Государство і экология

ОГЛАВЛЕНИЕ введение 3.

Роль і важливе місце екології в суспільстві. 5.

ДОСЛІДЖЕННЯ МАЙБУТНЬОГО. МОДЕЛІ СВІТУ 8.

Екологія міст 12.

Екологія сільськогосподарських районів 16.

ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО СВІДОМОСТІ (НАУКОВИЙ І МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТИ) 19.

висновок 22.

Список використаної літератури 25.

«Природа не храм, а майстерня, і достойна людина у ній — работник.».

І. З. Тургенев.

Сучасний світ надзвичайної складністю і суперечливістю подій, він пронизаний протиборчими тенденціями, сповнений найскладніших альтернатив, тривог і надежд.

Кінець ХХ століття характеризується потужним ривком у розвитку науковотехнічного прогресу, зростанням соціальних протиріч, різким демографічним вибухом, погіршенням стану навколишнього людини природної среды.

Воістину наша планета що раніше не піддавалася таким фізичним і політичним перевантажень, які вона відчуває межі XX — XXI століть. Людина що раніше не стягував із природи стільки данини і опинявся настільки уразливим перед міццю, яку сам создал.

Що й казати несе нам століття прийдешній — нові проблеми, чи безхмарне майбутнє? Яким буде людство через 150, 200 років? Чи зможе людина своїм розумом і волею врятувати себе самого нашу планету від навислих з неї численних угроз?

Це питання, безсумнівно, хвилюють багатьох. Майбутнє біосфери стало предметом пильної уваги представників багатьох галузей наукового знання, що саме собою то, можливо достатньою підставою виділення особливої групи проблем — философско-методологических проблем екологічного прогнозування. Слід сказати, що це аспект є одним із «слабкостей молодий науки футурологии"[1] загалом. Розробка них одна із найважливіших вимог розвитку людської культури на сучасному розвитку человечества[2]. Вчені погодилися, що прийнята політика за принципом «реагувати виправляти» безплідна, повсюдно завела у безвихідь. «Передбачати і запобігати — єдино реалістичний подход"[3]. Дослідження майбутнього допоможе всі країни світу вирішити найнагальніше питання: як направити величезну за своїми масштабами циркуляцію природних зусиль і ресурсів шляхом, який повніше задовольняти потреби людей не порушувати у своїй екологічні процессы?

Зростання масштабів господарську діяльність людини, бурхливий розвиток науково-технічної революції посилили негативний вплив на природу, призвели до порушення екологічного рівноваги планети. Зросло споживання на сфері матеріального виробництва природних ресурсів. Упродовж років після Другої Першої світової було використане стільки мінерального сировини, скільки за попередню історію людства. Оскільки запаси вугілля, нафти, газу, заліза й інших копалин не возобновляемы, вони вичерпаються, по розрахунками вчених за кілька десятиліть. Але й як і ресурси, котрі відновлюються, насправді швидко убувають, вирубування лісу у світовому масштабі значно перевищує приріст деревини, площа лісів, дають землі кисень зменшується з кожним годом.

Головний фундамент жизни-почвы всюди Землі деградують. У той час наче земля накопичує один сантиметр чернозёма за 300 років, нині один сантиметр грунту гине протягом трьох років. Не менш небезпечні представляє собою забруднення планеты.

Світовий океан постійно забруднюється через розширення видобутку нафти морських промислах. Величезні нафтові плями згубні не для життя океану. У океан скидаються мільйони фосфору, свинцю, радіоактивних відходів. На кожен кв. км океанській води зараз доводиться 17 тонн різних покидьків суші. Самій вразливою частиною природи стала прісна вода. Стічні води, пестициди, добрива, ртуть, миш’як, свинець й багато іншого в величезних кількостях потрапляють у річки й озёра.

Дуже забруднені Дунай, Волга, Рейн, Міссісіпі, Великі Американські озёра. За висновком фахівців, у деяких районах землі 80% всіх хвороб викликані недоброякісної водой.

Забруднення атмосферного повітря перевершило всі припустимі межі. Концентрація шкідливих здоров’ю речовин, у повітрі перевищує медичні норми у багатьох містах вдесятеро. Кислотні дощі, містять двоокис сірки і окис азоту, які є наслідком функціонування теплових електростанцій і заводів, несуть загибель озерам і лісам. Аварія на Чорнобильською АЕС показала екологічну загрозу, яку створюють аварії на атомних електростанціях, вони експлуатуються в 26 країн світу. Зникає навколо міст чисте повітря, річки перетворюються на стічні канави, всюди купи сміття, звалища, покалічена природа — така бросающаяся правді в очі картина божевільної індустріалізації мира.

Головне, проте, над повноті списку них, а осмисленні причин їх виникненню, характеру І що найважливіше, у викритті ефективних колій та способів їх разрешения.

< p>Роль і важливе місце екології в сучасному обществе.

Космічний корабель Земля унікальна серед планет Сонячної системи. У тонкому шарі де трапляються й дещо взаємодіють повітря, вода і Земля, живуть дивовижні об'єкти — живі істоти, серед яких і було ми із Вами. Цей шар, населений організмами, взаємодіє з повітрям (атмосферою), водою (гидросферой) і земної корою (літосферою), називається біосферою. Усі живі істоти, і ми тому числі, залежить від збереження його цілісності. Якщо дуже змінити жодну з складових біосфери, остання може цілком зруйнується. Ймовірно, що атмосфера, гідросфера і літосфера у своїй зберігаються, але у їхніх взаєминах не буде брати участь живое.

У центрі уваги сучасного людства постають проблеми взаємодії людини із навколишньою природної середовищем, екологічної стійкості планеты.

Екологія — наука, досліджує функціонування систем і структур надорганізменного рівня (екосистем, чи біогеоценозів) у взаємодії друг з одним і з середовищем проживання. Звідси випливають і завдання екології - виявити можливі взаємозв'язку різних технологій, й у першу чергу хімічних, біохімічних, агрохімічних, енергетичних, що руйнують чи шкідливо які впливають на природну сферу, до створення загальної екологічної безпеки довкілля, зокрема та хімічної, біохімічної, радиационной.

Говорячи про екологію, ми розуміємо як локальні, місцеві проблеми, із якими зіштовхуємося вдома, у місті, заводу, на полі, районі, державі, і глобальные.

Екологія як наука включає у собі сув’язь взаємодії чинників — як природних і технологічних, і соціальних, моральних, моральних. Понад те, соціальні чинники нині стають визначальними, провідними, є свідому діяльність людей, активно котрі намагаються відстояти свої цілі, інтереси, часто далекі від інтересів нашого суспільства та людства загалом, що йдуть іноді у розріз з тими интересами.

Ще кілька років тому я йшли суперечки щодо самого факту антропогенного — викликаного людиною зміни клімату. Протягом останнього століття середня температура Землі підвищилася щонайменше ніж 0,5−5(З. Як було передбачено моделям, з так званого парникового ефекту, зимова температура підвищилася значиміша, ніж літня. Парниковий ефект виникає оскільки вуглекислий газ, метан, потрапляючи в атмосферу, діють як скло в теплиці, утруднюючи віддачу тепла з поверхні планети. Тривалими спостереженнями встановлено, що його метану збільшується щороку 1%, вуглекислого газу — на 0,4%. Вуглекислий газ «відповідальний «приблизно за половину парникового эффекта.

Реальною екологічної загрозою стає виснаження озонового екрана в стратосфері. Говорячи звідси, зазвичай відзначають знамениту «озонову діру «над Антарктикою. Однак зменшення кількості озону в стратосфері є і над Україною, де вона сягнула вже у середньому близько 3%. Доведено, що скорочення озону лише з 1% веде до підвищення захворюванню на рак шкіри на 5−7%.

Це означає, що 6−9 тис. осіб у європейської на території нашої країни щорічно занедужує на рак шкіри лише з цієї причине.

Коротко про проблеми прісної води. Чистій води не вистачає. Причина в безгоспний, варварському ставлення до воді, як до безплатному, нічийного природного ресурсу. Її можна забрати в інший будь-якому кількості, яку можна без особливого покарання забруднення. Антиэкономичность в водохозяйственном будівництві обертається постійної трагедією для великих і трохи дрібних регионов.

Ще кілька штрихів сучасної екологічної положения.

Однією зі значних проблем ми стало забруднення підземних вод. Надмірне застосування пестицидів і мінеральних добрив призвела до того, що вони у велику кількість опинилися у грунтових водах.

Особливою екологічної проблемою нашій країні стали кислотні опади — збільшення кислотності дощів, снігу, туманів внаслідок викиду в атмосферу окислів сірки та азоту при згорянні палива. Кислі опади знижують врожай, гублять природну рослинність, руйнують будинку, знищують життя прісних водоемах.

Коли серед глобальних екологічних проблем називаються скорочення видового (генетичного) розмаїття живої природи, зазвичай розуміють, що цю проблему пов’язана переважно з загибеллю вологих тропічних лісів — місць, де зосереджено максимальне розмаїтість видів тварин та рослин. Проблема скорочення біологічного розмаїття — це одна їх найдивніших проблем майбутньої людства, оскільки зникле вид відновити невозможно.

Сьогодні вирішить екологічні проблеми стала однією з глобальних критеріїв гуманності суспільства, рівня її технічних і наукових разработок.

Сучасна екологія належить до того що типу наук, що виникли на стику багатьох наукових напрямів. Вона відбиває як глобальність сучасних завдань, завдань, які людством, і різноманітні форми інтеграції методів та напрямів і наукового пошуку. Перетворення екології з суто біологічної дисципліни у галузь знання, включившую також громадські і технічні науки, до сфери діяльності, засновану на рішенні низки найскладніших політичних, ідеологічних, економічних, етичних та інших питань, зумовило їй значне місце у сучасного життя, зробило її своєрідним вузлом, у якому об'єднуються різні напрями науку й людської практики. Екологія, мій погляд, дедалі більше однієї з наук про людину й у певному сенсі цікавить багато наукових напрями. І хоча це процес ще дуже далекий до завершення, його основні тенденції вже чітко проглядаються нашого часу. Саме екології (хоча й лише у ній) намічається цілком реальні точки зіткнення між фундаментальними і прикладними науковими областями, між теоретичними розробками і практичним їх применением.

ИССЛЕДОВАНИЕ МАЙБУТНЬОГО. МОДЕЛІ МИРА.

Наукове прогнозування (в на відміну від різноманітних форм ненаукового передбачення) — це відповідно безупинне, спеціальне, має свою методологію і техніку дослідження, яке у рамках управління, з єдиною метою підвищити рівень його обгрунтованості і эффективности.

Дослідження майбутнього поділяється на два якісно різних напрями: пошукове (дослідницьку) і нормативне прогнозування. Пошукове прогнозування — це аналіз розвитку існуючих тенденцій визначений період, і визначення цій основі ймовірних станів об'єктів управління у майбутньому за умови збереження існуючих тенденцій в незмінному змозі або проведення тих чи інших заходів з допомогою управлінських впливів. Нормативне прогнозування (іноді його називають «прогнозуванням навпаки», т.к. у разі дослідження іде у напрямку: від майбутнього сьогодення) є спробу раціонально організованого аналізу можливих шляхів досягнення цілей оптимізації управління. Цей вид прогнозів хіба що відповідає питанням: «Що чи потрібно зробити, щоб домогтися поставленої мети чи вирішити прийняті завдання?». Предметом нормативного прогнозування виступають суб'єктивні чинники (ідеї, гіпотези, припущення, етичних норм, соціальні ідеали, цільові установки), які, як історія, можуть вирішальним чином змінити характер які протікають процесів, і навіть може стати причиною появи якісно нових, непередбачуваних феноменів действительности.

У дослідженні різних аспектів взаємозв'язку чоловіки й біосфери можна назвати ряд стадій: опис — вихідний, емпіричний етап, відповідальний питанням «що відбувається у навколишньому середовищі у самому людині?»; пояснення — проміжний, теоретичний етап, відповідальний на питання «чому це відбувається?»; передбачення — завершальний, практично орієнтований етап екологічного дослідження, який має давати відповіді два (принаймні) питання: «як виявлені тенденції поводитимуться у майбутньому?» і «що слід зробити у тому, щоб запобігти небажані явища чи, навпаки, сприяти реалізації сприятливих возможностей?».

На середину 1980;х років було понад п’ятнадцять глобальних прогнозів, що дістали назву «моделей світу». Найвідоміші і, мабуть, найбільш цікаві їх — це «Світова динаміка» Дж. Форрестера, «Межі зростання» Д. Медоуза з співавторами, «Людство у поворотного пункту» М. Месаровича і Еге. Пестеля, «Латиноамериканська модель Баричоле» А. Про. Эрреры, «Майбутнє світової економіки» У. Леонтьєва, «Світ 2000 року. Доповідь президенту» і інші. Основоположником і ідейним батьком глобального прогнозування на основі системного аналізу з права вважається американського вченого Д. Форрестер, безсумнівною заслугою якого є намагання використовувати математичні методи лікування й ЕОМ до створення варіанта моделі економічного розвитку суспільства з урахуванням дві найважливіші чинників — чисельності населення і забруднення середовища. Значення своєї роботи Дж. Форрестер бачив у тому, що вона «сприятиме виникненню відчуття необхідності невідкладного вирішення існуючих труднощів і обере ефективне напрям роботи з тих, хто зважиться досліджувати альтернативи будущего».

У Дж. Форрестера дійсно виявилися послідовники. З’явився перший глобальний прогноз Римського клубу під назвою «Межі зростання», автори якого під керівництвом Д. Медоуза побудували динамічну модель світу, набагато ролі вихідних даних включили населення, капіталовкладення (фонди), земне простір, забруднення, використання природних ресурсів, вважаючи ці компоненти основними у поступовій динаміці зміни світової системи. Висновк и авторів звучали однаково: якщо збережуться які були наприкінці 60-х років тенденції і темпи розвитку і зростання народонаселення, то людство неминуче повинен дійти глобальної екологічну катастрофу. «Апокаліпсис» предрекался приблизно 2100 рік. А тому й рекомендації: негайно звести нанівець зростання народонаселення і виробництва. Але ці пропозиції авторів моделі нереальні, неприйнятні, та й суто утопичными, але дали їжу у розвиток антинаукових і антигуманних теорій, сприяли різкій спалах різного роду неомальтузианских і геополітичних міркувань, уводящих від шляхів подолання экокризисных явлений.

Невипадково вже наступний модель М. Месаровича і Еге. Пестеля — «Людство у поворотного пункту» — було значно більш обгрунтованою. І це у тому, що комплексна взаємозв'язок економічних, соціальних і розширення політичних процесів, стан навколишнього Середовища і природних ресурсів представлені як складна багаторівнева ієрархічна система. Автори спробували оцінити світ не як у щось аморфно-целое, бо як на систему які різняться один від друга, але взаємодіючих регіонів. Висновки авторів цієї моделі оптимістичніші, ніж попередньої. Проте «прогрес» Месаровича і Пестеля можна зводити до з того що вони, відкидаючи неминучість «єдиної» глобальної екологічній катастрофі, майбутнє людства бачать у тривалих, різноманітних кризи — екологічних, енергетичних, продовольчих, сировинних, демографічних, які можуть поступово охопити всю планету, якщо на сприйме їх рекомендації початку «органическому зростанню» — збалансованому розвитку всіх частин планетарної системи. Але це теж далеке від реальностей, якими сповнений сучасний мир.

Поступово моделі ставали дедалі більше конкретними, а проблеми — більш цільним. На цей час методологічні принципи, техніка, методика сучасного глобального прогнозування незмірно ускладнилися по порівнянню з історично перші й найпростішими методами оцінки екологічної ємності Землі. У умовах загострення потреб у перебування ефективних способів цілеспрямованого на процеси взаємодії чоловіки й біосфери стають завдання розробки конкретних прогнозів людства, формування конкретних науково обгрунтованих уявлень про основних можливих тенденціях розвитку людства на найближчі 50 — 100 років. Істотно те, що результати такого прогнозування спектра можливостей «би мало бути сформульовані не лише з мові теорії, а й у мові управлінської практики"[4]. Тому «нагальна потреба» у створенні системи глобального прогнозування з початку повинна осмислюватися з урахуванням світової практики управління надскладовими системами і як необхідність створення «человеко-машинной системи», тобто. автоматизованої інформаційнопрогнозуючої системи. Основне завдання автоматизованого комп’ютерного прогнозування взаємодії чоловіки й біосфери у тому, щоб забезпечити найоптимальніші умови об'єднати зусилля екологів, соціологів, економістів та інших фахівців «з метою оцінки і вибору можливих варіантів міжнародних решений"[5] на міждисциплінарному рівні. Відомий кібернетик У. Р. Эшби писав: «Цінність підходу у тому, що він застосуємо для аналізу об'єктів неважко, розуміння яких з допомогою традиційних методів дослідження утруднено, а часом і неможливо. Системний підхід, заснований за комп’ютерами, відкидає невиразні інтуїтивні ідеї, витягнуті з роботи з такими простими системами, як будильник чи велосипед, і дає сподіватися створення ефективних методів вивчення систем надзвичайної внутрішньої труднощі й управління ими"[6].

Саме створення систем автоматизованого прогнозування, відповідальних сучасним вимогам методів управління, своєю чергою перетворилася на одне з найважливіших науково-технічних проблем, перспективи вирішення якої безпосередньо пов’язані улаштуванням міждисциплінарних дослідницьких программ.

Гостріше всього необхідність придбання «нового компаса для наукового пізнання», нових принципів організації наукових досліджень про виявилася в зв’язки Польщі з прогнозуванням соціальних процесів. Складність предметів дослідження, і навіть умови функціонування системи управління соціальними процесами, де потрібні оперативність прийняття рішень, справжня всебічність в обліку значимих чинників, — усе це були не стимулювати просування науки у цій галузі на «поріг ери людського новаторства».

Комп’ютеризація комплексного дослідження взаємодії чоловіки й біосфери — історичний кордон, якого досягла наука за дуже короткий історичний проміжок часу з урахуванням створення математичних моделей живої природи. Екологія вже оперує як простими динамічними теоріями популяцій, а й всіма доступними засобами теорії динамічних систем (рівняння у приватних похідних, в кінцевих разностях, інтегральні і интегро-дифференциальные рівняння тощо.). Математичні методи проникли в різні ділянки теоретичної і прикладної екології: в аналіз взаємовідносини видів в співтоваристві, у дослідження процесів міграції, територіального поведінки, в аналіз потоків речовини і в екосистемах, вивчення проблем труднощі й стійкості співтовариств, і навіть оцінок впливи різних антропогенних чинників на природні системи, в дослідження проблем оптимального управління на природні ресурси і эксплуатирования популяцій тощо. Комп’ютеризація призвела до конструювання про имитационных моделей взаємодії чоловіки й біосфери, принципова складність що вимагає обліку значної частини як біологічних, соціальних, і абіотичних переменных[7].

Інтегровані информационно-прогнозирующие системи — «стратегічні ресурси человечества"[8] - отримали найбільш вражаюче застосування, дозволивши користувачеві звертатися до інформації про динамічних системах в режимі реального часу. Нової інформаційної технології екологічного прогнозування вже належить важлива заслуга: вона «сприяла з того що за порівняно короткий історичний проміжок часу глобальні проблеми опинилися у зору світової спільноти і вони справді загальнолюдськими як за своєю сутністю, а й у визнанню, що вони собі завоевали"[9].

Це, безумовно, важливе досягнення екологічного прогнозування має бути доповнене рішучим подоланням відзначеного в публікаціях ООН нестачі «методологічних інструментів … інтегрованого аналітичного підходи до … формуванню й застосування адекватної політики і планирования"[10]. Адже особи, котрі приймають рішення, осмислюючи проблеми екологічну безпеку глобально, повинен мати у своєму розпорядженні прогнози локальних заходів. А тут стають завдання, потребують тривалої і кропіткої проробки методів прийняття раціональних рішень, які враховують об'єктивні умови иерархичности структури системам управління, інформаційну обмеженість і спеціалізацію їх органів, національні і регіональні особливості у проведенні систем критеріїв щодо оцінки ефективності, важко доступне для огляду розмаїття цільових установок і завдань управління і т.д.

Які Проводяться нині теоретичні і прикладні дослідження з створенню автоматизованих системам управління і багатоваріантних методів обгрунтування прийняття рішень забезпечують таку модифікацію інформаційного сервісу, що створює найбільш комфортабельні умови як для чисельного імітаційного експерименту, але й логічного інтеграції варіантів досягнення поставленої мети, і навіть для ефективного включення в циклічний процес прогностичного забезпечення оптимізації взаємодії чоловіки й біосфери, розвитку ноосфери, міждисциплінарних груп експертів та їхніх представників громадськості. У цьому вся майбутнє футурологии.

Кожен великий регіон, являє собою територію з деякими природними умовами і конкретним типом господарського освоєння, варта особливої розгляду з екологічної погляду. Важливість регіонального екологічного аналізу у тому, що його результати мають великий прикладне значення (проблеми регіону «ближче» людині, ніж проблеми країни, континенту чи планети). До того ж екологічне стан регіонів у кінцевому підсумку визначає і глобальне стан природних компонентов.

З огляду на те, що спільне число екологічних районів дуже велике, а проблеми екології у багатьох з яких аналогічні, я розглядаю два найбільш важливих типу подібних районов.

Екологія городов.

Екологічні проблеми міст, переважно найбільших з них, пов’язані з надміру розширеною концентрацією на порівняно невеликих територіях населення, транспорту, й промислових підприємств, з освітою антропогенних ландшафтів, дуже далекі від стану екологічного равновесия.

Темпи зростання кількості населення світу у 1.5−2.0 рази менше зростання міського населення, якого сьогодні належить 40% людей планети. За період 1939 — 1979 рр. населення у містах виросло на чотири, у — в 3 і малих — у два раза.

Соціально-економічна обстановка призвела до некерованості процесу урбанізації у багатьох країнах. Відсоток міського населення окремих країнах дорівнює: Аргентина — 83, Уругвай — 82, Австралія — 75, США — 80, Японія — 76, Німеччина — 90, Швеція — 83. Крім великих міст-мільйо нерів швидко ростуть міські агломерації чи злиті міста. Такі ВашингтонБостон і Лос-Анжелес-Сан-Франциско США; міста Руру у Німеччині; Москва, Донбас і Кузбас в СНГ.

Круговорот речовини і у містах значно перевищує він у сільській місцевості. Середня щільність природного потоку енергію Землі - 180 Вт/м2, частка антропогенної енергії у ньому — 0.1 Вт/м2. У містах вона до 30−40 і до 150 Вт/м2 (Манхэттен).

Над великими містами атмосфера містить у 10 разів більше аерозолів й у 25 разів більше газів. У цьому 60−70% газового забруднення дає автомобільний транспорт. Більше активна конденсація вологи призводить до збільшення опадів на 5−10%. Самоочищення атмосфери перешкоджає зниження на 10−20% сонячної радіації і швидкості ветра.

При малої рухливості повітря теплові аномалії над містом охоплюють верстви атмосфери в 250−400 м, а контрасти температури можуть досягати 5−6(С. З ними пов’язані температурні інверсії, що призводять до підвищеному забруднення, туманам і смогу.

Міста споживають у 10 і більше разів більше води для 1 людини, ніж сільські райони, а забруднення водоймищ сягає розмірів. Обсяги стічні води досягають 1 м³ на добу на одну людину. Тому завжди відчувають дефіцит водних ресурсів немає і чимало їх отримують воду з віддалених источников.

Водоносні горизонти під містами сильно виснажені внаслідок безперервних откачек свердловинами і колодязями, крім того забруднені на значну глубину.

Корінному перетворенню піддається і грунт міських територій. На про великі площі, під магістралями і кварталами, він фізично знищується, а зонах рекреацій — парки, сквери, двори — сильно знищується, забруднюється побутовими відходами, шкідливими речовинами з атмосфери, збагачується важкими металами, оголеність грунтів сприяє водяної та вітрової эрозии.

Рослинний покрив міст зазвичай практично цілком представлений «культурними насадженнями» — парками, скверами, газонами, квітниками, алеями. Структура антропогенних фітоценозів відповідає зональным і регіональним типам природною рослинності. Тому розвиток зелених насаджень міст відбувається у штучних умовах, постійно підтримується людиною. Багаторічні рослини у містах розвиваються в умовах сильної угнетения.

Важливо розглянути екологічні проблеми у містах більш докладно і конкретно з прикладу Москви. Вичерпну оцінку екологічного стану такого великого і найскладнішого об'єкта, як Москва, дати важко за такими основним причинам:

* оцінка повинна враховувати безліч найрізноманітніших показників за всі районам і підприємствам, виробничим зонам, сталевих магістралях, системах зв’язку, рекреаційним площами тощо. д.;

* отримані дані мають бути систематизовані, зведені на єдину легко интерпретируемую систему;

* система збирання й узагальнення наявних даних поки що ні має жодної наукової концепції, розрізнена і навіть усіма підтримується. Соціальноекологічна модель Москви — завдання майбутніх исследований.

Узагальнені дані свідчить про складному екологічному стані Москви. Місто різко зростає, переходить за кільцеву дорогу, зливається з городами-спутниками. Середня щільність населення 8.9 тис. чол. на 1 кв. км. Сотні тисячі джерел викидають у повітря дуже багато шкідливих речовин, т. до. часткова очищення впроваджена лише з 60% підприємств. Особливий шкода наноситься автомобілями, технічні параметри яких немає відповідають потребам і якістю повітря. Вихлопні гази автомашин дають основну масу свинцю, знос шин — цинк, дизельні мотори — кадмій. Ці важкі метали ставляться до сильних токсикантам. Промислові підприємства дають дуже багато пилу, окислів азоту, заліза, кальцію, магнію, кремнію. Ці сполуки менш токсичні, проте знижують прозорість атмосфери, дають на 50% більше туманів, на 10% більше опадів, на 30% скорочують сонячну радіацію. Загалом 1 москвича доводиться 46 кг шкідливих речовин у год.

Теплове вплив збільшує температуру у місті на 3−5(С, безморозный період на 10−12 днів і безсніжний — на 5−10 днів. Нагрівання і підйом повітря на центрі викликає подток його з околиці - що з лісопаркового пояса, що з промислових зон.

Витрата води у Москві на 1 жителя — близько 700 літрів на добу. При величезних витратах на очищення навіть водогінна вода містить певна кількість шкідливих сполук, переважно добрив і отрутохімікатів. Водні ресурси використовуються нераціонально — більш 20% води йде невикористаної. Наприклад, лише гоління москвич воднораз використовує до 100 літрів. У районах зі лічильниками (р. Зеленоград) водоспоживання в 2−3 разу меньше.

Стічні води міста на 98,6% піддаються біологічної очищенні, однак у водойми все-таки потрапляє дуже багато піску, солі, підкисленої і гарячої води. Дефіцит води — одне із чинників стримування житлового будівництва. З 1650 головних промислових підприємств систему обігового водопостачання мають лише 160.

У межах міста грунту значно різняться від своїх аналогів в даної природної зоні - кислих дерено-підзолистих. Передусім треба відзначити підвищення pH до 8−9, що пов’язані з надходженням з атмосфери карбонатів кальцію і магнію. Ґрунти збагачені також органічними речовинами, переважно сажею — до 5% замість 2- 3%. Зміст важких металів в 4−6 разів перевищує фоновое.

Зелені насадження займають 30% площі міста, що дозволяє 25−30 м2 на людини (Париж — 6, Лондон — 7.5, Нью-Йорк — 8.6). Разом про те насадження всередині міста мало пов’язані з лесопарковым поясом, та й останній занадто вузький — 15−20 км. Тільки із півночі Москва щодо захищена зеленим поясом. До 30−40% насаджень порушено хворобами, угнетено і втратила спроможність до самовозобновлению. Лесопарковый пояс у дні відпочинку щодня приймає до запланованих 4 млн. людина. Ці навантаження вище допустимых.

3.5 млн. чоловік у Москві живуть у умовах екологічного дискомфорту, а близько 1 млн. — околицях граничного дискомфорту. Забруднення окремих частин міста різна. Дві всіх шкідливих викидів сьогодні припадає на 6 районів. Складна обстановка в кварталах вздовж Садового кольца.

Захворюваність москвичів загалом вище, ніж у іншим районам країни: поширені хвороби органів дихання, астма, різні види алергії, серцево-судинні захворювання, хвороби печінки, жовчного міхура, органів почуттів. З 94 найбільших міст світу Москва за народжуваністю перебуває в 62- м, за смертністю — на 70-му, з природного приросту — на 71-му місці. Виживання дітей у багатьох столицях світу у 2−3 разу вищу, ніж у Москве.

Екологія Москви міцно пов’язана з тлом, природними умовами Підмосков'я і кліматом європейської терені Росії. Найважливіша значення має так званий «західний перенесення» — переважання протягом року вітрів західних румбів. У цьому західні і північно-західні райони міста отримують свіжіший повітря, який додатково очищено над лісовими масивами західній частині Московській області. У східні райони Москви надходить повітря, забруднений над міської територією. У періоди переважання східних, і південно-східних вітрів Москва отримує менш чистий повітря, оскільки південний схід області залесен на 25−30%, значно розорали і більше індустріальний. Північний Захід столиці має як чисті водойми, оскільки основні водотоки Підмосков'я течуть із північного заходу на південний схід. Загальні особливості грунтів і рельєфу також зумовлюють диференціацію екологічних умов. Північний Захід Москви більш піднесений, горбкуватий, має як важкі, глинисті і суглинистые грунту. Це активному поверхневому змиття, горизонтальній міграції забруднення, його концентрації в водоймах і малому проникненню в грунти. На південному сході популярнішими мають піщані рівнинні поверхні із малими ухилами. Тут кращі економічні умови для вертикальної міграції забруднення, зараження грунтових вод.

Москва помітно впливає прилеглу місцевість: атмосферне забруднення поширюється Схід на 70−100 км, депрессионные воронки від паркана артезіанських вод мають радіуси 100−120 км, потепління і порушення режиму опадів спостерігається з відривом 90−100 км, а гноблення лісових масивів — на 30−40 км.

Екологія сільськогосподарських районов.

Сільськогосподарські райони дуже різні по природним умовам, типам землекористування і рівня освоєння. Проте екологічні проблеми, у них мають багато спільного. Це з такими обстоятельствами:

. охопленням антропогенними навантаженнями великих площ, іноді на 100%;

. малої лісистістю і невеличкими площами лугово-степных участков;

. значної оголеністю, дефдированностью і эродированностью грунтового покрова;

. переважанням певних видів забруднення у грунті, води та грунтах, що з удобрениями.

Перелічені обставини свідчить про специфіці екологічного стану сільськогосподарських районів, правомірність виділення «агроэкологического» типу оцінок территории.

Основний аспект агроекологічної оцінки — аналіз умов розвитку сільськогосподарських рослин: його зростання, фенологии, врожайності, відносини до удобрениям, хворобам, сезонним змін умов тепла і вологи — морозам, заморозкам, засух, переувлажнению.

Екологічні умови сільськогосподарських угідь найбільш мінливі майданами богарного, неполивного землеробства. Більше стабільні вони у зонах зрошення, де заходи щодо меліорації послаблюють вплив зовнішніх условий.

При регіональної оцінці районів сільського господарства важливо визначити ступінь стійкості екосистем до антропогенним навантажень. Стійкість підвищується від піщаних грунтів до глинистим, від лужних грунтів до кислим, при зниженні континентальности клімату, наростання річного зволоження і збільшенні біологічної продуктивності фітоценозів — як природних, так і культурных.

Велика стійкість угідь західних і північно-західних районів Росії до антропогенним навантажень який завжди має вирішальне значення для екологічного стану. Річ у тім, що цим районам характерні більш інтенсивні типи землекористування, великі дози внесених добрив. Максимальна інтенсифікація господарства й у територій, що прилягають до великих містах і промисловим зонам (Москва, СанктПетербург), яких більше коштів у західних районах. Вочевидь, об'єктивна оцінка екологічного стану можлива лише за рівному обліку природних і економічних факторов.

Кардинальні реформені зміни природного довкілля сільськогосподарських районів обумовлені тим, що у площах угідь змінюються потоки речовини, порушується твердий, рідкий і розчинений стік. Зведення лісів збільшує змив грунту, твердий стік річок, призводить до заилению русел, водоймищ, заплавних масивів. Витрати водотоків за скорочення лісових площ на 10% знижуються загалом п’ять %. Активна міграція елементів схилами, їх швидке вступ у водойми з одночасним скороченням стоку призводить до сильному забруднення поверхневих вод. Це забруднення то, можливо токсичним, оскільки такі небезпечні елементи, як кадмій, ртуть, стронцій, свинець, цинк, ставляться до найбільш рухомим переважно видів почв.

Прилеглі до великим населених пунктів сільськогосподарські райони майданами на сотні кв. км відчувають у собі вплив промислового забруднення. Найбільшу роль у цьому відіграє забруднення сірої, що у вигляді сірчистих сполук легко розноситься повітряними потоками. У нормально зволожених нейтральних грунтах вплив цієї виду забруднення невелика, але в кислих воно посилює підкислення. На перезволожених грунтах, особливо у заплавах, це можуть призвести до різкого закислению після осушения.

Основні зміни грунтів в землеробстві пов’язані з механічним впливом її у і із внесенням добрив. Оранка змінює профіль грунту, руйнує структуру, призводить до збідніння верхніх горизонтів, сприяє посиленню водної ерозії і дефляції. Поруч із розпушуванням відбувається і ущільнення почвы.

Велике також значення органічних і мінеральних добрив, світове споживання яких — близько 90 відсотків млн. тонн на рік. Добрива як компенсують винесення з грунту азоту, фосфору і калію, але нерідко виявляються надмірними, заражають підземні і поверхневі води. Це має місце головним чином розвинених країн, де вноситься понад сто кг/га. У країнах цей показник у 5 раз ниже.

Одержання високих врожаїв у час вимагає використання різних отрутохімікатів за захистом рослин — пестицидів, споживання яких перевищує 4 млн. т/рік. Але тепер їх використання скорочується у зв’язку з пристосуванням до них багатьох шкідників, загибеллю ґрунтових мікроорганізмів, зараженням овочевих культур та подальшим накопиченням отруйних речовин, у поверхневих водах, донних опадах водойм, організмах тварин і звинувачують человека.

Надмірні антропогенні навантаження призводять до напруженої екологічної обстановці у багатьох районах сільськогосподарського освоєння. Однією з прикладів цього й служити Харківська область.

З 3140 тис. га площі області сільгоспугіддями зайнято 2314 тис. га, т. е. понад 70 відсотків %. Середня лісистість — 10,5% при оптимальної приблизно 20%. Еродовані землі - 1700 тис. га, порушені - 3,2 тис. га. Питома вагу еродованих і эрозинноопасных в загальній площі земель наближається до 90%, порушених до 0,5%, засолених до 11−12%. 95% загального обсягу стічних вод мовби забруднене і можна використовувати для господарськимпобутового і технічного водопостачання тільки після очистки.

Оцінка території Харківської області станом компонентів природного довкілля показала, що з 24 районів несприятливе стан поверхневих вод (сильне забруднення) зокрема у 5, рослинності - в 12 і земель — в 17 районах. 7 районів, включаючи р. Харків, віднесено до несприятливим внаслідок комплексної оцінки екологічного стану природної среды.

ФОРМИРОВАНИЯ ЕКОЛОГІЧНОГО СВІДОМОСТІ (НАУКОВИЙ І МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТЫ).

" Не можна дозволити, щоб люди направляли на своє власне знищення сили природи, що вони зуміли відкрити і підкорити «.

Ф. Жолио-Кюри.

Держава повинна особливу увагу приділяти вихованню екологічного свідомості своїх громадян, і, особливо, дітей, оскільки саме дітям необхідно усвідомити, що у першу чергу екологи залежить їхнє майбутнє і майбутнє наступних поколений.

Виховання шановливого ставлення людей до природи своїм корінням йде всередину століть. Якось на зорі свого життя Землі людина мусила вести жорстоку боротьбу своє існування. Масштаб впливу його за навколишню середу той час було дуже незначним. У результаті розвитку людства його пасивна залежність від сил природи дедалі більше поступалася місце активному впливу, і поступово люди почали пізнавати закони природи й вивчати природні явища. Усе це спричинило появу та розвитку природних наук — ботаніки, зоології, зоогеографии та інших. Під час вивчення рослин i тварин люди поступово почали брати до уваги їхні стосунки і вимушені дбайливого ставлення людини до природи. Історичними передумовами формування екологічного свідомості були моральні і гуманні відносини людей до природи, особливо до тварині миру.

Екологічний свідомість — таке розуміння необхідності охорони навколишнього середовища, усвідомлення наслідків недбайливого ставлення до неї. З іншого боку, екологічне свідомість — це й усвідомлення, що кожна людина несе відповідальність збереження як розписування окремих видів тварин та рослин, так у цілому життя на Земле.

Але, щоб остаточно зрозуміти й розібратися, що таке екологічне свідомість і як може бути формувати у учнів, спочатку подивимося, що таке свідомість вообще.

Свідомість як психолого-педагогічна категория.

Свідомість — це єдність всіх психічних станів і властивостей людини, як особистості. Воно є є надзвичайно складним процес активного відблиски і духовного освоєння об'єктивної дійсності. Свідомість є єдність всіх форм пізнання і переживань людини її ставлення до того, що відображає. Це специфічна форма життєдіяльності людини, продукт його взаємовідносин із об'єктивної действительностью.

У процесі життя кожного людини впливають предмети і явища, події та інші люди, складові навколишній світ. Людина, наражаючись впливам зовнішнього світу, однак впливає нею: щото використовує задоволення власних потреб, від якихось впливів прагне ухилитися, чогось протистоїть, щось створює. Людина не лише належним чином належить до об'єктивної дійсності. У на відміну від тваринного він належить зі своєю життєдіяльності, то є на свій власний відношенню, об'єктивно поданого на навколишній світ. Це і показник те, що життєдіяльність людини свідома. Свідомість не додається до психіці людини, а сама суб'єктивний бік психики.

Які ж найважливіші характеристики сознания?

Перша дана вже в його найменуванні: свідомість. Людське свідомість включає у собі сукупність знання про навколишнє нас світі. У структуру свідомості, в такий спосіб, входять найважливіші пізнавальні процеси, з допомогою які людина постійно збагачує знання. До числу цих процесів можна віднести відчуття й сприйняття, пам’ять, уяву і мислення. З допомогою відчуттів і сприйняттів при безпосередньому відображенні які впливають на мозок подразників у свідомості складається почуттєва картина світу, яким його як фахівця в царині даний момент.

Пам’ять дозволяє відновити у свідомості образи минулого. Уява — будувати образні моделі те, що є потреби, але відсутні нині. Мислення забезпечує вирішення завдань шляхом узагальнення знань. Порушення, розлад, а про повну розпаді кожного з зазначених психічних пізнавальних процесів, неминуче стає розладом сознания.

Друга характеристика свідомості - закріплене у ньому чітке відмінність суб'єкта і об'єкта, тобто, що належить «Я «чоловіки й його «не Я ». Людина, вперше у історії органічного світу выделившийся з нього та його противопоставивший себе навколишнього, продовжує зберігати у своїй свідомості протиставлення і розрізнення. Він єдиний серед живих істот здатний здійснити самопізнання, тобто. звернути психічну діяльність дослідження самого себя.

Третя характеристика свідомості - забезпечення целеполагающей діяльності. До функцій свідомості входить формулювання цілей діяльності, у своїй розвиваються й зважуються її мотиви, приймаються вольові рішення, враховується хід виконання діянь П. Лазаренка та вносять у нього всьо необхідні коригування та т.д.

Будь-яке порушення внаслідок хвороби чи з будь-яким інших причин можливості здійснити целеполагающую діяльність, її координацію і спрямованість розглядається, як порушення сознания.

Нарешті, четверта характеристика свідомості - включення до його склад певного компонента. У свідомість людини неминуче входить світ почуттів, де висвітлюються об'єктивні і загальнолюдські відносини, у яких включений людина. У свідомості людини представлені емоційні оцінки міжособистісних відносин. І тут, як та у багатьох інших випадках, патологія допомагає краще зрозуміти сутність нормального сознания.

Отже, можна зробити такі выводы:

V Метою дослідження взаємодії екологічного та морального виховання є формування людини із високим рівнем экологоморальної культури, поєднала у собі эколого-нравственные знання і набутий переконання, стійку лінію поведінки й дій, мотивируемых экологоморальними ценностями.

V З метою формування эколого-нравственной культури громадян необхідний комплекс заходів: продовжити для вдосконалення змісту навчальні програми по природно-науковим дисциплінам з урахуванням экологоморальних питань у відповідність до змістом освіти, удосконалювати відповідну литературу.

V Вивчення эколого-нравственного потенціалу сучасних шкільних програм, тож підручників природничонаукових дисциплін показало, що мені є великі змогу здійснення эколого-нравственного виховання підлітків, але реалізовані ці можливості так недостаточно.

V Розширювати і поглиблювати всі види позаурочної діяльності экологоморального виховання — пізнавальну, трудову, опытническую, краєзнавчу. Впроваджувати в навчальний процес навчальних закладів різні спецкурси і факультативи эколого-нравственного аспекта.

V Активізувати участь підлітків в різноманітної досвідченодослідницької, природоохоронної діяльності, організовувати різні екологічні клуби, гуртки, екологічні табори відпочинку та т.д.

V Відбити питання эколого-нравственного виховання в документах виховання школярів і гімназій (в статутах й у положеннях школигімназії, планах навчально-виховної работы).

заключение

.

" Щасливої буде та епоха, коли честолюбство почне бачити велич і слава лише у придбанні нових знань і залишить нечисті джерела, якими вона намагалася вгамувати свою спрагу. Те були джерела лиха й марнославства, утолявшие спрагу лише неуків, героїв завойовників і винищувачів людського роду. Досить почестей Александрам! Хай живе Архімед!!! «.

Сен-Симон.

Ми були змушені сьогодні визнати, що тривожна екологічна ситуація склалася у багатьох регіонах нашої країни у результаті некомпетентного господарювання, нестачі знань і безкомпромісність дій наосліп, споживчого ставлення до природним багатствам, ототожнення слів І. У. Мічуріна у тому, ніж не чекати милості від природи, а брати їх неї, з нещадної експлуатацією природних ресурсів, і навіть превалювання технократичного мислення, у якому процес асоціюється зі всевозрастающими кількостями витягнутого у надрах Землі вугілля, виплавленої стали, виробленої електроенергії… Значення охорони навколишнього середовища як неприйнятного жорсткі умови самовиживання людства і кожної людини зараз усвідомлюється нашим суспільством, проте, на жаль, воно мало готова до послідовною й безумовною реалізації природоохоронних заходів, причому як через нестачі необхідні цього коштів, а й унаслідок відсутності екологічної культуру населення, несформованості екологічного мислення в працівників народного господарства. Отже, рішення екологічних негараздів у переважно залежить від постановки екологічного освіти і традиції виховання наступних поколінь. Котрі Вступають в трудове життя люди повинен мати чітке уявлення у тому, що природні ресурси не нескінченні й технологія виробництва будь-який продукції має відповідати такому, з екологічної погляду, вимозі, як мінімальної споживання матеріалів і. Вони мають добре знати закони природи, проймати взаємозв'язок природних явищ, вміти передбачити й оцінювати наслідки втручання у природний плин різних процесів. Але вони має бути вироблено «екологічне світогляд », тобто. свідомість пріоритетного вирішення екологічних проблем під час здійснення будь-яких проектів, розробок сучасних технологій, створення машин і механізмів, при усякому господарському починанні, і навіть міцне переконання в тому, що впевненості у нешкідливості для довкілля тієї чи іншої заходи вона повинна реализовываться.

Виробнича діяльність людей повинна поступово змінювати основу. Попереду нова модернізація, яку природно назвати екологічної, оскільки він орієнтуватиметься створення виробництв, не що руйнують рівноважного стану біосфери, тобто. вписуються у її біогеохімічні цикли. Подолання екологічної кризи лише технічними засобами неможливо. Тим паче неможливо підтримку стану рівноваги, якщо суспільство нічого очікувати перетворювати сам себе, свою моральність, а буде спиратися лише з технічні рішення. Людство очікує тривалий і дуже важкий процес спільного перетворення природи й суспільства, причому вирішальне значення у його тривалості матиме формування цивілізації, відповідає новим потребам людини, узгоджених із новими реаліями оточуючої природы.

Нова цивілізація у тому, щоб він виявилося здатної забезпечити подальшого існування Землі людства як що розвивається виду, має опиратися як нові технологічну основу виробничої діяльності людей, а й у глибоке розуміння місця людини у навколишньому світі, без чого неможливо формування нової моральності, тобто. нового суспільно необхідного поведінки людей. Широка освіченість носія планети необхідна, і становлення нової моралі, тобто. духовного світу людей. Охорона природи — завдання ХХ століття, проблема, стала соціальної. Знову і знову ми чуємо про небезпечність, загрожує навколишньому середовищі, але досі пір частина з нас вважають їхню неприємним, але неминучим породженням цивілізації вважають, що ми ще встигнемо впорається з усіма выявившимися затруднениями.

Проте вплив особи на одне довкілля прийняло загрозливі масштаби. Щоб на корені поліпшити становище, знадобляться цілеспрямовані і продумані дії. Відповідальна і дієва політика стосовно навколишньому середовищі буде можлива лише у разі, коли ми накопичемо надійні даних про сучасний стан середовища, обгрунтовані знання про взаємодії важливих екологічних чинників, якщо розробить нові методи зменшення і запобігання шкоди, спричинених Природі Человеком.

Тільки по-справжньому освічене й інтелігентне суспільство буде здатне розпочати епоху ноосфери чи період своєї історії, як його зможе реалізувати режим коеволюції природи й суспільства. Це твердження настільки очевидно, що воно то, можливо включено в вихідну систему постулатів. Держава, яке приділяє уваги проблемам екології, позбавляє себе будущего.

Отже, поруч із нової модернізацією людству доведеться створити нову культуру у відносинах для людей, і із дикою природою, суб'єктом якої людина. У його основі має лежати всеосяжне виховання й освіту, яке природно назвати экологическим.

Список використаної литературы.

1. Горшков С. П. Экзодинамические процеси освоєних територій. — М.:

Надра, 1982.

2. Григор'єв А.А. Міста й навколишня Середовище. Космічні дослідження. -.

М.: Думка, 1982.

3. Нікітін Д.П., Новиков Ю. В. Навколишня Середовище і творча людина. — М.: 1986.

4. Одум Ю. Основи екології. — М.: Світ, 1975.

5. Радзевич М. М., Пашканг К. В. Охорона й перетворення природи. — М.:

Просвітництво, 1986.

6. Алімов А. А., Случевский У. У. Вік XX: екологія і ідеологія. — Л.:

Лениздат, 1988. — 111 з. — (Міфи і реальність: На фронтах ідеологічної борьбы).

7. Кузнєцов Р. А. Екологія і майбутнє: Аналіз філософських підстав глобальних прогнозів. — М.: Вид-во МДУ, 1988. — 160 с.

8. Математичні моделі у екології та генетиці. М., 1981.

9. Моїсєєв М. М. Подорож лише у човні // Хімія життя й. 1977. № 9.

10. Юнг Р. Майбутнє щойно розпочато// Кур'єр ЮНЕСКО. 1971. Апр.

11. Эшби У. Р. Введення ЄІАС у кібернетику. М., 1959.

———————————- [1] Юнг Р. Майбутнє щойно розпочато // Кур'єр ЮНЕСКО. 1971. Апр. [2] Моїсєєв М. М. Людина, Середовище, суспільство: Проблеми формального описи. М., 1985. [3] Brundtland G. H. Opening address to the Seventh meeting of the World commition on environment and development // World Commition on Environment and Development. Highlights from the Public hearing. M., 1986. [4] Гвишиани Д. М. Методологічні проблеми моделювання глобального розвитку // Зап. філософії. 1978. № 2. [5] Моїсєєв М. М. Подорож лише у човні // Хімія життя й. 1977. № 9. [6] Эшби У. Р. Введення ЄІАС у кібернетику. М., 1959. [7] Математичні моделі у екології та генетиці. М., 1981. [8] Виноградов У. А. Інформація і глобальні проблеми сучасності // Зап. філософії. 1983. № 12. [9] Виноградов У. А. Інформація і глобальні проблеми сучасності // Зап. філософії. 1983. № 12. [10] UN. Population, resources, environment and development. N. Y., 1984.