоволення статусу їхньої країни як єдиною світової наддержави. (з. 49).

Ядерні озброєння істотно послабили корисність війни інструмента політики і навіть загрози. Дедалі більша економічна взаємозв'язок держав робить політичне використання економічного шантажу менш успішним. Отже, маневрування, дипломатія, створення коаліцій, кооптація і зважене застосування політичних козирів стали основними складовими частинами успішної реалізації геостратегічної влади на євразійської шахової доске.

Для з'єднаних Штатів євразійська геостратегія включає цілеспрямоване керівництво динамічними з геостратегічної погляду государствами-катализаторами в геополітичному плані, дотримуючись два рівноцінних інтересу Америки: в найближчій перспективі - збереження своїй виключній глобальної влади, а далеку перспективу — її трансформацію в дедалі більш институционализирующееся глобальне співробітництво. (з. 54).

Активними геостратегичиескими дійовою особою є держави, які мають волею здійснити влада чи впливати поза власних кордонів, аби змінити — до ступеня, коли це на інтересах Америки, — існуюче геополітичне становище. Вона має потенціал і/або схильність до непостійності з геополітичної погляду. (с.54) Геополітичні центри — це держави, чиє значення випливає з їхньої сили та мотивації, а швидше зі їх потенційної уразливості для дій із боку геостратегічних дійових осіб. Ідентифікація ключових євразійський геополітичних центрів, і навіть їх захист, є принциповим аспектом глобальної геостратегії Америки. (с.55).

У поточних умовах перетворюється на масштабі всього за крайнього заходу п’ять ключових геостратегічних дійових осіб і п’ять геополітичних центрів можуть ідентифікуватися новому євразійської геополітичної карті. Франція, Німеччина, Росія, Китаю і Індія є значними активними постатями, тоді як Великобританія, Японія та Індонезія (також дуже важливі країни) не підпадає під цю кваліфікацію. Україна, Азербайджан, Південну Корею, Туреччина й Іран грають роль принципово важливих геополітичних центрів, хоч і Туреччина, й Іран є у певною мірою — у своїх більш лімітованих можливостей — також геостратегічно активними странами.

Росія залишається великим геостратегічним дійовою особою, попри ослаблену державність, і, можливо, затяжну хворобу. Саме вона присутня надає істотне впливом геть здобули незалежність держави у рамках колишнього Радянського Союзу. Як тільки ненька відновить свою міць, то почне надавати значний вплив у своїх західних і східних соседей.

вже є природним союзником Америки. Прокладаючи шлях до інтеграції государств-наций в колективний наддержавний економічний й у кінцевому підсумку політичний союз, Європа вказує також напрямок до утворення більших форм постнациональной організації, виходить за вузькі уявлення та деструктивні емоції, характерні для епохи націоналізму. Досягнення на успіх області об'єднання цього регіону можуть призвести до створення єдиної структури, об'єднуючою 400 млн. людина. Така Європа неминуче стане світової державою. (с74).

Європа також є трампліном задля її подальшого просування демократії у глиб Євразії. Розширення Європи Схід може закріпити демократичну перемогу 90-х. (с74) У результаті така Європа міг стати однією з найважливіших опор підтримуваної Америкою великої євразійської структури із гарантування безпеки і співробітництва.

Однак передусім вже є найважливішим геополітичним плацдармом Америки на європейському континенті. І на цій стадії американсько-європейських відносин, коли союзні європейські держави досі на значною мірою залежить від забезпечувана американцями безпеки, будь-яке розширення меж Європи автоматично стає також розширенням прямого американського впливу. І навпаки, без тісних трансатлантичних зв’язків верховенство Америки на теренах Євразії відразу зникне. (с.76).

Центральний для Америки питання — як побудувати Європу, засновану на франко-германському об'єднанні, Європу жизнестойкую, як і пов’язану зі США, яка розширює рамки міжнародної демократичної системи співробітництва, чому у такому великою мірою залежить здійснення американського глобального першості. (з. 91).

Якщо процвітає як у процесі об'єднання, і у процесі розширення й якщо тим часом успішно чи впорається з процесом демократичної консолідації та соціальній модернізації, то певний момент Росія може бути підходящої кандидатурою задля встановлення більш органічних відносин із Європою. Це своє чергу, може уможливити остаточне об'єднання трансатлантичної системи безпеки з трансконтинентальної системою безпеки. (з. 106).

Довгострокова завдання наступного: як підтримати демократичним перетворенням Росії її економічному відновлення та до того ж час недопущення відродження знову євразійської імперії, що може завадити здійсненню американської геостратегічної мети формування більшої євроатлантичної системи, із якою майбутньому Росія міг би бути міцно і надійно пов’язана. (з. 108).

Росії єдиний геостратегічний вибір, у результаті якого змогла б грати реальної ролі на міжнародній арені та забезпечити максимальну можливість трансформуватися і модернізувати своє суспільство, — це Європа. (з. 142).

Для Америки Росія занадто слабка, щоб бути її партнером, але, як й раніше, доводиться, щоб бути просто її пацієнтом. Більше ймовірна ситуація, коли він Росія стане проблемою, якщо Америка не розробить позицію, з допомогою якою удасться переконати російських, що найкращий вибір їхньої країни — це посилення органічних зв’язку з трансатлантичної Європою. (с.143).

Як для Європи, так Америки національна і демократична Росія бажано з геополітичної погляду суб'єктом, джерелом стабільності в мінливому євразійському комплексі. (з. 144).

Головний момент, які треба мати через, наступний: Росія в змозі бути, у Європі без України, також входить до складу Європи, тоді як можливо, у Європі без Росії, входить до складу Європи. Вибір України у користь Європи поставить на чільне місце прийняття Росією рішення про наступного етапу її історичного поступу: стати чи також частиною Європи, або євразійським ізгоєм, тобто. по-справжньому не належати ні з Європі, ні з Азії, і зав’язнути конфліктів із країнами «близького зарубіжжя». (з. 147).

Отже, для США що час сформулювати й застосовувати комплексну, всеосяжну та довгострокову геостратегію стосовно до всієї Євразії. Така потреба випливає їх взаємодії двох фундаментальних реальностей: Америка нині єдина супердержавою, а Євразія — центральної ареною світу. Отже, зміна у відсотковому співвідношенні сил на Євразійському континенті матиме вирішальне значення для світового верховенства Америки, і навіть на її історичного наследия.

У короткостроковій перспективі Америка зацікавлена зміцнити й зберегти існуючий геополітичний плюралізм на карті Євразії. Це завдання передбачає заохочення можливих діянь П. Лазаренка та маніпуляцій, аби запобігти появі ворожої коаліції, яка спробувала б пошпурити виклик провідну роль Америки, У у середньостроковому періоді вищезгадане поступово має поступитись місцем питання, під час вирішення якого більший наголошується на появу дедалі більше важливих й у стратегічному плані сумісних партнерів, що під проводом Америки міг би допомогти у створенні трансевразийской системи безпеки, об'єднуючою більше країн. І, насамкінець, в в довгостроковій перспективі усе сказане вище має поступово призвести до утворення світового центру по-справжньому спільної політичну відповідальність. (с.235).

Стабільність геополітичного плюралізму Євразії, перешкоджає появі однієї домінуючою держави, мусить бути укріплена створенням трансевразийской системи безпеки, що, можливо, відбудеться революції у на початку наступного століття. Таке трансконтинентальное згоди на сфері безпеки має включати расширившуюся організацію НАТО — що пов’язані з підписанням хартії співробітництво з Росією — та Китаю, і навіть Японію. (з. 247).

Зрештою світової політики неодмінно ставатиме більше невластива концентрація влади у руках однієї держави. Отже, США — не лише перша єдина наддержава на просто-таки глобальному масштабі, але, найімовірніше, і последняя.

Це було пов’язано лише з тим, що держави-нації поступово стають дедалі більше проникними друг для друга, але й тим, знання як сила стають дедалі більше поширеними, дедалі більше загальними і дедалі менше пов’язані з державними межами. Швидше за все, що економічне міць також стане більш распределенной.

2.БУДУЩЕЕ РОСІЇ ПО БЖЕЗИНСКОМУ.

Ведучи мову про майбутньому Росії, основне наголос Бжезинський робить на виборі країною типу взаємодії з державами-членами колишнього СРСР, з Європейського Союзу, і НАТО. «Росії єдиний геостратегічний вибір, у результаті якого змогла б грати реальної ролі на міжнародній арені «- це трансатлантична Європа з дедалі ширшими ЄС і НАТО » , — переконаний Бжезинський. І далі він доводить необхідність вибору Росією співробітництво саме Сполучених Штатів і країн Європи: «Європи та Америка уявити не можуть ніякої небезпеки Росії, що є неэкспансионистским національним і демократичним державою. Вони мають ніяких територіальних домагань до Росії, які у одного чудового дня виникнути в Китаї. Вони також мають з Росією ненадійних і потенційно вибухонебезпечних кордонів, як, безсумнівно, ситуація з неясною з етнічної і територіальній точок зору кордоном Росії із мусульманськими державами на півдні. Навпаки, як Європи, так Америки національна і демократична Росія бажано з геополітичної погляду суб'єктом, джерелом стабільності в мінливому євразійському комплексі «. Понад те, на думку Бжезинського, тільки така Росія та зможе заповнити «чорну діру «на теренах Євразії.

Насамперед, вважає Бжезинський, Росія має відмовитися від спроб впливу країни, раніше які становлять Російську імперію.

Серед колишніх радянських республік, на думку Бжезинського, сьогодні країни — Росія та Україна — є найважливішими визначення Європи. Бжезинський приділяє велику увагу розвиткові України та, найголовніше, становленню її від імені Росії: «Доля України більше пов’язані з долею Росії. Проте, якщо Україна хоче зберегти на своїй незалежності, їй доведеться стати визнаною частиною Центральної Європи «їй доведеться сповна брати участь у зв’язках Центральної Європи пов’язано з НАТО та Європейським Союзом. Прийняття Росією цих зв’язків тоді визначило б власного рішення Росія також стати законної частиною Європи. А відмова Росії був би рівнозначний відмові Європи на користь відособлену «євразійської «самостійності відособленого існування ». Вибрати таку самостійність, вважає Бжезинський, — це означає Росії стати «євразійським ізгоєм », тобто по-справжньому не належати ні з Європі, ні з Азії, і зав’язнути конфліктів із країнами «близького зарубіжжя ». Отже, вирішальним етапом визначення Росією свого політичного майбутнього може бути вибір відносини Росії до самостійності України, до її вступу до ЄС і НАТО, відмови від «імперських амбіцій », тоді постійно наполягає Бжезинский.

4.ИНАЯ ТОЧКА ЗОРУ НА ТЕОРИИ БЖЕЗИНСЬКОГО.

Погляди Бжезинського на зовнішній політиці є не вираженням поглядів всього американського суспільства. Чимало американців вважають лицемірством, удаванням проведену США зовнішній політиці і згодні з позицією Бжезинського поставляють на світовий статус Америки. Так, Уолтер Рассел Мід у статті, що у «Лос-Анджелес Таймс «1998 року, написав: «Це класична стратегія англо-говорящего світу — у час ми проводимо гроші й стабилизируем балансу влади, в часи війни ми поділяємо противників та використовуємо весь наш могутність, щоб знищити будь-якого, хто насмілиться порушити сформований статус-кво «На думку Міда, Бжезинський допускає фундаментальну помилку під час аналізу міжнародної системи: він просто дуже боїться же Росії та неправильно тлумачить інтереси Сполучених Штатів у Європі, перебільшуючи значення для США Центральній і Східній Європи, особливо України. Політика адміністрації Клінтона, наступній радам Бжезинського, лише посилює сьогодні ворожість США й викликає протидію європейських государств.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Книжка Бжезинського «Велика шахівниця «написана кілька років тому вони. Сьогодні ж ми бачимо втілення ідей американського політолога. Учениця Бжезинського Мадлен Олбрайт, з точністю виконуючи вказівки свого наставника, непохитно проведе у життя політику американського домінування. Нещодавно закінчилася війна в Югославії, коли літаки США бомбили міста незалежного суверенної держави. Тільки завдяки участі Росії були розпочато сухопутні операції, які призвели до б численні жертви. Сьогодні США — не підтримують боротьбу Росії із бойовиками у Чечні, провокують маніфестації і заворушення у Білорусі, ретельно підштовхують Україну вступу до НАТО.

Сучасна Євразія — «велика шахівниця «- бачиться Бжезінським як для розігрування Сполучені Штати Америки шахової партії, де постатями чи, пішаками чи є країни й народи величезного континенту із багатотисячолітньою історією цивілізації, культури, науки, віри. Бжезинський дозволити собі мати така точку зору на Євразію — як погляд стороннього спостерігача, співчуваючого, але з сопереживающего. Завжди як цікаво, а й корисно, хоча часто неприємно, побачити себе очима стороннього глядача. Тому годі було ігнорувати судження Збігнєва Бжезинського — однієї з провідних американських політологів, визначальних сьогодні зовнішній політиці США, — оскільки його критичний аналіз труднощів і переваг сучасного становища країн Євразії загалом і у частковості може надати безсумнівну допомогу у визначенні майбутнього шляху нашої країни.

СПИСОК ВИКОРИСТОВУВАНОЇ ЛИТЕРАТУРЫ.

1. Збігнєв Бжезинский.

«Велика шахівниця (Панування Америки та її геостратегічні императивы)"Перевод Про. Ю. Уральской.

Мережний проект «Російського світу» «Російський архіпелаг» internet.

2. Збігнєв Бжезінський «Формування карти Європи триває: проблема розширення НАТО» Мережний проект «Російського світу» «Російський архіпелаг» internet.

3. Збігнєв Бжезінський «Імперська Росія, васальна Україна» Мережний проект «Російського світу» «Російський архіпелаг» internet.

4.Захар Большаков, Олександра Киташова «Шахова партія Збігнєва Бжезинського» Інтернет сайт internet.

5. «Незалежна газета» Біографічне досьє Збігнєва Бжезинского.