Оценка ефективності инноваций

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Оценка ефективності инноваций (реферат, курсова, диплом, контрольна)

смотреть на реферати схожі на «Оцінка ефективності інновацій «.

Оцінка ефективності инноваций.

Сутність проблеми оцінки ефективності инноваций.

Проблема комплексної оцінки ефективності капітальних вкладень постійно перебувала й перебуває перебуває у центрі уваги вчених-економістів і руководителей-практиков різних рівнів і рангів. І як приступити до розгляду конкретних методик оцінки інноваційних проектів, доцільно зупинитися що на деяких методологічних питаннях у сфері капітальних вкладень, орієнтуючись у своїй на сучасний стан та перспективи розвитку економіки країни. У випадку проблема оцінки ефективності інвестицій виникає перед потенційним інвестором, тобто. до того господарюючим суб'єктом, у розпорядженні котрого зберігаються капітальні ресурси, інвестування яких може дати їх власнику деяку выгоду.

Реалізації будь-якого інноваційного проекту на умовах ринкової економіки має передувати рішення двох взаємозалежних методичних завдань: 1) оцінка вигідності кожного із можливих варіантів реалізації проекту, 2) порівняння варіантів і вибір найкращого з них.

Ефективність проекту характеризується системою показників, що відбивають співвідношення витрат і результатів. До складу витрат проекту включаються передбачені у проекті й необхідні щодо його реалізації поточні і одноразові витрати всіх учасників реалізації проекту, обчислені без повторного рахунки однакових витрат одних учасників у складі результатів інших учасників. Для вартісної оцінки результатів і витрат можна використовувати базисні, світові, прогнозні і розрахункові ціни. Інноваційні проекти повинні відбиратися з урахуванням інфляційного чинника. Інфляція як підвищення рівня цін економіці вимірюється або індексом зміни, або рівнем інфляції. Індекс зміни характеризується співвідношенням цін, а рівень інфляції — відсотком підвищення цен.

Оцінюючи ефективності інноваційного проекту соизмерение різночасних показників здійснюється шляхом приведення їх до цінності в початковий період, оскільки однакові за величиною витрати, здійснювані в час, економічно нерівнозначні. Значна тривалість життєвого циклу інновацій призводить до економічної нерівноцінності здійснюваних у різний час витрат та надійності отриманих результатів. Це протиріччя усувається з допомогою з так званого методу наведеної вартості, чи дисконтування, т. е. приведення витрат і результатів до одному моменту. Як такого моменту часу можна взяти, наприклад, рік початку реалізації инноваций.

Дисконтирование грунтується у тому, що будь-яку суму, яка отримана у майбутньому, нині має меншою цінністю. З допомогою дисконтування у обчисленнях враховується чинник часу. Ідея дисконтування у тому, що з фірми краще отримати гроші сьогодні, а чи не завтра, оскільки будучи інвестовано в інновації, вони завтра вже принесуть певний додатковий прибуток. З іншого боку, відкладати отримання грошей у майбутнє ризиковано: при несприятливих обставин вони принесуть менший дохід, ніж очікувалося, або навіть не поступят.

Технічно приведення до базисному моменту часу витрат, результатів і ефектів, що мають місце на t-м кроці розрахунку реалізації проекту, зручно виробляти шляхом їх множення на коефіцієнт дисконтування, визначається для постійної норми дисконту E (це відсоткову ставку, виражена десяткової дробью):

Оскільки інвестиції характеризуються одноразовостью чи обмеженим періодом вкладень, тривалим терміном окупності, великою, а витрати виробництва — це величина, зазвичай, річна, то тут для того щоб їх до єдиної річний розмірності з допомогою коефіцієнта економічну ефективність чи рівня відсоткової ставки, беруть частина інвестицій (капітальних вкладень). Звідси й з’явився термін «наведені затраты».

3i = Сi + Єн Кi = min,.

где 3i — наведені витрати з кожному варіанту, Сi — витрати виробництва (собівартість) з такого самого варіанту, Єн — норматив ефективності капітальних вкладень, Кi — інвестиції з такого самого варианту.

У планової економіки величина Єн встановлюється централізовано. У ринкової економіки кожна окрема фірма, підприємство встановлює такий норматив або лише на рівні відсоткової ставки E, або як норматив рентабельності інвестицій Rн.

Оцінка має забезпечити інвесторам вибір якісного інноваційного проекту. При порівнянні варіантів слід дотримуватися принципів системного підходу. Тут потрібен врахувати найважливіше властивість систем — эмерджентность, яке обумовлює нерівність сукупного ефекту від комплексу заходів і величини ефектів від роздільного їх проведення. У основі порівняння інноваційних варіантів лежить принцип комплексного підходу, потребує врахування всієї сукупності заходів, які потрібно здійснити при реалізації цього варіанта решения.

Ефект інноваційної діяльності є багатоаспектним (таб.2). Розмір ефекту від інновацій безпосередньо диктується їхнє очікуваної ефективністю, що дається взнаки: а продуктовому сенсі (поліпшення якості і зростання товарних асортиментів), б) у технологічному сенсі (зростання продуктивність праці та поліпшення умови), в) в функціональному сенсі (підвищення ефективності управління), р) у соціальному сенсі (поліпшення якості жизни).

Таблиця 2.

Види ефекту від инноваций.

Отже, економічна цінність (вартість) нововведень їхнього покупця безпосередньо визначається їхніми очікуваної (прогнозованою) корисністю, що дозволяє йому долати проблему обмеженості одного чи іншого виду залучених ресурсів. Вартість інновацій їхнього продавця безпосередньо визначається очікуваної вигідністю продажу. Поняття вартості і корисності інновацій би в економічному сенсі ідентифікуються у взаємопов'язаному аналізі якості і кількість: а) вироблених речей (продуктів), б) виконуваного праці (робіт та зняття функцій), в) зміни витрат виробництва та реалізації, р) зміни обсягу продажу, частки над ринком, прибутків і інших показників конкурентності у межах існуючого спроса.

Ефективність інновацій безпосередньо диктується їхнє конкретної здатністю зберігати відповідне кількість праці, часу, ресурсів і у розрахунку одиницю усіх і гаданих корисних ефектів створюваних продуктів, технічних систем, структур. Саме поняття «ефективність науки «поширюється на той комплекс проблем оцінки наукової діяльність у її аспектах: економічну ефективність, науковотехнічний рівень, соціальну ефективність яких і т. буд. Порівняно нещодавно почали з’являтися дослідження, у яких ефекти НДДКР базуються на концептуальному підході, за яким виділяють три їх виду: соціальнополітичний, науково-технічний й економічна. Ці види ефектів перебувають у певному єдності, взаємно впливають друг на друга. Результат, отримуваний від НДДКР, має економічний, соціальний або суто науковий характер. Економічним називається результат, що призводить до заощадження трудових, матеріальних чи природних ресурсів або дозволяє збільшити виробництво зерна коштів виробництва, предметів споживання і постачальники послуг, одержують вартісну оценку.

Соціальним називається результат, сприяє задоволенню потреб чоловіки й суспільства, не одержують, зазвичай, вартісної оцінки (поліпшення здоров’я, задоволення естетичних запитів тощо. буд.). Багато проявів соціального ефекту не можна вимірювати безпосередньо чи опосередковано, тут доводиться обмежуватись лише якісними показниками. Чим значніша соціальне досягнення, то складніше дати їй інтегральну кількісну оцінку. І тому довелося б підсумовувати безліч ефектів, одні з яких лише якісні характеристики, інші вимірюються в непорівнянних системах одиниць. Вочевидь, доцільна розробка шкал переваг, що охоплюють всю сукупність показників громадського добробуту, і навіть використання експертних методів оцінки. Науковий ефект, є результатом ФМ і ПІ, можна оцінити через потенційний економічний ефект. Науково-технічний ефект є наслідком ПІ, ДКР і Ос і можна оцінити через очікуваний економічний ефект. Дослідження свідчать: 15% результатів прикладних досліджень характеризуються потенційним економічним ефектом і 85% — очікуваним (з подальшого використанню ПИ).

Технічний ефект, отримуваний внаслідок освоєння ДКР у виробництві і експлуатацію у народному господарстві, можна оцінити фактичним економічним ефектом. Результати Ос на 70% визначаються фактичним економічним ефектом і 30% — очікуваним. Технічне вдосконалення інформації виявляється у приросту значень параметрів, показників виробів. Слід зазначити, що цей ефект нової техніки закладається в попередньої науково-технічної інформації. За підсумками зазначених видів ефектів спробуємо проаналізувати проблеми їх оцінки, і навіть методологічні підходи можливості оценки.

Підхід для оцінювання інновацій за умов ринкової экономики.

У разі панування державної форми власності і централізованих методів управління економікою, переважав і відповідний централізований, єдиний всім підприємств і закупівельних організацій підхід для оцінювання ефективності господарських рішень. Суть його полягала в принципу, за яким усе, що вигідно державі, має бути вигідно державі й кожного з суб'єктів господарювання. Цей принцип передбачав єдиний всім суб'єктів глобальний критерій ефективності капітальних вкладень — економічний ефект, отримуваний усім стадіях і етапах реалізації інновації, тобто. від проводити дослідження і розробок і до застосування інновацій у споживача. Методичний суперечка стосувався лише показників, якими оцінювався цей ефект — чи це «наведені витрати» у нововведення, чи це «інтегральний» чи «річний економічний эффект».

У разі адміністративно-командної системи управління економічні обгрунтування хоч і були обов’язковими атрибутами будь-якого господарського рішення, грали другорядну роль і часто носили суто формальний характер. Як організації, здійснюють освоєння виділених капітальних вкладень, і відомства, займаються їх розподілом, були лише розпорядниками, але з фактичними власниками виділених грошових коштів. З іншого боку, виділення коштів за проведення капітальних капіталовкладень у основному мало безплатний характер. Такий їхній підхід до обґрунтування господарських рішень призводив би до погіршення господарської ситуації. Нерідко купував устаткування, яке роками не знаходило застосування або використовувалося на повну потужність. Приобретаемая за валюту там нова техніка не вписувалася у існуючі технологічні процеси, тож не давала тієї віддачі, що можна було б очікувати, виходячи з її технічного уровня.

Якщо з класичним канонам теорії ринкової економії, відповідно до яким діяльність суб'єктів господарювання полягає в свободу вибору, а функції держави зводяться регулювання процесів взаємодії суб'єктів господарювання, то напрошується висновок про необхідність виділення, по крайнього заходу, два види критеріїв ефективності своєї діяльності. Уперших, це локальні критерії ефективності діяльності господарюючих суб'єктів, які у рамках зовнішніх обмежень прагнуть отриманню найбільших вигод в в довгостроковій перспективі. По-друге, це глобальний критерій ефективності діяльності всієї економічної системи, який має лежати основу державної політики, спрямованої на забезпечення динамічного поступу всього суспільства. Визнання наявності двох груп неоднорідних і суперечливих критеріїв вимагає розробки та різних методів оцінки ефективності інвестиційно-інноваційних проектів, які у відповідність до прийнятої класифікацією може бути названі як макроі микроэкономическими.

За сучасних умов кардинально реформувати господарського механізму, його орієнтації на ринкові моделі економічного розвитку, проблема економічного обгрунтування інвестиційних рішень набуває як ніколи актуальними. Такі проблеми виникають і лише на рівні первинних суб'єктів господарювання (інноваційних підприємств і закупівельних організацій), і у вищих ешелонах управління національної економікою під час розподілу бюджетних коштів у фінансування наукових, соціальних та інших загальнодержавних программ.

Важливою характерною рисою суб'єктів господарювання, діючих трапилося в ринковій економічної системі, можна вважати розбіжності у цілях, які вони за своєї діяльності. Так, державні органи влади й управління, покликані здійснювати регулювання соціально-економічних і політичних процесів, повинні, очевидно, виходити із глобальних, народногосподарських цілей розвитку суспільства взагалі. Тут немає суттєвої розбіжності з завданнями і метою, які вирішували державні керівні органи раніше. Відмінності складається переважно в засобах реалізації цих цілей. Якщо умовах командно-адміністративної економіки основним виступав план ніж формою, то ринкової економіки держава формує зовнішні умови господарювання первинних суб'єктів господарювання, створюючи стимули для економічного зростання національної экономики.

Натомість, первинні господарючих суб'єктів, обмежені лише встановленими державою і єдиними всім суб'єктів «правил гри», будують своєї діяльності у бік досягнення власних локальних цілей, які у отриманні найбільших власних вигод в довгострокової перспективі. Відмінність цілях, які вирішують господарючих суб'єктів, мають виявлятися в різних критеріях, що у основі інвестиційних рішень, і методи оцінки економічну ефективність инвестиций.

Нині прийнято такі основні показники ефективності інноваційного проекту (Методичні рекомендації за оцінкою ефективності інвестиційних проектів та його відбору на фінансування, затверджені Держбудом Росії, Міністерство економіки РФ, Міністерство фінансів РФ і Госкомпромом РФ № 7−12/47 від 31 березня 1994 р.): комерційна (фінансова) ефективність, що враховує фінансові наслідки реалізації проекту щодо його безпосередніх учасників, бюджетна ефективність, що встановлює фінансові наслідки реалізації проекту для федерального, регіонального чи місцевих бюджетів, народнохозяйственная економічна ефективність, що враховує витрати й результати у зв’язку з здійсненням проекту, котрі виступають поза межі фінансових інтересів учасників інвестиційного проекту й допускають вартісне вимір (використовується з метою оцінки великомасштабних проектів, істотно які зачіпають інтереси міста, регіону чи всією России).

Виділення подібних видів є штучною і пов’язані з визначенням єдиного показника економічну ефективність, але стосовно різноманітних об'єктах і рівень економічної системы.

Комерційна ефективність характеризується співвідношенням фінансових витрат і результатів, дозволяють отримати необхідну норму дохідності. Комерційна ефективність може визначатися як проекту на цілому, так і окремих учасників із урахуванням їхньої пайових вкладів. Як ефекту на t-м кроці (Эt) виступає потік реальних денег.

При здійсненні різних видів діяльності відбувається приплив Пi (t) і відтік Оi (t) грошових средств.

Тоді різницю з-поміж них (потік коштів) дорівнюватиме: фi (t) = Пi (t) — Оi (t), де і = 1, 2, 3 — види діяльності (інвестиційна, операційна, финансовая).

Під потоком реальних грошей мається на увазі різницю між припливом і відпливом коштів від інвестиційної і здійснених операцій в певному періоді реалізації проекту (кроці розрахунку): ф (t) = [П1(t) — O1(t)] + [П2(t) — O2(t)] = ф1(t) + ф2(t).

Показники бюджетної ефективності встановлюють вплив результатів реалізації проекту з доходів та витрати відповідного (федерального, регіонального чи місцевого) бюджета.

Для економічного обгрунтування заходів федеральної і учасникам регіональної фінансової підтримувати проект використовується бюджетний эффект.

Бюджетний ефект (Бt) для t-го кроку реалізації проекту визначається як перевищення доходів відповідного бюджету (Дt) витратами (Рt) в через відкликання реалізацією проекта:

Бt = Дt — Рt,.

Інтегральний ефект Бинт розраховується як сума дисконтированных річних бюджетних ефектів (як перевищення інтегральних доходів бюджету Динт над інтегральними бюджетними видатками Ринт).

Показники народногосподарської економічну ефективність визначають ефективність проекту, виходили з інтересів народного господарства за цілому, а також і регіонів (суб'єктів федерації), галузей, організацій, що у реалізації проекту. При розрахунку показників економічної ефективності лише на рівні народного господарства за склад результатів проекту включаються:. кінцеві виробничі результати. Сюди належить і прибуток від продажу майна України та інтелектуальної власності, створюваних учасниками під час реалізації проекту,. соціальні й екологічні результати, певні зі спільної впливу учасників проекту для здоров’я населення, соціальну і екологічну обстановку у регіонах,. прямі фінансові результати,. кредити і позики інших держав, банків та фірм, надходжень від імпортні мита і т.п.

Для оцінки загальної економічну ефективність інновацій може використовуватися система наступних показників (таб.1):

1) інтегральний эффект,.

2) індекс рентабельности,.

3) норма рентабельности,.

4) період окупаемости.

Таблиця 1.

Критерії та фізичні методи оцінки економічну ефективність инноваций.

Основними показниками, що використовуються порівняння інвестиційних проектів (варіантів проекту) і вибору одного з найкращих них, є показники інтегрального ефекту (економічного лише на рівні народного господарства, комерційного лише на рівні окремої организации).

У разі, для точності відомі можливості різноманітних умов реалізації проекту, очікуваний інтегральний ефект розраховується за формулі математичного ожидания:

Эож=ЭiРi, де Эож — очікуваний інтегральний ефект проекта,.

Эi — інтегральний ефект при 1-му умови реализации,.

Рi — ймовірність реалізації проекта.

Загалом вигляді розрахунок очікуваного інтегрального економічного ефекту рекомендується здійснювати по формуле:

Эож = h Эmax + (1 — h) Эmin, де Эmax і Эmin, — найбільше і найменше із математичних очікувань інтегрального ефекту по допустимим вірогіднісним розподілам, h — спеціальний норматив для обліку невизначеності ефекту, що характеризує систему переваг господарюючого суб'єкту за умов невизначеності (приймається зазвичай лише на рівні 0,3).

Гаданий інвестор, який фінансує прикладні дослідження та розробки, завжди знати про рівень комерційного ризику вкладення своїх коштів у створення конкурентоспроможної продукции.

Величина комерційного ризику залежить від результативності роботи науково-технічних організацій під час проведення прикладних НДР і виконання дослідно-конструкторських розробок (ОКР).

Фактична результативність роботи конкретної науково-технічної організації вираховується за формулою: де r — коефіцієнт фактичної результативності роботи науковотехнічної организации,.

R — сумарні витрати з закінченим роботам, прийнятим (рекомендованим) і освоєння в серійному производстве,.

Н1 і Н2 — незавершене виробництво відповідно початку і поклала край аналізованого періоду, руб.,.

Qi — фактичні видатки дослідження й розробки за i-го рік, руб.

Ефективність інновацій в регионах.

Для конкретних інноваційних проектів ефективність витрат то, можливо визначено величиною прибутку, рентабельністю виробництва, періодом окупності витрат тощо. д.

Проте задля оцінок ефективності інновацій загалом промисловості регіону та, головне, з урахуванням наявного обсягу й структури інформаційного забезпечення необхідні інші методи розрахунку результативності знову впроваджуваних процесів. Має бути розроблено систему показників порівняльної ефективності інноваційної діяльності, дозволяють оцінити сприйнятливість виробничого апарату підприємств до реалізації (комерціалізації) останніх досягнень науково-технічного прогресса.

Ефективність інновацій можна оцінити по кінцевим результатам виробничо-господарської і втратити фінансове підприємств, котрі займаються інноваціями (инновационно-активных предприятий).

Основним і найважливішим наслідком цієї діяльності, зафіксованим органами державної статистики, є величина і структура інноваційної продукції, виділеної із загального обсягу виробленої і реалізованої продукції підприємств. Проте показники частки і якісних характеристик інноваційної продукції далеко в повною мірою характеризують ефективність інноваційних процессов.

У зв’язку з цим було виділено виправдано додатково визначати показники питомих витрат у виробництві одиниці інноваційної продукції з урахуванням змін продуктивність праці у процесі реалізації всього обсягу придбаних (чи розроблених) технологічних достижений.

Якісну структуру інноваційної продукції можна враховувати по питомій вазі у складі наступних найважливіших видів: продукція, значно змінена або знову впроваджена, експортна інноваційна продукція, нова (не модернізована і модифікована) продукція, продукція, освоєна з допомогою ліцензії, продукція, має правову защиту.

Одне з основних показників ефективності інноваційної діяльності, що характеризує величину питомих на неї на одиницю виробленої інноваційної продукції і на враховує якісні характеристики її структури, (ЄЗ) слід розраховувати за такою формулою: де Дін — загальний розмір витрат за інновації за всіма джерелами финансирования,.

Вин — загальний обсяг реалізованої продукции,.

Кпр — коефіцієнт, що характеризує рівень прогресивності структури інноваційної продукции.

Коефіцієнт прогресивності структури інноваційної продукції (Кпр) окреслюється сума питомих терезів кожної з 5 структурних складових видів у загальному обсягу інноваційної продукції. Діапазон величин не більше від 0 до 5. Це тим, що одне й та продукція може одночасно у складі різних структурних груп. Приміром, принципово нового вигляду продукції може бути виготовлений за ліцензією, мати правовий захист (патент на виготовлення, товарний знак), експортуватися в інші країни й т. д.

Що коефіцієнт прогресивності структури інноваційної продукції, тим більша, зазвичай, і її конкурентоспроможності, а виробництво більш рентабельно при швидкої окупності затрат.

Прагнення збільшити ефективність інновацій шляхом мінімізації витрат за високого ролі продукції можна вважати надзвичайно важливим напрямом на цьому етапі економічного розвитку, оскільки стимулює рішення найбільш актуальною проблеми ресурсозбереження і, орієнтоване на підвищення рівня конкурентоспроможності своєї продукції товарних рынках.

У той самий час не можна ігнорувати та інші прояви ефективності інноваційної роботи і, насамперед, зростання продуктивності праці умовах на швидке оновлення номенклатури своєї продукції. Результати виробничо-господарської діяльності представників групи підприємств і проведені розрахунки показали значно більшу продуктивності праці на инновационно-активных підприємствах порівняно з підприємствами, не що займаються инновациями.

Зазвичай, ефект від участі підвищення продуктивність праці то, можливо стабільною і тривалим на диверсифікаційних підприємствах, де нові технології забезпечують заодно й можливості прискореної заміни продукции.

Така спрямованість інноваційної діяльності також сприяє зменшенню витрат виробництва (переважно по рахунок зменшення питомих значень умовно постійних витрат), але у більшою мірою сприяє рішенню проблем розширення ринку виробництва і виходу нові ринки товарів, куди орієнтоване производство.

Для більшої обгрунтованості цього показника ефективності інноваційної діяльності необхідно враховувати як фактичну величину продуктивності, досягнуту за групою инновационно-активных підприємств, але й співвідношення її з продуктивністю інших підприємств і питому вагу інноваційної продукції загальному обсязі виробництва (чи реалізації) промислової продукції регионе.

І тут показник ефективності інновацій з допомогою зростання продуктивність праці (Епт) може визначатися за такою формулою: де Вин — загальний обсяг реалізованої інноваційної продукции,.

Чін — чисельність виробничого персоналу на инновационно-активных предприятиях,.

Кін — коефіцієнт зростання продуктивність праці, враховує співвідношення вироблення одному працівникові на инновационно-активных підприємств і підприємствах, котрі займаються інноваціями, dин — питому вагу інноваційної продукції загальному обсязі промислової продукції региона.

Для встановлення рейтингу регіону з ефективності інновацій, розрахованого за показниками питомих витрат чи вироблення, використовується метод співвідношення групи показників з у середньому всім промислових підприємств Російської Федерації (відповідає розрахунках рейтингу інноваційної активності підприємств региона).

Це дозволяє їм отримати кожного регіону у всій сукупності чинників безрозмірні коефіцієнти, що дають величини відносних рівнів ефективності інновацій (порівняно з среднероссийскими показателями).

Такі показники допускають будь-яку форму агрегирования до розрахунку підсумкових значень ефективності інновацій, певних по питомим затратам і з виробленні однієї работающего.

Загальний показник ефективності інновацій (Эобщ) розрахований як сума показників порівняльної ефективності по питомим затратам і виробленні на одного працюючого: де Езi і Ептi — абсолютні значення показників ефективності, розраховані відповідно по питомим інноваційним затратам і з виробленні одного працюючого в i регионе,.

Ез.РФ і Епт. РФ — абсолютні значення величин показників ефективності по питомим затратам і з виробленні одного працюючого загалом инновационно-активным підприємствам Російської Федерации.

Заключение

Отже, за умов переходу на ринкові відносини особливе значення набувають техніко-економічні обгрунтування прийнятих рішень. Такого роду завдання виникають на рівнях підприємств, формують свою виробничо-господарську діяльність принципах госпрозрахунку і самоокупності, державні органи, розподільчих бюджетні гроші засоби у наукових закладів та виробничих програм, банків, які виділяють позички в розвитку виробництва, науку й інші мероприятия.

У разі адміністративно-командної системи управління існував єдиний підхід для оцінювання ефективності як капіталовкладень, і інновацій — економічний ефект, отримуваний усім стадіях реалізації проекту. У сучасних умов орієнтації на ринкові відносини розбіжності у цілях суб'єктів господарювання сприяли про необхідність виді-лення різних показників економічну ефективність стосовно різних рівнів економічної системы.

Ефективність інноваційного проекту характеризується системою економічних показників, що відбивають співвідношення що з проектом витрат і результатів, і дозволяють судити про економічну привабливості проекту щодо його учасників, про економічні перевагах одних проектів над другими.

У реальному житті оцінка ефективності інновацій таїть у собі кілька дуже істотних проблем. Деякі їх, такі як цю критику інфляції, соизмерение різночасних показників, приведення інвестицій і витрат виробництва до єдиної річний розмірності, технічно вирішуються практично з допомогою різних методів, коефіцієнтів і пр.

Проте якщо з інноваційними проектами пов’язані Шекспір і інші, менш легко розв’язувані проблеми. Однією з основних є проблема обліку загального розміру ефекту від запровадження інновацій, оскільки окремі його аспекти (соціальний, екологічний, науково-технічний) видаються несумірними друг з іншому, і навіть дати інтегральну оцінку одному лише соціальному результату практично невозможно.

Тому і інформаційна база, і методи визначення ефективності інновацій повинні вдосконалюватися, щоб враховувати ті зміни, які відбуваються в стране.

Список літератури. 1. Завлин П. Н., Васильєв А.В. Оцінка ефективності інновацій. С-Пб., 1998. 2. Інноваційний менеджмент: Підручник для вузів. Під ред. С. Д. Ильенковой.

М., 1997. 3. Лосєвим У. З. Ефективність інновацій // Економіка будівництва, № 9,.

1998 4. А. 3. Єфименка. Зміст і ефективність інноваційного проекту //.

Економіка будівництва, № 9, 1998.

———————————- [pic].

[pic].

-??/???†??? [pic].

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою