Кунсткамера

Кунсткамера

Лев Пушкарьов, Наталя Пушкарьова.

Кунсткамера (ньому. Kunstkammer — збори дивин) — перший загальнодоступний музей, створений з ініціативи Петра I в Санкт-Петербурзі в 1714. Пам’ять про російському императоре-реформаторе і коллекционере увічнена у самому будинку музею, зведеному спеціально для цього ще за життя Петра, й у експонатах, зібраних відібрані самим царем, у його особисті речі. Петербурзька Кунсткамера — це матеріалізована історія природознавства, науку й побуту — як російського, і іноземного — різних часу і епох.

Кунсткамеры як зборів рідкостей стали виникати у Європі ще XV-XVI ст. — тобто у епоху Відродження — у зв’язку з зростанням науково-природничих знань і інтересу до минулому. Спочатку кунсткамерах коллекционировались рідкісні й незвичні знахідки перших наукових експедицій, старовинні інструменти, ужиткові речі, твори прикладного мистецтва. Ці рідкісності тематично мало групувалися і було розраховані скоріш на поразка уяви відвідувачів, ніж їх просвітництво розширення їх знань. Багато кунсткамери були приналежністю княжих будинків, у Західної Європи, оскільки демонстрували «вченість» і багатство їхніх власників.

Петр I не збирав скарби. Він спирався собі просвітницькі завдання — придбати у вигляді цікавих експонатів, «натуральних і мистецтвом створених» «в натуральної історії систематичне поняття». Ідея створення Росії свого зборів дивин прийшла Петру I під час подорожі європейських країн в складі Великого посольства 1697−1698. Саме тоді й закупив у Голландії перші експонати — опудала птахів, риб, комах і знання кількох заспиртованих потвор і анатомічних препаратів. У Голландії разом із унікальними рецептами бальзамування трупів Петро закупив повністю так званий «Кабінет Фредеріка Рюйша», по сьогодні - попри 300-летнюю давність — який вражає якістю схоронності експонатів — окремих органів, головок немовлят, дрібних тварин і звинувачують птахів.

В 1704 Петро видав Указ Про приносе народжених виродків, як і знайдених незвичайних речей і розпорядився зберігати купівлі й привезені з його розпорядженню експонати в Москві, в аптеці у «архиратора» — президента Аптекарського наказу, якогось Роберта Арескина. З усіх боків із Росії по царському указу повезли різноманітні знахідки — «усе, що дуже старо надзвичайно».

В 1714 колекція було до Петербурга будинок Старого Літнього палацу, отримавши назва «куншткамер». Р. Арескин продовжував вважатися його основним хранителем, поруч із Йоганном Шумахером — «надсмотрителем рідкостей і натуралиев». Цей рік і вважає датою підстави першого російського музею.

В 1716—1717 Р. Арескин допомагав Петру в закупівлі нових експонатів під час наступного мандри Європі, коли він було закладено основи колекції мінералів (близько 3000 експонатів — «каменів незвичайних» — в Німеччині).

В 1719 Петро видав указ про відкриття колекцій Кунсткамеры для огляду публікою у домі опального вельможі, причетного до змови сина Петра царевича Олексія, Олександра Кикина (його дім у Смольного собору Петербурзі після розкриття змови в 1718 конфіскували і надали під виставку). Крім анатомічних і зоологічних експонатів, у ній було представлено почала створюватися історична колекція — зразки одягу та ужиткові речі різних народів, які населяли Росію. Петро був відмінним гідом: він дуже любив показувати іноземним послам і російським вельможам різноманітні дива і розповідати про неї. Цікаво, у перші роки існування музей мав у собі і живі експонати — монстрів, карликів і велетнів, скелети яких після їх смерті також поповнювали колекцію.

Впоследствии, після 1725, зі створенням Російської Академії Наук, основним джерел поповнення колекцій стали «академічні експедиції» (Д.Г.Мессершмита, Г. Ф. Миллера, И. Г. Гмелина, С. П. Крашенинникова та інших.), і навіть закупівлі там (наприклад, «славнозвісне збори тварин чотириногих, птахів, риб, змій» Альберта Серби).

В 1727 Кунсткамера перемістилася в спеціально вибудуване нею і Бібліотеки Академії наук видатним російським архітектором М. Г. Земцовым будинок стрілці Василівського острова, у якому музей розміщається по сьогодні. Згідно з указом Петра він від початку безплатним для відвідувачів: «слід мисливців привчати і пригощати, а чи не гроші з нього брати», думав імператор. Частування в петровський час пропонувалося відвідувачам «на іноземний лад» — «каву й цукерброды». Які Прийшли зустрічав «суббиблиотекарь» та інші служителі, котрі після екскурсії пригощали часом і угорським вином. Як свідчать документи, у музеї завжди був «багато чого звання народу».

К початку 1740-х Кунсткамера вже складалася з чотирьох груп «кабінетів»: (1) «Натур-камера (рідкісності природознавства), (2) «Мюнцкамера» (колекція монет), (3) власне «Кунсткамера» (предмети прикладного мистецтва і побуту різних народів), «Кабінет Петра Великого» (особисті речі Петра). У 1741−1745 музей підготував і по опублікував двотомний каталог — Musei Imperialis Petropoliani — з ілюстраціями і перекладом пояснювальних статей німецькою мовою. Страшна пожежа 1747 знищив частина етнографічної колекції Музею, отже що вийшла каталог — єдине свідчення деяких знайдених початку XVIII століття раритетів. Після пожежі вцілілі речі Петра назавжди передали в Літній палац, а музеї залишили книжки — його особисту бібліотеку.

Восстановление колекцій йшло довгих 20 років і лише до 1766 Кунсткамера знову відновила роботу як «загальнодоступний» музей. Будинок Кунсткамеры було перелаштовано, а почасти відновлено зі збережених кресленням Н. Ф. Герелем і С. И. Чевканисским. У Кунсткамері з’явилася астрономічна обсерваторія (у вежі), мала глобус діаметром 3 метри, фізичний кабінет, майстерні, дві друкарні Академії наук, і навіть Анатомічний театр для початківців медиків. Задуманий Петром музей став перетворюватися на великий науковий центр, у його запасниках працювали вчені різних спеціальностей — П. С. Паллас, В. М. Севергин.

Научные експедиції, число яких зростало з кожним роком, продовжували поповнювати музейні колекції. Наприкінці XVIII — початку ХІХ ст. серед експонатів Кунсткамеры з’явилися як знахідки російських учених (И.Ф.Крузенштерна, Ф. Ф. Беллинсгаузена, Ю. Ф. Лисянского та інших.), а й найцінніша колекція, зібрана в 1730 англійським капітаном Д. Куком в Полінезії.

К 1830-м в Музеї зібралося б таку силу-силенну найрізноманітніших речей і колекцій, що знадобилося їх наново систематизувати. Ця робота було завершено до 1837, коли було рішення розосередити зібрані матеріали. На базі Кунсткамеры виникла низка самостійних академічних музеїв — Етнографічний, Азіатський, Єгипетський, Анатомічний, Зоологічний, Ботанічний, Мінералогічний музеї та Кабінет Петра I. Музеї розташовувалися у сусідніх будинках на набережній Неви, причому Етнографічний, Азіатський, Єгипетський музеї та Кабінет Петра I залишилися у будинку Кунсткамеры. Першим директором Етнографічного музею став академік А. М. Шегрен (1844−1855), а хранителем — Л. Ф. Радлов. Керівником Анатомічного кабінету в 1842 стає академік К. М. Бэр, котра поклала початок збирання остеологических (кісткових останків) колекцій Кунсткамеры. З 1995 ці колекції, що існують уже близько 15 тисяч кістяків з археологічних розкопок у європейської й азіатською частинах Росії, Середній Азії і Кавказу, перебувають у зберіганні у Відділі антропології Музею, що у іншому будинку (Санкт-Петербург, Середній проспект В.О., буд. 24).

В 1878 два музею — Антропологічний і Етнографічний — було вирішено поєднати у один — Музей антропології і етнографії. Цей Музей повинний був у своїх стінах об'єднати всі дані науки про походження людини її культурі - антропології, археології і етнографії. Після об'єднання — наприкінці століття — колишня Кунсткамера поповнилася унікальними колекціями, зібраними російськими мандрівниками у Африці (В.В.Юнкер) й у Нової Гвінеї (Н.Н.Миклухо-Маклай).

В 1903 у зв’язку з з святкуванням 200-річчя підстави Петербурга, Музей став називатися «Музеєм антропології і етнографії імені імператора Петра Великого. Це ім'я Музей носить і сьогодні. Через 30 років — вже у радянські часи, в 1933, з урахуванням Музею антропології і етнографії було створено Інститут етнографії і антропології їм. Н.Н.Миклухо-Маклая Академії наук СРСР. Створена 1943 Московська група ИЭА АН СРСР на чолі з проф. С. П. Толстовым стала згодом головною частиною Інституту, а ленінградська — отримав назву: Ленінградське відділення ИЭА АН СРСР. У 1946 — після важких років блокади — експозиції Музею було відкрито для широкого загалу після п’ятирічного перерви, почалося поповнення колекцій і створення нових експозицій, присвячених етнографії народів світу. У 1992 Музей антропології і етнографії їм. Петра Великого (Кунсткамера) Російської академії наук став знову самостійним установою. Музей М. В. Ломоносова (створений ще на початку ХІХ ст.), завжди що розмістилося в історичній будівлі Кунсткамеры, але був протягом радянської доби частиною Інституту історії природознавства і техніки РАН, знову частиною Музею.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.