Науково-технічна революція

смотреть на реферати схожі на «Науково-технічна революція «.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАИНЫ.

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНИВЕРСИТЕТ.

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ Й МЕНЕДЖМЕНТА.

КАФЕДРА УЧЕТА І АУДИТА.

Р Є Ф Є Р, А Т.

на задану тему: НАУКОВО-ТЕХНІЧНА РЕВОЛЮЦИЯ.

ІНТЕНСИФІКАЦІЯ ПРОИЗВОДСТВА.

ПЛАНИ РАСШИРЕННОго ВИРОБНИЦТВА. з дисципліни «Політекономія «.

Виконала: студентка групи АУ-11з.

Щербакова О.Е.___________________.

________ «__ «_______2000г.

Науковий керівник: профессор

Филинков А.М.____________________.

_________.

" __ «______2000г.

Севастополь 2000.

Науково-технічна революція означає скачёк у розвитку продуктивних сил суспільства, перехід їх якісно стан на основі корінних зрушень на системі наукових знаний.

Початок науково-технічної революції (НТР) заведено відносити до середини 1950;х років ХХ століття. У цей час було зроблено низку фундаментальних відкриттів мови у природничих науках і здійснено їх виробниче застосування. Це час оволодіння енергією атома, створення перших ЕОМ і квантових генераторів, випуску серії полімерних та інших штучних матеріалів, виходу людини у космос.

Сучасна науково-технічна революція є, багатовимірним явищем. З певною натяжкою можна назвати три її найважливіші складові, нерозривно пов’язаних між собой.

По-перше, науково-технічна революція характеризується глибоким процесом інтеграції науку й виробництва, притому такий інтеграції, що виробництво поступово перетворюється як у технологічний цех науки. Формується єдиний потік — від наукової ідеї через науково-технічні розробки та дослідні зразки до нових технологіям і виробництву. Повсюдно іде процес інновації, виникнення нового та її швидке просування в практику. Різко посилюється процес відновлення і виробничого апарату. і своєї продукції. Нові технологій і нові вироби стають втіленням найсучасніших досягнень науки і техніки. Усе це призводить до кардинальних змін у факторів та інтересів джерелах економічного зростання, у структурі економіки та її динамизме.

Коли говорять про науково-технічної революції, то першу чергу розуміють саме процес інтеграції науку й виробництва. Але було неправильним все зводити лише у цієї, з погляду, першої складової сучасної НТР.

По-друге, поняття «науково-технічна революція» включає у собі революцію у підготовці кадрів у всій системи освіти. Нова техніка і технологія потребують нової працівника — більш культурного й освіченого, гнучко приспосабливающегося до технічних нововведень, високо дисциплінованого, що до того ж навички колективної праці, що є характерною рисою нових технічних систем.

По-третє, найважливішою складовою НТР є справжня революція в організації виробництва та праці, у системі керування. Нової техніки і технології відповідає також нова організація виробництва та праці. Адже сучасні технологічних систем зазвичай базуються на взаємопов'язаної ланцюжку устаткування, у якому працює і який обслуговує досить різнобічний колектив. У зв’язку з цим висуваються нові вимоги до організації колективної праці. Оскільки процеси дослідження, конструювання, проектування й виробництва нерозривно пов’язані між собою, переплітаються і взаємно проникають один одного, перед управлінням стоїть складне завдання — зв’язати докупи всі цих етапів. Складність виробництва, у сучасних умовах багаторазово зростає, і щоб відповідати йому, саме управління перекладається наукове підгрунтя і нову технічну базу як сучасної електронно-обчислювальної, комунікаційної й організаційної техники.

Під упливом успіхів науково-технічного прогресу у тому чи іншого області, відкриттів і досягнень, здійснених у різних галузях, основне зміст науково-технічної революції трактувалося по-різному. Її ототожнювали із настанням атомного століття, століття ЕОМ і інформатики, століття хімії, біології і біотехнології, «електронної» і «космічної» эпохи.

Всі ці визначення вірно свідчить про важливі боку науковотехнічної революції. Однак, кожне їх обмежений, одностороннє. Між тим, вирішальна особливість науковотехнічної революції полягає у її універсальності. НТР перетворює весь технологічний спосіб виробництва, усі його сторони, і компоненти, дуже впливає і самого людину, як головну продуктивну силу общества.

Вона охоплює всі сфери та напрями діяльності. є загальної науково-технічної революцією. Височайше досягнення НТР у її інформаційної технології проникає в сфери, де століттями люди діяли з мінімальними технічними засобами, багато в чому покладаючись зважується на власну інтуїцію. Відбувається справжня індустріалізація, і навіть часткова автоматизація багатьох процесів у охороні здоров’я, управлінської роботи і навіть у освіті. На нову технічну базу перекладається і домашнє господарство, бібліотечну справу, багато галузей сфери послуг. На нових наукових закладів та технологічних принципах перетворюються старі, традиційні галузі - видобуток палива й сировини, металургія, металообробки, текстильна і промисловість — поряд із цим з’являються нові гігантські галузі й навіть сфери діяльності, такі, як. наприклад, атомна енергетика, ракетнокосмічна галузь, біотехнологія, вся різноманітна сфера информатики.

Універсальність, а краще сказати, системність і комплексність сучасної НТР виявляються у тому, що вона перетворює весь процес виробництва тієї чи іншої продукту — від початку остаточно, охоплюючи і допоміжні роботи. Кожен виробничий процес поступово стає об'єктом цілісної технологічної системи, що базується на групі взаємозалежних машин, устаткування й приладів, на поєднанні приватних технологий.

Навіть побіжний спостереження показує, що виробництво є не одномоментний акт, а безперервний процес. Цей процес, протекающий у постійному повторенні і поновлення, називається відтворенням. Щоб воно здійснювалося, треба постійно мати все чинники производства.

Перше і головне їх — робоча сила. Віддавши певну порцію праці, працівник повинен відновити робочої сили на подальше виконання трудових функцій. У більш широкому сенсі проблема відтворення робочої сили в пов’язана з тим, на зміну які йдуть поколінням робітників мають прийти нові, причому які мають усіма необхідні здійснення трудового процесу професійними качествами.

На початку кожного наступної виробничої циклу треба мати і потрібні кошти виробництва. Зношені машини, механізми і прилади, будівлі і споруди мають бути замінені новими чи відремонтовані. Відтворення може бути здійснено і відновлення запасів матеріалів і топлива.

У цьому для повторення виробничого циклу необхідно непросто подбати про забезпечення робочої силою і коштами виробництва, а про їх поєднанні у певних пропорціях (кількісних співвідношеннях). Це загальноекономічна передумова безперебійного процесу відтворення в будь-якому суспільстві. Порушення пропорційності неминуче веде до збоїв в виробництві, знижує його эффективность.

Складовою частиною процесу відтворення й передумовою стійкого, довгострокового економічного зростання виступає відтворення природних ресурсів немає і довкілля людини. Хоч як багата природа, її комори небезмежні. Для безперервного поновлення виробництва як і дане час, і у майбутньому, необхідно постійно відтворювати природні ресурси: відновлювати родючість грунтів та лісових масивів. підтримувати чистоту водного і повітряного басейнів. Особливо важливим є дбайливе використання не відтворювальних ресурсів: запасів нафти, газу, металевих руд тощо. буд., їх заміщення з урахуванням науково-технічного прогресу іншими джерелами енергії і сирих материалов.

Постійне поновлення робочої сили й коштів виробництва, і навіть природних ресурсів означає відтворення продуктивних сил. У місці зніми і відтворюються відповідні виробничі відносини між людьми, як соціально економічні форми виробництва. Причому вони відтворюються над незмінному, а постійно не зовсім розвиненому вигляді поки цей спосіб виробництва сам розвивається за висхідній прямій. У той час, що його історичні можливості виявляються вичерпаними і настає необхідність її заміни новим, прогресивнішим способом виробництва, старі виробничі відносини можуть відтворюватися в обмеженому, згасаючому вигляді. При переході від однієї способу виробництва до іншого здійснюється революційне відновлення всієї системи виробничих відносин, хоча у цьому випадку загальноекономічні відносини забезпечують наступність у розвитку громадського виробництва як єдиного історичного процесса.

Розрізняють два виду відтворення: просте та расширенное.

При простому відтворенні розміри виробленого продукту, і навіть їхню якість у кожному наступному циклі залишаються незмінними. Відповідно й чинники виробництва не перетерплюють змін. Весь прибавочний продукт, коли він виробляється, використовується самими виробниками на мети особистого потребления.

При розширеному відтворенні розміри виробленого продукту кожному наступному циклі зростають, яка досягається і завдяки поліпшення якості продукту. Не залишаються незмінними і психологічні чинники виробництва. А щоб відтворення відбувалося в розширеному масштабі, до початку кожного наступного циклу (року) необхідні додаткові чи більше якісні ресурси. Джерелом розширення чи якісного поліпшення чинників виробництва служить прибавочний продукт. Отже, при розширеному відтворенні вона вже неспроможна повністю на задоволення особистих потребностей.

Для докапіталістичних формацій були характерними вкрай низькі темні розширення виробництва, тому економічний прогрес залишався уповільненим. Капіталізм перетворив розширене відтворення в типове і гигантски прискорив економічний прогрес, хоча й забезпечив його непрерывности.

Проблеми економічного зростання, до якого втілюється розширене відтворення, займають сьогодні центральне місце у економічних дискусіях і обговореннях, які представниками найрізноманітніших верств громадськості. І це зрозуміло. Адже йдеться основи соціальноекономічного життя народів, яким би не було існуюче вони громадське пристрій. Питання економічному зростанні дуже важливий й у визначення розвитку країни, її регіонів, тій чи іншій соціальної системи загалом. Сьогодні не можна розгляд перспектив розвитку, ігноруючи показники їх економічного роста.

Економічне зростання безпосередньо виявляється у тій чи іншій динаміці — кількісному збільшенні і якісному вдосконаленні - суспільного продукту і внутрішніх чинників його производства.

Співвідношення між темпами зростання продукту і зміною чинників виробництва може бути різною залежно від цього, який тип економічного розвитку (розширеного відтворення), екстенсивний чи интенсивный.

При екстенсивному типі економічного зростання досягається завдяки кількісному збільшення факторів виробництва за збереження його колишньої технічної основи. Скажімо, збільшення випуску продукції вдвічі поруч із вже які є підприємством зводиться приблизно таку ж за проектною потужністю, кількості і якістю встановленого обладнання, чисельності та кваліфікаційному складу робочої сили в, свого роду «близнюк ». При екстенсивному розвитку, коли вона ввозяться чистому вигляді, ефективність виробництва залишається неизменной.

При інтенсивному типі економічного зростання збільшення масштабів випуску продукції досягається шляхом якісного вдосконалення чинників виробництва: застосування більш прогресивних коштів праці та більш економічних предметів праці, підвищення кваліфікації робочої сили в, і навіть шляхом поліпшення використання наявного виробничого потенціалу. Інтенсифікація виробництва позначається у збільшенні віддачі, зростанні виходу кінцевої продукції з кожним одиниці втягнутих у виробництво ресурсів, підвищенні якості продукции.

Щоб випускати продукцію збільшити 2 разу, за умов інтенсивного зростання не доводиться ми ще довгенько одне нове підприємство, рівноцінне наявного. Цей результат можна отримати роботу з допомогою реконструкції та технічного переозброєння чинного виробництва, кращого використання наявних ресурсів. у житті екстенсивні й інтенсивні чинники не існують окремо в чистому вигляді, а поєднуються одна з одним у певному комбінації. Тому розрізняють переважно екстенсивний чи переважно інтенсивний тип економічного роста.

Останнім часом завдяки побудові капіталістичних відносин з повною переконаністю казати про перемогу інтенсивного типу економічного зростання. Інакше кажучи ті, хто не дотримується стратегії розвитку власної виробництва з урахуванням нових досягнень науково технічної революції поступово втрачають свої позиції ринку однотипних виробленим ними товарів та послуг і наближаються до развалу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ИСТОЧНИКОВ.

1. Медведєв В.А. Політична економія. — М.: Фінанси і статистика 1990. — 388 с.