Економічні цикли

смотреть на реферати схожі на «Економічні цикли «.

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОБРАЗОВАНИЯ.

РЕСПУБЛІКИ БЕЛАРУСЬ.

БІЛОРУСЬКА ДЕРЖАВНА ПОЛІТЕХНІЧНА АКАДЕМИЯ.

РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ ОСВІТНІЙ ЦЕНТР.

КУРСОВА РАБОТА.

«ЕКОНОМІЧНІ ЦИКЛЫ.».

Предмет: Історія економічних учений.

Сдал: Білогуров У. А.

Гр.108 145.

Принял: Телевич Н.В.

МІНСЬК 1997.

ПЛАН:

1. ПОЧАТКОВІ СВЕДЕНИЯ.

2. РІЗНІ ПІДХОДИ До ПРОБЛЕМІ ДІЛОВОГО ЦИКЛА:

n НЕРІВНОПРАВНІСТЬ У ГРОШОВО-КРЕДИТНОЮ СФЕРЕ,.

n ТЕОРІЯ НОВОВВЕДЕНИЙ,.

n ПСИХОЛОГІЧНА ТЕОРИЯ.

3. ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ ЩОДО ЦИКЛА.

4. ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІКИ БІЛОРУСІ У ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРИОД.

5. СПИСОК ВИКОРИСТОВУВАНОЇ ЛИТЕРАТУРЫ.

ПОЧАТКОВІ СВЕДЕНИЯ.

Как відомо, сучасне суспільству прагне до постійному поліпшенню рівня і умов життя, що може забезпечити лише стійкий економічний зростання. Проте спостереження доводять, що довгостроковий економічного зростання. Проте спостереження доводять, що довгостроковий економічного зростання не є рівномірним, а постійно переривається періодами економічної нестабільності. Підйоми й падіння рівнів економічної активності, такі одна одною прийнято називати діловим чи економічним циклом. Термін «цикл» вживається в біології та інших науках для позначення таких подій, котрі повторюються, але однаковою мірою ступеня. Тому є підстави думати, що лідери руху діловому житті суспільства відбувається у формі циклів, сутність яких залежить від наявності повторюваної послідовності змін. Діловий цикл передбачає рух трьох величин: обсягу зайнятості, обсягу продукції і на рівня цін. У процесі безперервного економічного зростання економічна система проходить чотири фази, які називаються фазами ділового циклу. Це пік (процвітання), стиснення (рецесія), дно (депресія), і розширення (відновлення). Графічно це відбувається так: Рівень ПІК экономической активности.

ДНО.

ВРЕМЯ.

Начнём розгляд із піка. Саме тоді економіки спостерігається повна зайнятість, а виробництво дбає про повну потужність. Реальний обсяг виробництва сягає у цій точці свого максимуму. Ціни, зазвичай, підвищуються, а зростання ділову активність, досягнувши повної зайнятості ресурсів, припиняється і завмирає. Неминуче, досягнувши фази піка, економічна система перетворюється на фазу рецесії. Саме тоді виробництво починає відходити від набраної потужності, а обсяг зайнятості невблаганно скорочується. Але цьому не піддаються загальну тенденцію до спаду, зниження цін, як правило, має місце під час серйозного тривалого спаду. Через кілька днів фаза спаду сягає стану депресії, яка характеризується тим, що і виробництво, і зайнятість проходять період свого мінімуму. Після проходження дна економіка починає відновлюватися: обсяг виробництва та зайнятості починають збільшуватися, той процес йде до того часу, поки економічна система знову досягне пика.

РІЗНІ ПІДХОДИ До ПРОБЛЕМІ ДІЛОВОГО ЦИКЛА.

Зародження теорії циклів і криз моно зарахувати до початку 19 століття. Проблема висвітлювали роботах К. Родбертуса і Т.Мальтуса.

Нині переважна місце посіла ідея погляду цикл як у єдиний процес, послідовно проходить через фази криз і подъёмов, а чи не просто на випадкову послідовність криз, прерывающих час від часу хід відтворення. Предметом дослідження є весь цикл, а чи не окремі його фазы.

Нині виявлено 1380 типів економічного цикла.

Теорії, вивчаючи цикли з часу на їхнє перебігу можна розділити втричі групи, і, можна визначити три типу цикла:

1. «Цикл запасів» — триває 2−3 года.

2. «Цикл будівництва» — триває 15−20 лет.

3. «Довгі хвилі» — тривають 40−60 лет.

Каждая з теорій дивиться всередину, кожна з яких намагається причини постійного відхилення економічної системи стану рівноваги. Висунуто безліч причин циклічних коливань від грошово-кредитної експансії і теорії нововведень до теорії, яка зв’язує перепади ділової активності з сонячними плямами. Далі у роботі докладніше розглянуті теорії цикла.

НЕРІВНОВАГА У ГРОШОВО-КРЕДИТНОЮ СФЕРЕ.

Это пояснення економічного циклу є суто монетарним. Найбільш широко і послідовно розглядається цикл, і суто грошове явище в роботах Хоутри. Він стверджував, що вивчення грошового потоку є єдиною причиною зміни економічної активності, чергування періодів процвітання і депресії, жвавою й цікавою млявою торгівлі. Коли грошові потоки (чи попит на товари, виражений гроші) збільшиться, то торгівля стає більш оживлённой, виробництво розширюється, ціни ростуть. Коли грошові потоки зменшується, торгівля слабшає, виробництво скорочується, ціни падают.

Інтерес до товари, виражений гроші безпосередньо визначається споживчими витратами чи споживчими витратами. Отже, таке стан як загальна депресія викликається грошовими чинниками. Виняток може становити ті випадки, коли грошові чинники призводять до падіння споживчих витрат. Сума споживчих витрат змінюється рахунок зміни грошей. Раптове скорочення кількості, то є прямий дефляція, надає гнітюче вплив економічну активність. Так, відповідно до даної теорії, процес стискування чи рецесії відбувається так. Зменшення кількості грошей влечёт у себе неминуче скорочення. Виробники, що виготовили продукцію у розрахунку звичайну попит, зіштовхуються про те, що вони можуть реалізувати насіння соняшнику по ймовірним цінами. Почнеться скупчення товарних запасів, виникнуть збитки, виробництво скоротитися, пошириться безробіття і неминуче почнеться процес зниження заробітної плати інших доходів. Процес скорочення ділову активність є кумулятивним. Коли відбувається зниження цін, оптові торговці висловлюють припущення, що його триватиме й далі надалі. Відповідно до цими припущеннями, намагаються скоротити товарні запаси й зменшити чи припинити зовсім замовлення виробникам. Та споживачів, як і й доходи, зменшуються, попит слабшає, а запаси, всупереч усім старанням торговців скоротити їх, накопичуються, кредит продовжує знижуватися. Отже, рух іде за рахунок спирали.

Фаза піднесення торгово-промислового циклу є копією руху вниз спіраллю депресії, але спіраль у разі матиме повышательный характер. Пожвавлення ділову активність викликається розширенням кредиту та триває до того часу, це тільки розширення триває. Причиною розширення кредиту і те, що банки полегшують умови надання позичок своїх клієнтів, тобто знижують учётную ставку. Якщо норма відсотка знизилася, це спонукає оптових торговців збільшувати товарні запаси. Торговці збільшують замовлення виробникам товарів. Але це влечёт за собою збільшення товарних запасів як під час рецесії, а скоріш навпаки, веде до скорочення, оскільки розширення виробництва влечёт за собою зростання доходів населення і витрат споживачів. Це означає розширення попиту товари, але це, своєю чергою, веде до неминучого скорочення запасів у торгівлі. Через війну будуть нові замовлення, подальше збільшення доходів споживачів, їх витрат і й подальше зменшення товарних запасів. Отже встановлюється кумулятивне розширення виробничої діяльності, підтримана безперервним розширенням кредиту. Розширення ділову активність раз розпочавшись, триває внаслідок власних рушійних зусиль і подальшого заохочення із боку банків не потрібно. Навпаки, банки би мало бути тепер досить обачні, аби запобігти виходу процесу розширення ділову активність з під контролю та переродження їх у бурхливу инфляцию.

Теорія нововведений.

Інша версія пояснення економічних коливань зводить справу до технічних нововведень і удосконаленням, до залученню до експлуатацію нових ресурсів немає і освоєння нових територій. Ця думка властива таким економістам як Виксель, Шпитгоф, Шумпетер.

Насамперед, нововведення є має історичне значення і необоротне зміна способу виробництва. «Ми можемо визначити нововведення просто як встановлення нової функції производства."*.

Епохи підвищеної економічної активності є періоди, протягом яких розвиток техніки і «відкриття нових ресурсів створюють сприятливу основу на шляху зростання, й у першу чергу, на шляху зростання інвестицій. У такі періоди темп технічного прогресу набагато пришвидшується порівняно про те, можна було б очікувати при звичайному дії численних винаходів, кожна з яких має щодо невеличке значення. У тривалі періоди експансії вводять у дію нова, можна сказати революційна техніка, яка глибоко змінює характер всієї економіки. Ця техніка, створює основу для величезного збільшення маси капітальних благ і зростання инвестиций.

Процвітання на думку Шпитгофа, починається тоді, коли нові винаходи відкривають нові змогу інвестицій у основний капітал. Щоб підприємці справили значні інвестиції, потрібно спонукання, а ж без нього виробництво основний капітал в широких масштабах це не матиме місце. Великі нововведення тягнуть у себе створення нових підприємств і нового устаткування. Процвітання немає лише як результат винаходів чи відкриттів. Воно є наслідком практичного розгортання нововведень, що є двигуном періоду процветания.

Зазвичай, банкіри і інвестори скептично ставляться до нових ризикованим починанням, і не кожен уміє домогтися фінансової підтримки. Але по тому, як задум втілиться в чинне підприємство, іншим вже неважко діставати кредит і капітал для аналогічних підприємств. Якщо новий процес успішно приведён на дію, то інші можуть просто копіювати його. Щоразу, коли кілька вдалих новаторів, їх прикладу ту годину ідуть інші. Отже рушійний поштовх, даваемый новатором, породжує рух послідовників, привлечённых спокусою можливостей вилучення прибыли.

Бум — це явище, викликаного рухами підприємців, устремляющимся до нових можливостей. Бум може посилюватися перебільшена оптимістичними очікуваннями. Сутність буму можна зводити до впровадження у виробничу систему нововведение.

«Дисперсія є нічим іншим, як реакцію економічної системи на бум чи пристосування економічної системи до того стану, до якому наводить її бум.» Порушення, що виникають із нововведень що неспроможні розсмоктатися поступово, в процесі лікування, тому що майже всі вони носять капітальний характер. Вони розглядають існуючу систему їм і викликають необхідність особливого процесу пристосування. У період рецесії економічна система переходить до нового стану рівноваги, наступному за порушеннями, викликаними бумом. Якщо нововведення з’являються одночасно й у великій кількості, то умови змінюються різко, та інформаційний процес пристосування стає надзвичайно важкою. Поступово, але це пристосування здійснюється, і досягається стан рівноваги. Період депресії можна з’ясувати, як період, протягом якого завершується пристосування до нової промислової ситуації, яка в попередній період впровадження нововведень. Перебудова системи є неминучою. Цей процес відбувається й утілює у собі сутність депресії, та її здійснення пов’язані з втратами, опором, катастрофою надежд.

Ми доходимо висновку, що багато нововведень, з’являються в період процвітання, є саме цим чинником, який порушує рівновага й настільки змінює умови промислової життя, після цього неминуче настає час перебудови цін, вартостей і производства.

На думку Шумпетера «нововведень властиво нахлинути припливної хвилею і далі відступити. Економічний цикл зводиться до відливу і припливу нововведень і до тих наслідків, які звідси вытекают.».

ПСИХОЛОГІЧНА ТЕОРИЯ.

Мы «можливо, знайдемо, що причиною хвороби криз лежить, сутнісно, не в гаманці, а душе."[1].

Велике місце психологічна теорія зайняла у роботах Пигу. Під психологічними причинами Пигу розуміє «зміни у людських думках, виникаючі крім тих змін — у очікуваннях, які викликаються змінами активних чинників, на яких будується суждение.».

Пигу будує там свій аналіз того ролі, що відіграють очікування прибутку від витрат у промисловості. З приходом кожної з фаз циклу одночасно відбувається відповідно зміна очікувань покупців, безліч від циклу до циклу ці зміни бувають одні й самі. З упровадженням такого елемента як «очікування» чи «розрахунки у майбутнє» виникають проблеми невизначеності цих сподівань. Зазвичай, прогноз майбутніх подій може бути абсолютно вірним, і що більше події віддалені у часі, проте точний прогноз і тим сильніше ймовірність порушень. Оскільки кожне економічне рішення — частина економічного характеру, який виходить на більш більш-менш отдалённое майбутнє, то кожної економічної діяльності елемент невпевненості. У зв’язку з цим варто запровадити такі терміни як оптимізм, і песимізм. Психологічні теорії мають через щось більше ніж те, що під час піднесення люди дотримуються більш оптимістичних, тоді як у час спаду більш песимістичних поглядів, тільки те, що під час піднесення люди інвестують вільніше і роблять це неохоче під час спаду. Оптимізм і песимізм розглядаються у тих теоріях як чинників, мають тенденцію викликати чи посилювати зріст чи падіння вкладень. Слід зазначити, що передбачити неможливо, з яким силою реагуватимуть підприємці на зміни у економіці чи якої міри вони збільшать чи зменшать суму инвестиций.

У період, коли відбувається зростання попиту продукцію багатьох галузей в промисловості й розширення випуску наукової продукції, виробники у його галузях, які відчули ще підвищення попиту своєї продукції, схильні очікувати, що його настане. З іншого боку, як у перебігу деякого часу відбувається зростання попиту й цін, люди мають звичку все з великою упевненістю очікувати, що у подальшому зростання попиту й цін буде відбуватися у тих самих приблизно так само розмірах, тобто вони впевнено розраховують те що, що нинішній стан збережеться у майбутньому. «Найголовнішим і істотному рисою буму і те, що інвестиції, які за умов повної зайнятості принесуть 2%, виготовляються зі розрахунку 6%."[2] Саме під впливом що така ідей здоровий економічний зростання починає поступово виливатися в небезпечне розбухання. Аналізуючи цей етап, зазвичай, помилки оптимізму виявляються, настає реакція і виникають помилки протилежного характеру. Оптимістичні прогнози зрештою наводяться в порівняння з фактами. Коли ця перевірка речей виявляється невтішною, впевненість виявляється поколебимой, настає розчарування. Песимізм і небажання інвестувати призводять до скорочення купівельної спроможності. Гроші не інвестуються і витрачаються на товари виробничого призначення, а роблять покриття збитків. Оскільки заощадження не інвестуються, то все, що сприяє збільшення розмірів заощаджень, надає гнітюче вплив. Ціни падають, і це посилює песимістичні настроения.

Кожне економічне явище має власний психологічний аспект. Психологічні чинники висуваються додаткових решти економічним факторам.

ПОЛТИТИКА ДЕРЖАВИ ЩОДО ЦИКЛА.

Современное держава має цілим набором економічних інструментів, здатних стримати «перегрів» економіки чи надати що прискорюють імпульси на фазі депресії. У цих цілях гнучко використовується податкову систему: підвищуючи чи знижуючи ставки прибуток (на додану вартість) ділову активність у певних сферах діяльності. А використовуючи систему пільг, можна проводити перенаправленное вплив на конкретні групи підприємств. У тих цілях використовується кредитна політика — знижуючи чи підвищуючи дисконтної ставки відсотка, можна дозволити інтерес до додатковим вкладенням капіталу чи зводити їхні зусилля нанівець. Вагомий внесок у розвиток виробництва та згладжування циклічності вносить бюджетна політику держави. Так, фінансування за рахунок бюджету великих програм розвитку (наприклад, виробничої інфраструктури) створює загальні передумови розвитку бізнесу в необхідних суспільству сферах діяльності. Приклад США показує, яке впливом геть економіку справила існувала тут у 60-ті роки великомасштабна програма будівництва, яка дала поштовх розвитку пов’язаних із цим галузей, — автомобілебудуванню, металургії, машинобудуванню (цілком обгрунтовано і законної гордістю американці зображують на рекламних плакатах дороги з катящимся із них доларом — як символ високу прибутковість та скорочення економічної прогресса).

ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІКИ БІЛОРУСІ У ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД. Яке значення має тут циклічний характер розвитку нашої країни? У чому причина кризового стану національної економіки Білорусі, у час? Який вихід із тривалого кризиса?

Можна взяти наступний приклад із галузі виробництва — виготовлення будь-якого товару. А, щоб можливість перейти до створення нової, раніше не производившегося товару, необхідно, по-перше, дізнатися, чи потрібен такий товар споживачам, знайде він попит. По-друге, коли цей товар складний в виготовленні, потрібно підготувати необхідні ресурси, матеріальні і грошові. По-третє, підготувати чи перенавчити кадри, які можуть працювати цих верстатах, скористатися новою технологію і виникає т.д. По-четверте, потрібно налагодити організацію виробництва та праці, відповідну даної технології. Отже, навіть перехід до виробництва нового продукту вимагає значних витрат праці та часу, найчастіше супроводжується припиненням чинного виробництва. Нині можна уявити, наскільки складно перейти від однієї типу виробничо-економічних ставлення людини-спеціаліста до іншому, від адміністративнокомандної системи до ринкової. Зрозуміло що така перехід вимагає колосальних зусиль, витрат значного часу. Труднощі переходу поглиблюються тими негативними явищами, які досі носили прихований характері і накопичувалися десятиліттями, нині виявилися в усій повноті. Так починаючи з 1960;х років, у зниженні темпи зростання став з’являтися ефект різких порушень пропорцій громадського виробництва. Головна частка ресурсів витрачалося виробництва коштів виробництва та розвиток ВПК, що створює кошти озброєння. На виробництво ж товарів народного споживання витрачалася вкрай недостатня частина національного доходу, наслідком став постійно збільшуваний розрив ростучими номінальними (грошовими) доходами населення Криму і їх товарним покриттям. Це означало, що реальні доходи росли надто повільно. Їх розподіл супроводжувалося спотвореннями і порушеннями принципу розподілу за працею, тобто. відбувалося далеко в відповідність до кількістю і якістю праці, вкладеного у громадську виробництво. Усе це підривало, послаблювало економічні стимули до праці працівників, породжувало байдуже, негативне ставлення до праці. Отже, перебіг економічного руху від об'єктивної неминучістю поставив запитання про долю адміністративно-командної системи, необхідності її трансформації. Життєздатність й вища економічна ефективність ринкових систем, демонстрована розвитком передових країн світу, визначила вибір на користь початку сучасному типу ринкової экономики-социально орієнтованої і регульованої ринкової системи господарства. Але саме цей перехід може бути і миттєвим. До того ж труднощі переходу поглиблюються розвалом СРСР, розривом десятиліттями налаживаемых зв’язків між республіками, які входять у його склад. Тому економічну кризу в якому перебуває Україна, є особливою — може бути кваліфікувати як криза трансформаційний, тобто. криза трансформації соціальноекономічної системы.

СПИСОК ВИКОРИСТОВУВАНОЇ ЛИТЕРАТУРЫ:

1. Хансен Еге. Економічні цикли і Львівський національний дохід. М., 1959.

2. Хаберлер Р. Процвітання і депресія: теоретичний аналіз циклічних коливань. М., 1960.

3. Аукуционес С. П. Сучасні буржуазні теорії та моделі циклу: критичний аналіз. М: Наука., 1984.

4. Мамедов О. Ю. Сучасна економіка. М: Фенікс ., 1996.

———————————- * Schumpeter, Business Cycles, p.87.

[1] Хансен Еге, Економічні цикли і Львівський національний дохід, 1959 г, стр. 350 [2] Дж.М.Кейнс, Загальна теорія зайнятості відсотка голосів і грошей, стр. 312.