Пеппи Довгий Панчоху.
Ліндгрен Астрід
А мама Томмі і Анники каже, що П. Д. не вміє поводитися, коли та на погостинах одна заковтує повністю вершковий торт. Але особливо дивує в П. Д. — це стосується її яскрава і бурхлива фантазия/которая виявляється у тих іграх, що вона придумує, й у дивних історіях про різних країнах, де вона разом із татом, капітаном далекого плавання, що вона тепер розповідає своїм друзьям. Пеппи Довгий Панчоху… Читати ще >
Пеппи Довгий Панчоху. Ліндгрен Астрід (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Пеппи Довгий Панчоху. Ліндгрен Астрид
Пеппи Довгий Панчоху. Пеппі Довгий Панчоху сідає вздовж. Пеппі Довгий Панчоху у південному море. Трилогия (заверш. в 1948).
Пеппи Довгий панчоху — один із найбільш фантастичних героїнь Астрід Ліндгрен. Вона робить все, що хоче. Спить з ногами на подушці і з головою під ковдрою, повертаючись додому, задкує весь шлях задом, оскільки їй нема охоти розгортатися і прямо. Але найдивніше у ній те, що вона неймовірно сильний і розвинений моторна, хоча їй лише шість років. Вона носить на руках власну кінь, яка живе у її оселі на веранді, перемагає знаменитого циркового силача, розкидає в боку цілу компанію хуліганів, які напали на маленьку дівчинку, спритно виставляє з власного дому цілу низку поліцейських, прибулих до неї, щоб насильно забрати їх у дитячий будинок, і блискавично закидає на шафу двох громив злодіїв, які вирішили її пограбувати. Однак у розправах П. Д. немає злоби, ні жорстокості. Вона навдивовижу великодушна відносини із своїми поверженими ворогами. Осрамившихся поліцейських вона пригощає хіба що спеченими булочками.
А сконфужених злодіїв, отрабатывающих своє вторгнення у чужий будинок тим, що вони їй всю ніч танцюють з П. Д. твіст, вона великодушно нагороджує золотими монетами, цього разу чесно заробленими ними, і радо пригощає хлібом, сиром, шинкою, холодної телятиною молоко. Причому П. Д. як навдивовижу сильна, вона й неймовірно багата і могутня, адже її мати — ангел на небі, тато — негритянський король. А сама П. Д. живе разом із конем і мавпочкою, паном Нильс-соном, у колишньому напіврозваленому домі, де влаштовує воістину королівські бенкети, розплющуючи качалкою тісто безпосередньо в підлозі. П. Д. нічого годі купити всім дітей у місті «сто кіло льодяників «і цілий магазин іграшок. За суттю, П. Д. нічим іншим, як мрія дитини про силу та шляхетність, багатстві й щедрості, могутність і самовідданості. І ось дорослі П. Д. чомусь не розуміють. Міський аптекар просто лютішає, коли П. Д. запитує його, що потрібно робити акценти, коли болить живіт: жувати гарячу ганчірку чи лити він холодну воду.
А мама Томмі і Анники каже, що П. Д. не вміє поводитися, коли та на погостинах одна заковтує повністю вершковий торт. Але особливо дивує в П. Д. — це стосується її яскрава і бурхлива фантазия/которая виявляється у тих іграх, що вона придумує, й у дивних історіях про різних країнах, де вона разом із татом, капітаном далекого плавання, що вона тепер розповідає своїм друзьям.
Список литературы
Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.