Мальтийский єврей (The Jew of Malta)

Мальтийский еврей (The Jew of Malta).

Кристофер Марло (Christopher Marlowe) 1564−1593.

Трагедия (1588, опубл. 1633). Англійська литература.

О. Еге. Грінберг.

В пролозі Макіавеллі каже, що це вважає її мертвим, але душа його перелетіла через Альпи і він прибув Британію до друзів. Він релігію іграшкою і стверджує, що немає гріха, а є лише дурість, влада стверджується лише силою, а закон, як в Дракона, міцний лише кров’ю. Макіавеллі приїхав, щоб грати трагедію єврея, який розбагатів, живучи з його принципам, і просить глядачів оцінити його за заслугах і судити занадто суворо.

Варавва, мальтійський єврей, сидить у своїй конторі перед купою золота і чекає прибуття кораблів з товарами. Він розмірковує вголос у тому, що це ненавидять його з удачу, але шанують за багатство: «То хай краще вже / Усі ненавидять богача-еврея, / Чим жалюгідного еврея-бедняка!» Він бачить у християн лише злість, брехня так гординю, які в’яжуться зі своїми вченням, інші ж християни, хто їм є совість, живуть у злиднях. Він радіє, що євреї захопили більше багатств, ніж християни. Дізнавшись, що берегів Мальти підійшов турецький флот, Варавва не тривожиться: ні світ, ні війна їх чіпають, йому важливі лише власне життя, життя дочки так нажите добро. Мальта які вже платить данина туркам, і Варавва передбачає, що турки так збільшили, що мальтійцям нічим заплатити, тому турки збираються захопити місто. Але Варавва вжив заходів і сховав свої скарби, тож їй не страшний прихід турків.

Сын турецького султана Калимат і паші вимагають сплати данини упродовж десяти років. Губернатор Мальти Фарнезе не знає, де взяти грошей стільки грошей, і радить з наближеними. Вони просять відстрочки, щоб зібрати гроші з свідомості всіх жителів Мальти. Калимат дає їм місяць відстрочки. Фарнезе вирішує зібрати данина з євреїв: кожному слід віддати половину свого майна; той, хто відмовиться, буде негайно похрещений, а той, хто відмовиться і віддати половину майна, і хреститися, втратить усе свій крам.

Три єврея кажуть, що охоче віддадуть половину свого майна, Варавва обурений їх покорою. Він готовий віддати половину своїх багатств, але якщо указ поширюється усім жителів Мальти, а чи не самих євреїв. Як кара за норовливість Варавви Фарнезе віддає розпорядження забрати усі його добро. Варавва обзиває християн грабіжниками у відповідь, що його змушують красти, аби повернути награбоване. Лицарі пропонують губернатору віддати будинок Варавви під жіночий монастир, і Фарнезе погоджується. Варавва дорікає в жорстокість і каже, що хочуть відібрати в нього життя. Фарнезе заперечує: «Про немає, Варавва, бруднити руки кров’ю / Не хочемо. Нам забороняє віра». Варавва кляне підлих християн, вчинили з ним так нелюдяно. Інші євреї нагадують йому про Іові, а ті багатства, які втратив Іов, хто не йде у жодне порівнювати з тим, чого втратив Варавва. Залишившись сам, Варавва сміється над довірливими дурниками: він завбачливий і надійно сховав свої скарби. Варавва заспокоює свою дочка Авигею, ображену несправедливістю християнських влади. Він зберігає свої статки у схованці, а оскільки будинок відібрали під монастьгрь й ані його, ні Авигею більше туди не пускають, наказує дочки попроситися до монастиря, а вночі відсунути мостини можна й витягнути золото і коштовним камінням. Авигея вдає, що посварилася з батьком і хоче постригтися в черниці. Ченці Джакомо і Бернардин просять аббатису прийняти Авигею до монастиря, і ігуменя веде їх у будинок. Варавва прикидається, що кляне дочка, обратившуюся в християнство. Дворянин Матіас, закоханий у Авигею, горює, дізнавшись, що Авигея вступила до монастиря. Син Фарнезе Лодовіко, начувшись про красу Авигеи, мріє її побачити. Настає ніч. Варавва не спить, чекаючи звістки від Авигеи, Нарешті вона. Їй дивом удалося знайти схованку, і її скидає вниз мішки з скарбами. Варавва забирає їх.

На Мальту прибуває віце-адмірал Іспанії Мартін дель Боско. Він привіз полонених турків, греків та маврів і збирається продати їх у Мальті. Фарнезе це не дає на це згоди: мальтійці разом із турками. Однак Іспанія повинен на Мальту і може допомогти мальтійцям позбутися турецького панування. Фарнезе готовий повстати проти турків, якщо іспанці його підтримають, і вирішує не платити туркам данина. Він дозволяє Мартину дель Боско продаж рабів.

Аодовико зустрічає Варавву і говорить з нею про алмазі, маю на увазі Авигею. Варавва вголос обіцяє віддати йому алмаз, але прагне помститися губернатора і погубити Лодовіко. Матіас запитує Варавву, про що той розмовляв із Лодовіко. Варавва заспокоює Матіаса: про алмазі, не про Авигее. Варавва купує собі раба — Итамора — і розпитує його про минулого життя. Итамор розповідає, скільки поганих справ він зробив. Варавва радіє, знайшовши у ньому однодумця: «…ми обидва негідники, / Обрізано і християн клянемо». Варавва призводить до собі Лодовіко, просячи Авигею бути з нею полюбезнее. Авигея любить Матіаса, але Варавва пояснює їй, що ні збирається її неволити і давати насильно заміж за Лодовіко, просто щодо його планів необхідно, щоб у неї з нею ласкава. Матиасу він повідомляє, що Фарнезе задумав женити Лодовіко на Авигее. Юнаки, що колись друзями, сваряться. Авигея хоче помирити їх, але Варавва посилає два хибних виклику на поєдинок: один — Лодовіко від імені Матіаса, інший — Матиасу від імені Лодовіко. Під час поєдинку юнаки вбивають одне одного. Мати Матіаса і її батько Лодовіко губернатор Фарнезе клянуться помститися тому, хто їх посварив. Итамор розповідає Авигее про підступи батька. Авигея, дізнавшись, як жорсткий був батько до її коханому, звертається до християнство — цього разу щиро — і знову йде до монастиря. Дізнавшись звідси, Варавва боїться, що видасть його, і вирішує отруїти її. Він підсипає в горщик із рисового юшкою отрута і посилає його черницям у подарунок. Нікому не можна вірити, навіть власної дочки, лише Итамор вірний йому, тому Варавва обіцяє зробити його спадкоємцем. Итамор відносить горщик до монастиря і її в потаємними двері.

Месяц відстрочки пройшов, і Мальту за даниною прибуває турецький посол. Фарнезе відмовляється платити, і посол загрожує, що турецькі гармати перетворять Мальту в пустелю. Фарнезе закликає мальтійців зарядити гармати і готуватися битви. Ченці Джакомо і Бернардин розповідають у тому, що черниць спіткала невідома недуга і вони за смерті. Перед смертю Авигея на сповіді розповідає Бернардину про підступність Варавви, але просить його зберегти таємницю. Як тільки ненька випускає дух, чернець поспішає звинуватити Варавву в лиходійство. Варавва прикидається, що покаявся, каже, що хоче хреститися, і незабаром обіцяє віддати всі свої багатства монастирю. Бернардин і Джакомо сперечаються, чий чернечий орден краще, й у хоче перетягти Варавву зважується на власну бік. Через війну ченці сваряться, ображають одне одного й б’ються, Зрештою Бернардин йде з Итамором, а Варавва залишається з Джакомо. Вночі Варавва з Итамором душать Бернардина, потім прислоняют його труп до стіни. Коли проходить Джакомо, він, думаючи, що Бернардин стоїть біля стіни, ніж впустити їх у будинок, вдаряє його палицею. Труп падає, і Джакомо бачить, що Бернардин мертвий. Итамор і Варавва звинувачують Джакомо в убивстві Бернардина. Вони свідчать, що ні варто їм хреститися, раз християнські ченці вбивають одне одного.

Куртизанка Белламира хоче заволодіти багатствами Варавви. І тому вона спокусити Итамора і пише йому любовне лист. Итамор закохується в Белламиру і навіть готовий заради неї все. Він — пише Варавве лист, вимагаючи в нього триста крон і погрожуючи, що він зізнається переважають у всіх злочинах. Слуга Белламиры вирушає за грошима, але приносить лише десять крон. Итамор розлючений пише Варавве нове послання, де вимагає вже п’ятсот крон. Варавва обурений нешанобливістю Итамора і вирішує помститися за зрадництво. Варавва дає гроші, а сам перевдягається, що його не дізналися, і відбувається за слугою Белламиры. Итамор пиячить з Белламирой і його слугою. Він розповідає їм, як вони з Вараввой підстроїли поєдинок Матіаса з Лодовіко. До них підходить переодягнений французом-лютнистом Варавва в крислатому капелюсі. Белламире подобається, як пахнуть квіти на капелюсі Варавви, і вона знімає букет зі капелюхи і підносить їй. Але квіти отруєні — тепер разом і Белламиру, і його слугу, і Итамора чекає смерть.

фарнезе і лицарі готуються боронити місто від турків. До них приходить Белламира і розповідає, що у смерті Матіаса і Лодовіко винен Варавва і він також отруїв свою дочка і черниць. Стража наводить Варавву і Итамора. Итамор свідчить проти Варавви. Їх ведуть за грати. Потім начальник варти повертається і заявляє про смерті куртизанки і його слуги, і навіть Варавви і Итамора. Стража несе Варавву як мертвого й рішуче кидає за міської стіною. Коли всі йдуть, він прокидається: не помер, він випив чарівний напій — настій з маку з мандрагорой — і заснув. Кадимат з військом під стінами Мальти. Варавва показує туркам вхід до міста й готовий служити турецькому султанові. Калимат обіцяє призначити його губернатором Мальти. Калимат бере Фарнезе і лицарів в полон, і віддає в розпорядження нового губернатора — Варавви, який відправляє їх всіх у в’язницю. Він викликає себе фарнезе і, яка нагорода нього чекає, коли він, захопивши турків зненацька, поверне Мальті волю і буде милостивий до християнам. Фарнезе обіцяє Варавве щедре винагороду і посаду губернатора. Варавва звільняє Фарнезе, і той йде Кириленка збирати гроші, щоб увечері принести їх Варавве. Варавва збирається запросити Калимата на бенкет там вбити його. Фарнезе домовляється з лицарями і Мартіном дель Боско, що, почувши постріл, вони кинуться до нього в допомогу — лише таким чином усі вони зможуть уникнути рабства. Коли Фарнезе приносить йому зібрані 100 тис, Варавва розповідає, що у монастирі, куди прийдуть турецькі війська, заховані гармати і бочки з порохом, які вибухнуть, обваливши на голови турків град каменів. Що ж до Калимата із почтом, те, коли вони зійдуть на галерею, Фарнезе перерубає канат і підлогу галереї обрушиться, проте, хто цю час, проваляться до підвалів. Коли Калимат приходять бенкет, Варавва запрошує його нагору, на галерею, але, як Калимат туди підніметься, лунає постріл, і Фарнезе перерубує канат — Варавва падає до котла, котрий у подполе. Фарнезе показує Калимату, яка їй підбудована пастка. Перед смертю Варавва визнається, що умертвити всіх; і християн, і язичників. Варавву нікому не шкода, і він гине в киплячому казані. Фарнезе бере Калимата в полон. Через Варавви монастир висаджений у повітря і все турецькі солдати перебиті. Фарнезе збирається тримати Калимата в собі до того часу, коли його батько не відшкодує всіх руйнацій, заподіяних Мальті. Відтепер Мальта вільна і не скориться.

Список литературы

Все шедеври світової літератури в стислому викладі. Сюжети і характери. Зарубіжна література древніх епох, середньовіччя і Відродження: Енциклопедичне видання. / Ред. і сост. В. И. Новиков — М.: «Олімп»; ТОВ «Видавництво ACT», 1997.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту «internet.