До питання про СП

К питання про СП

Скляренко Р.П.

Практика створення міжнародних науково виробничих підприємств у сфері високих технологій показала повну безглуздість форма «спільного підприємства «(«joint venture »).

Одной з основних причин невдач даної форми співробітництва у тому, що найчастіше — у ролі початкового внесок у статутний капітал жодна зі сторін вносить матеріальні кошти, а друга патенти, технологічну документацію, знання. Складність у тому, що отримане СП технології фактично потрапляють у вільний оборот. Ціна на них найчастіше відповідає сумам, внесеним другий стороною, оскільки проводиться експертну оцінку вартості кожного патенту, кожного пакета документації тощо. Далі, коли знання стали надбанням СП, сторона, яка вносила гроші, зазвичай, має вирішальне слово під час голосування, її території розгорнуто діяльність СП, з використанням персоналу робочого з його країни, діяльність регулюється законодавствам також країн, біля якої дане СП функціонує. Оскільки спочатку, під час створення СП сторона інтелекту немає найчастіше можливостями отримати аналогічні патенти країни котра фінансує боку, то суті на тій самій країні ніякої юридичного захисту її знання не мають. Отже, отримані в останній момент підстави СП патенти закріплюються на території СП за спільним підприємством, цим, перекриваючи самостійний вихід ринку території СП боці розробникові технології з аналогічної продукцією і технологією.

Сторона інвестор отримує необхідні знання на процес становлення СП, її персонал стажується країни, що надала патенти. СП закуповує по зниженим цінами машини та устаткування необхідне розвитку та відтворення технології у боку інтелекту. Паралельно починається відтворення технології на 100% іноземному підприємстві із застосуванням знань отримані СП. Далі на ринок випускаються аналогічні технології, що відразу патентуються на користь не повністю підконтрольних боці інтелекту компаній. Що Виникає конфлікт у рамках СП може бути вирішене, оскільки необхідно або отримувати патенти на СП, але це неможливо, оскільки технологія розроблено у іншій країні і інші засоби, а прописувати в патенті третю організацію (СП) має права цьому ринку, отже закривати вихід цей ринок материнської компанії, або доповнити СП запатентовані у цій країні напрацювання, але нинішнього разі сторона інвестор визнає це «образою «і вимагатиме в ультимативній формі, переоформлення патенти СП.

Фактически все конфлікти і наступне припинення діяльності СП викликані недостатньою юридичної захистом боку, передавальної інформації і знання на країні партнера і біля діяльності СП.

Также у межах СП не вирішується питання обміні удосконаленнями даних технологій. Тож якщо в СП проводяться дослідження, їх «тягнуть «фахівці «технологічної «сторони, і фактично натаскиваю фахівців боку інвестора. Ні рівного участі у дослідницькій роботі. СП фактично є інтелектуальним філією, не приносить ні наукової, ні фінансової віддачі, оскільки найчастіше сторона інвестора знижує згодом частку боку інтелекту шляхом емісійного випуску акцій вільний ринок.

Выходы із ситуації знайшли вираження у наступній формі співробітництва:

1. Сторона А, власник наукового потенціалу, патентує і захищає всілякими юридичними способами свої напрацювання, які до передавання біля країни боку Б.

2. Сторона, А проводить за погодженням із стороною Б оцінку вартості інтелектуальної власності, настановленим спільного використання. Оцінювання здійснює незалежним оцінювачем, у яких які повинні навички та світову популярність.

3. Сторона Б проводить оцінку свого підприємства у якому передбачається використання одержуваних знань. У разі потреби підприємство акціонується, можуть відокремлюватися різні підрозділи, у яких буде застосовуватися технологія. Але окремої фірми не створюється.

4. Маючи вартість акцій і вартість технологій боку домовляються про входження боку На підприємство боку Б. У цьому укладають договори про спільну роботи і ліцензійні договору. Технологія передається лише з ліцензійним договорами, ніж як плату входження на підприємство. У цьому на кожен технологічний процес полягає окремий договір, у якого прописуються різні умови, застосовні до цього процесу зокрема і застосовні до всього пакету взагалі. У результаті боку пов’язані кількома десятками ліцензійних договорів, договорів про конфіденційності, про спільну діяльності, про обмін удосконаленнями, договору поставки, про поділ ринків, про технологічної допомоги, про поділ прибутку, про частках в акціонерному капіталі, про аудит та в технічному нагляді тощо. Цей процес займає до 5 років і дозволяє «намертво «закріпитися для підприємства та ринок країни. У цьому дотримуються інтереси як боку, А — юридична захищеність, доступ до вдосконаленням, неможливість розриву відносин, фінансова прозорість, можливість проводити рішення, участь у поділі прибутків і ринків, контроль та прогнозування наукового рівня боку Б тощо. Ось і боку Б — стабільний розвиток компанії та можливість стратегічного планування.

Данная форма співробітництва забезпечує до 20 років стабільної спільної з постійним розширення й збільшенням обсягу внутрифирменного співробітництва. На основі даної форми співробітництва можливе створення у майбутньому багатонаціональних підприємств і транснаціональних корпорацій.

В Росії дана форма співробітництва лише починає застосовуватися у в зв’язку зі її затратностью (немає швидких грошей, хоча віддача вулицю значно більше, ніж у випадку з СП) і необхідністю довгострокового планування.

Одним з вар’янтів низкозатратного створення Підприємства з більшою доллю російської боку вважатимуться таку схему:

Сторона, А (Росія) і Сторона Б укладають договору про спільної прикладної діяльності. Договір передбачає створення спільного підприємства біля Сторони Б за рахунок прибутків отримані від спільної прикладної діяльності Сторін біля боку Б.

Совместная діяльність передбачає маркетингову і комерційну роботу Сторони Б по отриманню замовлень про поставки продукції і на виконання робіт Стороною На території Сторони Б.

После формування підтвердженого пакета замовлень Стороною Б на користь Сторони А, Сторона, А починає виконання поставок готової своєї продукції територію Сторони Б.

Прибыль, отримана біля Сторони Б іде створення Підприємства із часткою Сторін у відсотковому співвідношенні 51/49 на користь Сторони А.

Бюджет Підприємства формується з допомогою прибуток від виконаних замовлень Стороною Проте й інвестицій Сторони Б у вигляді приміщень, персоналу, фінансових коштів.

Бюджет Підприємства іде для закупівлі ліцензій у Сторони На право застосування технологій Сторони На території Сторони Б на користь Підприємства.

Предприятие чи Сторона Б отримавши підтверджений замовлення застосування тих технологій Сторони А, отримує ліцензію в Сторони На права застосування і сублицензирование технологій Сторони На території Сторони Б на користь Підприємства. Маючи ліцензією, фахівці Підприємства виконують роботи щодо застосування технології. Фахівці Сторони, А навчають фахівців Підприємства методам застосування технологій і здійснюють технічний нагляд за процесом застосування технології біля Сторони Б.

Прибыль отримана Підприємством від ліцензії Сторони На території Сторони Б акумулюється і надалі іде створення ліцензійного виробництва з урахуванням ліцензії Сторони На право виробництва Підприємством своєї продукції території Сторони Б. Право у продукції Підприємством біля Б ділиться разом з Стороною Проте й переглядається разів у 5 років. З початку випуску ліцензійної продукції Підприємство на повинен припиняти пошук замовлень на користь Сторони На території Сторони Б. Розділ територіальних ринків оформляється тристороннім угодою з участю Сторін і Підприємства.

Вопросы вдосконалення технології ліцензійного виробництва потреб Підприємства розглядаються Стороною На основі взаємообміну усовершенствованиями.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.