Общественное виробництво: сутність, структура, результати

Общественное виробництво: сутність, структура, результаты

П.Г. Ермишин.

1. Загальна характеристика господарську діяльність

Все розмаїття визначень предмета економічної теорії можна звести до спільного початку: у центрі її вивчення лежить господарську діяльність людей, яка розвивається за загальним законам взаємодії людини з дикою природою. Це дуже складний і заплутаний комплекс різноманітних явищ і процесів. У індустріально розвинених країн нині виділяється близько 500 великих деяких галузей і блоків господарства, де виробляються мільйони товарів та послуг задоволення виробничих та особистих потреб людей. Кожен із економічних блоків в своє чергу має складну структуру. У цьому господарську діяльність здійснюють непросто члени суспільства, а економічні агенти від імені працівників, власників майна, банкірів, домогосподарств тощо. На всі етапи господарську діяльність між групами людей, підприємств, власниками, всередині фірм, між містом і селом, між громадянами, усіма ними з одного боку, й державою з іншого боку розвиваються економічних відносин. Поза цих відносин, при порушених господарських зв’язках нічого очікувати вироблено продукт задоволення наявних потреб.

Потребность — це потреба у чомусь необхідному підтримки життєдіяльності, розвитку особи й суспільства загалом. Потреби поділяються на первинні, задовольняють жизненноважные потреби чоловіки й вторинні (кіно, театр, спорт і т.д.). Частіше їх розглядають як матеріальні і духовні потреби. До матеріальним потребам належить і багатьох видів послуг. З позицій кінцевого використання економічні блага поділяються на особисті та виробничі.

Необходимость в господарської діяльності й викликається наявними потребами. Проте фірма чи іншого підприємець не стурбовані прагненням задовольнити ту або ту суспільну потребу. Бджола збирає нектар задля здобуття права запилювати квіти, але витягти мед вона може опылив квітка. Те саме з підприємством: її мета — вигода, але прибуток він може зробити лише служачи інтересам суспільства.

В спільний план в господарську діяльність виділяються чотири стадії: ВИРОБНИЦТВО — РОЗПОДІЛ — ОБМІН — СПОЖИВАННЯ, а весь процес діяльності відбувається у суперечливою формі. Ресурсів, зазвичай, менше, ніж потрібно для задоволення всіх потреб при даному рівні економічного розвитку. Основне властивість ресурсів залежить від їх рідкісності чи обмеженості. Потреби ж суспільства безмежні й цілком неможливо знайти задоволені.

По словами У. Леонтьєва, — економіка кожної країни є собою велику систему, у якій дуже багато різних видів роботи і усі вони взаємодіють між собою. До і характером взаємодії елементів у цій складній системі визначається саме її «обличчя », ефективність функціонування.

Надо пам’ятати, кожна стадія у створенні й просуванні готового продукту до споживання є підсистему у системі економічних відносин. У підсистемі діють специфічні закони, які висловлюють стійкі причинно-наслідкових зв’язків у цьому господарському процесі, у цьому його ланці. Долі великого власника матеріальних умов виробництва та добре одного працюючого завжди будуть вищими проти недбайливим чи невмілим працівником, і навіть власником меншого капіталу.

2. Громадське виробництво та її роль життя суспільства

Первоначальную основу життя становить громадське виробництво. Перш ніж займатися наукою, мистецтвом, політикою, та любов’ю, люди повинен мати мінімум коштів до життя: дах над головою, одяг, їжу. І тому, якщо ми хочемо долучитися до складного клубку громадських відносин, розкрити господарські зв’язку, соціальні процеси та визначити спрямованість, тенденції у тому русі, нам насамперед потрібно розглянути громадське виробництво, як джерело будь-якого добробуту.

Производство єдиний чинник, визначальний багатство країн і народів. На економічного розвитку впливають природні ресурси, клімат, природне родючість землі, накопичені людьми знання, чис-ленность народонаселення інші чинники. Однак дати чітку результат суспільство, може отримати лише тому випадку, якщо використовує ефект, закладений цих чинниках, у процесі виробництва.

Под виробництвом розуміється процес впливу особи на одне предмети і сили природи й пристосування їх до задоволенню тих чи інших власних потреб. У ньому взаємодіють три компонента: робоча сила людини, предмети праці та кошти праці.

Под робочої силою розуміється сукупність фізичних і духовних здібностей, які має організм, і які у ході трудового процесу. По з розвитком громадського виробництва змінюються характері і зміст робочої сили в. На ранніх етапах розвитку суспільства головну роль грали фізичні здібності людини до праці. З розвитком виробництва, особливо у в умовах сучасної науково-технічної революції, дедалі більше високі вимоги висуваються до розумовою здібностям людини, для її інтелектуальному рівню, науково-технічному освіті, кваліфікації, і іншим якостям.

Рабочая сила виступає особистим чинником виробництва, а людина — як його носій, трудящий — як головна продуктивна сила.

Предмет праці - усе це то, на що його спрямовано працю людини, що становить матеріальну основу майбутнього продукту. Коли світанку цивілізації предметом праці виключно було речовина природи, то з розвитком виробництва, науку й техніки серед предметів праці дедалі більше останнє місце посідають продукти виробництва, які називаються сировиною.

Средства праці - це речі чи комплекси речей, з допомогою які людина обробляє предмети праці, впливає ними. До них належать різноманітні гармати праці, механізми, засоби зв’язку, шляхи сполучень, земля та інших. З розвитком виробництва коштів праці розвиваються, вдосконалюються, ускладнюються.

Предметы праці та кошти праці сукупності виступають як речовинний чинник виробництва, як засобу виробництва.

Производство не можна становити як механічне з'єднання його елементів. Це складна система взаємодії робочої сили з засобами виробництва, тобто. з його матеріальної основою. Способи сполуки факторів виробництва визначають систему які панують у суспільстві виробничих відносин. Зміст виробничих відносин визначається найвищим рівнем розвитку продуктивних сил, а характер їх прояви — способом сполуки працівника із засобами виробництва, тобто. відносинами власності коштом виробництва.

В суспільстві завжди панують певні типи, види власності: приватна, колективна, дрібна трудова, державна, змішана тощо. Водночас змінюються, розвиваються під впливом змін — у матеріальних умовах виробництва та перебувають у різних поєднаннях, у постійних зв’язках. Якщо відносини власності перестають змінюватися, то продуктивні сили сковываются свого розвитку, гальмується технічний і соціальний прогрес. Відносинами власності визначається приналежність виробленого продукту, форма його розподілу, характер обміну і культурний рівень споживання різних груп людей.

Часто поняття власності зводиться до володінню певним майном, капіталом (заводом, фабрикою, домом, рахунком у банку тощо.). Не зовсім правильно.

Объем власності мера міста визначається на її рахунком у банку і особистим майном, а тими можливостями, які дає їй зайнята посаду.

3. Центральні проблеми господарської діяльності й методи їхнього дозволу поїхав у різних економічних системах.

В основі будь-якого суспільства лежить кілька універсальних економічних умов. Деякі корінні проблеми зберігають в сучасному господарстві таку ж значення, яке вони мали у старовинному світі.

Любое суспільство, незалежно від цього, який щаблі цивілізації вона перебуває, завжди стикається з трьома основними і взаємопов'язаними проблемами:

1. Що має здійснюватися, тобто. які з взаємно що виключатимуть одне одного товарів та надання послуг має відбутися у якому кількості?

Что хотілося хотів би мати негайно, із отриманням чого можна зачекати, як від чого взагалі відмовитися. Іноді вибір може дуже важким.

2. Як здійснюватися товари, ким, з допомогою яких ресурсів немає і який технологією, яких типах підприємств?

Существуют різні варіанти виробництва всього набору благ і кожного їх у окремішності. Із різних проектам можна побудувати виробниче і житлове будинок, використовувати земельні ділянки, випускати автомобілі та т.д. Рішення про виробництві може прийматися лише на рівні держави або приватної фірми.

3. Для кого призначаються вироблені товари, у яких пропорціях будуть розподілятися для людей, сім'ями, хто отримувати від них користь?

Поскольку кількість створюваних товарів та послуг обмежена, виникає проблема їх розподілу. Вирішення проблеми передбачає накреслення мети суспільства, стимули його розвитку.

Эти троє запитань є основними загальними всім економічних систем, всім господарств. Однак у різних економічних системах дозволяються вони за різного. На різних етапах свого розвитку суспільство використовує різний підхід і інструментарій виявлення і врахування виробничих та особистих потреб і задля розподілення матеріальних й людських ресурсів за видами діяльності, де виробляються продукти, послуги і ідеї.

Человечество свого розвитку виробило кілька радикальних способів упорядкованого розподілу обмежених ресурсів немає і результатів виробництва між конкуруючими цілями.

В світової економічної літературі найбільшого поширення отримала класифікація господарських систем з двох ознаками:

1. За формою власності коштом виробництва.

2. По способу, з якого координується і управляється економічна діяльність.

Эти способи може бути зведені у трьох основні групи:

1. Засновані на традиції й звичаї.

2. Засновані на командно-адміністративних методах.

3. Засновані на ринковому механізмі.

В умовах примітивною цивілізації поведінка людей може визначатися звичаями, і під час вирішення питань: «Що? Як? Для кого? «- можна звертатися до традиційних методів ведення справ. Представникам іншої така практика склалася може бути дивною й нерозважливої, але члени громади буде здивований, а можливо, і ображені, якщо їх запитають мотиви поведінки.

В слаборозвинених країнах, традиції, які передаються з покоління до покоління, визначають, які товари та, як й у кого виробляти. Технічний прогрес проникає у ці системи з великими труднощами.

" Як в іншу крайність, — пише П. Самоуэльсон, — можна уявити могутнього доброзичливого чи злобного диктатора, який довільно своїми декретами чи наказами вирішує: «Що? Як? Для кого? ». Неважко зрозуміти, що йдеться тільки про адміністративно-командної економіці колишнього СРСР.

Она виникла з урахуванням повного усуспільнення матеріальних умов виробництва, коли з’явилися як можливість, а й необхідність ведення господарств по заздалегідь обдуманого плану масштабу всього суспільства. центр став визначати функціональну спрямованість кожної виробничої одиниці, і доводити досяжна планові завдання щодо всіма показниками діяльності. При командної економіці питання: «Що? Як? Для кого? «визначається урядом, а нерідко і «правителем », наказуючим індивідам і фірмам виконувати доведений перед тим згори план за будь-яку ціну. За такої системи суспільство перестає розвиватися за законами і вихід їх у тупиковий становище історично неминучий.

Рыночный механізм — це такий форма організації господарств, коли він індивідуальні виробники, і споживачі взаємодіють у вигляді купівлі-продажу (обміну) з вирішення основних проблем економіки. У ринковому механізмі ніхто з індивідів чи організацій свідомо не займається вирішенням триєдиної завдання: що, як й у кого виробляти. Просто споживачі і виробники зустрічаються над ринком визначають ціни на всі товари та обсяги виробництва.

Первая проблема — «Що виробляти? », визначається голосуванням у вигляді долара покупця. Про попиті товару «М «свідчить цілком пристойна ціна. Іншого спонукального мотиву до його виробництва непотрібно. Покупець проголосував ціною за товар.

Вторая проблема — «Як виробляти? », визначається конкуренцією між товаровиробниками. Щоб «вижити „плюс прибуток, треба знижувати витрати чи та підтримувати їх на мінімальному рівні. І тому треба постійно знаходити ефективніші методи ведення господарства. Не останнє місце у цій суперництві посідає й якість готової продукції або ж послуги. Як кажуть, у ринковому механізмі вигода особиста обертається в вигоду для суспільства. Після закінчення понад двісті років підтверджується висновок А. Сміта: “ … жоден індивід… нічого очікувати думати про громадських інтересах… Він прагнути тільки в своєї особистої вигоді, й у разі, як та у багатьох інших, ним буде керувати невидима рука, що призводить його до мети, де немає нічого спільного з його намірами ». («Багатство народів », IV, гол. II).

Третья проблема — «Для кого виробляти », дозволяється співвідношенням від попиту й пропозиції. Ринком управляє споживач, рівень техніки та молодіжні організації виробництва. Споживач своїм попитом вказує, куди направити ресурси. Виробник встановлює свої ціни на всі товари та з урахуванням витрат виробництва, і навіть переміщає свої капітали лише з галузей у інші в залежність від одержуваного доходу.

В ринкової системи є певний порядок: все нежиттєздатне, не яке користується попитом, малоефективне відкидається. І тому, хто зумів оцінити ринкову коньюктуру, приречений на руйнування.

Вопросы: «Що? Як? Для кого виробляти? «не становили б проблеми, якби ресурси були обмежені. При необмежені можливості і його повній задоволенні людських потреб не було б великого значення надвиробництво будь-якого товару. Але високий рівень виробництва завжди тягне у себе високий рівень споживання. Кожен знає, що предмети, сусідні у побуті, далеко за кордону мінімально необхідні підтримки життя. Потреби мають зростати швидше наших можливостей.

Рассмотренная класифікація способів вирішення триєдиної завдання: «Що? Як? Для кого виробляти? «певною мірою умовна. Насправді командно-адміністративні методи можуть поєднуватися із системи цін, із елементами ринкової економіки, враховувати сформовані у цьому суспільстві традиційні звичаї. Не всемогутній і ринок. Він може вирішити всіх людських проблем, інколи ж зіпсований і неприйнятні рішення.

Следует відразу обмовитися, що в чистому вигляді ринкової економіки немає. Сучасні економічні системи є змішані освіти. Ринок тісно взаємодіє зі державою. У різних країнах склалися свої моделі змішаної економіки.

Шведская система характеризується енергійним участю держави у забезпеченні економічної стабільності і перерозподілі доходів. Серцевиною цієї системи є соціальна політику держави, підкріплена високий рівень оподаткування.

Здесь щодо невеликі розбіжності у доходів населення при загальному рівні його соціального забезпечення.

Японская модель економіки відрізняється розвиненим плануванням і діяльність уряду та приватного сектору. Плани є державні програми (рекомендаційного характеру), ориентирующие окремі ланки економіки виконання загальнонаціональних завдань.

В американській економіці це держава грається значної ролі утвердженню правил економічної гри, розвитку освіти, регулюванні бізнесу.

4. Громадський продукт, його склад парламенту й стадії руху

Производственные можливості суспільства завжди, були обмежені. Зі збільшенням населення виникала необхідність залучення у господарський оборот нових земель, найрізноманітніших природних ресурсів. На початок двадцятого століття темпи приросту використовуваних ресурсів залишалися щодо невеликими. Пояснювалося це, з одного боку, певної стабільністю у потребах населення, з другого боку, — обмеженістю зростання кількості самого населення. Дві тисячі років тому Землі мешкало 230−250 млн.чел., в 1800 р. — не набагато більше 900 млн., в 1900 — 1,5 млрд., 1960 — близько 3 млрд., 1995 — 5,5 млрд.человек. Темпи приросту населення різко зросли нинішнього року столітті, хоча ще в самісінькому кінці XVIII в. молодий англійський священик Томас Роберт Мальтус вивів закон убутній дохідності. За цим законом, продовольство збільшуватиметься у відсотковому співвідношенні один, два, три, а чисельність населення — один, два, чотири континенти і т.д.

В зв’язки Польщі з що відбувається демографічним вибухом протягом останніх сорок-п'ятдесят років у господарський оборот було залучено стільки природних ресурсів, скільки їх було використано за історію розвитку цивілізації на той час. Обгрунтування вибору використання обмежених ресурсів стала однією з центральних проблем господарювання.

Результатом господарювання у будь-якій економічної системи є вироблений продукт. Він є сумою всіх створених у протягом року благ і має подвійну цінність. Передусім це різноманітні предмети і комунальні послуги, вироблені для задоволення виробничих та особистих потреб людей.

Вторая цінність суспільного продукту у тому, що вона має вартість, втілює у собі певну кількість витраченого праці та показує ціною яких зусиль зроблено цей продукт.

В радянської статистиці цей продукт отримав назву сукупного чи валового продукту. Він містить у собі матеріальними благами і житлово-комунальні послуги, створені в матеріальному виробництві, і нематеріальні блага і житлово-комунальні послуги, створені в нематеріальний виробництві (духовні, моральні цінності, освіту, охорону здоров’я й т.д.). По вартісної структурі сукупний продукт складається з вартості витрачених коштів виробництва, необхідного продукту, що складається з благ і постачальники послуг особистого споживання, і додаткового продукту, призначеного розширення споживання і виробництва. До. Маркс показав це формулою:

C + Y + m = K (1).

где: З — вартість витрачених коштів виробництва,.

Y — вести,.

m — додаткова вартість.

Важной формою суспільного продукту є кінцевий продукт. Він утворюється шляхом вирахування з валовий продукт всього обороту предметів праці, тобто. шляхом усунення їх повторного рахунки.

Чистый національний продукт (НП) які в американській статистиці становить ринкову вартість всіх кінцевих благ, вирощених країні протягом року. У ньому немає повторного рахунки (наприклад, з вартості хліба виключається вартість тесту, з вартості машини — вартість металу тощо.). НП можна виміряти трьома способами:

1. Як суму доданих цінностей, приєднаних під час виробництва кінцевих благ кожним плідником у протягом року.

2. Як суму доходів, здобутих у формі зарплати, відсотка, ренти і прибутку тими, хто впродовж року використовував свої фінансові ресурси для.

3. Як суму на кінцеві блага, об'єкти, куплені споживачами, фірмами і урядом, тобто. суму кінцевих продажів.

По розміру цього продукту не можна будувати висновки про добробуті нації. У ньому помічаємо багато умовностей, і зіставлення НП різних країн скоріш характеризує рівень развиваемости націй, ніж рівень життя населення. При порівнянні й зіставленні НП необхідно застосовувати незмінні ціни.

Если цілковито виключити з валового суспільного продукту матеріальні витрати (З), тобто. витрати упредметненого праці минулих років, одержимо чистий прибуток суспільства. У фундаменті економічної теорії та сучасної учетно-статистической практиці чистий продукт суспільства отримав назву національного доходу.

Создаваемый у процесі виробництва громадський продукт відбувається на своєму русі стадії розподілу, обміну та споживання. На всьому шляху його руху для людей складаються, постійно підтримуються і розвиваються певні економічних відносин. Головними, визначальними стосунки, які мають місце у самому виробництві. Вони накладають відбиток протягом усього наступну ланцюжок економічних взаємозв'язків, визначають їх характер, спрямованість розвитку.

К. Маркс зазначав, кожному способу виробництва притаманний свій спосіб розподілу створюваного продукту. Але розподільні відносини не пасивні. У одних випадках можуть гальмувати виробництво, за іншими виступати у його прискорювача.

Через розподіл та обмін забезпечується повернення у виробництво різних коштів виробництва та робочої сили в. Тим самим було підтримується пропорційність в лісовому господарстві чи відбувається розладнаність в усьому господарському механізмі (бюджетний дефіцит, інфляція, безробіття тощо.).

На стадії розподілу встановлюється частка різних класів, соціальних груп, і окремих осіб в виробничому продукті. Це частка сягає споживача через обмін. Обмін опосередковує зв’язок між виробництвом і які розподілом з одного боку й споживанням з іншого. Він є купівлю-продаж сукупного продукту. Як продавців і покупців виступають підприємства, організації та населення. Обов’язковою умовою безперервності самого процесу виробництва є повна реалізація створеного продукту.

При цьому умови виробництво отримає необхідний приплив матеріальних й людських ресурсів, а населення — земельну частку в продукті, певну розподільними відносинами.

Завершающей стадією руху суспільного продукту є споживання. Почавши рух з виробництва, продукт в цілому або поступово зникає в споживанні. Тим самим забезпечується відтворення самого життя людини її діяльності.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.