Основні кошти підприємства

смотреть на реферати схожі на «Основні кошти підприємства «.

Міністерство загального характеру і професійного образования.

Російської Федерации.

Магнітогорський державний технический.

університет ім. Г. И. Носова.

Кафедра економіки та фінансів предприятий.

Тема: Основні фонди предприятий.

Курсова работа.

Исполнитель______________________________________.

Руководитель_____________________________________.

Магнитогорск.

Запровадження 3 1. Класифікація, склад парламенту й структура основних фондів 5 2. Методи оцінки основних фондів 9 3. Переоцінка основних фондів 12 4. Знос і амортизація основних фондів 14 5. Показники використання основних фондів 22 6. Шляхи поліпшення використання основних фондів 28.

Укладання 37.

Список використаних джерел 38.

Безумовно, щоб відбувалася нормальне функціонування підприємства, потрібна наявність певних засобів і джерел. Основні виробничі фонди, які з будинків, споруд, машин, устаткування й інших засобів праці, які беруть участь у процесі виробництва, є головною основою діяльності фірми. Без їх наявності навряд чи могла що — або здійснитися. Природно, для нормально функціонувати кожного підприємства необхідні як кошти, а й його оборотні кошти, які становлять, колись всього, кошти, що використовуються підприємством для придбання оборотних фондів та обращения.

Один із головних завдань підприємств — підвищення ефективності і забезпечення якості громадського виробництва та значне збільшення віддачі капітальних вкладень і основних фондів, є матеріальну базу виробництва та найважливішої складовою продуктивних сил страны.

Чисельний зростання і дуже якісне поліпшення коштів праці в основі безперервного науково-технічного прогресу — це вирішальна передумова неухильного зростання продуктивності труда.

Основні фонди беруть участь у процесі виробництва тривалий час, обслуговують велика кількість виробничих циклів та поступово зношуючи в виробничому процесі, частинами переносять свою вартість на изготовляемую продукцію, зберігаючи у своїй натуральну форму. Ця особливість основних фондів робить необхідним їх максимально ефективне использование.

У разі швидкого технічного прогресу відбувається постійне вдосконалення техніки, створюються нові, продуктивніші види механізмів і апаратів, які заміняють стару техніку. Термін використання (термін їхньої служби) основних фондів в виробничому процесі набуває дедалі великої ваги, і з погляду технічного прогресу, і з місця зору правильнішого високоефективного використання тих капітальних вкладень, які затрачуються створення нових основних фондов.

Раціональне й економне використання як основних, і оборотних фондів є першочерговим завданням предприятия.

Головне завдання цієї курсової роботи можна вважати пошуку шляхів збільшення використання основних фондів і раціонального їх использования.

1.Классификация, склад парламенту й структура основних фондов.

Основні фонди розрізняють за багатьма ознаками, а насамперед в залежність від характеру участі основних фондів у сфері матеріального виробництва. Основні фонди діляться на:

— виробничі основні фонди функціонують у процесі виробництва, постійно беруть участь у ньому, зношуються поступово, переносячи свою вартість на готовий продукт, поповнюються за рахунок капітальних вложений,.

— невиробничі основні фонди призначені обслуговування процесу виробництва, і у ньому безпосередньо не беруть участь, і переносять своєї вартості на продукт, оскільки не виробляється, відтворюються за рахунок національного дохода.

Попри те що, що невиробничі основні фонди не надають якого — або безпосереднього впливу обсяги виробництва, зростання продуктивність праці, постійне зростання цих фондів пов’язані з поліпшенням добробуту співробітників, підвищенням матеріального і охорони культурної рівня їхнього життя, що в рахунку б'є по результаті діяльності предприятия.

Виробничі основні фонди залежно від цього, якої галузі економіки належить підприємство, наприклад кошти на промисловому підприємстві діляться на промислово-виробничі і непромислові. У своє чергу непромислові основні фонди може бути виробничі (сільському господарстві, будівництво тощо.) і невиробничі (житлове господарство, здравоохоанение тощо.). /7/.

Процес виробництва складається з значної частини різних етапів, вимагає певних зусиль, плэтому класифікація основних фондів виробничого призначення будується з урахуванням їхньої функцій у виробництві. У час центральне статистичне управління класифікує основні фонди промисловості за такими основним группам.

1. Будівлі. До цій групі ставляться будинку основних, допоміжних і обслуговуючих цехів, і навіть адміністративні будинку предприятий.

2. Споруди. Сюди входять підземні і відкриті гірничі виробки, нафтові газові свердловини, гідротехнічні та інші сооружения.

3. Передавальні устрою. Це устрою, з допомогою яких передача, наприклад, електричної або інший енергії до місць її потребления.

4. Машини й устаткування. У цю групу входять всі види технологічного устаткування, і навіть первинні і вторинні двигуни. У цій групі виділяються подгруппы:

а) силові машини та устаткування (парові і гідравлічні турбіни, трансформатори, вітродвигуни, електромотори, двигуни внутрішнього згоряння інші первинні і вторинні двигатели),.

б) робочі машини та устаткування (верстати, преси, молоти, хімічна апаратура, доменні і мартенівські печі, прокатні стани і інші машини, й устаткування), в) вимірювальні і регулюючі предмети, р) обчислювальної техніки, буд) прочие.

5. Транспортні кошти. До їх складу входять всі види транспортних засобів, зокрема: внутрицеховой, межцеховой і межзаводской транспорт, річкової та морської флот рибної промисловості, трубопровідний магістральний транспорт тощо. д.

6. Інструмент. Сюди відносяться інструменти ріжучі, давящие, ударні і другие.

7. Виробничий і Київський господарський інвентар з туалетним приладдям. Інвентар виробничого і господарського призначення, сприяє полегшенню і творення нормальні умови праці (устаткування контор, верстати, контейнери, інвентарна тара, предмети протипожежного призначення і др.).

Для простоти обліку у складі основних фондів, які входять у 6 і аналогічних сім групу, включаються лише інструменти, виробничий і Київський господарський інвентар яка відслужила вже понад один рік та вартістю понад п’ятнадцять неоподатковуваних мінімумів за одиницю. Інший інструмент, інвентар, і навіть інші приналежності (як і раніше, що теоретично вони за всім економічним ознаками повинні ставитися до основних фондів) в господарської практиці прийнято вважати оборотними фондами.

8. Багаторічні насождения.

9. Робочий репродуктивний скот.

10. Капітальні видатки поліпшення земель й інші основні средства.

Не все елементи основних фондів грають однакову роль процесі виробництва. Робітники машини та устаткування, інструменти, вимірювальні і регулюючі прилади й устрою, технічні споруди (гірничі виробки шахт і розрізів, нафтові газові свердловини) беруть безпосередню що у виробничому процесі, не сприяють збільшенню випуску продукції і на тому ставляться до активно діючої частини основних фондів. Інші елементи основних фондів (виробничі будинку, інвентар) надають лише опосередкований вплив виробництва продукції і на тому їх називають пасивної частиною основних фондів. /1/.

2.Методы оцінки основних фондов.

У практиці обліку, і планування відтворення основних фондів промисловості використовують як грошові, і натуральні показники, оскільки основні фонди в виробничому процесі виступають як як носії вартості, а й як сукупність певних коштів труда.

Грошова оцінка основних фондів необхідна для урахування їхніх динаміки, планування розширеного відтворення, встановлення снашиваемости, нарахування амортизації, визначення собівартості продукції і на рентабельності підприємств, і навіть реалізації господарського розрахунку. /7/.

У зв’язку з тривалим участю основних фондів у процесі виробництва, їх поступовим снашиванием, ні з зміною цей період умов відтворення є кілька видів грошового оцінювання основних фондов:

1) Початкова стоимость,.

2) Залишкова стоимость,.

3) Восстановительная стоимость.

Початкова вартість є фактичну вартість придбання устаткування (включаючи видатки доставку і монтаж) чи будівництва основних фондов.

Витрати купівля різних об'єктів основних фондів вирощених час, зумовлює те, що однакові за своїми властивостями обьекты мають різну початкову вартість, тому така оцінка Демшевського не дозволяє достовірно аналізувати динаміку обьема основних фондов.

Залишкова вартість відповідає початкової вартості з відрахуванням суми зносу, образовавшемуся цього періоду часу. Висловлює вартість основних фондів, ще перенесену на виготовлену продукцию.

Ці дві виду грошового оцінювання ускладнюють порівнянність даних динаміку основних фондів, оскільки ціни на всі обладнання та вартість будівництва змінюються, й основні фонди, придбані (побудовані) у роки, виражаються у змішаних ценах.

Порівнянність створених у різні роки однакових елементів основних фондів досягається завдяки їхнім оцінці по відновлювальної вартості. Восстановительная вартість — це вартість відтворення основних фондів у нових виробничих умовах (даного року), вона визначається процесі переоцінки. Переоцінка основних фондів здійснюється періодично. Переоцінки основних фондів з допомогою двох основних методів: 1) шляхом індексації їх балансову вартість, 2) шляхом прямого перерахунку балансову вартість стосовно цінами, до на 1 січня чергового року. З їхньою допомогою можна досягти однакової оцінки основних фондів промисловості, у відповідність до сучасної вартістю відновлення, що дозволяє точніше встановити оптові ціни на всі засоби виробництва, і кредитування капітальних вкладень. /2/.

3.Переоценка основних фондов.

Особеностью переоцінки основних засобів 1998 року заскочило те, що переоцінка перестав бути обов’язковістю, а стала правом предприятий.

Як відомо, з початку 1998 року набрало чинності Становище по бухгалтерського обліку «Облік осноных коштів», затверджене наказом Мінфіну Росії від 3 вересня 1997 року. Відповідно до цього Положення, організація має право не частіше разу на рік (початку звітного року) переоцінювати обьекты основних засобів по відновлювальної вартості путетем індексації чи прямого перерахунку по документально підтвердженим ринковим ценам.

Результати переоцінки балансову вартість основних фондів відбиваються у бухгалтерській і статистичної звітності, починаючи з кварталу, наступного за кварталом, у якому завершено переоцінка основних фондів, і враховуються при нарахуванні амортизаційних відрахувань і налогооблажении.

Переоцінка є доцільним тільки тоді ми, коли балансова вартість основних фондів перевищує поточні ринкові ціни. Особливістю переоцінки буде зниження балансову вартість основних фондів і зменшення величини додаткового капіталу. Що у своє чергу призведе до їх зниження оподатковуваної бази податку майно, оскільки вартість основних фондовов входить у розрахунок середньорічний вартості майна предприятия.

Звісно ж, що вищезазначене постанову зіграло значної ролі багатьом організацій. Так, на балансі підприємства, можуть значитися основні фонди (наприклад, застарілі моделі комьютеров), вартість яких необгрунтовано завищена, а реальна ринкова ціна значно нижчі від цієї вартості. Постанову гавкає підприємствам можливість довести вартість таких основних фондів до розумної величини, виключивши цим невиправдане завищення податку имущество.

Як зазначалося, переоцінка основних фондів можна проводити шляхом прямого перерахунку, тобто шляхом приведення балансову вартість основних фондів до рівня документально підтвердженої ринкової стоимости.

Торішнього серпня 1998 року набрав чинності Федеральны закон від 29 липня 1998 года «Про оцінної діяльність у Російської Федерації». Згідно з з цим законом під ринкової вартістю об'єкта розуміється найбільш ймовірна ціна, через яку даний об'єкт може бути відчуженим на відкритому ринку умовах ринкового конкуренции.

Підприємство, яке проводить переоцінку основних фондів методом прямого перерахунку, може визначати їх ринкову вартість як самостійно (наприклад, шляхом вивчення прайс-листов на аналогічні види основних фондів), і залучаючи цієї мети незалежного оцінювача. /6/.

4.Износ і амортизація основних фондов.

Розташовані на підприємствах основні фонди поступово зношуються. Фізичний знос основних фондів настає як у результаті їх використання їх у процесі виробництва, і у період бездіяльності. Непрацюючі основні фонди зношуються, якщо піддаються впливу природних процесів (атмосферних явищ, внутрішніх процесів, які у будову металів та інших матеріалів, у тому числі виготовлені основні фонди). Таке зносу суспільству наносяться великі збитки. Що ж до діючих основних фондів, їх фізичний знос залежить від низки чинників, зокрема від якості основних фондів (матеріалів, з яких вони виготовлені, від технічного досконалості конструкцій, від якості будівництва та монтажу), від рівня навантаження (кількість змін і годин роботи у добу, тривалість роботи 2006 року, інтенсивність використання їх у кожну одиницю робочого дня), від особливостей технологічного процесу рівня захисту основних фондів від впливу зовнішніх умов, зокрема агресивних середовищ (температура, вологість та інших.), від якості догляду (своєчасність чистки, мастила фарбування, регулярність і якість ремонту), від кваліфікації робітників і їх ставлення до основним фондам.

Основні фонди, наражаючись у процесі виробництва фізичному зносу, щорічно втрачають частину своєї вартості, таку її величині, яка перенесена на виготовлену упродовж такого року продукцію. Наприклад, при терміні служби машини вісім років надійшло другого роки її експлуатації величина зносу становитиме 25%. Ця величина визначається по такої формули (5.1).

[pic] (5.1).

де И—износ основних фондів, виражений в процентах,.

С—фактический термін експлуатації основних фондів (лет),.

А—нормативный термін їхньої служби (амортизаційний період) основних фондов.

(років). /3/.

Розташовані на підприємствах основні фонди піддаються як фізичному, а й моральному зносу. Моральний знос має дві форми. Перша форма моральної зношеності у тому, що із запровадженням нових машин, з удосконаленням техніки, технології, організації виробництва та праці вартість виготовлення, наприклад, машин і устаткування за збереження їх конструктивних властивостей і експлуатаційних показників неухильно знижується. Те саме стосується і до будівлям, вартість що у результаті індустріалізації будівництва знижується. Отже, цій формі моральної зношеності висловлює зниження вартості машин чи устаткування внаслідок здешевлення їх відтворення. Відповідно до зниженням вартості виробництва машин, устаткування й інші елементи основних фондів переглядаються й ціни. Коефіцієнт зносу першого роду визначається за такою формулою (5.2).

Сп — Св.

К1= —————- * 100% (5.2).

Сп.

Де Сп — початкова стоимость.

Св — востановительная стоимость.

К1 — коефіцієнт зносу першого рода.

Друга форма моральної зношеності має місце у тому випадку, коли змінюються конструкція і експлуатаційні показники нових автомобілів. Їх застосування дозволяє обсяги виробництва, підвищити продуктивності праці, зменшити витрати експлуатаційних матеріалів (пальне, електроенергія, мастильні матеріали тощо.), а деяких випадках і основних матеріалів, знизити видатки виробництво одиниці продукції і на забезпечити вищу якість обробки. Отже, друга форма моральної зношеності має місце тоді, коли машина технічно застаріла і замінюється більш досконалої. І тут суспільство, застосовуючи застарілу техніку, витрачає більше робочого дня виробництва однієї й тієї ж кількості продукції. Коефіцієнт зносу другого роду визначається за такою формулою (5.3).

Сс — Св.

К2= ——————— * 100% (5.3).

Сп.

Де К2 — коефіцієнт зносу другого рода.

Сс — Вартість сучасного оборудования.

Вирішити проблему моральної зношеності можна з допомогою здійснення низки хозяйственно-организационных заходів. Насамперед машини та механізми потрібно використовувати з максимальною завантаженням, аби пожвавити віддачу їх корисного ефекту до моменту устарения. Ось чому такими важливо скорочувати терміни будівництва нових об'єктів і продовжити терміни експлуатації машин і устаткування, домагатися, щоб випущені машини не затримувалися на засіках чи в монтаже.

Відомо, що під час експлуатації основних фондів настає час, коли необхідно ремонтувати, вдосконалити чи заміняти новими. Для ремонту старої або придбання нової машини потрібні кошти. Вони створюються та накопичуються при експлуатації машини, позаяк у процесі роботи частина вартості її переноситься на знову створений продукт. Зазначена частина вартості машини входить у видатки виробництво продукції у вигляді амортизации.

Знос і амортизація є тотожними поняттями. Амортизація в грошової форми висловлює знос основних фондів. Вона може збігатися з розміром зносу в окремі проміжки року, оскільки основні фонди зношуються нерівномірно, а амортизація нараховується рівними частками в протягом року. /7/.

Амортизація у промисловості — це планове погашення вартості основних фондів (в міру їхнього зносу) шляхом її перенесення на изготовляемую продукцію. Вона виконує такі основні задачи:

1) дозволяє визначити сукупні громадські витрати виробництва. У ролі амортизація необхідна для обчислення обсягу й динаміки національного доходу на стране,.

2) характеризує в узагальненої формі рівень зношеності основних фондів, що необхідне планування процесу їх воспроизводства,.

3) створює грошовий фонд для заміни зношених коштів праці та їх капітального ремонта.

Звідси видно, що амортизація спрямована до минулого (від неї обчислюється собівартість продукції і на рівень зношеності основних фондів), так у майбутнє (створює фонд відшкодування). Перша її сторона розрахункова, пасивна, а вторая—активная, впливає на процес відтворення технічної базы.

У цьому відзначимо, що амортизація міцно пов’язана з здійсненням науково-технічного прогресу через встановлення науково обгрунтованих норм амортизації основних фондів. Тому з завдань у сфері науковотехнічного прогресу є розробка й поступове запровадження нових, коротших термінів амортизації виробничого устаткування з обмеженням обсягів малоефективного капітального ремонту й збільшенням частки амортизаційних відрахувань, виділених зміну зношеного і морально застарілого оборудования.

Розмір вартості, включаемая у вигляді амортизації в витрати виробництва, є амортизаційні отчисления.

Амортизаційні відрахування виробляються з урахуванням норм амортизації, які за кожним видом основних фондів. Визначаються вони шляхом віднесення суми річних амортизаційних відрахуванні до вартості основних фондів і виражаються у відсотках, що це випливає з формули (5.3):

[pic] (5.3).

де Н—годовая норма амортизации,.

А—размер амортизаційних відрахувань за год,.

Ф—стоимость (початкова чи восстановительная) основних фондов.

За такими видам основних фондів, як будинку, спорудження та передавальні устрою, у яких термін служби, норми амортизації значно нижче, ніж, наприклад, на машини та устаткування, транспортні засоби, є активнішої частиною основних фондів. У загальній нормі амортизації основних фондів промисловості досить великий питому вагу амортизаційних відрахувань, спрямованих на перегляд (близько 27%). За окремими видам основних фондів (будинку, силові, і навіть робочі машини та устаткування, транспортні засоби) він досягає 50—54%. Та частина амортизаційних відрахувань, що призначалася для капітального ремонту основних фондів перебуває у розпорядженні підприємств і витрачається з їхньої розсуду відповідно до прийнятими планами здійснення ремонтних работ.

Результати підприємств показують, що з них, використовуючи кошти фонду розвитку, серед яких амортизаційні відрахування дуже великі, заміняють застаріле обладнання, впроваджують нову техніку вдосконалюють організацію виробництва та праці, домагаючись значних успіхи у підвищенні продуктивність праці, зниженні собівартості і поліпшення якості продукції і на рентабельності виробництва. /5/.

На деяких виробництвах (зокрема малих підприємствах) застосовують метод прискореної амортизації. Він у тому, що встановлюється норма амортизації збільшена вдвічі, ще, малі підприємства у перший рік тривають експлуатації основних засобів можуть списуватися до 50% початкової вартості основних засобів яка відслужила вже більше трьох років, а як і проводити прискорену амортизацію активною частиною основних виробничих фондов.

3 вересня 1997 року Міністерства Фінансів було затверджено становище «Облік основних засобів» і набрало чинності з початку 1998 року. У положенні передбачається кілька радикальних способів нарахування амортизации:

— Лінійний способ,.

— Спосіб зменшення остатка,.

— Спосіб списання вартості за сумою чисет від терміну корисного использования,.

— Спосіб списання вартості пропорційно обьему продукции.

При способі зменшення залишку можливостей його застосування повинні прагнути бути пов’язані з прискореними методами нарахування амортизації. Це дозволить збільшити норму амортизації у перші роки эксплуатации.

Всім прособов амортизації зберігається умова: амортизація нараховується з місяці, наступного за місяцем входження у основних коштів. /7/.

Прискорена амортизація буває рівномірно — прямолінійною, регресивною, прогресивної і прогресивна — регресивною. Регресивні методи можна підрозділити на метод зменшуваного залишку і кумулятивний метод. Суть кумулятивного методу у цьому, що щорічні суми амортизаційних відрахувань визначаються від постійно зменшення неамортизированной вартості, річні суми амортизації також зменшуються зі збільшенням терміну служби. По кумулятивному методу за перші 3 роки списується 80% вартості й відбувається повне списання балансову вартість протягом нормативного терміну служби. У основі прогресивного методу лежить постійне зростання рік у рік середній рівень амортизації, яка обчислюється по відношення до початкової вартості основних фондів. З використанням прогресивного — регресивного методу у перших двох років освоєння нової техніки практикується низька норма амортизації, але потім він швидко зростає й у наступні роки здійснюється за регресивною шкале.

5.Показатели використання основних фондов.

Усі показники використання основних фондів можуть бути в три группы:

— показники екстенсивного використання основних фондів, відбивають рівень їх застосування по времени,.

— показники інтенсивного використання основних фондів, відбивають рівень їхнього використання за проектною потужністю (производительности),.

— показники інтегрального використання, учитыващие сукупне вплив всіх згаданих чинників, як екстенсивних, і інтенсивних. /7/.

Перший показник (Кэкст) визначається шляхом розподілу часу фактичного використання планове час використання основних фондів. Другий показник (Кинт) виходить внаслідок розподілу фактичного кількості продукції, зроблений у одиницю часу роботи устаткування, на плановий випуск саме цієї продукції, що можна зробити з участю даних основних фондів ж одиницю часу. Третій показник (Кинтегр) розраховується шляхом перемножения у перших двох показателей.

До показників екстенсивного використання основних фондів на підприємстві относятся:

Коефіцієнт змінності. Він характеризує час целосменного використання встановленого обладнання, що працює на многосменном режимі. Коефіцієнт змінності розраховується за окремим групам устаткування, окремим виробничим підрозділам підприємства, а також у цілій підприємством ставленням загальної кількості отработаного обладнання перебігу дня верстатів зміни до кількості верстатів відпрацьованих найбільшу. Він показує, скільки змін у середньому у протягом двох діб працювало встановлений оборудование.

Коефіцієнт завантаження — встановлюється для парку машин що у основному виробництві. Расчитывается як ставлення трудомісткості виготовлення всіх виробів цьому вигляді устаткування до фонду час його работы.

Коефіцієнт змінного режиму часу роботи устаткування — визначається розподілом досягнутого у цьому періоді коефіцієнта змінності на устаноленную цьому підприємстві тривалість зміни. /7/,/4/.

Показник використання основних фондів у часі (коефіцієнт екстенсивної навантаження) визначається порівняно просто. Водночас показник використання основних фондів в одиницю часу (коефіцієнт інтенсивної навантаження) визначити легко лише тих галузях, де випускається однорідна продукція і, отже, обсяг її виробництва може бути виражений в натуральних одиницях. Якщо ж підприємство та його підрозділи виробляють продукцію різноманітної номенклатури, то показник використання основних фондів в одиницю часу розрахувати значно труднее.

Роль узагальнюючого показника використання основних фондів може у певної міри виконувати показник випуску своєї продукції одиницю виробничої площі. Це виражається, зазвичай, в натуральних единицах.

Однією з найзагальніших показників використання виробничої потужності є коефіцієнт її фактичного використання, який розраховується шляхом розподілу продукції, виготовленої за певний проміжок часу (зазвичай протягом року), на величину виробничої потужності. Для підприємств, знову уведених у експлуатацію, зазвичай визначається коефіцієнт використання проектній потужності, являє собою приватне від розподілу фактичного випуску своєї продукції величину потужності підприємства у проекті. Це характеризує рівень освоєння проектної потужності .

Для загального аналізу господарську діяльність, планування капітальних вкладень, набрання нею чинності основних фондів наукових і виробничих потужностей всіх його ланок промисловості дедалі більше значення набуває такий показник ефективності виробництва, як випускати продукцію на 1 од. основних фондів, який звичайно називають показником фондовіддачі. Застосовується також показник, зворотний фондоотдаче — фондоемкость і фондовооруженность. При визначенні показника фондовіддачі застосовуються як вартісні, і натуральні одиниці измерения.

Натуральні показники фондовіддачі разом із вартісними застосовуються в електроенергетичної, металургійної та деякі галузях видобувної промисловості. Наприклад, у чорній металургії таким показником є виплавка чавуну чи стали 1 од. основних виробничих фондів відповідно доменного чи сталеплавильного цеха.

Показник фондовіддачі (як узагальнюючий вартісний показник використання всієї сукупності Основних фондів підприємства) визначається шляхом розподілу своєї продукції середньорічну вартість виробничих фондів. У цьому валова продукція враховується в незмінних цінах, а основні фонди — за повною початкової (чи відновлювальної) оценке.

Показник фондоёмкости визначається розподілом середньорічний вартості продукції і, скільки основних фондів посідає кожну одиницю вырученой продукции.

Третій показник — фондовооруженность, що характеризує технічну озброєність і що складає скільки основних засобів посідає кожного працюючого. Визначається розподілом середньорічний чисельності на середньоспискову численость працюючих. /5/.

Існує також показник який відбиває частку що припадає на кожну одиницю основних фондів. Визначається розподілом прибутку до середньорічний вартості, визначається за такою формулою (6.1).

Пр

До = —————— (6.1).

С.

Ще з виробництва існують ряд показників, які характеризують рух основних фондів та його стан. Які визначаються по формулам (6.2), (6.3), (6.4), (6.5) і (6.6).

Свв Квв = ————- (6.2).

Скг.

Свыб Квыб = ————— (6.3).

Снг Скг = Снг+Свв-Свыб (6.4).

Свв — Свыб Кприр = —————— (6.5).

Снг.

Сост Кгодн = ——————- (6.6).

Сперв Квв — Коефіцієнт введення Квыб — Коефіцієнт вибуття Свв — Запроваджена вартість Скг — Вартість наприкінці року Свыб — Вибула вартість Снд — Вартість початку року Кприр — Коефіцієнт приросту Сост — Залишкова вартість Кгодн — Коефіцієнт придатності Сперв — Початкова вартість /7/.

6.Пути поліпшення використання основних фондов.

Однією з найважливіших завдань розвитку промисловості є забезпечення виробництва передусім рахунок підвищення його ефективності і повнішого використання внутрішньогосподарських резервів. І тому необхідно раціональніше скористатися основні фонды.

Збільшення обсяги виробництва промислової продукції досягається за счет:

1) набрання нею чинності основних фондов,.

2) поліпшення використання діючих основних фондов.

Приріст основних фондів промисловості, її деяких галузей і підприємств досягається завдяки новому будівництва, і навіть реконструкції та розширенню діючих предприятий.

Реконструкція і розширення діючих фабрик і заводів, будучи джерелом збільшення основних фондів підприємств, одночасно дозволяють краще використовувати наявний у промисловості виробничий аппарат.

Вирішальну частина приросту продукції цілому в промисловості одержують з діючих основних фондів, які у кілька разів перевищують щорічно запроваджувані нові фонды.

Для визначення рівня використання основних фондів застосовуються показники, виражені в натуральних і вартісних (грошових) одиницях своєї продукції, соціальній та одиницях часу. Щоб обчислити використання виробничої потужності, застосовуються лише показники випуску продукції натуральному вираженні. Натуральні одиниці використання основних фондів застосовуються головним чином підприємствах тих галузей промисловості, де випускається щодо однорідна продукция.

Натуральні показники використання основних фондів, використовувані при аналізі сучасного гніву й планування виробничих потужностей, під час складання балансу устаткування й т. буд. навряд чи розкривають загальної картини ефективність використання всієї сукупності основних фондів підприємства, галузі, промисловості, у целом.

Для загального аналізу господарську діяльність, планування капітальних вкладень, набрання нею чинності основних фондів наукових і виробничих потужностей всіх його ланок промисловості дедалі більше значення набуває такий показник ефективності виробництва, як випускати продукцію на 1 од. основних фондів, який звичайно називають показником фондовіддачі. Застосовується також показник, зворотний фондоотдаче, — фондоемкость. При визначенні показника фондовіддачі застосовуються як вартісні, і натуральні одиниці измерения.

Однією з головних причин, погіршують показник фондовіддачі, є повільне освоєння вводяться у дію предприятий.

Однією з найважливіших завдань підвищення ефективність використання капітальних вкладень і основних фондів є своєчасний введення в експлуатацію нових основних фондів наукових і виробничих потужностей, швидке їхнє освоєння. Скорочення термінів входження у експлуатацію нових фабрик і заводів дозволяє швидше отримати потрібну для народного господарства з технічно досконаліших основних фондів, прискорити їх обіг і тих самим уповільнити наступ моральної зношеності основних фондів підприємств, збільшити ефективність громадського виробництва, у целом.

Поліпшення використання діючих основних фондів наукових і виробничих потужностей промислових підприємств, зокрема знову введених у експлуатацію, можна досягнути благодаря:

1) підвищенню інтенсивності використання виробничих потужностей та основних фондов,.

2) підвищенню екстенсивності їх навантаження. Більше інтенсивне використання виробничих потужностей та основних фондів досягається, передусім, з допомогою технічного вдосконалення последних.

Практика промислових підприємств показує, що відбувається процес збільшення одиничної потужності оборудования:

— в верстатах, машинах і агрегатах упрочняются найбільш відповідальні деталі узлы,.

— підвищуються основні параметри виробничих процесів (швидкість, тиск, температура),.

— механизируются і автоматизируются як основні виробничі процеси та операції, а й допоміжні і транспортні операції, нерідко стримуючі нормальний перебіг виробництва та використання устаткування, застарілі машини модернізуються й заміняються новими, більш совершенными.

Інтенсивність використання основних фондів підвищується також шляхом вдосконалення технологічних процесів, організації безупиннопоточного виробництва з урахуванням оптимальної концентрації виробництва однорідної продукції, вибору сировини, його підготовки до виробництва в відповідно до вимог заданої технологій і якості випущеної продукції, ліквідації штурмовщины і забезпечення рівномірної, ритмічної підприємств, цехів наукових і виробничих ділянок, здійснення ряду інших заходів, дозволяють підвищити швидкість обробки предметів праці й забезпечити збільшити виробництво продукції одиницю часу, на одиницю устаткування чи 1 кв. м виробничої площади.

Інтенсивний шлях використання основних фондів діючих підприємств включає, отже, технічний їхній переозброєння, підвищення темпів відновлення основних фондів. Досвід роботи низки галузей промисловості показує, що швидке техническою переоснащення діючих фабрик і заводів особливо важливо задля тих підприємств, де має місце значну зношеність основних фондов.

Поліпшення екстенсивного використання основних фондів передбачає, з одного боку, збільшення часу роботи чинного обладнання календарний період (упродовж зміни, діб, місяці, кварталу, року) і з інший боку, збільшення кількості і частки чинного обладнання складі усього обладнання, наявного для підприємства й у його виробничому звене.

Збільшення часу роботи устаткування досягається за счет:

1) Постійного підтримки пропорційності між виробничими потужностями окремих груп устаткування кожному виробничому ділянці, між цехами підприємства у цілому, між окремими виробництвами всередині кожної галузі промисловості, між темпами пропорціями розвитку галузей в промисловості й всього народного хозяйства,.

2) Поліпшення догляду за основними фондами, дотримання передбаченої технології виробництва, вдосконалення організації виробництва та праці, що сприяє правильної експлуатації устаткування, недопущення простоїв і, здійсненню своєчасного і більш якісного ремонту, сокращающего простої обладнання ремонті й збільшує міжремонтний период,.

3) Проведення заходів, що підвищують питому вагу основних виробничих операцій на витратах робочого дня, скорочення сезонності у роботі підприємств низки галузей промисловості, підвищення змінності роботи предприятий.

Відомо, що у підприємствах крім діючих верстатів, машин і агрегатів частина устаткування перебуває у ремонті й резерві, а частина — на складі. Своєчасна монтаж невстановленого устаткування, і навіть введення в дію всього встановленого обладнання крім частини, що у плановому резерві і ремонті, значно покращує використання основних фондов.

В усіх життєвих галузях промисловості є великі можливості, які дозволяють поліпшити використання основних фондів, і особливо металорізального устаткування. Більше 50% всіх металорізальних верстатів перебуває у немашиностроительных і навіть у непромислових галузях народного господарства, де їх використовуються гірше, ніж у машиностроении.

У машинобудуванні важливим напрямом поліпшення використання устаткування є збільшення змінності використання устаткування. У час коефіцієнт змінності в машинобудівної промисловості не перевищує 1,4, т. е. близько 70% від двозмінної роботи. Підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування до 1,75—1,8 дозволить збільшити з'їм продукції з одиниці устаткування приблизно за 25%.

Вирішуючи завдання підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування, необхідно, передусім, пам’ятати, що основне устаткування на багатьох підприємствах машинобудування використовується в повному обсязі переважно через дефіциту робочої силы.

На успішне розв’язання проблеми поліпшення використання основних фондів, виробничих потужностей та зростання продуктивність праці надає значний вплив створення великих виробничих об'єднань. Разом з цим потрібно більше уваги привернути до себе розвиток спеціалізації виробництва та технічного переоснащення діючих підприємств, висновок з підприємств невластивою їх профілю продукції, створення спеціалізованих промислових об'єктів в тяжіють до великим індустріальним центрам невеличких народів і середніх містах, де є резерви робочої силы.

Проводячи курс — на розвиток спеціалізації діючих підприємств, слід пам’ятати, що це спрощує їх виробничу структуру, вивільняє робочої сили з допоміжних й обслуговуючих підрозділів, комплектує цим другі зміни основних цехів і підвищує коефіцієнт сменности.

Однією з умов підвищення змінності є механізація і автоматизація виробничих процесів, й у першу чергу у допоміжних виробництвах, оскільки це дозволяє перевести людей важких немеханизированных робіт на кваліфіковані досягнення в другий смене.

Прискорені темпи механізації підйомно-транспортних, погрузочнорозвантажувальних і складських робіт є підвалинами ліквідації наявної диспропорції в рівні механізації основного і допоміжного виробництва на промислових підприємствах, вивільнення значної кількості допоміжних робочих, забезпечення поповнення основних цехів робочої силою, підвищення коефіцієнта змінності роботи і розширення виробництва на діючих підприємствах без додаткового залучення робочої сили в. У великих містах, мають дефіцит робочої сили в, рішення проблема поліпшення використання основних фондів діючих підприємств шляхом їх реконструкції, розширення, механізації і автоматизації виробництва, вдосконалення організації виробництва та праці має особливо важлива значение.

Важливий резерв підвищення ефективність використання основних фондів діючих підприємств полягає у скороченні часу внутрисменных простоїв устаткування, котрі з ряді промислових підприємств досягають 15—20% всього робочого времени.

Поліпшення використання основних фондів залежить значною мірою від кваліфікації кадрів, особливо від майстерності робочих, обслуговуючих машини, механізми, агрегати інші види виробничого оборудования.

Творче і сумлінне ставлення працівників до праці є важливою умовою поліпшення використання основних фондов.

Відомо, що з досконалості системи морального і матеріального стимулювання значною мірою залежить рівень використання основних фондів. Аналіз техніко-економічних показників промислових підприємств, що працюють у умовах планування та скорочення економічної стимулювання, свідчить, новий економічний механізм, у цьому числі уведення плати за виробничі фонди, перегляд оптових цін, застосування нового показника визначення рівня рентабельності, створення на підприємствах заохочувальних фондів, сприяють поліпшенню використання основних виробничих фондов.

Будь-який комплекс заходів щодо поліпшення використання основних фондів, розроблюваний переважають у всіх ланках управління промисловістю, повинен передбачати забезпечення зростання обсягів виробництва продукції колись за рахунок повного та ефективне використання внутрішньогосподарських резервів і шляхом повнішого використання машин і устаткування, підвищення коефіцієнта змінності, ліквідації простоїв, і скоротити терміни освоєння нововведених на дію потужностей, подальшої інтенсифікації виробничих процессов.

Величезне значення у поліпшенні використання основних фондів має матеріальне стимулювання робочих. /3/,/4/.

Заключение

.

У цьому курсової роботі розглядалися шляху збільшення використання основних фондів та його раціонального використання із єдиною метою збільшення прибутку підприємства. Оскільки підвищення ефективність використання основних фондів нині, коли у країні спостерігається повсюдний і глобальний спад виробництва, має значення. Підприємства, що володіють основними фондами, задоволені у спадщину після соціалістичної економіки, повинні як прагнути їх модернізувати, а й з найбільшим ефектом використовувати те, особливо у за існуючих умов дефіциту фінансів України й виробничих инвестиций.

Список использованых источников.

1. Рижков П. М. Економіка промислового виробництва. М. Думка, 1991 2. Вещунова Н. Л., Фоміна Л.Ф. Економіка промисловості. М. Знання 1992 3. Козлова Е. П., Парашутин Н. В. Економіка і організація промислового виробництва. М. Думка 1993 4. Пинко В. А. Економічний аналіз підприємств, М. ВШ. 1995 5. Е. А. Русакова, О.С. Бакаєв, Строкин М. Матеріали збірника «Бізнес», 1996 6. Палій В. Ф. Журнал «Головбух», № 2 1999, М. Головбух 7. Курс лекцій з економіці підприємства під редакцією А. П. Дмитриевой.